Навчально-методичне використання дидактичних засобів на основі мультимедійних технологій у позакласній роботі з фізики

Навчально-методичне використання дидактичних засобів на основі мультимедійних технологій у позакласній роботі з фізики

Використання дидактичних засобів, створених на основі ін­формаційно-комунікаційних технологій, має два діалек­тично поєднаних аспекти — педагогічний і технічний.

Педагогічний аспект охоплює   питання, пов'язані зі створення специфічних носіїв навчальної інформації, їх змісту відповідно до дидактичних ви­мог навчального процесу, а та­кож із розробкою методики їх застосування, а технічний — питання створення або при­стосування апаратури, яка за­довольняла б педагогічні й тех­нічні вимоги щодо подання (вироблення) навчальної ін­формації.

Місце і роль таких дидак­тичних засобів у процесі подан­ня навчального матеріалу є однією з найважливіших проблем у методиці викладання. Тому її розв'язуванню треба приділи­ти особливу увагу й визначи­ти основні принципи навчаль­но-методичного використан­ня означених раніше комплектів матеріалів.

Для визначення місця ди­дактичних матеріалів з вико­ристанням мультимедійних технологій у навчально-методичному комплексі навчальної дис­ципліни розглянемо систему зв'язків у цьому комплексі (схема).

Як видно зі схеми, система складається з чотирьох елемен­тів: учитель, учень, позакласна робота та дидактичні засо­би на основі мультимедійних технологій. Кожен із цих еле­ментів пов'язаний з іншими, тобто зміни, які виникають в одному з них, ведуть до змін в інших. Тут можна визначити такі зв'язки:

•  позакласна робота — ди­дактичні засоби;

•  учитель — дидактичні за­соби;

•  учень — дидактичні засоби;

•  учитель — учень;

•  учитель — позакласна ро­бота;

•  учень — позакласна робота.

Завдання навчально-мето­дичного проектування перед­бачають дослідження кожного із зазначених зв'язків. У резуль­таті утворюється навчально-ме­тодичний комплекс забезпечення навчального процесу з фізики. В цьому комплексі на­вчально-методичне проекту­вання застосування дидактич­них засобів є тією частиною, яка визначається трьома пер­шими зв'язками. Центральною ланкою, що об'єднує ці зв'яз­ки, є дидактичні засоби в позакласній роботі на основі ком­п'ютерних технологій.

У процесі проектування зв'язку «позакласна робота — дидактичні засоби» визнача­ються такі форми його засто­сування, які глибше і повніше розкривають зміст позакласної роботи з фізики і водночас мак­симально використовують по­тенціал дидактичних засобів, тобто забезпечують взаємне про­никнення педагогічної задачі й дидактичних можливостей.

Метою проектування зв'яз­ку «учитель — дидактичні за­соби» є конкретизація умов, визначених при проектуванні зв'язку «позакласна робота — дидактичні засоби», з урахуванням тих обставин, у яких планується вивчати навчаль­ний матеріал. За цим напря­мом належить максимальною мірою розв'язати дидактичні задачі, що їх було поставлено при складанні навчальної про­грами з фізики. Умовою, яка визначає обсяг та інтенсивність застосування дидактичних за­собів, є уміння вчителя вико­ристати ці можливості, керую­чись принципом розумного дозування.

Метою проектування зв'яз­ку «вчитель — дидактичні за­соби» є забезпечення умов, що сприяють кращому сприйнят­тю учнями інформації, яку вчи­тель планує надати. При цьому враховуються як можливості використання дидактичних за­собів, так і фізіологічні можливості людини одержувати інформацію.

