ВИХОВНІ ГОДИНИ  У  КОЛЕДЖІ

 

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК 

 

НА ДОПОМОГУ КЕРІВНИКУ АКАДЕМІЧНОЇ ГРУПИ

 

Вінниця,  2019

УДК 371.2-053.6

 Виховні години у коледжі. Навчально-методичний посібник.

 

 

Укладачі: Янчук Н.А., спеціаліст вищої категорії, викладач загальнотехнічних дисциплін Вінницького коледжу НУХТ, старший викладач,

Мусієнко Л.П., спеціаліст вищої категорії, викладач загально- технічних дисциплін Вінницького коледжу НУХТ.

 

Рецензент: Вознюк Т.К., викладач економічних дисциплін Коледжу економіки і права ВКІ,  доцент кафедри «Маркетинг та підприємництво», кандидат економічних наук

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ухвалено на засіданні навчально-методичної ради

Вінницького коледжу НУХТ

Протокол №_____від____________

Голова навчально-методичної ради

                                                                        ______________Н. М. Данильченко РЕЦЕНЗІЯ

на навчально-методичний посібник викладачів  Вінницького коледжу НУХТ

Янчук Ніни Андріївни та Мусієнко Лариси Петрівни

«Виховні години у коледжі»

   Навчально-методичний посібник складається з анотації, вступу, основної частини, висновків та додатків. 

   Система виховної роботи в академічній групі  передбачає розробку виховних заходів таким чином, щоб у них відображались:  національно-патріотичне,  інтелектуально-духовне,  моральне та соціальне, правове та превентивнооздоровче, екологічне,  трудове, етичне та художньо-естетичне виховання, а також формування світоглядних позицій людини європейського зразка. В  посібнику  висвітлені матеріали тематичних виховних годин, зміст яких направлений на виховання інтелектуальної, духовно багатої, вільної, здорової, культурної особистості, що має творчі вміння та навички, адаптована в сучасному суспільстві та спрямована на його удосконалення.

   Навчально-методичний посібник виконаний на належному методичному рівні та може бути рекомендований в якості допомоги  керівникам академічних груп  під час підготовки до проведення тематичних виховних годин у коледжі зі студентами I-ІІ  року навчання.

 

Викладач економічних дисциплін Коледжу економіки і права ВКІ, доцент кафедри «Маркетингу та підприємство», 

кандидат економічних наук                                                                  Т.К. Вознюк

                                                                   

Анотація……………………………………………………………….6

Вступ…………………………………………………………………..7

Основна частина…………………………………………………….10

1.    Знання – це скарб, а вміння вчитись – ключ до нього……...10

2.    Я в колективі…………………………………………………..19 3. Пізнай себе і світ……………………………………………...26

4.            Конфлікт і спілкування……………………………………….30

5.            Хороші манери та ввічливість……………………………….42

6.            Толерантність та нетерпимість………………………………51

7.            Школа етикету. Вітання……………………………………...58

8.            Хочеш мати друга – навчись другом бути…………………..63

9.            Прощення чи помста……………….…………………………70

10.       Булінг – причини, наслідки та шляхи його подолання…….75

11.       Насильство та як його уникнути…………………………….78

12.       Розумне і змістовне проведення дозвілля…………………..91

13.       Депресія і способи боротьби із нею………………………...95

14.       Ти і твої батьки – неоголошена війна……………………...104

15.       Сімейні цінності…………………………………………….109

16.       Цінність життя……………………………………………....117

17.       Культура телефонної розмови……………………………….122

18.       Сила слова або отрута лихослів'я……………………………126

19.       Суд над Інтернетом. Інтернет – глобальне добро або зло?...130

20.       Кібер-булінг або агресія в Інтернеті…………………………142

21.       Шкідлива їжа. Що ми їмо?.......................................................149

22.       СНІД. Небезпека і профілактика…………………………….154

23.       Наркоманія – знак біди……………………………………… 162

24.       Негативний вплив тютюнопаління на організм людини…..166

25.       Тату – за чи проти?...................................................................171

26.       Торгівля людьми – сучасний прояв рабства………………..178

27.       Фінансова грамотність……………………………………….184

28.       Екологічна безпека…………………………………………...188

29.       Українці серед інших європейських націй…………………198

30.       22 січня – День Соборності України………………………..207     

31.       Революція Гідності в Україні……………………………….210    32. 14 жовтня – День захисника України………………………222

Висновки…………………………………………………………...227

Список використаних джерел…………………………………… 228

Додатки…………………………………………………………….230

 

 

 

    В навчально-методичному посібнику висвітлені матеріали тематичних виховних годин, зміст яких направлений на виховання інтелектуальної, духовно багатої, вільної, здорової, культурної особистості, що має творчі вміння та навички, адаптована в сучасному суспільстві та спрямована на його удосконалення.

   Виховна робота, до якої залучено студентів академічної групи, є невід'ємною складовою усієї системи освіти та виховання підростаючого покоління. Матеріали навчально-методичного посібника можна ефективно впровадити у виховний процес за умови використання наступних форм життєдіяльності колективу групи: словесних форм – зборів, доповідей, бесід, волонтерської інформаційної діяльності, «круглих столів», дебат-клубів, конференцій, зустрічей тощо; практичних форм – подорожей, походів, екскурсій, турнірів, конкурсів, проектної діяльності; наочних форм – діяльності музею коледжу та відвідування його експозицій, тематичних стендів, фотовиставок робіт студентів, творчих робіт, відеопрезентацій тощо.

   Система виховної роботи в академічній групі на І-ІІ курсах передбачає розробку виховних заходів таким чином, щоб у них відображались і пізнавальне, і громадянсько-правове, і художньо-естетичне, і спортивне, і трудове, і морально-правове виховання. Навчальний посібник може бути рекомендований в якості  методичної допомоги  керівникам академічних груп  під час підготовки до проведення тематичних виховних годин у коледжі зі студентами I-ІІ  року навчання.

   Обґрунтування актуальності проблеми. Кожному типу суспільства

відповідає певний тип освітньої системи, характер педагогічних відносин. Тому проектування та розробляння цієї виховної моделі можуть бути успішними лише завдяки чітким уявленням про те, на яких засадах базується взаємодія людини і держави, якого суспільства ми прагнемо, для життя в якій країні готуємо підростаюче покоління, від повторення яких помилок минулого його варто застерегти і що для цього потрібно зробити. Перед керівником академічної групи постає завдання – виховання громадянської особистості, громадян, які люблять свій народ, Україну, готові самовіддано захищати та розбудовувати її як суверенну, незалежну, демократичну, правову й соціальну державу, громадян, які мають людську гідність, національну самосвідомість, гуманістичну мораль, знають свої права і свободи, вміють цивілізованим шляхом відстояти їх, сприяють громадському миру і злагоді в суспільстві та дотримують законів. Виховання громадянина має бути спрямованим передусім на розвиток патріотизму, важливими якостями якого є турбота про благо народу, сприяння становленню й утвердженню України як незалежної, правової, демократичної, соціальної та успішної європейської держави.

   Модель виховної  системи у коледжі базується на принципах: 

   національного та політкультурного спрямування. Формування національної свідомості, виховання любові до рідного краю, свого народу, шанобливе ставлення до його культури;

   цілісності. Розгляд виховання як системного педагогічного процесу, спрямованого на гармонійний і всебічний розвиток особистості, докладання зусиль для формування цілісної картини світу;

   акмеологічному принципі. Побудова виховного процесу так, щоб вихованець засвоїв найвищі морально-духовні цінності, створення умов для оптимальної самореалізації особистості, що вміє долати труднощі та здатна свідомо приймати рішення;

   партнерської взаємодії та співробітництва. Ставлення до вихованців як до рівноправних партнерів у спілкуванні, навчання їх толерантного ставлення одне до одного;

   особистісної орієнтації. Попри те, що закони психічного розвитку проявляються у кожній  дитині своєрідно та неповторно, культивування Визначальною постаттю навчальних закладів був, є і буде викладач. Найпершою рисою кожного викладача має бути вроджена любов до дитини та природний нахил до виховання. Викладач повинен виступати в ролі провідника, консультанта, охоронця, наставника, учителя, друга. 

   Предметом методичної розробки є висвітлення тематичних виховних годин, направлених на виховання інтелектуальної, духовно багатої, вільної, здорової, культурної особистості, що має творчі вміння та навички, адаптована в сучасному суспільстві та спрямована на його удосконалення.

   Об'єктом методичної розробки є базові принципи моделі виховної системи у коледжі, гармонійне поєднання яких є запорукою ефективного виховного процесу.

   Метою даної роботи є методична допомога керівникам академічних груп під час підготовки до проведення тематичних виховних годин у коледжі зі студентами I року навчання. Навчально-методичний посібник допомагає у вирішенні наступних завдань виховної роботи у групі:  формування потреби в здоровому способу життя;

   формування необхідних соціальних навичок, що сприяють успішній адаптації в суспільстві;

   створення морально й емоційно сприятливого середовища для розвитку

особистості студента;

   сприяння розвитку пізнавальних процесів та інтересів студентів;  підтримка творчого прагнення студентів;

   створення умов для самовираження та самореалізації всіх студентів групи.

   Практична цінність полягає в подальшому впровадженню висвітленого матеріалу на виховних годинах, його вдосконалення, що розширює творчу діяльність викладача і вихованців.

   Наукова новизна методрозробки полягає у висвітленні змісту та орієнтовних форм виховної роботи в академічній групі. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Знання— це скарб, а вміння вчитись— ключ до нього.

 

Мета заходу:

пізнавальна: сприяти усвідомленню студентами важливості набуття освіти; допомогти студентам визначити шляхи вдосконалення власних навичок, навчати самостійно здобувати знання;  виховна: : виховувати у студентів потребу в постійній самоосвітній розвиваюча: розвивати вміння аналізувати, приймати рішення, вибирати

правильну позицію.  

Давайте поміркуємо. Як ви гадаєте, чому законодавство України визначає для кожного громадянина нашої держави обов'язковою саме повну загальну середню освіту? Хіба не можна обмежитися обов'язковою початковою чи хоча б неповною середньою? Здається, стільки державних коштів було б збережено, а натомість впроваджено дванадцятирічну середню школу. Крім того, щороку зростає кількість студентів вищих навчальних закладів. Та, навіть отримавши диплом, багато хто на цьому не зупиняється, а продовжує навчання в аспірантурі, докторантурі, вчиться заочно, здобуваючи другу спеціальність.

 Чи вважаєте ви, що багаторічна освіта є нагальною потребою людини?

Чому?

Чи згодні ви з думкою, що праця корисніша за навчання? Чому?

Чим зумовлений зростаючий попит на вищу освіту?  

Бачу, вас не потрібно переконувати у тому, що сучасний світ потребує людини з високим рівнем загальної культури, освіти, людини цілеспрямованої, мобільної, здатної швидко орієнтуватися і приймати оптимальні рішення у складних обставинах. Цей перелік вимог сучасності до людини можна продовжувати і

продовжувати. Але безперечним залишається одне: чим вищий рівень знань людини, тим більше вона відповідає всім цим вимогам, тим ширші можливості відкриваються перед нею, тим легше знаходить вона своє місце в суспільстві.

Нині, на початку третього тисячоліття, людство переходить від суспільства індустріального до суспільства інформаційного. Це вимагає від молоді, яка вступає в самостійне життя, глибоких знань, високого інтелектуального й фізичного розвитку.

Соціологи давно вже визначили, що людина, яка має повну середню освіту, у 2—3 рази швидше оволодіває робітничою професією, працює набагато продуктивніше, якісніше, бо стає відповідальнішою, вносить у роботу щось духовне. Однак оволодіння знаннями, набуття певної професії зовсім не означає, що по закінченні навчання людині все життя доведеться займатися однією і тією ж справою. Життя не стоїть на місці. Змінюються технології, змінюються, а то й зовсім зникають самі професії, з'являються нові спеціальності. Тобто сьогодення вимагає мобільного фахівця, здатного швидко адаптуватися в нових умовах професійної діяльності. Час диктує нам свої вимоги: хочеш не відставати від життя — учись!

Тому питання здобуття освіти стає чи не найголовнішою для

більшості молоді. Багато нинішніх негараздів у житті  нашої країни можна пояснити браком кваліфікованих фахівців, недостатньою компетентністю високих посадових осіб, які неспроможні йти в ногу з часом. До того ж добробут будь-якої держави більшою мірою залежать від інтелектуального потенціалу, рівня освіченості її громадян.

За твердженням учених 16—18-річний юнак за рік здатний засвоїти стільки знань, скільки 30-літня людина за три роки. Можна лише пошкодувати, що роки юності деяких людей позначені марнотратством часу, що відпущені природою молодій людині, блискучі можливості не використовуються. Хіба не від цього застерігав свого юного друга Михайла Ковалинського наш великий просвітитель-гуманіст Григорій Сковорода в одному зі своїх листів: «0 мій найдорожчий Михайле! Стережися ці деньки витрачати на пусте. Пам'ятай, що вони скарб... Я ніколи не перестану переконувати тебе, щоб ти присвятив себе не вульгарним музам, а прекрасним ділам... а для заохоти не можу не скористатися такими словами Еразма [Ротердамського]: «Пам'ятай, що ніщо не минає так швидко, як юність». Хай також завжди живе в твоїй душі і такий вислів Плінія: «Загублений той час, який ти не використав на навчання».

Ми вже відзначали, що головні ознаки сучасного життя — швидка зміна технологій, суспільних, економічних, виробничих обставин. Тому жоден навчальний заклад не може забезпечити людину знаннями на все життя, бо самі знання швидко застарівають. 

Творчого підходу до навчання, здатності до самоосвіти, потенціалу до постійного інтелектуального розвитку уміння застосовувати набуті знання на практиці — ось чого вимагатиме від вас життя за порогом коледжу.

Людина, спрагла до знань, відчуває постійну потребу в їх поповненні. Чим більше вона пізнає, тим більше їй хочеться знати, бо нові поняття, наукові відкриття, ідеї розширюють коло інтересів, відкривають привабливі обрії ще не пізнаного.

Космонавт Андріян Ніколаєв згадував: «Якось Генеральний конструктор Сергій Павлович Корольов під час прогулянки з космонавтами несподівано здивував запитанням: чи вміємо ми вчитися? Помітивши загальне збентеження, пояснив: «Постійно навчаючись, людина здатна творити нове, а саме така праця є справжньою радістю».

Жодна справа не принесе радості, якщо ми не вміємо її виконувати. Тож треба наполегливо виробляти в собі вміння вчитися, щоб навіть після тривалої, утомливої навчальної праці відчувати велике задоволення, підсилене радістю пізнання, вірою в силу свого розуму й волі.  

Студентів за видом їх головної діяльності

— навчання — можна з повним правом віднести до      людей         розумової   праці. Інтелектуальна робота студента є суспільно значимою, має величезну соціальну цінність, вимагає від студента неабиякої наполегливості, сили волі, високої самодисципліни й мужності. Так, саме мужності, щоб не зігнутися перед

труднощами, невдачами, уміти долати їх, доводити розпочате до кінця. На жаль, далеко не всім студентам притаманні такі якості.

Нам відомо чимало людей, чия сила волі, наполеглива праця гідні наслідування. 

 Великий американський винахідник Томас Едісон зазначав, що для продуктивної роботи необхідно мати один відсоток таланту і натхнення, а дев'яносто дев'ять відсотків — працездатності. Сам Едісон понад 50 років працював щодня у середньому по 19 годин, а при створенні акумулятора провів десятки тисяч дослідів.  

Відомий академік, дослідник Арктики Отто Шмідт у 14-річному віці склав план-програму свого життя: визначив, які книги треба прочитати, якими науками оволодіти, які проблеми розв'язати, як розвиватися фізично. Та коли він підрахував, скільки років знадобиться йому, щоб усе заплановане

виконати, то з'ясувалося: близько 900 років. Юний Отто скоротив програму — знову немислимий результат: 500 років. Скоротив

іще — вийшло 150 років. На цьому зупинився, бо надто важливим і необхідним було для нього те, що лишилося у програмі. Розпланувавши своє життя до хвилини, працюючи на межі можливостей, учений

навіть перевиконав 150-річну програму. Помер Отто Юлійович Шмідт на 65му році життя. Отже, за 50 років він творчо прожив 150, утричі перевищивши «норму».

Ви можете сказати: а чи треба так себе перевантажувати, виснажувати? Однак хай кожен із нас спробує зараз чесно відповісти на запитання: чого у мене більше — перевантажень чи недовантажень? Навряд чи хтось відповість, що він надто перевантажений. І не дивно. Багато хто часто робить скоріше те, що хочеться, що до вподоби, а не те, що треба. Крім того, на уроці і під час виконання домашніх завдань студенти  втомлюються здебільшого не від того, що багато розумово працюють, а від того, що не вміють працювати.  

Недовантаження— річ надзвичайно небезпечна. Людина, яка не займається фізкультурою, фізичною працею, недовантажує роботою свої м'язи, зрештою стає кволою, слабкою, а недовантажувати роботою мозок — значить не лише уповільнювати його розвиток, але й привчати до обмеженості мислення, позбавляти себе радості пізнання.

Тут доречно згадати притчу про бритву, яку любив розповідати своїм учням Леонардо да Вінчі.

«Якось промінь сонця упав на бритву, і вона засяяла, осліплюючи всіх навколо. Побачивши своє відображення у дзеркалі, бритва прийшла в захоплення, але одразу ж згадала, що їй щоденно доводиться голити густі чоловічі бороди, а перед цим її точать на грубому бруску, наводять на ремені. І вирішила вона сховатися у потайному місці, щоб зберегти свою красу від тяжкої роботи. Минув якийсь час, і бритві знову захотілося подивитися на себе у дзеркалі, та не блищало тепер її лезо, бо було роз'їдене грубою іржею і зазубрилося, як пилка... Ось так і розум людський хиріє та іржавіє у бездіяльності.»

