Науково-дослідницька робота "«Загальна фізична підготовка , як основний засіб росту спортивної майстерності студентів.»

Міністерство охорони здоров'я

Комунальний заклад

«Бериславський медичний коледж»

Херсонської обласної ради

 

 

 

 

                                                                                                          

 

 

 

 

 

Науково-дослідницька  робота

на тему:

«Загальна фізична підготовка , як основний засіб росту  спортивної майстерності студентів.»

 

 

 

 

 

 

 

 

                                        Керівник: викладач

                                                              дисципліни «Фізичне виховання»

                              Федунова І.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЛАН НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ

 

1. Загальноознайомлювальний етап

 Інформування про НДР, строки написання, вимоги щодо оформлення, формування активу студентів коледжу, які дали можливість вивчити вплив  загальної фізичної підготовки на ріст  спортивної майстерності  студентів волейболістів

 

2. Підготовчий етап

Тема: Загальна фізична підготовка , як основний засіб росту  спортивної майстерності студентів.

 

 Мета даного дослідження – вивчення проблеми розвитку і організації методики занять в групах навчальної підготовки юних волейболісток.

 

Задачі дослідження:

• вивчення особливостей розвитку основних фізичних якостей дівчат 15-16 років;
• оцінка результатів роботи шляхом проведення тестів ( біг на 30 м, човниковий біг 4х9 м, кидок набивного м’яча із – за голови 2 кг, стрибок в довжину з місця);
• оцінка ефективності застосованої для експериментальної групи, системи тренувальних занять.

 

Методи дослідження.

В процесі дослідження були використанні наступні методи:

- аналіз літературних джерел;

- педагогічні методи дослідження;

- педагогічний експеримент : констатуючий і навчаючий;

- методи математичної статистики : визначення середнього арифметичного, помилки середнього і середня квадратна помилка.

Збір даних, опрацювання,  узагальнення, систематизація:

 

№	Назви частин і етапів роботи	Строки виконання
		За планом	Фактично
1	Вибір теми роботи , підбір методів	вересень	вересень
2	Проведення тестування	вересень і травень	вересень і травень
3	Написання вступу, першого розділу вивчення літератури	жовтень, листопад	жовтень, листопад
4	Написання другого розділу	грудень	грудень
5	Обробка результатів тестування	січень	січень
6	Написання третього розділу	лютий	лютий
7	Написання висновків	березень	березень
8	Оформлення роботи в цілому	квітень	квітень
9	Подача роботи на кафедру	квітень	травень

 

 

 

Завдання

 

для науково-дослідницької роботи викладачів циклу « Фізичного виховання»

 

 

 

1. Тема  науково-дослідницької роботи: 

   Загальна фізична підготовка , як основний засіб росту спортивної майстерності студентів.

 

Затверджена наказом по коледжу від «______» ____________200___ року

 

2. Строки здачі завершеної роботи _________________________________________

 

3. Цільова установка і загальне направлення  науково-дослідницької  роботи:

 

вивчити вплив загальної фізичної підготовки на ріст  спортивної майстерності студентів коледжу.

 

4. Структура і зміст науково-дослідницької  роботи (перелік питань, які необхідно опрацювати )

 

Вступ

 Розділ 1

 

1. АНАЛІЗ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ З ТЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Історія розвитку волейболу

 

Віковий розвиток волейболу

 

Особливості опорно – рухового апарату

 

Спеціальні особливості і їх роль в досягнені високих спортивних      результатів

 

Розділ 2.

 

2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

Задачі дослідження

 

Методи дослідження

 

Організація дослідження

 

Розділ 3

3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

 ВИСНОВКИ 

 

 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК

 

Дата видачі завдання «____» _______________ 200_____ рік

 

 

Керівники науково-досліднецької роботи ___________________________________________________

                              Підпис, розшифрування підпису

 

Завдання прийняв до виконання _________________________________________________

                    Підпис студента

 

Висновки керівника по роботі ___________________________________________________

 

   Науково-дослідницька  робота –48 сторінок, 6 таблиць, 1 додаток, 81 літературне  джерело.

Об’єкт дослідження – групи   1 курсу відділень « Фармація», «Лікувальна справа» та «Сестринська справа».

Мета роботи – вивчення проблем розвитку і організації методики занять  юних волейболісток.

Методи дослідження – аналіз літературних джерел, педагогічні методи дослідження, педагогічний експеримент: констатуючий і навчальний;

методи математичної статистики.

Виявлено що рівень фізичної підготовки волейболісток відділення

 « Фармація» вище чим у студенток відділення «Лікарська справа»та «Медсестринство».

В ході нашого дослідження було встановлено, що під впливом занять волейболом у  спортсменок спостерігається більш виражений розвиток вивчених фізичних якостей: сили, стрибучості, швидкості, швидкісної витривалості.

Використанні в роботі тести ( біг на 30 м, човниковий біг 4 по 9 м, кидок набивного м’яча (2 кг) двома руками із-за голови, стрибок у довжину з місця) являються об’єктивними критеріями, як розвитку основних фізичних якостей спортсменів, так і при виявлені спортивної спеціалізації.

Отримані результати свідчать про ефективність використаної системи спортивних   занять у коледжі  і можуть бути рекомендовані молодим тренерам і викладачам фізичного виховання.

 

 

ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА,   КОЛЕДЖ,         ВОЛЕЙБОЛ, ТРЕНУВАННЯ,       СТУДЕНТИ,         СЕКУНДОМІР,        АДАПТАЦІЯ, МАЙСТЕРНІСТЬ,  ЛІКАРСЬКИЙ КОНТРОЛЬ,  СПОРТ, ТЕСТ, М’ЯЧ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

Перелік                 умовних         позначень,      символів,       скорочень,                                 термінів. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .. . . . . . . . . . . . .  . . . . . . . . .7

 

Вступ  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .8

Розділ 1  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . .10

1 Аналіз літературних джерел з теми дослідження  .  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . . . 10

1. 1 Історія розвитку волейболу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .10

1. 2 Вікові особливості .  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  .. . . .  . . . . . . . . . .        11

1. 3 Особливості опорно – рухового апарату . . . . . .  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . .16

1. 4 Спеціальні   здібності   і  їх   роль  в   досягнені       високих     спортивних   результатів . . . . . . .  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17

1. 5 Особливості фізичної підготовки юних волейболістів  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .21

1. 6 Планування навчально – тренувальної роботи, розподіл об’ємів роботи в річному циклі  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  33

Розділ 2 . . . . . . . . . . . . .  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  .36 Експериментальні дослідження  . . . . . . . . . . . . . . . .  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36

2.1 Задачі  дослідження  .. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 36

2.2 Методи дослідження   . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .36

2.3 Організація дослідження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . . . . .  . . 36

Розділ 3  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  .  .  .37

Результати дослідження  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 37

Висновки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . . .40

Рекомендації . . . . . . .  . . . . .  . . . . . . . . . . . .  . . . . . . .  . . .  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  41

Список використаних джерел . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . . .     43

Додатки . . . . . . . . . . . . . . . . .  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  . 46

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

 

КОЛЕДЖ –  навчальний заклад

С – секунда (вимірювання часового відрізку)

М – метр

СМ – сантиметр

М – помилка середнього арифметичного

АТ – артеріальний тиск

ЗФП – загальна фізична підготовка

СФП – спеціальна фізична підготовка

Т – критерії студента

Р – надійність

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

Для сучасного спорту одним із основних факторів прогресу є стрімкий ріст рекордів, значна інтенсифікація тренувальних і змагальних навантажень, гостра боротьба рівних за силою суперників. Щоб досягти високих спортивних результатів  необхідно не один рік напружених занять.

 Характерною особливістю сучасного студентського спорту є інтенсифікація тренувального процесу. При цьому спортивний успіх в значній мірі залежить від комплексу психофізіологічних, моторних якостей, морфологічних особливостей і функціональних систем індивідума. Значення цих елементів нерівноціне для різних видів спорту. Фізичне тренування розглядається як спеціально організований процес цілеспрямованої стимуляції розвитку і вдосконалення фізичного потенціалу людини,погоджений з ритмом природнього розвитку рухової функції. Тренування часто проходить при значних сенсорних та  сильних ємоційних навантаженнях, не рідко, на фоні напруженої розумової діяльності. Все це ускладнює підготовку студентів спортсменів високого класу. При правильно підібраному тренувальному режимі усилюються специфічні фактори захисту, і підвищується активність різноманітних ланок системи імунітету [ 1, 2, 5, 8, 12, 15, ]

 Характерною особливістю сучасного періоду розвитку волейболу є всеохоплюючий, науково – обгрунтований, зацікавлений пошук талановитої молоді, якій « по плечу» великі спортивні навантаження і високі темпи спортивного вдосконалення. Для виховання такої молоді необхідне правильне будування тренувального процесу на різних етапах підготовки, знання закономірностей росту і формування організму, вдосконалення рухових і вегетативних фунцій, енергетичного обміну, працездатності [ 2, 4, 8, 10, ].

 Принцип всебічності не втрачає свого значення в заняттях і з новачками і з дорослими, він залишається одним з основних принципів тренування. Загальна ж фізична підготовка залишається базою, на якій проводиться спеціалізація даного виду спорту ( відносно нашого дослідження, це волейбол).

 Сучасному спорту властиві процеси постійного зниження вікового бар’єра для початку заннять спортом і відповідно, більш ранньої спеціалізації. Тому можливо, що процес фізичного виховання, в такому випадку, буде проходити неправильно, і ми можемо нанести тяжкі травми  молодому  організму, який при слабкому загальному фізичному розвитку студентів, які нерегулярно займаються спортом, досить не завжди буде справлятися з великими спеціальними навантаженнями, в тому числі і психологічними.                

 В результаті даного факту, з найбільш здібних вихованців, які показують в ранні роки високі результати багато не виходять у великий спорт і передчасно сходять із спортивної арени, тільки тому, що в заняттях з ними не був закладений фундамент всебічної фізичної підготовки. Практика і наукові дослідження останніх років показали, що не можна вводити в тренування великий об’єм спеціальної підготовки, коли організм юних спортсменів ще не готовий. На наш погляд, найбільш раціонально ставити питання про сучасну спеціалізацію на базі відповідної фізичної підготовки, з розрахунком анатомо – фізіологічних особливостей вихованців при цьому все орієнтовано на досягнення високих спортивних результатів, підвищення майстерності [3].

 Сучасний психофізичний стан здоров’я підростаючого покоління має загрозу зниження інтелектаульного рівня нації і ріст захворювань. Перебудова соціального життя і економічної діяльності України вплинуло на зміни задач навчання в коледжі при вивчені нового матеріалу.

 Мета даного дослідження – вивчення проблем розвитку і організації методики  проведення занять на 1  курсах  .  

 Об’єкт дослідження – студенти 1  курсу відділень «Фармація»,

«Лікувальна справа», « Медсестринство».

 Предмет дослідження – процес навчання  волейболісток на етапі початкової підготовки.

 Реалізація поставленої мети передбачає рішення таких задач:

1. вивчити особливості розвитку основних фізичних якостей дівчат 15-16  років;
2. оцінити результат роботи шляхом проведення тестів;
3. оцінити ефективність системи тренувальних  занять, що застосовуються для єкспериментальної групи спортсменів.

Методи дослідження: аналіз літературних джерел, педагогічні методи дослідження, педагогічний експеримент: констатуючий і навчальний, методи математичної статистики: виявлення середнього арифметичного, помилка середнього і середнє квадратичне відхилення.

Теоретичне значеня полягає в уточнені процесу розвитку  спортсменів (волейболісток), в обгрунтуванні принципів, які вплинули на формування модельної характеристики  студентів.

Практичне значення дослідження: можливість використання його основних положень і висновків при складанні методичних посібників, при читанні лекцій, проведенні семінарських занять з дисципліни «Волейбол», в спортивній практиці, при проведенні  тренувальних занять з волейболу,  в спортивній медицині [4, 7, 9, 15, 23 ].

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

АНАЛІЗ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ З ТЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

1.1.Історія розвитку волейболу

 

 Теоретичні розробки вчених і тренерів різних країн в галузі спорту вищих досягнень, дозволили створити достатньо строгу систему підготовки висококваліфікаваних спортсменів, відносно відповідних видів спорту. Дані дослідження дозволяють утримувати лідирюючі позиції в світовому спорті, про його високі якості свідчать результати успішних виступів спортсменів на чемпіонатах світу і олімпійських ігор.

