Науково-дослідницька робота «Найстаріші жителі Землі – змії»

Комунальний позашкільний навчальний заклад

«Центр дитячої та юнацької творчості Металургійного району»

Криворізької міської ради

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема роботи: «Найстаріші жителі Землі – змії»

 

 

 

Виконавець:

вихованка гуртка

 «Юні екологи»

Кожухар Єва Максимівна

Науковий керівник:

керівник гуртка,

Наталя Степанюк

 

 

 

 

 

 

Кривий Ріг

2020

Зміст

 

стор.

Вступ          Основна частина Глава I. Символ змії у культурах світу. Біологічні особливості та умови існування змій. 1.1. Образ змії у різних народів світу.  1.2. Класифікація, особливості будови та розмноження змій. 1.3. Різновиди змій у світі. 1.4. Види змій в Україні та отруйні змії. 1.5. Шкода та користь змій. Глава II. Мої дослідження під час відвідування виставки, музею та літніх канікул. Висновки Література

4 7   7 7 7 9 11 14   15 24 26

 

 

«Природа - це казка,яку

потрібно читати серцем»

Вступ

З чого все почалося?

Я відвідую гурток «Юні екологи» другий рік поспіль, в якому займаюсь науково-дослідницькою роботою. Тема моєї наукової роботи «Найстаріші жителі Землі – змії». Мене дуже зацікавив дивний світ групи цих тварин після спостережень за морськими зміями під час сімейного відпочинку у лютому 2019 році в Єгипті у місті Шарм-ель-Шейх. Я вирішила продовжити свої спостереження у період літніх канікул в селі Миролюбівка Широківського району і присвятити даній темі свою науково-дослідницьку роботу. Керівник гуртка порекомендувала мені разом з батьками відвідати виставку тварин в торгово-розважальному комплексі «TERA» (м-н 5-й Зарічний),а також зоологічний музей у Криворізькому державному педагогічному університеті. Під час відвідування виставки тварин «Зоотрополіс» мою увагу привернула колекція плазунів в умовах тераріуму. Раніше я не дуже цікавилась рептиліями, представниками яких є змії. Я дуже мало знала інформації про змій, що вони повзають, згортаються в кільце, можуть вкусити. На виставці мене вразило те,яка різноманітність змій існує в природі. І тільки спостерігаючи за ними, я помітила, що змії всі різні. Які ж вони гарні і цікаві тварини! Великі і маленькі, світлі і темні, є навіть чорні. Хіба це не диво, що у змії розмноження відбувається шляхом відкладання яєць, яйце живородінням або живородінням: з відкладених яєць з’являються, схожими на черв'ячка, маленькі змійки, які потім виростають в яскраві дорослі особі. Відвідування виставки і музею, ведення спостережень надало мені прекрасну можливість узнати як змії взаємодіють з навколишнім середовищем, як різні види поділяють між собою територію існування, як вони розмножуються і пристосовуються до умов життя, які змінюються. Я поставила перед собою мету – розширити знання про життєдіяльність  змій, показати їх роль у природі та житті людини.

Я поставила перед собою такі завдання:

1. Ознайомитись з науково-популярною літературою з даної теми.
2. Відвідати виставку окремих видів тераріумних тварин.
3. Провести спостереження  за поведінкою, годівлею та доглядом змій в умовах тераріуму.
4. Використати експонати зоологічного музею при КДПУ для вивчення будови, пристосування різних представниками рептилій до умов існування.
5. Вести календар спостережень влітку під час поїздки у село.
6. Порівняти умови життя змій в природних умовах та умовах тераріуму.
7. Робити замальовки в робочому альбомі, які доповнити короткими поясненнями.
8. Дослідити шкіру змії після линьки. Оформити природничий матеріал для практичного використання.
9. Написати реферат на тему: «Символічність змії в різних культурах світу. Походження емблеми медицини».

Я хотіла з'ясувати:

• будь-яка тварина в нашому світі – унікальна;
• за якими ознаками можна об'єднати представників змій в групи (гіпотези):

1. Особливості організації та процесів життєдіяльності змій.

2. Отруйні і неотруйні змії.

3. Як з'являється змія?

4. Вдосконалення засобів нападу.

5. Чи корисні змії?

6. Якої шкоди приносять змії і чи можуть доставити людині неприємності?

Для підтвердження я:

• прочитала науково-популярну літературу і отримала нові знання про особливості будови і існування різних видів змій;
  • прослухала інформацію екскурсовода під час відвідування виставки тварин та зоологічного музею;
  • спостерігала за поведінкою змій під час відвідування виставки;
  • порівняла величину, форму, забарвлення змій в залежності від умов існування під час відвідування зоологічного музею;
  • приділяла особливу увагу спостереженням влітку під час відпочинку у селі;
  • зібрану інформацію оформила у вигляді календаря спостережень, тематичного реферату, природничого матеріалу, замальовок і записів у робочому альбомі.

Очікуваний результат: розширити знання про тваринний світ через дослідження особливостей життєдіяльності представників плазунів –змій.

 

Глава I. Символ змії у культурах світу. Біологічні особливості та умови існування різновидів змій.

 

1.        Образ змії у різних народів світу.

Змія – один з найстаріших жителів Землі, вона з’явилася задовго до людини. Це одна з найсимволічніших тварин у світі. У багатьох культурах вона вважається символом підземного світу. Змія пересувається без ніг, вилуплюється з яйця, як птахи, і може вбивати отруйними зубами. Життя і смерть сплелися в цій істоті настільки своєрідно, що навряд чи існує культура, яка б оминула її своєю увагою.

