Наробки з дитячої літератури для учнів початкової школи
Дитяча література є складовою літературознавства. У ній виділяються такі галузі: бібліографія, джерелознавство, текстологія.
Література для дітей та юнацтва - художні твори різних родів і жанрів, що на рівні своєї формозмістової єдності адресовані читачу відповідної вікової категоріїй, задовольняють його емоційні, естетичні й етичні запити, можуть мати подвійну рецепцію (дитина й дорослий), взалежнюються від законів, властивих художній словесності взагалі. Залежно від вікової категорії читача її доцільно диференціювати на літературу для дітей (дошкільний і молодший шкільний вік) і підлітково- юнацьку (середній і старший шкільний вік). У колі дитячого читання вона є тим ядром, навколо якого перебувають твори про дітей, твори-адаптації для дитячого читання і власне творчість самих дітей (дитяча література). Ці компоненти, з одного боку, утворюють певні замкнені системи, кожна з яких має своє місце і значення в загальному художньому процесі, з іншого - зберігають цілісну єдність і характеризуються міцними зв'язками.
|
Прізвище автора |
Назва твору |
Короткий зміст |
Головні герої |
Тема твору |
Ідея твору |
|
Народ |
«Кирило Кожум'яка» |
Колись, дуже давно, біля Києва з’явився страшний Змій. Він наносив околицях великі біди – розоряв, грабував найближчі міста та села, і забирав на поталу найкрасивішу з дівчат. Через деякий час черга дійшла до дочки царя. Але Змій, вражений її красою, не з’їв царівну, а взяв собі в дружини і замкнув у печері. Коли він йшов на свій жахливий промисел, то замикав її величезним валуном. У царівни була собачка, вона простежила куди Змій уволок красуню і, коли того не було, то носила від царівни звісточки до рідних. Одного разу цар попросив дізнатися у Змія, хто його сильніше і зможе перемогти. Царівна так і зробила і написала, щоб батьки знайшли в Києві Кирила Кожум’яку – тільки він може її звільнити. Коли цар попросив Кирила допомогти здолати Змія той спочатку відмовився, але побачивши сльози тисячі маленьких дітей, які залишилися сиротами через безчинства Змія, погодився. Він викликав на бій чудовисько і коли переміг його, Змій взмолил про пощаду. Тоді Микита запропонував поділити землю, щоб у кожного була своя територія. Кирило запріг Змія в соху, і вони проорали величезну борозну до моря. Розділивши землю, вони стали ділити воду, і на самій середині моря Кирило втопив Змія. За свій героїчний подвиг Кирило нічого не взяв і продовжив, як перш, м’яти шкіри. Кажуть, досі залишилася та борозна.
|
Кирило Кожум'яка |
Зображення боротьби та перемоги Микити Кожум'яки (добра) над Змієм (злом). |
Уславлення перемоги добра над злом, патріотизму народних героїв, мужності простого народу у боротьбі за справедливість. |
|
Народ |
«Колобок» |
Живуть собі дід та баба, у яких немає дітей. Дід просить бабу спекти хліба. Баба збирає всі залишки борошна, які є в домі, місить тісто, випікає колобка і ставить на вікно, щоб охолонув. Колобок оживає і тікає від діда та баби. Під час своєї подорожі Колобок зустрічає одного за одним різних казкових звірів: Зайчика-побігайчика, Вовчика-братика, Ведмедя та Лисичку-сестричку. Кожен хоче його з'їсти. Кожному він співає пісеньку про те, що він утік від попередніх істот і втече від нього: «Я від баби втік, я від діда втік, я від зайця втік… і від тебе втечу». Від усіх йому вдається втекти, окрім Лисиці, яка вдає із себе глуху та заманює Колобка прямо собі до рота, щоб краще чути, та з'їдає. |
Бабуся |
Не можна довіряти незнайом-цям.