 В даній роботі нами будуть розглядатися проблеми і задачі одного із перспективних світових видів спорту – волейбол.

 Волейбол – один із найпопулярніших в світі видів спорту. Його Батьківщина – Сполучені Штати Америки. Нову гру винайшов  у 1895 році Вілям Морган – керівник фізичного виховання в Союзі молодих християн   ( УМСА) в місті Холіок – штат Масачусетс. Він запропонував перекидувати м’яч через тенісну сітку, натянуту на висоті близько 2 м. Назву новій грі дав доктор Альфред Холстет – викладач Спрінгфільдського коледжу: «волейбол» - летючий м’яч. В 1896 р. волейбол був вперше продемонстрований перед публікою. А через рік в США були опубліковані перші правила гри, які мали лише 10 параграфів [1, 2, 3, 4 ].

 В Європу волейбол був завезений на початку ХХ століття. В 1914 р. в нього почали грати в Англії. Особливо популярним волейбол стає у Франції, де з’явився в 1917 р. У 20 роках він розвивається в Польщі, Чехославатчині, СРСР. Починають проводиться перші офіційні першості країн по всьому Європейському континенту. Поряд з розповсюдженням волейболу в світі вдосконалюються правила гри, змінюється техніка і тактика, формуються технічні прийоми. Волейбол стає більш колективною грою. Гравці починають застосовувати силові подачі, широко вводять у гру обманні удари, велику увагу приділяють техніці передачі, зростає роль захисту, гра стає динамічнішою [1].

  У квітні 1947 р. в Парижі на першому конгресі з волейболу було прийнято рішення про заснування Міжнародної федерації волейболу «ФІВБ»

 Олімпійське визнання волейбол отримав лише  в 1957 р.; але в програму Ігор був вперше включений  на XYIII Олімпіаді 1964 р. у

Токіо. Тоді в Японську столицю приїхало 6 жіночих і 10 чоловічих команд. Першими олімпійськими чемпіонами стали збірні СРСР (чоловіки) і Японії (жінки). На токійських іграх волейбол відзначався атлетизмом. Переваги міцного нападу над обороною були очевидними, тому міжнародна федерація дещо модернізувала правила волейболу.               Грацям обороняючої команди було дозволено при блокуванні переносити руки на сторону суперника та вторично торкатися м’яча після блокування. Нововедення зрівняло можливості атаки і захисту. Волейбол став більш швидкісним і емоційним.

 В волейболі постійно вдосконалюються технічні і тактичні основи. До трьох дозволених торкань додалося ще одне – від блока, був дозволений перенос рук блокуючих через сітку. В той же час практично зник прийом м’яча зверху, на пальці, - така стала сила ударів нападаючих. Але родзинка волейбола – відчайдушні кидки захисників, пірнаючих за «мертвим» м’ячем. Адже без здібностей рятувати ситуацію щоб то не було пружина волейболу стане слабкішою. В цій грі одержимість нападання і натхнення захисту співставлені і протиставлені. На думку багатьох тренерів, волейбол завтрішнього дня – гра високорослих, справжніх атлетів, майбутнє за двометровими універсалами, гравцями, здатними виконувати будь – які функціональні обов’язки на майданчику [3].

 Для розвитку волейболу більше значення мали масові змагання, що проходили на майданчиках парків культури і відпочинку. Ці ігри були доброю школою не лише для москвичів, але і для зарубіжних гостей. Недарма на початку 30-х років в Німеччині були видані правила з волейболу під назвою «Волейбол – народна російська гра»[4,5 ].

 В Україні волейбол з’явився в листопаді 1925 року. В 1928 році вперше в Харкові відбулася першість України.

 Розробкою сучасних методик навчання з волейболу займались Железняк Ю.Д., Медведев В.В., Василь Титар, Фураєв Ю.П., Швець К.А., Саков А.А., Крюков Ю. Праці і досягнення даних досліджень успішно підтверджуються на практиці запорізькими спортсменами і тренерами, такими як Бузаєа В, Перебийніс В.,  Перебийніс Л., Румянцева В, Букіна Л., Цветкова І, Дорошенко Е, та інших.

 Волейбол лише на вид простий. Насправді ця гра дуже тонка. Настрій команди, вдале варіювання складом, уміле обрання тактики – від усього цього, не в меньшій мірі, ніж від класа гравців, залежить загальний успіх. І хоча, можливо, на сьогодні у волейболі нема такої кількості яскравих волейболістів, як 30 років тому, теперішні гравці володіють більш високим класом, більшою ефективністю гри.   

   

          1.2. Вікові особливості дітей.

 

 Вік і керування природніми рухами.

 Природніми рухами людини керують різні відділи спиного та головного мозгу, але провідну роль відіграє кора великих півкуль головного мозгу. Всі ці відділи дозрівають не одначасно, по мірі росту людини. Раніше за все дозрівають, ті зони кори великих півкуль, які безпосередньо приймають інформацію від різних частин тіла ( зорові, слухові, вестибулярні та інші), і якщо передують керівні команди (моторні області), трохи пізніше – навколишні частини кори, в яких проходить впізнання і осмислення цієї інформації. Найостаннішим в ході індивідуального розвитку дозрівають найвищі відділи кори, їх називають асоціативними від яких залежить свідома діяльність людини, складні процеси, мислення і мовлення. Їх розвиток продовжується і у дорослих. Ці особливості росту мозгу і визначають поступове становлення рухів        [6, 7].

 У дітей 6-7 років розмір і вага основної структури мозку, пов’язана з керуванням рухами, складає приблизно 70-90% від їх розмірів у дорослої людини. До цього часу в основному сформувались нервові клітини мозку, в тому числі і в корі великих півкуль. Діти цього віку можуть виконувати доволі складні по координації рухи, співвідносячи рухи ніг і рук. Але у дітей молодшого шкільного віку (6-10 років), порівнянно з дітьми середнього і старшого шкільного віку, рухи відрізняються нестабільністю. Вони легко порушуються при збиваючій дії різних перешкод. Команди та пояснення тренера недостатньо чітко сприймаються, а сприйняття словесних наказів, в тому числі  власних мовних команд, слабко впливають на виконання рухів. Все це пояснюється недостатнім розвитком вищих зон кори великих півкуль і низьким рівнем взаємозв’язків нервових клітин. Волокна нервових клітин ще не багаточисельні і утворюють значно менше контактів між собою, ніж у дітей старшого віку [1].

 При вивчені рухів на заняттях з дітьми 7-10 років необхідно підвищення емоційності, метод демонстрації повинен переважати над методом розповіді. Корисно використовувати різні форми наочності в процесі навчання. Тренеру слід в ході практичної діяльності комбінувати рухові дії з словесним поясненням, зоровими образами, звуковими сигналами, словесними звітами про кожний рух.

 Після 9 років взаємозв’язки між нервовими клітинами людини різко зростають і до 10-12 років – набувають риси характерні для дорослих людей. Достатній розвиток асоціативних зон мозку і його мовних центрів у дітей у віці 10-12 років дозволяє тренеру на заняттях

частіше використовувати метод розповіді і переходити до навчання дітей складним спортивним досягненням [8].

Поряд з цим у дітей середнього шкільного віку (особливо у підлітків 11-13 років) перед статевим дозрівання підвищується, збудження і нестабільнісьть в роботі мозку. В цей момент погіршується формування рухових навиків. Різко уповільнюється ріст м’язової сили. Всебічна фізична і функціональна підготовка на етапі початкової спортивної спеціалізації допомагає юним спортсменам успішно перемогти перехідний період.

 До 14 – 16 років мозок за своїм розвитком наближається до рівня мозку дорослого, що дозволяє переходити до етапу поглибленого тренування. В цьому віці юні спортсмени вже можуть не лише керувати своїми рухами в найрізноманітніших умовах, але й оволодівати тактичним мисленням. Від дорослих гравців їх відрізняє не достатня витривалість. В результаті у них швидше знижується в процесі гри точність прийомів і передач, збільшується кількість помилкових дій [9].

 Рухові навички.

 Основи рухів закладаються у дітей в ранньому віці до 3-4 років. На цій базі формується спеціалізовані моторні акти. До 12 років діти вже вміють програмувати нові рухи. Але програмування рухів повино відрізнятися у  волейболістів більшою точністю, не дивлячись на малу кількість часу. Більшість дій у волейболі (передачі, удари) досить короткочасні. Наприклад, час виконання основної фази удару у майстрів спорту складає всього 0,3-0,4 с. в такі проміжки часу не можливо вносити поправки при виконанні рухів. Внаслідок цього виправлення рухів найчастіше відбувається лише при наступних спробах. Всі рухи від початку до кінця повині бути заздалегіть запрограмованими, що вимагає спеціального відпрацювання деяких програм. В процесі тренування для цього змінюють умови виконання окремих прийомів (положення тіла гравця, відстань від сітки, активний опір захисту).

 При вивчені нових рухів дуже важливо привчити студентів до переміного режиму роботи, різноманітним інтервалам руху і відпочинку,  до виконання точних дій в різних умовах і при різній швидкості руху. Нервова система адаптується до постійного переключення міцності, змін складності і напрямку дій. Навіть при розучувані стандартних рухів, наприклад, нападаючого удару змінюється відстань від сітки, маси і об’єму м’яча, приводило до різкого погіршення точності нападаючого удару у  волейболістів [8].

 Розвиток розумової прецездатності.

 На ефективність ігрової діяльності здійснює вплив її інтелектуальні якості: швидкість і об’єм зорового сприйняття, швидкість обробки інформації, розвиток оперативного мислення, гарна короткочасна пам’ять, стійкість уваги,

перешкодостійкість та інші. У підлітків, що займаються волейболом ці                      якості формуються вже в 10-11 років і під впливом спортивного

тренування продовжують успішно розвиватися. Великий об’єм і висока інтенсивність тренувальних і спортивних навантажень, необхідність швидких і точних диференціацій приводить до підвищення  сили і рухливості нервових процесів.

 Здатність до рішення простих зорово-моторних задач покращюються вже в 12 років і продовжують розвиватися до 16 років. Задачі, які вимагають сприйняття більш складних ситуацій, переробки великої кількості інформації і вибору її, вирішуються краще після 14 річного віку. Тож, в цьому віці необхідно виконувати і розвивати особливості до оперативного мислення. Раннє виявлення і спеціальний розвиток цих якостей виявляє успішність відбору і тактичної підготовки волейболістів. При цьому важливо врахувати, що неадикватне використання тестів для оцінки розумової прецездатності, особливо не специфічних, може не правильно орієнтувати тренера. Швидкість прийому і обробки інформації в лабораторних і природніх умовах суттєво відрізняється. Швидкий біг і виконання великої кількості різних прийомів має негативний вплив на ігрову, розумову діяльність; ступінь даного впливу на гравця залежить від віку і кваліфікації спортсмена. Правильно побудована розминка, особливо ігрового характеру, покращує здатність вирішувати  тактичні задачі. По мірі розвитку стомленості погіршується ефективність рішень, які приймає волейболіст і збільшується час, затрачений на вибір дій. Підвищення загальної фізичної підготовленості юної спортсменики і її спеціальної витривалості дозволяє знизити негативний вплив складної ігрової ситуації і фізичного навантаження на виконання фізичних навантажень [2, 9].

 Велике значення у волейболі має здатність мозку до передбачення подій. Гравцю доводиться постійно обчислювати вірогідність змін на майданчику, вгадувати можливі переміщення гравців, здогадуваться про місце і час появи м’яча чи гравця, навіть в тому випадку, якщо він бачить лише частину по мірі підвищення спортивної майстерності. Майстри спорту і першорозрядники майже в два раза краще вирішують подібні задачі, ніж спортсмени II – III розрядів і в 3-6 разів краще, ніж новачки. Всі ці дані вказують на те, що процес вдосконалення спеціальних розумових здібностей  волейболістів вимагає спеціальної роботи тренера [9, 10].

Роль зору при грі у волейбол. Відомо що більшу кількість інформації про навколишній світ (80-90%) людина сприймає дякуючи зору, при цьому око не просто ( перемальовує) в мозку отримане із

зовні зображення. По зоровим каналам передається в вищі відділи мозку лише найнеобхідніше, найзначуще для людини в даний момент.

Це дуже полегшує збір інформації і зорове орієнтування в просторі. По                мірі отримання досвіду мозок може сприймати не всі деталі навколишнього світу, а  одразу  цілі узальнюючі образи, що прискорює відпрацювання зорових вражень [11, 12, 13].