У різних народів та у різних релігіях змія сприймається по-різному (додаток 1). У багатьох народів змія є символом первинних сил природи, зокрема грому та блискавки, також часто асоціюється з водою та плодючістю. Змія, згорнута в кільце (або та, що пожирає свій хвіст) є символом вічності та циклічності розвитку світу[4, c.20].

У європейській традиції змія є символом гріхопадіння, диявола, уособлює зло, підступність та руйнування. Це насамперед пов’язано з християнством, змієм-спокусником з Біблії. Але в той же час змія є символом мудрості та знань. Також вона з давніх часів уособлювала зцілення, змія що обвиває чашу є емблемою лікарів і в наш час. Але у грецькій міфології бог-цілитель Асклепій (у римлян Ескулап) з’являється у вигляді змія, що врятував народ від хвороби й смерті, він зображується з ціпком, оповитим змією. Від цього міфу і походить емблема медицини – чаша, оповита змією, а також назва одного з видів змій – ескулапового полоза (рідкісного і зовсім неотруйного, занесеного до Червоної книги України)[11, c.26 ].

 

1.2. Класифікація, особливості будови та розмноження змій.

Змії (лат.Serpentes)–підряд плазунів ряду лускатих. Наука, що займається вивченням змій називається герпетологія. У наш час на Землі налічується понад 3000 видів змій, які об’єднують у 2 інфра ряди, 3 надродини (вищі, нижчі змії та сліпунові) і 18родин (додаток 2)[4, c.4-5].

Отруйні види становлять близько чверті відомих видів. Розповсюджені скрізь, за виключенням Нової Зеландії, багатьох океанічних островів та полярних областей.

Давні змії були великих розмірів (довжиною до 15 м), нині найбільша змія–сітчастий пітон або анаконда, рекордні зразки яких досягають близько 12м, в той же час багато видів мають довжину лише 8-10см та декілька міліметрів товщини. Кількість хребців, як правило, більше 200.

У отруйних змій у верхній щелепі розташовані отруйні зуби, які мають канал для стоку отрути, що виробляється видозміненими слинними залозами. Отрута виділяється під час укусу внаслідок скорочення скроневих м’язів, що стискають залозу. Права та ліва частина щелеп з’єднана гнучкою зв’язкою. Внутрішні органи асиметричні, одна з легень менш розвинута або відсутня. Задній край розвиненої легені перетворився на резервуар для запасу повітря. Печінка, нирки, статеві залози дуже видовжені. Сечовий міхур відсутній.

Найрозвиненішим органом чуттів є нюх. Розпізнавання запаху у змій відрізняється від цього процесу у інших тварин. За допомогою довгого язика захоплюються молекули пахучих речовин з повітря, та передаються до органу Якобсона. Цей орган притаманний лише зміям, він являє собою парну порожнину, вкриту чутливим до запаху епітелієм. Роздвоєний язик змії після дослідження повітря та різних предметів через два отвори у верхньому піднебінні передає пахучі молекули до чутливого епітелію органу Якобсона, де вони розпізнаються. Так тварини відшукують собі їжу, воду, статевого партнера тощо.

Зіру більшості змій досить слабкий. Очі змій вкриті прозорою плівкою, яка утворена верхньою і нижньою повіками і відходить зі шкірою під час линяння. У більшості представників зір кольоровий. Тільки змії, що живуть на деревах та полюють птахів та комах, хапаючи їх на льоту, мають добрий бінокулярний зір. Очі змій, які ведуть підземний спосіб життя затягнуті шкірою, вони не бачать.

Слуху змій майже не розвинений. У них відсутні зовнішнє вухо та барабанна перетинка. Функцію органу дотику виконує язик.

Змії живляться лише тваринною їжею. Більшість споживає дрібних хребетних тварин, деякі–яйця птахів (змії–яйцеїди), комах (рід Contia) та молюсків (рід Dipsadinae). Здобич вбивають отрутою чи душать, рідко поїдають живцем. Змії завжди ковтають здобич цілою, бо не можуть жувати їжу або відкушувати шматки. При цьому будова скелету дозволяє їм ковтати здобич, яка набагато більша за шириною, ніж сама змія.

Розмноження відбувається шляхом відкладання яєць, яйце живородінням або живородінням.

У період розмноження змії активно шукають статевого партнера. При цьому самці шукають самиць нюхаючи повітря язиком, який переносить мізерні кількості хімічних речовин, що залишила самиця, до Якобсонова органу. Після того, як партнери зустрілися, відбувається залицяння.

Багато видів змій відкладають яйця, вкриті м’якою оболонку. Змія закопує їх у листя, рихлий ґрунт або гній. У більшості видів немає турботи про потомство, але деякі види охороняють свої гнізда. Змії, які живуть в умовах, несприятливих для розвитку яєць, розмножуються яйце живородінням. При цьому інкубаційний період нетривалий, і малеча вилуплюється у тілі матері. Такий спосіб характерний для морських змій, а також для видів, які живуть у гірській місцевості, де ґрунт не прогрівається до температури, потрібної для розвитку яєць. У деяких видів спостерігається справжнє живородіння. При цьому зародок, який знаходиться у яйці, пов’язаний з організмом матері сіткою капілярів і отримує від нього додаткове харчування. Таке утворення схоже на примітивну плаценту. У такий спосіб розмножуються деякі види морських змій, справжня гадюка тощо. Кількість дитинчат, що народжуються або яєць, що відкладаються коливається від кількох штук до кількох десятків (до 100) у різних видів, середня кількість – 10-12.

