НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК «АРТ-МАЙСТЕРНЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ІГРАШОК»

 

Рецензенти: Сокальська Т.П., - методист управління освіти Шепетівської  міської ради,

Домбровська Л.С. – директор Шепетівського центру науково-технічної творчості учнівської молоді,

Хотячук Т.М. – заступник директора з навчально-методичної роботи  Шепетівського міського центру науково-технічної творчості учнівської молоді

 

 

Схвалено методичною радою центру науково-технічної творчості учнівської молоді (протокол  № 2 від 16. 01. 2018 р.)

 

 

 

Упорядник: Ільїна Т.Ф. – керівник гуртка «Виготовлення сувенірів» Шепетівського міського центру науково-технічної творчості учнівської молоді

 

 

 

Упорядник: Ільїна Т.Ф. -  2018 р. - 39 с.

 

 

 

Посібник розраховано на вчителів трудового навчання та керівників гуртків позашкільних навчальних закладів художньо-технічного напрямку.

 

 

 

© м. Шепетівка, 2018

Зміст

 

Історія виникнення і розвитку м’якої  іграшки
Класифікація іграшок за призначенням
Інструменти і матеріали для виготовлення м'якої іграшки
Алгоритм виготовлення іграшки
Правила безпечної роботи при виконанні ручних робіт
Шви для виконання іграшки
Термінологія ручних робіт
РОЗРОБКИ КонспектІВ занять

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТКУ М'ЯКОЇ ІГРАШКИ

М'які іграшки - один з найпопулярніших видів дитячих іграшок. Вони викликають особливу ніжність і прихильність. Пухнасті, милі і добрі - м'які іграшки дуже подобаються дітям і навіть багатьом дорослим. Їх дарують на дні народження, ними прикрашають кімнату, та й просто - їх дуже люблять.
Коли ж вперше з'явилися м'які іграшки? Чи знаєте ви історію їх виникнення?

Погляд з давнини

На думку археологів, вже в ІІІ тисячолітті до нашої ери іграшки з'явилися в Давньому Єгипті. Це були маленькі фігурки кішок, собак, тигрів, корів, зроблені з дерева. В цей же час використовували і складні техніки для виготовлення іграшок з рухомими частинами тіла. Велику кількість іграшок археологи знайшли під час розкопок Помпеї. У Стародавній Греції і Римі були дуже популярнимитряскальця і брязкальця. Матері були переконані, що подібні іграшки оберігають їхніх малюків від зла.

 

Багато іграшок, що зображують мамонтів, тигрів, носорогів, були знайдені на території Сибіру. Вони вражають своєю деталізованістю і максимальним наближенням до реальності. Подібні знахідки були виявлені і на території України: іграшки були виготовлені з м'якого каменю і бивнів ще за 12 тисяч років до нашої ери.

 

Перші ляльки були знайдені в Єгипті, їм близько чотирьох тисяч років. Цікава традиція пов'язана з ляльками в Стародавній Греції і Римі. Дівчата зберігали їх аж до заміжжя, а перед весіллям приносили в жертву богині кохання. Також були ляльки спеціально для ігор, які найчастіше робили рухливими. У цей період виготовляли й маріонетки.

 

Іграшка стає м'якою

Що відбувалося з іграшками в Середньовіччі, невідомо. Та й саме слово «іграшка» з'явилося тільки в епоху Ренесансу у Франції. Турботливі матері шили перші м'які іграшки з клаптиків тканин, а набивали їх соломою. У XVI столітті іграшки почали виготовляти на замовлення. Ляльки служили манекенами для модного одягу тих часів. Вони були дуже дорогими і належали аристократам. І лише в XIX столітті з'явилося масове виробництво іграшок.

Промислова історія м'якої іграшки почалася в 70-х роках XIX століття в Німеччині. Тоді багато жіночих журналів почали друкувати викрійки та поради з виготовлення м'яких іграшок своїми руками. У 1879 р. жителька німецького міста Гінген Маргарет Штайфф, з дитинства прикута до інвалідного візка, пошила кілька кумедних звіряток в подарунок на Різдво для своїх племінників. Іграшки мали такий успіх у сусідських дітлахів, що Маргарет, перша рукодільниця в окрузі, почала отримувати буквально шквал замовлень.

Незабаром батько дівчини відкрив невелику майстерню, в якій трудилася Маргарет та її сестри. Справа пішла з таким успіхом, що вже через декілька років майстерня перетворилася на фабрику іграшок «Steiff». У 1901 році Маргарет запатентувала свого ведмедика, який опирався на всі чотири лапи. А через рік з'явився перший плюшевий ведмедик, нині улюблена іграшка в усьому світі. Художник Ріхард Штайфф, один із тих самих племінників тітоньки Mаргарет, поєднав конструкцію м'якої іграшки і ляльки. У виготовленого за його ескізами ведмежати передні і задні лапи рухалися на шарнірах.

У 1902 в США з президентом Теодором Рузвельтом трапилася історія, яка згодом привела до появи всім відомого ведмедика Тедді. Теодор Рузвельт був на полюванні у лісах на кордоні штатів Міссісіпі і Луїзіани. Але полювання не склалося, оскільки ведмедя знайти не вдалося. Щоб президент не засмутився, люди, що його супроводжували, наказали будь-що знайти ведмедя, доставити його на галявину і прив'язати до дерева, щоб президент ніби випадкоко побачив його. Теодор Рузвельт побачив ведмедя і, хоч і був пристрасним мисливцем, стріляти відмовився. Він обурився тим, що йому запропонували стріляти в беззахисного прив'язаного звіра і крикнув "Пощадіть ведмедя!". Історія потрапила в газету «Washington Post», і малюнок до неї вийшов дуже кумедним: художник намалював смішного ведмедика з круглими очима і великими вухами.

Американці перейнялися симпатією до свого президента за його порядний вчинок. А заодно і до ведмедів. Емігрант з Росії Моріс Міктом виставив у вітрині свого невеликого магазинчика іграшкового ведмедика, якого пошила його дружина зі шматочків тканини і набила тирсою, а поруч з іграшкою повісив вирізку з газети з історією про Рузвельта і ведмедя. Біля вітрини зупинялися перехожі і дивилися на іграшку. Багато хто хотів її купити, тож незабаром Роза і Морріс стали виготовляти іграшкових ведмедів на продаж. Кажуть, що, коли іграшка вже добре продавалася, Морріс Міктом написав лист Теодору Рузвельту і попросив дозволу назвати ведмежатко скороченим від Теодор ім'ям «Тедді». Президент такий дозвіл дав. Так в Америці з'явилася іграшка - ведмежатко Тедді (Teddy Bear). Незабаром Морріс Міктом відкрив іграшкову фірму "Ideal Novelty and Toy Co". Ведмедик Тедді користувався величезним успіхом. У 1903 році велика іграшкова фірма «Butler Brothers» уклала з Міктомом угоду про масове виробництво плюшевих ведмедів.

 

 

Сьогодні ж іграшки просто вражають своїми «уміннями»: вони можуть говорити, співати і танцювати. Важко собі уявити, але деякі іграшки повністю імітують домашніх улюбленців. Незмінним залишається одне — доброта і ніжність, яку несе кожній дитині іграшка, пам'ять про яку залишиться на все життя.

Зараз, в 21-му столітті м'яка іграшка залишається популярною як один з найяскравіших спогадів про дитинство. Сучасні м'які іграшки багато чому навчилися: вони вже і співають, і розмовляють, і танцюють. У Японії давно розроблені м'які іграшки, які повністю імітують домашнього улюбленця: кошеня чи цуценя. Але не це головне. Найважливіше - це та доброта і ніжність, яку дарує кожній дитині м'яка іграшка, і пам'ять про яку залишається на все життя.

 

 

 

 

 

 

 

 

КЛАСИФІКАЦІЯ ІГРАШОК ЗА ПРИЗНАЧЕННЯМ

Сучасні іграшки мають різне призначення:

Розвиваючі іграшки для дітей (різноманітні машинки, ляльки,лялькові меблі та посуд, іграшкові побутові прилади; набори іграшкових інструментів, електронні іграшки).