|
Не можна вважати себе розумнішим та хитрішим за всіх. |
|
Народ |
«Кривенька качечка» |
Бездітні дід і баба йдуть у ліс по гриби, де знаходять качечку зі зламаною ногою. Вони забирають її додому, а самі знову йдуть до лісу. Повернувшись, дід з бабою виявляють, що в хаті прибрано і зготовано їсти. Сусіди розповідають, що бачили як господарством займалася кульгава дівчинка. Дід з бабою вирішують підглянути, хто їм допомагає і бачать як качечка перетворюється на дівчину. Вони кидають її гніздо в піч, щоб дівчина назавжди лишилася людиною. Та картає діда з бабою за їхній вчинок і йде з дому. Наостанок дівчина просить зробити їй веретено та прялку. |
Баба |
Про чарівне перетворен-ня качечки на дівчину |
За добро добром платять |
|
Народ |
«Коза-дереза» |
У чоловіка (діда) є Коза, пасти яку він щодня відряджає своїх синів. Щоразу, коли ті повертаються, чоловік запитує «Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?» Коза відповідає, що її не годували. Розгніваний чоловік проганяє цього сина і наступного дня шле іншого сина пасти козу. Історія повторюється, поки синів не лишається. Тоді чоловік іде пасти Козу сам. Дорогою назад він обганяє Козу і вкотре запитує в неї «Кізонько моя мила, кізонько моя люба! Чи ти пила, чи ти їла?». Коза знову бреше, чоловік розуміє, що вона обманювала його, та збирається її зарізати. Козі вдається вирватися та втекти. Коза ховається в хатці Зайчика. Коли Зайчик допитується хто вона, коза відповідає: «Я, Коза-дереза, за три копи куплена, півбока луплена! Тупу-тупу ногами, сколю тебе рогами, ніжками затопчу, хвостиком замету, — тут тобі й смерть». Злякавшись, Зайчик боїться повертатися додому. Його зустрічає Ведмідь і обіцяє вигнати козу. Ведмідь приходить в Зайчикову хатку, де Коза повторює погрозу. Ведмідь також лякається і тікає. Потім він зустрічає Рака. Рак не боїться Кози, приходить у хатку, а на погрозу відповідає: «А я, рак-неборак, як ущипну, — буде знак!» Він щипає Козу, вона тікає з хатки, а Зайчик повертається в своє житло.
|
Дід |
Справедливість завжди торжествує, а добро перемагає зло.
|
За все вчинки потрібно відповідати
|
|
Народ |
«Летючій корабель» |
Був собі дід та баба. Було у них три сини: два розумних, третій дурний. Пройшла чутка про царський указ зібратися усім до царя на обід, а за того, хто змайструє і приїде на летючому кораблі, цар віддасть дочку. Розумні сини пішли до царя шукати щастя, на дорогу баба напекла їм білих паляниць. Дурник теж захотів спробувати щастя. Батьки довго відраджували його, та не переконавши, дали в дорогу чорного черствого хліба. По дорозі дурник зустрічає сивого дідугана з білою до пояса бородою. Виймає з торби чорних хліб, його дід перетворює на білі паляниці. На прощання радить: «піди до лісу, перехрестися тричі, удар сокирою в дерево, а сам мерщій падай ниць і лежи, поки тебе хтось не розбудить, так збудується летючий корабель, лети куди треба, по дорозі бери кого б не стрів». На летючому кораблі з новими друзями дурник прибуває на обід до царя. Та, побачивши його залатаній свиті, цар не дотримує обіцянки. Під страхом смерті задає нереальні завдання. Та дурник допомагають Слухал0, котрий усе чує; Скороход, котрий приносить живу воду; Стрілець, котрий будить Скорохода в дорозі; Об'їдайло, котрий поїдає шість пар волів та сорок пічок хліба; Обпивайло, котрий випив сорок сорокових кухлів води та вина; Морозно, котрий охолоджує натоплену баню; чоловік, котрий з дров робить військо. Від такої щирої допомоги і сам дурник змінюється: замість латаної свитки на ньому одежа сяє та шапка золота, він сам стає дуже гарним. Тільки тепер цар признає дурника, його повінчали з царівною, справили бенкет, що дим ішов аж до неба. |
Баба |
як друзі допомагають дурникові знайти щастя |
Уславлення дружби, взаємодопомоги, засудження пихатості. |
|
