Українська література 11 клас

Тема: Література рідного краю. «І тихо ступає життя у полин,
                                                             І лине Чорнобильський дзвін»   

            (тема екології у творчості М. Луківа)

 Мета: познайомити учнів із проблемами екології у поезіях  М. Луківа; 

           розвивати  навички виразного читання, вміння досліджувати новий   матеріал;

           виховувати в  дітей любов до рідної природи, до рідного слова.

Тип уроку: урок – бесіда

Обладнання: збірки поезій М. Луківа; матеріал на екологічну тематику,  запис пташиних голосів, портрети письменників  та поетів Вінниччини.             

Людина зробила величезну помилку,

   коли уявивила, що може відокремити себе

від природи і не зважати на її закони. 

Вернадський

Хід уроку

І . Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

1.Бесіда

- Які спільні ознаки об’єднують цих людей?

- Де вони народилися?

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку

На сьогоднішньому уроці ми відкриємо цікаві факти із життя майстра пера, прекрасного лірика, відомого поета, нашого земляка, а в тім давайте прослухаємо фрагменти його пісень , і ви самі здогадаєтесь про кого йде мова…

1.(Звучать  фрагменти пісень М. Луківа)

 -Отже,  не сумніваюсь, що ви всі впізнали автора цих пісень …

2. Бесіда з учнями

- Чи доводилося вам раніше чути ім’я М. Луківа?

-  З ким із цих людей він народився в один день?

- Що це за день?

- Яким він став для В. Стуса, а яким для М. Луківа?

ІV. Мотивація навчальної діяльності

1. Слово вчителя

    -Поділля – давня земля землеробів і ремісників, козаків і поетів, художни-ків і вчених   була відома світові з сивої давнини. У часи Галицько –Волин-ського князівства її називали Пониззя. Згодом наш край набув назву Поділля.

    Ця земля була багата своїми родючими землями, прекрасними краєвидами, тому вважалось найбільш чистою екологічною територією. Наш край, Поділля, виплекав гарне гроно поетів, письменників, фольклористів.

На сьогоднішньому уроці ми поповнимо наш багаж знань із літератури рід-ного краю, розглянемо творчість письменника Вінниччини – М. Луківа. У своїй роботі ми детально зупинимося на творах поета на екологічну тематику, тому й тема  нашого уроку  : «І тихо ступає  життя у полин,
                                                 І лине Чорнобильський дзвін»

V. Сприйняття й засвоєння учнями навчального матеріалу

1. Слово вчителя

-Ви заздалегідь були поділені на чотири групи, кожна група готувала індиві-дуальне домашнє завдання. Саме зараз ми будемо працювати над пошуко-вою роботою, кожна із груп буде презентувати  свої дослідження.

2. Пошукова робота

1 група – дослідники біографії; - біографи;

2 група – дослідники творчості поета; - критики;

3 група – дослідники проблем екології; - екологи

4 група – дослідники поезій М.Луківа на екологічну тематику – практики.

Учні роблять повідомлення про біографію поета (1 група). Показують підготовлену презентацію.

2 група робить повідомлення про творчість М. Луківа, називаючи збірки, мотиви творів.

4 група зачитують вірш «Діти Чорнобиля», «Народичі»

 ДІТИ ЧОРНОБИЛЯ

Пристрасні промови, мітинговий бум,
А в очах дитячих недитячий сум.

Невимовним болем погляди ячать,
На обличчях горя й фатуму печать.

Мітинги, промови, гасла, суєта, –
Тоне у них віра і мета свята.

Атомний, космічний і трагічнй час…
Діти ж наші діти, що чекає вас?

 

НАРОДИЧІ

Жасмин  цвіте,  і  трави  косять,
І  сіно  пахне  і  п'янить.
І  йдуть  дощі,  коли  не  просять,
І  з  вітром  колос  гомонить.
Усе  живе  жадає  жити,
Снаги  і  сили  повне  вщерть.
І  важко,  й  страшно  розуміти,
Що  над  усім  чигає  -  смерть.

-Діти, що таке екологія?

-Який існує відповідник до слова «екологія»?  - («Довкілля», «навколишнє  середовище»)

Коротке повідомлення учнів 3 групи на тему: «Ми і наше довкілля».

Бесіда

-Чому нині так гостро стоїть питання збереження природи?

-Чи можна спостерігати за її нищенням у нас, на Вінниччині?

-Чим може скінчитися для людства така нерозважливість у діях?

-Яка  подія найболючіше вдарила по екології  України?

-Як зарадити біді?

-Чи досить для природи лише шанувати і любити її?

4. Перегляд фрагментів фільму   про екологічні проблеми та шляхи їх вирішення.

- Найболючішою темою звучить незабутня, недавня тема Чорнобильської трагедії, бо вона повела за собою ряд екологічних проблем. Екологічне пи-тання – це найболючіше питання сьогодення. Саме тому Микола

 Володимирович торкається цих проблем у своїх творах.