Декоративні іграшки для прикраси житла (глиняні, фарфорові, металеві статуетки, кухонні іграшки-грілки, ляльки в оригінальному чи народному одязі, копії машин, літаків, кораблів, великі яскраві та пухнасті м’які іграшки, іграшки-саше,тощо).

Колекційні іграшки (будь які іграшки, що мають свою історію або виготовлені в обмежено невеликій кількості для колекцій, часто з дорогих матеріалів або відомими особами).

Народні іграшки (ляльки, маленькі предмети побуту, зображення тварин та птахів, виготовлені з природних підручних матеріалів, що склались історично для кожної народності).

Ритуальні іграшки (часто народна іграшка несе ритуальне навантаження – оберіг – фігурки коней чи птахів, лялька-берегиня;
у східній культурі – різноманітні статуетки богів і тварин, підвіски; фігурки з воску використовують у містичних обрядах.

Ляльки для театральних вистав  (пальчиковий театр, ляльки-рукавички, ляльки-маріонетки, тощо).

Іграшки-сувеніри.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інструменти та матеріали

ДЛЯ ВИГОТОВЛЕННЯ МЯКОЇ ІГРАШКИ

Для виготовлення мякої іграшки  необхідні наступні  інструменти та матеріали :

• Голки ручні
• Ножиці
• Сантиметрова стрічка і лінійка
• Шаблони
• Нитки
• Кравецькі шпильки
• Крейда, олівець
• Дріт для каркаса

Ручні голки повинні бути гострими, неламкими, добре відполірованими, з вушком достатніх розмірів. Голки розрізняють за діаметром (товщині) і довжині за номерами від № 1 до № 12. Голки підбирають в залежності від виду виробу та оброблюваної тканини.

Сантиметрова стрічка представляє собою стрічку довжиною 150 см, з металевими закріпками на кінцях, сантиметрову стрічку застосовують для зняття мірок на фігурі, при розкроюванні матеріалу.

Наперсток використовують для полегшення протягання голки через тканину. Добирають наперсток відповідно до товщини середнього пальця правої руки.

Ножиці використовують для розкроювання тканини, обрізання ниток. Ножиці, які застосовують в швейному виробництві, мають вісім номерів.

Шпильки можуть бути з металевою або скляною голівкою. Застосовують для сколювання деталей виробу, приколювання паперових лекал до тканини. Шпильки повинні бути тонкими, добре загостреними і відшліфованими.

Кравецька крейда застосовують для позначення на тканині ліній і знаків при розкрої. Іноді замість крейди користуються сухим милом.

М'яка іграшка - дитяча іграшка з хутра або іншої м'якої тканини, призначена для гри. М'яка іграшка відповідає своїй назві, оскільки зроблена з хутра або тканини і наповнена м'яким матеріалом. Раніше для набивання використовували солому, тирсу, стружку, вату, волокна бавовни і т. п. Тепер використовуються сучасні матеріали: синтепон, холлофайбер, синтетичні гранули і т. п.

Матеріали  для виготовлення  м’якої іграшки  та  їх властивості

Тканини та хутро

Тканини для роботи бажано обирати різних кольорів та фактур.

Бавовняні тканини. Ситець, сатин вирізняються яскравістю і барвистістю малюнків. Вони підходять для виконання ляльок, звіряток, лялькового одягу, подушечок-думочек, аплікацій, робіт у стилі печворк. Махрова тканина, з якої виготовляють рушники і банні халати, пухнаста і м'яка, схожа на шкірку тварин. З неї виходять кумедні звірятка. Фланель і байка мають на поверхні маленькі ворсинки, з них теж можна шити звіряток з м'якою шкіркою.

Трикотажні тканини легко розтягуються вздовж і впоперек (це їх головна особливість). З трикотажної тканини можна шити все, що завгодно: клоуна, ляльку, покемона, кубики або кульки.

Шовкові тканини ніжні, хвилясті, важкі в обробці, тому що ковзають в руках. Проте їх добре використовувати для шиття лялькових суконь, оздоблення, аплікацій. З блідо-рожевого шовку добре робити лялькові обличчя.

Ворсові тканини, велюр і оксамит бувають на трикотажній основі з бавовни або шовку. Поверхня цих тканин покрита густим, коротким шовковистим ворсом. Вони дуже підходять для виготовлення м'яких іграшок, таких як ведмідь, зайчик, лисичка.

Вовняні тканини щільні, можуть бути ворсові і гладкофарбовані, з орнаментальними рисунками, в смужку і в клітку; підходять для пошиття звірят, панно, подушечок.

Валяні тканини. До них відноситься фетр. Його особливість полягає в тому, що цей матеріал не сипучий і обрізані краї не вимагають обметування. З фетру можна шити дрібні іграшки, а також викроювати окремі деталі: лапки, дзьобики, хвостики, носи.

Хутро штучне з коротким ворсом на трикотажній основі різних забарвлень ідеально підходить для пошиття об’ємних набивних іграшок. Воно не складне в обробці і добре тримає форму іграшки. Хутро з  довгим ворсом та натуральне хутро більш доречно використовувати для оздоблення іграшок, а також для комбінування з коротким ворсом та нетканними матеріалами.

Нитки

Для пошиття іграшок необхідно мати котушкові нитки різних кольорів

№ 10– 40 і № 50 - 100 для пошиття лялькового одягу.

Вовняні нитки підійдуть для оформлення іграшок. З них можна зробити волосся для ляльки, хвости для звіряток, ними можна вишити окремі деталі мордочки: очі, ніс, рот.

Муліне, кольоровий шовк, люрекс, ірис, гарус використовують для оздоблювальних робіт, вишивки деталей одягу та оформлення мордочок звіряток.

Набивні матеріали

Для набивання іграшок використовується вата, синтетичні матеріали - сінтопон, синтепух і поролон. З натуральної ватою працювати складніше, тому що при набиванні часто утворюються грудки. Штучна вата - синтепон і синтепух більш об'ємні, легкі і не утворюють грудок. Працювати з ними набагато легше.

Дріт

Дріт застосовується для виготовлення каркасів. Він розрізняється за діаметром та матеріалом. Найбільш підходить для цих робіт мідний дріт d = 2-2,5 мм, тому що  він гнучкий і добре ріжеться звичайними кусачками.

Картон

З картону виконуються шаблони викрійок, каркаси для іграшок, устілки для лялькового взуття. Кольоровий картон - гладкий і з оксамитовою поверхнею, використовується для аплікацій, а також для вирізування окремих деталей: лапок, носиків, хвостиків і т.і.

Фурнітура

Фурнітура - це ті матеріали, які застосовують для остаточного оздоблення іграшок і які роблять їх виразними, надаючи індивідуального характеру.

Різнобарвний бісер, білі перлини різних розмірів з отвором посередині, стеклярус, стрази, пензлики, стрічки і мереживо, гудзики, шматочки шкіри, клейонки   - це все можна використовувати для оформлення мордочок, очей, одягу, аплікацій, панно, килимків і подушок.

Інструменти та пристосування   для  пошиття м’якої іграшки

Ручні швейні голки і шпильки

Ручні швейні голки розрізняються за товщиною та довжиною і мають нумеруються від №1 до №12. Стандартні голки випускаються довжиною від 35 до 80мм і товщиною від 0,6 до 1,8 мм. Потрібна голка підбирається в залежності від товщини тканини, з якою доведеться працювати. Чим товща тканина, тим більший номер голки і навпаки. Шпильки використовуються для сколювання окремих деталей.

Ножиці

Існує кілька різновидів ножиць для рукоділля: маленькі ножиці (8-10 см) із прямими лезами стануть в нагоді для дрібних робіт: обрізання ниток, невеликих шматочків тканини, надсікань і підрізів в припусках на шви, зрізання зайвої тканини в аплікаціях.

Манікюрні ножиці з загнутими кінцями ріжуть нерівно, проте ними добре  вирізувати дрібні закруглені деталі.