Народ |
«Рукавчика» |
Про звірів, що намагалися жити разом |
Дід |
казка про загублену рукавичку, яку знайшли звірі та вирішили в ній жити |
Казка показує привітність між персонажами та вчить ділитись з іншими, та лагодити між собою. |
|
Народ |
«Котигорошко» |
Жили дід і баба. Мали вони трьох синів і одну дочку. Та коли їхні дти пішли працювати на полі, їх забрав до себе у царство лихий та потворний змій з 3 головами.Затужили дід і баба.Полилися у них сльози.А с тих сліз виріс горох.І з одного стручка виріс хлопчина.Був він на зріст не великий проте ріс не по днях а по годинах.Одного разу він запитав чинемає нього братвв та сестер.Дід і баба все йому розповіли.Він вирушив їх рятувати.Підібрав саму велику булаву і гайда змія знищувати.Прийшов.А змій питає |
Котигорошко |
Як Котигорошок врятував братів та сестру |
Про те, як потрібно захищати своїх близькиї. Перемога добра над злом. |
|
Народ |
«Бик та заєць» |
Запримітив зайця бик, що той дуже прудко біжить через поле, мов стріла, і каже: — Як тобі добре, що ти так швидко бігаєш! Ти можеш утекти від будь-кого. Тобі ніхто не страшний. Я теж хотів би так швидко бігати! Дуже розсміявся заєць, а потім так каже бикові: — Поганого ти захотів, друже! Я був би радий виміняти свою швидкість на твою силу, добрі ратиці, сильні та гострі роги. Мені було б краще гордо битися з ворогом, ніж все своє життя тікати від нього.
|
Бик |
Як бик зазадрив зайцю |
Треба пишатися тим, що в тебе є, не заздрити. |
|
Народ |
«Названий батько» |
Жили на світі три брати-сироти. Якось, ідучи на заробітки, зустріли вони старого діда й розповіли йому про свої бідування. Запропонував тоді їм дід: |
три брати-сироти, жінка молодшого брата, названий батько. |
Розповідь про те, як названий батько перевірив трьох братів чи живуть вони правдою. |
Говорити правду. |
|
Народ |
«Дружні звірі» |
Жили собі дід з бабою. В хліві у них було добряче господарство. А найбільше дідусь чекав доки виросте свинка. І ось свинка вже поспіла, та якраз під свято. Каже дід бабі: — Давай, бабо, добряче посвяткуємо, Новий же рік, то давай заріжемо свинку. Баба згодилася. — Давай, ох і смачно буде! Нагострив дід ножі, та й полягали спати. А свиня підслухала, що їй лихо буде й каже друзям-тваринам: — Друзі! Я в небезпеці! Допоможіть! Прокидається дід раненько, до хліва, а там пусто, в хліві нікого: ні свині, ні барана, ні півня, ні бичка! — Ой лишенько! — заволала баба. — Це ж вони повтікали. Що ж ти діду наробив? Це ж вони, мабуть, злякалися, та й повтікали до лісу. Що ж будемо робити?
|
Дід |
Про те, що баба й дід хотіли з'їсти свинку. |
Дружба перемагає. Цінувати дружбу. |
|
Рукопис написаний уставом на пергаменті, форматом в аркуш, на 266 арк. Перекладений з грец. церковнослов'ян. мовою на поч. 10 ст. для болг. хана (з 919 – царя) Симеона (893–927). Імовірно, переписаний у Києві на замовлення вел. кн. київ. Святослава Ярославича двома переписувачами, один з них – диякон Іоанн. Містить 383 статті різного характеру 25 авторів. |
«Ізборник Святосла-ва» |
Ізборник 1073 року. В збірнику містяться статті різного змісту — релігійного, побутового, повчального, літературного тощо. Списаний він, імовірно, в Києві, для князя Святослава з відповідного староболгарського збірника, що становив переклад з грецького оригіналу для болгарського царя Симеона. У переписуванні збірника брало участь два писарі, у кінці його запис зробив диякон Іван. Книга великого формату, написана на пергаменті гарним уставним письмом. Текст оздоблено кольоровими заставками — фронтиспісами і малюнками на берегах. Зустрічаються знаки зодіаку: стрілець, діва, рак, козеріг тощо. Мова збірника відбиває чимало живих давньоруських рис. Тексти містять настанови християнського життя, звернені як до світських осіб, так і до духовенства. Більшість повчань подано в афористичній