Науково-методична розробка на тему "ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ФОНЕТИЧНИХ НАВИЧОК АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ"

Про матеріал

Працюючи над даним питанням, було досліджено теоретичні основи розвитку фонетичних навичок англійської мови: розглянуто англійські звуки (приголосні, голосні) та характерні риси англійської вимови, проаналізувано особливості розвитку фонетичних навичок в англійській мові через використання римівок, дано визначення поняття «римівка», а також визначено напрямок використання римівок для розвитку фонетичних навичок. В українській та англійській мові є певні відмінності у вимові звуків, а за допомогою використання римівок (у вузькому значенні її порівнюють із скоромовкою) можна працювати над розвитком фонетичних навичок в англійській мові. Поряд із використанням римівок обов'язковим є застосовувати зображувальної та вербальної наочність, ігрової та рухливої діяльності.

Перегляд файлу

1

 

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ФОНЕТИЧНИХ НАВИЧОК АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

 

 

Англійські звуки (приголосні, голосні) та характерні риси англійської вимови

 

По-перше, дамо визначення поняттю «фонетика». Фоне́тика (грец. φωνητικός — звуковий) — це розділ мовознавства, в якому вивчають звуковий склад мови. Об'єктом вивчення фонетики є звуки, їх властивості і функції, закономірності поєднання, фонетичні процеси, одиниці, засоби, ознаки. [11, c. 289]

Приголосні. Якщо органи мови (мова, губи, зуби, альвеоли) змикаються так, що повністю перекривають прохід для повітря, то ми вимовляємо смичний приголосний. Такі приголосні також називають вибуховими, так як при розмиканні органів мови чути невеликий вибух. До проривних вибуховим звуків належать приголосні [p, b, t, d, k, g].

Якщо повітря проходить назовні через порожнину носа, то такі звуки називаються носовими: [n, m, ŋ]. [1, c. 82]

Якщо органи мовлення змикаються не повністю, а залишають вузький прохід – щілина для повітря, то ми вимовляємо щілинний приголосний [θ, ð, s, z, h, f, v, w, r, j, l]. Серед приголосних є смично-щілинні звуки [t, d].

Якщо нижня губа зближується з верхньої, то з'являються губні приголосні [p, m, w]. Якщо нижня губа торкається до верхніх зубів, то такі приголосні називаються губно-зубними [f, v].

Якщо кінчик язика знаходиться між нижніми і верхніми передніми зубами, то вимовляється міжзубний приголосний: [θ, ð]. [1, c. 96]

Англійські приголосні [t, d, l, s, z] - альвеолярні, так як кінчик язика торкається чи піднімається до альвеол, на відміну від українських, зубних приголосних, оскільки кінець язика піднімається до внутрішньої поверхні верхніх зубів.

Голосні. Для класифікації голосних розглядаються різні положення мови щодо твердого піднебіння, а також, яка частина язика бере участь в артикуляції і як високо спинка язика піднімається до твердого піднебіння.

Розрізняють голосні переднього ряду [i:] та заднього ряду [a:].                      [8, c. 144]

Якість голосного залежить від напруженості мускулатури органів язика: чим напруженіше артикуляція, тим чіткіше і яскравіше звук. [5, c. 43]

Таким чином, ми бачимо, який різноманітний фонетичний лад англійської мови. Але багато чого також залежить від правильності вимови і його особливостей.

Органи мовлення влаштовані в усіх народів однаково. Однак у кожній мові є свої особливості в звуковому ладі, свої способи вимови звуків і фраз. Кожна мова характеризується певним укладом органів мовлення і має свої особливості в інтонації пропозиції.

На відміну від української мови дзвінкі приголосні в англійській мові в кінці слів і перед глухими приголосними не оглушає. Дзвінкість-глухість в англійській мові є рисою, яка відрізняє одне слово від іншого. Наприклад: bad (поганий) - bat (кажан).