 

1.3. Різновиди змій у світі ті цікаві факти з життя

Змії надзвичайно різноманітні за способами життя, поведінки, розмірами, малюнком і забарвленням. Найбільші за розмірами змії – удави. Вони неотруйні, але можуть бути небезпечними саме через свої розміри і спосіб полювання на здобич здавлюванням кільцями могутнього тіла. Вони зберегли рудименти задніх кінцівок у вигляді маленьких кігтиків. Живуть удавові змії у тропічних і екваторіальних широтах обох півкуль.

Найчисленніша родина змій – вужові, які здебільшого цілком безпечні для людини, хоча серед них є й отруйні види. Більшість вужових не має отруйних залоз і зубів, а ті з них, що мають отруйний апарат (тигрові вужі, бойги, стрілка-змія, батіжкові змії та ін.), не в змозі застосувати його до людини – їхні отруйні зуби містяться в глибині пащі (задньоборознисті змії). Тому отруйні вужові здатні вкусити лише невеликих тварин, що складають їхній раціон, паралізуючи здобич при проковтуванні. Однак найбільші з них, наприклад бумсланги, бувають іноді смертельно небезпечні і для людини. Серед вужових спостерігаються дивні випадки своєрідного захисту шляхом мімікрії– «наслідування» у забарвленні і малюнку неотруйних змій отруйним: такими є деякі дуже гарні королівські і молочні змії, подібні до отруйних коралових аспідів, що мають яскраве застережне забарвлення. Представники вужових у фауні України – вужі звичайний та водяний, а також занесені до Червоної книги мідянка та п’ять видів полозів– абсолютно неотруйні.

Морські змії – вторинноводні живородні тварини, як правило, з вертикально сплощеним тулубом і хвостом, надзвичайно отруйні. Отрута використовується ними головним чином для вбивства здобичі і діє миттєво – інакше вражена риба мала б час укритися в тісних тріщинах коралових заростей і стати недоступною для змії.

Отруйні передньоборознисті змії представлено родинами аспідових, до яких належать вищезгадані морські змії, та гадюкових, що включають також як підродину гримучникових. Складно влаштований отруйний апарат з отруйними залозами (видозмінені слинні), довгі отруйні зуби, пронизані каналом і розташовані в передній частині пащі, а також складна система кісток, що виконують роль важелів, які приводять отруйні зуби у вертикальне положення при відкриванні рота, забезпечують їм можливість нападу на істот набагато більших за себе (у тому числі й людей). Тому отруйний апарат використовується цими зміями не тільки для добування їжі, але й для захисту від ворогів. Однак кусають змії великих тварин і людину вкрай неохоче, лише у випадку прямої погрози своїй безпеці– отрута заощаджується для полювання. Для попередження про себе чимало отруйних змій мають різноманітні пристосування і сигнали, перший з яких – голосне застережне шипіння. Усім відома загрозлива поза кобри, що піднімає передню частину тіла і розгортає «каптур», який розтягується розсовуванням кількох ребер. При цьому на спинному боці каптура багато видів мають малюнок у вигляді ока чи двох очей для відлякувати ворога, що нападає ззаду. Деякі види кобр вводять отруту не тільки шляхом укусу, але і вибризкуванням її через канали отруйних зубів в очі супротивникові– такими є плююча (Південно-Східна Азія) і африканські черношийна й ошийникова кобри.

Коралові аспіди звичайно мають яскраве, добре помітне застережне забарвлення і малюнок із червоних, чорних, жовто-зелених кілець. Гримучі (ямкоголові) змії на кінці хвоста мають «брязкальце», утворене залишками виповзків, яким роздратована змія видає досить голосний звук, коли вібрує кінчиком хвоста[8, c.14-15].

Існує багато цікавих фактів про змій, вони наведені в додатку 1.

 

1.4. Види змій в Україні та отруйні змії.

З отруйних змій в Україні розповсюджені лише гадюки. Загалом їх налічується 5 видів: Гадюка звичайна (Vipera berus (Linnaeus 1758), Гадюка степова (Vipera ursinii (Bonaparte 1835), Гадюка Нікольського або гадюка лісостепова (Vipera nikolskii Vedmederja, Grubant and Rudayeva, 1986), Гадюка Ренарда (Vipera renardi (Christoph 1861) та Гадюка носата (Vipera ammodytes (Linnaeus 1758), які дуже нерівномірно розповсюджені по країні. Найбільша їх кількість у південних та східних областях – 5 видів, а найменше – в Західній та Північній Україні – 1 вид. Повсюдно в Україні трапляється лише Гадюка звичайна.

Отрута наших гадюк є дуже небезпечною і за своїми властивостями та дією прирівнюється до отрути гримучої змії, проте укус гадюки є несмертельним і тільки у надзвичайних випадках може призвести до летального наслідку. Це пов’язано з тим, що кількість отрути, яку змія впорскує у жертву, на правду, є мізерною, а її виробництво – енергозатрат ним процесом, тому гадюка завжди економить свою смертоносну зброю. І за найменшої нагоди намагається утекти або, зачаївшись, перечекати присутність людини. Лише у випадку безпосередньої навмисної провокації зі сторони людини, або якщо людина випадково наступила на цю тварину, вона застосовує останній рубіж оборони – смертоносну отруту. Отрута виробляється двома отруйними залозами, які знаходяться у верхній щелепі та сполучені із порожнистими зубами-іклами. При укусі, отруйні зуби висовуються зі спеціальних мішечків, у яких вони постійно містяться, проникаючи глибоко у тіло жертви, а потужні м’язи, що оточують залозові капсули із отрутою різко скорочуються й отрута під тиском впорскується у жертву. Укус триває всього кілька десятих часток секунди, тому нагадує, радше, сильний удар, аніж, власне, укус.