Тож треба вже у студентські  роки не ховатися від труднощів, боятися бездіяльності мозку, привчати його до напруженої праці, долати звичку зайвий раз відпочити.

Давно помічено, що краще вчаться і більше встигають ті студенти, які не бояться себе перевантажити, які поспішають і спортивну секцію відвідати, і в художній самодіяльності взяти участь, і відвідати музичну чи художню школу, і вдома батькам допомогти, та й домашнє завдання виконати.

Напружений ритм життя мобілізує фізичні, інтелектуальні, емоційні резерви людини, примножує її сили.

   Замолоду багатьом із нас здається, що життя безкінечне. Усе ще попереду, все збудеться, справдиться. Коли? Потім, колись, пізніше. а як оте «потім» настає, часто-густо виявляється, що людина... спізнилася, з сумом оглядається вона у прожиті літа і знаходить там чимало моментів, які могли б круто повернути все її життя. Але щоразу щось ставало на заваді. Безтурботність? Легковажність? Звичка? Душевні лінощі? Брак мужності?.І людина зараховує себе до невдах, винуватить усіх і вся: учителів, батьків, друзів, обставини,

місто чи село, де живе. Усіх, тільки не себе — справжнього винуватця свого невезіння.

10 умов успішного навчання:  

1.   Упевненість у своїх силах, палке бажання вчитися, незгасаючий інтерес до знань. Немає гіршого в людині, ніж

слабкість і невпевненість у собі.

(Не обминайте труднощів, того, чого боїтеся. Соромитеся виступати перед аудиторією — шукайте можливостей виступати частіше. З'являється страх перед кимось або чимось — шукайте можливостей частіше зустрічатися з ними.)

2.   Розвиток сили волі. Успіх приходить лише до того, хто його прагне, добивається, завойовує, докладаючи максимум зусиль. (Не чекайте, що хтось відкриє ваші таланти і оцінить їх, відкрийте себе самі. Скажіть собі: я хочу, я можу, я зроблю. Не дозволяйте лінощам, особистим примхам і забаганкам керувати собою, заважати досягненню високої мети.)

3.   Увага та уміння сконцентруватися на справі.

(Не дозволяйте відвертати вашу увагу під час занять ні товаришеві,, ні телевізору чи мобільному телефону, ні приємним чи гірким спогадам тощо. Мислення — це активний творчий процес, що вимагає від людини напруження, уміння зосередитися на важливому, «розчинитися» у предметі думки.)

4.   Працьовитість, уміння швидко включатися в роботу, звичка систематично і наполегливо трудитися, ретельно виконувати роботу, обов'язково доводити розпочате до кінця.

(Не залишайте незрозумілих питань без відповіді. Пам'ятайте слова американського винахідника Едісона: «У науці все вирішують один відсоток таланту і дев'яносто дев'ять відсотків праці».)

5.   Суворе дотримання режиму дня, раціональна організація своєї навчальної праці, правильне чергування роботи й відпочинку, легких і важких предметів при виконанні домашніх завдань.  

(Плануйте ввечері справи на завтра. У кінці дня підбивайте підсумки, з'ясовуйте причини невиконання запланованого. Не забувайте, що лінь, постійне відкладання на потім незавершених справ не можуть бути супутниками успіху.)

6.   Не покладатися лише на механічну пам'ять, не зазубрювати матеріал, а намагатися осмислити його, визначити головне і другорядне.          

(Неоціненну допомогу навчанню нададуть і такі прийоми роботи над з'ясовуваним матеріалом: складання плану, конспекту, тез, логічних схем, узагальнюючих таблиць, діаграм тощо.)

7.   Самостійність у навчанні.  

(Учіться чітко формулювати, обґрунтовувати, відстоювати власну точку зору. Не чекайте, поки вчитель «розжує» і вкладе у вашу свідомість той чи інший матеріал. Найкраще запам'ятовується і засвоюється те, що здобуте ціною власних розумових зусиль, власної праці. Тому ще вдома пробуйте уявно «зазирнути» на урок, що буде наступним, передбачити матеріал, який буде розглядатися, скласти певну думку про нього. Ніколи не покладайтеся на підказки і списування.)  

8.   Пошуки шляхів практичного застосування своїх знань, навчальних умінь.

(Більше розв'язуйте задач, виконуйте вправ, виготовляйте різних саморобок, макетів. Працюйте не лише головою, але й руками. Передавайте свої знання товаришам. Це — найефективніший спосіб закріплення, удосконалення власних набутків. Та й самі вчіться у тих, хто вже досяг успіху в тому, що вас цікавить.)  

9.   Постійна самоосвіта, розширення свого кругозору.

(Пробуйте свої сили в різноманітних видах діяльності. І пам'ятайте: по-справжньому навчається лише той, хто вдумливо читає багато розумних книг. )

10.                      Постійний духовний розвиток, самовдосконалення, самовиховання в собі кращих людських якостей.

(Ерудованість, глибокі знання, навіть диплом про вищу освіту самі по собі ще не можуть бути ознакою справжньої інтелігентності. Остання риса передбачає ще й наявність у людини високих ідеалів, розвинутих естетичних смаків і культурних запитів.)

Бажаю вам здійснення найкращих задумів, завзяття, натхнення, творчих злетів, успіхів у сходженні до сяючих вершин знань.

 

Я в колективі.

«Колектив – це соціальний живий  організм, який тому і організм, що він має органи, що там є повноваження, відповідальність, спвввідношення частин, взаємозалежність, а якщо нічого цього немає, то немає й колективу».

                                                                                                                      А.С. Макаренко

Мета заходу:

 

пізнавальна: розкрити зміст понять: «колектив», «товариш», «лідер», «команда»; виховна:

виховання  ціннісного ставлення до себе;

       розвиваюча:

  розвивати цілеспрямоване сприйняття, логічне мислення, здатність до

самоаналізу

Викладач: « Як Ви вважаєте, що таке колектив?»  

Антон Семенович Макаренко (1888-1939) розробив теорію виховання особистості в колективі, розкрив його основні закони. 

Викладач: КОЛЕКТИВ - це сукупність людей, об'єднаних спільною діяльністю, спільними інтересами. Група людей, зв'язаних спільною працею в одній організації, установі, на підприємстві тощо. 

   Виховуючий колектив – це об ’ єднання вихованців, життя і діяльність якого мотивується метою і завданням суспільства, в якому добре функціонують органи самоуправління, а міжособистісні відносини характеризуються високою організованістю, відповідальною залежністю, прагненням до спільного успіху, духовним багатством та високоморальними інтересами.

   Спільна діяльність, взаємна відповідальність, наявність органів самоврядування, суспільно цінна мета, єдність з іншими колективами -  ознаки колективу. 

   Від того, як кожний член колективу ставиться до оточення, до своєї роботи, залежить не тільки настрій колективу, а і його здатність виконувати певні завдання, працювати на результат. 

   Не зважаючи на позитивне значення слова "колектив", яке часто вживалось у радянські часи із прикметником "трудовий", сьогодні і великі корпорації, й невеличкі підприємства віддають перевагу поняттю "команда". Ці терміни, звичайно, мають схоже значення, проте й багато відмінного. Розглянемо докладніше, що є спільного й відмінного між поняттями "колектив" і "команда", і чому більшість керівників мріють про колектив-команду.     Різниця між колективом і командою. За визначенням, колективом уважають більшість груп працівників, об'єднаних певними правилами, традиціями, постійним складом. Зазвичай члени колективу мають спільні інтереси, особисті стосунки. Проте вони не мають спільної мети, якої в них бути й не може, адже кожний член колективу працює над своїм завданням.     Колективом можна назвати, наприклад, групу менеджерів із реклами. Вони працюють в одному офісі, мають певні традиції, стиль спілкування, разом святкують Новий рік і день фірми. Проте командою їх назвати неможливо, оскільки як професіонали вони не взаємодіють під час роботи. 

   Прикладом команди може бути група, організована спеціально для вирішення певного завдання, досягнення конкретної мети. Члени такої команди активно взаємодіють між собою, вони працюють на результат. Проте така група не буде колективом, оскільки вони не співпрацюють протягом тривалого часу, не мають спільних правил чи традицій, зустрічаються тільки для обговорення та організації робочого процесу.     Отже, головною відмінністю команди є існування певної спільної мети. Учасники робочого процесу розподіляють завдання для досягнення цієї мети між собою, і кожний член команди є відповідальним за її досягнення. Важливим є так званий «зламний період», коли інтереси особистості поступаються місцем успіху команди. Після нього відбувається зміщення пріоритетів від особистого до спільного. 

Команда має також й інші важливі ознаки: 

-   присутність командного лідера, або «капітана команди»; 

-відносно невелика чисельність: ефективна команда має складатись не більше ніж із 10-20-ти осіб. Для колективу ж таких кількісних обмежень немає; 

-існують випадки, коли команда може бути створена в межах колективу. Така група матиме виконувати чітко визначені завдання та підпорядковуватись авторитетному, сильному керівнику;

-   розподіл ролей: кожний член командної групи має розуміти та виконувати своє призначення, а також уявляти, як воно пов'язане зі спільною метою та очікуваними результатами. 

-взаємозалежність: відмінність від колективу, в якому працівники або незалежні один від одного - колеги одного рівня, або однобічно залежні - керівник-підлеглі. 

   Створення колективу. Основним чинником формування колективу є організаційна структура, а не прагнення ефективної роботи групи. Зазвичай керівник може заохочувати певний стиль спілкування між працівниками чи забороняти неприйнятний. Проте повністю контролювати процеси спілкування між працівниками, особливо великого колективу, надзвичайно складно. Таким чином, якщо з'являється новий співробітник, у колективі відбувається зміна неформальних ролей - з'являються нові аутсайдери та лідери. Такі зміни не завжди корисні для спільної справи. 

   У той час,  як при виборі працівників для колективу керівники орієнтуються на рівень їхнього професіоналізму, при створенні команди особливої уваги вимагає відповідність особистих цілей меті команди, а також мотиваційній та ціннісній сферам. 

   Більшість тренерів і бізнес-психологів дотримуються думки, що існують два основних шляхи створення команди: 

проектування - потенційні члени команди обираються шляхом ретельного відбору з урахуванням вимог до учасників цієї команди; 

розвиток - склад учасників уже визначено, тому вирішується завдання перетворення колективу на команду. 

   Але в будь-якому разі у процесі створення команди існує кілька етапів: 

формування - визначення чисельності команди, постановка мети, розподіл завдань і ролей учасників; 

"подолання шторму" - етап стресу, коли відбуваються певні неминучі конфлікти, свого роду перевірка лідерів та інших учасників на відповідність вибраній ролі тощо;  повернення до норми - лідер визначений, необхідні правила встановлено, команда згуртована та готова до роботи;  відповідна діяльність, спрямована на досягнення актуальних завдань.     Передумовою створення команди є не тільки навчання учнів відповідних навичок, а і зміна їхніх поглядів на взаємодію, а також їхньої системи цінностей. 

   Спільне команди та колективу. Порівнюючи поняття «колектив» і «команда», виокремлюють такі спільні ознаки цих категорій: 

•      постійність контакту; 

•      об'єднання індивідів на ґрунті певних спільних завдань; 

•      відома організація; 

•      спільність дій та взаємна допомога. 

   Кожна особистість, яка є учасником того чи іншого колективу, має з ним певні стосунки. Їхній характер зумовлений родом і видом діяльності цього колективу, а також соціальним середовищем, у якому команда або колектив функціонує. Спільність інтересів і цілей колективу та особистості є найкращим середовищем для формування їх взаємовідносин. 

   Ефективність команди залежить від кількості її учасників: чим їх більше - тим менше ефективність. У такому випадку робота над утворенням команди з колективу буде недоцільною, а ось періодичні тренінги з побудови командної роботи (англ. "team work") можуть бути корисними.

   Помилки у створенні команди. Поширені випадки, коли замість команди керівник утворює таку собі "купку наближених". Це можуть бути колишні колеги, знайомі чи друзі, родичі тощо. Проте не завжди люди, вибрані керівником на власний розсуд, є найкращими професіоналами з вирішення певних завдань. 

   Насамперед це викликає незадоволення інших працівників колективу, оскільки багато хто з них має свої амбіції, грубе приниження яких, таким чином, викликає обурення та образу. Незадоволені перебігом подій, такі співробітники починають активно висловлювати своє незадоволення, поширювати плітки, провокувати конфлікти замість того, щоби спокійно працювати. 

   До того ж, згодом незадоволення існуючою ситуацією може стати поштовхом до текучості кадрів. Зміна кадрового складу, що відбувається регулярно, є негативною для роботи всього колективу. 

  Починати вирішувати проблему, яка вже утворилась, треба зі зміни складу команди. Це включає й перегляд і вивчення результатів роботи попередньої команди, аналіз позитивних і негативних моментів, підбиття підсумків. Необхідно також дослідити роботу команди як у цілому, так і окремих її учасників. 

   Ґрунтуючись на отриманих висновках, керівник має вирішити, хто з них відповідає своїй роботі (посаді) у групі, а хто - не відповідає. Отже, тих працівників, які вправно виконують свої обов'язки, треба залишити в команді. Іноді можливий варіант зміни призначення працівника в команді. Також необхідним заходом є пошук нових, відповідних учасників команди та її ретельна організація. 

   Необхідні параметри команди. Команда як особлива соціальна група має такі ознаки:   спільну діяльність;   спільні цілі; 

 спільну відповідальність;   особистісні неформальні взаємодії; 

 взаємодоповнюючий (за     професійними      та      психологічними характеристиками) склад групи; 

 участь усіх учасників команди у напрацюванні рішень;   чітко виражений лідер;   взаємний вплив;   стосунки, побудовані на довірі. 

   Наявність спільних цілей є необхідною умовою існування команди. Це є передумовою утворення такої групи. Проте спільні цілі можуть бути і у членів будь-якої організації, тому вони є недостатньою умовою діяльності команди. 

   Фактор спільної відповідальності може бути наявним лише за певних умов. Існують ситуації, коли кожний учасник команди має нести відповідальність за результат її роботи. В інших випадках цілком відповідальним є лідер групи. 

   Така особливість команди, як психологічне та професійне взаємодоповнення її учасників, без сумніву, підвищує її ефективність. Але в тому випадку, якщо члени команди мають однаково високий професійний рівень, доповнення один одного не є важливим фактором. 

 

   Участь усіх учасників команди в ухваленні рішень є можливою лише у групі, що не має авторитарного лідера. Авторитарне ж управління в команді має місце за певних обставин (наприклад, у спортивній команді). 

   Наявність у команді лідера є, безумовно, її необхідною ознакою. Як свідчать приклади з історії, якщо команда втрачає лідера, вона або розпадається, або знаходить і висуває нового лідера. Таким чином, команда без упевненого лідера, якого поважають, буде таким самим некерованим натовпом, як і підприємство без власника, школа - без директора. 

   І, нарешті, довіра в команді. Якщо лідер довіряє підлеглому, він може не турбуватися про вчасне виконання ним необхідної роботи. Підлеглий же спокійно працюватиме, не хвилюючись про завтра, про отримання фінансової та соціальної винагороди, оскільки довіряє своєму керівнику. 

   Таким чином, утворення та існування команди на базі колективу має бути ретельно продуманим і прорахованим кроком з боку керівництва закладу, особливо школи. Це пояснюється насамперед потребою значних фінансових витрат і професійної підготовки. Упровадження командної роботи потрібне тільки в тому випадку, коли цього вимагає високий рівень конкуренції або є інші вагомі причини. 

Творче завдання «Валіза чемності».

 Викладач малює на дошці великий чотирикутник – „валізу”. Студенти  починають збирати до неї необхідні „речі” - добрі почуття і риси характеру, які слід плекати у собі. Студенти  називають усе, що, на думку групи, допомагає людині у спілкуванні з оточуючими, а викладач  записує відповіді на тілі чотирикутника. Список орієнтовних відповідей:

 

доброзичливість;                  тактовність; доброта;                                 справедливість; миролюбність;                       життєрадісність; почуття гумору;                    врівноваженість;

чесність;                                чуйність; порядність;                            співчуття; повага;                                   щирість.

А ще менш важливим є уміння дотримуватись даного слова, бо з цього починається довіра до вас. І якщо ви протягом сьогоднішньої розмови відчули, що досі поводилися не так, як годиться справжньому товаришеві, і вирішили виправити свої помилки, то це плюс. Адже головне — вчасно усвідомити свою помилку, подивитися на себе критично і разом спробувати знайти шляхи подолання труднощів у спілкуванні.

Релаксація.

1.        Чи вважаєте ви за необхідне обговорювати питання такого змісту?

2.        Сподобався запропонований матеріал на тренінгу чи ні?

3.        Що нового для себе ви дізналися на протязі нашого тренінгу?

4.        Які пропозиції щодо поліпшення відношень у класі ви можете запропонувати?

І, на заключення, пригадаймо прислів'я:

Що одному не жарт, то колективу хвилинка. 

Що одному незручно, то колективу зручно. 

Громада – великий чоловік. 

Одна бджола мало меду наносить. 

В гурті й каша їсться. 

Журбою поля не перейдеш. 

Один за всіх – всі за одного! 

В гурті й смерть не страшна. 

Дружній череді вовк не страшний. 

Хто стає вівцею, того вовк з’їсть. 