Ножиці середньої довжини (16-18см) вважаються універсальними: ними зручно кроїти невеликі деталі.

Ножиці для розкроювання тканини (23-25 см), в яких нижнє лезо вужче за верхнє. Ця особливість ножиць дозволяє кроїти дуже точно, так як нижнє лезо ковзає по столу, майже не піднімаючи тканину.

Наперсток

Під час виконання ручних робіт потрібно завжди використовувати наперсток, який оберігає середній палець руки від проколювання голкою. Підбирати наперсток потрібно точно за розміром, так як  завеликий буде зіскакувати з пальця, а тісний - стискати палець, викликаючи тим самим оніміння і створюючи незручність у роботі.

Шило та плоскогубці

Шило знадобиться для проколювання заготовок. Плоскогубці стануть в нагоді для розрізання дроту, з якого виготовляються каркаси деяких видів іграшок, а також для додання дротовому каркасу потрібного вигину ліній.

Швацька крейда та олівці

Крейда знадобиться для малювання викрійки на тканині, для обведення контуру лекала. Замість крейди можна використовувати змилок(попередньо добре висушений). Існують також спеціальні олівці та маркери для нанесення ліній на поверхню тканини, сліди яких, зникають через деякий час. Щоб накреслити ескіз, шаблон, нанести лінії ручного шва або рядки на тканину, використовують простий графітний олівець - для світлих тканинг, білий або жовтий олівці - для темних тканин. Олівці повинні бути гостро заточені. Від точності проведених ліній залежить якість всієї подальшої роботи.

Вимірювальні інструменти

Косинці та лінійки застосовуються для побудови і моделювання викрійок, а вузька сантиметрова стрічка застосовується для знімання мірок.

Папір в клітинку, копіювальний папір, калька

Папір у клітку використовується для малювання і креслення ескізів, для конструювання та моделювання викрійок і шаблонів. За допомогою кальки і копіювального паперу переводять викрійки на тканину і картон, а також малюнки для аплікацій.

Праска

Перш ніж викроїти деталі тканину необхідно випрасувати, щоб не було на ній згинів і складочок. Це дуже важливо, оскільки випрасувати готову іграшку неможливо.

Швейна машина

Швейну машину можна використовувати для зшивання деталей іграшок великого розміру, а також для пошиття лялькового одягу, килимків, панно, аплікацій.

 

 

 

 

АЛГОРИТМ ВИГОТОВЛЕННЯ ІГРАШКИ

Технологія виготовлення іграшки

Виготовлення м'якої іграшки складається з кількох етапів:

• підбір матеріалу та підготовка його до роботи (прання, відпарювання тканини);
• розкрій деталей;
• зметування та зшивання;
• набивання деталей;
• збирання конструкції в одне ціле;
• остаточне оформлення роботи.

Викрійку найкраще робити з картону, тому що тверді лекала щільніше прилягають до матеріалу, їх легше обводити, вони більш довговічні. Отриману викрійку накладають на виворітну сторону матеріалу, щільно притискають і накреслюють кульковою ручкою. Якщо матеріал темних тонів, то для обведення використовують гостро заточений білий олівець. Не можна, обводити викрійку крейдою: при цьому спотворюються розміри деталей.

Виготовлення лекал викрійок

1. Скопіюйте викрійки на кальку, попередньо скріпивши їх з аркушом викрійки скріпками для уникнення зсуву.

2. На аркуш картону накладіть аркуш копіювального паперу, а зверху прикріпіть скріпками кальку з намальованими на ній викрійками.

3. Простим олівцем або кульковою ручкою обведіть викрійки по контуру. На картоні утвориться копія викрійки. Нанесіть на викрійку всі позначення і надписи (назва деталей і їх кількість).

4. Виріжте лекала тапокладіть їх у конверт. На конверті напишіть назву іграшки. Зберігаючи лекала, можна  зшити таку ж м'яку іграшку ще раз, не витрачаючи час на виготовлення лекал.

Збільшення або зменшення розмірів викрійки

Якщо виникає необхідність виготовити іграшку більшого або меншого розміру, ніж наявна форма, то з викрійкою потрібно попрацювати додатково. Неважкий, старий, але цілком надійний спосіб - збільшення або зменшення масштабу креслень і малюнків за допомогою квадратів.

Розкреслітьаркуш з викрійкою на квадрати однакової величини. Чим менші квадрати,тим більш точно буде збільшений або зменшений малюнок.

Візьміть чистий аркуш і накресліть на ньому квадрати однакової величини з розміром сторони більшим, ніж квадрати на початковому малюнку (якщо Ви хочете збільшити малюнок) і з розміром сторони меншим, ніж квадрати на початковому малюнку(якщо Ви хочете зменшити малюнок).

При збільшенні перенесіть лінії початкового малюнка в клітки більшого розміру і, навпаки, при зменшенні перенесіть лінії початкового малюнка в клітки меншого розміру.

Правила точного розкроювання деталей

Розкладіть тканину на столі в один шар зворотньою стороною доверху. На тканині розкладіть лекала викрійок. Зверніть увагу на стрілки, що вказують напрямок нитки основи. Парні деталі, такі як праві і ліві, передні і задні лапи розкладіть симетрично, щоб вони не були викроєні на один бік.

Обведіть контури деталей і мітки м'яким олівцем(крейдою) з урахуванням припусків на шви (якщо зазначено в описі моделі). Слідкуйте, щоб олівець(чи крейда) був гостро заточений, інакше Ви не зумієте з максимальною точністю перевести контури викрійки на тканину. Дуже зручно для цього використовувати спеціальні олівці для малювання по тканині. Перевірте ще раз розмітку на тканині. Тільки після цього деталі можна вирізати.

Зшивання деталей

Зшивають іграшку точно по лініях вручну або на швейній машині. Якщо Ви шиєте дрібні іграшки, то шви виконуються з лицьового боку і тодівони виступають як декоративна прикраса. Для іграшок середніх і великих розмірів деталі, як правило, зшиваються з виворітного боку, а потім їх вивертають назовні. Перед тим як вивернути іграшку, шви потрібно підрівняти і зробити надсічки, тоді вивернути її буде легшее, а краї деталі будуть виглядати охайно та рівно. Нитки потрібно  підбирати у відповідності з кольором тканини.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ РОБОТИ  ПРИ ВИКОНАННІ РУЧНИХ РОБІТ

 

• Не крутитися під час роботи, не відволікати інших.
• Не вставати з місця.
• Використовувати тільки справні інструменти і за призначенням.
• Не можна гратися інструментами.
• Бути уважними під час роботи.
• Не вмикати електроінструменти без дозволу вчителя.

 

ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ РОБОТИ НОЖИЦЯМИ

• Не залишати ножиці відкритими, зберігати їх потрібно закритими у футлярі.
• На робочому місці ножиці не повинні виходити за краї столу.
• Не тримати їх гострими кінцями доверху.
• Не працювати тупими ножицями.
• Не різати на ходу, під час різання не вставати з місця.
• Передавати закритими, кільцями вперед.
• Під час роботи ножицями матеріал необхідно тримати лівою рукою так, щоб вона не попадала на лінію різання.

