МУДРА ГОЛКА
Марійка любила дивитись, як мама вишиває .
нитка до
, до
… Так гарно виходить.
,
,
,
…
– Мамо, дай мені ,
і
. Я теж хочу вишивати, – якось попросила Марійка.
– Ти ще мала, поколеш.
– От і не мала, от і не поколю! – запевнила дівчинка. – Хіба я не знаю, що не , а
треба колоти?
– Ну добре. – Мама відрізала шматок білої
, дала
,
. Раз кольнула Марійка, вдруге. І тут
заплуталась.
Марійка розплутала і подумала: “Мама мудрою
вишивала, а мені дала погану. От піде вона до крамниці, візьму її
і теж гарний
вишию…”
Пішла мати до крамниці. Марійка мерщій за мудру , за
. Та не встигла й 2 кольнути, як гострий біль пронизав
. На
виступили сльози.
– Мудра, а така колюча!.. – розсердилась дівчинка на материну
.
– Чого ти заплакана, Марійко? – повернувшись, запитала мати.
– вишивала. Думала, твоя
мудра, що такі гарні
гаптує… А вона колеться.
– Всяка проворна, коли вона в мудрих
. Бери-но полотно та не поспішай, а дивися, як треба…
Надвечір Марійка з матір’ю вишили першу .
– То хто мудрий? – усміхнулася мати. –чи
?