4 група дослідників зачитує вірш М. Луківа на екологічну тему «Дощ у зоні Чорнобиля»

ДОЩ У ЗОНІ ЧОРНОБИЛЯ

Дно річки вистеляють блискавки,
Метаються в повітрі ластівки,
Громи стрясають луни-перелуни,
Сріблясто напинає на вітрах,
І чорні хмари навівають страх.

Куди не глянеш – все мов нереальне:
Стоїть край шляху дерево печальне,
Гудуть дроти високовольтних ліній,
Чорніє човен між розквітлих лілій,
Лежить село, неначе на картині,
Біліючи хатами по долині.

А в тім селі ні голосу, ні звуку,
І вікна випромінюють розпуку.
І двері навхрест дошками забиті,
І журавлі криничні сумовиті,
І тихий сад біля старої школи,
І дітям в ній не вчитися ніколи.

Навколо пустка і печаль біблійна,
Навколо смерть, незрима і повільна,
Чортополохом обрій заростає,
Зело і квіти стронцій роз’їдає,
І час пересипається пісками
На полі, що шуміло колосками.

А по ночах, трагічне і фатальне,
На землю ллється світло асторальне,
І фантастично-сіре мерехтіння
Породжує примарливе видіння
Людей, які від наглої біди
Пішли із цього краю назавжди.

Поволі слід за ними заростає,
І дощ свинцевий землю засіває,
І дно ріки встеляють блискавки,
І, розметавши крила, ластівки
Ширяють на чорнобильських вітрах,
І чорні хмари навівають страх.

5. Робота з текстом твору

-Який настрій переважає у поезії?

(Настрій – сумний, трагічний. Слова похмурі.)

-Із чого ми це розуміємо? Знайдіть у тексті?

-Які проблеми автор підіймає у творі?

Проблеми: 1 моральна (люди залишали все, надбане роками);

             2 - наслідки обезлюднених сіл;

                      3  проблема - незаселених земель;

                     4 проблема - забруднення навколишнього середовища

-Які художні засоби автор використовує у вірші, щоб передати головну думку твору?   (епітети, порівняння, метафори, обрамлення)

-Для чого автор використовує образ ластівки?

- Яка тема поезії?     (Тема : Чорнобиль і його наслідки.)

6. Учень презентує ілюстрації до віршів.

V. Підсумок уроку

1. Метод «Мікрофон»

-Чи сколихнув ваші душі сьогоднішній урок?

- Чи важливі питання піднімає М. Луків у поезіях  екологічного циклу?

2.Поетична хвилинка. Учениця зачитує вірш-прсвяту М. Луківу

3. Вмикається запис пташиних голосів. Учитель читає вірш «Через поле стежка до села…»

6.Оцінювання

Учні за допомогою смайликів оцінюють свою роботу на уроці

Домашнє завданняНаписати твір – мініатюру на тему «Діти природи й майбутнє».

Микола Луків

 

 

 

Біографія  Миколи Луківа

Родом Микола Володимирович Луків із села Куманівців, що розкинулося на межі Вінниччини і Хмельниччини.
Назва походить од слова «кумани», тобто половці. Як свідчить літопис, розбиті київськими князями войовничі племена розсіялися в довколишніх лісах і степах, змішалися з місцевим населенням і розчинилися в ньому, залишивши пам'ять про себе в топоніміці, зокрема, у назві цього села та в генах його жителів — людей, що зажили собі в тутешньому краю репутації непокірних, волелюбних і гордих. Не корилися вони ні монголо-татарам, ні туркам, що спустошували навколишні міста й села, але так і не змогли напоїти своїх бойових коней у долині річки Домахи, де лежать Куманівці. Як пам'ять про ті часи в селі й досі знаходять обвалені рештки колишніх підземних переходів, що ними наші далекі пращури на випадок ворожого нашестя готові були відправити жінок, дітей, старих, а також худобу та провіант у найближчий ліс — Чарівщину, за п'ять кілометрів од непокірних Куманівців.
Пережило  село непомірно тяжкі й криваві лихоліття революції, громадянської та Другої світової воєн, страшні моровиці тридцять третього та сорок сьомого років. Доля була милосердною протягом усієї понадтисячолітньої його історії. Надійно захищені зусібіч лісами, відрізані від велелюддя великих міст бездоріжжям, Куманівці жили собі як знали і вміли. Роками не заглядало сюди районне начальство. Одвіку не бачили тут нікого з представників області, а тим паче — зі столиці. Може, тому всілякі віяння та кампанії обминули Куманівці і збереглося в них чимало такого, що в інших селах давно одійшло чи призабулося.

У селі і досі колядують, щедрують і посівають, варять кутю, палять дідуха, фарбують крашанки й розписують писанки, розводять вогнища й пускають за водою вінки, притрушують на Зелені свята зіллям долівку, прикрашають обійстя та оселі луговим і лісовим клечанням, співають пісень, яких( за словами поета)  не чув у жодному іншому краї нашої благословенної країни.