 

ПРАВИЛА БЕЗПЕЧНОЇ РОБОТИ РУЧНИМИ ШВЕЙНИМИ ГОЛКАМИ

• Перевіряти кількість голок перед початком і після закінчення роботи.
• Не можна кидати голки під час роботи, вколювати їх у спеціальну подушечку.
• Не тримати пальці лівої руки напроти проколу тканини.
• Не залишати голку в тканині чи на одязі, а зберігати у спеціальній подушечці.
• В жодному випадку не брати голки до рота!
• Запасні голки зберігати у гольниці  в сухому місці.
• Користуватися наперстком.
• Не відкушувати нитку зубами.
• Не використовувати голки замість булавок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Шви для виконання іграшки

 

Зразки швів	Технологія виконання шва
	ШОВ «УПЕРЕД ГОЛКОЮ». Виконують справа наліво однаковими стібками через певну кількість ниток. У вишиванні використовують як самостійний і як допоміжний, а в шитті як зметувальний шов.
	ШОВ «ЗА ГОЛКОЮ» застосовують, коли шиють іграшку з тонких або сипучих тканин. Міцність шва залежить від довжини стібка і інтервалу між стібками. Шов, який виконаний густо, короткими і рівними стібками, нагадує машинну строчку.
	ШОВ «КРАЙОВИЙ». Його виконують при зшиванні тканин, які не обсипаються: хутро, шкіра, замша.
	ПЕТЕЛЬНИЙ ШОВ. Його використовують в роботі з матеріалами, які обсипаються. Шов виконують як з лицьового так і з виворітного боку. Проколюють край тканини голкою до себе, нитку накидають на голку зліва і протягують. Петельний шов можна використовувати для обробки окремих деталей іграшки: обшити край одягу та ін..

 

 

 

 

ТЕРМІНОЛОГІЯ ВИГОТОВЛЕННЯ ІГРАШКИ

 

Терміни різання

Розрізати – розділити заготовку навпіл чи більшу кількість частин.

Відрізати – відділити від цілого якусь частину.

Вирізати – відділити від цілої, частини які знаходяться всередині чи по контуру.

Надрізати – різати деталі не до кінця, а до певної позначки.

 

Термінологія ручних робіт

Зметати -тимчасово з’єднати дві або декілька деталей

Наметати -тимчасово з’єднати дві деталі,які накладені одна на одну.

Приметати- тимчасово з’єднати невелику деталь з більшою.

Заметати- тимчасово закріпити підігнуті краї деталі, складки.

Обшити- обробити зрізи петельними стібками, щоб запобігти обсипанню.

Підшити- закріпити підігнутий край виробу постійними стібками.

Пришити- прикріпити фурнітуру, оздоблення на виріб стібками постійного призначення

 

Словник термінів

Деталі крою - вирізані з тканини деталі іграшки.

Довжина стібка - це відстань між двома послідовними проколюваннями голки.

Хутро - ворсистий матеріал, що використовується для пошиття іграшок-звірів.

Набивання- процес, в якому використовується вата, синтепон

Оздоблення-процес роботи над мордочкою іграшки та виготовлення прикрас та одягу.

Розкрій - процес, що складається з обведення шаблонів і вирізання деталей з тканини і хутра.

Збирання - процес з'єднання окремих частин в єдине ціле - іграшку.

Синтепон - наповнювач м'якої іграшки.

Стібок - це закінчений процес переплетення ниток на тканині.

Рядок - це ряд повторюваних стібків на тканині.

Шаблон - це готова форма деталі без припусків.

Ширина шва - відстань від зрізу деталі до строчки.

Шов - це ниткове з'єднання деталей.

Ескіз- зображення, виконане від руки, без дотримання точного розміру, але з витриманими пропорціями іграшки.

РОЗРОБКИ КОНСПЕКТІВ ЗАНЯТЬ

Тема заняття: Іграшки-сувеніри на основі кульок.

Мета заняття: формування компетентностей учнів:

Пізнавальної: Оволодіння учнями знаннями у галузі мистецтва і технологій. Вивчення основ естетики, дизайну, художньої грамоти.

Практичної: Набуття вмінь та навичок роботи з матеріалами та інструментами, виготовлення виробів в техніці «Іграшка з кульки», виконання технологічних операцій у відповідності до інструкційної картки.

Творчої: Розвиток творчої уяви, фантазії, креативного мислення, інтересу до художньо – прикладної творчості. Формування естетичних смаків, художнього і технічного хисту. Набуття досвіду власної творчої діяльності.

Соціальної: Виховання доброзичливості до оточуючих, охайності і старанності у роботі. Формування культури праці, позитивних якостей емоційно – вольової сфери(самостійність, наполегливість, працелюбство, та інші) Виховання гордості за свої досягнення і успіхи друзів.

Тип заняття: формування нових знань

Обладнання: зразки м’яких іграшок, трикотажна та набивна тканини, хутро, вата, ножиці, голки, нитки, шаблони для виготовлення іграшок.

Хід заняття:

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

• Чи є у вас улюблені іграшки? Назвіть їх.
• Звідки у вас ці іграшки?
• Чи є у вас м’яка іграшка яку ви виготовили власноруч?

ІІІ. Оголошення теми і мети заняття.

– Сьогодні ми навчимося робити гарні м’які іграшки, а саме: розкроювати деталі за допомогою готових викройок, формувати з них кульки, виготовляти іграшки за власним бажанням.

ІV. Формування нових знань.

– М’які іграшки, власноруч пошиті із залишків тканини або хутра та дотепно оздоблені, завжди були бажаними подарунками як для дітей, так і для дорослих. Про це розповідається у вірші, який ви зараз почуєте.

Бажані подарунки

Про це слід завжди пам’ятати,

Щоб мати дружні стосунки,

У дні буденні чи у свята

Робити треба подарунки.

Вони у будь-яку хвилину

Завжди і бажані, і вчасні,

Приємно радують людину,

Приносять їй святковий настрій.

І подарунки, особливо,

Ті будуть кращими зразками,

Які ви зробите дбайливо

Своїми власними руками.

Тож до роботи зараз, діти,

Будь ласка, ставтеся сумлінно.

Ми будемо сьогодні шити

Цікаві іграшки з тканини.

Оці ведмедики гарненькі,

Лисички, зайчики, щенята –

Легкі, пухнасті і м’якенькі,

Із хутра зшиті звіренята.

Старанно шийте і охоче,

Не слід при цьому поспішати,

Щоб потім ви могли урочно

Їх теж комусь подарувати.

(І.Дубинський)

Перш ніж пошити вироби, їх необхідно розкроїти. Для цього спочатку виготовляють викрійки (шаблони) із цупкого паперу, або тонкого картону.

При розкроюванні необхідно враховувати властивості матеріалу, наприклад його розтягування. (У повздовжньому напрямі тканина майже не розтягується, в поперечному – незначно, а в діагональному напрямку – найбільше розтягується).

Перед розкроюванням тканини необхідно визначити її лицьовий бік. (У ворсових тканинах лицьовим є той бік, що має ворс; тканини з атласним і сатиновим переплетінням мають блискучий лицьовий бік; у набивних – на лицьовому боці завжди розташований малюнок).

Для розкроювання тканини розкладають на столі лицьовою стороною донизу, на неї, у напрямку повздовжніх ниток, накладають основні (великі) викройки. Їх закріпляють на тканині за допомогою кравецьких шпильок. Крейдою, або висушеним шматочком мила обводять краї викрійок та за отриманою розміткою вирізають деталі. Сьогодні ми виготовляємо м’які іграшки за бажанням – ведмежатко, курчатко, цуценятко, поросятко, козенятко чи тигренятко. Всі ці іграшки виготовляємо на основі кульок. На прикладі іграшки-зайченятка розберемо пошив та технологічну схему цього виробу.

(Демонстрація зразка) Чи подобається вам ця іграшка? Вона може бути гарним подарунком на день народження для ваших молодших братиків, сестричок або родичів.

Іграшка складається з двох частин: голови і тулуба. Для виготовлення зайченяти нам знадобиться хутро або ворсова тканина білого (сірого чи голубого) кольору й трикотаж білого або рожевого кольору. Користуючись шаблонами, розмічають і вирізають деталі з тканини. Заготовку голови (тулуба) прошивають по краю круга швом «уперед голкою» або «через край» міцною ниткою і трохи стягують. Наповнюють кульку ватою і стягують ниткою. Менша кулька – це голова, а більша тулуб. Пришиваємо голову до тулуба.

Із трикотажу рожевого кольору вирізають круг, також прошивають ниткою, наповнюють ватою і стягують. Утворену кульку перетягують чорною ниткою на дві половини – це мордочка. Щоб зробити вусики – вишиваємо чорною ниткою крапочки на мордочці, а тепер пришиваємо її до голови.

