"Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!"

Твір на тему:

«Народ мій є! Народ мій завжди буде! Ніхто не перекреслить мій народ!»

Виконала учениця 11-Б класу

Пукман Марія Вадимівна

2022-2023 навчальний  рік

Наш дух не вбити,

волю не зламати,

      за нами -діти й Україна - мати

   І з нами воля й правда вікова.

                            Надія Гуменюк

     Родичі,рід,народ... Всі ми походимо з цих слів,бо ми - українці.Ми - одного роду,і створила природа цей рід щирим серцем,щирим душею,дружелюбним і мирним у  ставленні до інших народів,із працелюбними руками. Ми ніколи не були завойовниками,наші руки не осквернив  загарбницький меч,наша совість не  заплямована руїнами,пожежами,чиїмись сльозами,смертю... Якщо й брали до рук зброю,то лише для того, щою захищати свій рідний край...

 24 лютого 2022 року... З пам᾽яті мирних людей України ніколи не стерти цю дату,бо почався неспровокований збройний напад сусідньої держави на наші міста і села,несучи із собою руїни,смерть і поневіряння сотень ні в чому не винних людей. Пройшло вже майже 300 днів від початку війни:  наша  країна зараз переживає надзвичайно складні часи без світла,газу і води,але у нас із вами є величезна сила волі,віра в Перемогу і відбудову країни. А допомагають нам  здійснити цю мрію наші доблесні Збройні сили України. На них покладені завдання  з оборони нашої Батьківщини, захист її суверенітету,територіальної цілісності та недоторканності. Основим їх гаслом є слова:”За Україну,за її волю!”Верховним головнокомандувачем їх є Президент України Володимир Олександрович Зеленський.

  Збройні сили  України сприяють забезпеченню стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору нашої держави та підводного простору у межах морських територій,а також беруть участь у заходах,спрямованих на боротьбу з тероризмом. Від початку повномасштабного вторгнення росії в Україну чисельність Збройних сил виросла до мільйона осіб!

Наше молоде покоління, покоління XXI століття,бачить не у фільмах,а на яву,як страждають невинні діти,скільки сліз і горя у їх маленьких очах,скільки сімей розкидано по цілому світу,як багато зруйнованих будівель; страждають також і тваринки, яких господарі змушені були покинути на залишених обійстях, як багато годин доводиться людям сидіти без світла,газу і води,у підвалах,сховищах та тимчасових “Пунктах незламності”. І все це через що і через кого??? Із-за маньякальної  ідеї підкорення всього цивілізованого світу!Із -за хворобливої мети! Невже немає в цьому світі людей,які б зупинили цю параною? Невже все вирішують якісь забаганки однієї держави,яка опинилася на межі прірви під дією європейських санкцій?

Хочеться торкнутися трохи історії.Українському народові,з давніх – давен, притаманний «феномен добровольця»,саме Запорізька Січ стала однією з перших військових структур,яка складалася з добровольчих батальйонів,система цінностей запорозьких козаків вирізнялася лицарською орієнтацією. Неписаний кодекс козацької честі охоплював такі моральні категорії, як свобода, особиста гідність, добре ім'я, слава, відвага, самопожертва, вірність, дотримання публічно даного слова. Моральними  чеснотами  визнавалося служіння високим ідеалам: боротьбі проти «ворогів Святого Хреста», захисту Вітчизни, обороні православної віри, служінню монархам. Важливим у системі цінностей козаків було поняття запорозького товариства. Воно означало, що кожен козак мав дотримуватися принципів військового побратимства, поділяти засади братерської злагоди, єдності, взаємовиручки, вірності, дружби, поважати моральний закон «хліб-сіль», бути вірним соціальним і політичним ідеалам козацтва, лицарська честь, слава, вірність, відвага, служіння спільному благові, патріотизму, вшанування монаршого трону та політична лояльність до нього.

      Хто такі добровольці, про яких сьогодні так багато чуємо?14 березня, Україна відзначає День українського добровольця. «Українські добровольці є взірцем патріотизму та героїзму, самовідданості та відваги, вірності українському народові. Саме вони прийняли на себе перший удар російського агресора, захищаючи свою Батьківщину», – зазначив генерал армії України Степан Полторак. Міністр оборони наголосив, що саме українські добровольці-патріоти першими відчули відповідальність і стали на захист держави, у складний час мужньо чинили опір ворогу навіть без сучасного озброєння та екіпірування, належних побутових умов.«Завдяки вашій рішучості, мужності та стійкості Збройні Сили України мали час, щоб оговтатися після років руїни та оперативно наростити бойові спроможності. Ми вдвічі збільшили чисельність армії, сьогодні у нас понад сто тисяч громадян, які мають бойовий досвід, знаходяться в оперативному резерві Збройних Сил України першої черги», – повідомив генерал армії України Степан Полторак. За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народові та з нагоди Дня українського добровольця Міністр оборони України вручив групі діючих військовослужбовців та запасу відомчі відзнаки «За військову доблесть», «Знак пошани», «За зразкову службу», «За сприяння Збройним Силам України», а також присвоїв дострокові військові звання. Хочеться сказати,що жителі нашого селища теж не стояли осторонь тих трагічних подій,добровольцями під час бойових дій на фронті у 2014 -му році були такі жителі селища Кобилецька Поляна, виконують свій святий обов᾽язок ці люди перед Батьківщиною і зараз,перебуваючи у складі 128-ої окремої гірсько- штурмової Закарпатської  бригади (128 ОГШБр), також є багато добровольців,які пішли на цю війну,захищаючи нашу рідну землю:

1)Лета Іван Миколайович – 1982 року народження,

2)Зімин Володимир Миколайович – 1984 р.н.,

3)Іванов Віталій Валерійович - 1981 р.н.,

4) Кріштоф Сілард Михайлович – 1976 р.н.,

5) Кріштоф Руслан Михайлович – 1976 р.н.. - покійний.