Журбою горя не здолаєш. 

Пана в ребро – людям добро. 

На те й лихо, щоб з ним битись. 

Пізнай себе і світ.

Мета заходу:

 

пізнавальна:

розкриття позитивних здібностей студентів, знань про їх особистість, спілкування, взаєморозуміння та взаємоповагу; виховна: створення в колективі мікроклімату, який сприяв би духовному і творчому саморозкриттю, саморозвитку й самоформуванню особистості;        розвиваюча: розвиток студентів як особистостей.      

   Чи багато людей можуть похвалитися тим, що добре знають себе? А може, й не треба себе знати?

   Уявіть собі, що ви придбали новий сучасний комп’ютер. Ви знаєте з чого він складається, і тому вирішили одразу ввімкнути його і спробувати ним керувати. Чи можливо це? А якщо можливо, то чим це загрожує людині? Так, у кращому випадку ви лише зламаєте складну техніку, а в гіршому - зашкодите собі. Бо перш, ніж керувати, треба знати будову цього приладу, правила користування ним.

   Так само і людина. Щоб знати себе, треба себе пізнавати, а саме: які ми, як до нас ставляться інші, чи тебе поважають, люблять, які у нас риси характеру, звички, таланти…

Сьогодні ми зібрались, щоб поділитися своїми думками, послухати і почути кожного. Разом ми – студенти групи, але кожен з нас - це маленька часточка колективу, особистість, яка хоче, щоб до її думки прислухались, поважали, рахувалися з нею.    Послухайте  вірш:

Риба плаває в воді,

Птахи високо літають, Звірі бродять по землі, А людина – виростає.

Їздить, плаває, літає, Відкриває, пізнає, геть усе, Що в світі є.

   Мета нашої бесіди: краще пізнати самого себе та своїх друзів, одногрупників.

    Скажіть, чи є серед тих, хто є в аудиторіі, двоє однакових хлопців? А у коледжі, чи є хтось, щоб був вашою точною копією? ( Відповіді студентів).    Так от, вчені довели, що на всій Землі, де проживає понад 6 мільярдів осіб, немає жодної пари людей, які були б точною копією один одного. Уявляєте? Серед більше як 6 млрд. населення кожен із нас – єдиний у своїй неповторності на всій Земній кулі. А давайте зараз ми з’ясуємо, наскільки ми з вами схожі чи різні. Адже ви ровесники, навчаєтесь в одній  групі, можливо, й бажання та захоплення у вас однакові. Отож почнемо.

-   Підніміть руку ті, хто любить співати.

-   Ті, у кого сірі очі.

-   Піднесіть руку ті, хто любить морозиво.

-   А тепер хай піднімуть руку ті, хто вважає себе веселими.

-   Підніміть руки ті, кому буває страшно чи ніяково.

   Ну то що, однакові ми з вами чи різні? Деякі бажання та захоплення у нас збігаються, але все ж таки ми різні. Кожна людина відрізняється від іншої своїм характером, звичками, мріями і бажаннями, навіть зовнішнім виглядом, і багато чим іншим.

   Але … 

   Існує така східна легенда.

   Колись люди вірили, що існує не один, а багато богів. Одного разу боги вирішили створити Всесвіт. Створили зірки, сонце, море, гори, і створили Людину, і створили істину.

   Однак постало питання: куди приховати Істину, бо їм хотілось продовжити шлях пошуку Істини.

„Давайте сховаємо її на далекій зірці,” – сказав один.

„А давайте сховаємо її на далекій найвищій гірській вершині,” - запропонував інший.

„Ні, давайте покладемо її на дно найглибшої безодні.”

„А, може, сховаємо її на зворотному боці Місяця?”

А наймудріший Бог сказав:

„Ні, ми сховаємо Істину в серце людини. Тоді вона шукатиме її у всьому

Всесвіті, не знаючи, що носить її постійно в собі. ”

-   А як ви гадаєте, що таке Істина? (Відповіді студентів)

Приблизні відповіді: Те, заради чого живе людина, знання про те, як творити добро і долати зло. Правда перевірена досвідом.

-   А тепер подумайте, чого Боги все-таки сховали істину в серці людини?

(Відповіді студентів)

Приблизні відповіді: Кожен із нас – це маленький Всесвіт, це якась Істина. Ми можемо знайти Істину, якщо зазирнеш в себе, вивчимо себе, пізнаємо себе…

-   Не зважаючи на те, високі ми чи низькі, швидкі чи повільні, сумні чи радісні, усі ми носимо у своїх серцях Істину. Так?

-   Тож чи можна не поважати, не любити людину тільки за те, що вона дуже висока чи низенька? За те, що вона бідна або багата. Любити потрібно за її талант, духовність і чесність.

Отож, давайте зазирнемо в себе, пошукаємо Істину.

Як ми можемо пізнати себе?

1.Самооцінка;

2.Порівняння: з іншими людьми, з братами, сестрами 3.Оцінка тебе іншими людьми, батьками і родичами, одногрупниками, знайомими, друзями, сусідами, вчителями;

Зауваження: порівняння з іншими повинно бути розумним доречним, щоб не принизити людської гідності.

 

А зараз допоможемо одне одному в пізнанні оцінки інших людей. Адже немає абсолютно хороших або, навпаки, поганих людей. Кожен має якісь добрі риси характеру. Гра, у яку я пропоную зараз пограти, має назву „Комплімент.” Не забувайте, що комплімент – це люб’язний вислів із похвалою. Згадайте найкращі риси характеру своїх одногрупників і, звертаючись до кого бажаєте на ім’я, скажіть комплімент.

-   Кому було важко сказати товаришеві комплімент?

-   Кому було приємно чути гарні слова на свою адресу?

-   А може, хтось розгубився чи зніяковів, почувши комплімент від товариша?

-   Може, хтось не згідний з оцінкою товариша?

Та все ж, приємно чути гарні слова на свою адресу.

-   Як ви думаєте, чому між людьми виникають непорозуміння, конфлікти, суперечки? (Відповіді учнів)

Певно тому, що ми не хочемо зрозуміти співрозмовника, подивитися на ситуацію, що склалася, його очима.

Правила, які допоможуть уникнути непорозумінь.

1.   Поважай себе та інших людей;

2.   Іди на поступки іншим, умій жертвувати власними інтересами заради спільних;

3.   Радій власним успіхам та успіхам інших. Не будь заздрісний, злий.

4.   Постійно самоудосконалюйся.

5.   Намагайся бачити своїх друзів очима, слухати вухами, а відчувати серцем. Дуже часто доводиться чути таке: „Людина сама створює себе.”  Отож, і у кожного з вас є свої бажання, мрії, захоплення.

Напишіть своє бажання, мрію.

Що я люблю?

Моє улюблене заняття… Куди б я хотів помандрувати?

А зараз пошукаємо, в кого бажання чи мрії виявилися однаковими. Якщо це сталося, напишіть ім’я однокласника.

- Для чого ми грали у цю гру? Так, щоб ще раз переконатися, що ми з вами різні, але мрії і бажання можуть збігатися. Ось тоді ми створюємо групи, колективи, знаходимо собі друзів.   

   Отож, наша група – це теж єдиний колектив. І хоча ми всі різні, у нас є спільна мета: пізнати світ, рости і товаришувати, добре навчатися, бути щасливими.

   Успіх, задоволення, щастя не приходять самі собою, вони залежать від нас. Жодна людина не приходить у світ досконалою. Все її життя – постійний розвиток, пізнання, формування власного „Я”.

   

 

 

Конфлікт і спілкування

 

Мета заходу:

пізнавальна: дати студентам уявлення про конфлікт, розглянути його позитивні та негативні сторони, способи  розв’язання, та стратегії поведінки в конфлікті. Навчити студентів правильно оцінювати конфліктні ситуації, та враховувати інтереси інших людей при її вирішенні;

                            виховна:     :     виховувати     у     студентів     потребу     в       постійному

самовдосконаленні; розвиваюча: розвивати вміння аналізувати, приймати рішення, вибирати правильну позицію

Жити – значить мати проблеми. Вирішувати їх – значить рости

інтелектуально. (Дж.П.Гілфорд, психолог)

 

Наше заняття присвячене темі  конфлікту, ми маємо дізнатись це добре чи погано? Що робити коли конфлікт вже є? Як зробити, щоб конфлікт був скоріше позитивним ніж негативним досвідом в усіх тих випадках коли це тільки можливо. Як вийти з конфлікту не втративши себе. 

Вправа «Як на долоні»

Мета: актуалізація у студентів особистісного досвіду переживання конфлікту, демонстрація відмінностей у сприйнятті конфлікту різними людьми.

Студентам пропонується закрити очі, витягнути вперед руки долонями вверх  і уявити у себе на долонях КОНФЛІКТ.

Уявивши конфлікт, потримати його в руках, кожен може зробити з ним те що захоче.

Після виконання вправи проводиться обговорення.

-   Яким вам уявився конфлікт?

-   Якого він був кольору?

-   Які відчуття були у вас в той момент?

-   Що вдалось зробити з конфліктом?

-   Як ви себе почуваєте тепер?

Що ми називаємо конфліктом? 

Вправа «Асоціація»

Мета: Визначення емоційного навантаження яке для учасників має поняття конфлікт

На дошці записуємо слово «конфлікт» і пропонуємо учасникам перерахувати асоціації які у них виникають при думці про конфлікт. Усі асоціації записуємо.

Після того як список складений обговорюємо разом з учасниками  запропоновані асоціації з точки зору емоційного навантаження ( позитивна, негативна, нейтральна), ставлячи навколо записаних слів знаки «+»  «-», «+-». (Не проводимо обговорення в процесі запису, а лише фіксуємо асоціації на дошці.)

Вправа: «Хто за Що?»

Якщо ви вважаєте, що конфлікт – це завжди погано, підніміть праву руку. 

Якщо ви вважаєте, що конфлікт – це завжди  добре, підніміть ліву руку.

Якщо ви вважаєте конфлікт це і добре і погано, підніміть дві руки.

Групуємо учасників по виборам на 3 групи.

А тепер, давайте кожна група спробує пояснити свою позицію і організуємо дискусію. Якщо ваша думка під час дискусії зміниться і чиїсь аргументи будуть для вас переконливими,  ви можете змінити місце в своїй групі на іншу. 

Дискусію стимулюємо запитаннями типу:

Хто може навести приклад конфлікту, що відіграв позитивну роль в його житті?.чи призвів до чого не - будь доброго?  

В числі аргументів «ЗА» ( на користь конфлікту) можуть бути названі такі приклади:

-            будь – які зміни пробивають собі дорогу через конфлікт     зі     звичним,     традиційним,

відсутність конфлікту це ознака застою;

-            конфлікт стимулює самовдосконалення і особистісний ріст, пошук нових способів діяльності;

-            конфлікт може вивести на нову цікаву ідею;

-            тільки пройшовши через конфлікт і знаючи як поведе себе партнер в тій чи  інший  ситуації, коли стикаються ваші інтереси, можна говорити про те, чи добре знаєш людину і можеш їй довіряти;

-            в результаті конфлікту можна вийти на нові етапи у взаємовідносинах - зробити їх більш природними більш відкритими;

-            конфлікт загартовує характер, навчає здатності відстоювати свої інтереси;

-            допомагає виразити свої відчуття і зняти напруження;

-            краще розуміти людей;

-            допомагає подивитися на ситуацію з нової точки зору;

-            дає можливість добитися покращення ситуації;

-            вчить розуміти і поважати не схожих на тебе людей, це розширює круг спілкування;

В числі аргументів «ПРОТИ»:   

-            конфлікт     це      завжди        велике емоційне навантаження;  

-            є        ризик          зруйнувати

взаємовідносини;

-            є можливість не отримати того, що хочеш, чи залишитися без того що маєш тепер;

-            є ризик отримати удар по самолюбству чи згубити себе в очах оточуючих;

-            іноді конфлікт віднімає невиправдано багато сил і часу. 

В китайській мові для позначення поняття «конфлікт» використовується 2 ієрогліфа один з яких має значення «криза», інший означає «можливість».

Конфлікт завжди відкриває перед людьми нові можливості, а на скільки ці можливості вдається реалізувати, багато в чому залежить від людини, від її поведінки в конфліктній ситуації.

В попередній вправі виявилось, що конфлікт більше несе в собі негативних емоцій ніж позитивних, хоча є і багато  позитивних. 

Висновок в тому, що нам не завжди вистачає вмінь, навиків конструктивної поведінки в конфлікті. Нагадуємо що мета нашого заняття допомогти зробити конфлікт скоріше позитивним ніж негативним досвідом в усіх тих випадках коли це тільки можливо. Тому ми вчимось далі.

ТРИ ПІДХОДИ ДО РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТУ. 

-                      Чи можна в житті обійтись без конфлікту?

-                      Наскільки   часто           ми     стикаємось з

конфліктами?  

(Виконання практичної вправи)

Перед вами порожній стілець і є дві людини які хочуть на нього сісти. Як на вашу думку, це конфлікт чи ні?

-                      Як можна розв’язати цей конфлікт ?( Вислуховуємо відповіді, але не коментуємо.)

-                      Як в основному розв’язуються подібні конфлікти?

-                      Як ймовірніше всього вирішиться конфлікт, якщо одним з учасників буде жінка похилого віку, а іншим молодий чоловік? (З позиції норм, правил, традицій. Чоловік має поступитись.)

-                      Як ймовірніше всього вирішиться конфлікт, якщо одним з учасників будуть ровесники, але одному необхідно зав’язати шнурівок на взутті? (З позиції інтересу, кому важливіше сісти в даний момент, або з позиції сили.)

Робимо висновок про те, що конфлікт це нормальна і необхідна частина нашого життя, зображуємо трикутник і описуємо три різних підходи до вирішення конфлікту.

 Три підходи до розв’язання конфлікту

При розв’язанні  конфлікту використовується три принципово різні між собою підходи. 

1.                  Розв’язання конфлікту з позиції сили – традиційний найбільш типовий підхід до розв’язання конфлікту. В нашому випадку з стільчиком його ілюструє ситуація, коли успіх діла залежить від фізичної сили, міцності голосових зв’язок і часто запас нецензурних

аргументів.

Навіть якщо зовнішньо усе буде виглядати мирно, але все ж таки комусь доведеться поступитись, виходячи з того, що по його оцінці, розташування сил не на його користь, чи відповідаючи принципу « я не я, і хата не моя»,- все одно це вирішення конфлікту з позиції сили ( влади).

2.                  Підхід до розв’язання конфлікту з опорою на традиції, норми і правила. 

Людство давно придумало ряд правил та норм, які визначають деякі стереотипи поведінки в конфлікті. В нашому випадку, виходячи з них чоловік ймовірніше за все поступиться місцем жінці, не доводячи до рукоприкладства.

3.                  Третій       підхід          до      розв’язання         конфлікту         найбільш

конструктивний – він має враховувати глибинні потреби і інтереси сторін, перехід до співпраці від намагань вирішити конфлікт з позиції сили.  

 В даному випадку ми говоримо, що якщо буде зроблена спроба домовитись і врахувати реальні потреби і інтереси кожного. Бажання кожного сісти на стілець може бути пов’язане  з абсолютно різними мотивами: втома, бажання що не будь записати чи прочитати, необхідність зав’язати шнурки, бажання встановити контакт з кимось хто також сидить, важка

або крихка ноша. Погодьтесь, з’ясувавши ситуацію набагато простіше «розійтись на вузькому місточку» і знайти таке рішення, яке влаштує обох. 

Головною ідеєю врегулювання конфлікту в цьому випадку є перенос акцентів з позиції на глибинні інтереси. Непримиримі позиції часто можна легко розвести, так як за ними лежать зовсім різні інтереси. І це не таке рідке явище, як здається на перший погляд.

Типи поведінки в конфлікті

Для ілюстрації основних стратегій поведінки в конфлікті ми використаємо класичний конфліктологічний приклад з поділом апельсину.

Розв’яжіть конфлікт 

Нічий дармовий апельсин трапляється на очі одночасно  двом людям, причому кожному з них він в даний момент стає потрібним. Що робити?

1.   Апельсин можна поділити, це вихід? (Так) 

 Це стратегія компромісу, яка є прийнятною в нашій культурі. В цьому випадку кожному дістається пів - апельсина, а це значить що потреба кожної сторони буде задоволена лише на половину. І що часто може бути в такій ситуації: навіть якщо ділили рівно навпіл, у кожного учасника може виникнути враження, що іншому дісталось більше. Отже таке розв’язання конфлікту не повністю задовольняє обидві сторони.

2.   Кожна сторона може заволодіти фруктом особисто, скориставшись фізичною силою, соціальним статусом, психологічним впливом, віковими чи статевими перевагами.

 Це стратегія протиборства: «Мої цілі  мені важливіші , а решта нехай вирішують свої проблеми…» 

3.   Апельсином можна  розпорядитися нетрадиційно: викинути його через вікно, подарувати третій особі, роздавити. В загальному вигляді: «Навіщо вихованим людям сваритись через апельсин?» 

Це стратегія уникнення: нема об’єкту - нема конфлікту: немає особистої мети – немає проблеми. Уникнення – це втеча від конфлікту.

-         Фрукт може дістатись одному з учасників конфлікту внаслідок благородного вчинку іншого: «Він тобі більше потрібен, я обійдусь…».  

 Це стратегія поступу – відмови від власних цілей заради мети іншої людини. Такий вчинок, ми називаємо альтруїзмом, якщо поступка викликана мотивом допомоги, бажанням блага і вдачі іншій людині навіть ціною власної втрати. Але вже зовсім інше, якщо відмова від мети раціональними моментами: партнер об’єктивно сильніший, навіщо марна боротьба; партнер небезпечний, краще відступити і т.д..