Із драпу, користуючись шаблоном, розмічаємо і вирізаємо деталі вух. Пришиваємо їх до голови. А тепер можемо ще приклеїти очі, носик, язичок, хвостик і лапки. Іграшка завершена. Для оформлення зайченяти можна пошити моркву, картузик, причепити бантик чи виготовити квіти з бісеру.

Для роботи над м’якою іграшкою нам знадобляться матеріали: хутро, поролон або вата, нитки, викрійки, а також інструменти для праці: голка, ножиці, наперсник і гольник.

V. Практична робота

1.Інструктаж (технологічна схема).Подивіться на готовий виріб і графічну інструкційну картку та встановіть послідовність виготовлення виробу.

1. Розмітьте за викройкою і виріжте деталі іграшки із зворотного боку тканини.

2. Деталі голови й тулуба прошийте швом «вперед голкою» і трохи стягніть.

3. Виверніть заготовки та наповніть їх ватою або поролоном.

4. Стягніть краї кружечків, утворіть кульки та зафіксуйте їх ниткою.

5. Пришийте голову до тулуба.

6. Виготовте мордочку і пришийте її до голови.

7. Шаблони вушок обвести на тканині, вирізати й пришити до голови.

8. Приклеїти до іграшки очі, ніс, язичок, лапки, хвостик.

9. Оздобити іграшку за бажанням (бантиком, капелюшком, морквою, букетом)

 

2. Фізкультхвилинка.

Щось втомились ми сидіти,

Треба трохи відпочити:

Руки вгору, руки вниз,

На сусіда подивись.

Руки вгору, руки в боки,

А тепер чотири скоки.

Ось так, ось так!

У долоні поплещіть

І долоні розітріть.

Всі на місце, все гаразд,

Працювати прийшов час!

 

3.Повторення правил безпечної праці під час роботи з ручними інструментами.

(Інструктаж веде вихованець, що виконує роль інструктора, який зачитує правила по техніці безпеки і при цьому навмисне пропускає деякі з них, щоб діти змогли їх доповнити.)

– Перш ніж розпочати роботу повторимо правила безпечної праці з голкою та ножицями:

– Голка має бути в подушечці для голок (гольниці);

– Ножиці потрібно використовувати з заокругленими кінцями;

– Класти ножиці на стіл потрібно так, щоб вони не виступали за край кришки столу;

– При роботі з ножицями потрібно уважно слідкувати за лініями розрізу;

– Під час різання тримайте матеріал лівою рукою, так, щоб пальці були в стороні від леза ножиць;

– Не тримайте ножиці кінцями вгору;

– Не залишайте ножиці в розкритому вигляді;

– Не ріжте ножицями на ходу;

– Не підходьте до товариша під час різання;

– Передавати ножиці товаришу тільки в закритому вигляді, вперед кінцями.

 

4. Виконання практичної роботи.

– Сьогодні наш кабінет перетвориться на казкову фабрику іграшок. А ви будете чарівними майстрами іграшок. Але спочатку потрібно оволодіти навиками закрійника, бо від того чи правильно буде виготовлений шаблон і розкроєні деталі, залежить зовнішній вигляд іграшки. (Діти виконують практичну роботу з опорою на інструкційну картку. При зшиванні деталей, керівник слідкує за дотриманням правил безпечної праці)

VI. Оцінювання результатів роботи.

Керівник перевіряє якість виготовлених іграшок, оцінює працю дітей,
заохочує та хвалить їх. Звертається з проханням до учнів самостійно оцінити якість власної роботи.

VII. Підсумок заняття.

Обговорення нових навичок, досягнень, результатів

VIII. Прибирання робочих місць.

Керівник слідкує за прибиранням робочих місць, визначає чергових вихованів.

ІХ. Домашнє завдання.

 

 

Х. Список використаної літератури:
1. Кочетова С. «Мягкая игрушка. Игрушки для всех» – М.: Изд-во «Эксмо»; 2004г.
2. Ефимова А.В. «Работа с мягкой игрушкой в начальных классах» – М.: «Просвещение», 1978 г.

 

Тема : Технологія  виготовлення  плоскої  м’якої іграшки. Планування роботи.

Організація робочого місця. Правила безпечної роботи та санітарно-гігієнічні вимоги.

Тип заняття:  Практична робота.

Мета уроку:Ознайомити учнів з технологією виготовлення плоскої м’якої іграшки. Вдосконалювати практичні навички учнів.

Розвивати творче мислення, естетичні нахили учнів.

Виховувати любов до праці.

Методичне забезпечення. Обладнання. 

Інструкційні карти, шаблони іграшки. Ножиці, шпильки, голка, нитки, тканина.

 

Хід заняття.

1. Організаційний момент.

Перевірка присутності вихованців та їх готовності до заняття;

Повторення правил безпечної роботи

2. Актуалізація опорних знань.

Бесіда (фронтально)

Яку тканину обрали учні для роботи?

Які чинники вибору?

Оглянути тканину, принесену учнями, проаналізувати добір, надати рекомендації щодо взаємообміну.

3. Мотивація навчальної діяльності

Виготовлення будь якого виробу складається з двох етапів – виготовлення деталей та монтаж виробу. Від якості деталей залежить якість готового виробу. Неточності, допущені під час розкрою з недбалості чи браку знань часто неможливо виправити в подальшій роботі.  На цьому уроці ви навчитесь самостійно і якісно розкроювати деталі іграшки.

4. Повідомлення теми уроку.

5.  Постановка завдань перед учнями.

Учні повинні виготовляти нескладну іграшку;

організовувати робоче місце;

дотримуватися правил безпечної праці, санітарно-гігієнічних вимог;

Учні повинні вміти: розкроїти нескладний виріб, зметати деталі.

6. Вивчення нового матеріалу.

6.1.Розкроювання виробу.

Пригадайте відомі вам правила розкроювання виробів.

Оглянути  тканину на наявність дефектів, Визначити напрямок малюнку, напрямок ворсу, напрямок нитки основи (як саме?)

Розкроювати парні деталі краще у подвійній розкладці тканини, але у випадку невеликих та окремих шматочків тканини всі деталі доведеться розкроювати в одинарній розкладці. Не забувайте для парних деталей перевернути лекало (заздалегідь пронумеруйте його сторони )

Деталі з хутра, пальтової тканини, дрібні деталі, що не вивертаються, а зшиваються з лицьового боку, викроюємо без припусків на шви.

Деталі з сипкої, тонкої тканини викроюємо з припусками 0,5-1 см.

Спочатку розкладаємо і обводимо великі деталі іграшки, потім малі. Обов’язково перевіряємо наявність всіх основних та декоративних деталей. У випадку нестачі матеріалу перевагу віддаємо основним деталям.

Вирізайте деталі виробу гострими ножицями з дотриманням правил безпеки праці. Врахуйте особливості роботи з хутром.

6.2. Планування роботи пошиття іграшки.

1. Перевірити наявність всіх деталей крою. Складіть їх у окремий пакет, виймайте тільки для роботи. 

2. Оформіть обличчя ( мордочку) іграшки.

3. Зметайте основні деталі іграшки.

Шов «уперед голку» (зметувальний). Це найпростіший, але разом з тим найпотрібніший із швів. Роботу над кожною, без ви­нятку, іграшкою ви починатимете саме з нього. Якщо шити іграшку, попередньо її не зметавши, деталі можуть зміститися і робота буде зіпсована: іграшка вийде косо­бокою, неохайною. Виконують шов «уперед голку» так. Дві деталі іграшки складають лицем до лиця і, відступивши 0,5 см від краю, прошивають їх невеликими стібками справа наліво.

 

4. Зшийте деталі іграшки ручним швом «петельний, крайовий  (хутро, шкіра).

5. Виверніть та виправте іграшку, наповніть синтепоном, зшийте залишений для вивертання отвір.

6. Оздобіть іграшку за власною розробкою.

7. Практична робота.

Практична робота №1.

Розкроювання деталей іграшки.

Практична робота №2.

Зметування деталей іграшки.