 У дітей 10-12 років закінчується дозрівання зорової системи. До цього часу вищі відділи мозку здатні виділяти і аналізувати необхідні дані із загального потоку зорової інформації. У волейболі, де спортсмену постійно треба зірко слідкувати за переміщенням гравців і м’яча, роль зору особливо велика. В процесі багаторічного тренування саме зорова функція проходить найбільші зміни. Очі гравців бачуть більшу частину простору, ніж очі нетренерованої людини. Це полегшує орієнтування гравця на полі, покращує їх взаємозв’язок, підвищує ефективність технічних і тактичних дій [17, 18].

 При втомі гравця зір погіршується, що знижує результативність його дій. Для того, щоб виконання різних прийомів, особливо передач дуже важлива здатність зору оцінювати віддаленість предметів у просторі з цієї здатності об’єму сприйняття простору і гостроті зору волейболісти займають одне з перших місць серед спортсменів інших видів спорту. При цьому слід врахувавати що чим більше у вправах використовуються зорові сигнали тим більше вдосканалюються зоровий апарат волейболіста. Особливо важливий вплив волейболу на внутрішні м’язи ока від яких залежить пристосування ока до сприйняття на різних відстаннях. Заняття волейболом тренують внутрішні м’язи ока і тому являються засобом попередження і лікування близарукості у підлітків.

 В кінці тренувальних занять і після закінчення змагань погодженість рухів очей може тимчасово погіршитись. Ці явища більше виражені у меньш кваліфікованих і більш молодих волейболістів [15].

 Роль слуху і відчуття рівноваги, шкіряного і м’язового відчуття. За допомогою слуху людина отримує значно меньше інформації ніж за допомогою зору, але це дуже важлива інформація. В першу чергу наша мова, вона необхідна людині для спілкування один з одним. В командній грі слова служать для взаємодії гравців. Вказівки тренера і зауваження судді – теж словесні сигнали. А яка ж важлива реакція вболівальників! Різні звуки допомагають орієнтуватися в просторі, оцінювати, не дивлячись навкруги, відаленність гравців один від одного, а також освоювати ритми рухів.

 Зберігати тонку координацію рухів і підтримувати необхідну робочу позу, гравцям дозволяє відчуття рівноваги [14].

Але сильне подразнення вестебулярного апарату при різких змінах направлення рухів, поворотах, падінь і нахилів призводить до порушення координації рухів. При цьому не лише погіршується

точність прийомів і передач, але й порушується зір, шкіряна і м’язова      чутливість. Змінюються дихання, кровяний тиск і частота серцевих скорочень. В тяжких випадках виникає запаморочення, нудота і блювота. Всі ці реакції бувають при низькій стійкості вестебулярного апарату. Заняття волейболом підвищують його стійкість і знешкоджують негативні реакції організму. У волейболістів 13-16 років вже достатньо підвисилась стійкість вестибулярного апарату навіть після обертання на спеціальному кріслі у них не порушується діяльність скелетних м’язів. Високого розвитку відчуття рівноваги і стійкості вестибулярного апарату вони досягають на 2-3 роки раніше, ніж ровесники, які не займаються систематичними тренуваннями [4].

Для досконалого керування рухами велике значення мають сигнали від м’язів і шкіри людини, які інформують мозок про швидкість рухів і напруження різних м’язів, про положення рук і ніг, про контакт з опорою на м’яч [15].

1.3. Особливості опорно – рухового апарату.

 

 

Волейбол – гра високорослих. Модельні характеристики юних волейболістів передбачають відбір дітей великого зросту, які з даного приводу мають деякі відхилення від стандарту внутрішніх органів          ( див. Додаток А ). Розмірковувати про те, хто буде високим, можна найбільш точно в 10-11 років. Різке збільшення довжини тіла починається у дівчат до 16 років. На ріст тренування має не значний вплив, це в основному спадковий признак.

 В  меньшій мірі виявляється спадковістю маса тіла. Її можна спеціально регулювати. Маса тіла у дівчат швидко збільшується з 11 років.

  Розвиток фізичних якостей. У дітей переважає розвиток                        мускулатури тулуба порівняно з мускулатурою кінцівок. Лише до 16-17 років типографія м’язової сили встановлюється за дорослим типом. Починаючи з молодшого віку, наростає сила м’язів кінцівок, особливо кистів. Розвиток сили проходить не рівномірно. У віці 8-11 років сила наростає інтенсивно, а в 11-13 років проходить уповільнення темпів приросту сили, це пов’язано з періодом статевого дозрівання. Для виконання стрибкових вправ має значення динамічна (зривна) сила. Встановлено, що пригучість спортсмена залежить від швидкості

          наростання сили в часі. В процесі індивідуального розвитку, стрибучість наростає з 8 до 15 років. Висота вертикального стрибка в 8 років складає, в середньому, 28 см., а в 15 років – 48 см.. Максимальних показників стрибучості досягають спортсмени в 15 років.

 Розвиток швидкості.

  Висока швидкість нервових процесів є   передумовою близкавичного орієнтування гравців на полі і миттєвих рухів, а також швидкість тактичного мислення. Лише дуже велика швидкість скорочення м’язів може забезпечити швидке переміщення гравця по майданчику і хороший стартовий розгін. Така робота м’язів залежить від кількості швидких м’язових волокон, кількість яких може збільшуватися в м’язах з віком. Найбільш єфективний розвиток швидкості відбувається в дитячому і підлітковому віці. Максимальне значення швидкості може досягатися в 12-15 років. Наприклад: у відповідь на світловий сигнал руху руки у 2-3-річних починається через 0,54 – 0, 84 с. ; у 8-річних – в середньому, через 0,3 с.. При відборі юних волейболістів необхідно враховувати показник швидкості рухів. Рекомендують також враховувати такі спадкові показники, як час орієнтації в специфічних рухових діях і час диференціації. Ці показники не дають значних змін у  волейболістів    11-17 років [16,  17].

Розвиток витривалості. На початкових етапах заннять волейболом, головною задачаю являється підвищення загальної витртвалості, на базі якої можливий розвиток спеціальних форм витртвалості. Систематичне тренування  волейболістів 12-17 років уже на протязі 2,5 місяця збільшує витривалість на 11-14 %. Відбувається наростання витривалості в швидкісно – силових вправах і в статичних напруженнях. В порівнянні з однолітками, які не займаються спортом, у  волейболістів цього віку, статична витрьвалість м’язів плечового поясу і ніг збільшується на 25-35 %. Стрибкова витривалість у дітей з 8 до 11 років збільшується більше ніж у 3 рази [16,  17].

 

1.4 Спеціальні здібності  і їх роль в досягненні великих спортивних                результатів.

Будь – яка діяльність вимагає від людини володіння специфічними     якостями, які визначають її пригодність до неї і забезпечують певний рівень успішності її виконання.

Здібності – це індивідуально – психологічні особливості особистості, які забезпечують успіх в діяльності, в спілкуванні і легкість оволодіння ними. Нахили не можуть бути зведенні до знань, умінь і навичків які має людина, але здібності забезпечують їх швидке придбання, фіксацію і ефективне практичне застосування.

Здібності  - не статичні, а динамічні утворення, їх формування і    розвиток відбувається в процесі певним чином організованої діяльності і спілкування. Здібності, які не розвиваються, якими людина перестає користуватись, з часом втрачаються.

Успіх виконання будь – якої діяльності виявляють не окремі здібності, а лише їх успішне поєднання, саме таке, яке необхідне для даної діяльності [16].

Здібності можуть розрізнятися не лише за своєю направленістю, за якісними і кількісними характеристиками, але й за своїм рівнем і маштабом. Майстерність, тобто довершеність в конкретному виді діяльності, вимагає великої і напруженої праці. Майстерність в будь-якій професії передбачає психологічну готовність до творчих рішень проблем які виникли [17].

Сучасний спорт в силу своїх специфічних особливостей   пред’являє досить різностороні і високі вимоги до фізичних і психічних якостей спортсмена. Якщо спортсмен відрізняється комплексом фізичних і психічних якостей, високий рівень яких визначає ефективність спортивної діяльності, допомагає йому досягти успіхів в спорті, то ми з повним правом можемо назвати цю сукупність якостей здібностями до спортивної діяльності. Цей комплекс не статичний : всереденні нього можливий не рівномірний розвиток і компексація, що виражається в різних якісних і кількістних співвідношень окремих функцій. Цим, частково, пояснюється мала схожість в характері дій спортсменів приблизно одного класу навіть при рівній ефективності цих дій [18].

Специфіка спортивної діяльності, особливо в спортивних іграх, заключається в тому, що спортсмен практично постійно діє в умовах жорстокого ліміту часу і , як правило , одна дія не приводить до кінцевого « зняття» конфліктної ситуації, а лише змінює її або викликає нову ситуацію. В спортивній дії аналіз поточних змагань ( ситуації) і вибір виконавчого акту слідують безпосередньо один за одним або навіть зміщені в часі.. Таке зближення моментів виникнення тактичної ситуації і виконання дій приводять до того, що в спортивній діяльності, особливо в змаганнях і єдиноборствах, особливу роль мають сенсомоторні реакції.

Завдання в спорті вирішуються на фоні безперервної зміни умов боротьби в ході самого рішення, при необхідності його реалізіції в певних часових рамках, при великій щільності моторних дій. Ефективність рішення виявляється рівнем психічних якостей в сфері перцептики, інтеклекту і психомоторики. Перцептивні якості забезпечують сприйняття інформації, інтелектуальні ( швидкість

оперативного мислення, точність оперативної пам’яті) – оцінку обставин і приняття рішень, психомоторні ( координація, швидкість) – забезпечує прийняття рішень.

Сенсомоторика – це той клас психомоторних реакцій, які пов’язані з роботою внутрішніх органів чуттів. При тестуванні визначають три види сенсомоторних реакцій – це можлива найбільш швидка відповідь за здалегідь відомим одиночним рухам на заздалегідь відомий несподівано виникший сигнал. Час простої реакції це інтервал між сигналом і початком відповіді рухів. Складна сенсомоторна реакція також має свої різновидності. Це може бути реакція розрізнення (якщо у відповідь на один сигнал необхідно виконати певні рухи, а на інший неяких рухів виконувати не треба), реакція вибору (якщо в залежності від сигналу потрібно вибрати одну відповідь із ряду можливих), реакція переключення ( коли змістовне значення кнопок змінюється за додатковим сигналом) [20].

Особливості координаційної психомоторики досліджують, вимірюючи статичні і динамічний тремор.

В професійному спорті діє дуже жорсткий відбір, при чому починаючи з достатньо юного віку. Звичайно селекція проводиться на протязі кількох років на кількох етапах. В даний час в більшості команд вищої ліги (Суперліги) включені і штат спеціальних тренерів – селекціонерів, які відбирають з команди більш нижчих ліг саме тих спортсменів які за своїми психічними, фізіологічними і фізичними якостями притендують на роль гравця вищої ліги. Тож спортсмен, який досяг рівня команди майстрів, без сумнівів, володіє достатнім рівнем спеціальних здібностей [4].

Морфологічні і функціональні особливості спортсменів очевидні або достатньо легко виявляються, а врахування їх в процесі оволодіння технікою спортивних вправ і виробленні тактичних схем дій під час змагань має давню традицію в спорті. Більш складнішим розпізнати і тим паче врахувати в процесі спортивної підготовки індивідуальні психологічні особливості спортсменів. Ще складніше, а можли й взагалі не можливо, оцінити рівень тактичного мислення конкретного гравця, оскільки тактичні дії в волейболі реалізуються лише у взаємодії партнерів. Тому з усього комплексу здібностей хотілося б зупинитися на здібностях тактичного мислення [23, 45, 56, 90, 95].

Особливості тактичного мислення у волейболі.

Волейбол – спортивна гра, яка відрізняється великою емоційністю і інтелектуальною насиченістю.

Висока швидкість польоту м’яча, швидке переміщення гравців, швидка і не сподівана зміна ігрових ситуацій, сприйняття великої кількості об’єктів – все це пред’являє великі умови до об’єму,

інтенсивності, стійкості, розподіленню і переключені уваги і швидкості орієнтування [1, 5, 8, 32, 68 ].

В тактичній діяльності особливу роль відіграє прогнозування основних варіантів ситуацій, а також вибір прийомів і засобів рішення тактичної задачі і їх вміле використання при дії сильної психічної напруги, фізичної втоми.

Основне значення мають операції мислення, які визначають тактичне мислення [3, 12, 13, 16, 19, 43].

Тактичне мислення в спорті мають тіж характеристики, що й так називаєме оперативне мислення, хоча об’єкти у них різні. Не рідко ці визначення вживаються навіть як синоніми. Підкреслюючи спільні моменти двох видів мислення: безпосередній характер, умови ліміту часу, образно – дієвий характер. Спільними являються і особливо точні прогнозування  зміни ситуації в найближчому майбутньому.

Оперативне мислення – це такий процес рішень практичних задач, який здійснюється на основі моделювання людиною об’єктів трудової діяльності і який приводить до формування в даній ситуації моделі, яка передбачає сукупність дій (плану операції) з реальним об’єктом і процесами [28, 54, 87, 93, 94].

При тактичному мислені у спорті вищих досягнень вибір рішення здійснюється при виконанні ряду пізнавальних операцій, коли отримана інформація створює у спортсмена образ тактичних обставин. В такому випадку мислення базується на « бачінні з місця» всього рішення від початку до кінця [32, 84].

Специфіка тактичного мислення в спорті виявляється тим, що воно носить наочно – образний і дієвий характер; об’єднує ж його з оперативним мисленням те, що в кожному з цих двох видів можна виявити такі інтелектуальні операції, як структурування, динамічне пізнання і формування алгоритму рішення.

Перш за все, наочно – образний характер мислення передбачає те,  що більша увага приділяється інтелектуальному рішенню. Інтуіція – це образне відображення дійсності без словесних оцінок; при інтуітивних рішеннях досвідчений спортсмен, використовуючи попередній досвід, як би «перестрибує» через декілька ходів, і одразу приходить до самого кінцевого рішення.

Одна і таж дія суперника спортсмена може розглядатися як створені благоприятні умови для реалізації особливих замислів, або як тактичний план, що зривається. Миттєва оцінка ситуації і прийняття рішень, направлених на створення благосприятливих ситуацій, виконання ціленаправлених операцій безпосередньо в процесі рішення виявляють дієвий характер тактичного мислення. Він проявляється і в тому, що , навідміно від оперативного рішення, завжди має зовнішне

вираження у вигляді операцій, направлених на подолання активного опору[24, 32, 34, 54, 81]

Дії волейболістів знаходяться в прямій залежності від дій партнерів і особливо суперників. Створення ситуацій, в яких з’являються кращі можливості для здійснення спланованих прийомів, маскування особистих намірів і дій – все це пред’являє високі вимоги до тактичного мислення волейболіста. Воно має специфічні особливості. При виконанні будь –якого тактичного прийому спортсмен повинен не лише відшукати правильний тактичний хід, а й реалізувати його. В групових діях мислення носить наочно – образний характер, який вимагає високого рівня просторових і часових уявлень, оперативності в оцінці ситуації і прийняття рішення [1, 4, 5, 7, 8 ].

Для змагальної діяльності волейболісті характерна постійна зміна ситуації у зв’зку з безперервним бажанням суперників зруйнювати плани один одного і нав’язати свою гру. Волейболіст повинен враховувати положення всіх гравців на майданчику і положення м’яча, передбачити дії партнерів і розгадати замисли суперників, швидко реагувати на зміни в складних обставинах і приймать рішення про найбільш доречну дію, своєчасно і ефективно її виконати [6, 8, 19, 34, 39, 41, 43].

Мислення волейболіста направлене на оцінку конкретної ігрової ситуації, розуміння тактичного смислу індивідуальних і групових дій; розуміння тактичного малюнку окремої комбінації і системи гри суперника вцілому; виявлення слабких сторін в тактиці і техніці суперника; розгадування тактики суперника, нав’язування своєї гри [21, 31, 32, 54 ].

В тактичних діях реалізується творче мислення волейболіста. Перемагає той, хто діє не за стандартами, хто має вміння впроваджувати тактичні замисли з врахуванням дій команди суперника, причому все це необхідно робити в умовах жорсткого ліміту часу і в стані  сильного емоційного  збудження [4, 5, 8, 12, 16,18]

Існує багато тестів для виявлення інтелектуальних якостей людини. Звичайно рекомендують тест Амтхауера, але навіть в адаптованому варіанті він занадто великий і не зручний в використані. До того ж основна увага в ньому звернена на знання, ерудованість піддослідного, його арифметичні здібності, тоді як нас цікавлять зовсім інші аспекти. І навіть, загальнорозвиваюча підготовка професійних спортсменів внаслідок їх раньої спеціалізації часто, на жаль, залишає бажати кращього [20, 32, 45, 47, 48, 76 ].

Для оцінки оперативного мислення використовують спрощенні аналоги «гри 15» - на три і п’ять фішок. Можливо, потрібно використовувати відповідний клас компьютерних ігор – що пропонує вирішення логічних задач (наприклад, гра « Гілка»).Така форма може

бути більш цікавою для піддослідних, тим паче, що багато з них  захоплюється комп’ютерними іграми [20]

Особливе місце займає концентуальне мислення. Це перш за все уміння бачити найбільш типові особливості тієї чи іншої команди, здатність до передбачення, аналітико – синтетична оцінка того,  що відбулося, а також попередніх ігор. І в цьому велику допомогу тренерам і гравцям можуть надати співробітники комплексної наукової групи (КНГ) [6, 18, 19, 23, 26,  28 ].

Багато років з метою отримання об’єктивної і достатньо повної інформації стосовно ігрової діяльності волейболістів застосовують записи педагогічних спостережень (фіксація і експертна оцінка ігрових прийомів).

Дана методика розроблена Лисянським В. К. в 1976 році. В процесі гри рееструються всі технічні дії кожного гравця.

Розроблені програми комп’ютерної обробки інформації, які дозволяють вводити дані в машину  прямо в ході гри і видавати результати між партіями і в кінці всієї гри. В тому числі, можуть бути отриманні дані про стандартні тактичні схеми гри суперників. Підраховуються і, крім того, відображається гравічно ефективність дій атакуючих гравців, улюблені комбінації переважаючи направлення атак, слабкі місця в прийомі подач. Знання всіх характерних рис в грі суперників полегшує тренеру вибір тактичного плану на гру [24, 25, 69, 79]

 

           1.5. Особливості фізичної підготовки  волейболістів.

 

Завдання фізичної підготовки  волейболістів являється всесторонній, гармонійний фізичний розвиток, зміцнення здоров’я, вдосконалення фізичних якостей з врахуванням особливостей і перспективних тенденцій розвитку волейболіста. В зв’язку з цим, фізична підготовка юних спортсменів включає всестороній фізичний розвиток, формування атлетичного складу тіла, зміцнення здоров’я, оволодіння руховими вміннями і навиками, необхідні для трудової і життевої практики. Спеціальна фізична підготовка волейболістів направлена на вдосконалення якостей і вмінь, які допомагають ефективному засвоєнню техніки і тактики гри.

Фізичні вправи на організм  можуть впливати як позитивно, так і негативно, тому знання особливостей вікового розвитку організму  дозволяє більш правильно і ефективно розвивати в перші роки

навчання швидкість і спритність, гнучкість і координацію рухів, силу і витривалість. Було встановлено, що розвиток фізичних якостей  повинен відповідати певним віковим періодам (див. Таблицю 1.1) [2, 5, 9, 17, 18, 19, 25, 26]

В ході розвитку всіх вище згаданих фізичних якостей повинні зберігатися всі вимоги, відносно навчання юних спортсменів. Особлива увага викладача повина приділятися місцю тренувань, умовам праці і необхідному обладнанню (див. Додаток Б). Дотримання всіх необхідних вимог – це запорука успіху в даному виді діяльності.

Основні принципи, задачі роботи  на початку вивчення  учбового матеріалу «Волейбол» .

Студенти  першого курсу займають особливе місце  серед всіх  груп коледжу. Вони відрізняються в першу чергу рівнем рухових і функціональних можливостей. Це найсприятливіший вік для початку систематичних занять спортивними іграми.

 

Таблиця 1.1

 

                  Віковий розвиток фізичних якостей

 

Розвиток фізичних якостей	Вікові періоди розвитку якостей
Швидкість, рухливість	до 12 років
Помірна сила, силова підготовка	10 до 12 років, 14-17 років
Координація рухів	до 14 років
Помірна швидкість рухів	11-12 років
Швидкісні можливості	13-14 років
Швидкісна витривалість	14-16 років
Спритність і гнучкість	13-15 років
Помірна пригучість	10-12 років
Стрибкова підготовка	14-17 років
Просторова часова орієнтація	14-17 років

 

 

Ефект можливостей повністю залежить від правильного вибору методики заннять. А саме не нанести шкоди несформованому  організму. Молодший шкільний вік слід розглядати як початковий етап багаторічної підготовки. Як правило діти в цьому віці мають наймінімальніше уявлення про гру у волейбол, але маючи віру в свої можливості є бажання стати великим майстром волейболу. У багатьох з них є спортивний герой,  з якого вони беруть приклад в усьому[23, 27, 30, 31, 34, 38].

Головна мета навчання 15-16 річних студентів полягає у формуванні спеціальної рухової бази, необхідної для гри в волейбол. Основний принцип роботи в групах  на початковому етапі заключається в універсальності студентів.

Виходячи з цього на етапаі початку   вирішуються слідуючі завдання:

• зміцнення здоров’я, різностороння фізична підготовка, тестування студентів;
• виховання спеціальних якостей, необхідних для успішного оволодіння навиками гри, а саме, координація рухів, швидкість, гнучкість, спритність, здатність орієнтуватись в обставинах, що змінюються;
• укріплення опорно – рухової системи;
• навчання основам техніки переміщення, передачі і прийому м’яча та іншим ігровим прийомам;
• початкове навчання тактичним діям в атаці і захисті;
• виконання вимог, норм з видів підготовки;
• покращення навиків і інтересу до змагань, відповідно до правил волейболу;

-     первинний відбір талановитих студентів.

 Основні напрямки роботи на початковому етапі тренування.

 Основна ціль початкової підготовки – навчання. Вона полягає в тому, що створення передумов для успішного навчання  волейболістів, широкому техніко – тактичному арсеналу. А також досягненню високого рівня спеціальної фізичної підготовки. Головний показник роботи коледжу  з волейболу – виконання в кінці року програмових вимог. Фізична підготовленість в перший рік базується на різнобічному розвитку студента, який вподальшому буде допомагати формуванню стійких інтересів до занять, які дозволять оволодіти необхідним рівнем навичок і вмінь. Студенти у віці 15 – 16 років володіють досить високою координацією, рухливістю, спритністю, а також вмінням зберігати рівновагу. Керувати своїми рухами, що дозволяє подальшому вдосконаленню нервово – м’язової координації. Значно підвищується працездатність, витривалість, збільшення врівноваженості нервових процесів, уваги і здатність до сприйняття навчального матеріалу. В цьму віці є всі передумови до того ,  щоб набувати такі вміння  , як гнучкість та спритність [ 6, 7, 8, 12, 13, 18, 19, 22, 24, 54, 57, 58, 60, 66, 69, 72]

 Морфологічні особливості опорно – рухового  апарату, висока елестичність зв’язок і м’язів, велика рухливість хребтового стовбура дозволяє підвищити ефективність спеціальних вправ для розвитку цих якостей. Один і той же елемент рекомендується виконувати в різних шикуваннях, колонах, колах, ширенгах. На одному тренуванні тривале

виконання вправ в однакових умовах втомлює студентів. Шикування необхідно змінювати, але не безсистемно. Кількість нових шикувань на одному тренуванні повино бути зведене до мінімуму. Не можна давати вправи зі складними формами перешикувань для вирішення одночасно чи послідовно кількох завдань. Студенти  не можуть зосереджувати увагу одразу на комплексі завдань і тому страждає в першу чергу якість вправ, які виконуються [16, 18, 19, 22, 58, 59, 60, 67, 68, 69, 75].

 Методика розвитку фізичних якостей  волейболістів. Розвиток спеціальних фізичних якостей передбачає взаємозв’язок між якостями і їх об’ємом в системі підготовки  волейболістів. Об’єм вправ на розвиток окремих фізичних якостей повинен бути таким,  щоб він не дуже домінував над іншими, і не виходив за рамки гармонійного розвитку дітей, а головне, відображав ті вимоги, які пред’являються до фізичних якостей – техніка і тактика. Зміст об’єму якостей, які розвиваються, повинен бути таким, щоб вони постійно були у взаємозв’язку і доповнювали одне одного. З цією метою необхідно на заннятях переважно давати вправи, які розвивають комплексність фізичних якостей, таких, які найбільш яскраво виявляються в грі. В окремих тренуваннях з розвитку спеціальних фізичних якостей, необхідно давати вправи в слідуючій послідовності: на швидкість,

           спритність, а потім на витривалість. Така послідовність розвитку фізичних  якостей, як доводять більшість фізіологів, біохіміків та інших спеціалістів, достатньо ефективна [14, 15, 17, 18, 25, 29, 34, 36, 39, 45, 47, 49].

 Швидкість рухів являється вирішальним фактором в підготовці  волейболістів, який характеризує здатність людини здійснювати рухи. Як показують фізіологи, у студентів  перших курсів велика рухливість нервових процесів, що обумовлює швидкість зміни скорочень і розслаблення м’язів, а також максимальний темп рухів. Вправи направленні на розвиток швидкості рухів у  спортсменів повинні включатися в кожне заняття. При чому більш раціонально ці вправи вводити на початку тренування після розминки. В систему розвитку швидкості рухів входять вправи, які розвивають швидкість рухової реакції (на звуковий і зоровий сигнал), на розвиток стартової швидкості бігу з різних вихідних положень, різноманітні стрибки, біг на 5-10 -15-30 м., човниковий біг, вправи з набиванням м’яча (1 кг.), тенісними і волейбольними м’ячами. Розвиток швидкості рухів передбачає також прояви здібностей до максимальної частоти рук і ніг, здібності виконувати одиночні і цілісні рухові дії на великій швидкості, здібності до простої і складної рухової реакції. Для розвитку рухової реакції у волейболістів необхідно в вправи вносити психологічну установку на

швидке реагування, наприклад, рухи партнера, суперника, передачі та удари м’яча і так далі [16, 17, 18, 25, 45, 48, 49, 50]

 Для розвитку рухової реакції у волейболістів використовують також вправи ігрового характеру, з елементами несподіванності. Різноманітність і комплексність вправ на розвиток швидкості рухів в бізі, в стрибках і метені, дозволяють  волейболістам специфічні здібності, не лише в швидкості рухових дій, адекватних техніки і тактики, але й здатність до керування своїми діями в умовах гри, що допомагає розвитку й спритності Швидкість рухів залежить від типу нервової системи спортсмена, від м’язової сили, еластичності м’язів, від рухливості в суглобах, від техніки і координації рухів. З цією метою і підбираються вправи на розвиток швидкісної сили, розтягування м’язів амплітуди рухів в суглобах, координації, техніці виконання прийомів гри на фоні швидких рухів. Швидкість рухів необхідна волейболісту на весь період гри, тому спортсмену необхідна швидкісна витривалість. Тут ми повині знати, що розвиток швидкості рухів продуктивний до певного моменту, доки організм спортсмена ще здатен до високих функціональних проявів. Далі спостерігається стабілізація функціональних можливостей спортсмена, при невтомному стані організму дітей. Швидкість рухів у студентів  повина розвиватись за рахунок вправ, які виконуються переважно на середніх і контрольних швидкостях, і в меньшій мірі – на граничній. Ефективність розвитку швидкості зростає при зміні швидкості вправ, які виконуються, від середньої до максимальної швидкості.

 В тренувальних заняттях широко використовується поступове або хвилеподібне поєднання вправ, які виконуються на середніх і максимальних швидкостях, якщо при виконанні вправ студенти застосовують елементи змагань з товарищем (Хто швидше, хто далі), або досягають певної мети, яку раніше не досягали (стрибки в довжину, в висоту, біг на час). Особливе місце при розвитку  швидкості відводиться ігровим вправам і іграм. Достатння увага в тренуваннях приділяється на правильне виконання швидких рухів без великої напруги, але з великими зусилями. Тривалість вправ на розвиток швидкості повина бути в межах 5-8 секунд, враховуючи при цьому індивідуальні особливості спортсменів [15, 16, 20, 21, 24, 25, 26, 52, 55].

 Тренування на розвиток швидкості рухів переходить в володіння швидкісною витривалістю. Основними методами розвитку швидкості рухів волейболістів являється змагання, ігровий і повторний метод вправ, які виконуються з граничною і граничнодопустимою швидкістю [12, 17, 20, 22, 25, 33, 34, 38]

 Жодна фізична вправа не може існувати без прояву сили. Сила м’язів в значній мірі впливає на швидкість рухів і допомагає розвитку витривалості і спритності.

 Загальна силова підготовка волейболістів характеризується комплексним розвитком сили м’язових груп. Вона набувається за допомогою виконання різноманітних фізичних вправ в процесі ЗФП і являється фундаментом для спеціальної силової підготовки. Правильний вибір вправ повинен забезпечувати пропорційний розвиток всіх м’язів або групи м’язів, які приймають участь в змагальному процесі.

 Застосовуючи вправи з навантаженням, необхідно враховувати рівень підготовленості спортсменів, їх самопочуття в день тренування. Навантаження повино бути суто індивідуальним.

 Розвиток сили знаходиться в тісному взаємозв’язку з віком. Застосовуються динамічні вправи з незначним навантаженням (акробатика, гімнастика на снарядах, метення, стрибки, ігри на місцевості та інші). Вправи повинні супроводжуватись мінімальним напруженням , що виключає перевантаження, а також значно тривалі напруження (в цьому віці слабко розвиненні м’язи живота, тазу, косі м’язи тулуба, м’язи задньої поверхні стигна). До 15 років розвивається мускулатура в цілому, а з 15 років вибіркова дія на групи м’язів. «Вибухова сила». Виконання більшості тихнічних прийомів у волейболі ( подачі, атакуючі удари,  блокування та ін.) вимагають прояву (вибухової ) сили – здатності нервово – м’язової системи долати опір з високою швидкістю м’язового скорочення зривним чином. Так, для виконання атакуючого удару необхідний комплексний розвиток сили м’язів зап’ястя, плечевого поясу, тулуба, ніг; для виконання подачі сила м’язів зап’ястя, плечевого поясу, м’язів тулуба. Тому спеціальна підготовка волейболіста повина бути направлена перш за все на розвиток швидкісно – силових здібностей спортсменів [24, 25, 41, 46, 48, 90]

 Ефект швидкісно – силових тренувань залежить від оптимального збудження центральної нервової системи, кількості м’язових волокон, які приймають імпульси, розходу енергії при ростягнені  і скорочення м’язів. Тому інтервал відпочинку між серіями вправ повині бути такими, щоб відновлювалася працездатність спортсмена. В спеціальному силовому тренуванні повинен застосовуватися, головним чином, той режим роботи, який відповідає режиму функціонування м’язів в грі з тим, щоб забезпечити морфологічну і біохімічну адаптацію (локально направлену дію навантаження). Вправи повині виконуватись з високою швидкістю скорочення м’язів [24, 62, 64, 68, 74, 76, 78 ].

 При розвитку «вибухової» сили можна застосовувати не значні (за вагаю) навантаження, але надмірне збільшення навантаженями при виконанні спеціальних вправ утримує приріст спеціальної силової підготовки, так як в цьому випадку навантаження переноситься на не специфічні м’язові групи. Вага навантаження – 10-14 % від максимума. Рекомендується слідуючі методи спеціальної силової підготовки:

• повторний (багаторазове подолання опору з допустимою швидкістю). Дозування: кількість повторів в серії 20-30; відпочинок між серіями 1-2 хвилини; кількість серій в тренуванні 5-7.
• повторний (багаторазове подолання не допустимого опору з недопустимою кількістю повторів зі зміною зусиль). Дозування: число повторень в серії 5-15; відпочинок між серіями 2-3 хвилини; кількість серій – 3-5.
• коловий (для кожної станції вправи певної тренувальної дії)
• ( розвиток швидкісно – силових якостей в процесі виконання технічних прийомів чи їх частин).

Сила як фізична якість дозволяє волейболісту виконати швидкісні динамічні зусиля при виконанні бігу, стрибків, метані та інших різноманітних вправ. Тому суворо враховуючі вікові особливості дітей необхідно розвивати фактично усі основні м’язові групи, які сприяють ефективному оволодінню прийомам гри. Наявність м’язової маси являється основною задачею силової підготовки дітей у молодшому і середньому віці. М’язи у студентів, які не займаються спортом, розвиваються не рівномірно. У студентів спостерігається слабкий розвиток групи м’язів:    м’язів рук, живота, косих м’язів тулуба і задньої поверхні стегон. Таке відстовання у розвитку м’язів пов’язане з одноманніттям повсякденої рухової активності дітей. У зв’язку з цим, вже з перших занять необхідно підбирати такі силові і швидкісні вправи, які різнобічно розвивали б мускулатуру дітей з акцентом на відстаючі групи м’язів. Велику увагу необхідно приділяти розвитку у  волейболістів м’язів плечового поясу.Силові і швидкісно -  силові вправи які вводяться в тренувальний процес юних волейболістів після двох років навчання, слід проводити у вигляді коротких серій з паузою на відпочином до повного відновлення. Вправи повині підбиратися різні за формою і змістом, які пропонують головні варіанти режиму роботи м’язів під час виконання основних ігрових прийомів. Не слід домагатися значного збільшення сили у   студентів за короткі строки тренування, силові якості  волейболіста повині забезпечувати виконання ігрових прийомів при середній і високій швидкості.  Студенти повинні виконувати силові вправи з малою і наближеною до середньої інтенсивністю. Волейболістам, які тренуються 3-4 роки, слід давати вправи на силу і швидкість виконуючі їх з наближеною до граничної інтенсивністю. Ускладнення або полегшення вправ, які даються на розвиток сили,

доцільно доводити до такого рівня, який дозволяє зберигти і вдосконалити техніку ігрових прийомів. Тут в особливій залежності від розвитку сили м’язів рук і плечового поясу знаходиться техніка виконання передач і прийомів м’яча [12, 14, 15, 16, 87, 88, 92, 94].

Необхідно завжди пам’ятати, що спеціальне силове тренування  підлітків повинне враховувати структуру рухів в ігрових прийомах і змаганнях. Для волейболіста необхідна переважно швидкісна сила, так як вона дозволяє своєчасно і з високою швидкістю м’язового скорочення виконувати рухові прийоми в екстримальних умовах гри. В добре розвинених м’язах енергії більше і природньо, при роботі звільняється її більше, ніж в слабо розвинених м’язах.

Вправи з навантаженням є ефективним засобом накопичення сили, але як зазначалось, що волейболісту необхідна швидкісна сила. Метання набивних (1 кг), волейбольних м’ячів в поєднанні з метенням 200 г тенісного м’яча успішно розвивають швидкісно – силові якості, які сприяють ефективному оволодінню раціональною технікою передачі м’яча і атакуючого удару. Необхідно при цьому пам’ятати, що збільшення об’єму вправ із збільшенням навантаження, знижує ступінь координації для передачі м’яча або удару по м’ячу, так як збільшується час режиму роботи м’язів, тобто зникає балістичний принцип роботи основних груп м’язів, а надзвичайне збільшення вправ з полегшенним знаряддям (тенісного м’яча і тому подібне) призводить до зниження розвитку сили м’язів [21, 23, 24, 25, 29, 30, 35, 65, 67, 69, 71, 80] 

При розвитку спеціальної сили у  волейболістів яка застосовується при стрибках і швидкісному бізі, в основному ставиться завдання розвитку висоти і довжини стрибка, а також високої стартової швидкості і частоти рухів ногами. Направленість даних вправ зумовлюється в розвитку концентрації штовхаючих зусиль головним чином ступні і гомілки, а також м’язів, що забезпечують швидке згинання і розгинання ніг в галіностопних, коліних і тазових суглобах, сюди відноситься і робота м’язів брюшного поясу [20, 30, 34, 57, 68, 71, 73, 74, 75]

Силова підготовка повина проводиться після швидкісних вправ на тренуваннях з спеціальної фізичної підготовки, в звичайному тренувальному занятті – після розминки. За тривалістю силова підготовка у  волейболістів  повина тривати 10-12 хвилин ( з віком інтенсивність силової підготовки зростає до 20 хвилин) і в такій послідовності, що спочатку давались вправи для рук, плечового поясу, потім тулуба і ніг. Необхідно пам’ятати що недоцільно занадто захоплюватись розвитком сили у підлітків, ефективність її розвитку слабко спостерігається в підлітковому віці,

коли ріст тіла уповільнюється. Розвиток сили у підлітка повинен йти          як компонент для розвитку спеціальної швидкості рухів, пов’язаних за характером і структурою з ігровими прийомами.
          Основмим методом розвитку спеціальної сили у юних волейболістів є метод повторних зусиль з поступовим збільшенням опору швидкості рухів, періодичністю виконання вправ, наближених до середньої близько граничної інтенсивності, «до відмови» (15-16 років), до моменту появи локальної або загальної втоми,  що порушує ціленаправлену координацію рухів [11, 15, 18, 19, 20, 24, 26, 27, 41, 43, 47, 58, 59, 67, 68, 79]

Спритність  - це складна комплексна якість, що виражається в здатності успішно виконувати складні рухові дії в несподівану виникших ситуаціях.