формі, деякі з них ритмізовані. Зберігається пам'ятка в Державному історичному музеї в Москві. Видавалася в 1880 році. Попри те, що Ізборник переписано з болгарського оригіналу, кількість церковнослов'янізмів та старослов'янізмів у мові документа незначна. Це одна з тих пам'яток, що демонструє велику кількість типових давньоукраїнських (давньоруських) рис, як от повноголосся, закінчення -ть у третій особі дієслів, часта плутанина звуків «ѣ» з «и», з одного боку (що свідчить про звучання «ѣ» як «і»), та «и» з «ы», з другого боку; це засвідчує, що в добу написання Ізборника відбувалося (або відбулося) злиття давніх «и» з «ы» в один звук — середній український «и». Про засвоєння тодішньою українською мовою грецьких та латинських власних імен промовляють такі написання, як Иллıа, Никола, Петро, Пауло. Ізборник 1076 року. Ізборник 1076 року — невеликого формату, містить уривки з різних творів грецьких авторів. Значне місце в ньому займають Афанасієві відповіді, Стословець патріарха Геннадія, Премудрість Ісусова сина Сірахова та ін. Частину творів, що увійшли до Ізборника, перекладено безпосередньо з грецької мови, однак деякі уривки було взято з попередніх київських перекладів, зокрема із Ізборника 1073 року. Переписав книгу «грішний Іоанн», про що свідчить його приписка (він також вказав рік написання). Однак він був не просто писарем, а редактором-упорядником, що прагнув полегшити читачам розуміння філософських понять. Беручи до уваги його роботу над спрощенням стилістики та підбір текстів, Ізборник 1076 року вважають пам'яткою східнослов'янської редакції. Лексика збірки насичена східнослов'янізмами. У збірнику 1076 р. ще більше східнослов'янських, зокрема українських мовних рис.
|
- |
- |
- |
|
С. Васильченко |
«Олив’яний перстень» |
Троє київських хлопців — Валер’ян, Вітя, Кость — вирішили під час літніх канікул здійснити подорож до села на Полтавщину: відвідати родину Бондарів. Перебуваючи на селі, хлопці допомагали багатьом його мешканцям у жнивний час, брали активну участь в організації і проведенні вистави «На баштані». Напружений момент твору — коли виникли непорозуміння між Костею і Вітею. Вітя у нетверезому стані намагався домогтися кохання і поваги від дівчини. Олив’яний перстень, який Настя купила на ярмарку, вона подарувала Кості на згадку про себе. Швидко промайнув час, і хлопці вирушили знову додому в Київ. |
Троє київських хлопців — Валер’ян, Вітя, Кость
|
Зображення активного відпочинку київських хлопців у селі на Полтавщині |
Уславлення краси людської праці, душевної доброти, безкорисливості, відчуття любові, щирості; засудження заздрості, пияцтва як негативного соціального явища. |
|
С. Васильченко |
«Авіаційний гурток» |
В оповіданні “Авіаційний гурток” на селі біля Києва хлопці під керівництвом учителя намагаються зробити модель моноплана. Цей моноплан – не просто літаючий пристрій. Це немовби символ усього нового, світлого. Дитячі душі рвуться у небо, у світ незліченних можливостей. Дитина неспроможна довго чекати. Вона хоче усе и негайно. Завзято беруться хлопці до роботи, але їх наміри зробити моноплан за один-два дні не справджуються. З великою повагою змальовано образ учителя Петра Михайловича. Він веде своїх учнів крок за кроком до поставленої мети. У майстерні не тільки роблять модель літака, там загартовується майбутня людина, що повинна вміти не тільки мріяти, але й наполегливо працювати. Васильченко талановито змальовує романтику наполегливої праці. Ось Андрій, дуже талановитий хлопчик, раптом відмовився працювати, бо над гуртківцями у селі сміються, та й робота затяглася. Ось Петро та Матвій, що вирішують довести справу до кінця, бо інакше вони не зможуть себе поважати. Невеличкі “лекції” про електрику та майбутнє авіації у наш час здаються трохи наївними. Але треба пам’ятати, що оповідання створене в 1925 році. Оповідання, звісно, повчальне, але дидактика втілена у яскраві події та характери, тому й сприймається легко. Степан Васильченко вміє декількома штрихами намалювати особу так, що читач відчуває, немовби знає її усе життя. Дуже приваблива мала Марійка, що віддала бусинку зі свого намиста на необхідну деталь для моноплана. Щира душа – Тетяна, мати Петра. Жінка приносить у гурток ряжанку та хліб, розповідає, що вона теж хотіла б полетіти…