Роботи виконуються за інструкційними картами та фотомайстер - класом, що демонструється на мультимедійній дошці.

Учитель контролює правильність виконання роботи та дотримання учнями правил безпеки праці, надає консультацію та практичну допомогу, збирає інформацію для оцінювання роботи учнів.

8. Підсумки практичної роботи.

Оглянути об’єкти праці, відмітити якісні робот; виявити можливі недоліки, проаналізувати та намітити шляхи усунення недоліків.

9. Підсумки заняття.

Бесіда (фронтально)

Чи отримали ви на уроці очікуваний результат?

Що нового ви дізналися на занятті?

Чому навчилися?

 

10. Домашнє завдання.

Закінчити зметування іграшки. Добрати нитки для зшивання постійним швом.

11. Прибирання робочого місця.

 

 

Лекало  плоскої іграшки :

Ведмедик.

Зайчик

Котик

 

Тема заняття.М’яка  іграшки  у  сучасному  декоративно- ужитковому  мистецтві. Плоскі та об’ємні іграшки.

Матеріали  для виготовлення  м’якої іграшки  та  їх властивості.

Інструменти та пристосування для  шиття м’якої іграшки.

Мета заняття.Ознайомити учнів з видами іграшок, місцем іграшки в сучасному інтер’єрі.

Навчити правильно добирати матеріали для виготовлення іграшки. Вдосконалювати практичні навички  учнів у виконанні ручних швів, виховувати свідоме дотримання учнями правил безпечної праці.

Методичне забезпечення.

Шаблони «валентинок», зразки  та фотографії м’яких іграшок, презентація, інструкційні карти виконання ручних швів зі зразками, технологічна послідовність виконання іграшки, інструкція вступного інструктажу, журнал реєстрації вступного інструктажу.

Обладнання, матеріали.

Голка, нитки, шпильки, ножиці, олівці, швацька крейда (мило), тканина.

Мультимедійне обладнання.

Основні поняття.

Іграшка народна, декоративна, ритуальна, театральна, колекційна, авторська. Шов петельний. Матеріали натуральні та хімічні.

Тип уроку.  Комбінований.

Хід уроку.

1. Організаційний момент.

Перевірка присутності учнів та їх готовності до уроку.

2. Актуалізація опорних знань.

2.1. Ви гарно відпочили протягом двох тижнів, можливо,  подорожували, зустрічались з цікавими людьми, навчились новому рукоділлю чи виготовили самі якісь вироби. (учні коротко розповідають або демонструють вироби).

Під час роботи ви користувались інструментами (якими саме) безпечно, вас ніхто не відволікав і травм ви не отримали?

2.2.А тепер пригадайте :

Які небезпеки можуть очікувати в майстерні під час виконання практичної роботи?

Як потрібно поводитись в майстерні трудового навчання?

Як підготувати до роботи робоче місце та інструмент, в тому числі електризований?

Яких правил потрібно дотримуватись під час практичної роботи?

Які дії потрібно виконати по закінченню роботи?

Як діяти у випадку несправності інструменту чи травмуванні?

Під час обговорення потрібно дотримуватись  рекомендацій «Інструкції охорони праці в шкільних майстернях».

(По закінченню  уроку вчитель виконує запис в журналі інструктажу).

3. Мотивація навчальної діяльності.

 Серед дитячих подарунків іграшка займає провідне місце. Дорослі також дарують один одному іграшки, часто авторські. Саморобна іграшка набула останнім часом величезної популярності – влаштовуються виставки саморобної іграшки, проводяться майстер класи виготовлення іграшки, створюються спільноти за інтересами. Сьогодні ми разом долучимось до мистецтва створення іграшки.

4. Повідомлення теми уроку.

5.  Постановка завдань перед учнями.

Учні повинні називати і розрізняти види м’яких іграшок;характеризувати матеріали, які використовуються для виготовлення  іграшки;

Учні повинні вміти добирати  матеріали,  інструменти та пристосування для роботи; виконувати ручні шви, дотримуючись правил безпеки праці.

6. Вивчення нового матеріалу. (виділені в тексті пояснення фрази даються під запис)

Слово вчителя.

6.1.Іграшки  у  сучасному  декоративно- ужитковому  мистецтві.

Іграшка споконвіку була невід’ємною складовою життя людини – в історичних музеях всього світу демонструють глиняні, металеві, дерев’яні іграшки різних часів та народностей, за ними вивчають культуру та побут людей.

Основне призначення іграшки – бути забавою для дитини, одночасно розвивати  інтелект та привчати до певних практичних дій (брязкальце для немовляти, зменшені  копії машин, побутових речей та приладів, інструментів, ляльки, іграшкові тваринки, тощо).

Але й дорослі теж не забули про іграшки. Сучасні іграшки мають різне призначення:

Розвиваючі іграшки для дітей (різноманітні машинки, ляльки,лялькові меблі та посуд, іграшкові побутові прилади; набори іграшкових інструментів, електронні іграшки).

Декоративні іграшки для прикраси житла (глиняні, фарфорові, металеві статуетки, кухонні іграшки-грілки, ляльки в оригінальному чи народному одязі, копії машин, літаків, кораблів, великі яскраві та пухнасті м’які іграшки, іграшки-саше,тощо).

Колекційні іграшки ( будь які іграшки, що мають свою історію або виготовлені в обмежено невеликій кількості для колекцій, часто з дорогих матеріалів або відомими особами).

Народні іграшки ( ляльки , маленькі предмети побуту, зображення тварин та птахів, виготовлені з природних підручних матеріалів, що склались історично для кожної народності).

Ритуальні іграшки (часто народна іграшка несе ритуальне навантаження – оберіг – фігурки коней чи птахів, лялька-берегиня;

у східній культурі – різноманітні статуетки богів і тварин, підвіски; фігурки з воску використовують у містичних обрядах.

Ляльки для театральних вистав  (пальчиковий театр, ляльки-рукавички, ляльки-маріонетки, тощо)

Іграшки-сувеніри.

(Під  час пояснення продемонструвати учням іграшки чи їх зображення).

Останні роки авторська іграшка набула неабиякої популярності. Матусі виготовляють безпечні, екологічні м’які  іграшки своїм діткам, умільці  - неповторні подарунки друзям, для декого це стає професією. Навіть у вигляді домашнього рукоділля пошиття іграшок дає можливість втілити свої творчі ідеї у вироби, отримати задоволення від роботи та підвищити власну самооцінку –« я це вмію».

Дехто з вас вже шив прості плоскі м’які іграшки-підвіски на ялинку  - це нескладно. Плоска іграшка складається з двох однакових деталей – просто одна деталь призначається  животиком і обличчям – вишиваємо  очі, ротик і носик, другу називаємо спинкою і пришиваємо хвостик. Саме з такої іграшки ми і почнемо роботу. (Продемонструвати учням плоскі м’які іграшки -  котик, ведмедик, зайчик)

Об’ємна м’яка іграшка більш складна у виконанні, бо складається з багатьох об’ємних частин; але така іграшка більш точно відтворює фігуру людини чи тварини, частини тіла іграшки можуть бути рухомими (продемонструвати об’ємні іграшки).

6.2. Матеріали  для виготовлення  м’якої  іграшки  та  їх властивості.

Перші м’які іграшки повинні були максимально точно відтворювати зовнішність тваринки  чи  людини, тому обирались матеріали відповідного кольору та фактури. В сучасних мультиках та на прилавках магазинів безліч іграшок фантазійних кольорів – зелені, рожеві, жовті та сині коти, песики, ведмедики …Тож, колір тваринки залежить від наявних матеріалів та вашої фантазії.

Для м’якої іграшки  знадобляться наступні матеріали :

Основні матеріали для деталей іграшки.

Штучне хутро з ворсом різної довжини – коротким, середнім, довгим (натуральнее хутро можна використовувати в окремих деталях чи для оздоблення).

Різноманітна тканина – з натуральних та хімічних волокон, різна за будовою та оздобленням; бажано, щоб зрізи тканини не сильно осипалися. Розмір клаптиків залежить від розміру деталей – іноді шматочки тканини із сірникову коробочку стають у нагоді.