Гадюка звичайна або живородна (Vipera berus (Linnaeus 1758) – найбільш розповсюджена в Україні. Це невеликі змії – максимум 60-70 см, а зазвичай їх довжина варіює в межах 30-50 см. Особливою її ознакою є наявність трьох великих і ряд дрібних щитків спереду від умовної лінії, яка з’єднує передні краї очей. Носові отвори прорізані у носових щитках. Передня частина голови заокруглена. Забарвлення є надзвичайно мінливим – від світло-сірого і блакитного, до мідно-червоного та чорного з темним ромбічним малюнком на спині. Звичайними місцями проживання є добре прогріті узлісся, лісові галявини, лісосмуги, порослі чагарником яри і балки, степові схили з чагарниками тощо.

Гадюка степова (Vipera ursinii (Bonaparte 1835) – звичайний вид на території центральних, східних та південних областей України, на західніше Хмельницької та Вінницької областей ніколи не виявлялась. Вид знаходиться під охороною Бернської конвенції, ратифікованої Україною. За розмірами майже така ж як і Гадюка звичайна – 60-65 см. Передня частина голови ледь-ледь видовжена, її краї припідняті. Спереду лобного та надочних щитків добре помітний ряд дрібних щитків неправильної форми. Міжщелепний щиток, як правило, торкається одного із верхівкових. Дихальний отвір прорізаний у нижній частині носового щитка. Забарвлена Гадюка степова у бурі відтінки з темним ромбічним малюнком на спині. З кожного боку тіла наявно по одному ряду невеликих розмитих плям. Темне забарвлення є надзвичайно рідкісним. Трапляється у вкритих чагарником степових балках, ярах, заплавах річок, лісосмуги.

Гадюка Нікольського (Vipera nikolskii Vedmederja, Grubant and Rudayeva, 1986) – широко розповсюджена на території південних та східних областей України. Раніше її вважали темною формою Гадюки звичайної, проте, детальні дослідження показали її відмінності і приналежність до окремого виду. Це найбільша гадюка України – довжина тіла у дорослих особин становить 76-80 см. Голова велика, ледь випукла, добре відмежована від шиї. Забарвлення чорне з ледь-ледь помітним ромбічним малюнком на спині. Молоді тварини – до трьох років – мають сірувато-буре забарвлення, а пізніше темніють. Особливою ознакою є яскраво-жовте або помаранчеве забарвлення нижньої сторони кінчика хвоста. Живе на узліссях, лісових галявинах лісосмугах складених листяними породами дерев, а у соснових – надзвичайно рідкісна.

Гадюка Ренарда (Vipera renardi (Christoph 1861) – єдина з гадюк України, що має природоохоронний статус і занесена до Червоної книги, як зникаючий вид. Поширена дуже нерівномірно, найбільше знахідок відомо з Причорноморської низовини і Слобожанщини. Найбільш північна – це південь Київської області, а найбільш західна – південь Хмельницької. Раніше вважалась східним підвидом Гадюки степової, зараз же виокремлена у самостійний вид, хоча декотрі герпетологи сперечаються про її статус. Живе у полиновому степу, балках з чагарником, лісосмугах.

Гадюка носата (Vipera ammodytes (Linnaeus 1758)– найбільш рідкісна гадюка України, оскільки трапляться лише в окремих місцях у дельті Дунаю на території нашої країни. Особливою ознакою є специфічний виріст на кінчику носа завдовжки 3-7 мм. Довжина тіла коливається в межах 60-70 см. Забарвлення варіює – від майже білого з чорним ромбічним малюнком до мідно-червоного з таким же малюнком вздовж спини. Живе у порослих лісом та чагарником балках й долинах рік. Смертельних випадків при укусах Гадюки носатої ніколи не фіксували[11, c.84-85].

Живляться усі гадюки дрібними гризунами і птахами, а самі є об’єктом полювання для лелек, хижих птахів та ссавців. Таким чином, виконуючи функцію зв’язкової ланки у екосистемах, тому заслуговують на нашу охорону і бережне відношення (додаток 13).

 

1.5. Користь та шкода змій.

Парадокс: у всьому світі люди бояться змій, але водночас використовують їх для зцілення. Вживаючи ліки, виготовлені із застосуванням зміїної отрути, хворий сподівається на зцілення, але знову ставши здоровим і зустрівши живу змію, в паніці тікає або намагається вбити ні в чому не винну тварину.

Змії живуть у злагоді з природою, вони мудрі, тому що не прагнуть нікому заподіяти шкоди. Змія, як правило, перша ніколи не нападає. Здебільшого напад – лише її захист. Люди переслідують змій у багатьох країнах, і водночас у тих країнах на медичній емблемі зображено змію.

У тропічних країнах отруйні змії спричиняють велику шкоду, від їхніх укусів гинуть люди та худоба. В Україні кількість укусів дуже мала, крім того в Україні немає змій зі смертельно-небезпечною отрутою. Деякі види приносять користь, знищуючи гризунів. В деяких країнах змій вирощують у спеціальних серпентаріях заради отрути, яку використовують у медицині. Крім того аматори тримають змій у тераріумах як домашніх тварин, заради естетичного задоволення. Шкіра плазунів використовується для виготовлення взуття та шкіргалантереї. Відлов змій у деяких регіонах призвів до значного скорочення їх чисельності, в результаті чого довелось запроваджувати природоохоронні заходи, спрямовані на відновлення їх чисельності. В деяких регіонах світу, (уАзії, Африці та Латинській Америці) змій використовують у їжу, страви з них навіть входять у меню деяких ресторанів. При цьому їх смажать, тушкують, варять супи та навіть виготовляють алкогольні напої. Зокрема у Китаї існують ресторани, в яких меню складається виключно зі страв, в яких в тому чи іншому вигляді присутні змії.