5. Ситуацію навколо апельсину можна розв’язати таким способом: партнерам необхідно дозволити собі дві речі  на перший погляд зовсім не сумісні. По – перше мати власні цілі ( в даному випадку у вигляді потреби в апельсині), по-друге визнати аналогічне право за опонентом.

Два щасливі володарі сідають за стіл з тим, щоб не поспішаючи обговорити взаємні очікування, побоювання і тривоги. В процесі обговорення  може з’ясуватися, що одному необхідний сік, а іншому цедра для пирога. Апельсин чиститься і кожен отримуєте що він хотів, а опоненти в минулому можуть розійтись цілком задоволеними, так як потреба кожного повістю задоволена. Крім того, сам процес конструктивного рішення залишив у кожного приємне враження компетентності та мудрості. 

Називається такий варіант, як ми вже знаємо стратегією співпраці.

Якими стратегіями поведінки ви володієте?

-         Якими стратегіями ви не користуєтесь свідомо?

-         Які вважаєте найбільш правильними?

-         Якими стратегіями необхідно користуватись частіше, а від яких краще відмовитись?  

( Необхідно підвести до ідеї, що кожен спосіб розв’язання конфлікту має свої переваги та недоліки  і кожен може бути використаний в певних умовах і при певних обставинах).

Пропонуємо розглянути ситуації і оцінити, яка стратегія буде найдоречнішою при розв’язанні конфлікту. ( Пропонуємо окремим учням, або групам.) 

 Ситуація 1 

Ви йдете пізно ввечері одна по незнайомій вулиці. Помічаєте, що  четверо незнайомців переслідують вас. Вони наздоганяють вас і повідомляють, що їх цікавить вміст вашої сумочки.

(Якщо ви не чемпіонка по карате, то найкраща стратегія «поступки»)  

Ситуація 2

Ви йдете й розмовляєте з другом, у якого в даний момент багато особистих проблем і неприємностей. Цілком не очікувано, він заявляє, що хоче покінчити життя самогубством, стоячи на залізничних  рейках. Ви помічаєте, що в цей час дійсно наближається швидкісний потяг. 

(В цій ситуації як і в багатьох інших екстремальних випадках буде виправданим  «насильство»,  чи стратегія «протиборства») 

П’ять стратегій  поведінки в конфлікті: переваги та недоліки

1. Ухилення 

 - Ефективно в ситуаціях, коли партнер має об'єктивно більшою силою (владою) і використовує її в конфлікті рангової боротьби. У спілкуванні зі складною, конфліктною особистістю так само варто використовувати будь-яку можливість, щоб уникнути конфлікту.

негативні наслідки: 

-якщо ухилення стає переважаючою стратегією поведінки в конфлікті:

-проблеми не вирішуються, а тільки накопичуються;

-інша сторона може посилити тиск, не зустрічаючи ніякого опору;

-виключається можливість здорових, близьких взаємин; -часом може виникнути відчуття безпорадності.

2. Поступливість 

-                    Природна в ситуаціях, коли порушена проблема не так важлива для людини, як для його опонента, або відносини з ним являють собою самостійну цінність: вони більш

важливі, ніж досягнення тієї чи іншої мети. Ця стратегія в принципі не передбачувана за своїми наслідками. Якщо відмова від цілі не коштувала людині великої праці, поступливість може позитивно позначитися на його самооцінці та відносинах з партнером.

негативні наслідки: 

-                    зростає емоційна напруженість, яка може з часом знайти вираз в

неадекватній за силою емоційної реакції і привести до розриву відносин;            

-                    зростає ризик психосоматичних розладів;

-                    страждає сфера досягнень;

-                    призводить до формування егоїстичних рис у характері дитини, якщо саме цей стиль переважно використовується батьками (вчителями) в системі його виховання.

3. Протиборство 

-            Стратегія для серйозних обставин і життєво важливих проблем.     Вона,          як      правило, ефективна       в        екстремальних ситуаціях.       Протиборство виправдано,     якщо мета

надзвичайно важлива, або якщо людина володіє реальною силою і владою, впевнена  у своїй компетентності. Якщо влади і сили недостатньо, можна здорово загрузнути в конфлікті, а то й зовсім програти. Крім того, протиборство в особистих відносинах загрожує  відчуженням.

негативні наслідки: 

-            неминуче поява ворогів, які захочуть реваншу;

-            можливе зіткнення з "тихим саботажем";

-            мало шансів отримати від оточуючих допомогу в скрутну хвилину;

-            багато енергії витрачається на підтримання встановленого перемогою

"режиму";

-            втрачається контакт і вплив у взаєминах між дорослими і дітьми.

4. Компроміс 

-       Або "торг про взаємні поступки", ефективний у ситуаціях, що вимагають швидкого результату. "Поділ" потреб буває необхідний для збереження стосунків, особливо в тих випадках, коли поєднати інтереси сторін дійсно неможливо.

негативні наслідки: 

-       Компроміс рідко приносить справжнє задоволення обом сторонам. Будьякі варіанти поділу - навпіл, порівну, по-братськи - психологічно не справедливі. І це зрозуміло: мета повністю не досягнута, деяка її частина кинута на вівтар позитивного результату конфлікту, але оцінити жертву нікому, так як опонент теж постраждав.

Розповідають, що пірати при розділі награбованого, використовують наступний метод: один з них ділив награбоване порівну, а другий брав собі ту частину, яка здавалася йому більшої. Ну що ж, якщо компроміс неминучий, цей підхід, мабуть, заслуговує уваги.

5.Співпраця 

-       Це не стільки стратегія поведінки, скільки стратегія взаємодії. Вона незамінна в близьких, тривалих і цінних для обох партнерів взаєминах, при рівності статусів і психологічної влади. Вона дозволяє партнерам розв'язати конфлікт, не

відмовляючись від своїх цілей. Всім добре співробітництво, крім одного: займає багато часу. Співпраця не терпить суєти і поспіху, зате дозволяє повністю розв'язати конфлікт.

 

Хороші манери та ввічливість – ознака свідомо-моральної особистості.

 

Мета заходу:

пізнавальна: уточнити поняття ввічливості, донести необхідність виконання загальноприйнятих норм поведінки серед людей; виховна:

 прищепити бажання удосконалюватися, жити в культурному середовищі;        розвиваюча:   сформувати у студентів етичну культуру, моральні цінності та норми: дружність, повагу та чуткість по відношенню до інших людей.

Ми з Вами щодня спілкуємося з людьми. Чи завжди це спілкування приносить задоволення, радість, втіху? Звичайно, ні. Завжди приємніше спілкуватися з привітними, чемними та ввічливими людьми. Чи не так?

  Чому на Вашу думку, так шанується ввічливість? Назвіть, будь ласка, ввічливі слова?

Такими понятями, як: честь, порядність, совість, вихованість, доброта треба дорожити так, як ми дорожимо своїм здоров'ям, бо без цих якостей немає людини в справжньому, високому розумінні цього слова. Без них людина подібна тварині, що діє на рівні інстинктів.

Як Ви гадаєте, чи повинна кожна людина дотримуватись загальноприйнятих норм поведінки? Навіщо вони потрібні? (Для викладача: загальні правила поведінки допомагають людям однаково сприймати, що погано, що добре, що красиве, а що не привабливе).

Пропоную Вам нехитре дослідження, щоб Ви задумались, на стільки Ви вважаєте себе вихованою людиною і яким водночас бачать вас інші. Завдання легке, та підійдіть до нього відповідально.

 

Вчися чесно оцінювати себе

Оцініть себе за 5 – бальною шкалою за наступними параметрами:

	Характеристики	Оцінки
1	Ввічливість
2	Хороші манери
3	Культура мовлення
4	Гостинність
5	Постава й хода
6	Охайність
7	Почуття гумору
8	Вихованість
9	Стриманість
10	Тактовність
11	Терпимість
12	Доброзичливість
Разом

 

Нікому не показуйте. Попросіть товаришів та батьків також оцінити вас за цим параметрами. Подивіться, що вийде і зробіть висновки.

 Варто сказати, що ввічливими люди не народжуються, а стають, опанувавши знання і правила хорошого тону. Ввічливість — це шанобливість, доброзичливість, прагнення не завдавати неприємності іншим, готовність своєчасно прийти на допомогу.

Золотою ниткою пов’язана християнська мораль з нормами ввічливої та достойної поведінки  в суспільстві.

  Християнство через тексти Біблії запропонувало свій механізм регуляції поведінки. Воно проголосило ідею моральної рівності; приділило велику увагу окремій людині, її душі, заклавши основи гуманізму; закликало людину піднятися над повсякденністю свого існування і звернути свої помисли до духовного вдосконалення. Це вдосконалення виявляється і в зовнішніх проявах, а саме через ставлення до інших; 

Тому, коли ми заплутались, або ж не знаємо як чинити в окремій,завжди можемо звернутися до мудрих витоків духовності – моральних правил, де прописані головні істини для мирного людського співіснування. Такі, як: « Не вкради», « Не свідчи неправдиво проти ближнього твого», «Шануй батьків своїх» і т.д.

         Що стосується правил поведінки, то поведінкова

культура почала складатися у часи, коли людина, усвідомивши своє місце в природі, задумалася над найважливішими питаннями виживання в умовах найповнішої залежності від природних явищ і ролі людського співтовариства та його власної - в цьому співтоваристві. Тоді й виникли перші правила поведінки. З розвитком ці правила ускладнювалися, регламентувалися, ставали такими, що визначають головне в людських взаємодіях. Історія залишила немало відомостей про розвиток поведінкової культури древніх народів. Наприклад, в Древньому Єгипті приблизно в 2350 р. до н. е. з'явилася книга « Інструкція по поведінці». Зміст її до нас не дійшов, але назва говорить про суспільний інтерес до правил поведінки. А в епоху Середньовіччя формувалися поведінкові правила, що відображали вже життя тієї або інакшої окремо взятої соціальної групи: дворян, купців, ремісників, навіть мандруючих студентів. 

 У кожної країни, кожної культури з часів первісного суспільства починали вироблятися певні «норми», «правила», «інструкції» загальноприйнятої поведінки, які з покоління в покоління удосконалювались і передавались нам – сучасникам.

Давайте з Вами детальніше поговоримо, якими ж нормами повинна володіти вихована людина, яка себе поважає та толерантна з іншими:

— культурою мовлення, що припускає не тільки її граматичну і стилістичну правильність, але й відсутність вульгарних слів (не простонародних); умінням чітко і точно викладати свої думки, щоб їх правильно могли зрозуміти оточуючі, говорити без застосування нецензурних виразів і слів-паразитів, які засмічують мову;

— елементарною ввічливістю, що припускає уміння вітатися і прощатися, бажати іншій людині доброго ранку і спокійної ночі, здоров’я і приємного апетиту, дякувати за допомогу чи послугу, говорити «будь ласка», коли просиш про що-небудь, і вміти говорити слова вибачення, якщо неправий чи заподіяв занепокоєння кому-небудь;

— умінням розмовляти і підтримувати бесіду, бути хорошим співрозмовником, а отже, добре знати предмет розмови, тобто розуміти, про що говориш, і викладати власні судження не тільки правильно, а й цікаво, без словоблуддя;

— умінням керувати своїми емоціями. Вихована і культурна людина ніколи не показує свого поганого чи дуже хорошого настрою оточуючим. Гарні манери передбачають, що їх власник ані словом, ані дією, ні поглядом    не   покаже        свого роздратування чи          невдоволення, а кращим способом приховати в собі неприємні емоції є доброзичливість, увага, вміння   вислухати співрозмовника, допомогти йому в разі потреби. Дуже цінується усмішка;

— тактовністю, що за словами Ремарка, полягає у здатності не помічати помилок інших і не займатися їхнім виправленням. Такт допоможе вийти зі скрутного становища і дозволить справити на оточуючих приємне враження;  

— умінням правильно поводитися в громадських місцях.

        Та чи все ми згадали? Адже до правил хорошого тону, та задля того аби нас правильно розуміли і вважали свідомою та освіченою людиною, варто пам’ятати й про деталі зовнішнього обліку людини,  образу з якою вона йде до людей та що собою втілює. Наприклад:

-         Люди, які одягнені охайно, завжди викликають повагу до себе в оточуючих. Зім’ятий костюм, брудні черевики, несвіжа сорочка роблять враження байдужості до оточуючих і невимогливості до себе. Неприємне враження створюють брудна носова хустинка, готовий відірватися ґудзик піджака. До свого одягу треба ставитися з повагою. До речі, сидіти в комфортному приміщені, спілкуючись з людьми, варто знімати верхній одяг – це один з важливих моментів у етикеті спілкування.

-         При користуванні парфумами важливо не перестаратися і враховувати, що запах «жіночих парфумів» не повинний відчуватися на відстані більшій за 45 см. Запах чоловічого одеколону — у межах 15 см. Для молодої дівчини підходять легкі, ніжні аромати. Хлопцям доречно використовувати в будь-яку пору року туалетну воду.

-         Жіночності дівчині надає природність, спокійний колір волосся, прозорий блиск для губ, оскільки макіяж найбільш привабливий, коли стриманий та вміло підкреслює найкращі риси обличчя.

-         Біжутерії не повинно бути багато навіть під час урочистостей, свят. Велика кількість дрібничок справляє неприємне враження, говорить про поганий смак. Прикраси не повинні бриньчати, сковувати рухи, заваджати.

-         Вміння красиво стояти, сидіти, рухатися завжди було невід’ємною частиною гарних манер. Найкращий одяг сидить некрасиво на людині з неправильною поставою. Умінню легко і граціозно рухатися, рівно стояти в невимушеній позі, не втрачаючи рівноваги, потрібно вчитися. Для цього,  треба бути в гарній фізичній формі.  Якщо у вас немає можливості займатися спортом, то ранкова зарядка і холодний душ повинні стати вашим щоденним ритуалом.

-         Основними вимогами до ходи є прямий хребет, розгорнуті плечі, злегка випнуті груди, втягнений живіт. Руки повинні рухатися гармонійно і природно, а крок має бути середнього розміру.

-         Не ввічливо при спілкуванні з людиною слухати музику в навушниках, або ж переглядати інформацію на телефоні – це сприйметься за неповагу.

        Усе вищеперераховане входить у фізичну і побутову культуру людини. Важливу роль відіграють правильна постава і відсутність занадто енергійних жестикуляцій руками. Не можна тулитися до стінки, спиратися на спинку стільця, засовувати руки в кишені. 

        Мова, якою ми з вами розмовляємо, красива, багата, пестлива, ніжна, мелодійна, милозвучна. У ній є багато «чарівних» слів. 

         Як Ви гадаєте, які це слова?

         Слова-вітання і побажання дуже важливі у житті кожної людини, тому що вони створюють сприятливий мікроклімат, який необхідний усім. Слова ввічливості ніби огортають людину теплом і добротою, надають бадьорого настрою, впевненості. Адже вже давно доведено, що слово — це матеріальна сила. Сказані погані слова скупчуються над людиною, наче чорна хмара, і несуть з собою зло. А добрі та щирі слова несуть радість, щастя і удачу. От чому так важливо говорити добрі слова і думати лише про хороше, зичити всім людям здоров’я, щастя, вдачу. Недаремно кажуть: «Слово — не горобець, вилетить, не спіймаєш.» Але воно може заподіяти чимало шкоди, тому думайте, що говорите, щоб потім не жалкувати.

Прокинувшись вранці, посміхніться, привітайтеся до мами й тата, або до сусідів по кімнаті, побажайте всім доброго здоров’я. На серці буде тепло і затишно. Йдучи з дому, вітайтеся з людьми, від усієї душі побажайте їм вдалого дня. А слова-привітання та побажання вам відомі:

«Доброго дня, доброго ранку,

доброго здоров’я, привіт, доброго вечора, на добраніч, до побачення, прощавайте, йдіть здорові, щасти вам, на здоров’я, щасливої дороги, до наступної зустрічі, будьте здорові, щастя вам і радості і т. д.» Ви промовляєте їх і бажаєте найкращого — здоров’я, добра і т. д. Хіба це не прекрасно? Тому не забувайте говорити їх усім, бо те добре, що ви побажаєте іншим, сторицею повернеться до вас самих. Недаремно їх люди назвали «чарівними», бо й справді вони мають чудодійну силу. 

Людяність, доброта, здатність до співпереживання, ввічливість, співчуття – синоніми. "Лагідне слово й кішці приємне", - кажуть в народі. "Возлюби ближнього свого, як самого себе", - проповідує християнська мораль. 

 Культура поведінки — складова частина культури людини, вона виступає зовнішнім проявом духовного багатства особистості та її внутрішнього світу; це сукупність форм повсякденної поведінки людини, в яких знаходять зовнішнє відображення моральні та естетичні норми поведінки.

В історії людства було багато людей, які уособлювали собою приклади мудрості, доброти і світлих помислів.  

Серед них була, засновниця доброчинних місій, лауреат Нобелівської премії миру - Мати Тереза. Вона ніколи не прагнула бути популярною. Вона просто робила людям добро, хоч люди не завжди відповідали їй взаємністю. Проте коли її не стало – планета осиротіла. 

Але вона залишила нам свої заповіді: 

 

1.   Так, люди непослідовні, нерозумні й егоїстичні. 

І все ж, люби їх!

2.   Якщо ти робиш добро, люди звинуватять тебе в потаємній корисливості і себелюбстві.

І все ж, твори добро!