Шматочки білої, чорної та кольорової шкіри – натуральної таштучної– згодиться пара від загубленої пальчатки, місцями потертий широкий пояс, уцілілі шматочки старої сумки, халяви  старих осінніх чобіт, тощо.

Оздоблювальні матеріали .

Відрізки різноманітних стрічок, мережива, тасьми, резинки, тощо.

Фурнітура – різні гудзики та намистини; непотрібна біжутерія – кліпси, підвіски, ланцюжки, тощо.

Нитки вишивальні та для вязання.

Зєднувальні матеріали.

Нитки швейні – міцні, краще армовані, різних кольорів (щоб добирати під колір тканини).

Клей – ПВА, ТИТАН, плавкий силиконовий клей.

Наповновач.

Синтепон, поролон, синтепух, холлофайбер (найбільш екологічний матеріал, використовується для наповнення диванних подушок). Можна використати інші обємні матеріали – вату, обрізки тканини – але тоді іграшка буде важкою та не такою мякою на дотик. Перших ведмедиків, взагалі, заповнювали деревяними ошурками.

Мяка проволока (приблизно 2 мм товщиною) для каркасів – алюмінієва чи мідна, краще в пласликовій ізоляції.

( Під час пояснення вчитель демонструє зразки матеріалів).

Обираючи матеріали для конкретної іграшки, потрібно визначити вимоги до виробу та обрати матеріали з відповідними властивостями.

Іграшки для маленьких дітей повинні, в першу чергу, бути безпечними – міцними, екологічно чистими, легко пратися; також вони повинні бути естетичними та недорогими. Таким вимогам відповідають натуральні тканини – бавовняні та лляні; наповнювач – холлофайдер; очі, носик та ротик іграшки краще вищити нитками (гудзики та намистинки маля може відірвати); проволочний каркас краще не використовувати взагалі.

Інша ситуація з декоративними  та колекційними іграшками – тут головною вимогою є естетичнічть, далі екологічність та міцність, а вже потім економічність. Для таких іграшок можна використовувати різноманітні мареріали – як натуральні, так і хімічні, доцільне оздоблення та фурнітуру, клейові зєднання, каркаси.

Міні-практикум  (робота в міні-групах)

Для роботи викликаються 4 учениці (2+2).

На столі розложена різноманітна тканина, фурнітура.  Кожна пара обирає карточку-завдання, виконує та демонструє класу результати.

1. Доберіть матеріали та оздоблення для виготовлення мякої ляльки-засипанки  у подарунок маленькій  дитині. Обгрунтуйте свій вибір.

2. Доберіть матеріали та оздоблення для виготовлення мякого полярного ведмедика у подарунок однокласниці. Обгрунтуйте свій вибір.

При потребі виховані виправляють неточності.

Вчитель демонструє бавовняну ляльку-засипанку та пухнастого  ведмедика.

Слово вчителя.

Начебто, я багато матеріалів перерахувала, але, повірте, майже все у вас вже є. Ось вам і домашнее завдання.

Погляньте навколо, пошукайте гарненько, попитайте маму й бабусю, і ви побачите, скільки різних матеріалів для роботи можна знайти у вашій домівці. Це всякі клаптики — залишки тканин і хутра — та старі речі: непотрібна зимова шапка, комір від потертого маминого пальта. Він хоч і ви­ношений, але з нього ще можна повирізати непогані шматочки. А саме пальто? Це теж чудовий матеріал для іграшок. А батьків фетровий капелюх? Дарма, що він побитий міллю — почистивши і випрасувавши, його цілком можна пустити в діло. А сестрич­чині рожеві повзунки? З них вийдуть гар­ненькі голівки для ляльок.

Бачите, як багато потрібних речей ви од­разу ж розшукали. Тільки це ще не все. Перш ніж узяти їх в роботу, треба трохи потрудитися: як слід все почистити або ви­прати, випрасувати, розчесати.

Штучне хутро легко переться й розчісу­ється. Фетровий капелюх треба розрізати на три-чотири частини і випрасувати через вологу тканину, а пальто чи інший одяг розпороти, почистити чи випрати деталі  і також старанно випрасувати.

6.3. Інструменти  для  шиття м’якої іграшки.

Перш ніж взятися до діла, поговоримо про те, які інструменти потрібні вам під час роботи над м'якою іграшкою. Їх не­багато, і всі вони вам добре відомі. Це но­жиці, нитки, голки і шпильки,клей, бажано ПВА  чи силіконовий— він добре клеїть і тканину, і хутро, і шкіру, а висихаючи, не лишає плям. До того ж його легко змити з рук та зі столу. Задля зручності клей можна налити у маслянку для машинного масла; силіконову паличку -  нагріти у полум’ї  свічки. Тільки запалювати свічку можна у підсвічнику з дозволу та у присутності батьків.

Не обійтися вам і без пінцета, за допо­могою якого ви будете вивертати готову форму і наповнювати її синтепоном. Замість пін­цета можна взяти і звичайний кілочок, ме­талевий або дерев'яний (чудово підійдуть палички для суші). Знадобиться вам також гостро заструганий олівець і, нарешті, наперсток. Він вам буде конче потрібний, коли ви шитимете цупку тканину або хутро.

А тепер пригадайте:

Як мають виглядати якісні голки та булавки? (гострі, рівні, неіржаві).

Де можна зберігати голки та шпильки? (в гольниці, в подушечці для голок, на магніті; категорично забороняється у маленьких мяких іграшках).

Як правильно зберігати ножиці під час роботи? (із зімкнутими лезами, кільцяси до себе, справа (зліва для шульги) на відстані від краю стола, щоб випадково не впали).

Як правильно передавати ножиці? Продемонструйте. (кільцями вперед, тримаючи пальцями  за зімкнуті леза).

Як відміряти оптимальну довжину нитки для ручного шиття? Продемонструйте. (Тримаючи двома пальцями за кінчик, обвести нитку кругом ліктя знову до пальців).

7. Практична робота.

Пошиття валентинки (сердечка) швом «петельний».

Матеріали та інструменти:   шаблон сердечка, тканина ( або розкроєні деталі валентинки), синтепон, голка, шпильки, ножиці, нитки, інструкційна карта виконання шва «петельний», технологічна послідовність виготовлення сувеніра.

Вчитель зачитує технологічну послідовність виконання іграшки, демонструє та пояснює кожен етап. Окремо в групах учнів вчитель демонструє виконання шва «петельний».

Учні виконують роботу, дотримуючись рекомендацій.

Вчитель контролює правильність виконання роботи та дотримання правил безпеки праці. При потребі проводиться повторний інструктаж.

Відзначає учнів, які самостійно та якісно виконали роботу.

8. Підсумки практичної роботи.

Оглянути виконані учнями валентинки, відмітити якісні роботи; виявити можливі недоліки, проаналізувати та намітити шляхи усунення недоліків.

9. Підсумки заняття.

Фронтальна бесіда.

Які бувають іграшки за призначенням?

Який матеріал ви будете добирати вдома для пошиття іграшки?

Як потрібно підготувати тканину, бувшу у вжитку, для повторного використання?

Чи сподобалось вам виготовляти валентинки? Які складнощі виникли у роботі? Чому виникли утруднення і як їх уникнути в подальшій роботі?

Оцінювання учнів на занятті.

10. Домашнє завдання.

Добрати матеріали  для виготовлення плоскої іграшки – ведмедика, зайчика, котика . Підготувати тканину для використання. Підготувати голку, шпильки та нитки в колір тканини.

11. Прибирання робочого місця.

Додаток №1.

Технологічна послідовність виготовлення сердечка-валентинки.