Але так, щоб повернутися! Це втілення романтичного жіночого характеру, що прагне неба, але й не забуває про землю. Дід Назар – цей звичайний селюк спочатку відноситься до ідеї літака з недовірою. Але нарешті переконується у тому, що молодь і справді спроможна злетіти в небо. Вагання – полетить чи не полетить – створюють основну сюжетну лінію оповідання. Образ заздрісного крамаря Латки посилює драматичність твору. Латка підмовляє і старих, і малих глузувати з авіаційного гуртка, бо, звісно ж, йому “раніше жилося краще”. Але він безсилий проти впевненого кроку прогресу. Закінчення “Авіаційного гуртка” трохи нагадує сучасну казку. Прилітає до села з Києва товариш Микола, схвалює працю гуртківців та запрошує двох у літак на повітряну прогулянку до Києва. Тетяна з сином піднімаються у повітря. Казка перетворюється у буття. Навіть діду Назару привозять півпуда солі. Оповідання закінчується тим, що хлопчик розповідає другові легенду про Ікара, який хотів побачити Сонце. |
Андрій Матвій Петро
Дід Назар Михайло Латка Микола
|
Порушена в "Авіаційному гуртку" тема трудового єднання міста й села |
Наполегливе навчання й робота учнів над здійсненням захоплюючого задуму — збудувати діючу модель літака. |
|
П. Тичина |
«А я у гай ходила» |
А я у гай ходила по квітку ось яку! А там дерева — люлі. І все отак зозулі: ку-ку! Я зайчика зустріла, дрімав він на горбку. Була б його спіймала — Зозуля ізлякала: ку-ку. |
Дівчина |
Опис чарівного та живого гайочку |
Показ дівчинки, яка спостерігала за життям гаю. Дівчинка, тобто ліричний герой, прийшла по квіточку і пізнала красу гаю. Її наївністю та дитячими почуттями сповнений твір. |
|
П. Тичина |
«Хор лісових дзвіночків» |
Ми дзвіночки, Лісові дзвіночки, Славим день. Ми співаєм, Дзвоном зустрічаєм: День! День. Любим сонце, Небосхил і сонце, Світлу тінь, Сни розкішні, Все гаї затишні: Тінь! Тінь. Линьте, хмари, Ой прилиньте, хмари, — Ясний день. Окропіте, Нас нашелестіте: День! День. Хай по полю, Золотому полю, Ляже тінь. Хай схитнеться— Жито усміхнеться: Тінь! Тінь. |
Дзвіночки |
Поетичне оспівування дзвіночків – квітів почуття вдячності, що славлять день на лісовій галявині. |
Уславлення неповторної краси природи |
|
П. Тичина |
«Івасик-Телесик» |
Розпочинається казка Тичини, як і народна, з того, що були дід і баба і в них був син Івасик. Далі говориться про те, як Івасик ловив рибку і як змія впіймала його і хотіла спекти. А потім сюжет дістає нове спрямування. Телесика врятовують не гуси-гусенята, а дивовижний орел – літак. Картина врятування Івасика у цій казці є сміливою вигадкою автора. |
Хлопчик Дід Баба Орел-літак |
У його казці наявна нова фантастика, що має реальну основу і відбиває радянську дійсність. Поєднання елементів фантастики з сучасністю, елементи фантастики пов'язуються з цілком реалістичними деталями |
“Івасик-Телесик” навчає дітей не тільки орієнтуватися в загальнолюдських цінностях, розрізняти добро і зло та знаходити вихід зі скрутних життєвих ситуацій, але й шанувати батьків, а отже — давні традиції, принципи споконвічної народної етики, моралі. |
|
П. Тичина |
«Дударик» |
Талановитого музиканта хлопчика Дударика показує Тичина в казковому світі. Дударикові допомагають дивовижний коник, чарівна сопілка і пташка-крилашка. Всі незвичайні вчинки Дударика спрямовані проти царя. Тичина своїй казці надає соціального звучання. Дударик, який може передбачати життя на сто років уперед, навчає людей, що можна жити й без царя. |
