Стаття. Національне виховання

НАЦІОНАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ В СУЧАСНІЙ ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ.

Шляхом розвитку сучасної української школи є цілеспрямоване і систематичне виховання підростаючих поколінь на культурно – історичних традиціях рідного народу.

Українська нація має свою самобутню історію, глибоко гуманістичну ідеологію, власну філософію буття, оригінальну національну систему виховання. Ідеї національного єднання, міцної дружби, товариської взаємодопомоги і милосердя, звеличення людини проймають усі сфери творчої праці, природно – історичного життя українців. Перевірені багатовіковим досвідом надбання народної мудрості становлять основу виховання і змістовно відображені в підручнику «Я досліджую світ» (НУШ, початкова школа).

Діти ознайомлюються з багатствами господарсько – культурної спадщини українського народу, народними традиціями і звичаями, мораллю, правом, мистецтвом. На цій основі вчителі формують в них етнічну самосвідомість, кращі якості національного характеру, прагнення до відродження національної культури.

Національне виховання ґрунтується на таких принципах, як природовідповідальність, народність, культуровідповідальність, гуманізм, демократизм, зв'язок виховання з життям, трудовою діяльністю народу, поєднання педагогічного керівництва з самодіяльністю учнів, реалізація людинознавчого і особистісного підходів у процесі навчання і виховання.

Нині, в період національного відродження, школа, педагогічні колективи покликані творчо осмислити уроки минулого, суть сучасних суспільних процесів і на цій основі підготувати міцний фундамент для відродження і утворення української національної системи виховання.

Курс «Я досліджую світ» допомагає цілісно і системно подати матеріал про культуру та побут народів світу, їхню схожість і відмінність, забезпечують наступність і перспективність між початковою і наступними ланками освіти.

Кожен елемент традиційно – побутової культури ( традиційні види господарства, домашні промисли і ремесла, народне житло, одяг, кулінарія, транспорт, громадський і сімейний побут, світоглядні уявлення і вірування, народні знання, мистецтво, фольклор) вимагає висвітлення рис, притаманних саме українському народу. Для цього слід вдаватися до порівняльних характеристик, наводити відомості про елементи культури народів, що жили в різних історико – етнографічних регіонах України. Водночас намагатися показати національну цілісність культури нашого народу, його культурно – історичну єдність з народами світу, значення здобутків української народної культури.

Необхідно також показати зв’язки між історією своєї місцевості та історією України, взаємодію минулого, сучасного і майбутнього. Важливо забезпечити особистісне ставлення дитини до глибокої давнини, відобразити досвід минулого в потребах, інтересах, цінностях сьогоднішнього дня, в мотиваційній сфері життєдіяльності учня.

В курсі «Я досліджую світ» важливе місце відводиться створенню передумов для розвитку в дітей активного ставлення до історичного пізнання, включенню їх у різноманітну практичну діяльність, пов’язану з пошуком і переробкою інформації.

У школі доцільно створювати етнографічні музеї – світлиці української хати, народного одягу, ремесл, і промислів, писанок, вишиванок, народної казки тощо; практикувати проведення календарних і родинних обрядів, свят за участю представників старших поколінь.

Обсяг програм  дає змогу використовувати їх і в групі подовженого дня, а також у процесі вивчення інших предметів навчального плану.