№ з/п	Послідовність виконання іграшки.	Схема виконання іграшки.
Розкроювання деталей іграшки.
1	Огляньте тканину, визначте лицьовий та виворітний боки, напрямок малюнку чи ворсу, наявність дефектів, напрямок нитки основи.
2	Складіть тканину вдвоє лицьовим боком всередину, виворітним назовні.
3	Прикладіть до тканини шаблон, враховуючи напрямок малюнка, ворсу, ниток основи та приколіть шпильками. Обведіть шаблон по контуру олівцем.
4	Відколіть шаблон, сколіть обидва шари тканини шпильками.
5	Акуратно виріжте обидві деталі по наміченій лінії.
Пошиття іграшки.
6	Складіть деталі лицьовим боком назовні, виворітним всередину, суміщаючи зрізи. Сколіть деталі шпильками поперек шва.
7	Зметайте обидві деталі по контуру швом «уперед голку». По ходу шва видаляйте шпильки.
8	Коли залишиться незметаним відрізок шва довжиною  2-3 см, нещільно наповніть іграшку синтепоном для надання об’єму та продовжіть виконання шва.
9	Виконайте по контуру шов «петельний» нитками в колір тканини.
10	Видаліть нитки наметування.
11	Виконайте оздоблення іграшки за власною розробкою.

 

Додаток №2.

Ручні шви, що використовуються для  пошиття м’якої іграшки.

Назва шва та умови його виконання	Прийоми виконання шва	Схема виконання шва
Шов «уперед голку» (зметувальний). Це найпростіший, але разом з тим найпотрібніший із швів. Роботу над кожною, без ви­нятку, іграшкою ви починатимете саме з нього. Якщо шити іграшку, попередньо її не зметавши, деталі можуть зсунутися, і ро­бота буде зіпсована: іграшка вийде косо­- бока, неохайна.	Виконують шов «упередголку» так.Дві деталі іграшки складають лицем до лиця і, відступивши 0,5 см від краю, прошивають їх великими стібками справа наліво.
Шов «назад голку». Цим швом шиють іграшки з сипких, тонких тканин: ситцю, байки, трикотажу, вельвету, оксамиту, шта­пелю тощо. Кроїти з таких тканин вироби треба з припуском на шов (0,5—0,7 см).	Виконують шов «назад голку»таким чином: голка весь час ніби повертається назад, у те місце, звідки виходить нитка. На вигляд цей шов нагадує машину строчку.
Шов «через край». Ним найкраще шити іграшки з хутра — як штучного, так і нату­-рального.	Його виконують так: встром­ляють вістря голки в тканину зісподу і ви­водять її на себе. Голка начебто весь час описує коло і  рухається справа наліво, а нитка міцно обхоплює край деталей.
Ну, а якщо ви робите іграшку з товсто (пальтової) тканини чи фетру і вивернуи її неможливо, вам доведеться удатися ще до одного шва. Називається він «петельний». Ним шиють по лицьовому боку виробу.  Крім того, цим швом можна прикрасити, оздобити іграшку. В такому випадку слідбрати товсті яскраві нитки.	«Петельний» шов виконується справа наліво.На відстані 3-4 мм від зрізів деталей вколіть голку на себе, кінчик голки обведіть ниткою та затягніть петлю..Кожен  наступний стібок виконуйте так само на відстані 3 мм від попереднього.  Стібки розташовуйте та затягуйте рівномірно. Наприкінці  шва виконайте вузлик – 2-3 рази обведіть голку ниткою та затягніть петлю.

 

Тема ОБ’ЄМНІ ІГРАШКИ З ТКАНИНИ. ВИГОТОВЛЕННЯ М’ЯКОЇ ІГРАШКИ “КОТИК”

Мета: продовжити ознайомлення учнів з різними прийомами роботи із тканиною та нитками; навчити виготовляти іграшки із тканини; вдосконалювати прийоми роботи з ножицями, клеєм та нитками; розвивати увагу, творчі здібності, охайність; виховувати самостійність, посидючість, любов до праці.

Обладнання: тканина, голка, нитки, гудзики, вата або синтепон, шаблони, кольоровий картон, товсті нитки для в’язання, намистинки, ножиці, клей, зразки виробу, мультимедійна дошка.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

1. Привітання

2. Перевірка готовності до уроку

3. Упорядкування робочих місць

II. СПРИЙМАННЯ Й УСВІДОМЛЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Повідомлення теми та мети уроку

– Відгадайте загадку.

Ця тваринка вже від ранку

Нам співає колисанку,

Нявкає, муркоче

Та сметанки хоче.

Що це, діти, за воркотик?

Це пухнастий сірий… (котик).

– Цього чудового домашнього улюбленця ми сьогодні й будемо виготовляти. Це буде м’яка яскрава іграшка.

2. Розповідь учителя

– Що таке м’яка іграшка?

М’яка іграшка – дитяча іграшка зі штучного хутра, тканини і набивного матеріалу. Раніше для набивання використовували солому, тирсу, стружку, вату, волокна бавовни тощо. Тепер використовують сучасні матеріали: синтепон, синтетичні гранули тощо.

Для виготовлення м’якої іграшки потрібні кілька обов’язкових елементів – форма або лекало (авторське чи запозичене), відповідні матеріали (тканина, хутро, набивка тощо) та інструменти (ножиці, голки, палички для набивання тощо). М’яка іграшка розвивається за декількома напрямками. Один із них – спрощення образу, створення простих іграшок. Другий – це рух до натуралістичності майбутньої іграшки, коли іграшка стає схожою на певного звіра.

М’яка іграшка, зроблена власноруч,- це не тільки захопливе заняття, це завжди чудовий настрій після завершення роботи і гарний настрій тих, кому ця іграшка потрапляє до рук.

Раніше м’яку іграшку виготовляли за авторськими ескізами вручну, пізніше з’явилися спеціалізовані виробництва, знамениті своїми іграшковими колекціями. Але прагнення...

володіти своєю власною іграшкою завжди призводило до самостійного виготовлення іграшок для себе, своїх дітей або для друзів.

Сьогодні інтерес до м’якої іграшки зростає і, незважаючи на значну кількість фабричних іграшок, збільшується кількість майстрів щороку. Шиття іграшок – це частина великого розмаїття захоплень ручним хобі, що часто переплітається з іншими напрямками hand made.

– Давайте згадаємо, що це за тваринка? Які особливості та звички є у котика?

Мультимедійна презентація

КОТИК МУРЧИК

Котик мурчик наш голубчик,

Він не хоче їсти супчик,

Одним оком все моргає,

На ковбаси поглядає.

Поглядає та муркоче,

Він ковбаси їсти хоче,

Молоко також минає,

Щось напевно ще шукає.

Шмиг в комору він швиденько,

Ох рідненька моя ненько,

Шкоди вмить він наробив,

З глечика сметану з’їв.

Ну, а два додолу впало,

Бо сметани йому мало,

Він побачив в мисці сало,

В нього духу аж не стало.

Що не з’їв те надкусив,

Довго думав та тужив,

Де ще сили йому взяти,

Щоб те сало все владнати.

А. Грицаюк

Фізкультхвилинка

3. Демонстрування та аналіз зразка

1) Інструктаж учителя.

Мультимедійна презентація

– Розгляньте зразки на дошці.

Робота за підручником (с. 73)

– Виготовлятимемо іграшку в такій послідовності.

1. Обведіть шаблони на картоні та виріжте їх.

2. Покладіть шаблони на тканину та обведіть.

3. Виріжте всі деталі з тканини.

4. Складіть деталі між собою та зшийте швом “назад голку”, залишаючи не – зашитою частину завдовжки 3 см.

5. Виверніть зшиті деталі через незашиту частину.

6. Покладіть усередину синтепон або вату та зашийте.

7. З’єднайте деталі між собою.

8. Зробіть очі та ніс за допомогою гудзиків.

9. Вусики можна зробити з ниток чи тонкого дроту.

2) Повторення правил безпеки під час роботи (див. попередні уроки).

III. ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ

IV. ВИСТАВКА ТА ОЦІНЮВАННЯ РОБІТ УЧНІВ

Діти створюють виставку кошенят. Колективно оцінюють роботи.

V. ПІДСУМОК УРОКУ

– Що ми робили сьогодні на уроці?

– Яку іграшку виготовили власноруч?