Схема

Утворення зв’язків у системі навчально-методичного комплексу

Отже, при проектуванні за­стосування дидактичних засобів у навчальному процесі належить керуватися такими мето­дичними принципами:

•  підпорядкування викори­стання дидактичних засобів пе­дагогічній задачі, а не навпаки;

•  розумне дозування вико­ристання дидактичних засобів на основі мультимедійних технологій у поєднанні з тради­ційними методами навчання;

•  поєднання можливостей традиційних і нових видів тех­нічних засобів, зокрема інтерактивних мультимедійних тех­нологій;

•  вибір такого варіанта, зав­дяки якому роль учителя під­вищується.

Розглядаючи питання до­цільності застосування таких дидактичних засобів, учитель повинен завжди виходити з то­го, що дидактичні засоби — це не самоціль, а лише засіб, який дає змогу якнайефективніше виконувати освітньо-виховні завдання.

Для визначення доцільно­сті використання дидактичних засобів на позакласних заняттях слід ураховувати такі чин­ники: педагогічну і наукову якість інтерактивних навчаль­них елементів, інтереси й вік учнів, зміст матеріалу, що по­дається, методичну зрілість са­мого педагога.

Залежно від дидактичної до­цільності методика використан­ня таких засобів може змінюватися. Якщо засоби та комплект матеріалів до них використо­вуються з дидактичною метою як наочна ілюстрація живого слова вчителя, то такий метод називається наочно ілюстративним.

Якщо дидактичні матеріали на основі мультимедійних тех­нологій використовуються як основне джерело нової інфор­мації, а вчитель організовує при

цьому активну пізнавальну дія­льність учнів, спрямовану на сприймання, осмислення, твор­че відтворення цієї інформації, то це активно-евристинний метод.

Педагогічна ефективність позакласних занять залежатиме від того, наскільки вміло вчи­тель зможе відшукати адекват­ну змістові заняття форму пові­домлення навчальної інформа­ції. Тому залучення дидактичних засобів у навчальний процес передбачає ретельну поперед­ню підготовку вчителя — мето­дичну й організаційно-технічну.

У методичній підготовці роз­різняють такі основні етапи.

1. Добір до теми, що вивча­ється, дидактичних засобів, які відповідають освітньо-виховним завданням заняття, і створен­ня відповідного навчального матеріалу.
2. Попередній перегляд і те­стування створених комплектів інформаційних, дидактичних та методичних матеріалів до те­матичних проектів з метою ана­лізу їх змісту.
3. Визначення доцільності використання розроблених ма­теріалів, виходячи із формуван­ня світогляду, розширення мож­ливостей експерименту, озна­йомлення з історією науки, розвитку критичного мислен­ня, здійснення зв'язку історії із життям тощо.
4. Визначення форми занят­тя для застосування навчаль­ного матеріалу, створеного ін-формаційно-комунікаційними засобами.
5. Визначення функцій ди­дактичних засобів у структурі заняття (повідомлення нової інформації, ілюстрація, узагаль­нення, систематизація, закріп­лення, контроль).
6. Вибір провідного методу використання дидактичних за­собів (наочно-ілюстративний, активно-евристичний) і мето­дичних прийомів показу (пов­ністю, частинами, окремими кадрами).

7. Визначення способів ак­тивізації пізнавальної інтересу учнів на етапах використання дидактичних засобів на осно­ві мультимедійних технологій.

8. Складання плану заняття. Отже, під час підготовки до занять з використанням дидак­тичних засобів, розроблених на основі інформаційно-кому­нікаційних технологій, необ­хідно визначити мету, скласти план і зміст самого заняття, визначити послідовність робо­ти з дидактичними засобами, порядок демонстрації матері­алу, а також вирішити, які по­яснення його супроводжува­тимуть, який час треба надати учням для адекватного сприй­мання інформації і т. ін. А са­ме підготовка й проведення по­закласних занять передбача­ють педагогічні вміння вчителя та роботу в два етапи: пер­ший — «домашня заготовка», другий — робота в класі.

Для того щоб використан­ня дидактичних засобів у позакласній роботі сприяло роз­виткові й формуванню стійких пізнавальних інтересів учнів, учитель повинен володіти від­повідними педагогічними виш­нями.