3.   Якщо тебе супроводжує успіх, ти наживаєш уявних і справжніх ворогів. 

І все ж, добивайся успіху!

4.   Добро, зроблене тобою, завтра ж забудуть.  І все ж, твори добро!

5.   Щирість і відкритість зроблять тебе уразливим.  І все ж, будь щирим і відкритим!

6.   Те, що ти будував роками, може зруйнуватися в одну мить.  І все ж, будуй!

7.   Люди потребують допомоги, але вони ж стануть дорікати тобі за неї.  І все ж, допомагай людям!

8.   Віддай світу найкраще, що маєш, і натомість одержиш жорстокий удар. І все ж, віддай світу найкраще, що в тебе є!

Одним з найвидатніших постатей свого часу, був князь Володимир Мономах – онук Ярослава Мудрого. На київському престолі панував від 1113 р. до 1125 р 

Залишив по собі світлу пам'ять як розумний князь і добрий організатор. Поруч із тим Володимир Мономах –  це приклад доброго, справедливого християнського володаря, що не дозволяє сильнішим кривдити слабших, що велить опікуватися бідними, вдовами і сиротами, що вважає священним обов'язком бути гостинним, а в житті керується засадами християнської любові та моралі.

Будучи в поважному віці Мономах залишив мудрі послання для нащадків:  

                                   Основні повчання Володимира Мономаха:             

•      «Не забувате убогих та якщо можете, по силі нагодуйте їх і подавайте милостині безбатченкам. Та вдову обороніть, не дайте більш дужим згубити людину. Ким би він не був, невинний чи винуватий перед вами, не губіть та не веліть позбуватися його; якщо і провинився хто в смерті, не плюндруйте християнської душі.»

Цим він каже, що не важливо від ситуації, роду, положення у суспільстві, потрібно завжди залишатися людиною, допомагати оточуючим! У нашому житті все підвладно закону «бумеранга» — щоб ви не зробили, поганее чи хороше, воно до вас повернеться. 

 

•      «Якщо, все ж таки, вам прийдеться цілувати хрест перед братами рідними або перед будь-ким, то насамперед запитайте власного серця, на чому ви спроможетеся стояти непохитно, і тільки-тільки після цього цілуйте. А давши клятву, не переступайте її, бо ви згубите душу свою.»

Це значить, що прийнявши якесь рішення та пообіцявши щось собі чи комусь іншому, потрібно цього дотримуватись і виконувати.

 

•      «Повік-віків не майте гордощів у серці своєму і у розумі, а проголосіть: сьогодні я живий, а завтра помру; усі ми смертні.» 

Намагайтесь знищувати у собі гордість, особливо по відношенню до близьких та рідних, вона ні до чого буде, коли ви залишитесь самотніми!

 

•      «Старих поважайте, неначе батька, а молодих, як братів своїх рідних.»

Як би у наш час усі люди дотримувались цього правила, то були найщасливішими. Бо зараз, людей похилого віку, які декілька літ тому назад творили наше майбутнє, намагаючись зробити все, щоб нам жилось добре, багато з молоді не поважають і відносяться байдуже! Це дуже засмучує.

 

•      «Пам’ятайте, як повчав мудрий Василь, підтягнувши коло себе юнаків: при старших варто помовкувати, премудрих уважно слухати, старшим підкорятися, із однаковими і юними мати одностайність і розмови вести без лицемірства, та якнайбільше розумом вбирати буцімто губка. Не лютувати словом, не паплюжити нікого в розмові, не сміятися забагато. Очі держати додолу, а душу ввись.» 

Це означає поважати старших, прислуховуватися до їх порад, з однолітками бути чесним і ставитися, як до себе! Тоді тебе будуть поважати і ти досягнеш успіху у житті!

•      «В домі своєму не лінуйтесь, та за всім пильнуйте самі, не покладайтесь на Бога чи на отрока, аби не насміялися люди ні над оселею вашою, ні над вашим обідом». 

Кажучи іншими словами, місце, де ви живете –ваш показник для оточуючих. Не потрібно на когось сподіватись, чогось чекати, а робити все самому.  Безлад не дає змоги вільно пересуватися, відчувати себе у затишку. Тому підтримуйте це повчання та дотримуйтесь  його.  Кожна річ повинна мати своє місце!

 

•      «Обману остерігайтесь та пияцтва, облуди, від того душа ваша гине і тіло». 

Ще ніколи, за всю історію людства, брехня, пияцтво, блуд не приносили нічого гарного. У брехні ви путаєтеся та з часом забуваєте, що є справжнім, а що ні. Пияцтво та блуд знищують ваше здоров’я, що не робить вас щасливішим.

 

•      «Куди б ви не вертали стежину рідною землею, не давайте творити зло та шкоду отрокам своїм ні у селах, ні у посівах, щоб люди не проклинали вас. А куди б не прийшли та де б не затрималися, наситьте та напийте нужденного». 

Де б ви не були, не має значення, чи ваше рідне село чи чуже, допомагайте людям і вони допоможуть вам. Тоді у будь-якому місці будете почувати себе в затишку та теплі.

 

•      «Хвору людину провідайте. Небіжчика проведіть в послідню дорогу, адже усі ми смертні.» 

Це повчання про те, що не потрібно залишатися байдужим до людей з проблемами, бо ви теж можете опинитися у такій ситуації і залишитись самотнім у ній!

•      «Щонайбільше поважайте гостя, звідкіля б він до вас не прийшов: простий  або вельможний, або посол; якщо не маєте змоги  по- шанувати його подарунком, то хоча б пригостіть його їжею та питтям, адже він, пересуваючись далі, возвеличить вас у всіх землях доброю або злою людиною». 

Потрібно з повагою та обережністю ставитися до незнайомих людей. Адже відомо, що слава завжди йде попереду людини.

 

•      «Не проминіть ніколи людину, не привітавши її, і добре слово їй мовте».

•      «Якщо забуваєте про це, то частіше заглядайте в мою грамотицю: і мені не буде соромно, і вам буде добре…”.

Повірте, ваші добрі вчинки і гарні манери не залишаться непомітними, а поживши дотримуючись таких заповідей згодом зрозумієте настільки спокійніше Ви почнете ставитись до проблем, до агресії оточуючих, яку гармонію з собою Ви відчуєте.

Отже, давайте підсумуємо:

  Чи вмієте ви чемно взаємоіснувати з іншими людьми? Здавалося б, відповідь на це питання очевидна: так, звичайно! Але найчастіше виявляється так, що Ви навіть не знаєте про помилки, які допускаєте. Через це можуть виникати труднощі, нерозуміння і, як наслідок, ефективність взаємодії з іншими людьми виявляється низькою. Саме тому, найкращим рішенням у такій ситуації буде звернутися до Біблії, адже там сказано: «І так у всьому, як хочете, щоб з вами поступали люди, так поступайте і ви з ними».

 

 

 

 

Толерантність та нетерпимість

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета заходу: пізнавальна: розкрити поняття «толерантність», використовуючи історичні факти, афоризми видатних людей, показати певні рівні толерантної поведінки людини;  виховна: виховувати спостережливість, уважність до інших людей, здатність бачити і розуміти відмінність іншої людини від себе, вчити встановлювати стосунки на доброзичливій основі; виховувати чуйність, взаємоповагу, людяність, терпимість і небайдужість;  розвиваюча: розвивати  вміння аналізувати, приймати рішення, вибирати

правильну позицію.

 

                      «Усі      люди      мають      недоліки      –      хто      більші,      хто        менші.

Ось чому і дружба, і допомога, і спілкування  були б неможливими, якби не існувало між нами    взаємної терпимості»   

                                          Г.Гвіччардіні   –        італійський історик, філософ-         гуманіст

 

Тема сьогоднішнього нашого тренінгу − «Толерантність та нетерпимість». Що означає поняття «толерантність»? Чи завжди ми в житті толерантні до інших людей? Які якості має толерантна людина і як їх виховати в собі? На ці та багато інших запитань нам доведеться сьогодні відповісти.   

Послухайте вірш В Симоненка. 

Ти знаєш, що ти людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя − єдина,

Мука твоя − єдина, Очі твої − одні. Більше тебе не буде, Завтра на цій землі.

Інші ходитимуть люди, Інші кохатимуть люди − Добрі, ласкаві й злі. Сьогодні усе для тебе − Озера, гаї, степи.

І жити спішити треба, Кохати спішити треба − Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі − людина,

І, хочеш того чи ні,

Усмішка твоя − єдина,

Мука твоя − єдина, Очі твої − одні.

-   Скажіть, про кого цей вірш? 

-   Люди народжуються в різних країнах, спілкуються різними мовами і вірять в різні речі. Але у багатьох нас є спільні риси.

 Усі люди різняться між собою. Одні мають білий колір шкіри, інші – чорний або жовтий. Одні люди високі, інші – невисокі. Одні стрункі, інші – повні. Люди звертають увагу на відмінності, але це не означає, що хтось є кращим за інших.

Хоча в історії були випадки, коли люди лише через колір шкіри чи соціальне походження принижували інших людей, вважали їх гіршими за себе. Згадаємо такі випадки в історії людства. Чому виникають сварки, бійки, війни?

Війни виникають, мабуть, тому, що виникав розлад між людьми, не було між ними злагоди, кожен хотів слави або заздрив іншому, хотів довести, що він кращий, або прагнув помсти. Історичні факти війн такі: стародавній світ – Троянська війна – після викрадення Єлени ахейці розпочали війну з троянцями, щоб повернути дружину своєму царю.

Середньовіччя – війни  виникали на релігійній підставі. Хрестові походи підняли Європу на війну проти іновірців-мусульман, за визволення гроба Господнього в Єрусалимі і продовжувались майже 200 років. Ці походи забрали життя сотень тисяч людей  та принесли колосальні збитки.

Друга світова війна – Гітлер вважав арійську расу кращу за інші. Основний план Гітлера полягав у тому, щоб встановити панування над усім світом, перетворивши населення інших країн на рабів. Для віту це стало трагедією й призвело до смерті десятки мільйонів людей.

Сьогодні ми познайомимось з вами з новим словом « толерантність». 

Поняття «толерантність» у різних мовах має різні відтінки. Я познайомлю вас лише з деякими.

 В англійській мові – це готовність і здатність без протесту сприймати особистість або подію.

У французькій – повага свободи іншого, його          способи      думки,       поведінки, політичних і релігійних поглядів.

У   китайській –        уміння        дозволяти, допускати, проявляти терпимість до інших.

В арабській – прощення, поблажливість, схильність до інших.

У перській – терпіння, витривалість, готовність до примирення.

Визначення «толерантності»

Термін «толерантність» походить з латинської і означає різновид взаємодії та взаємовідносин між окремими людьми на основі взаємоповаги. 

Толерантність – терпіння до чужих думок, поведінки, повага до національних і культурних відмінностей, прагнення до взаєморозуміння між народами світу. 

Толерантність – це визнання і повага до інших людей, вміння жити разом з іншими людьми.

Толерантність  передбачає, що у мене є свої погляди, у когось іншого вони інші, і хоча я ці погляди не поділяю, але терпимо до них ставлюся. 

Тези про толерантність.

Притча про аксакала

Помирає в        одному       поселенні    старий        аксакал. Прийшли до нього люди попрощатися, і говорять: «Скажи нам, мудрий старий, як вдалося тобі створити такий порядок у сім'ї, що усі сини та невістки, дочки й зяті жили

разом в мирі і злагоді?» Не може вже говорити старий — подають йому папір, олівець, і він довго пише. Коли випав з рук вмираючого аркуш, дуже здивувалися всі — там 100 разів було написане одне слово — ТЕРПИМІСТЬ !» Наскільки ми з вами толерантні зараз і взнаємо пройшовши тест.  

 «Ми різні - в цьому наше багатство.

Ми разом - в цьому наша сила»

Тест  «Чи толерантна я людина?»

(Вибери ту відповідь, яку ти вважаєш вірною)

1.     Для того, щоб не було війни.

а)  нічого не можливо зробити, тому що війни будуть завжди

б)  треба зрозуміти, з якої причини вони відбуваються

2.     В центрі розповідають про героїв, які проявили толерантність. а)  тобі це не цікаво

б)  ти бажаєш більше дізнатись про них

3.     Ти протистоїш насильству.

а)   насильством

б)  приєднуєшся до інших людей, щоб сказати «Ні»

4.     Тебе зрадив товариш.

а)  ти йому помстишся

б)  ти будеш намагатися налагодити з ним відносини

5.     Коли говорять про дітей, що постраждали від війни.

а)  ти почув і забув

б)  співчуваєш і хотів би чимось допомогти

6.     Ти не згоден з кимсь.

а)  ти не даси йому договорити

б)  ти його дослухаєш

7.     На уроці ти вже відповідав

а)  ти хочеш відповідати ще

б)  ти даси змогу відповідати іншим

8.     Тобі пропонують листуватися з іноземцями

а)  тобі це не цікаво, ти не хочеш ділитися з ними своїми мріями, своїми

думками

б)  тобі цікаво з ними листуватися, пізнавати про їх життя, їх мрії,

ділитися своїми мріями

Якщо в тебе майже одні «б».

Ти проявляєш високу толерантність. Ти в майбутньому будеш громадянином мира, відповідальним, активним провідником миру у всьому світі. Розкажи друзям, як тобі це вдається.

Якщо в тебе від 3 до 7 «б».

Ти не дуже толерантний. Ти намагаєшся завжди нав’язати свої ідеї. Але ти допитливий, в тебе добра уява. Використовуй ці якості для боротьби з нетерпимістю.

Якщо в тебе менше ніж 3 «б».

Ти зовсім не толерантний. Якби ти був більшим оптимістом і тобі би подобалось вести дискусії, ти би став більш щасливим. Намагайся прикладати для цього більше зусиль.

Гра «Асоціативний ряд» 

- Давайте спробуємо на кожну літеру слова толерантність назвати рису характеру, притаманну толерантній людині. 

(На дошці записане у стовпчик слово толерантність, студенти по черзі називають рису характеру і виходять записувати її) 

Т – терплячий, товариський, тактовний. 

 О – обережний, об'єктивний, оригінальний, особливий. 

 Л – лояльний, лагідний, легкий у спілкуванні. 

 Е – енергійний, елегантний, ефективний. 

 Р – рівний, розсудливий, рівнозначний, рівноправний. 

 А – активний, акуратний, авторитетний. 

 Н – надійний, найдорожчий. 

 Т – терплячий. 

 Н – необхідний людям, ніжний, незалежний. 

 І – інтелігентний, ідеальний, ідейний. 

 С – співпереживаючий, співчуваючий, сприймаючий свободу думок і дій іншого, страждаючий. 

 Т – тактовний, товариський. 

 Ь. 

Обговорення

-       Чи подобаються вам риси характеру, які ми записали біля кожної букви?

-       Мені теж дуже - дуже вони подобаються і я бажаю, щоб ви про них не забували та шукали їх у собі.

  

«Мішечок порад»:

-       будьте готові до того, що всі люди різні – не кращі й не гірші, а просто різні;

-       навчіться сприймати людей такими, якими вони є, не намагайтесь змінити в них те, що нам не подобається;

-       цінуйте в кожній людині особистість і поважайте її думки, почуття, переконання, незалежно від того, чи збігаються вони з вашими;

-       зберігайте „ своє обличчя ”, знайдіть себе і за будь-яких обставин залишайтеся самим собою.

Дуже важливо в колективі дотримуватись 4 правила толерантного спілкування:

ü     Бути завжди уважним;

ü     Бути терпимим в спорі і аргументувати свою думку;

ü     Бути гуманним і милосердним; ü      Не ображати співбесідника.

Я хочу закінчити наш виховний захід словами німецького поета Гете:  

«Перед великим розумом я схиляю голову,  перед великим серцем я стаю на коліна».

 

Школа етикету. Вітання.

 

 

Мета заходу:

пізнавальна:

      сформувати у студентів поняття про основи етикету вітання, розповісти про традиційні в Україні форми вітання, про походження звичаїв, пов'язаних з вітанням; виховна:

виховання  емпатії, доброти, уважного ставлення до оточуючих;

       розвиваюча: розвивати мову, уміння слухати, аналізувати й робити висновки.     Як часто ми говоримо і чуємо ці слова. З вітання починається будь-яка розмова і саме вимовлені при вітанні слова задають тон усьому подальшому спілкуванню.

   Уявіть собі : ми пройшли повз знайому людину і не привіталися. Вона ж думає : " Що трапилось? Може на неї образились? ”. Пробігаючи, ми буркнули собі під ніс привітання і знову неприємно від нас людям. Все,  що нам потрібно – це лише пройти повз людину, привітно на неї глянути, посміхнувшись, виразити свою доброзичливість і привітатися.

Скажіть, будь-ласка, якими словами вітаються один з одним українці?

   Українці    часто           просто        вклоняються,       обіймаються,   вдаються    до рукостискання.

      Мозковий штурм. Коли з’явився звичай вітатися і як він з’явився, мабуть ніхто з вас не знає, але пропоную вам послухати. Отже, звідки пішов звичай знімати головний убір, коли заходимо до когось у хату, або коли вітаєшся? Цей звичай означає: я довіряю        тобі. Його походження сягає часів середньовіччя,       коли лицарі одягали шоломи, щоб   уберегтися від несподіваного        удару.

Цим показують господарям, що

поважають дім, у який увійшли. А звичай знімати рукавицю, означає: я прийшов до тебе з добром. Річ у тім, що в суворі середньовічні часи у рукавицю іноді вставляли отруйні шипи, щоб завдати шкоди тому, з ким вітаєшся потиском руки. Знімаючи рукавицю, людина показує, що в неї немає ні зброї в руках, ні злих намірів. Отже ставиться доброзичливо. Існує особливий прийом рукостискання – "Рукавичка", коли рука охоплюється обома руками з обох боків. Це свідчить про особливу прихильність і симпатію до людини, з якою вітаєшся.

