Навчальне аудіювання художнього тексту Урок Розвитку Мовлення

Мета: систематизувати й узагальнити знання про види мовленнєвої діяльності; дати уявлення про механізм та різновиди аудіювання, види читання; удосконалювати комунікативні вміння, розвивати слухову й зорову пам’ять, збагачувати словниковий запас учнів;.

Тип уроку: урок контролю знань, умінь і навичок (перевірки володіння всіма видами мовленнєвої діяльності).

Хід уроку

1. Організаційний етап.

II. Повідомлення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

III. Виконання вправ на застосування узагальнених знань.

Пояснювальний диктант.

— Поясніть, про які види мовленнєвої діяльності йдеться в кожному з речень. До яких видів мовленнєвої діяльності ви вдаєтеся у процесі роботи над диктантом?

Губами говори, а руками роби. 2. До чужого рота не приставиш ворота. 3. Грамотний вміє читати і рядки, і між рядками. 4. Книга для людини — віконце в світ. 5. Пусти вуха межи люди, то багато вчуєш. 6. Слухачам вуха не болять. 7. Красно говорить, а слухати нічого. 8. Як почалися жнива, будь скупішим на слова. 9. Що за сила в пері й чорнилі? 10. Що записано пером, не витягнеш і волом. 11. Так перо пише, як муха дише (Народна творчість).

IV. Вивчення нового матеріалу.

Пояснення вчителя.

Матеріал для вчителя.

Сприймання і розуміння усного мовлення забезпечує такий вид мовленнєвої діяльності, як аудіювання. Аудіювання є основою спілкування. Для багатьох професій уміння сприймати-розуміти усне мовлення необхідне у процесі виконання службових обов’язків.

Аудіювання не слід змішувати зі слуханням. Слухання — це передусім акустичне сприймання звукового потоку, тоді як аудіювання включає процес сприймання і розуміння усного мовлення.

Процес аудіювання забезпечується механізмом здогадки (про що йтиметься далі?), смислової орієнтації (на ситуацію спілкування, лексичне й граматичне оформлення виражальних засобів мови, інтонацію, жести, міміку мовця), тотожних замін (щоб утримати інформацію в оперативній (короткотривалій) пам’яті, потрібно «згортати», «спресовувати» зміст сприйнятого розгорнутого висловлювання до рівня тотожних за змістом ключових слів або стислих синонімічних структур: саме такі смислові «згустки», змістові «матриці» спроможна зберегти пам’ять). Дію цих механізмів можна удосконалювати тренуванням.

Важливою психологічною особливістю аудіювання є одноразовість, неповторність цього виду мовленнєвої діяльності у природних умовах спілкування. Тому вчені виділяють репродуктивне і продуктивне аудіювання. У природній ситуації спілкування співрозмовники вдаються до продуктивного аудіювання. Основною ознакою репродуктивного аудіювання, на відміну від продуктивного, є повторюваність усної інформації. У шкільній практиці до репродуктивного аудіювання вдаються у процесі проведення усних переказів (докладних, стислих чи вибіркових), а також під час підготовки до творчих робіт.

Аудіювання — це такий вид мовленнєвої діяльності, під час якого людина одночасно сприймає усне мовлення й аналізує його (здійснює смислову обробку інформації"). Для цього необхідно бути уважним, вміти швидко актуалізувати весь попередній мовленнєвий та інформаційний досвід, концентрувати увагу на змісті висловлювання при мінімальному контролі за його мовною формою, мати треновану короткочасну і розвинену довготривалу пам’ять, здатність результативно працювати у визначених часових межах. Цього треба спеціально навчатись.

Звичайно, смислове сприймання мовлення залежить і від того, наскільки мовець зрозуміло, ясно висловлюється, від темпу, сили звучання мовлення, від його уміння виділяти головне тощо. Проте успішність смислового сприймання усного мовлення залежить і від підготовленості слухачів до сприймання, від того, як вони вміють слухати. Сприймати інформацію потрібно цілеспрямовано: глобально, докладно або критично. Особливого значення це набуває із запровадженням такої форми підсумкової державної атестації з української мови, як переказ із творчим завданням.

