Народознавче свято "Народні символи України"

                         Народознавче свято

Тема: Народні символи України

Мета: познайомити дітей з народними символами України, виховувати любов до своєї країни та повагу до її символіки.

                                                         Хід свята

Сідайте гості, сідайте, діти,

У гурті зустрілися ми знову.

Про символи нашої країни

Ми поведемо розмову.

Звучить пісня ,,Зеленеє жито’’

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо ми їх з любов’ю і миром.

Хліб хай буде в хаті, сяють очі щирі,

Щоб жили по правді, щоб жили у мирі.

Народи світу різняться між собою одягом, звичаями, традиціями. У кожного народу є свої національні святині, улюблені речі, дерева, квіти. Українці мають свої традиції , що споконвіку шанують і бережуть.

Тож запрошуємо дорогих гостей на слово щире, на свято родинне.

Що таке Україна?                                                       Ніжна пісня матусі,

В чистім полі пшениця,                                            Під тополями хата,

За віконцем калина,                                                  Тиха казка бабусі,

Біля верби криниця.                                                   Дужі руки у тата.

В українського народу існує стародавній звичай – зустрічати гостей хлібом-сіллю. На чому приносять хліб-сіль?

Гостей щиро ми стрічаєм

Короваєм в рушнику.

Шанобливо хліб підносим

І, вклонившись, щиро просим

Любий гостю наш, приймай

Дружби символ-коровай.

У народі кажуть: хліб-годувальник – всьому голова. З сивої давнини люди вважали, що все в світі від хліба: і радість, і життя, і кроки дитини, і щаслива доля. У народних прислів’ях підкреслюється шанобливе ставлення до хліба.

Запашний, рум’яний хліб випікали у печі. Піч – це оберіг тепла і затишку, а вогонь у ній – символ сімейного щастя, оберіг родини. Наші пращури вірили, що полум’я очищає душу від усього злого і недоброго, наділяє її силою та здоров’ям.

У кожного з нас живе образ біленької хати у вишневому садку. Адже вона – символ нашого роду, щось одвічне, як життя, як мамина пісня.

-А чи знаєте ви, що коли збиралися будувати хату, то спочатку випікали 4 хлібини і ставили їх на місце, де мала згодом стояти оселя. На другий день дивилися: якщо хліб виявлявся кимось поїдений – то це місце вважалося добрим, там можна будувати хату, і в ній завжди пануватимуть добробут і злагода.

Пісня ,, Смерекова хата’’

У народі кажуть: ,,Сорочку одягай – маму, тата звеселяй, від хвороб її носи і здоров’я бережи.’’ Здавна вважалося, що сорочка, усі краї якої оздоблені вишивкою, має оберігати від нещастя, відганяти від людини злі сили.

Мама вишила мені

Квітами сорочку

Квіти гарні,  осяйні:

-На, носи, синочку.

Пісня ,,Сорочка мамина’’

- А тепер  погляньте на ці рушники. Це  теж символи українського народу. ,, Дім без рушників, - кажуть у народі, як сім’я без дітей’’. Вони – старовинні обереги дому. Вишиті різними візерунками, рушник був неодмінним атрибутом багатьох обрядів: рушником зустрічають дорогих гостей, виходили в поле чи справляли обжинки, проводжають в армію, дівчина подавала рушники на знак згоди при сватанні, молоді стають на рушник під час шлюбного обряду.

Рушник завжди був символом життєвої дороги. Ним прикрашали найпочесніше місце в хаті, де висіла ікона, видні місця при вході, над сімейними портретами.

Вишивали рушники різними способами і кольорами. Улюблений колір української вишивки – червоний, який вважається головним оберегом від лиха. У пісні співається ,,Два кольори мої, два кольори – червоний – то любов, а чорний – то журба.’’ У житті кожної людини бувають радість і смуток,так і на рушниках люди виписували свою долю. Я всім бажаю, щоб на ваших життєвих дорогах – рушниках були тільки світлі, радісні кольори і не було чорних – журби та печалі.

Пісня ,,Два кольори’’

І ось що хочеться сказати:

Шануйте, друзі, рушники,

Квітчайте ними свою хату,

Та обереги від біди.

Український вінок. Він не просто краса – це символ добра й чудовий оберіг нашої української культури.

-Любі дівчатка, влітку плетіть віночки, кладіть їх на свої голівки і будьте гарними, адже квіти прикрашають наше життя. А ще віночок – це  не просто прикраса, а й оберіг. Вважалося , що він володіє надприродною силою, що позбавляє болю, зберігає волосся. Та , окрім квітів, неодмінною прикрасою віночка є кольорові стрічки, кожна з яких має в ньому певне місце та значення. Першою посередині – світло-коричневу. Це наша земля. Обабіч – дві жовті. Це ясне сонечко. За ними – із різних боків – світло-зелена і темно-зелена – жива природа, краса і юність. За ними в’яжуть синю і блакитну – небо і вода. Тоді з одного боку – оранжеву. Це хліб. З іншого фіолетову стрічку. Вона означає людський розум. А потім – малинова стрічка (щедрість) і рожева (багатство, достаток). По краях вінка в’яжуть білі стрічки. Вони означають чистоту душі.

-А зараз ми поговоримо про рослину-символ, а яку саме, - ви дізнаєтесь, якщо відгадаєте загадку:

У вінку зеленолистім, у червоному намисті, видивляється у воду на свою хорошу вроду.

 Так, правильно, це – калина. Калина – це символ краси, щастя. Навесні калина вкривається білим цвітом і стоїть, як наречена у білому вбранні, а восени палахкотить гронами червоних плодів. Народ склав про калину багато віршів, легенд, пісень.

Білий цвіт калини-

Радість України.

А вогнисті грона-

Наша кров червона.

Посадіть калину коло тину,

Щоб злагода цвіла!

Буде щедрою родина –

Буде честь їй і хвала.

Т.Г.Шевчеко оспівував у своїх віршах калину, адже для нього ця рослина була втіленням самої України. Давайте з вами пригадаємо прекрасні рядки, присвячені калині.

Пісня ,,Одна калина’’

За давнім українським звичаєм у кожній хаті в дні свят запалювали свічку. Нехай цей дорогий вогник зігріє і наші серця та залишиться у кожній душі як символ добра та ніжності.

Передаємо запалену свічку один одному.

Міцна хай буде вся наша родина,

Своє коріння і плекаймо, й бережім.

Молитва українська солов’їна

Підніметься і зазвучить як гімн.

Бажаєм вам сто років жити без горя, сліз і без журби.

Хай з вами буде щастя і здоров’я

На многії літа, назавжди!

Пісня ,, А ми бажаєм вам добра’’