   Існують і спеціальні правила привітань. Їх потрібно знати та вміти застосовувати. Слово "ввічливість" походить від виразу "дивлячись в очі". Отже, перше правило – приязний погляд на людину, з якою вітаєшся. Вихована людина ніколи не буде чекати, щоб хтось привітався перший, але..

Давайте спробуємо розібратися, як треба це робити по правилам етикету.    ПРЕС-метод. ПРЕС-метод  слід використовувати тоді, коли виникають суперечливі питання та під час проведення вправ, у яких треба зайняти визначену     позицію      з        обговорюваної     проблеми.

Мета: цей метод дає студентам змогу під час занять  вибирати аргументи або висловлювати свою думку з дискусійного питання. Метод допомагає студентам пояснити свої думки та сформулювати їх у виразній і стислій формі.

Запитання:

 

1.Хто першим вітається при зустрічі ?

а) За віком : (молодший чи старший ?)

б) За статтю : (чоловік чи жінка ?)

в) За посадою : (начальник чи підлеглий ?)

г) Якщо рівні : (дівчина чи хлопець ?)

2.Хто першим подає руку при рукостисканні ?

а) молодший чи старший;

б) чоловік чи жінка;

в) начальник чи підлеглий;

Варто зауважити, що рукостискання обернене до вітання.

Відповіді:

1.Молодший до старшого, підлеглий до начальника, хлопець до дівчини, чоловік до жінки;

2.Старший молодшому, начальник підлеглому, жінка чоловікові.

Поради  на пам'ять.

   Ми вже побачили, що існує порядок привітаннях і правила етикету. Зараз ми докладніше з ними познайомимося. Ось послухайте:

1.                      Перша фаза вітання належить тому, хто заходить до оселі, в приміщення, не залежно від віку, статі, посади.

2.                      Першим вітається той, хто обганяє знайомого чи проходить повз нього. 3. Якщо ви з кимось вітаєтесь, не робіть цього автоматично, похапцем, ви образите того, з ким вітаєтесь.

4.   Не треба бентежитись, якщо випадково привіталися з однією людиною двічі, краще зробити це повторно, аніж ні разу.

5.   Ніколи не вичікуйте, щоб вам уклонилися першому, якщо знайомий – вам ровесник і в нього не має формальних підстав вітатися першим.

6.   У товаристві, де багато людей незнайомих, варто  зробити загальний уклін

(трохи схилити голову і привітатися). Але не потрібно забувати, що

найголовніше при вітанні - щирість і ввічливість. Це найдорожче у цьому випадку, всі дрібні погрішності не мають значення.

 Для того, щоб закріпити правила вітання,

пропоную вам вирішити такі ситуації.

Ситуація 1. Вам потрібно терміново звернутися до викладача, який в цей час з кимось розмовляє. Що робити в даному випадку? (Вибачитися і звернутися до викладача).

Ситуація 2. Викладач іде по коридору з другим  викладачем. Біжить на зустріч хтось зі студентів з вашої групи, пробігаючи, він вітається з вашим викладачем. Правильно він привітався? (Ні,  він має зупинитися  і привітатися).

Ситуація 3. Розпочалося заняття, а ви запізнилися, але хочете зайти до аудиторії. Ваші дії.

Ситуація 4. Від чого залежить форма привітання? (Від частини дня; від особи; від вашої культури).

   Хвилинка-цікавинка.

   У кожного народу – особливі вітання. Словами " Я вас бачу ” обмінюються при зустрічі зулуси. А плем’я інших жителів Африки винайшло привітання на всі випадки життя : є спеціальні вітання для сидячого, стоячого, лежачого, щасливого, нещасного. До речі, і на Україні існує особливе вітання до працюючого: "Помагайбіг", або "Бог на поміч". Одні народи кланяються в пояс, інші падають на коліна (б’ють чолом ), підносять руку до лоба і серця. Представники різних країн, здавна по різному віталися. Наприклад, доблесні мушкетери, витончено вклонившись, помахували своїми крислатими капелюхами. Офіцери королівської гвардії дзвінко стукали каблуками, й опускали, голову на груди. Великосвітські дами присідали в глибокому реверансі. 

   Сподіваюсь,  після сьогоднішньої виховної години ви замислитесь над силою вітання.

Зростайте вихованими, а вітання промовлене до вас, хай дарує вам гарний настрій.

Ти, прокинувшись вранці,

Усміхнись до людей. Радість в сонця рум’янці,

Відповість: Добрий день!

- Добрий день! 

Значить вдосталь

Буде в світі добра. 

 

 

   

 

 

Хочеш мати друга – навчись другом бути  

 

Мета заходу:

пізнавальна: сприяти усвідомленню студентами важливості мати справжнього друга; навчити цінувати дружбу і друзів; вчити добрим стосункам між однолітками, бути справжніми друзями, поважати інтереси інших; виховна: виховувати у студентів гуманність, справедливість і вимогливість до людей, уміння цінувати дружбу, здатність до самооцінки й потребу самовдосконалення; розвиваюча: розвивати вміння аналізувати, приймати рішення, вибирати

правильну позицію.

Ø  Без вірного друга — велика туга.

Ø  Дружба — велике багатство.

Ø  З добрим дружись, а лихого стережись.

Ø  Друг пізнається в біді.

Ø  Скажи, хто твій друг, і я скажу, хто ти.

Перед вами - прислів'я, один із видів народної творчості. Ви вже знаєте, що хоч вони коротенькі, але дуже влучні, і зміст у них глибокий. У прислів'ях втілена народна мудрість, дотепність і досвід, перевірений життям, а тому їх можна сприймати як істину. Прокоментуйте подані прислів'я, розкрийте їх зміст. (Міркування студентів.)

Я навіть не запитую, чи хочеться кожному з вас мати друга — справжнього, вірного, який завжди допоможе, підтримає, з яким біда — півбіди, а радість — подвійна. Звичайно, хочеться! І щасливий той, хто його має. Та чи всі мають те щастя? Буває, ніби й гарні товариші, а потім дивись — уже й перестали дружити, посварились або розчарувались один в одному. Поміркуймо сьогодні над тим, як берегти дружбу, чому не з усіма хочуть дружити.

У свого друга ми хочемо бачити тільки позитивні риси: щоб був він для нас і приємний, і цікавий, добрий, щирий, вірний, щедрий. Отже, щоб з нами хотіли дружити, то й ми повинні бути такими ж.

Спробуємо перевірити себе з допомогою тестів. Тільки умова: на всі питання відповідати щиро. Це - тільки для себе. Своїх відповідей нікому не показуйте. Головне, щоб кожен побачив себе, зрозумів і оцінив. На кожне з поставлених нижче запитань вибирайте й записуйте одну відповідь, наприклад: 1 - б; 2 - а і т. д.

Тестування.  

1)        Що вас найбільше приваблює в тому, кого вважаєте своїм другом?

а) врода, гарний одяг, акуратність;

б) щедрість;

в) тактовність, делікатність;

г) відвертість, правдивість.

2)        Чим ви вмотивуєте свій вчинок, коли даєте списувати?

а) вважаю, що це по-товариськи;

б) знаю, що це неправильно, але боюсь образити;

в) не даю, бо це — ведмежа послуга;

г) він мені віддячить чимось іншим.

3)        Якщо ви посварились з другом, як ви себе почуваєте?

а) мені прикро, самотньо;

б) я думаю над причинами сварки;

в) хай не буде такий мудрий!

г) знайду собі іншого друга.

4)        Ви будете чекати, поки друг першим прийде миритись, чи вибачитесь самі?

а) він винен, хай і вибачається;

б) очевидно, ми винні обидва, постараюсь порозумітись;

в) визнаю себе винним, аби лише помиритись;

г) побачу, як буде поводитись далі.

5)        Якщо в друга з'явилась річ, якою він дорожить, а вам її дуже-дуже хочеться, як ви вчините?

а) попрошу помінятись за щось або продати мені;

б) попрошу, щоб дав покористуватись;

в) не буду просити, щоб не ставити його в незручне становище;

г) зроблю вигляд, що мене це не цікавить.

6)        Якщо друг вам у чомусь відмовив, як ви відреагуєте?

а) ображусь, але не викажу себе;

б) перестану з ним дружити;

в) спробую зрозуміти, чому він відмовив;

г) іншим разом відплачу йому тим самим.

7)        Якщо ваш друг не сподобався вашим батькам, як ви поведетесь?

а) послухаю батьків;

б) не буду запрошувати його до себе;

в) доведу батькам, що він вартий моєї дружби;

г) не послухаюсь батьків.

8)        Кого ви вважаєте лідером: себе чи друга?  

а) себе;

б) друга;

в) ми рівні;

г) не думав над цим.

9)        Якщо вашого друга хвалять, ви не заздрите? а) ні;

б) заздрю;

в) трохи;

г) я радію за нього і пишаюсь ним.

10)   Якщо ваш товариш пропонує вам списати задачу, як ви це сприймаєте?

а) із вдячністю, як прояв товариськості;

б) як борг, за який треба віддячити;

в) як приниження, недооцінку моїх здібностей;

г) списую, не задумуючись.

11)   Якби ви з другом попались на якомусь необдуманому, поганому вчинку, ініціатором якого був друг, як ви поведетесь?

а) скажу правду, що я не винен;

б) подивлюсь, як він себе поведе;

в) візьму на себе його вину;

г) відповідатиму разом з ним.

12)   У вас дві цукерки: одна дорога і дуже смачна, а друга — дешевша і гірша. Яку ви даєте другові?

а) якщо немає порівну, то краще не показувати;

б) дам першу;

в) дам другу, а першу з'їм, щоб він не бачив.

г) розділю обидві на половини.

13)   Чого б ви не вибачили своєму другу?  

а) зверхності, зневаги;

б) скупості;

в) зради;

г) все б вибачив.

Ви вибрали й записали собі варіанти відповідей? Тепер напроти кожної поставте бали і підсумуйте.

1)  а-4; б-5; в-3; г-1;            8) а-5; б-1; в-4; г-4;

2)  а-1; б-2; в-3; г-5;            9) а-2; б-5; в-4; г-1;

3)  а-1; б-3; в-4; г-5;            10) а-2; б-4; в-3; г-4;

4)  а-5; б-3; в-1; г-4;            11) а-5; б-4; в-1; г-3;

5)  а-5; б-3; в-1; г-4;            12) а-5; б-1; в-5; г-3; 6) а-3; б-5; в-2; г-5;            13) а-3; б-5; в-3; г-1;

7) а-5; б-4; в-1; г-3;

Додайте всі 13 цифр, визначте суму.

Найбільша кількість набраних балів (від 52 до 65) — свідчення егоїзму. Така людина найбільше любить себе, у дружбі шукає вигоди для себе, знає собі ціну, не любить критики. Вона любить мати поряд слабшого, менш яскравого, непоказного, щоб на його фоні підкреслювати свої переваги. Врешті-решт, така людина приречена на самотність, бо, розкусивши її, ніхто з нею не захоче дружити.

Взаємини тих, хто набрав від 39 до 51 бала, скоріше можна назвати співдружністю, ніж дружбою: вони готові відповідати добром на добро, але не захочуть жертвувати безкорисливо; їхнє ставлення до вас залежить від того, як ви ставитесь до них.

Вимогливі до друзів і до себе ті, хто мають 26-38 балів. Вони здатні піти вам назустріч, зрозуміти й допомогти, але спочатку подумають, чи варто, чи корисно і розумно це; пожаліють слабшого, але не стануть потурати тому, хто не старається стати сильнішим. Вони поважають вас, але вимагають поваги й до себе.

І найщиріші, найвідданіші в дружбі ті, хто мають найменшу кількість балів. Це люди милосердні, здатні вибачати, жертвувати власними інтересами заради друга.

Мати такого друга — прекрасно, але треба вміти його цінувати. Розчаруватись у ближньому, втратити друга — для таких людей це важкий удар.

А тепер порівняйте своє "Я" із поданими характеристиками. Чи подобається вам бути таким? Звичайно, жодна із цих характеристик

не стосується безпосередньо когось із вас. Але, вибравши ті чи інші варіанти відповідей на питання, ви цим виявили свої погляди, своє розуміння дружби.  

У житті ми не завжди аналізуємо свої вчинки, слова, не вміємо чи не хочемо подивитись на себе збоку, запитати у себе, чого ми варті.

Якщо ви захочете мати ідеального друга, вам буде дуже важко його знайти. Бо у кожної людини є недоліки. Але подумайте, чи їх немає у вас. Чи маєте право вимагати ідеального, якщо самі не ідеальні? Приймай друга таким, який він є, сприяй тому, щоб він ставав кращим, сам прагни бути кращим.

Прощення чи помста?

 

Мета заходу: пізнавальна: пояснити вплив образи на відносини; виявити причини

непрощення; виховна: : спонукати студентів прощати образи і налагоджувати

відносини один з одним; розвиваюча: розвивати вміння аналізувати, приймати рішення, вибирати

правильну позицію

 

Викладач ставить питання, а студенти встають, якщо відповідають позитивно, і сідають, якщо відповідають негативно.

■ Хто любить жарти?

■ Хто коли-небудь жартував над своїм другом?

■ Хто не любить, коли над ним жартують?

■ Хто отримував прізвиська?

■ Хто знає продовження фрази: «Мирись, мирись і більше...»?

■ Хто хоч раз просив вибачення, коли когось образив?

■ Хто хоча б раз виявився не правий у суперечці?

■ Хто згоден, що «на ображено воду возять»?

■ Хто на злісні слова відповідає жартом?

■ Хто прощав, коли його ображали?

Відносини між людьми рідко бувають весь час гладкими. То й справа виникають образи. В деяких випадках це відбувається випадково, в інших - люди ображають один одного навмисно. Образа спричиняє біль. Як з цим впоратися? Як я повинен ставитися до людей, які мене скривдили, особливо якщо це сталося навмисне? Про все це ми і будемо говорити сьогодні на класній годині.

Перше питання для дискусії. Які причини непрощення?

З відповідей студентів потрібно вивести і записати на дошці основні причини:

1)  егоїзм (людина сприймає образу як образу своєї особистості, це його обурює, зачіпає, порушує почуття власної гідності, всі думки спрямовані на свою   персону,     зайнятий     своїми         почуттями,

переживаннями, вважає, що кривдник повинен першим підійти і попросити вибачення);  

2)  гордість (це почуття вимагає відплати, розплати, помсти);

3)  жага справедливості (поки кривдник не поніс покарання, людина вважає себе вправі ображатися на нього);

4)  самолюбство (перш ніж пробачити, людина хоче, щоб кривдник побігав за ним, вимолюючи прощення, страждав, як постраждав він, відчув ту ж біль тощо);

5)  низька самооцінка (для таких людей пробачити означало б знизити планку самооцінки ще нижче, а також позбутися співчуття з боку інших);

6)  болісність нанесеної образи (сама думка про образу заподіює біль, людина не бажає згадувати про цю болю, особливо якщо рана дуже глибока і про неї хочеться забути, заховавши біль далеко всередину себе);

7)  думка оточуючих (у світі існує неправильне уявлення про прощення, в навколишньому житті повно негативних прикладів відплати, що ще більше культивується в кінофільмах, друзі в якості підтримки виправдовують непрощення, вважають таке ставлення справедливим);

8)  ставлення друзів (людина боїться, що, якщо він простить, друзі або оточуючі його не зрозуміють );

9)  нездатність прощати самого себе (людина схильний переносити критику з себе на інших людей - те, що не подобається в собі, важко сприймається і в інших);

10)                     невміння пробачати (людина не знає, що таке прощення, він може помилятися, вважаючи, що вже пробачив, але насправді все ще таїти в глибині душі образу).

Що ж таке прощення? Для пояснення можна піти від супротивного:

з'ясувати, чим прощення не є:  

1)  розуміння   мотивів,      пояснення   та виправдання дій кривдника (цього недостатньо для прощення,      необхідно   прийняти    рішення,

відпустити біль із серця);

2)  все забути (деякі думають, що з часом образа сама стирається з душі, забувається, особливо якщо про неї не думати; але закопування в собі болю не

приносить душевного зцілення; час не може пробачити замість людини, воно лише допомагає впоратися з образою, але саме по собі нічого не дає);

3)  нерозуміння того, що на когось ображений (можливо, образа вже давно забулася, але все ще позначається на психічному стані, заважає у відносинах з людьми, створює внутрішні комплекси, невпевненість, неспокій і т. п.; такими, наприклад, бувають образи, завдані в дитинстві поганим ставленням батьків та ін);

4)  заперечення факту образи (коли людина не зізнається навіть собі, що образився на кого-то, як ніби нічого не сталося, але на підсвідомому рівні страждає через живе в душі непрощення);

5)  слова «Я простив тебе» (людина може сказати це, але продовжувати ображатися; деякі думають, що завдяки своєму визнанням образа і біль автоматично підуть, але цього найчастіше не відбувається). Основні пункти записуються на дошці. Непрощення відноситься до внутрішнього стану людини. Воно ранить самого скривдженого, завдаючи йому біль, навіть якщо часом він цього не усвідомлює. Непрощення приносить занепокоєння та злість, які отруюють душу. Непрощення руйнує спілкування з людьми і заважає їх налагодити.

Друге питання для дискусії. Як дізнатися, простив я кривдника чи ні?