Глобальне, або ознайомлювальне, аудіювання вимагає від слухача загального охоплення змісту повідомлення, вміння визначати тему, основну думку повідомлення, ділити його на смислові частини, розрізняти композиційні елементи.

V. Аудіювання.

Останній гетьман

  Ця історія дуже подібна до казки.
  Жив у селі Лемеші пастушок Олексій, син Наталки Розум, а в просторіччі - Розумихи. Співав у церковному хорі, допомагав дячкові. А тут сталося диво. Селом проїздив високий російський сановник, котрий, почувши рідкісний голос Олексія, забрав юного співуна з собою до Петербурга. Привіз прямісінько в хор при царському дворі. Там юнак упав в око царівні Єлизаветі Петрівні. Вона гаряче полюбила вродливця з Лемешів. Олексій став дворянином, йому подаровано великі маєтності. Але це ще не все! Впливовий сановник став не просто фаворитом Єлизавети Петрівни, вона, як виявилося, таємно з ним обвінчалася!

Цікаво, що Олексій Розум умудрився не втратити від такої запаморочливої кар’єри голову. Російські, а за ним і радянські історики показували Розумовського лакеєм та пияком. Факти ж свідчать про те, що він був розумним, вольовим, наполегливим і рідкісно артистичним чоловіком, який блискуче виконував роль, яку сам для себе написав і зрежисирував. Він свідомо вдавав із себе пияцюгу, повсякчасно повторюючи, що політика йому не цікава. Проте цей вдавано простодушний і підкреслено наївний чоловік зазвичай грав людьми, як шаховими фігурами. На відміну від царського двору, потаємна канцелярія імперії аж ніяк не вважала Розумовського простаком, яким він намагався удаватися. Польський історик охарактеризував його так: "Був він вдачі насмішкуватої, без жодного натяку на лестощі і мав власний, справді широкий філософський погляд...”
   Єлизавета Петрівна багато зробила для російської культури. Саме при ній відкрилися Московський університет та Академія мистецтв. Як писав історик, "при новій государині помітно змінилися звичаї: народ біг дивитися вже не на смертну кару – до речі, зійшовши на престол, Єлизавета її відмінила, - а ломився в театр...”
  Олексій мав на 19 років молодшого брата Кирила. Опосівши в Петербурзі здобуту висоту, він послідовно взявся опікувати брата. Найперше допоміг йому здобути добру європейську освіту. Кирило навчався у Німеччині, Франції та Італії. А коли повернувся до Росії, на нього, як грім з неба, впало звання президента Петербурзької академії наук. Це було 1746 року. Президентові академії наук виповнилося 18 років!
  Під час подорожі імператриці Україною козацька старшина передала їй чолобитну з проханням відновити гетьманство. Після смерті Скоропадського царський уряд заборонив обирати нового гетьмана. Його обов’язки тимчасово виконував наказний гетьман Петро Полуботок, закатований за патріотичні настрої Петром І. Пізніше, коли в Росії загострилися стосунки з Туреччиною й виникла загроза війни, російський двір визнав за необхідне дозволити знову обирати в Україні гетьмана – козацька воєнна машина була вкрай необхідна. Гетьманом став старий миргородський полковник Данило Апостол. Після його смерті влада зосередилась в руках так званого "Правління гетьманського уряду”, що складалося з чиновників.
  І ось цариця видає спеціальну грамоту, якою дозволяє обирати в Україні гетьмана й рекомендує козацькій старшині Кирила Розумовського. Усе це нагадувало спектакль, адже гетьманом мала стати людина, якої ніхто не знав. Все ж ця подія була важлива, адже в Україні відновлювалася посада гетьмана. Це відроджувало сподівання на повернення колишніх українських прав і козацьких вольностей.
  Царський указ від 5 червня 1750 року затвердив сходження Кирила Розумовського на гетьманську посаду. Згодом під його владу передано й Запорозьку Січ. Після підведення до присяги Кирилові було вручено булаву й клейноди. Гетьманською столицею було йому призначено сплюндрований Меншиковим Батурин.
Гетьман Кирило Розумовський плекав великі плани. Він почав активно втручатися у господарсько-економічні справи України, домігся ліквідації поборів з населення. У його задумах був університет у Батурині, в якому мали навчатися козацькі діти.
  Самостійність Розумовського у діях викликала невдоволення царського уряду. І це в той час, коли він мав таких сильних захисників, як всемогутній брат Олексій і сама імператриця Єлизавета! Але російським урядовцям постійно ввижався привид українського сепаратизму...
  Гетьманові забороняють мати листування з іншими державами, самостійно призначати в українські полки полковників, його обсаджено російськими радниками.
  Після появи на царському престолі Катерини ІІ гетьман Розумовський звернувся до неї з чолобитною, в якій йшлося про відновлення давніх прав українців в Україні. Була така важлива деталь: він наполягав на необхідності перетворення Києво-Могилянської академії на університет та заснування університету в Батурині.
Однак царському уряду український університет був не потрібен, поскільки він ніяк не вписувався у відверто колоніальний статус України. Сміливий проект Розумовського був назавжди похований.
  Через якийсь час Катерина ІІ зажадала, щоб Розумовський зрікся гетьманського звання. Гетьман навідріз відмовився, і його було викинуто з імператорського оточення. Врешті Розумовський написав таки зречення. 10 листопада 1764 року з’явився царський указ про ліквідацію гетьманства взагалі. Тепер українськими справами займалася спеціальна Малоросійська колегія, у відання якої було передано й Запорозьку Січ. Так рішуче руйнувалися рештки нашої державності.
  Невдовзі після зречення гетьманства Розумовський складає з себе повноваження президента Петербурзької академії наук і надовго виїздить за кордон. Катерина заборонила йому й бувати в Україні. І лише через 12 років він зміг повернутися в рідний край...
  Поховано останнього українського гетьмана у трапезній Батуринської церкви Воскресіння Христового, що він її відбудував на руїнах мазепинської церкви, яку зруйнували під час розгрому Батурина російські війська. Подробиця символічна. В ній можна побачити прагнення Розумовського бути будівничим, як і Мазепа. Історія йому такого шансу не дала. Проте він робив для свого краю все, що міг (За М.Слабошпицьким; 815 сл.)