Відповідно до психологіч­ної структури діяльності вчи­теля розрізняють три групи загальнопедагогічних умінь, а саме:

•  конструктивно-проекту­вальні;

•  організаторські;

•  гностичні.

Конструктивно-проектуваль­ні вміння пов'язані з добором змісту і композицією матеріа­лу, який повідомляється, а та­кож із плануванням навчаль­но-виховної роботи з фізики, включаючи комплексне вико­ристання мультимедійних тех­нологій.

Організаторські вміння по­в'язані з організацією переда­чі інформації, діяльності вчи­теля і пізнавальної діяльності учнів на таких заняттях. Гностичні уміння пов'язані з вивченням і аналізом елект­ронних навчальних засобів, дія­льністю вчителя й учнів на за­няттях, проведених з викори­станням дидактичних засобів на основі інформаційних тех­нологій з метою розробки шляхи підвищення їхньої ефектив­ності.

Крім названих груп умінь, які є загально педагогічними, вчитель повинен володіти ще й уміннями, пов'язаними зі спе­цифікою застосовування в на­вчальному процесі інформацій-но-комунікаційних технологій. Ці вміння називаються технічними. За аналогією із загально-педагогічними вміннями їх мож­на віднести до трьох груп:

•  конструктивно-технічні;

•  експлуатаційно-технічні;

•  контрольно-технічні.

Зміст і структуру педагогіч­них умінь учителя доцільно роз­поділити на комплексні й уза­гальнені.

Комплексні вміння — це су­купність взаємопов'язаних еле­ментарних дій або операцій, які потрібні для виконання пев­ного завдання.

Узагальнені вміння — це су­купність взаємопов'язаних ком­плексних умінь, які дають змо­гу виконувати систему завдань.

Таким чином, роль умінь педагога в застосуванні інфор­маційно-комунікаційних тех­нологій, принцип їх домінантності в навчальному процесі набувають ще більшої ваги в сучасних умовах виникнення й поширення новітніх інфор­маційних комп'ютерних техно­логій навчання. Особливістю розвитку і застосування таких технологій навчання є те, що вони мають тенденцію прий­мати адаптивні властивості, які дають змогу встановлювати без­посередні зв'язки з учнями. В подальшому очікується, що пе­дагог буде все більше звільня­тися від певних контролюючих та інформаційних функцій, за лишаючи за собою такі голов­ні функції навчання:

• взаємозв'язок виховання й навчання;

• розвиток самостійного мис­лення учнів;

• керування та корегування процесу навчання з урахуван­ням новітніх досягнень науки і техніки, індивідуальних особ­ливостей тих, хто навчається;

• вироблення і постановка нових завдань навчання тощо.

Використання дидактичних засобів, розроблених на основі мультимедійних технологій під час позакласних занять, перед­бачає додержання умов постій­ної активної взаємодії вчителя, всіх учнів з широким залучен­ням як традиційних засобів на­вчання, так і створених на базі інформаційних комп'ютерних технологій.

Навчальний елемент у формі слайда, презентації чи ком­п'ютерної навчальної моделі не є самостійним джерелом інфор­мації для учнів. Зображення на ньому та зміст не можуть бути повністю засвоєними без по­яснень учителя й активної вза­ємодії з усіма учнями. Треба пам'ятати, що в такому навчан­ні вчитель виступає як органі­затор навчального процесу, як лідер групи.

Характерними для такого виду занять є досягнення на­вчальних цілей шляхом упро­вадження інноваційних техно­логій, пошуку відповіді на пи­тання Як навчати? Як створити умови?, а не традиційне Що ви­вчати ?

Саме такий підхід формує активний тип навчання, що пе­редбачає застосування мето­дів, які стимулюють пізнаваль­ну активність і самостійність учнів. Учень виступає суб'єк­том навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учи­телем, що є необхідною умо­вою для розвитку інтересу в позакласній роботі до навчання фізики.