Разом з групою вивести ознаки непрощення:  

1)  смуток (якщо це почуття виникає всякий раз,    коли пригадується   випадок      нанесення

образи);

2)  скарги (людина часто згадує випадок нанесення образи з метою поскаржитися на кривдника);

3)  зневіру (невдоволення життєвими обставинами призводить до цього почуття, а причина може ховатися в непрощенной образі);

4)  відчуження (відсутність бажання спілкуватися з кривдником - людина починає уникати зустрічей з ним; присутність того, хто заподіяв колись біль, просто нестерпно; людина говорить: «Я тобі все пробачив, але більше до мене не підходь», це свідчить про непрощення);

5)  вимога про відшкодування збитків (коли людина готова пробачити тільки за умови відшкодування заподіяної йому шкоди, наприклад, кривдник повинен заплатити гроші або придбати яку-небудь річ, зробити подарунок, публічно визнати свою провину, встати на коліна і т. д.; якщо цього не відбувається, образа так і продовжує сидіти в серці). Відповіді записати на дошці.

Третє питання для дискусії. Всі образи я повинен прощати? Чи є проступки, які повинні бути покарані мною?  

Дискусію можна зробити більш гострою, якщо задати додаткові запитання, наприклад такі:

                                                                                                                      Як     ставитися     до     терористів      або

ґвалтівникам? Що, якщо в результаті їх дій постраждали мої близькі родичі, друзі?

Можна пробачити, якщо нанесений важкий фізичний або моральний збиток?

Такі питання слід задавати обережно, бо вони можуть випадково поранити кого-небудь і навіть нашкодити.

Як моральний абсолют прощення діє на будь-який вчинок без винятків. Оскільки воно стосується засудження і покарання, то ні в кого немає морального права самому вершити помсту. З цієї точки зору, потрібно вміти прощати будьяку образу, будь-яку провину, навіть якщо він завдав непоправної шкоди (наприклад, інвалідність, смерть близької людини тощо). Прощення необхідно в першу чергу нас, для нашого душевного спокою. Інакше душевна рана ніколи не перестане боліти.

Четвертий питання для дискусії. Як навчитися прощати образи?

1.   Треба постаратися за своєю незадоволеністю і душевним дискомфортом побачити в собі непрощення і щиро бажати звільнитися від нього. Прощення - це добровільне рішення людини.

2.   Подумати і згадати випадки, коли я сам заподіював біль іншим людям таким же чином, як зараз ображають мене.

3.   Якщо я у відповідь завдаю людині таку ж біль, яку він заподіяв мені, то я нічим його не краще і гідний не меншої презирства, ніж він.

4.   Поговорити з другом, ким-небудь з дорослих або психологом про існуючу проблему і душевний конфлікт. У цій розмові дуже важливі щирість і чесність.

5.   Намагатися примиритися з людиною, яка заподіяла    біль, налагодити з   ним стосунки, сказавши, що пробачив його.

Зробити перший крок.  

Висновок

Непрощення шкідливе насамперед для самої людини, який ображений. В його душі виникає багато неприємних почуттів, які отруюють життя. Тому, помітивши за собою образу, треба постаратися якомога швидше пробачити свого кривдника і примиритися з ним. Рішення, пробачити чи ні, залежить тільки від мене, ніхто інший цього не зробить замість мене.

 

 

 

Булінг: причини, наслідки та шляхи його подолання.

 

 

Мета заходу:

пізнавальна:       розширити знання про булінг, розібратися у його причинах, наслідках та визначитися із шляхами його подолання; виховна:

виховання  почуття толерантності, культури спілкування;

       розвиваюча:   розвивати чуттєвість до чужого горя.

    Як ви вважаєте що ж таке булінг? З яким явищем ще пов’язана така ситуація? (Конфлікт)

   Конфлікт виникає, коли між двома чи кількома особами існує незгода, розбіжність думок або різні погляди. 

   При конфлікті кожна особа вільно висловлює свої погляди і дисбалансу сил немає. Кожна особа відчуває, що може вільно заявити свою точку зору. 

Конфлікт стає булінгом, лише коли він повторюється знову і знову, і існує дисбаланс сил. З часом може з’явитися схема поведінки, за якої особа, що поводиться агресивно у конфлікті загострює конфлікт. Особа, на яку спрямований агресивний конфлікт, може почуватися все менше здатною висловити свою думку і все більше  безсилою. Саме тоді негативний конфлікт може перейти у булінг. 

Отож дамо визначення, що ж таке Булінг? 

Булінг– це агрессивна поведінка, що зазвичай повторюється. Вона має за мету завдати шкоду, викликати страх або тривогу, або ж створити негативне середовище у школі для іншої особи. Булінг виникає у ситуації, в якій існує реальний чи уявний дисбаланс сил.

 Як ви вважаєте, з яких причин студенти стають жертвами знущань з боку інших? 

 Які ви вважаєте, які можуть бути типи, форми булінгу?

Фізичний – завдання ударів, штовхання, пошкодження або крадіжка власності.

Психологічний– виключення інших із групи чи розповсюдження пліток або чуток 

Усний (словесний) – обзивання, глузування або висловлювання, якими ображається стать, раса. 

Письмовий – написання записок або знаків, що є болючими чи образливими.  Електронний (загальновідомий як кібербулінг) – розповсюдження чуток та образливих коментарів з використанням електронної пошти, мобільних телефонів (наприклад, надсилання СМС) і сайтів соціальних мереж. 

Як ви вважаєте, що ми можемо зробити, щоб зупинити явища булінгу?  

   Виховувати в собі культуру спілкування.

   Не залишатися байдужими.

   Сприймати людину такою яка вона є.

   Соціальний стан не є приводом для цькування.

   Заздрість - негативна риса людини.

   Сильніший- не означає розумніший.

   Поважати думки та погляди інших.

   Доброзичливість.

   Милосердність. 

   Повага.

   Підтримка одне одного.

   Поважати право кожного бути самим собою.

   Фізичні вади - це не вина дитини.

   Готовність до примирення.

   Визнання  своїх помилок.

   Вміння вибачатися та вибачати.

   Комунікабельність.

   Привернути до себе увагу можна  гарними вчинками.

   Підвищувати свою самооцінку.

 

Насильство та як його уникнути.

 

 

 

 

Мета заходу:

пізнавальна: поглибити знання й уміння з визначення ознак фізичного, психологічного чи сексуального насильства над дітьми; ознайомити з поняттям «булінг» і його запобіганню; виховна: знаходити шляхи попередження насильства у суспільстві; підвищити обізнаність студентів  щодо можливих шляхів розв’язання проблеми; розвиваюча: розвивати  вміння аналізувати, приймати рішення, вибирати

правильну позицію.

 

Проблеми сімейного насильства і насильства в підлітковому середовищі є зараз одними з найактуальніших. Проблема насильства не нова, вона існувала завжди й існує у всіх країнах світу.

У багатьох країнах світу щорічно листопад проходить під знаком синьої стрічки — такий міжнародний символ захисту дітей від насильства у всіх його проявах.  

Проблема насильства над дітьми залишається актуальною для України, незважаючи на те, що на законодавчому рівні будь-які прояви насильства по відношенню до дитини, зокрема фізичне покарання,

заборонені. Держава визнає, що насильство над дітьми трапляється в різних сферах життя – вдома, при контакті з представниками правоохоронних органів, у закладах опіки, в навчальних закладах. Насильство може чинитися як дорослими щодо дітей, так і самими дітьми відносно одне одного. 

Оскільки діти проводять багато часу саме в навчальних закладах, то вони мають відігравати одну з ключових ролей у справі захисту дітей від насильства. 

Кожен день багато дітей у всьому світі перебувають у небезпеці, яка перешкоджає їх розвитку. Вони зазнають численних страждань, стаючи жертвами війни і насильства, расової дискримінації, агресії, іноземної окупації, стаючи біженцями і переміщеними дітьми, вимушеними захищати свій дім і сімейне вогнище, стаючи інвалідами і жертвами недобросовісності, жорстокості і експлуатації.

Кожен день мільйони дітей страждають від бід, злиднів і економічної кризи – від голоду і відсутності дому, від епідемій і не писемності.

Щодня 40000 дітей помирають від недоїдання і хвороб, у тому числі від СНІДу, від відсутності чистої води, від поганих санітарних умов, а також від наслідків, пов’язаних з проблемою наркоманії.

Біля 1 млрд дітей проживають у злиднях, 16 % дітей віком до 5 років не доїдають, 13% дітей ніколи не ходили до школи.

Жорстоке поводження з дітьми і зневага їхніми інтересами можуть мати різні види і форми, але їх наслідками завжди є серйозний збиток для здоров'я, розвитку і соціалізації дитини, нерідко й загроза її життю чи навіть є причиною смерті.

Фізичне насильство - нанесення дитині батьками чи      особами,     що   їх       заміняють, вихователями чи іншими особами фізичних травм, різних тілесних ушкоджень, що завдають збиток здоров'ю дитини, порушують її розвиток і     позбавляють        життя.         Ці      дії      можуть здійснюватися у формі побиття, катування,

штовхань, у вигляді ударів, ляпасів, припікання гарячими предметами, рідинами, запаленими сигаретами, у вигляді укусів і з використанням усіляких предметів. Фізичне насильство включає також залучення дитини до вживання наркотиків, алкоголю, пропонування їй отруйних засобів чи медичних препаратів, що викликають одурманення (наприклад, снодійних, не прописаних лікарем), а також спроби удушення чи втоплення дитини. Необхідно усвідомлювати, що фізичне насильство - це фізичний напад (катування), воно майже завжди супроводжується словесними образами і психічною травмою.

Сексуальне насильство чи спокуса - використання дитини (хлопчика чи дівчинки) дорослою людиною чи іншою дитиною для задоволення сексуальних потреб або отримання вигоди. До сексуального розбещення належать також залучення дитини до проституції, порнобізнесу, оголення перед дитиною статевих органів, підглядання за нею, коли вона цього не підозрює: під час роздягання.

Психічне (емоційне) насильство - постійна чи періодична словесна образа  дитини, погрози з боку батьків, опікунів, приниження її людського достоїнства, обвинувачення її в тому, у чому вона не винна, демонстрація нелюбові, ворожості до дитини. До цього виду насильства належать також постійна неправда, обман дитини (у результаті чого вона втрачає довіру до дорослого), а також ситуації, коли вимоги до дитини не відповідають її віковим можливостям. Зневага інтересами і потребами дитини (нехтування) - відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, вихованні, медичній допомозі з боку батьків. Типовим прикладом зневажливого ставлення до дітей є залишення їх без догляду, що часто призводить до нещасних випадків, отруєнь та інших небезпечних для життя і здоров'я дитини наслідків.  

 

Синя стрічка 

Починаючи з 1996 року ( за рішенням Генеральної асамблеї ООН ), саме 16 листопада ЮНЕСКО ухвалило Декларацію принципів терпимості. У декларації йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідавання чи кольору шкіри. Ця декларація розвивала принципи, які були сформовані ще у 1948 році у Загальній декларації прав людини.

І тому 16 листопада у всьому світі відзначається

Міжнародний день толерантності. «Синя стрічка листопада» - акція проти жорстокості та насильства у всіх сферах суспільства. 

А зараз Вам пропонуємо асоціації до ключових слів сьогоднішнього заходу:

«толерантність» та «насильство».

Наприклад, слово «толерантність» може викликати асоціації: терпіння, спілкування, об'єктивність, любов, єдність, радість, моральність, співпраця тощо.

Слово «насильство» може викликати асоціації: негатив, ненависть, агресія, страх, стрес, знущання, побиття, лицемірство тощо.

Початок цієї традиції поклала історія, що відбулася навесні 1989 року. Мешканка Норфолка (США) Бонні Фіней довідалася про загибель свого чотирирічного онука Майкла.

Раніше хлопчик знаходився в лікарні з травмами, а потім був уміщений до фостерної (приймальні) на три тижні. Коли після закінчення тритижневого терміну дитину намагалися повернути рідній матері, Майкл плакав, кричав, що мама його не любить, і не хотів повертатися. Бабуся за станом здоров’я не могла піклуватися про дитину і взяти Майкла до себе, хоча розуміла, що йому не можна повертатися додому. Однак суд вирішив, що кращим місцем для дитини буде її рідний дім. Бонні Фіней більше не бачила свого онука. Незабаром її молодша онучка також потрапила до лікарні з переломом ноги в чотирьох місцях, а на руках були опіки від сигарет. І тільки після цього почалися пошуки зниклого Майкла.

Виявилося, що хлопчик був убитий у будинку матері, поміщений до шухляди від інструментів, а потім утоплений у болоті три місяці тому.

Те, що сталося, настільки сколихнуло Бонні Фіней, що вона вирішила присвятити своє життя боротьбі

з насильством над дітьми. Під час похорону онука вона прив’язала синю стрічку до антени свого фургона, тим самим вона хотіла привернути увагу людей до цієї проблеми. Незабаром її підтримати різні агентства, ділові кола, місцеві співтовариства Багато добровольців приєдналися до неї.

Чому синій колір? Бонні Фіней пояснює це тим, що вона не може забути синці на тілі своїх онуків. Синій колір служить постійним нагадуванням про те, що необхідно боротися з насильством і захищати дітей від насилля.  

Конвенція ООН про права дитини (1989р.), яку ратифікувала Україна у 1991р., – найбільш вагомий міжнародний документ, у якому визначено стандарти прав дитини в усіх сферах життя суспільства. Звернемо увагу на наступне: жодна дитина не може бути покарана або піддана жорстокому нелюдському поводженню або бути позбавлена волі; у поводженні з дитиною компетентні органи повинні діяти в інтересах дитини.

На законодавчому рівні в нашій державі введено багато нових норм у Кодексах: Сімейному, Цивільному, Кримінальному, – які повинні захистити права дитини, визначити дітей повноправними учасниками суспільних відносин. 

На сьогодні Україна є учасницею міжнародних договорів і угод, спрямованих на захист і гарантування прав та інтересів дитини на досягнення її повного добробуту. Право дітей нашої країни на захист від усіх форм насильства гарантується 28 і 52 статтями Конституції України, відповідно до яких ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському, або такому, що принижує його гідність поводженню чи покаранню. Статтею 10 Закону України «Про Охорону Дитинства» встановлено, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності. Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом. 

Проте, в реальному житті ніхто з дорослих не сприймає дітей, як повноправних членів суспільства. Це підтверджують чисельні моніторинги, опитування. Експерти одностайно підтверджують, що спроби дитини встановити справедливість, захистити себе у будь-яких установах без дорослих приречені на невдачу.

Опитування також засвідчують, що майже кожна дитина відчула на собі порушення своїх прав та була свідком порушення прав неповнолітніх. Сьогодні дитина не захищена у суспільстві від жорстокості і знущання , брутальної поведінки з боку дорослих.  

Місцем, де діти найчастіше зазнають насильства педагоги в переважній більшості вважають вулицю (89 %), біля половини респондентів згодні із фактом потерпання дітей від насильства у школі.

Діти також називають вулицю як місце, де вони найчастіше зустрічаються із насильством. Проте, якщо йдеться про власний досвід, то школу діти ставлять на перше місце.

Більше половини опитаних педагогів помічали такі прояви насильства в школі: побиття, сварки, образи, приниження, використання прізвиськ та відбирання їжі. 

Основи законодавства

Існує відповідальність за заподіяне насильство щодо іншої людини. У Кримінальному кодексі України існують закони, на підставі яких можна порушити кримінальну справу в тих випадках, коли дії кривдника відповідають визначенню різних форм насильства (фізичного, психічного, сексуального), і після того, як ці дії вже були скоєні: побої, погроза убивства чи заподіяння тяжкої шкоди; образа, що принижує честь і гідність; наклеп — поширення помилкових фактів; заподіяння шкоди здоров'ю.

Людина може звернутися по допомогу. Виникає питання: до кого, куди і коли. Показати дитині, що вона не самотня. У критичній ситуації підлітки і діти можуть подзвонити по телефону довіри, звертатися в міліцію, де підкажуть, що робити, куди звернутися. Вони можуть скористатися допомогою людини, якій довіряють (родичі, друзі, вчитель чи психолог школи). Можна звернутися в спеціальні центри: соціальної допомоги родині і дітям, соціальнореабілітаційний центр для неповнолітніх, психолого-медико-педагогічний, до комісії у справах неповнолітніх, у притулок для дітей, де їм буде надана допомога.

До кримінальної відповідальності притягуються неповнолітні, яким на момент вчинення злочину виповнилося 16 років. Неповнолітні від 14 до 16 років підлягають кримінальній відповідальності, зокрема, за вбивство, умисне заподіяння тілесних ушкоджень, зґвалтування, крадіжку, грабіж, розбій та злісне хуліганство. 

Вік настання кримінальної відповідальності в різних країнах такий: в Англії – 8 р.; у Франції – 13 р.; в Ізраїлі – 9 р.; у Німеччині – 14 р.

Насилля в сім’ї  

Насильство – явище не специфічно українське, а універсальне, загальне. У різних формах і проявах воно існує в усіх без виключення країнах, незалежно від їх суспільного і         державного          устрою.      Жорстоке поводження з дітьми у сім’ях – не така вже й рідкість. Часто плутаючи методи виховання із звичайним насильством, батьки         намагаються        бути

«розпорядниками» життя власної дитини. Не знаючи іншого ставлення, малюки не можуть правильно оцінити ситуацію, тому самі, вважаючи себе винними навіть не намагаються захиститись. До того ж в українському суспільстві «не прийнято» говорити про такі речі. На жаль, часто ми стикаємося з тим, як один із батьків мовчки спостерігає за знущаннями над своєю дитиною з боку свого чоловіка чи дружини. Більшість із тих вважає, що це їхні родинні справи, і ті хто не повинен втручатися у «процес виховання».

