Українські діалекти за межами України Доволі багато говорів південно-східного наріччя помічається у сусідніх з Україною районах Курської, Білгородської, Воронезької та Ростовської областей Росії. Там він найчастіше чергується з південноруським наріччям. Українські діалекти за межами України Доволі багато говорів південно-східного наріччя помічається у сусідніх з Україною районах Курської, Білгородської, Воронезької та Ростовської областей Росії. Там він найчастіше чергується з південноруським наріччям.
Українські діалекти за межами України Також він поширений серед нащадків українських переселенців на Кубані, у Краснодарському та Ставропольському краях, Поволжі, Сибіру, на Далекому Сході, а також у Казахстані та Киргизії. Ряд степових говорів зберігається в Румунії. Українські діалекти за межами України Також він поширений серед нащадків українських переселенців на Кубані, у Краснодарському та Ставропольському краях, Поволжі, Сибіру, на Далекому Сході, а також у Казахстані та Киргизії. Ряд степових говорів зберігається в Румунії.
Українські діалекти за межами України Північні наріччя української мови зближуються с поліськими говорами Білорусі. Їх виділяють як перехідні білорусько-українські говори. До них близькі говори Підляшшя. Українські діалекти за межами України Північні наріччя української мови зближуються с поліськими говорами Білорусі. Їх виділяють як перехідні білорусько-українські говори. До них близькі говори Підляшшя.
Діалектні відмінності Для південно-східного наріччя характерні фонеми / i /, / и /, / е /, / а /, / у /, / о / вимова / и / в ненаголошеній позиції як [е], а / е / - як [и] Ни(е)сэ, ви(е)дэ, же(и)вй, си(е)лу збереження пом'якшеного / р '/ в кінці слова: базбр' «базар», косбр ' «косар» поширення м'яких шиплячих: лош'б «лоша», бiж'бт ' «біжать»; відповідно фонемі / ф / виступають / x /, / хв /: тэхлі, хвббріка; обмежено зустрічаються африкати / дж /, / дз /, / дз '/, на їх місці часто виступають / д /, / ж /, / з /: худ'у «ходжу», бужэ, жерелу.
Південно-західне наріччя має такі особливості: тверда вимова звуку | р |: |бура|, |гира|, |радно|, замість |буря|, |гиря|, |рядно| закінченням -є замість -я і відсутністю довготи приголосного в словах типу |життя|, |весілля|, |зілля|, вимовляти внаслідок цього як |житє|, |весілє|, |зілє| відмінковими закінченнями іменників: |ковальові|, |коньом|, |землі|, замість |ковалеві|, |конем|, |землею| закінченням -ий (в деяких говорах) в іменах прикметників м'якого відмінювання, що мають зазвичай закінчення -ій: |синий|, |третий| замість |синій|, |третій|. Діалектні відмінності
До прикладу подано кілька слів із словника діалекту закарпатських лірників: барлуджити — орати бастій — отець раклі, каравона — дівча сабатка — субота сев’ячка —гречка; тарандій — горобець шім, шом — дім терпелюк — парубок укорений — Учений фейло, хвейло — рот ходирка, ходуха — нога чихморитись — чесатись шандра — шість
Отже, територіальні діалекти – це діти національної рідної мови, рідні діти. Їх існування не йде на шкоду літературній мові. Навпаки, вони є джерелом збагачення, опорою, резервом і запорукою розвитку літературної мови, коли суржик – негативне явище в нашій мові, з котрим потрібно боротися. Отже, територіальні діалекти – це діти національної рідної мови, рідні діти. Їх існування не йде на шкоду літературній мові. Навпаки, вони є джерелом збагачення, опорою, резервом і запорукою розвитку літературної мови.