Нині отрута багатьох видів змій знайшла застосування в медицині. Препарати, виготовлені з неї, допомагають хворим на епілепсію, стенокардію, ревматизм, ішіас. Східна медицина давно оцінила користь змій, широко використавши для виготовлення ліків не тільки отрути змій, але й очі, шкіру, жир, печінку, кістки та інші органи і частини тіла змій.

 

Глава II. Мої дослідження під час відвідування виставки та літніх канікул.

«Бажання дізнатися більше

 про тих тварин, які тобі цікаві,

дозволить підвищити рівень

твого інтелекту»

Моє захоплення зміями розпочалося на нашому сімейному відпочинку у лютому 2019 році в Єгипті у місті Шарм-ель-Шейх. Тоді я спостерігала, як одна жінка з маленькою донечкою спускалися сходами купатися у море, і дівчинці обкрутила ніжку морська змія. Жінка не розгубилася і різко висмикнула дівчинку з води. Змія наче скотилася з ніжки малечі і поплила під міст.

Тоді в мене виникли дуже різноманітні почуття і питання. По-перше, я зацікавилась способом життя змій у воді, захотілося дізнатися про них більше; по-друге, я хотіла знати, чи становлять змії загрозу здоров’ю людини, чи корисні змії, яка роль змій в природі; і по-третє, мене захопило яскраве забарвлення змії, яку я чітко роздивилась у прозорій воді, захотілось спостерігати за іншими представниками цього виду.

І так розпочалось моє перше дослідження.

 

1 дослідження. Знайомство з видами морських змій Червоного моря та спостереження за особливістю поведінки у воді.

З мережі Інтернет я дізналась, що морські змії зустрічаються у відкритих тропічних водах морів, дотримуються берегової зони. Зустрічаються серед рифів. Добре плавають, пірнають. Харчуються вуграми, широко тілою рибою, головоногими молюсками. Отрута цих змій одна з найпотужніших. Це яйцеживородні змії.

Дослідивши фотографії морських змій і порівнявши їх з тим фото, яке встигла зробити моя мама, я встановила, що я спостерігала за кільчастим плоско хвостом (додаток 4). Це отруйний, проте зовсім неагресивний плазун. Отрута цієї змії дуже сильна, тому дівчинці пощастило, що вона не наступила на змію та не становила загрозу для неї, бо вкушена людина без надання першої медичної допомоги може загинути протягом декількох годин.

Кільчастий плоскохвіст мав яскраве чорно-біле забарвлення, його довжина становила приблизно 1 м, хвіст був сплющений з боків і виконував функцію плавника.

Висновок: морські змії – це отруйні змії, проте якщо людина не становитиме загрозу для них, то і не буде вкушеною. А також слід обережно себе поводити у тропічних країнах, особливо при купанні у морі.

 

2 дослідження. Знайомство зі зміями нашої місцевості, спостереження та дослідження влітку.

Мої спостереження за представниками виду плазунів продовжилися під час літніх канікул, коли я відпочивала в селі Миролюбівка Широківського району Дніпропетровської області. В селі я вперше побачила вужа звичайного. Мій дядько зловив маленького вужика прямісінько у себе на подвір’ї і взяв його в руку (додаток 5). Я встигла сфотографувати вужа, а також ретельно дослідити. Його довжина сягала близько 15 см, він мав темно-зелене забарвлення по верхній лінії хребта і трохи світліше по нижній, а також яскраво виражені жовті плями на голівці з обох боків.

Вуж поводив себе спокійно і не намагався втікати і згорнутися кільцями. Шкіра його була холодною, не дивлячись на червневу спеку, і гладенькою, наче шкіра у немовляти. Я відпустила маленького вужа у травичку біля городу і він швиденько уповз.

Висновки: я дізналась, що найбільш розповсюдженим представником змій Криворіжжя є вуж звичайний, його можна зустріти навіть у неочікуваному місці – на подвір’ї сільського будинку. Вужа легко розрізнити від будь-якого виду плазунів по характерним жовтим «вушкам» на голівці. Він є найпоширенішим в Україні видом вужів, його відносять до неотруйних змій родини вужевих.

 

3 дослідження. Знайомство із дорослим представником вужів звичайних, дослідження за особливостями існування.

Я не припиняла спостерігати за маленьким вужиком і через кілька днів,зранку біля сараю з курками, мені пощастило зустріти дорослого вужа(додаток 6). Взяти до рук змію мені не вдалося, було трохи лячно, але жовті плями на голові я чітко розпізнала. Вуж був значно довший, близько 70 см, і значно швидший і спритніший за маленького. Хочу зауважити, що у господарських спорудах в селі багато гризунів, тому вуж і приповз сюди саме за здобиччю. І не становив загрози ні домашній птиці, а ні мені особисто.

Висновки: я дослідила, що зазвичай довжина дорослої особі вужа звичайного складає близько 1 м; він є неагресивним і дуже прудким, при зустрічі з людиною намагається втікати. Для вужів ідеально підходять купи перегною, старої соломи для відкладення яєць у липні–серпні, а також господарські будівлі для постійного живлення мишами.

 

4 дослідження. Опис моїх спостережень під час відвідування контактного зоопарку.