На кожне із запитань вибрати правильну відповідь:

1. Брати Розумовські родом із
а) Батурина;
б) Глухова;
в)Лемешів.
2. До Петербурга Олексій Розумовський потрапив завдяки
а) родинним зв’язкам;
б) здібностям до малювання;
в) музичним здібностям.
3. Імператриці Єлизаветі Петрівні Олексій Розумовський стає
а) радником;
б) фаворитом;
в) чоловіком.
4. Олексій Розумовський був оголошений
а) гетьманом України;
б) фельдмаршалом Російської імперії;
в) міністром Російської імперії.
5. Брат Кирило був молодшим від Олексія
а) на 5 років;
б) на 10 років;
в) на 19 років.
6. Кирило Розумовський навчався
а) у Австрії, Франції та Італії;
б) у Німеччині, Франції та Італії;
в) у Німеччині, Франції та Швейцарії.
7. Президентом Петербурзької академії наук Кирило Розумовський став, маючи
а) 30 років;
б) 25 років;
в) 18 років.
8. Перед Кирилом Розумовським гетьманом України був
а) Павло Полуботок;
б) Данило Апостол;
в) Іван Скоропадський.
9. Сходження Кирила Розумовського на гетьманську посаду відбулося
а) 1750 року;
б) 1760 року;
в) 1775 року.
10. Гетьманською столицею Кирилові Розумовському було йому призначено
а) Глухів;
б) Батурин;
в) Чигирин.
11. Зречення Розумовським гетьманського звання зажадала
а) імператриця Єлизавета;
б) імператриця Катерина І;
в) імператриця Катерина ІІ.
12. Гетьманство в Україні було повністю зліквідоване
а) 1760 року;
б) 1764 року;
в) 1780 року.

VI. Підсумки. Рефлексія.

Вправа «Незакінчене речення».

— Найважливіше, що я засвоїв(-ла), — це...

VII. Домашнє завдання та інструктаж до його виконання.

Скласти діалог на 6-7 реплік використовуючи вставні слова.