Саме в сучасному волейболісті спостерігається великий об’єм складних силових, несподівано виникших ситуацій, в яких спортсмен застосовує адекватні ситуації, рухові дії. Тому, розвиток спритності у волейболістів повинен мати ціленаправлений спеціалізований тренувальний характер [17,18, 46, 47, 48, 49,  54,  58, 60]

Розвиток спритності  найбільш ефективно відбувається в дитячому і підлітковому віці, коли організм достатньо пластичніщий, ніж у наступні роки. Накопичення запасу рухових рухів в процесі навчання юних волейболістів різними ігровими прийомами є першочерговим завданням у розвитку спритності. Щоб бути спритним у рухах, необхідно проявляти високу координацію рухів, швидкість, гнучкість, вміння своєчасно напружувати і розлабляти м’язи, відчувати ритм і темп рухів, бути сильним, швидким, витривалим і вміти проявляти волові якості.

Спритність, при виконання рухових прийомів в умовах гри проявляється постійно, в бізі – несподіванні повороти, зупинки, ривки, зміна швидкості, направлення і т.д.; в прийомах і передачах м’яча – несподіване в опорному і безопорному положенні, в падінні, при ударі м’яча через сітку, в зміні деталей техніки руху, після удару і прийому м’яча, на високій і середній швидкості, при активному і жорсткому єдиноборстві з суперником, прийомі

м’яча під різними кутами від сітки, різної відстанні і інших   прийомів гри [50, 54, 58 ]

Розвиток спритності у  волейболістів пов’язаний перш за все, з удосконаленням відчутів рухів у ситуації гри, що змінюється, здатності керувати, змінювати, імпровізувати окремі деталі техніки виконання прийомів гри, вибирати з усього арсеналу ті прийоми гри, які адекватні конкретній ігровій ситуації. В цьому зв’язку слід виділяти головні напрямки в розвитку ловкості юних волейболістів:

виконання прийомів гри ускладнених і різноманітних умовах, ускладнення і розширення діапазону варіантності в структурі рухів в процесі пошуку рішення рухової задачі, виконання приоймів гри при наявності фактору несподіваності і ліміту часу атаки при наявності передбачуваних дій суперника. При розвитку спритності рухів у  спортсменів вдосконалюється рухливість нервових процесів, координаційні здібності які сприяють вдосконаленню швидкості, точності, економічності, і зладженості рухів.                  Різноманітні методи і засоби при розвитку спритності вдосконалюють функції окремих аналізаторів, які сприяють розвитку вміння приймати прийоми гри в екстримальних умовах, перепрограмовувати і видозмінювати дії. Підбір засобів і методів розвитку спритності перш за все, залежить від техніки і тактики, яку застосовують в сучасній грі в волейбол, від послідовності засвоєння прийомів гри за роками навчання [21, 36, 39, 47, 48, 93]

Найбільш високі вимоги до розвитку спритності висуваються при виконанні атакуючих і захисних дій, з використанням моделюючих ігрових ситуацій, які включають можливі варіанти рухових дій, наближених до екстримальних, включаючі скорочення часу дії фактору несподіваності [6, 18, 47, 59]

Гнучкість, в спортивній практиці визначається здатністю виконувати рухи з великою амплітудою. Більшість дій волейболістів виконуються з значною амплітудою рухів. Добра рухливість в суставах дозволяє волейболісту більш вільно, швидше і із значно більшою силою виконувати ігрові прийоми, отримуючі при цьому меньшу кількість травм. Максимальна амплітуда рухів в суглобах служить певним станом розвитку гнучкості у спортсмена. Для волейболіста необхідна достатння гнучкість хребтового стовбура , рухливість в голіностопному ,тазостегновому, плечовому, ліктьовому і запястному суглобах. При виконанні вправ рухів спортсмен зазвичай обмежується фасціями і м’язами, чим еластичніщі вони тим вища амплітуда рухів. Тому, чим краща здатність м’язів – антогоністів розтягуватись, тим меньше вони надають опір рухам. Процес розвитку гнучкості ділиться на загальний і спеціальний. До загального процесу розвитку гнучкості слід віднести загальний розвиток рухливості спортсмена, а до спеціальної – підвищення специфічної рухливості в суглобах, характериними основними динамічними зусилями при виконанні прийомів гри. Спираючись на дані основні дії волейболіста необхідно підбирати вправи, які спеціально розвивають гнучкість при чому рівень розвитку має бути вищим від того, який безпосередньо вимагається в ігрових діях [22, 23, 24, 54, 61, 67] 

Розвиток здатності до гнучкості ігрових дій що виконуються, необхідно здійснювати з перших кроків навчання юних волейболістів. Саме при формуванні структури рухів ігрових прийомів вкрай необхідна гнучкість в рухах, від якої в великій мірі залежить успіх тактичної технічної підготовки.

Вправи, які сприяють розвитку спеціальної гнучкості в перерахованих основних рухах волейболіста, необхідно включати в кожне заняття. Ці вправи можна виносити в самостійну частину тренування тривалістю 5-10 хвилин. Більш ефективно розвиток гнучкості відбувається, коли дані вправи чергуються з силовими вправами, при чому дія відбувається на одні групи м’язів. Розвиток гнучкості в суглобах повинен бути поступовим і виконання рухів з максимальною амплітудою рухів повина передувати достатня розминка.

Основним методом розвитку гнучкості є багаторазове виконання вправ на розтягування з поступовим збільшенням амплітуди рухів до границі. Дуже важливо, щоб в тренуваннях волейболістів гнучкість розвивалась в різноманітних рухах, специфічних за структурою і швидкістю рухів. [14, 18, 19, 25, 26, 27, 89, 91, 95]

Швидкісно – силова підготовка  волейболістів являється найбільш різностороньою і ефективною підготовкою, ніж просто швидкісні або силові вправи. Оскільки в волейболі види фізичних вправ носять комплексний характер, то спеціальна швидкісно – силова підготовка і передбачає розвиток комплексності проявів зусиль з максимальною потужністю за найкоротший проміжок часу із збереженням ефективності структури рухів рухових дій під час бігу, стрибках.

Дані багатьох досліджень підтверджують ефективність прилаштування організму  підлітків при відповідному дозуванні і короткочасним зусиллям швидкісно – силового характеру, тим самим покращуючи функціональні можливості спортсмена. Ріст швидкісно – силових можливостей відбувається  не рівномірно, але найбільший приріст спостерігається у віці 12-14-15 років, а найменьший – з 15 до 16 років. Швидкісно – силові якості являються самостійним видом фізичної підготовки волейболіста, яка повина відповідати основним техніко – тактичним діям, причому за характером ці вправи повині також відповідати просторово – часовим і максимально – динамічним зусиллям, які спортсмен найбільш часто виконує в умовах гри. В підборі вправ необхідно застосовувати ускладненні та полегшенні опори вибірково і цілісно, що діють на розвиток швидкісно – силових якостей. Основним методом розвитку  швидкісно – силових якостей у волейболістів являється метод повторного виконання вправ, що поєднують швидке переміщення з короткочасними зусиллями варіативної дії, до моменту появи локальної або загальної втоми, недопускаючи значного порушення ціленаправленої координації рухів [2, 12, 18, 22, 25, 69, 72, 78, 92, 93, 94]

Сучасний волейбол характеризується високою працездатністю спортсменів. Витривалість спортсмена виявляється працездатністю всіх органів і систем організму при тривалих і інтенсивних навантажень. Розвиток спеціальної витривалості у волейболістів головним чином повязаний з підвищенням швидкості працездатності, застосуванням також довгострокового викання ігрових прийомів помірної інтенсивності. Швидкісна витривалість виражається в здатності тривалий час зберігати високу інтенсивність ігрових рухових дій, знижувати їх високі швидкісні характеристики протягом всієї гри і не знижувати ефективність дій. Для волейболістів дуже важливо при розвитку витривалості, підвищення працездатності дихальної і серцево – судиної систем організму. Саме ці системи організму дітей відіграють важливу роль при енергозабезпечені рухової мускулатури в умовах рухового навантаження, і забезпечують швидке відновлення сил організму між тренуваннями. Збільшення тренувальної роботи у спортсменів  повино бути поступовим. Так, щоб частота пульсу не надто перевищувало її подвійну силу, а також контроль можна здійснувати за зовнішними признаками і індивідуальним самопочуттям.

Експериментально багато дослідників встановили, що найкращій режим тренування при дихальному відновленню підлітків буде тренувальна робота при частоті пульсу в межах 160-180 ударів в хвилину.  [11, 14, 19, 27, 29, 30, 34, 35, 39, 47, 50, 52, 55, 68]

Спеціальну витривалість у юних волейболістів необхідно розвивати специфічними для гри тісному зв’язку з рішенням техніко – тактичних задач, тобто у високому темпі гри. В першу чергу у волейболістів до 16 років спеціальну витривалість необхідно розвивати на анаеробних процесах обумовлених виконанням роботи малої і помірної потужності, тобто при такій роботі кисневий  запас з надлишком перекривається кисневим поступанням. Необхідно знати, що відносно великі за об’ємом навантаження не високої інтенсивності в більшості випадків переносяться достатньо добре. Для розвитку витривалості для змагань в першу чергу необхідно застосовувати методи інтервальних вправ з середніми і короткими  фазами навантаження. Характер дії фізичного тренування на організ залежить, перш за все, від виду вправ, структури рухового акту. В оздоровчому тренуванні розділяють три основні типи вправ, які мають різну вибіркову направленість:

1 тип – циклічні вправи аеробної направленості, що сприяють розвитку загальної витривалості;

2 тип – циклічні вправи змішоної аеробно – анаеробної направленості, що розвивають загальну і спеціальну ( швидкісну) витривалість;

3 тип – ациклічні вправи що підвищують силову витривалість. Загальна довжина фази інтенсивного навантаження при цьому може бути до 30-40 секунд, тобто це час відповідає середньому часу атаки в сучасному волейболі [12, 21, 23, 24, 28, 80, 85, 89]

При розвитку спеціальної витривалості у волейболістів  тренувальну працездатність необхідно проводити із збільшенням кисневого боргу, тобто кисневий запас починає перевищувати кисневе надходження, розвивається аеробна продуктивність організму. В цьому зв’язку рекомендується виконувати зміну довгострокову роботу, яка перевищує довгострокову роботу, що перевищує навантаження змагання в залежності від стану тренованості, зниження інтенсивності.

Рівень розвитку витривалості у  волейболістів визначається, перш за все, функціональними можливостями серцево-  судиної, дихальної і нервової систем, а також залежить від психологічної стійкості, тобто здатності вольових зусиль боротись з втомою, протистояти її негативному впливу[61, 69, 70, 74, 78, 90, 94]

На сьогоднішній день слід планувати тренувальну роботу з  волейболістами так, щоб мати дані про рівень розвитку фізичних якостей, знаючи ступінь їх тренувальних навантажень, будувати тренувальну програму так, щоб керувати функціональними станами організму дітей, а не пасивно спостерігати до чого приведе зазделегіть заплонована тренувальна робота.

      Основними шляхами розвитку спеціальної витривалості є:

- систематична участь у змаганнях;

- проведення тренувань з середнім і великим навантаженням, а також помірною і великою інтенсивністю виконання спеціальних вправ, пов’язаних з великими зусиллями [5, 9, 48].

 

1.6  Планування навчально – тренувальної роботи, розподіл об’ємів роботи в річному циклі.

 

        Групи фізичної підготовки формуються з  студентів 1 курсів, які мають бажання займатися спортом.

З метою комплектації груп початкової підготовки 2,3 роки навчання можуть бути зарахованні студенти минулих років. Режим навчально – тренувальної роботи і склад даної групи зберігається до закінчення кожного етапу підготовки.