От у цьому селі року Божого 1949-го, місяця січня, шостого дня, якраз у ніч перед Різдвом, судилося з'явитися на світ Миколі Лукову. Батько-   фронтовик. Війну пройшов од першого до останнього дня. Був контужений, звідав пекло фашистських концтаборів, по війні відбудовував шахти Донбасу, там захворів і, демобілізувавшись, повернувся в рідні Куманівці.
Мама все своє многотрудне життя звікувала в рідному селі. Була вона неписьменною, але багато віршів з «Кобзаря» Шевченка знала напам'ять. Гарно вишивала, співала, розповідала казки, мала тонку, вразливу, чутливу до краси душу, і мій поетичний хист, певне,— від неї.
Після цієї оповіді стає зрозумілим, що «щасливчика» Луківа земля і Бог береже. А чи може себе зберегти в нашому світі від напастей чесна людина, яка прагне справедливості? Тривіальне запитання. Можна тільки здогадуватися, у які колотнечі потрапляв поет — автор таких рядків:
Прийде пора — і я цей світ покину,
Нащадкам залишу як заповіт
Думками обіймати цілий світ
І над усе любити Україну.
А що забрав би я у домовину?
Найперше — лютий чужинецький гніт,
Віки неволі і кривавий піт,
Сирітські сльози і печаль вдовину.
Ну, а допоки випало мені
Топтати ряст і зустрічати сонце,
Дай, Боже, бути правди оборонцем,
Аби ніколи в рідній стороні,
На кров'ю предків зрошеній землі
Не панували сили темні й злі.

Отже, ніколи обрана поетом стежина не була встелена квітами. Часом це були суцільні терни. У роки запеклої радянщини Микола Луків ніколи не займався догідливим, запобігливим віршотворенням, не писав програмно-декларативних, ритуальних поезій про партію і комсомол. Не картав на всі заставки українських буржуазних націоналістів чи нашу діаспору, не обмовився про «Малу землю», не оспівував БАМ чи спорудження Чорнобильської АЕС.  Після школи майбутній поет у 1968 року закінчив Немирівське педагогічне училище імені Марка Вовчка, а 1973 року — факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка і пішов працювати завідуючим відділом поезії письменницької газети "Літературна Україна".

За влучним висловом поета-академіка Бориса Олійника, "Микола Луків — один із найпопулярніших поетів сучасної України. У багатій поліфонії сучасної української поезії голос цього митця звучить по-особливому зворушливо, чисто й виразно. Гостре відчуття часу, вміння доступно й художньо переконливо говорити про найголовніше, найсокровенніше, свідома орієнтація на випробувану й перевірену віками народну етику й мораль, конкретна життєва основа й пісенний лад багатьох його творів принесли поетові заслужене визнання й завоювали гідне місце під читацьким сонцем. Кращі поезії Миколи Луківа стали хрестоматійними. Пісні, написані на його слова, звучать не тільки по всій Україні, їх можна почути скрізь, де живуть наші земляки, — від краян слов'янського світу до Канади, США й Австралії".

Творчість поета Миколи Луківа відзначено престижними міжнародними та всеукраїнськими преміями. Він — лауреат Міжнародної премії  імені Григорія Сковороди, премії  імені  С. Гулака-Артемовського, Всеукраїнської премії  ім. В. Вернадського. За плідну творчу працю нагороджений орденом "За заслуги" II ступеня, орденом Святого Володимира. За заслуги у відродженні духовності в Україні та утвердженні Помісної Православної Церкви удостоєний ордена Святого архістратига Михаїла. Він заслужений діяч мистецтв України, академік Української екологічної академії наук, понад двадцять років очолював Ввсеукраїнський літературно-художній та суспільно-політичний журнал "Дніпро".

Автор двох десятків поетичних збірок: "Ріка" (1973), "Шлях", "Політ", "Весняні дощі", "Отча земля", "Кущ осінньої калини", "Поезії", "Право на пам'ять", "Росте черешня в мами на городі" та інших. Пісні, створені на його слова, звучать не лише в Україні, їх можна почути скрізь, де живуть наші земляки — від країн слов'янського світу до Канади, США та Австралії. Нині Микола Луків, лауреат багатьох найпрестижніших премій, знає, що ним подолано багато бар'єрів майстерності, — та поет-академік не задовольняється здобутками. Пише поезію високої проби сам, виховує літературну молодь.. Його серце повне зерна любові, і він щиро засіває ним поле життя.

                                             Присвята Миколі Луківу

Його слова прилинули піснями,

Єднанням серця й мелодійних звуків.

Ось ніби він ужився поміж нами-

Великий і простий  – Микола Луків.

Народився в селі Куманівці,

На межі поміж двох областей.

У простенькій  вкраїнській домівці,

Та в шанованих добрих людей.

У важких фронтових перевалах

Батько звідав все пекло війни.

Ну амати любов прививала,

Колискові вплітаючи в сни.

Щоб зростав любий син у любові.

Щоб усе найдобріше вбирав.

І тепер він у щирому слові

На подільській землі зазвучав.

І бринить його слово душевно,

Навіть десь не на рідній землі.

І звучатиме вічно, напевно,

Бо зродилось в сердечнім теплі

Для нащадків – дітей та онуків,

Щоб напились з цього джерела.

Хай звучить ще століттями Луків,

Як взірець доброти і тепла!

Наталія Химич