Глухі приголосні в кінці слів вимовляються дуже енергійно. Дзвінкі ж приголосні вимовляються менш енергійно, особливо в кінці слів. [4, c. 89]

В англійській мові є довгі звуки, які вимовляються напружено і протяжно, в той час як короткі голосні - ненапружено і коротко: [u - u:] [i: - i]

Довгота - стислість відрізняють одне слово від іншого. Наприклад: [ful] повний - [fu:l] дурень.

В англійській мові приголосні не пом'якшуються. [9, c. 134]

Існують дифтонги, які є неподільними звуками. Перша частина дифтонга «ядро» вимовляється досить чітко, друга частина являє собою ковзання у напрямку звуків [i] або [ə]. Крім того, є голосні звуки, що складаються з трьох елементів: [аiə], [auə]. [6, c. 78]

Також в англійській мові існують звуки, яких немає в українській мові:  1) міжзубні звуки [ð, θ] ([Θik] thick – густий); 2) губно-губний звук [w] ([wi:] we – ми); носової звук [ŋ] ([s o ŋ] song – пісня); звук [r] ([`rivə] river – ріка); звук [ə:], при якому використовується уклад мови не характерний для української ([gə: l] girl – дівчинка). [3, c. 69]

В англійській мові артикуляція, тобто проголошення голосних майже не піддається впливу приголосних. Голосний звук є провідним в артикуляції. У зв'язку з цим рекомендується при постановці англійської вимови поєднувати з голосним звуком як можна більше різних приголосних                 звуків. [7, c. 124]

 

 

Особливості розвитку фонетичних навичок в англійській мові через використання римівок

 

Визначення поняття «римівка»

Знайти визначення слова «римівка» у україно- або російськомовних словниках важко, хіба що звернутися до англомовного, яким і є це поняття.

Отже, наводимо визначення: римівка – повторенняя подібних звуків у двох або більше слів, найчастіше в кінці рядків у віршах і піснях. [12, c. 256] Слово «рима» також може бути використане як «римівка» і посилатися на короткий вірш, наприклад, куплет римівки або іншого короткого римованого вірша, таких як дитячі віршики, наприклад.

У вузькому значенні римівку можна порівняти із скоромовкою.

На наш погляд, найточнішим є наступне визначення терміну «скоромовка». Скоромовка – спеціально вигадана фраза з набором звуків, важких для вимови, яку треба вимовити швидко, без заминки. [11, c. 273].

Але що слід вважати «важкими для вимови»? Якщо дитина не вимовляє певний звук, то будь-яке слово з цим звуком для неї буде важким для вимови. Можливо, точніше сказати так: скоромовка – спеціально придуманий невеликий текст, у кожному чи майже кожному слові якого в різних сполученнях присутні одні й ті ж приголосні звуки. У більшості видань, присвячених розвитку мовлення дітей, вони називаються чистомовками. Якщо В. Даль ототожнював скоромовку та чистомовку, то в сучасній логопедичній практиці це цілком різні поняття. Як не дивно, визначення чистомовки ми не знайшли в жодному із сучасних тлумачних словників.

 

Використання римівок для розвитку фонетичних навичок

Англійські римівки є витвором народної творчості, соціального та історичного досвіду, мудрості народу, його яскравої та образної мови.

Цінність використання римівок на уроці іноземної мови полягає в тому, що ритмічне та римоване слово легко піддається запам’ятовуванню, а доступний лексичний та граматичний матеріал дає можливість молодшим школярам розширити свої уявлення про особливості англійської поезії та поглибити знання про країну, мову якої вивчають.

Широке використання римівок дає можливість учням не тільки швидко сприймати та запам’ятовувати фонетичні зразки після багаторазового їх повторення, а й урізноманітнює навчальну діяльність учнів та стимулює засвоєння мовного матеріалу.

Обов’язковою вимогою до використання римівок на уроці в початковій школі є їх відповідність меті навчання та рівно психолого-вікових особливостей учнів.

Правильне використання римівок на уроці іноземної мови дає змогу вчителеві зробити механічну імітацію звуків творчим та цікавим видом роботи, а заучування їх напам’ять принесе задоволення молодшим школярам.