Групи можна доповнювати студентами  на рік меньшими установленого віку,в  кількості не більше 20% від загальної кількості вихованців з розрахунком показників фізичної підготовленості, дозволом лікаря. Зачислення відбувається рішенням циклової комісії кафедри фізичного виховання  коледжу[23]   

  .

                                                                                                           Таблиця № 1.2

 

Орієнтовний план  тренувальних занять   секції з волейболу 

(1-ий рік навчання)

 

 

Види підготовки	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень	Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень	Липень	Серпень	ВСЬОГО годин на рік
Теоритична підготовка		1	1	1	-	-	1	-	-	-	1	1	6
Загальна фізична підготовка	12	12	12	12	6	8	8	8	8	12	9	8	115
Спеціальна фізична підготовка	-	-	-	-	6	4	4	-	3	3	-	3	23
Технічна підготовка	6	11	11	11	8	3	6	-	9	8	7	7	87
Тактична підготовка	-	-	-	-	2	4	-	5	-	1	1	1	14
Інтегральна підготовка	-	-	-	-	2	5	5	9	1	2	2	3	29
Тестування	6	-	-	-	-	-	-	2	3	1	1	1	14
Педагогічний резерв	2	2	2	2	2	-	2	2	2	2	2	4	24
Всього годин на рік	26	26	26	26	26	24	26	26	26	29	23	28	312

 

 

 

Таблиця № 1.3

 

Орієнтовний план  тренувальних занять  секції з волейболу

 (2-го року навчання)

 

 

Види підготовки	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень	Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень	Липень	Серпень	ВСЬОГО годин на рік
Теоритична підготовка	-	1	1	1	1	2	1	2	2	1	1	2	15
Загальна фізична підготовка	12	12	8	8	12	10	8	8	8	12	9	8	115
Спеціальна фізична підготовка	4	4	8	8	4	4	4	4	3	4	7	3	57
Технічна підготовка	10	12	8	8	12	8	-	5	7	8	8	7	93
Тактична підготовка	-	-	7	7	-	7	8	4	2	4	4	3	46
Інтегральна підготовка	2	4	1	-	3	-	10	3	6	2	2	6	39
Тестування	4	-	-	-	-	-	-	6	4	1	1	3	19
Педагогічний резерв	2	4	2	4	2	-	2	2	4	2	4	4	32
Всього годин на рік	34	37	35	36	34	31	33	34	36	34	36	36	416

 

Перехід студентів в групу наступного року навчання здійснюється по рішенню  циклової комісії  на основі відвідування занять, виконання нормативів загальної і спеціальної підготовки.

 

Таблиця № 1.4

 

Орієнтовний план  тренувальних занять  секції з волейболу

(3-го року навчання)

 

Види підготовки	Вересень	Жовтень	Листопад	Грудень	Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень	Червень	Липень	Серпень	ВСЬОГО годин на рік
Теоритична підготовка	-	1	1	1	1	2	1	2	2	1	1	4	17
Загальна фізична підготовка	15	15	8	9	12	10	7	9	10	15	9	8	137
Спеціальна фізична підготовка	4	4	8	8	4	4	4	4	3	4	7	3	57
Технічна підготовка	10	12	8	8	12	8	10	6	7	13	8	9	111
Тактична підготовка	-	-	7	7	-	7	8	4	2	4	4	3	46
Інтегральна підготовка	2	4	1	2	3	4	10	3	6	2	2	6	45
Тестування	4	-	-	-	-	-	-	6	4	1	1	3	19
Педагогічний резерв	2	4	2	4	2	-	2	2	4	2	4	4	32
Всього годин на рік	37	40	35	39	34	35	42	36	38	42	36	40	464

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

Експериментальні дослідження

 

Мета даного дослідження – вивчення проблеми розвитку і організації методики заннять в групах навчальної підготовки  волейболісток.

 

2.1 Задачі дослідження

 

Виходячи з мети дослідження, були визначенні наступні задачі:

• вивчення особливостей розвитку основних фізичних якостей дівчат 15-16 років;
• оцінка результатів роботи шляхом проведення тестів ( біг на 30м, човниковий біг 4х9 м, кидок набивного м’яча із – за голови 2 кг, стрибок в довжину з місця);
• оцінка ефективності застосованої для експериментальної групи, системи тренувальних заннять.

 

2.2 Методи дослідження

 

В процесі дослідження були використанні наступні методи:

- аналіз літературних джерел;

- педагогічні методи досліджнення;

- педагогічний експеримент : констатуючий і навчаючий;

- методи математичної статистики : визначення середнього арифметичного, помилки середнього і середня квадратна помилка.

 

2.3 Організація дослідження

 

В зв’язку з цілями і задачами експеримента, нами на протязі 3 – х років було проведено тестування 45 студенток, які займалися одним видом спорту (волейбол) в  спортивній залі Бериславського медичного коледжу

Заннятя  проводились у формі тренувальних заннять 3 рази на тиждень ,їх тривалість складала 120 хвилин (2 години).

 

  Строки і етапи проведення дослідження:

- дослідження проводилося з 1 вересня 2014 р. по 30 березня 2017 р.;

- було проведено три етапа.

На початковому етапі навчання вік обстежуючих складає 15-16 років. На початку навчання і на кінець навчального року у  спортсменок проводилась реестрація параметрів, які охарактеризували стан розвитку основних фізичних якостей організму.

В якості тестів, використаних для експеременту, застосовувались:

 

1. Біг на 30 метрів;

2. Човниковий біг 4х9 метрів;

3. Кидки набивного м’яча двома руками із – за голови (2 кг);

4. Стрибки у довжину з місця.

 

 

Розділ 3

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

 

В даному розділі, представлені матеріали результатів досліджень: особливостей розвитку  фізичних якостей волейболісток (див. Таблиця 3.1)

Таблиця 3.1

 

Дані фізичного розвитку дівчат 15-16 років  «Фармація»

 

 

Тести	Контрольна група
	«Медсестринство»	«Лікувальна справа»	«Фармація»
Біг ЗО м (в с)	6.16 ±0.10	5.62 ±0.12	5.28 ±0.07
Човниковий біг 4x9 (вс)	10.86 ±16	10.35 ±16	9.75 ±0.11
Кидок набивного м’яча із-за головиі (2 кг, в см)	214.90  ±9.42	197.00 ±8.57	205.50 ±7.97
Стрибок в довжину з місця (в см)	111.00 ± 13.13	123.50 ±4.54	140.90  ±3.39

 

 Групи  тренувалися за традиційно прийннятою методикою, відповідно робочої програми «Волейбол» для  студентів медичних коледжів І – ІІ рівня акредитації.

Таблиця 3.2

 

Дані 3-х річної діагностики показників фізичних якостей у 3-х групах

 

 

 

Тести	Вік 15-16 років
	«Медсестринство»			«Лікувальна справа»			«Фармація»
	Есппериментальна група	Контрольна група	Критерій Ст’юдента	Есппериментальна група	Контрольна група	Критерій Ст’юдента	Есппериментальна група	Контрольна група	Критерій Ст’юдента
	х±m	х±m	t	х±m	х±m	T	х±m	х±m	T
Біг ЗО м (в с)	5,39 ±0.1	6.16 ±0.10	5.55	5.28 ±0.12	5.62 ±0.12	2.45	5.14 ±0.03	5.28 ±0.07	1,57
Човниковий біг 4x9 (в с)	8.25 ±0.08 *	10.86 ±0.16	14.88	7.61 ±0.07  *	10.35 ±0.16	15.28	7.29 ±0.07 *	9.75 ±0.11	19,35
Кидок набивного м’яча із-за голови (2 кг, в см)	274.6 ±1.31 *	214.9 ±9.42	6.28	292.2 ±3.05 *	197.0 ±8.57	10.47	344.5 ±4.90	205.5 ±0.97	14,85
Стрибок в довжину з місця (всм)	167,0 ±1.36 *	111.0 ±3.13	4.24	183.9 ±1.68	123.5 ±4.54	12.49	193.2 ±3.32 *	140.9 ±3.39	11,03

• - різниця статистично достовірна при Р= 0,95*

 

    В ході досліджень, нами були зафіксовані слідуючі показники, які свідчать про підвищення фізичної підготовки дівчат волейболісток  відділення « Фармація».

 

 Біг  30 м:

 16 років – 5, 39 с; «Медсестринство»

  16 років – 5,28 с; « Лікувальна справа»

 16 років – 5, 14 с; « Фармація»

 

    Човниковий біг:

 16 років – 8,25 с;  «Медсестринство»

 16 років – 7, 61 с; « Лікувальна справа»

 16 років – 7, 29 с; « Фармація»

 

     Кидок набивного м’яча із-за голови ( 2 кг.):

     16 років – 276, 6 см; «Медсестринство»

     16 років – 292, 2 см; « Лікувальна справа»

 16 років – 344, 5 см; « Фармація»

 

     Стрибок у довжину з місця:

     16 років – 167, 0 см; «Медсестринство»

     16 років – 183, 9 см; «Лікувальна справа»

 16 років – 193, 2 см; «Фармація»

 

 Дані тестів наведенні в таблиці 3.2. свідчать про те, що  дані   студентів  відділення «Фармація»  результати значно перевищують результати інших відділень.

У  волейболісток  відділення « Фармація»більш виражений розвиток якостей, що вивчається: швидкості, швидкісної витривалості, стрибучості. А в  двух інших відділеннях ефективність запропанованої системи меньш виражена.

За даними таблиці на 1 етапі навчання, у  студентів в тесті:

 « Човниковий біг» 4х9 м, тобто в віці 16 років, результат 8,25±0,08, через рік було виявлено покращення в усіх піддослідних, результат 7,61 ±0,07, через рік результат покращився 7,29±0,007. В контрольній групі не спостерігалась такого різкого покращення результатів в усіх підослідних.

Результати тестів на швидкісно – силові якості свідчать про переваги дівчат  фармацевтів порівнняно з  іншими групами. Якщо на першому єтапі 167,0 см±1,36, то через два роки результат складав 193,2 см±3,32.

Результати тестових кидків набивного м’яча, вагою 2 кг.В  групах, підтвердила тенденцію попередніх тестів, на початковому етапі 274,60 см±1,31 через два роки 344,50 см±4,90, в групі  фармацевтів  особливо виражений ріст м’язової сили.

В  групах «Медсестринство» та «Лікувальна справа»  результат значно нижчий, на першому етапі 214,90 см±9,42, на другому еапі 192,00 ±8,57, на третьому етапі 205,50 см±0,97, спостерігається тенденція спаду результатів, недостатння кількість навантаження на верхній плечовий пояс.

Таким чином, на даному прикладі ми ще раз переконалися, що фізичні якості можна покращити шляхом вдосконалення побудови тренувального процесу; що створення спеціальної методики початкової підготовки  волейболістів і розробка технології її виконання являється достатньо актуальними на сьогоднішній день.

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

1. В процесі нашого дослідження було встановлено, що під впливом заннять волейболом у юних спортсменок відзначається більш виражений розвиток вивчених фізичних якостей: сили, пригучості, швидкості, швидкісної витривалості.

 

2. Використані в роботі тести ( біг на 30м, човниковий біг 4х9 м, кидок набивного м’яча (2 кг) двома руками із – за голови, стрибок в довжину з місця) є об’єктивними кретеріями, як розвиток основних фізичних якостей спортсменок, так і при виявленні спортивної спеціалізації.

 

3. Отриманні результати і данні свідчать про ефективність застосованої системи спортивних тренувань в  коледжі по волейболу, і можуть бути рекомендованні молодим тренерам і викладачам фізичного виховання.

 

4. Результати наших досліджень співпадають з результатами спеціалістів-  дослідників даної проблеми і підтверджують той факт, що в віці 15-16 років у дівчат – волейболістів, проходить більш прискорено розвиток швидкості і рухливості, спритності і витривалості, а розвиток спеціальної сили, швидкості і витривалості, просторово – часових орієнтирів краще проходить в віці 15 років.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕКОМЕНДАЦІЇ

 

 

На основі наших досліджень і отриманних даних, були складенні наступні рекомендації:

1. Розвиток фізичних якостей повинен розвиватися комплексно, і відповідно віковим періодам.
2. На заннятях переважає принцип всебічності з відповідною фізичною підготовкою з урахуванням анатомічно – фізіологічних особливостей  студентів.

Дані наших досліджень, свідчать про те, що у студентів покращився функціональний стан організму. Таким чином, наша методика може бути рекомендована молодим тренерам і викладачам.