В місті Кривий Ріг 13 жовтня 2019 року відкрився для відвідувачів контактний зоопарк «Зоотрополіс». Керівник наукової роботи порадила мені його відвідати з метою порівняння умов життя змій в природних умовах та умовах тераріуму.

Спостереження 1. На цій виставці я познайомилась з найгарнішою королівською або молочною змією, спостерігала за її поводженням в умовах серпентаріуму, дослідила характер, величину, окрас, раціон харчування та звички. Я дізналась з розповіді екскурсоводу, що молочна змія–неотруйна змія з роду Королівська змія родини Вужеві. Інша назва «червона королівська змія». Загальна довжина коливається від 70 см до 1,5 м. Це яйцекладна змія. Самиця відкладає від 3 до 24 яєць. Голова невелика, морда затуплена. Очі помірного розміру. Тулуб стрункий, масивний. Найбільше, що  мене вразило, так це забарвлення –червоне з численними чорними та білими поперечними смугами (додаток 7). В природних умовах змія активна вдень, хоча в залежності від температури може полювати також і вночі або у присмерку. Але в умовах серпентаріуму молочна змія була неактивна і багато часу проводила, зарившись у землю та ховаючись під величезним камінням. Для того, щобїї виманити звідти, екскурсовод включив яскраве світло у споруді, і тільки тоді, змія виповзла на прогулянку. Спостерігаючи за поведінкою королівської змії, я помітила, що вона коли повзає,часто висуває довгий язик, неначе досліджує оточуюче середовище. Так тварини відшукують собі їжу, воду, статевого партнера тощо у природному середовищі. Харчується  змія в природі ящірками, мишопобідними, дрібними зміями. Я дізналася, що в умовах зоопарку,  даному виду змій достатньо однієї миші на тиждень.

Спостереження 2. Ще один вид змій, з яким я ознайомилась та дослідила, це був королівський пітон, сітчастий пітон або «пітон-м′яч»(додаток 8). Його розміри та велич вражають, хоча це найменший з представників роду, загальна довжина сягає 1,5 м. Розглянула малюнок голови змії, який складається з великої темної трикутної плями зверху та бічних смуг на скронях, між якими лежить вузька жовта смуга. Екскурсовод звернула мою увагу на дві поздовжні темні смуги, які йдуть уздовж тулуба від голови, що з’єднуються темними перемичками. До середини тулуба відстань між перемичками збільшується, самі вони розширюються, а поздовжні смуги місцями перекриваються, а на світлих ділянках спини з’являються додаткові плями.

Прослухавши розповідь екскурсовода про королівського пітона, я дізналась, що це неотруйна змія, полюбляє річкові долини, вологі ліси, чагарникові зарості. Досить швидко пересувається, гарно плаває й лазить по деревах. Активний уночі. Харчується гризунами та птахами. Це яйцекладна змія. Самиця відкладає 3-11 яєць. Мешкає у західній та екваторіальній Африці. Його також завезли в Україну для наукових досліджень, задоволення та бізнесу.

На жаль мені не вдалося дістати королівського пітона зсерпентаріуму, але я дослідила його поводження в неприродних умовах. Він майже не рухався і не висовував язик, що свідчить про його не активність вдень.

Порівнявши вищезазначених змій, я помітила, що у них різна величина, довжина. Одні великих розмірів, а інші середні і маленькі за довжиною та зовсім різні за узором малюнку шкіри, забарвленням.

Висновок: Не всі змії однакові за розміром: є великі, середні і маленькі особини. Відповідно великим представникам потрібно більше їжі і частіше, а маленьким – достатньо і однієї миші на тиждень. Ті змії, яких дозволяють вивчати дітям та представляють на виставках, частіше за все є неотруйними за для безпеки відвідувачів. І найголовніше, основну інформацію про навколишній світ змії отримують за допомогою язика. Так що висунутий зміїний язик не є ознакою агресії – це всього лише спосіб дізнатися, що знаходиться попереду. Змії в умовах серпентаріуму не дуже активні, більше сплять, ховаються.

 

5 дослідження. Порівняння змій, яких я дослідила у зоологічному музеї Криворізького державного педагогічного університету, за забарвленням залежно від умов існування.

23 жовтня 2019 року я відвідала зоологічний музей Криворізького державного педагогічного університету з метою дослідження змій за забарвленням та знайомством з новими, мені ще невідомими представниками рептилій, в тому числі і нашої місцевості. У музеї представлено 10 видів змій, а саме: пітон королівський, жовтопузик, звичайний щитомордник, полоз жовточеревий, вірменська гадюка, удавчик східний, ефа, контія білочерева, полоз чотирисмугий, гюрза (додаток 9).

Я дослідила, що залежно від середовища існування змії бувають різних кольорів і відтінків: від майже білого,світло-сірого і блакитного, до мідно-червоного та чорного з темним ромбічним малюнком на спині і самі незвичайні. Найяскравіші змії живуть в жарких країнах – тропіках.

Я дізналася, що у більшості змій забарвлення має велике значення. Завдяки ньому вони стають малопомітними в природі. Яскрава і різноманітна забарвлення служить не тільки засобом визначення виду, але і засобом маскування. Так, яскравий візерунок служить для залякування і відлякування хижаків. Існують змії, які мають яскраве застережне забарвлення як своєрідний захист неотруйних змій отруйним.

Висновок: залежно від середовища існування змії бувають різного забарвлення, яке відіграє важливу роль у їх житті: маскування, відлякування та застереження.

 

6 дослідження. Дослідження будови змії та її шкіри.

Також у музей КДПУ я змогла дослідити особливості будови скелету змії, її щелепи та шкіри, яку змія скидає в процесі линьки.

Так я дізналась, що у змії налічується близько 200 хребців (додаток 10). Тулубні та хвостові відділи хребта не відрізняються. Пересуваються за рахунок бокових вигинів та зміни нахилу дуже рухомих ребер.

У верхній щелепі розташовані отруйні зуби, які мають канал для стоку отрути. Права і ліва частина щелеп з’єднана гнучкою зв’язкою, яка дозволяє ковтати здобич значно більшого розміру, ніж змія (додаток 10).

Також я дізналася, що линька змій відбувається періодично під час усього життя. Пов’язана вона переважно із зростання змії. В моєму демонстраційному матеріалі представлена шкіра степової гадюки довжиною 52 см. Слід відмітити, що зміїна шкіра після линьки виглядає неживою, тьмяніє, блякне, малюнок на ній втрачає чіткість (додаток 11). Проте не зважаючи ні на що, людина виготовляє з неї різні шкіряні вироби.

Висновок: втрата кінцівок, можливо, пов’язана з пристосуванням до життя серед густих кущів та каміння. Завдяки особливостям будови щелепи, змія може ковтати здобич значно більшого розміру. А особливості будови зміїного покрову, дозволяють людині використовувати безболісно зміїну шкіру після линьки для виготовлення різних шкіряних виробів.

 

7 дослідження. Вивчення та дослідження користі змій.

Я дізналась із науково-популярної літератури інформацію про користь змій. Чи корисні змії? У переважній більшості змії – корисні тварини. Адже отрута багатьох видів змій знайшла застосування в медицині. З отрути гадюк виготовляють лікувальні препарати, за допомогою яких лікують радикуліт, ішіас, ревматизм. З отрути гюрзи та щитомордника отримують кровоспинні засоби, з отрути гримучої змії – препарати, для хворих на епілепсію, отруту кобри застосовують для виготовлення препаратів, які використовують при лікуванні бронхіальної астми та ряду інших захворювань.

З метою одержання отрути в багатьох країнах створено змієрозплідники – серпентарії. Щоб взяти в змії отруту, її тримають руками за шию і, масуючи отруйні залози, підставляють для укусу стерильний посуд. Одержану отруту висушують, і тоді у вигляді жовтуватих кристалів зсипають в ампули, які запаюють. У темному й прохолодному місці така отрута зберігається понад 25 років. Зараз масують залози вже електроди. Отрута береться в змії один раз на два-три тижні.

Відвідала місцеву аптеку з метою підтвердження якості ліків, в складі яких є зміїна отрута. Я дослідила 14 видів відомих змій України, мешкання яких підтверджено науковцями (додаток 11), з них 5 видів є отруйними зміями. Внаслідок того, що отруйні змії розповсюджені досить не рівномірно по всій території України і занесені до Червоної книги, то в нашій країні ліки зі зміїної отрути не виготовляють. Фармацевти, з якими я розмовляла в аптеці, кажуть, що більшість аналогів таких ліків виготовлені з хімічних компонентів.

Спостерігала раніше в селі за вужем звичайним і прийшла до висновку, що найголовнішою користю, яку приносять змії, є винищення величезної кількості гризунів. Дізналась, що в Африканських країнах гризуни бувають носіями та переносниками такої страшної хвороби як чума.

Висновок: в своїй більшості змії приносять користь: головним є виготовлення ліків із отрути багатьох видів змій і винищення гризунів. В Україні натуральну отруту змії знайти складно. Колись існували спеціальні серпентарії, ліцензії на відловлювання отруйних змій. Нині цього немає.Більшість вітчизняних ліків виготовляються з хімічних компонентів. Проте в інших країнах світу отруйних змій «доять», і з їх отрути виготовляють якісні медичні препарати, що дозволяють лікувати та знімати складний перебіг важких хвороб.

 

8 дослідження. Дослідження шкоди, яку наносять змії людині та її майну.

Я ознайомилась з літературою про шкоду змій і дійшла до висновку, що від укусів отруйних змій гинуть люди переважно у тропічних країнах. Це пов’язано здебільшого з відловом змій для бізнесу та задоволення власних потреб.

Шкідливими можна вважати деякі види, які живляться рибою, деревних і наземних змій, котрі поїдають корисних птахів і їх яйця, та деяких отруйних, якщо вони дуже поширені й часто кусають людей та домашніх тварин.

В Інтернеті я знайшла фотографії різних видів гадюк, які живуть в нашій місцевості та занесені до Червоної книги України (додаток 12). Загалом їх налічується лише 5 видів: гадюка звичайна, гадюка степова, гадюка лісостепова,гадюка Ренарда та гадюка носата. Повсюдно в Україні трапляється лише гадюка звичайна. Значної шкоди завдають змії, винищуючи таких корисних плазунів, як ящірки. А ящірки входять в харчовий раціон дуже багатьох змій. А отрута цих змій не смертельна.

Деяку шкоду рибним господарствам може заподіяти водяний вуж, який може поїдати мальків. Проте ця вся шкода набагато перекривається тією користю, яку приносять змії, винищуючи величезну кількість гризунів.

Висновок: Шкодою від змій можна вважати укуси та поїдання корисних плазунів, риб та ін. У тропічних країнах отруйні змії спричиняють велику шкоду, від їхніх укусів гинуть люди та худоба. А в Україні немає змій зі смертельно-небезпечною отрутою (додаток 3).

Підсумком проведеної дослідницької роботи є моя доповідь на рівні гуртка «Юні екологи» для його вихованців, в котрій я розповіла цікаві факти про змій, особливості своїх досліджень, ознайомила їх з наглядним матеріалом та робочим альбомом (додаток 15).