Для молодших школярів слід підбирати римівки прості за змістом, із чітким ритмом, короткі, з цікавою поетичною думкою та соціокультурним забарвленням. Це можуть бути: жартівливі римівки-потігаки (limericks), лічилки (counting-out rhymes), римівки-загадки (puzzles), колискові римівки (lullabies), римівки-небилиці (jingles and wonders).

Поряд із використанням римівок на уроці іноземної мови в початковій школі доцільно широко застосовувати зображувальну та вербальну наочність, ігрову та рухливу діяльність учнів для того, щоб сприяти виробленню фонетичної компетенції молодшого школяра.

Використання римівок дає можливість учневі точно відтворити почутий (з голосу вчителя або з аудіо запису) фонетичний зразок та, засвоївши інтонацію англійського речення в цілому, надалі вживати потрібну фонетичну одиницю та необхідну інтонацію в усному висловлюванні самостійно й правильно.

Римівки зручно застосовувати як для пояснення фонетичного явища, його аналізу, свідомого імітування, так і для сприяння розвитку фонематичного слуху та фонетичної компетенції учнів взагалі.

Отже, працюючи над даною проблематикою, ми дослідили теоретичні основи розвитку фонетичних навичок англійської мови:  розглянули англійські звуки (приголосні, голосні) та характерні риси англійської вимови, проаналізували особливості розвитку фонетичних навичок в англійській мові через використання римівок, дали визначення поняття «римівка», а також визначили напрямок використання римівок для розвитку фонетичних навичок.

Можна зробити висновок, що в українській та англійській мові є певні відмінності у вимові звуків, а за допомогою використання римівок (у вузькому значенні її порівнюють із скоромовкою) можна працювати над розвитком фонетичних навичок в англійській мові. Поряд із використанням римівок обов’язковим є застосовувати зображувальної та вербальної наочність, ігрової та рухливої діяльності.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

  1.               Бондаренко Л.П. Основи фонетики англійської мови. Флінта, 2009 - 152 с.
  2.               Галатенко Н. А. Англійська транскрипція, Вісь - 89, 2009 - 160 с.
  3.               Гінтер К. П., Кантер Л., Соколова М. А. Практична фонетика англійської мови, ВЛАДОС, 2008 - 382 с.
  4.               Дьоміна Т. С. Англійська з задоволенням: Давайте говорити правильно. ГІС, 2002 - 144 с.
  5.               Колихалова О. А. Вчіться говорити по-англійськи. Фенікс +, 2008 - 254 с.
  6.               Лебединська Б. Я. Практикум з англійської мови. Англійська вимова: Навчальний посібник для ВНЗ. Астрель, 2005 - 109 с.
  7.               Лукіна Н. Д. Практичний курс фонетики англійської мови. АСТ, 2006 - 272 с.
  8.               Меркулова О. М. Введення в курс фонетики. Союз, 2007 - 224 с.
  9.               Меркулова О. М. Читання, письмова та усна практика. Союз, 2007 - 368 с.
  10.          Торбан І. Є. Довідник з фонетики англійської мови. М.: Инфра-М, 1994. - 60 с.
  11.          Фокіна І. С. Словник лінгвістичних термінів. – К., 1995 – 307 с.
  12.          Roach, Peter (2009), English Phonetics and Phonology: A Practical Course, 4th Ed., Cambridge: Cambridge University Press, ISBN 0-521-78613-4.

Інтернет-ресурси:

www.cambridge.org/us/esl/catalog/subject/project/custom/

www.myenglishlanguage.com/language-guide/english-phonetics

www.en.wikibooks.org/wiki/Linguistics/Phonetics

www.waypedia.com/books/english-phonetics-and-phonology.html

http://en.wikipedia.org/wiki/English_phonetics

http://en.wikipedia.org/wiki/English_language

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

doc
Додано
8 травня 2018
Переглядів
1329
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку