Навчальна програма "Музикотерапія"

Департамент освіти і науки Київської обласної державної адміністрації

Комунальний заклад Київської обласної ради

 «Центр творчості дітей та юнацтва Київщини»

Навчальна програма з позашкільної освіти

соціально-реабілітаційного напряму

гуртка «Музикотерапія»

2 років навчання

 Укладач:

Людмила Шевченко,

заступник директора

з навчально-методичної роботи 

КЗ КОР «Центр творчості

дітей та юнацтва Київщини»

2019 рік

ВСТУП

Створення навчальної програми обумовлене необхідністю допомогти дитині зі складними порушеннями психофізичного розвитку розкрити свій внутрішній світ і знайти місце для самореалізації. І саме мистецтво виступає одним із потужних засобів здатним його вирішити. Музика є одним із найбільш доступних та ефективних факторів формування особистості, в тому числі дітей з особливими освітніми потребами. В основу навчальної програми покладені дослідження світових та вітчизняних вчених: М.Бурно, Л.Брусиловський, О.Ворожцова, С.Гроф, Ю.Каптен, Б.Карвасарський, З.Матейова, С.Машура, В.Петрушин, Г.Побережна, М.Чистякова, С.Шабутін та ін. Всі вони використовують методики для розвитку емоційно-вольової сфери дітей, мовлення, активізації їх діяльності та інтересів у музично-творчій діяльності.

Музикотерапія є одним із таких методів, який використовує музику як засіб мобілізації інтелектуальних, емоційних, рухових, мовленнєвих та інших функціональних можливостей організму дитини.

Отже, музикотерапія – це контрольоване використання музики в освітній діяльності з дітьми з особливими освітніми потребами. І завдання педагога полягає у налаштуванні такої дитини на хвилю великого музичного мистецтва та відкрити для неї важливість розвитку своєї особистості, розширити її потенціал незалежно від особливостей розвитку.

Метою навчальної програми є формування у дітей з особливими освітніми потребами особистісно-ціннісного ставлення до дійсності та мистецтва, розвиток естетичної свідомості і художньої компетентності, здатності до творчої самореалізації.

Завданнями програми з музикотерапії є:

розвиток у дітей здатності емоційно сприймати музику;

формування уявлень про музичне мистецтво, ознайомлення з його роллю у житті людей;

корекція недоліків пізнавальної сфери дітей шляхом систематичного, цілеспрямованого розвитку сприймання музики;

розвиток мови та різних функцій мовлення;

виправлення недоліків моторно-рухової сфери;

розвиток емоційноестетичного ставлення до предметів і явищ навколишнього світу й творів музичного мистецтва;

розвиток інтересу до музично-творчої діяльності;

розвиток музично-сенсорних здібностей.

Для вирішення цих завдань слід використовувати такі види роботи:

1) рухова релаксація та злиття з ритмом музики;

2) музично-рухові ігри та вправи;

3) психоемоційна та соматична (на фізичному рівні) релаксація;

4) вокалотерапія (співи);

5) гра на дитячих шумових і музичних інструментах та ритмічна декламація;

6) рецептивне сприймання музики (чуттєве);

7) музикомалювання;

8) рухова драматизація під музику;

9) гра з іграшками;

10) казкотерапія;

11) дихальнІ та гімнастичні вправи під музику.

Кожен із даних видів роботи задовольняє потреби кожної дитини з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей та складними порушеннями психофізичного розвитку.

Основні завдання програми полягають у формуванні таких компетентностей:

• пізнавальної – забезпечує ознайомлення з поняттями та знаннями, що стосуються народного танцю як одного із видів хореографічного мистецтва;

• практичної – сприяє оволодінню навичками народно-сценічного та класичного танцю, методикою виконання вправ та основних елементів народно-сценічного та класичного танцю;

• творчої – забезпечує формування творчих здібностей вихованців у процесі оволодіння хореографічним мистецтвом, розвиток естетичних почуттів та смаків;

• соціальної – сприяє вихованню дбайливого ставлення до надбань світової та вітчизняної культури, духовних та матеріальних цінностей рідного краю, народних традицій, самореалізації особистості в соціумі, професійному самовизначенню.

Програма з музикотерапії спрямована на стимулювання й коригування розвитку дітей зі складними (комбінованими) порушеннями психофізичного розвитку (дитячий церебральний параліч, затримка психічного розвитку, аутизм, порушення інтелекту, зору, слуху тощо).

Оскільки діти зі складними порушеннями психофізичного розвитку мають свої специфічні особливості, програма побудована з максимальним урахуванням розвитку їх пізнавальної діяльності, вікових та індивідуальних можливостей, рівнем музичної підготовки. Музика для дітей зі складними (комбінованими) порушеннями психофізичного розвитку разом із спільною метою та завданнями музичного виховання мають реалізовувати специфічне завдання – соціалізація  дітей з порушеннями психофізичного розвитку.  

Педагог має навчити дітей орієнтуватися у просторі, володіти основними рухами та координувати їх відповідно до звучання музики, розвивати у них слухові відчуття, виховувати культуру поведінки. Музика є засобом корекції та психотерапевтичного лікування. Вона позитивно впливає на вегетативну нервову систему дитини, є стимулятором мислиннєвих процесів і стабілізатором комунікативних взаємин між дорослими та дітьми.

Зміст занять реалізується у процесі розвитку сприймання, розуміння музичних образів та, по можливості, їх відтворенням у певному виді діяльності. Вона передбачає ознайомлення дітей із понятійним апаратом музичного мистецтва і реалізується шляхом запровадження певних видів корекційно-розвивальної роботи.

Навчальна програма передбачає 2 роки навчання:

початковий рівень- 144 години на рік;

основний рівень – 216 годин на рік.

Очікувані результати:

гармонізація емоційно-вольової сфери;

посилення емоційної стійкості до стресів;

розкриття природніх здібностей і задатків;

сформованість певного рівня та компетентності.

Форми проведення занять різноманітні – групові та індивідуальні:

• вокально-хорові заняття;
• дихальні та гімнастичні вправи під музику;
• рухова релаксація та злиття з ритмом музики;
• рухова драматизація під музику;
• гра на дитячих шумових і музичних інструментах та ритмічна декламація;
• вокалотерапія;
• казкотерапія;
• музично-рухові ігри та вправи.

На заняттях педагог долучає вихованців до імпровізованих театральних постановок, грі у ляльковому театрі та музичному оркестрі.

Головним завданням педагога, який працює з дітьми з особливими освітніми потребами, є розкриття музичних здібностей дітей не для демонстрації їх перед слухачами чи глядачами, а за для розвитку особистих якостей. Такий підхід ґрунтується на провідних засадах гуманної педагогіки. Якими є: віра в можливості кожної дитини; розкриття її самобутньої природи;

повага та ствердження дитячої особливості.

Навчально-тематичний план

Початковий рівень навчання

ЗМІСТ ПРОГРАМИ

Вступ (2год.)

Ознайомлення з планом гуртка, організаційні питання. Правила поведінки на заняттях та в громадських місцях, безпечна дорога до місця проведення занять.

Зовнішній вигляд дитини, сценічний костюм (на святах та загальноміських заходах), його відмінність від побутового та святкового.

Тема 2. Краса музики (4год.)

Музикотерапія має безпосередній вплив на емоційний, етичний та естетичний розвиток людини і глибоко діє на її внутрішній стан. Розслабити та позитивно стимулювати різні психофізичні процеси в організмі дитини. В цьому напрямку дуже корисна образна музика, яка збагачує своїм змістом і пробуджує емоційну сферу дітей.

Практична частина. Прослуховування веселої ритмічної музики, що викликає у дітей різну реакцію, відповідно до їх психоемоційного стану;  прослуховування загадково-спокійного  репертуару , що  врівноважує і заспокоює дитину.

Спрямованість корекційно- розвивальної роботи:  рецептивне сприймання музики. Вплив класичної музики на емоційний стан дітей:

1.              зменшення відчуття тривоги і невпевненості — Шопен "Мазурка, "Прелюдії", Штраус "Вальси", Рубінштейн "Мелодії".
2.              зменшення дратівливості, розчарування, підвищення відчуття приналежності до прекрасного світу природи —  Бах "Контата 2", Бетховен "Місячна соната", "Симфонія ля-мінор".
3.              для загального заспокоєння, задоволення — Бетховен "Симфонія 6", частина 2, Брамс "Колисанка", Шуберт "Аве Марія", Шопен "Ноктюрн сіль-мінор", Дебюссі "Місячне сяйво".
4.              зменшення головного болю, пов'язаного з емоційною напругою — Моцарт "Дон Жуан", Аркуш "Угорська рапсодія" 1, Хачатурян "Сюїта Маскарад".
5.              для піднімання загального життєвого тонусу, поліпшення самопочуття, активності, настрою — Чайковський "Шоста симфонія", 3 частина, Бетховен "Увертюра Едмонд", Шопен "Прелюдія 1, опус 28", Аркуш "Угорська рапсодія" 2.

Тема 3. Слухання музики (40 год.)

Формувати і розвивати сприймання музичного ритму, вміння передавати його за допомогою будь-яких фізичних рухів. Свідоме й чуттєве спри­ймання музичного ритму, що відбувається в русі як в одному з найхарактерніших спон­танних життєвих виявів у дітей, а також вироблення здатності психічно й соматично підкорятися ритму музики та зливатися з ним і гармонійно поєднувати ритм рухів свого тіла з ритмом музики. Навчання вмінню аналізувати та коротко характеризувати музичний твір: назвати твір та його автора, характер, темп, форму та динаміку. Прививати естетисне сприймання музики та українського фольклору.

Практична частина. Стимуляція позитивного настрою: у цій роботі застосовуються такі вправи- під звуки музики діти із заплющеними очима погойдуються у ритм музики, тримаючись за руки.

Орієнтовні музичні твори:

1.                   В.Адамець. «Зірочне» (з дитячих танцю­вальних пісень «Золоті ворота»).
2.                   Р.Адисалл. Варшавський концерт.
3.                   П.Чайковський. Танець маленьких лебе­дів (балет «Лебедине озеро»).
4.                   А.Дворжак. «Слов'янський танець № 1, до-мажор», «Слов'янський танець № 2, ля-мінор», «Слов'янський танець №6, ре-мажор», «Слов'янський танець № 15, до-мажор».
5.                   Е.Гріг. Пісня Сольвейг із сюїти «Пер Гюнт».
6.                   Ф.Шопен. Етюд мі мажор.
7.                   М.Равель. Болеро.
8.                   М.Римський-Корсаков. Пісня індійського гостя з опери «Садко».
9.                   Б.Сметана. Нашим дівам (полька).
10.               А.Вівальді. Симфонія сі мінор.

Тема 4. Музика і природа (10 год.)

Зняття внутрішнього кон­флікту, проблем, сприяння стабілізації осо­бистості. Використовується для розслаблен­ня й стимуляції особистості, яка в процесі сприймання музики стає активним учасни­ком образної дії, збагачуючи її своїм внутріш­нім світом переживань. Такі заняття спрямо­вані на спонукання активного сприймання своєї особистості. У їх процесі закладається основа чуттєвих та уявних асоціацій.

Практична частина. Основний критерій добору музичних творів — пом'якшувальний і гармонійний вплив. Найсприятливішими є твори періоду музичного бароко та класицизму. Із сучасних авторів — ліричні твори, задушевні та сумні мелодії та плавні твори з м'яким ритмічним малюнком, негучним звучанням. Темп музи­ки — плавний, повільний, заспокійливий.

Орієнтовні музичні твори.

1.                   С.Бах. Концерт для клавесина з орке­стром ре-мінор, 2 ч. Концерт для двох скри­пок ре-мінор, 2 ч.
2.                   А.Вівальді. Пори року. Частини «Літо», «Зима». Концерт фа-мажор.
3.                   В. А.Моцарт. Дивертисмент № 7, 2 ч.
4.                   А.Дворжак. Симфонія № 3, соль-мажор, 2 ч.
5.                   П. Чайковський «Пори року».

Тема 5. Мелодія (16год.)

Правильне дихання має вирішальне зна­чення для тренування вольових якостей, загальної релаксації. Розслаблювальні музич­ні стимули приносять полегшення, відчуття гармонії, врівноваженості; характер людини стає м'якшим і пластичнішим.

Практична частина. Перелік дихальних вправ:

• сидячи, робити вдихи та видихи в рит­мі музичного супроводу. Фаза видиху:
• вимовляння звука «А» (виражаючи почуття полегшення);
• вимовляння звука «О» (виражаючи почуття подиву);
• вимовляння звука «У» (виражаючи почуття подиву);
• вимовляння звука «І» (виражаючи почуття радості);
• вимовляння звука «Е» (виражаючи внут­рішню рівновагу).
• стоячи у вільних позах, робити вдих і видих із руховим вивільненням.
• стоячи у вільній позі, слід тренувати вдих і видих з одночасним розслабленням.

Тема 6. Музично-рухові ігри та вправи (12год.)

Створення умов для комунікації та взаємодії, корекції комунікативної сфери, розвитку тонкої та грубої моторики у дітей, координації рухів. Для виконання цього виду діяльності важливим чинником є врахування особливостей дітей з тяжкими порушеннями рухової сфери і використання ігор та рухових вправ для рук, голови та інших частин тіла (відповідно до можливостей дитини). Добір музики здійснюється відповідно до уподобань дітей: ритмічно-виразний характер, динамічний і жвавий темп, приваблива мелодія та гармонія.

Драматизація є синтезом музики, рухів, драматичного та мовленнєвого вираження. Використовуються пісні, сюжет яких можна зобразити в рухових елементах. Наприклад, твір, що оспівує море або озеро, його широ­ту, глибину, колір, бурхливість або навпа­ки — спокій, а також твори з переліку орієн­товних музичних творів для рухового розсла­блення і злиття з ритмом музики.

Практична частина. Стимуляція емоційно-образних уявлень. Для стимуляції музично-рухових ігор і вправ необхідні ритмічно виразні, динаміч­ні та жваві за темпом, із привабливою мело­дійною та гармонійною лінією: класичні, фольклорні, популярні танці, тобто оркес­трові мелодії в хорошому стереофонічному виконанні. Як звукові сигнали можна вико­ристовувати барабани, тарілки, гонг, три­кутник, рожок.

Орієнтовні музичні твори, що застосовуються в процесі проведення музично-рухових ігор і вправ:

П.Чайковський. Дитячі танцювальні піс­ні. Марш дерев'яних солдатиків. Марш із балету «Лускунчик».

М.Глінка. Увертюра до опери «Руслан і Людмила».

А.Хачатурян. Танок із шаблями з балету «Гаяне». Танець з музичної сюїти «Мас­карад».

Ф.Шопен. Вальс сі-бемоль-мажор. Революційний етюддо-дієз-мінор.

Ф.Ліст. Угорська рапсодія.

М.Мусоргський. Картинки з виставки. Гра дітей.

В.Новак. “Розбійницька сонатина”, С.Прокоф'єв. Марш зі збірника «Дитяча музика».

Р.Шуман. Лісові сцени «Одинокі кві­ти», «Мисливська». Марш з «Альбому для молоді».

Б.Сметана. Нашим дівам (полька).

Й.Штраус. «На прекрасному голубому Дунаї». Піцикато. Марш Радецького.

Тема 7. Гра на музичних інструментах (18 год.)

Цей метод музикотерапії бажано використовувати в роботі з дітьми інвалідами, бо він допомагає долати соматичні, фізичні та психічні слабкості, вади діяльності, нейтралізує негативний процес ізольованості хворого від суспільства здорових людей, створює почуття впевненості в собі, звільняє від гнітючих емоцій. Методика передбачає ознайомлення з інструментами, зосередженість на тривалості звучання, силі, тембрі, частоті звуку. Здійснюються навчання правильних прийомів гри, словесного вираження почуттів, настрою, бажань, ритмічного «витягування» звуку, власне ритмічної гри.

Практична частина. Інструментальна музика застосовується в музикотерапії за моделлю К.Орфа двома способами: 1) спосіб «тілесної гри» (хлопання, плескання, цокання, тупотіння); 2) спосіб найпростішої інструментальної імпровізації. Використовувати спосіб «тілесної гри» треба в безпосередньому відображенні ритма музики, супроводу мелодії, правильному диханню. Це допомагає підготувати дітей до інструментальної імпровізації. Ми рекомендуємо використовувати дитячі шумові та музичні інструменти, які доступні дітям в дошкільних навчальних установах: брязкальця, маракаси, сопілка, тріола, металофон, бубон, маленькі дзвіночки різного звучання, ложки, металофон, ксилофон, тарілки, трикутник, шарманка, ріжок, маленькі дитячі шкіряні барабанчики тощо.

Успіх залежить від здатності розкріпачення кожної дитини. Для цього важливо ознайомити дітей з технікою гри на інструменті. Починати можна з дзвінкого інструмента, слухаючи його звучання. У дітей має сформуватися слухове та акустичне уявлення про звучання кожного інструменту. При цьому актуально застосовувати форму діалогів між різними інструментами. Кожна імпровізація реалізує певну ідею і групова імпровізація – це найскладніший вид гри, який потребує певної підготовки. Ознайомлення дітей з назвами інструментів проводиться у формі ритмічної декламації, використовуючи гру на самому інструменті. Музичний керівник добирає музичний супровід у відповідності до ритма слова. Прості засоби музичної виразності полегшують завдання оздоровлення дитини та її комунікативності в суспільстві.

Тема 8. Настрій музики (10год.)

Навчити дітей пасивно сприймати музичну інформацію, відпочивати під неї, розслаблятися. У цьому напрямку важливим є: музичний матеріал, приміщення, освітлення та якість звучання музики. Музичний керівник має підготувати й налаштувати дітей на відпочинок і спокій. Функція музики в процесі релаксації полягає в заспокійливому та гармонізуючому впливі на дитину, що не концентрує увагу ні на формі чи змісті музики, а просто заспокоює та врівноважує її. Проводиться в звукоізольованому приміщенні та приглушеному світлі. Діти знаходяться в зручних для позах, можна прилягти і закрити очі. Релаксація проводиться не більше 15-30 хвилин в залежності від стану здоров’я та настрою дитини.

Практична частина. Цей метод має три складові: психологічну, музичну та біозвукову, які комбінуються у різних варіаціях. Психологічний вплив здійсню­ється через яскраву та образну уяву формул самонавіювання, спрямованих на розслаблен­ня м'язів тіла. Унаслідок цього розширюються периферійні судини, тепло надходить до них і перерозподіляється вміст крові. Усе це забезпечує нормальне функціонування мозку, заспокоєння, що переходить у дрімотний, сноподібний стан, з'являється відчуття відпочинку. Для заспокоєння та відновлення використовують музичні програми і звуки живої та неживої природи. Відбирають реально скомпоновані фрагменти записів голосів пташок, тварин, які викликають сприятливі асоціативні спогади, образи природи. На релаксацію ефективно діють ранкові хори пташок у лісі, шум лісу чи моря. Це заспокоює та відновлює працездатність.

Для цієї методики підходить класична музика і музика епохи бароко і класицизму: твори А. Вівальді, Й. С. Баха. Кофейна кантата, В. А. Моцарта, Брамса «Колискова», К. Дебюссі «Море» і «Місячне світло», Л. Бетховен, уветюра «Егмонт», Ж. Бізе, Сюїта з опери «Кармен», Ф. Шопен «Прелюдії», Й. Штраус «Вальси» та ін.

Тема 9. Характер музики (6 год.)

Збагатити словниковий запас дітей, розвивати фантазію, навчити самостійно гратися та спілкуватися. Функція музики полягає в емоційній підтримці будь-якої ігрової діяльності дитини. Вона служить у даному випадку потребам її драматичного самовираження, допомагає діяти, створює емоційний фон для творчості, гармонічно впливає на активізацію її діяльності та впевненості у власних силах.

Практична частина. Ця форма музикотерапії навчає самостій­ності, незалежності від оточення, адекватної поведінки в пристосуванні до цього оточення. Музика створює відповідний фон і гармоній­ний вплив, що пробуджує активність, упевне­ність у собі, сприяє розслабленню та психіч­ній урівноваженості, а також гармонізації, стабілізації, позитивній самореалізації. Гра з лялькою сприяє виражен­ню внутрішнього стану дитини та характеру її взаємин із батьками, рідними, друзями та соціальним оточенням. У процесі гри від­криваються глибинні (часто приховані) почут­тя. За характером гри можна визначити харак­тер впливу соціального оточення на дитину, вихід агресії, афектів, почуття неповноцін­ності . Під час гри нейтралі­зуються внутрішні конфлікти, вона стає катарсисом на ґрунті емоцій.

Тема 10. Співи (24 год.)

Позитивно впливати на дихання, серцеву діяльність, травлення та коригувати мовленнєву діяльність, розвивати емоційну сферу дітей, знімати або зменшувати контроль дитини за своїм мовленням і залучати її в процес співу, наслідуючи інших.

Практична частина. Практична робота спрямована на корекцію мовлення дітей (дитячий церебральний параліч, що супроводжується порушенням інтелекту, зору, слуху, аутизмом, затримкою психічного розвитку тощо) засобами вокалотерапії поділяється на декілька складових частин. Обов’язковими є:

1) встановлення емоційного контакту з дитиною у колі друзів, батьків (прослуховування класичної, дитячої популярної музики з мультфільмів та фольклорної музики);

2) комплекс спеціальних вправ при застосуванні прийому замкнутого кінематичного ланцюга в поєднанні з дихальними вправами у колі дітей та їх батьків (дихання, розспівування, наспівування);

3) виконання вокального твору індивідуально чи групою в теплій, дружній атмосфері;

4) релаксація та відпочинок під приємну музику.

У практиці корекційно-педагогічної роботи групова вокалотерапія є важливим методом активної музикотерапії. Перевага цього засобу в тому, що на відміну від розмови, долучаються всі бажаючі відповідно до своїх можливостей. Репертуар добирається відповідно до вікових та індивідуальних особливостей кожної дитини. Бажано, щоб це були оптимістичні, радісні, мелодійні пісні нашого краю (фольклор, духовні пісні 35 тощо). Для того, щоб подолати бар’єр замкнутості й бути в центрі уваги, відповідно до власного бажання, кожного разу заспівувати може інша дитина.

Запропонована нами система корекції мовлення засобами вокалотерапії дітей з органічними ураженнями ЦНС має диференційований характер, з урахуванням особливостей кожної дитини та структури її мовленнєвого порушення, характеру і поширення сенсомоторного дефіциту, вираженості супутніх симптомів з боку соматичної, психічної, емоційно-вольової, мотиваційної сфер. На кожному із представлених етапів практичної вокалотерапії окреслюються конкретні індивідуальні цілі, завдання, добираються методи та прийоми відновлення функцій усного мовлення. Успішне подолання мовленнєвих порушень є запорукою подальшого розвитку писемного мовлення і можливості навчання дитини в школі, її інклюзії та інтеграції в загальноосвітній простір.

Добір вокального репертуару має вирізнятися надзвичайною емоційністю твору та простотою змісту. Мелодія, тональний діапазон, тривалість фраз повинні відповідати можливостям та уподобанням кожної дитини. Будь-то групова чи індивідуальна вокалотерапія починати треба з народних дитячих пісень, що є генетичною основою музичного виховання на Україні і під них дуже просто здійснювати рухові імпровізації та драматизацію, навіть коли ще не добре вивчив мелодію або текст. Співи як джерело гарного настрою та засобу гармонізації дитини мають проводитися систематично на початку і в кінці заняття, з використанням простих поспівок привітання та прощання.

Підсумок (2год.)

Підведення підсумків.

Навчально – тематичний план

Основний рівень навчання

ЗМІСТ ПРОГРАМИ

Вступ (2 год.)

Ознайомлення з планом гуртка, організаційні питання. Правила поведінки на заняттях та в громадських місцях, безпечна дорога до місця проведення занять.

Зовнішній вигляд дитини, сценічний костюм (на святах та загальноміських заходах), його відмінність від побутового та святкового.

Тема 2. Музично–ритмічні рухи та вправи (36 год.)

Створення умов для комунікації та взаємодії, корекції комунікативної сфери, розвитку тонкої та грубої моторики у дітей, координації рухів. Для виконання цього виду діяльності важливим чинником є врахування особливостей дітей з тяжкими порушеннями рухової сфери і використання ігор та рухових вправ для рук, голови та інших частин тіла (відповідно до можливостей дитини). Добір музики здійснюється відповідно до уподобань дітей: ритмічно-виразний характер, динамічний і жвавий темп, приваблива мелодія та гармонія.

Драматизація є синтезом музики, рухів, драматичного та мовленнєвого вираження. Використовуються пісні, сюжет яких можна зобразити в рухових елементах. Наприклад, твір, що оспівує море або озеро, його широ­ту, глибину, колір, бурхливість або навпа­ки — спокій, а також твори з переліку орієн­товних музичних творів для рухового розсла­блення і злиття з ритмом музики.

Практична частина. Стимуляція емоційно-образних уявлень. Для стимуляції музично-рухових ігор і вправ необхідні ритмічно виразні, динаміч­ні та жваві за темпом, із привабливою мело­дійною та гармонійною лінією: класичні, фольклорні, популярні танці, тобто оркес­трові мелодії в хорошому стереофонічному виконанні. Як звукові сигнали можна вико­ристовувати барабани, тарілки, гонг, три­кутник, рожок.

Орієнтовні музичні твори, що застосовуються в процесі проведення музично-рухових ігор і вправ:

П.Чайковський. Дитячі танцювальні пісні. Марш дерев'яних солдатиків. Марш із балету «Лускунчик».

М.Глінка. Увертюра до опери «Руслан і Людмила».

А.Хачатурян. Танок із шаблями з балету «Гаяне». Танець з музичної сюїти «Мас­карад».

Ф.Шопен. Вальс сі-бемоль-мажор. Революційний етюддо-дієз-мінор.

Ф.Ліст. Угорська рапсодія.

М.Мусоргський. Картинки з виставки. Гра дітей.

В.Новак. “Розбійницька сонатина”, С.Прокоф'єв. Марш зі збірника «Дитяча музика».

Р.Шуман. Лісові сцени «Одинокі кві­ти», «Мисливська». Марш з «Альбому для молоді».

Б.Сметана. Нашим дівам (полька).

Й.Штраус. «На прекрасному голубому Дунаї». Піцикато. Марш Радецького.

Тема 3. Слухання музики (48 год.)

Формувати і розвивати сприймання музичного ритму, вміння передавати його за допомогою будь-яких фізичних рухів. Свідоме й чуттєве спри­ймання музичного ритму, що відбувається в русі як в одному з найхарактерніших спон­танних життєвих виявів у дітей, а також вироблення здатності психічно й соматично підкорятися ритму музики та зливатися з ним і гармонійно поєднувати ритм рухів свого тіла з ритмом музики. Навчання вмінню аналізувати та коротко характеризувати музичний твір: назвати твір та його автора, характер, темп, форму та динаміку. Прививати естетисне сприймання музики та українського фольклору.

Практична частина. Стимуляція позитивного настрою: у цій роботі застосовуються такі вправи- під звуки музики діти із заплющеними очима погойдуються у ритм музики, тримаючись за руки.

Орієнтовні музичні твори:

1.                   В.Адамець. «Зірочне» (з дитячих танцю­вальних пісень «Золоті ворота»).
2.                   Р.Адисалл. Варшавський концерт.
3.                   П.Чайковський. Танець маленьких лебе­дів (балет «Лебедине озеро»).
4.                   А.Дворжак. «Слов'янський танець № 1, до-мажор», «Слов'янський танець № 2, ля-мінор», «Слов'янський танець №6, ре-мажор», «Слов'янський танець № 15, до-мажор».
5.                   Е.Гріг. Пісня Сольвейг із сюїти «Пер Гюнт».
6.                   Ф.Шопен. Етюд мі мажор.
7.                   М.Равель. Болеро.
8.                   М.Римський-Корсаков. Пісня індійського гостя з опери «Садко».
9.                   Б.Сметана. Нашим дівам (полька).
10.               А.Вівальді. Симфонія сі мінор.

Тема 4. Співи (вокалотерапія) (42 год.)

Позитивно впливати на дихання, серцеву діяльність, травлення та коригувати мовленнєву діяльність, розвивати емоційну сферу дітей, знімати або зменшувати контроль дитини за своїм мовленням і залучати її в процес співу, наслідуючи інших.

Практична частина. Практична робота спрямована на корекцію мовлення дітей (дитячий церебральний параліч, що супроводжується порушенням інтелекту, зору, слуху, аутизмом, затримкою психічного розвитку тощо) засобами вокалотерапії поділяється на декілька складових частин. Обов’язковими є:

1) встановлення емоційного контакту з дитиною у колі друзів, батьків (прослуховування класичної, дитячої популярної музики з мультфільмів та фольклорної музики);

2) комплекс спеціальних вправ при застосуванні прийому замкнутого кінематичного ланцюга в поєднанні з дихальними вправами у колі дітей та їх батьків (дихання, розспівування, наспівування);

3) виконання вокального твору індивідуально чи групою в теплій, дружній атмосфері;

4) релаксація та відпочинок під приємну музику.

У практиці корекційно-педагогічної роботи групова вокалотерапія є важливим методом активної музикотерапії. Перевага цього засобу в тому, що на відміну від розмови, долучаються всі бажаючі відповідно до своїх можливостей. Репертуар добирається відповідно до вікових та індивідуальних особливостей кожної дитини. Бажано, щоб це були оптимістичні, радісні, мелодійні пісні нашого краю (фольклор, духовні пісні 35 тощо). Для того, щоб подолати бар’єр замкнутості й бути в центрі уваги, відповідно до власного бажання, кожного разу заспівувати може інша дитина.

Запропонована нами система корекції мовлення засобами вокалотерапії дітей з органічними ураженнями ЦНС має диференційований характер, з урахуванням особливостей кожної дитини та структури її мовленнєвого порушення, характеру і поширення сенсомоторного дефіциту, вираженості супутніх симптомів з боку соматичної, психічної, емоційно-вольової, мотиваційної сфер. На кожному із представлених етапів практичної вокалотерапії окреслюються конкретні індивідуальні цілі, завдання, добираються методи та прийоми відновлення функцій усного мовлення. Успішне подолання мовленнєвих порушень є запорукою подальшого розвитку писемного мовлення і можливості навчання дитини в школі, її інклюзії та інтеграції в загальноосвітній простір.

Добір вокального репертуару має вирізнятися надзвичайною емоційністю твору та простотою змісту. Мелодія, тональний діапазон, тривалість фраз повинні відповідати можливостям та уподобанням кожної дитини. Будь-то групова чи індивідуальна вокалотерапія починати треба з народних дитячих пісень, що є генетичною основою музичного виховання на Україні і під них дуже просто здійснювати рухові імпровізації та драматизацію, навіть коли ще не добре вивчив мелодію або текст. Співи як джерело гарного настрою та засобу гармонізації дитини мають проводитися систематично на початку і в кінці заняття, з використанням простих поспівок привітання та прощання.

Тема 5. Рухова драматизація під музику (16 год.)

Стимулювати спів дітей, доповнити і збагатити знання дітей змістовою народною піснею, розкривати сюжет пісні, навчати сприймати образну музику, навчати драматизації. Синтез музики, рухів (відповідно можливостям кожної дитини), драматичного і мовного вираження є більш доцільним для дошкільного віку, де елементи співу поєднуються з руховою драматизацією гарної пісні чи вірша.

Практична частина. Це ефективний спосіб психічної та соматичної стимуляції за участі рухів, драматизації та мовлення. Усі розповіді супроводжуються музикою, в якій простежується і дзюрчання струмочка, і виття вітру, і звички тварин. Мотиви сюжету обирають з урахуванням психічного й соматичного стану учасників, характеру їх невротичних бар'єрів, психічної напруженості. Можна використовувати й такий варіант оповідання, коли учасники придумують закінчення розповіді на основі своїх уявлень, фантазій, зіставлення з власним досвідом.

Тема 6. Гра на музичних інструментах (38 год.)

Цей метод музикотерапії бажано використовувати в роботі з дітьми інвалідами, бо він допомагає долати соматичні, фізичні та психічні слабкості, вади діяльності, нейтралізує негативний процес ізольованості хворого від суспільства здорових людей, створює почуття впевненості в собі, звільняє від гнітючих емоцій. Методика передбачає ознайомлення з інструментами, зосередженість на тривалості звучання, силі, тембрі, частоті звуку. Здійснюються навчання правильних прийомів гри, словесного вираження почуттів, настрою, бажань, ритмічного «витягування» звуку, власне ритмічної гри.

Практична частина. Інструментальна музика застосовується в музикотерапії за моделлю К.Орфа двома способами: 1) спосіб «тілесної гри» (хлопання, плескання, цокання, тупотіння); 2) спосіб найпростішої інструментальної імпровізації. Використовувати спосіб «тілесної гри» треба в безпосередньому відображенні ритма музики, супроводу мелодії, правильному диханню. Це допомагає підготувати дітей до інструментальної імпровізації. Ми рекомендуємо використовувати дитячі шумові та музичні інструменти, які доступні дітям в дошкільних навчальних установах: брязкальця, маракаси, сопілка, тріола, металофон, бубон, маленькі дзвіночки різного звучання, ложки, металофон, ксилофон, тарілки, трикутник, шарманка, ріжок, маленькі дитячі шкіряні барабанчики тощо.

Успіх залежить від здатності розкріпачення кожної дитини. Для цього важливо ознайомити дітей з технікою гри на інструменті. Починати можна з дзвінкого інструмента, слухаючи його звучання. У дітей має сформуватися слухове та акустичне уявлення про звучання кожного інструменту. При цьому актуально застосовувати форму діалогів між різними інструментами. Кожна імпровізація реалізує певну ідею і групова імпровізація – це найскладніший вид гри, який потребує певної підготовки. Ознайомлення дітей з назвами інструментів проводиться у формі ритмічної декламації, використовуючи гру на самому інструменті. Музичний керівник добирає музичний супровід у відповідності до ритма слова. Прості засоби музичної виразності полегшують завдання оздоровлення дитини та її комунікативності в суспільстві.

Тема 7. Казкотерапія (18 год.)

Стимулювати музичну діяльність дітей за допомогою цікавих оповідань, казок, розвиток сприймання образів, сюжету та музики по черзі та одночасно. Важливим є залучення дітей до цього напрямку діяльності, надавши їм роль не пасивних слухачів, а героїв того чи іншого оповідання чи казки. Твір має бути невеликим за змістом, зрозумілим, яскравим і підкреслюватися музичним образом. Тому така емоційно насичена творчість створює певні ритмічні, динамічні та виразні стимули, які дітям дуже подобаються і легко ними сприймаються. Можна зауважити, що це найулюбленіший напрямок діяльності дітей.

Музична казкотерапія базується на позитивному впливі на особистість сприйняття творів мистецтва (музичних казок, драматизації із використанням музичних творів, музичних спектаклів тощо), передбачає активну участь дитини в роботі з музичним та казковим матеріалом, в активному творчому вираженні та створенні продукту власної креативної діяльності. За формою проведення музична казкотерапія може бути індивідуальною та груповою.

Практична частина. Добір музичних творів відповідає глибокій емоційно насиченій та образній характеристиці, де поєднуються внутрішні переживання дітей з музичними образами.  Застосовуються народні, авторські казки, а також притчі, байки, легенди, билини. Саме з них дитина дізнається, що життя — це активне протиборство двох важливих елементів: зла й добра. Причому добро завжди винагороджується, а зло — неодмінно карається.

Тема 8. Пантоміма (14 год.)

Сприяти психічній релак­сації та творчій стимуляції, розвивати творчу фантазію та уяву, рухові здібності до само­вираження, допомагати зняти психічне напру­ження.

Практична частина. Тести й пантоміма збагачують міміку обличчя. Це гра, а не танець. З метою корек­ції використовують кілька варіантів панто­міми.

1. Прості, короткі оповідання чи драма­тичні етюди. Дію оповідання доповнює й оживляє музична імпровізація. Показується те, про що розповідається словами та пере­дається музикою. Спочатку пантоміму вико­нує один учасник, а потім до нього приєдну­ється вся група.

2. Лунає музика, а учасники придумують розповідь, виражаючи її в пантомімі.

3. У роботі використовуються певні пантомімічні зобра­ження: вид діяльності, характерні особливості видів тварин; веселий чи сумний випадок.

Підсумок (2год.)

Підведення підсумків.

ПРОГНОЗОВАНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

Вихованці мають знати та вміти:

•                 Використовувати  комунікативні здібності під час рухової релаксації та злиттям з ритмом музики,
•                 Оволодіння  музично-руховими іграми  та вправами
•                 Володіти навикам співів, правильному диханню (вдих та видих залежно від характеру музики),
•                 Виконувати знайомі пісні у супроводі  та без нього,
•                 Користуватися середнім регістром,
•                 Передавати різноманітні ритмічні малюнки,
•                 Ритмічно рухатися у відповідності до характеру певного музичного твору,
•                 Співати індивідуально та в ансамблі,
•                 гра на музичних інструментах та ритмічна декламація,
•                 гра з іграшками.

ОРІЄНТОВАНИЙ ПЕРЕЛІК ОБЛАДНАННЯ

ЛІТЕРАТУРА

1. Алвин Дж. Музыкальная терапия для детей с аутизмом / Дж. Алвин, Уорик Э. – М.: Теревинф, 2004. – 208 с.
2. Антонова-Турченко О. Музична психотерапія: посібник-хрестоматія / О. Антонова-Турченко, Л. Дробот – К.: ІЗМН, 1997. – 260 с.
3. Селянин В П. Психолингвистика: учебник. 6-е изд / В. П. Белянин – М.:Флинта, 2009. – 416 с.
4. Битова А. Л. Специальные занятия музыкой, ориентированные настимуляцию экспрессивной речи у детей с тяжелыми нарушениями речевого развития / А. Л. Битова, Ю В. Липес– М.: 2001.- 145-151 с. – (Сб. «Особый ребенок: исследования и опыт помощи» вып.4).
5. Брусиловський Л. С. Музыкотерапия: руководство по психотерапии / Л. С. Брусиловський – М., 1985.
6. Бурно М. Е. Терапия творческим самовыражением / М. Е. Бурно – М., 1898. – С. 139-140.
7. Ветлугина Н. А. Музыкальное развитие ребёнка / Н. А. Ветлугина – М.: Просвещение, 1968. – 415 с.
8. Ворожцова О. А. Музыка и игра в детской психотерапии / О. А. Ворожцова — М., 2004.
9. Готсдинер А. Л. Музыкальная психология / А. Л. Готсдинер – М., 1993.
10. Дименштейн М. С. Педагогика, которая лечит / М. С. Дименштейн – М.: Теревинф, 2008 г. – 240 с. – (Опыт работы с особыми детьми).
11. Іваницький А. Українська народна музична творчість / А. Іваницький – Київ, Музична Україна, 1990, – 335 с.
12. Коломійцева О. В. Психологічні особливості емоційного сприймання музики розумово відсталими дітьми: дис. канд. наук: 19.00.08 / Олеся Володимирівна Коломійцева. – К., 2009. – 255 с.
13. Константинова И. С., Восприятие музыкальных произведений детьми / И. С. Константинова, А. А. Цыганок – М., 2001. – (Сб. «Особый ребенок: исследования и опыт помощи» вып. 4).
14. Кэмпбелл Д. Дж. Эффект Моцарта / Д. Дж. Кэмпбелл – Минск: ООО Попурри, 1999. – 320 с.
15. Леонтьев А. А. Основы психолингвистики / А. А. Леонтьев — М., 1997. – 287 стр.
16. Медведева Е. А. Артпедагогика и арттерапия в специальном образовании / Е. А. Медведева, И. Ю. Левченко – М.: Издательский центр «Академия», 2002. – 248 с.
17. Музыка души. Введение в музыкотерапию. – С.-Петербург, 1992.
18. Назайкинский Е. В. О психологии музыкального восприятия / Е. В. Назайкинский – М.: «Музыка», 1972. – 345 с.
19. Остроменский В. Д. Восприятие музыки как педагогическая проблема / В. Д. Остроменский – К., Музична Україна, 1975. – 200 с.
20. Побережна Г. Педагогічний потенціал музикотерапії / Г. Побережна – № 2 — 2008.— С. 9-12. – (Мистецтво та освіта).
21. Рудницька О. П. Педагогіка загальна та мистецька / О. П. Рудницька – Т.: Навчальна книга – Богдан, 2005 – 57 с. – (Навчальний посібник).
22. Скрипник Т. В. Методика дослідження психічних процесів у дошкільників з аутизмом / Т. В. Скрипник– К.: Педагогічна думка. – 2008. – 72 с. – (Методичні рекомендації).
23. Український музичний фольклор та народні традиції в житті дошкільнят /Уклад. Т. І. Науменко, І. С. Товма. - К.: ІСД, 1993.
24. Чеботарьова О. В. Путівник для батьків дітей з особливими освітніми потребами / О. В. Чеботарьова – Київ, 2010. – 30 с. – (Книга 6: Дитина із церебральним паралічем).
25. Шабутін С. Зцілення музикою. / С. Шабутін, С. Хміль, І. Шабутіна — Тернопіль: Підручники і посібники, 2008.
26. Шевчук А. С. Діти різні - методики варіативні / А. С. Шевчук – К.:2000. - № 10. – С. 12 – 14. – (Педагогічні умови музичного розвитку дітей у різновіковій групі //Дошкільне виховання).

ПРАКТИЧНИЙ МАТЕРІАЛ

Напрямок 1: релаксація (розслаблення)

1. В.МОЦАРТ, Соната для фортепіано, ІІ частина, фа мажор (Adagio).

2. В.МОЦАРТ, Дивертисмент, ре мажор (Andante).

3. Й.БАХ, Брандербузький концерт № 1, фа мажор (Adagio).

4. Б.ГАЛУППІ, Соната № 5, I частина, до мажор.

5. Ж.МАСНЕ, «Роздум».

6. І.ШТРАУС, «Повільний вальс».

7. Ф.ШУБЕРТ, «Вечірня серенада».

8. А.ВІВАЛЬДІ, Концерт для флейти з оркестром № 4.

9. Ж.МАСНЕ, «Елегія».

10. А.ЛЯДОВ, «Чарівне озеро».

11. Д.КАБАЛЕВСЬКИЙ, Концерт для скрипки з оркестром, II частина.

12. Е.ГРІГ, «Колискова».

13. П.ЧАЙКОВСЬКИЙ, «Пісня без слів».

14. А.ШНІТКЕ, «П'єса».

15. О.СКРЯБІН, «Лист з альбому», «П'єса».

16. П.ЧАЙКОВСЬКИЙ, «Пори року», «Баркарола».

Напрямок 2: заспокійлива

1. В.МОЦАРТ, «Ближче до мрії».

2. Й.БАХ, Брандербузький концерт N 2 (Andante).

3. Л.БЕТХОВЕН, «Елізі».

4. Л.БЕТХОВЕН, Прелюдія № 5.

5. Т.АЛЬБІНОНІ, Адажіо.

6. П.МАСКАНІ, Опера «Сільська честь», Intermezzo.

7. М.БРУХ, Скрипічний концерт N 1 (Adagio).

8. Ф.ШОПЕН, Ноктюрн оп. 9 № 1, сі-бемоль мінор.

9. А.ВІВАЛЬДІ, Скрипічний концерт, ІІ частина, до мінор (Andante).

10. А.ВІВАЛЬДІ, Концерт для флейти з оркестром, II ч. (Gardellino).

11. Ф.ШУБЕРТ, Серенада «Лебедина пісня».

12. С.РАХМАНІНОВ, Рапсодія на тему Паганіні.

13. П.ЧАЙКОВСЬКИЙ, «Пори року», «Зоряна ніч».

14. П.ЧАЙКОВСЬКИЙ, «Пори року», «Осіння пісня».

15. М.ЛИСЕНКО, Елегія № 3, оп. 41.

16. М.ЛИСЕНКО, «Елегія».

Напрямок 3: стимуляція позитивного настрою

1. В.МОЦАРТ, Опера «Чарівна флейта», увертюра.

2. В.МОЦАРТ, Опера «Весілля Фігаро», увертюра.

3. В.МОЦАРТ, Маленька нічна серенада (Allegro).

4. Й.БАХ, Концерт для двох скрипок з оркестром, мі мінор (Vivace).

5. Й.БАХ, Оркестрова сюїта N 2, мі мінор.

6. C.ПРОКОФ'ЄВ, Балет «Ромео і Джульєтта», «Ранок».

7. Л.БЕТХОВЕН, Симфонія № 6, І частина.

8. Е.ГРІГ, Сюїта «Пер Гюнт», «Ранок».

9. Д.РОССІНІ, Опера «Севільський цирульник», увертюра.

10. А.ДВОРЖАК, Концертна увертюра «Карнавал».

11. А.РУБІНШТЕЙН, Мелодія.

12. Й.ШТРАУС, Віденський вальс.

13. Ж.БІЗЕ-Р.ЩЕДРІН, Сюїта «Кармен», Увертюра.

14. П.ЧАЙКОВСЬКИЙ, Дитячий альбом, «Вальс».

15. П.ЧАЙКОВСЬКИЙ, Балет «Лускунчик», увертюра.

16. М.ГЛІНКА, Опера «Руслан і Людмила», увертюра.

17. Я.СІБЕЛІУС, Симфонічна поема «Фінляндія», уривок.

Напрямок 4: стимуляція емоційної сфери

1. В.МОЦАРТ, Фантазія до мінор.

2. Р.ШУМАН, Сцени з дитинства, оп. 15.

3. Ф.МЕНДЕЛЬСОН, Пісня без слів № 6, «Весняна пісня».

4. Ф.ШОПЕН, Вальс № 6, до мажор.

5. Ф.ШОПЕН, Концерт № 2, фа мінор, ІІІ частина.

6. Н.ПАГАНІНІ, Каприз № 24.

7. І.БРАМС, Угорський танець № 1.

8. І.БРАМС, Угорський танець № 5.

9. Ф.ШУБЕРТ, Вальс.

10. Е.ГРІГ, Сюїта «Пер Гюнт», «Танець Анітри».

11. Р.ВАГНЕР, Полонез.

12. Д.ВЕРДІ, Вальс.

13. Ф.ЛІСТ, Угорська фантазія для фортепіано та оркестру.

14. І.ШТРАУС, Вальс «Там, де цвітуть лимони».

15. Ш.СЕН-САНС, Зоологічна фантазія «Карнавал тварин», «Акваріум».

16. Ж.БІЗЕ-Р.ЩЕДРІН, Сюїта «Кармен», «Танець Богині».

17. М.ЛИСЕНКО, «Українська рапсодія».

18. М.РИМСЬКИЙ-КОРСАКОВ, Сюїта «Шехеразада» (Andantino).

19. Г.CВІРІДОВ, Музична ілюстрація «Метелиця», вальс.

20. П.ЧАЙКОВСЬКИЙ, Балет «Лебедине озеро», сцена.

21. С.РАХМАНІНОВ, Фортепіанний концерт № 2, до мінор (Adagio

sostenuto).

22. М.СКОРИК, Мелодія.

Напрямок 5: стимуляція емоційно-образних уявлень

1. К.ДЕБЮСІ, П’єса «Золоті рибки».

2. К.ДЕБЮСІ, Прелюдія № 8 «Дівчина з волоссям кольору льону».

3. Ж.РАМО, «Перегомін птахів».

4. Ф.ШУБЕРТ, «Бджілка».

5. Ф.ШОПЕН, Прелюдія № 1, «Крапля дощу».

6. Ш.СЕН-САНС, Зоологічна фантазія «Карнавал тварин», «Лебідь».

7. А.ВІВАЛЬДІ, Пори року, І частина «Весна».

8. Е.ГРІГ, Сюїта «Пер Гюнт», «В пещері гірського короля».

9. Е.ГРІГ, Сюїта «Пер Гюнт», «Пісня Сольвейг».

10. М.МУСОРГСКИЙ, Малюнки з виставки, «Балет пташенят».

11. М.МУСОРГСКИЙ, Малюнки з виставки, «Богатирські ворота».

12. М.МУСОРГСКИЙ, Малюнки з виставки, «Старий замок».

13. М.МУСОРГСКИЙ, Малюнки з виставки, «Баба-Яга».

14. П.ЧАЙКОВСЬКИЙ, Балет «Лускунчик», «Chinese Dance».

15. П.ЧАЙКОВСЬКИЙ, Дитячий альбом, «Гра в конячки».

16. П.ЧАЙКОВСЬКИЙ, Дитячий альбом, «Баба-Яга».

17. П.ЧАЙКОВСЬКИЙ, Дитячий альбом, «Пісня жайворона».

18. П.ЧАЙКОВСЬКИЙ, Балет «Спляча красуня», вальс.

19. П.ЧАЙКОВСЬКИЙ, Балет «Лебедине озеро», «Танець маленьких

лебедів».

20. Г.CВІРІДОВ, Музична ілюстрація «Метелиця», «Весна та Осінь».

21. М.РИМСЬКИЙ-КОРСАКОВ, Опера «Казка про царя Салтана», «Політ

джмеля».

22. М.РИМСЬКИЙ-КОРСАКОВ, Сюїта «Шехеразада» (Lento adagio).

23. А.ЛЯДОВ, Картинка до російської народної казки «Баба-Яга».

24. В.КОСЕНКО, «Дощик».

Напрямок 6: активізація творчих здібностей

1. В.МОЦАРТ, Балет «Маленькі дрібнички», № 10, Gavotte.

2. В.МОЦАРТ, Соната № 5, соль мажор (Allegro).

3. К.ДЕБЮСІ, Прелюдія № 2 «Паруса».

4. К.ДЕБЮСІ, «Мрії».

5. К.ДЕБЮСІ, «Музика янголів».

6. К.ДЕБЮСІ, Прелюдія «Відпочинок фавна».

7. К.ДЕБЮСІ, Ноктюрн «Хмари».

8. С.ПРОКОФ'ЄВ, «Казки старої бабусі» (Andantino).

9. С.ПРОКОФ'ЄВ, Балет «Попелюшка», Варіації Феї Весни.

10. Ф.ШОПЕН, Скерцо № 1.

11. М.РАВЕЛЬ, Сюїта «Матінка-гусиня», «Чарівний сад».

12. М.РАВЕЛЬ, «Гра води».

13. М.РАВЕЛЬ, «Болеро».

14. А.ВІВАЛЬДІ, Концерт для мандолін № 2, ІІІ частина.

15. П.ЧАЙКОВСЬКИЙ, Дитячий альбом, «Солодка мрія».

16. П.ЧАЙКОВСЬКИЙ, Пори року, «Пролісок».

17. П.ЧАЙКОВСЬКИЙ, Балет «Лебедине озеро», вальс.

18. А.ШОНБЕРГ, П’єса «Світла ніч».

19. М.ЛИСЕНКО, Вальс.

20. А.ЛЯДОВ, Бірюлька № 1.

21. А.ЛЯДОВ, Прелюдія, сі мінор.

22. М.СКОРИК, П’єса «Гуцульський танець».

Напрямок 7: стимуляція інтелектуальної сфери

1. В.МОЦАРТ, Концерт для кларнета, ля мажор (Adagio).

2. В.МОЦАРТ, «Маленька нічна серенада», рондо.

3. Й.БАХ, Прелюдія і фуга № 1, до мажор.

4. Й.БАХ, Концерт для двох скрипок з оркестром, ре мінор (Lagro).

5. Й.БАХ, Концерт для органу, ре мінор.

6. Й.БАХ, Брандербузький концерт № 2 (Allegro Assai).

7. Й.ГАЙДН, Симфонія № 101 «Годинник».

8. Л.БЕТХОВЕН, Соната для фортепіано № 17.

9. Л.БЕТХОВЕН, Фортепіанний концерт № 5 (Allegro).

10. І.ПАХЕЛЬБЕЛЬ, Канон, ре мажор.

11. Ф.МАНФРЕДІНІ, Симфонія № 10, І частина (Adagio e spicco).

12. Т.АЛЬБІНОНІ, Концерт № 7 (Allegro).

13. А.КОРЕЛЛІ, Концерт № 1, ре мажор, IV частина.

14. А.КОРЕЛЛІ, Концерт № 8, ІVчастина, соль мінор.

15. Л.БОККЕРІНІ, Менует, мі мажор.

16. Г.ГЕНДЕЛЬ, Опера «Ксеркс» (Largo).

17. А.ВІВАЛЬДІ, Концерт для флейти з оркестром, фа мажор, І частина.

18. Д.БОРТНЯНСЬКИЙ, Клавірна соната, І частина, до мажор.

19. Д.БОРТНЯНСЬКИЙ, Квінтет, до мажор (Larghetto).

20. М.БЕРЕЗОВСЬКИЙ, Соната.

Напрямок 8: підвищення активності (підняття життєвого тонусу)

1. В.МОЦАРТ, Соната № 16, до мажор (Allegro).

2. В.МОЦАРТ, Симфонія № 40, І частина.

3. Й.ГАЙДН, Симфонія № 100, фінал.

4. Л.БЕТХОВЕН, Симфонія № 1, ІV частина.

5. Ф.МЕНДЕЛЬСОН, Балет «Сон у літню ніч», «Весільний марш».

6. К.ГЛЮК, Опера «Орфей і Еврідіка», «Танець фурій».

7. Д.РОССІНІ, Тарантела.

8. Д.РОССІНІ, Опера «Вільгельм Телль», увертюра.

9. І.ШТРАУС, Скерцо «Вічний рух».

10. І.ШТРАУС, «Персидський марш».

11. І.ШТРАУС, «Марш Радецького».

12. Д.ВЕРДІ, Опера «Аїда», «Тріумфальний марш».

13. Ж.БІЗЕ, Опера «Кармен», «Куплети Тореодора».

14. П.ЧАЙКОВСЬКИЙ, Дитячий альбом, «Марш дерев'яних солдатиків».

15. П.ЧАЙКОВСЬКИЙ, Балет «Спляча красуня», Вальс.

16. П.ЧАЙКОВСЬКИЙ, Балет «Лебедине озеро», Вальс.

17. О.БОРОДІН, Опера «Князь Ігор», «Хор половецьких дівчат».

18. Д.ГЕРШВІН, «Рапсодія в стилі блюз».

19. Г.БЕРЛІОЗ, Опера «Засудження Фауста», «Марш Ракоці».

20. Г.СВІРІДОВ, «Військовий марш».

21. І.СТРАВІНСЬКИЙ, Балет «Петрушка», Танець.

22. І.СТРАВІНСЬКИЙ, Балет «Пульчинелла».

 Напрямок 9: стимуляція мовленнєвої активності

1. В.МОЦАРТ, Рондо «Турецький марш».

2. В.МОЦАРТ, Концертна симфонія № 3, уривок.

3. В.МОЦАРТ, Симфонія № 3, уривок.

4. В.МОЦАРТ, Симфонія № 36, IV частина (Presto).

5. Й.БАХ, Прелюдія і фуга № 2, до мінор.

6. Й.БАХ, Прелюдія і фуга № 6, ре мінор.

7. Л.ДАКЕН, «Зозуля».

8. Д.РОССІНІ, «Гроза».

9. Д.РОССІНІ, Опера «Сорока-крадійка», увертюра.

10. Ф.ШОПЕН, Етюд № 12, до мінор, «Революційний».

11. Ф.ШОПЕН, Этюд № 13, ля-бемоль мажор (Allegro sostenuto).

12. П.ЧАЙКОВСЬКИЙ, Пори року, «Тройка».

13. П.ЧАЙКОВСЬКИЙ, «Італійське капричіо».

14. М.РИМСЬКИЙ-КОРСАКОВ, Сюїта «Шехеразада», «Свято в Багдаді».

15. М.ЛИСЕНКО, «Молитва за Україну».

16. М.ЛЕОНТОВИЧ, «Щедрик».

17. С.ЛЮДКЕВИЧ, «Гагілка».

18. Українська народна пісня, «Вийди, вийди, сонечко» (обр. Л.Ревуцький).

19. Українська народна пісня, «Зайчику, зайчику» (обр. Я.Степовий).

20. Українська народна пісня, «Мак» (обр. Я.Степовий).

21. Українська народна пісня, «Комарик».

Напрямок 10: закладення основ національної свідомості

1. М.ЛИСЕНКО, «Пісня без слів».

2. М.ЛИСЕНКО, Вальс.

3. Д.БОРТНЯНСЬКИЙ, Квінтет, до мажор (Allegretto).

4. С.ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ, Ліричний танок.

5. М.КОЛЕССА, Коломийка.

6. Віночок українських мелодій на старосвітській бандурі.

7. Д.БОРТНЯНСЬКИЙ, Марш.

8. Д.БОРТНЯНСЬКИЙ, Клавірна соната, до мажор, І частина.

9. Л.РЕВУЦЬКИЙ, Симфонія.

10. С.ЛЮДКЕВИЧ, Українська баркарола.

11. К.МЯСКОВ, Концертний етюд.

12. І.БІЛИК, Пісня «Рушничок».

13. Н.Май, Пісня «Дощик».

14. Пісня «Сонячний зайчик».

15. І.БІЛИК, Пісня «Бджілка».

16. А.ГРОСУ, Пісня «Рідна матуся».

17. Ж.БОЛТОВ, О.КИРИЛЮК, Пісня «Батьківщина».

18. М.ВЕРБИЦЬКИЙ, Гімн України.