 

Висновки за результатами дослідницької роботи

 

Мета і завдання, які я ставила перед собою, досягнуті. Мої гіпотези під час дослідження мали підтвердження.

Розширила свої знання про навколишній світ і його розмаїття, як взаємодіють живі організми з навколишнім середовищем, в якому вони живуть. В науково-дослідницькій роботі показала роль представників плазунів - змій у природі та житті людини. Підтвердила думку, що змії в екосистемі відіграють дуже важливу роль, тому що вони є природними санітарами. Винищуючи змій, людина збільшує популяцію гризунів, які розповсюджують інфекційні хвороби. Давно доведено, там де живуть змії, найменша ймовірність виникнення небезпечних хвороб. Але найбільша користь від змій це її отрута. В руках медиків оброблена отрута стає надзвичайно цінною сировиною для приготування багатьох ліків. Наприклад, Східна медицина давно оцінила користь змій, широко використавши для виготовлення ліків не тільки отрути змій, але й очі, шкіру, жир, печінку, кістки та інші органи і частини тіла змій.

У багатьох людей змії викликають страх і відразу. Але для мене, кожна тварина по-своєму унікальна. Я змій не боюся, бо добре знаю, що змія рідко сама нападає на людину. Не зачіпай її, і вона тебе не зачепить. Треба пам’ятати, що ці рептилії озброєні грізною зброєю – гострими зубами і страшною отрутою. Потрапляючи в ранки, отрута викликає серйозні захворювання, а у важких випадках укус змії може навіть призвести до смерті.З усіх змій фауни України отруйні лише гадюки – звичайна, степова і лісостепова, два останніх види рідкісні, занесені до Червоної книги України. Отруту змій використовують для приготування найцінніших сироваток і ліків, для чого змій відловлюють і утримують у серпентаріях, де періодично «доять» їх.

На перший погляд, здавалося б життя змії абсолютно безтурботне. Природа виробила у них багато пристосувань в навколишньому середовищі, змії різноманітні за способами життя, поведінки, розмірами, малюнком і забарвленням, що і об’єднує їх в групи. Однак у них є теж вороги. Це лелеки, хижі птахи, ссавці і люди. Від ворогів змію захищає забарвлення і отрута. Тільки проти людини змії безсилі. На жаль, деякі з них мають природоохоронний статус і занесені до Червоної книги, як зникаючий вид. До Червоної України занесені такі плазуни: жовтопуз, полоз жовточеревий, полоз леопардовий, ескулапові змія, полоз чотирисмугий, мідянка звичайна, гадюка степова східна. Я вважаю, що ця проблема дуже серйозна, тому що скорочуються місця проживання цих дивовижних істот. Відлов змій у деяких регіонах з метою використання в подальшому шкіри плазунів для виготовлення взуття та шкіргалантереї,  призвів до значного скорочення їх чисельності. В результаті людині довелось запроваджувати природоохоронні заходи, спрямовані на відновлення їх чисельності.

Пам'ятайте! Не винищуйте,а охороняйте! Винищення різних видів змій призводить до порушення природної рівноваги (ловимо змію, збільшується чисельність гризунів і т.і.). Давайте краще просто милуватися яскравими представниками плазунів влітку і ранньою весною. Нехай повзають, плавають!!!

Найголовніше, що ми живемо на одній планеті, але часто не помічаємо існування один одного. А наші світи тісно пов'язані один з одним і ми просто не могли б існувати один без одного.

Література

1. Писанець Є. Земноводні України (посібник для визначення амфібій України та суміжних країн). - Київ: Видавництво Раєвського, 2007. - 192 с., 143 фотогр., 5 мал., 20 карт. 
2. Загороднюк І. В. Земноводні та плазуни України під охороною Бернської конвенції. — Київ, 1999. — 108 с. — ISBN 966-02-1379-4.
3. О. Годлевська, І. Парнікоза, В. Різун, Г. Фесенко, Ю. Куцоконь, І. Загороднюк, М. Шевченко, Д. Іноземцева. Фауна України: охоронні категорії (довідник). — 2-ге. — Київ, 2010. — 80 с. — ISBN 978-966-7830-13-5.
4. Куриленко B.Є., Вервес Ю.Г. Земноводні та плазуни фауни України: Довідник-визначник. — Київ : Генеза, 1998. — 208 с. — ISBN 966-504-231-9.
5. Змії у Великій радянській енциклопедії (рос.)
6. Питання герпетології. — К.: Наукова думка, 1989.
7. Словник-довідник із зоології. — К., 2002.
8. Курськіна Катерина. Енциклопедія. Змії. – Київ: Проф-Пресс, 2015. –

96с.

9. Фотоенциклопедія. Світ навколо нас. – Київ: Crystal Book, - 48 с.
10. Шейх-Миллер Дж. Детская энциклопедия. Змеи. – 96 с.
11. Сосновський И.П. Рідкісні і зникаючи тварини: По сторінкам Червоної книги– М.: Металургія, 2001. -367 с., іл.
12. По сторінкам Червоної книги: Тварини: Попул.енцикл. справ./БілСЕ; Редкол.: В.І. Алешко і ін. – Мн.: БілСЕ, 2001. – 248с.: іл.
13. Ілюстрована енциклопедія тварин під редакцією Р.Байбуровой, А.Н. Мєшкова і Ю.Чайковського: видавництво Артія, Прага. ТипографіяTSNP, Мартін 3/05/01/15-10.
14. Атлас екології/ Хосе Тола, Ева Інфьєста. (Пер. з ісп. В.І.Шовкун). Харків: Видавництво «Ранок», 2005. – 96 с.