Дударик-хлопчик Царь Царівна Коник |
Поєднання елементів фантастики з сучасністю |
Традиційний казковий сюжет, вводить у фольклорну тканину риси нового життя й побуту народу |
|
М. Рильський |
«Травнева пісня» |
В травні трави молоді, Ніби хвилі по воді, Розливаються широко, Аж радіє наше око. В травні — праця на полях, На городах, у садках; Праця з піснею дзвінкою, Як сестра живе з сестрою. Травень кожен трудівник Зустрічать піснями звик, Як же нам, трудящих діти, Не співати, не радіти! |
- |
Вірш про природу |
У «Травневій пісні» читач відчуває не лише гімн весняній природі, щасливій порі відродження, а й хвалу людському труду. |
|
М. Рильський |
«Річка» |
Хлюпоче синя річка — Ой річка, ой ріка! Юрба нас невеличка, Зате ж бо гомінка. І співи тут, і крики, І радість тут, і сміх. А вколо, як музики, — Гурти пташок дзвінких. І кожна ж то співає, І кожна поклика: «Ой небо, ой безкрає, Ой річка, ой ріка!» Он рибки затремтіли, Пливуть із глибини. Коли б співать уміли, Співали б і вони. А так за них співає Компанія лунка: «Ой небо, ой безкрає, Ой річка, ой ріка!». |
Річка |
Поетична розповідь про річку рідного краю |
Оспівування краси рідного краю |
|
Павло Тичина
|
Як дуб із вітровієм бився
|
Не одно уже століття |
Дуб (Дерева), Вітровій |
Поетична розповідь про дерева |
Автор хотів сказати, що не треба бути агресивним і робити зло, бо сам можеш на нбого натрапити та схопити лихо. |
|
Павло Тичина
|
Гаї шумлять |
Гаї шумлять — |
Автор |
Оспівування краси гаїв України |
Заклик до творення добра й краси. |
|
Павло Тичина |
ХОР ЛІСОВИХ ДЗВІНОЧКІВ
|
Ми дзвіночки, Лісові дзвіночки, Славим день. Ми співаєм, Дзвоном зустрічаєм: День! День. Любим сонце, Небосхил і сонце, Світлу тінь, Сни розкішні, Всі гаї затишні: тінь! Тінь. Линьте, хмари, Ой прилиньте, хмари, — Ясний день. Окропіте, Нас нашелестіте: день! День. Хай по полю, Золотому полю, Ляже тінь. Хай схитнеться — Жито усміхнеться: Тінь! Тінь.
|
Лісові дзвіночки |
Поетичне оспівування дзвіночків – квітів почуття вдячності, що славлять день на лісовій галявині. |
Уславлення неповторної краси природи. |
|
О. Бердник |
«Дивні Грицеві пригоди» |
В оповіданні розповідається про дивовижні пригоди хлопчика Гриші на Землі і в космосі. 1.Перший іспит В цьому розділі розповідається як тато і мама взяли з собою Грицька у відпочинок до гірського Алтаю і там тато перевіряв Грицька на сміливість і готував до польоту у космос, ось був перший іспит у нього, коли падав човен у безодню. 2. Другий іспит Гриць повинен був стрибнути з літака з парашутом, і він це зробив і тоді тато сказав, що може взяти Гриця з собою до космосу, також тато Гриця привчав ходити у скафандрі та костюмі космонавта. 3. Небезпечна зустріч В серпні пасажирська ракета стартувала на Місяць. Не минуло й доби, як ракета сіла на місячному космодромі. Космонавти кілька днів мешкали в приміщенні, де росли пальми, троянди та ялини, дзюркотіли струмочки і сіяв штучний дощик, веселила око зелена трава, а в густому гіллі дерев співали птахи.Тут, в оранжереї, Гриць познайомився з Марічкою, донькою штурмана юпітерського корабля. Вона теж разом з батьками летіла до далекого світу. З Місяця експедиція вилетіла на великому космольоті, на борту якого було написано: "Промінь". Діти мешкали в спільній каюті, кожен мав зручний гамачок, крісло та столик. Дорослі космонавти готувалися до першої вилазки на поверхню нового світу, а дітям було звелено сидіти в каюті й чекати. Незабаром Гриць і Марічка побачили, як від космольота від'їхав всюдихід і зник за гірським пасмом.Раптом Марічка скрикнула й показала Грицеві на зграю крилатих істот, що летіли над озером, прямуючи до космольота. Сіро-блакитні летючі кулі наблизилися, закружляли довкола ракети. А одна з них зупинилася біля ілюмінатора й заглянула всередину каюти. Величезні очі пронизливо дивилися на юних посланців Землі. 4. У полоні Хижаки вкрали Марічку і Грицька та взяли в полон. 5. Порятунок Чим би все скінчилося, невідомо, бо раптом якісь полум'яно-блакитні істоти спустилися з неба й напали на восьминогів. Завирував бій. Потвора та решта восьминогів відпустили дітей і заховалися в чорному отворі вежі. Полум'яно-блакитні істоти, схожі на граційні летючі квіти, покружляли над вежею, потім підхопили дітей гнучкими стеблами-руками й винесли їх з прірви. |
Гриць Мама і тато Гриця. Марічка та її батьки. Невідома істота без крил. |
Фантастичні пригоди Грицька які закінчилися щасливим порятунком, а там текс описує моральні якості людей, такі як лицемірство та хитрість заради якоїсь вигоди- хижаки перетворились в дітей спеціально, щоб вкрасти Грицька і Марічку. |
Донести до читача що треба слухати своїх батьків та бути завжди пильним до навколишнього світу, бо все те, що ми бачимо не завжди є тим, ким себе видає..
|
|
Б. Комар |
«Мандрівний вулкан» |
У фантастичній повісті «Мандрівний вулкан» розповідається про незвичайні пригоди молодого планериста Віктора Соколюка, який волею випадку потрапив до таємничого підводного вулкана. В основі сюжету — поширений у пригодницько-фантастичній літературі прийом вимушеної ізоляції героя в незвичайному, невідомому та відрізаному від світу місці. Герой Б. Комара «…відважний, кмітливий, міцний,… молодий і вродливий…» студент Київського університету, планерист і фотолюбитель Віктор Соколюк випадково потрапляє у жерло «загубленого» науковцями та захопленого путчистами дивовижного винаходу — «мандрівного вулкану», який спроможний рухатися під водою. |
Віктор Соколюк |
Загалом, повість «Мандрівний вулкан», попри всю фантастичність описаних в ній колізій, оспівує етичний максималізм людини як єдиний спосіб залишитися Людиною за будь-яких (навіть абсолютно неймовірних!) обставин. |
Твір про мужність, відвагу, стійкість, патріотизм. Цей твір створенний з метою виховання морально-етичних принципів, та особливу увагу приділено проблемі моральній стійкості та міць підлітків |
|
А. Дімаров |
„Друга планета“ |
Головний герой — 14-літній Віктор, який разом з батьками та стрийною-генетиком Павлиною летить на Венеру. Батько Віті як соціолог і історик має разом з венеріаном Ван-Геном знайти орангів, що десь сховались вглибині планети; мати-геолог — дослідити венеріанські опали; Павлина знайти істоту-рослину держи-дерево і з'ясувати, що воно таке. На Венері Вітя стає другом Жорки, сина Ван-Гена. їх батьки вирушають на пошуки орангів. Наступного дня маячки батьків на радарах поводять себе дивно і за ними відправляється пошукова група. Вони знаходять маячки на звірах і розуміють, що чоловіків викрали оранги. Мати Віті наполягає, щоб її також доставили до місця де зник її чолоовік. Водночас Павлина разом з Вітею і Жоркою вирушає на пошуки держи-дерева. Від час експедиції, виявлено як держи-дерево полює на тварин, знайдено опали, які розшукувати мати Віті. Невдовзі під час зливи герої ледве не стали жертвами держи-дерева. Наступного дня Павлину і Вітю схопили у полон оранги з істотами, які нагадували венеріанців. У всіх орангів були нагрудні знаки — волохата рука, що стискає за горло венеріанина, а нижче знак сплетіння колючок держи-дерева. Жорка встиг сховатися і почав за ними слідкувати. Дорогою оранги с істотами полювали за допомогою луків на антилоп, коли ж двох істот було поранено один з орангів просто добив їх. Вночі на табір орангів напало держи-дерево і щоб воно відступило, оранги кинули йому на поталу декількох істот. Ранком схопили Жорку. Оранги провели тітку Павлину, Вітю і Жорку через підземний тунель, який охоронявся іншими орангами, до величезного плато, де мешкала цивілізація орангів. На полях і садках працювали істоти схожі на Жорку. На площі стояла статуя оранга з маленькими вусиками і підписом «Адольф Гітлер», всі ж оранги при зустрічі кричали один одному «Хайль», крокували колонами. Це була мілітаризована держава на чолі із монархом Орангом Третім, у основу якої були покладені труди Гітлера і Ніцше. Середньовічний готичний стиль будівель деталізує емоційно-психологічний час, який панує в місті, а колоронім «чорний», що постійно повторюється в описах держави орангів, характеризує простір небезпеки. Основною метою орангів було панування на Венері і винищення раси венеріан. Мова була людська тільки перекручена ззаду наперед, так «вода» була «адов» і лише слова Адольф Гітлер і хайль залишились без змін. Павлину, Вітю і Жорку посадили до в'язниці. Після допитів Павлина повідомила, що тут зараз батьки Віті і Жорки. Тато Віті став придворним істориком, а Ван-Гена назвали його слугою, оскільки в іншому випадку його б вбили. Тепер Жорці потрібно стати «слугою» Павлини та носити ошийника як усі інші істоти. Павлину призначають державним генетиком (Вітя стає її помічником), вона має допомогти створити агресивних істот, що винищать усіх венеріанців. Через деякий час Павлина заявила, що вона винайшла ген, який зробить істот агресивними. До лабораторії набилося багато орангів і коли розбудили істоту, то вона почали винищувати всіх орангів, але не чіпала Вітю, Жорку і Павлину. Коли ж істоту вбили, сторожа забрала Павлину до Оранга III. Але та заспокоїла «фюрера» органів, заявивши про необхідність продовжитиексперимент. Вітя і Жорка намагаються підсивати ген до істот, щоб ті вбили усіх орангів, але Жорку хапають, вітя втікає до Павлини. Під час свята, скориставшись тим, що оранги напилися, Павлина, Ван-ген й батько Віті усіх звільнили та втекли. Герої зуміли дістатися головної бази земляни. Через місяць повернулися з загоном, переловили усіх орангів. В останніх виявили мутований людський ген, що викликав агресію. Почався процес їх лікування. |
Головний герой — 14-літній Віктор Батьки Віктора Генетик Павлина Ван-Ген Жорка син Ван-Гена
|
Пригодницько-фантастична повість про далеке майбутнє нашої земної цивілізації |
Науково-фантастичний твір «Друга планета» перетворюється на сімейну сагу, де серед побутових подробиць та взаємостосунків персонажів розкриваються дива й нововведення майбутнього землян. Автор змалював ідеальну модель суспільства, в якому кожен дбає про чистоту навколишнього середовища та прагне зберігати дари природи. Це – заклик письменника замислюватися про майбутнє нашої планети та можливості людської діяльності для суспільного та наукового розвитку цивілізації |
|
Скуратівський Василь Тимофійович |
Берегиня |
Розповідь про український народний побут, звичаї, що складалися, випробовувалися на міцність протягом багатьох століть. Любов до рідної землі, повага до батьків, чесної праці, порядності у взаємостосунках — ось лейтмотив цих роздумів, активно звернених до сьогодення, до становлення нових радянських звичаїв і обрядів. Комуністична мораль складається з багатьох чинників, але вона народжується не на порожньому місці, а на тому міцному духовному підмурку, який витворив народ своїм генієм і працею у важких випробуваннях і змаганнях. |
Берегиня |
Яскраво змальовані національні звичаї та обряди, передусім на терені Полісся. Книга задовольняла гостру суспільну потребу українців — пізнати свої витоки, своє культурне коріння, свою етнічну сутність. |
Книга, що висвітлює історію, звичаї, традиції українського народу. |
|
Скуратівський Василь Тимофійович |
Посвіт |
Про видатних людей, духовні і матеріальні пам’ятники історії і культури, звичаї і обряди, унікальні промисли і ремесла українського народу. |
|
- |
- |
про публікацію авторської розробки
Додати розробку