Наукові тези на тему : "Роль гри в розвитку творчих здібностей молодших школярів на хореографічних заняттях". Методичні рекомендації для керівників хореографічних ансамблів та гуртків у ПНЗ.
Роль гри в розвитку творчих здібностей молодших школярів на хореографічних заняттях
Національна доктрина розвитку освіти в Україні в ХХІ ст., Концепція позашкільної освіти та виховання визначають одним із пріоритетних завдань освіти пошук, розвиток та підтримку здібних, обдарованих і талановитих дітей [1]. Через це особливого значення набуває проблема розвитку творчих здібностей молодших школярів.
Розвиток творчих здібностей здійснюється через залучення особистості до різних видів творчої діяльності, серед яких одне із важливих місць займає хореографічне мистецтво.
Проблемами розвитку творчих здібностей засобами хореографічного мистецтва займалися педагоги-хореографи: С. Акішев, А. Акбарова, О. Мартиненко, Ю. Тараненко, Т. Чурпіта, А. Шевчук та інші. У працях дослідників розглядаються питання про поняття та сутність творчих здібностей, їх структурні компоненти, етапи розвитку в процесі танцювальної діяльності, методичні аспекти розвитку творчої активності дітей молодшого шкільного віку (дошкільного, шкільного). Вчені здебільшого приділяють увагу грі як засобу розвитку танцювальної творчості дошкільнят, а в молодшому шкільному віці надають пріоритет практичним (показ, вправи) та словесним (пояснення, вказівки) методам навчання.
Ми вважаємо, що в молодшому шкільному віці навчання хореографії має ґрунтуватися на основі ігрової діяльності.
Мета нашого дослідження була спрямована на теоретичне обґрунтування значущості гри та виявлення її впливу на розвиток творчих здібностей молодших школярів у процесі хореографічних занять.
У психології та педагогіці теорію гри розробляли П. Блонський, Л. Виготський, Д. Ельконін, Н. Крупська, О. Леонтьєв, В. Мухіна, А. Макаренко, Г. Плеханов, С. Рубінштейн, К. Ушинський та інші.
У нашому дослідженні ми розглядаємо дитячу гру як особливу форму взаємовідносин дитини з оточуючої дійсності. У грі формуються майже всі психологічні та особистісні особливості дитини: спритність, допитливість, зацікавленість, кмітливість, воля, активність та розвиваються творчі здібності.
Як зазначає О. Мартиненко, в основу навчання дітей хореографії необхідно покласти ігровий початок, який сприяє кращому сприйманню, усвідомленню та запам’ятовуванню танцювального матеріалу Використання елементів гри на хореографічних заняттях стимулює розвиток пам’яті, образного мислення, сприяє формуванню дружніх стосунків між дітьми, позитивному ставленню до праці, подоланню дитячого егоцентризму, а також розвитку емоційності [2, с.55].
Правильно підібрані та організовані в процесі навчання танці-ігри сприяють вмінню працювати, викликають інтерес до хореографічного заняття, до навчання, допомагають розвивати творчу увагу та пам’ять, артистизм та уяву, образне мислення та моторику, вміння орієнтуватися у просторі, імпровізувати, чути музику і відчувати ритм, відтворювати характер за допомогою рухів. Тому завдання педагога полягає у вихованні прагнення дітей до творчого самовираження, правильного оволодіння емоціями і розуміння прекрасного.
Під час практики ми могли спостерігати за використанням гри для дітей молодшого шкільного віку на хореографічних заняттях ансамблю «МарЛен». У процесі засвоєння тих чи інших рухів, педагоги використовували ігри на розвиток уваги («Повторюємо за мною», «Правильно-не правильно» тощо), на розвиток пам’яті («Знайди своє місце»), на вміння орієнтуватися у просторі («Вітерець та листя»). Для розвитку творчих здібностей дітей доцільно застосовувати творчі ігрові завдання та ігри-драматизації. Так, наприклад, для дітей 7-8 років пропонувалися завдання на передачу образів улюблених мультфільмів («Фіксики», «Шрек», «Маша та Ведмідь» тощо), а дітям 10-11 років було цікаво у танцювальній формі відтворювати гру «Магазин», під час якої кожен «обирав наряд», «приміряв капелюха», «чіпляв на себе модні прикраси» тощо. Зміст ігри-драматизації має базуватися на основі літературних творів, у яких діти повинні передати сюжетну лінію казки, вірша, оповідання, виконуючи при цьому відповідну роль («Ходить гарбуз по городу»).
Висновок. Вважаємо, що використання в процесі хореографічної діяльності ігор та ігрових завдань може сприяти підвищенню інтересу молодших школярів до танцювальної діяльності, розвитку образного мислення, розкриттю творчої активності, вмінню працювати в групі однолітків, позитивно ставитися до творчих проявів інших.
ЛІТЕРАТУРА