 Пропонуємо програму і комплекс вправ для роботи з волейболістами.

 Доцільно розпочати заняття по групах в залежності від віку, статі, стану здоров’я. В цілях створення найбільш сприятливих умов для вивчення ігрових прийомів волейбола, вивчення рекомендується будувати по такому плану:

1. Назвати технічний прийом.
2. Показати прийом з коментарями про його місце в грі.
3. Пояснити техніку виконання прийому з одночасною демонстрацією його ( положення частин тіла до виканання, в момент виконання, після виконання).
4. Практичне виконання прийому – вихідне положення ( стійка), переміщення, імітація в цілому або по частинам.
5. Вправи з м’ячем, з партнером в найпростіших умовах.
6. Вправи на тренежерах з м’ячами і без м’ячів.
7. По мірі засвоєння рухових дій, умови виконання вправ ускладнюються (збільшується кількість партнерів, м’ячів та ін.).
8. Виконання технічного прийому в ігрових умовах.При навчанні студентів  ігровим прийомам поряд з загальнорозвиваючими фізичними вправами використовують попередні вправи (вправи схожі за своєю руховою структурою з технічним прийомом) і підготовчі ( вправи для розвитку пригучості, спритності, швидкості реакції і переміщення та ін. фізичних якостей). При вивченні технічно складних ігрових прийомів (подача, нападаючій удар, блок) не варто перевантажувати студентів високотехнічними елементами гри , а краще зосередити їх увагу на головному – на вихідному положенні; підготовчий, робочий і заключні фазах прийому.

Найбільш ефективна змагальна форма занять.

 Орієнтовні  заняття

І етап:

1. навчання стійкам і переміщенням.
2. навчання передачам м’яча двума руками на місці перед собою.

2. етап:
   1. навчання передачам м’яча з верху двома руками на місці над собою, вперед, за голову.
   2. навчання верхній прямій передачі.
3. етап:
   1. навчання передачам м’яча зверху двома руками після переміщення – вперед, назад в сторону
   2. навчання верхній прямій передачі.
4. етап:
   1. навчання передачам м’яча знизу двома руками на місці перед собою, в сторону.
   2. навчання техніці і тактиці верхній прямій подачі.
5. етап:
   1. навчання передачам м’яча знизу двома руками після переміщення – вперед, назад, в сторону.
   2.  навчання техніці і тактиці верхній прямій подачі.
6. етап:
   1. навчання прийому подач.
   2. навчання розбігу в прямому нападаючому ударі.
7. етап:
   1. навчання прийому подач.
   2. навчання ударному руху в прямому нападаючому ударі.
8. етап:
   1. навчання прийому подач.
   2. навчання прийому нападаючого удару.
9. етап:
   1. навчання прийому подач.
   2. навчання прийому нападаючого удару і блоку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

1.       Амалин М.Е. Исследование вопроса тактической подготовки волейболистов-мастеров: Автореф. дис.канд.пед.наук. - Тарту, 1973. - 19 с.

2.      Амалин М.Е. Тактика волейбола. - М.: Физкультура и спорт, 1962.         -164 с.

3.       Ахмеров З.К. Волейбол в школе - М.: Просвещение, 1974. - 98 с.

4.       Ахмеров З.К., Канзас З.Г. Волейбол в школе. - Минск: Нарпросвета,1981.- 72 с.

5.       Беляев А.В. Исследование тренировочных и соревновательных  нагрузок в волейболе: Автореф. дис.канд.пед.наук - М., 1974 -17 с.

6.       Бриль М.С. Отбор в спортивных играх. - М.: Физкультура и спорт,1980.-127с.

7.       Богатирьова Р.В., Горбань Є.М., Гойда Н.Г. та ін. Стан і перспективи розвитку пріоритетного напряму „Охорона здоров'я дітей шкільного віку і підлітків // Лікарська справа. - 2000. - №1. - с. 3-7.

8.       Волейбол: Учебник для высших учебных заведений физической культуры /Под ред. А.В.Беляева, М.В.Савина. -М.: СпортАкадемПресс, 2002. -368 с.

9.       Волейбол: Учебник для ин-тов физ. культ. /Под ред. Ю.Н.Клещева, А.Г.Айриянца. - 3-є изд., испр., доп. - М.: Физкультура и спорт, 1985.-270 с.

10.     Волейбол. Начальна программа для Дитячо-юнацьких спортивних шкіл, спеціалізованих дитячо-юднацьких шкіл олімпійського резерву, шкіл вищої спортивної майстерності. - К.: Спорт, 1993. - 172 с.

11.     Волейбол. Пляжный волейбол: Правила соревнований /пер. с англ. - М.: Терра-Спорт, 2001. - 132 с. (Правила соревнований)

12.     Волейбол. Тестовые задания по изучению правил соревнований. -Омск: СибГАФК, 2002. - 52 с.

13.     Волейбол: Офіційні волейбольні правила. - К.: Нове Видання, 2001-2004.-87 с.

14.     Волейбол - юным / Хапко В.Е. - Киев.: Здоров'я, 1987. - 120 с.

15.     Гераськин А.А., Миргородская Е.В., Мулык Е.И., Рогов И.А. Подготовка связующих игроков в волейболе: Учеб.пособие. - Омск: Изд-во ОмГТУ, 2002. -100 с.

16.     Даймацу X. Следуйте за мной. Пер.с японского - М.: Физкультура и спорт, 1972.-88 с.

17.     Донской Д.Д. Биомеханика с основами спортивной техники. - М.: Физкультура и спорт, 1971. - 298 с.

18.     Жаров К.П. Волевая подготовка спортсмена. - М.: Физкультура и спорт, 1967.-40 с.

19.     Железняк Ю.Д. Волейбол: методика обучения школьников 11-14 лет.-М.- 1961.-90 с.

 

20.     Железняк Ю.Д. 120 уроков по волейболу: Учеб. пособие для начинающих. - М.: Физкультура и спорт, 1965. - 192 с.

21.     Железняк Ю.Д., Шулятьев В.М., Вайнбаум Я.С. Волейбол: Учеб. программа для ДЮСШ и ДЮСШОР. - Омск.: ОмГТУ, 1994. - 198 с.

22.     Железняк Ю.Д. Юный волейболист: Учеб. пособие для тренеров. - М.: Физкультура и спорт, 1988. - 192 с.

23.     Затворнецкий Ю.Г., Федюшин В.П., Хапко В.Е. Методические рекомендации по моделированию учебно-тренировачного процесса юных волейболистов. - К.: Республиканский научно-методический кабинет, 1987.   -16 с.

24.      Зациорский В.М. Физические качества спортсмена: основы теории и методики воспитания. - М.: Физкультура и спорт, 1970. - 200 с.

25.     Ивойлов А.В. Волейбол. - Минск, 1979. - 192 с.

26.     Ивойлов А.В. Волейбол: Техника, тактика, тренировка. - Минск: Выша школа, 1972. - 144 с.

27.     Ивойлов А.В. Волейбол: Учеб. для пед. ин-тов. - 3-е изд., испр. и перераб. - Минск: Выш. школа, 1985. - 261 с.

28.     Иоселиани Д.М. Методика развития прыгучести волейболистов с использованием специальных снарядов: Автореф. дис...канд.пед.наук. - Л., 1955.-22 с.

29.     Као-Ван-Тхы Исследование факторов, определяющих высоту прыжка у волейболистов: Автореф. дис...канд.пед.наук. -М, 1971. - 16 с.

30.     Клещев Ю.Н. Учебно-тренировочная работа с юными волейболистами (15-16 лет): Методич. материалы. - М., 1962. - 80 с.

31.     Клещев Ю.Н.., Тюрин В.А., Фураев Ю.П. Тактическая подготовка волейболистов. - М.: Физкультура и спорт₅ 1968. - 120 с.

32.     Кожевникова З.Я. Тренировка ловкости и быстроты баскетболиста: Специальные упражнения. - М.: Физкультура и спорт, 1971. — 96 с.

33.     Кувшинников В.Г. Биомеханический анализ прямого нападающего удара и экспериментальное обоснование зффективных средств его совершенствования: Автореф.дис...канд.пед.наук. -М., 1972. -17 с.

34.     50. Мармор В.К. Специальные упражнения волейболиста. -Кишинев: «Карта Молдовеняскз», 1975. - 46 с.

35.     Медведев В.В. Психологические особенности состояния тренированности: Автореф.дис.канд.пед.наук.-М., 1968.-21 с.

36.     Мерзляков В.В., Гордышев В.В. Игры, зстафеты, игровые упражнения волейболиста. - Волгоград, 1977. - 96 с.

37.     Миколишвили И.А. Экспериментальное исследование некоторых вариантов круговой тренировки в процессе физической подготовки волейболистов: Автореф.дис.канд.пед.наук. -М., 1971. - 17 с.

38.     Перльман М.Р. Специальная физическая подготовка волейболистов. -М.: Физкультура и спорт, 1968. - 136 с.

39.     Поповский В.М., Дмитриев А.Б. Технология планирования подготовки волейболистов. - Л., 1987. -31с.

 

40.     Поповский В.М. Прогностичность некоторых морфологических и скоростно-силовых показателей при отборе юных волейболистов: Автореф.дис.канд.пед.наук. - Л, 1980. -18 с.

41.     Освітні технології: Навчально-методичний посібник / О.М.Пехота, А.З.Кіктенко, О.М.Любарик та ін.. - К.: А.С.К., 2001. - 256с.

42.     Оценка специальной работоспособности спортсменов разных видов спорта // Под ред. Ф.А. Иорданской. - М.: Высший спорт, 1993. - 294 с.

43.     Оценка уровня физической подготовленности учащихся общеобразовательных школ/ Р.З.Мустаев // Гигиена и санитария. - 2002 - №4 - с.43-44.

74.     Питание в системе подготовки спортсменов / Под ред. Смульского В.М. - К.: Олимпийская литература, 1996. - 221 с.

75.     Похоленчук Ю.Т., Свечникова Н.В. Современный женский спорт. -К.: Здоров'я, 1987.- 191 с.

76.     Про результати дослідження позитивної мотивації на здоровий спосіб життя учнівської молоді області. Прктична діяльність психологічної

служби області в реалізації Національної програми „Діти України" - Чернівці

- Сторожинець. 2003 - 46с.

77.     Проблеми формирования здоровья учащихся в современной школе/Н.М.Корнеев//Журн. АНМ Украйни - 2001 - т.7, №3 - с.475.

78.     Сінгаєвський С.М., Сінгаєвська О.С. Оптимізація системи підготовки вчителя фізичної культури у педагогічному вузі // Конференція підготовки спеціалістів фізичної культури та спорту в Україні. - Луцьк, 1994.

- С. 245.

79.     Фомин П.И. Комплексы специальных физических упражнений в общем курсе волейбола. - Кишинев: Спорт, 1987. - 44 с.

80.     Хараре Д. Учение о тренировке. - М.: Физкультура и спорт, 1971. - 328 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

81.     Шварц В.Б., Хрущев С.В. Методико-биологические аспекты спортивной ориентации и отбора. - М.: B.C., 1984. - 368 с.

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК

 

Перелік спортивного інвентаря і обладнання, потрібного для організації навчальної роботи і змагань з волейболу             

 

 

№	Назва обладнання	Кількість	Примітка
1	Стійка для натягування сітки	2
2	Дошка – показу рахунка	2
3	Суддівська вишка	2
4	Рухома рама з м’ячами	1
5	Гімнастична стінка	3 - 5	За умов вільної частини залу
6	Гімнастична лава	4
7	Гімнастичний канат	2
8	Гімнастичний кінь	2
9	Гімнастичний трамплін і місток	4
10	Гімнастичні мати	8
11	Скакалки	24
12	Доріжка акробатична	1
13	М’ячі набивні	від 1,5 до 5 кг	Кожної ваги
14	М’ячі для гри	20	На групу
15	Вимірювач висоти сітки	2
16	Рулетка металева	1
17	Штанга тренувальна	2
18	Гантелі 2, 4, 8 кг	9	Кожної ваги
19	Батут	1
20	Стійки і планки для стрибків у висоту	2
21	Насос ручний	1
22	Тумби для настрибування (30-70 см)	4
23	«Маяк»	1
24	Тримач м’яча	1
25	М’яч на амортизаторах	1
26	Ласти для блокування	1
27	Прибор «Падаючій м’яч»	1
28	Косий екран	1
29	Катапульта	1
30	Блок перчатка	1