6)Глодян Степан Степанович -1987 р.н.,

7)Лакатош Віталій Юрійович -1985 р.н.,

8)Попович Іван Юрійович -1978 р.н.

9) Тафійчук Станіслав Сергійович– 1982 р.н.

10)Вурста Руслан Іванович -1986 р.н.

11)Шпиток Юрій Юрійович- 1989 р.н.

12)Джуган Василь Васильович -1985 р.н.

13) Варцаба Іван Іванович -1984 р.н.

14) Фоменко Михайло Михайлович - 1983 р.н.

15)Альберт Альбертович Єфремов — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що відзначився під час російського вторгнення в Україну в 2022 році,орден «За мужність» III ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.Указ Президента України від 4 квітня 2022 року № 212/2022 «Про відзначення державними нагородами України».

А також видана довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції бійцю Першої  Окремої  Штурмової  Роти  ДУК ПС Ольховському Олександру Васильовичу ( друг «Дідик») ,який,дійсно, в період з 11.09.2014 року по 11.12.2014 року брав участь в АТО,забезпечував незалежність,суверенітет та територіальну цілісність ,а саме – оборона с. Піски,шахти « Бутівка»,с. Опитне. Дана довідка є підставою для надання особі статусу учасника АТО.(На даний час уже покійний - загинув у автотрощі 2020 року). Свій обов᾽язок ці люди виконують і на даний момент,захищаючи наші кордони на Донецькому і Бахмутському напрямках. Це далеко не весь перелік наших мужніх солдатів.

Лета Іван і Кріштоф Руслан ( покійний).

Кріштоф Сілард і Іванов Віталій

Тафійчук Станіслав Глодян Степан

Лакатош Віталій

Шпиток Юрій Юрійович

Вурста Руслан Іванович

   Пильно вдивіться у їхні обличчя : «Що ви у них побачите? Я питаю вас,люди?»Уважно придивіться до них,ще таких молодих,сповнених надії на краще життя,і таких поважних,за плечима яких досвід,гіркі хвилини відчаю від втрати найближчого друга,безжальні руки смерті,яка вирвала з їхніх лав побратимів, найкращих друзів. У їхніх поглядах – віра у перемогу, самовідданість,самопожертва власним життям.

Наші славні Захисники! Серце переповнюється радістю за вас,за те,що ви,у важкий для країни час,стали на захист наших кордонів,проявляєте відчайдушний патріотизм та героїзм, самовідданість і відвагу,захищаєте наші домівки,своїх батьків,рідних,знайомих і,загалом, всю нашу незламну Батьківщину. Ви - армія сильних,відважних,мужніх людей,які до останньго подиху готові захищати свою рідну державу,бо вам іти нікуди....Ви є прикладом незламності духу,самовідданості  та віри в Перемогу... Бажаю Вам миру та злагоди,віри та сили,успіхів у повсякденному житті,впевненості у своїх силах, нескінченної енергії,мужності та відваги  у військовій службі в ім᾽я єдиної суверенної та незалежної України!!!Честь,мир і майбутнє нашої України… Короткі, здавалося б, ці слова,а який глибокий смисл несуть вони в собі. Головне: не втратити свою честь перед співвітчизниками і цілим світом, вибороти такий жаданний і довгожданний мир у нашій державі і замислитись над тим, яким буде майбутнє нашої славної неньки – України.

І на завершення свого твору хочеться трохи подумати над тим,якою буде моя Україна - незалежна,єдина і, така мила душі, рідна сторона. Я думаю,що це буде прекрасна і квітуча держава,яку поважатимуть і цінуватимуть не тільки в Європі,а й в  цілому світі. Сюди приїжджатимуть  у справах та відпочиватимуть  громадяни з сусідніх країн.  Людей приваблюватиме чисте повітря Карпатських гір, їх мальовничі краєвиди, зони відпочинку та дбайливо збережені  історичні пам’ятники. Я думаю, це буде країна, насамперед, без страху. Де ніхто не боятиметься вторгнення окупантів, де не буде чути зривів та очікувань чергового «нападу», де не будуть звучати слова «сепаратисти»,  ДНР і ЛНР. Де люди ходитимуть вільно та дихатимуть  вільно. Де всюди, в мегаполісі, маленькому містечку чи на селі, можна буде крокувати впевнено і ніхто не боятиметься  крадіїв та хуліганів. І просто гулятиме  вулицями, посміхатиметься перехожому, без страху, що хтось щось «подумає»! А майбутнє України у моїй мрії – просто прекрасне. Хочеться  просто заспівати: «Усе буде добре для кожного з нас!», як популярний музичний гурт «Океан Ельзи».  А також вселити в людей оптимізм та віру в майбутнє.  Отож, мрії повинні здійснюватися. Багато з того, про що мріяв Тарас Шевченко, здійснилося.  Я сподіваюсь, що з часом наша країна все ж таки перетвориться у «веселий рай», про який так мріяв Тарас Григорович Шевченко. Але це майбутнє цілком залежить від нас, молоді.