Хочу зазначити, що не лише побиття або знущання можна назвати жорстоким ставленням. Сюди також можна включити і емоційне насильство, батьківську неувагу, небезпечну для розвитку дитини поведінку батьків.

За статистикою у США кілька років тому було зареєстровано понад мільйон випадків поганого поводження з дітьми. З тих переважна більшість це – фізичні кривдження. Понад тисячу дітей померли від фізичного насильства та занедбання. У Росії щорічно 17 тисяч дітей стають жертвами насильницьких дій, з тих 2 тисяч виявляються жертвами вбивств. В Україні минулого року від різноманітних протиправних дій дорослих постраждало 7 тисяч дітей. Найбільше страждають від домашньої тиранії діти у віці до 10 років. Причому кожен третій із них не вчився у школі – чи то батьки не пускали, примушуючи просити милостиню, чи то дітлахам просто ні в чому відвідувати заняття.

 Проблема насильства щодо дітей ускладнюється соціально-економічною нестабільністю у суспільстві: у нашій країні відомо про існування близько 2 мільйонів неповних і проблемних сімей, де дорослі постійно перебувають у пошуках роботи, шматки хліба для себе і своїх дітей, із них – 60 тисяч сімей, де проживає понад 150 тисяч підлітків, офіційно вважаються неблагополучними.

Психологи зазначають: жорстоке поводження з дітьми – це дуже часто результат того, що самі батьки в дитинстві страждали від насильства в родині. 

Майже кожна травмована дитина дає собі таємну клятву в тому, що коли вона виросте, то не буде говорити своїм дітям образливих слів, бити, принижувати їх. На жаль, майже всі, ставши дорослими, в ситуації сімейного конфлікту переконуються, що порушують цю клятву, говорять або роблять своїм дітям саме те, що робили їм, і часто використовують ті самі методи або ті самі слова.

Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством. Нам навіть важко припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо його жертвами. Батьки порушують права дитини, якщо:  

§   знущаються над дитиною;

§   б’ють її;

§   завдають    шкоди         здоров’ю дитині;

§   залякують дитину, використовуючи при цьому суспільні

установи (міліцію, церкву, спецшколу, колонію, психіатричну лікарню);

§   порушують її статеву недоторканість;

§   навіюють страх за допомогою тестів, поглядів;

§   перебивають дитину під час розмови;

§   ізолюють дитину;

§   контролюють її доступ до спілкування з ровесниками, дорослими, родичами, одним із батьків;

§   використовують образливі прізвиська;

§   соромлять дитину;

§   використовують її як передавача інформації між батьками під час

конфліктів у сім’ї;

§   контролюють поведінку дитини за допомогою грошей;

§   ігнорують її;

§   не задовольняють її основні потреби;

§   використовують дитину, як засіб економічного торгу під час розлучення;

§   погрожують залишити її;

§   погрожують фізичною розправою;

§   поводяться з дитиною, як із прислугою;

§   відмовляються повідомити про важливі рішення, які безпосередньо стосуються її долі.

Підбиття підсумків.

Насильство в будь-якій формі неприйнятне. Люди повинні шанобливо ставитися один до одного.

Притча про жорстокість

В одному з монастирів Шаоліню майстер навчав учня. І якось учень поставив майстру запитання:

— Учителю, а як довідатися, наскільки я жорстокий?

— Щоразу, коли ти завдаватимеш удару своєму ворогу, уяви себе на його місці і відчуй його біль. І якщо один раз ти не відчуєш болю — знай, жорстокість поглинула тебе.

Будьмо толерантними один до одного, до дітей, до самих себе.

Відомий американський психотерапевт Бері Уайндхольд стверджує, що для нормального емоційного дозріванням дітям треба, щоб їх любили, пестили, помічали, приймали всерйоз, стримували, опікали, співали їм пісні і задовольняли всі їх основні потреби. Це необхідно для того, щоб побудувати у дитини здорове самолюбування і здатність любити саму себе. Адже діти, основні потреби яких, пов’язані з любов’ю і турботою, задовольнялися, зростають істинно поступливими і неегоїстичними людьми. Вони здатні виявити турботу і співчуття до інших людей.

Щоб подолати насильство в сім’ї, я хочу запропонувати такі шляхи вирішення проблеми: довіряйте вашій дитині та поважайте її. Визнавайте права дитини на свої власні почуття, право на вибір друзів та діяльності. 

Визнавайте право дитини на особисте життя.

Довіряйте дітям.

Поважайте почуття іншого з батьків.

Забезпечте емоційний комфорт.

Говоріть та дійте так, щоб діти відчували себе у безпеці і комфорті.

Діти повинні мати можливість розповісти вам про те, що вони відчувають.

Забезпечте фізичну безпеку.  

Не залишайте дитину без нагляду в громадських місцях.

Підтримуйте сімейний розклад дитина повинна знати, коли ви повернетесь.

Навчайте свою дитину правил особистої гігієни і правильного харчування.

Слідкуйте за дисципліною:

Будьте послідовним.

Створюйте правила поведінки відповідно до вікового розвитку дитини.

Усно визначайте свої опікування та межі дозволеного. 

Давайте постанови, а не покарання.

Приділяйте дитині свій час і увагу.

Беріть участь у житті дитині: у шкільних заходах, дитячих іграх, спілкуйтеся з її друзями.

Важливі поради «Як вести себе на вулиці» сьогодні пропонуємо Вашій увазі. 

-         Не ходити самому по вулицях в вечірній та нічний час.

-         Не спілкуватися із незнайомими особами.

-         Не виставляти на показ коштовні речі (прикраси, мобільні телефони, гроші).

-         Не вживати алкогольні, наркотичні засоби (це призводить до втрати самоконтролю).

-         Не провокувати своєю поведінкою інших.

-         Якщо на твоїх очах відбувається правопорушення, дуже важливо не бути втягнутим у нього щоб не стати жертвою або співучасником.

-         Якщо ти став свідком правопорушення, варто обов’язково звернутись до правоохоронних органів і надати їм інформацію про це. 

 Дитина і насильство. Любов і жорстокість. Надія і відчай. Ми всі інтуїтивно тягнемося до світлого в цьому світі.

Прислухаймося до голосу дитини як до діючої в істині:

«Мій улюблений світ – без насильства,

Без жорстокості, болю і зла,  

Де народом заспівана пісня

Містить тільки хороші слова.

Мій улюблений світ – без насильства,

Де немає страждання й війни,

Де розквітла калина барвиста,

Й голосінь не почуєш сумних.

Мій улюблений світ – це не казка,

А реальне щасливе життя,

Бо звільнивши наш світ від насильства,

Можна сміло іти в майбуття.

І коли на теренах країни

Без страждань заживе кожне місто,

Скажуть люди всієї країни.

 

Розумне і змістовне проведення дозвілля.

 

Мета заходу:

пізнавальна: розповісти студентам про змістовне і цікаве проведення вільного часу, спрямувати їхню діяльність на корисну і цікаву реалізацію людських захоплень; виховна: виховання  відповідального та розумного ставлення до проведення дозвілля;

розвиваюча: розвивати  вміння аналізувати, приймати рішення,

вибирати правильну позицію.

Дозвілля — це час, вільний від роботи, занять, будь-якого діла. Так пояснює це поняття «Короткий тлумачний словник української мови». Отже, роботу, заняття, справи — геть з вільного часу, з дозвілля. Чим же тоді заповнити останнє? Грою? Нічогонеробленням? Чи не занадто звужене змістом це тлумачення?

Нині вчені нараховують близько 500 різних форм і видів дозвілля. Тут і участь у художній самодіяльності, в роботі клубів і гуртків за інтересами, заняття спортом, праця в саду і на городі, конструювання, рукоділля, відвідування театрів, кіноконцертних залів, бібліотек, парків, музеїв, подорожі, походи, рибальство і багато-багато інших форм і видів.

Дозвілля — це дійсно вільний час, змістом якого є реалізація людських захоплень, тобто певна діяльність людини. Бездіяльне дозвілля — не дозвілля, а відпочинок, під яким розуміють стан спокою або вид діяльності, що забезпечує зняття втоми і відтворення працездатності організму.

Яка мета дозвілля? До найпростішої можна віднести відпочинок. Він буває активним і пасивним. Пасивний передбачає такі форми занять, ігор, діяльності, при яких відтворюється здатність людини до праці без перевершення її попереднього рівня. Прогулянки, пасивні ігри за столом, легке читання, в'язання, вишивання — усе це мало що додає до розвитку її продуктивних сил. Останні лише поновлюються. Воно мало сприяє також і формуванню нових фізичних та психічних якостей особи. Тому пасивний відпочинок може сприйматися як перерва у роботі, спад напруги, розслаблення м'язів та психіки. Він є відпочинком від чогось. Правильно використаний, тобто у поєднанні з активною формою, він приносить людині фізичне і моральне задоволення.

 Активний відпочинок відтворює сили людини в новій якості, з перевершенням їх попереднього рівня, бо приводить удію фізичні та психічні резерви. Свідомо вибираючи заняття, ігри, тренування людина добивається прискореного

розвитку умінь і здібностей, зміцнює здоров'я, збагачується духовно. До активного відпочинку відносяться усі фізично і духовно активні види занять: фізкультура, спортивний туризм, у тому числі і такі ігри, як шахи, шашки, відвідування кіно, театрів, музеїв тощо. Активний відпочинок інтенсифікує проведення вільного часу, вимагаючи від людини значних витрат енергії, що посилює її трудову діяльність, а тим самим і її вплив на соціальні процеси.

До розваг відносимо усе те, що здатне захопити чим-не-будь, відвернути від чогось обтяжливого, а то і гнітючого, дати можливість забутись, розвеселитись. Ігри, атракціони, естрадні шоу, видовища, танці — це ті форми, у яких дана функція найбільш виражена.

Духовне спілкування — це особливий вид взаємодії людей. Чим воно характеризується? Невимушеністю, розважністю і прямою залежністю від схильностей та настрою діючих осіб. На дозвіллі функціонально-рольові «відстані» між людьми зникають, вони набувають симпатії, спільності захоплень, інтересів, комунікабельності.  

А тепер давайте на основі почутого спробуємо визначитись, чи зрозуміли ви, що таке дозвілля, різницю між активним і пасивним відпочинком, і чи зміните ви свої види і форми відпочинку, проведення дозвілля після сьогоднішньої нашої з вами розмови.

Бесіда.

Чим ви любите займатися у вільний час?

Як проводить дозвілля ваша сім'я?

Якому виду відпочинку ви надаєте перевагу?

До якого часу вам дозволяють рідні перебувати на вулиці у вечірній час?

Студенти дають відповіді на кожне запитання. Керівник групи підводить підсумки відповідей, визначає найбільш типове проведення часу студентами чи їх сім'ями.

Заключне слово керівника групи.

А на завершення сьогоднішньої виховної години я прошу кожного з вас дати відповіді на запитання анкети «Сім днів повної свободи».

Уявіть    собі, що     цілий тиждень ти, і тільки ти, будеш вирішувати, що тобі робити, коли лягати спати, як одягатись, де проводити дозвілля. Що тобі раніше було заборонено, тепер усе дозволено. Все обов'язкове

вчора, сьогодні-завтра стало необов'язковим. Словом, живи в своє задоволення. Причому тобі заздалегідь обіцяно, що як би ти себе не вів, що б не робив у ці дні, ніхто тебе не осудить, не покарає і не пригадає пізніше. Отже, почали жити в семи днях повної свободи.  

Анкета «Сім днів повної свободи».

1.                Про що ти попросиш у ці дні своїх батьків, братів, сестер?

2.                Яке місце в твоєму житті у ці сім днів займуть школа, дім, вулиця?

3.                Чим ти, одержавши свободу, займешся в першу чергу (назвати свою улюблену справу, захоплення)?

4.                Кого з цікавих тобі людей (вказати вік і професію, можна прізвище, але не обов'язково) ти взяв би до себе в товариство на ці сім днів?

5.                Де в ці дні ти будеш найчастіше проводити вільний час?

6.                Напевне, у тебе є якась мрія. Якщо можна, поділись нею. І що ти зробиш у ці сім днів, щоб вона здійснилася?

7.                Наступив сьомий день тижня «повної свободи». І раптом тобі оголошують, що його продовжили аж на цілий місяць. І ти... (вислови, що ти відчув і що зробиш у першу ж хвилину).

Студенти дають відповіді на питання анкети, де треба описати кожен із семи днів тижня.

 

Депресія і способи боротьби з нею

 

Мета заходу: пізнавальна: висвітлити основні ознаки депресії.  Виявити причини

розвитку депресії; показати шляхи подолання та запобігання депресії; виховна: виробити почуття впевненості, що депресію можна перемогти; навчити студентів реально оцінювати проблеми, які виникають у житті, і приймати складні ситуації, не акцентуючись на них, продовжувати будувати життя;

розвиваюча: розвивати вміння аналізувати, приймати рішення, вибирати

правильну позицію.   

 

Існує два типи людей. Одні, побачивши, що у них нічого не вийшло, розчаруються і впадуть у депресію. Такі люди часто страждають через заниженої самооцінки, вважаючи, що вони ніколи не зможуть стати краще. Інші почнуть шукати спосіб досягнення поставленої мети. Давайте розглянемо, що ж таке депресія.

Причини виникнення депресії. Яким чином виникає депресія? У більшості випадків вона розвивається як наслідок яких-небудь втрат, перенесених людьми (втрата коханої, втрата працездатності, втрата самоповаги). Психічний стан, що характеризується як депресія, можна назвати наслідком загостреної реакції людини на втрату, почуття розчарування. Багато людей, що не знайшли виходу зі складних ситуацій, впадають у депресію.

Слід зазначити, що існують різні думки про причини виникнення депресії. Одні пов'язують цю хворобу з порушеннями біологічних або хімічних процесів в організмі людини, фізіологічним дисбалансом. В таких випадках вважається, що навіть дуже серйозні форми тривалої депресії піддаються лікуванню.

На думку інших, депресія пов'язана в основному з емоційними травмами, отриманими в дитинстві. Глибокі душевні рани можуть призвести до дуже серйозних нападів депресії.

У зв'язку        з        неоднозначністю існуючих думок можна сформулювати наступне визначення депресії: це стан, що характеризується   тужливим   настроєм, уповільненням       розумових процесів, психомоторних реакцій, зацикленням на травмуючої ситуації. Людина, що знаходиться в депресії, з песимізмом дивиться в майбутнє. У нього може пропасти апетит, порушитися сон, він часто плаче, буває дратівливим.

Звичайно, напевно кожен з присутніх може сказати, що хоча б раз, але відчував щось подібне. Невже він вже хворий? Насправді депресія - це дійсно хвороба, але в тому випадку, якщо вона триває протягом тривалого часу. Так, наприклад, якщо хтось схильний тривалим і болісним депресій, що призводить до душевного безсилля, що триває більше 3 - 4 місяців, йому слід якомога швидше звернутися до лікаря. Такій людині обов'язково потрібно допомога фахівця. Якщо ж пригнічений настрій триває тиждень-другий, то не варто впадати в паніку і тим самим посилювати свій стан.

На цьому уроці ми не будемо розглядати депресію як захворювання. Розглянемо депресію як реакцію на невдачу, проблему або втрату.  

Одним з найбільш поширених видів депресії, який переживав, напевно, кожен з нас, є смуток. В стані зневіри людина продовжує нормально жити, діяти, однак світ навколо нього здається дуже похмурим, а кожна виникає перед ним завдання - непосильною. Він весь час перебуває в цьому стані і ніяк не може позбутися цього почуття. Після нетривалої фази неспання у людини знову настає повна апатія. Можливо, хтось вже переживав такий стан?

Питання для обговорення. Назвіть обставини, які в даний час можуть викликати у вас стан зневіри.

Відповіді записуються на дошці у стовпчик. Вони можуть бути наступними:

1)  відсутність взаєморозуміння у відносинах з батьками;

2)  проблеми у спілкуванні з однокласниками, друзями;

3)  відсутність можливостей для здійснення своїх бажань;,

4)  відсутність або недостатня кількість кишенькових грошей;

5)  втрата самоповаги;

6)  втрата працездатності;

7)  невдачі у навчанні, інших сферах життя і т. д.

У більшості випадків зневіру розвивається за етапами.

Першою стадією можна назвати вже описане раніше стан, викликане серйозною втратою      життя          або розчаруванням. Це може бути будьяка негативна подія чи факт, які

наповнюють наше життя, - відкинення, несправедливість, образу чи щось подібне.

Питання для обговорення. Перерахуйте почуття, які виникли у вас у зв'язку з втратою близької людини, припиненням взаємовідносин з одним, втратою надії, зруйнованої мрією і т. п.

Відповіді записуються в другий стовпчик на дошці. Вони можуть бути наступними:

1)  глибокий сум;

2)  фізична біль;

3)  вина;

4)  потреба знову знайти втрачене;

5)  ізоляція від оточуючих (самотність);

6)  суперечливі почуття замішання;

7)  втрата самоповаги та ін

Друга стадія розвитку зневіри: пригнічений стан, викликане втратою або розчаруванням, посилюється емоціями, викликаними незадоволеністю ситуацією. Людина не перестає думати про те, як погано з ним обійшлися або наскільки несправедлива до нього життя. В результаті його охоплюють гнів і обурення. Спалахує образа. Він розгублений, деморалізований. Гнів сніговим комом продовжує наростати десь глибоко всередині.

Третя стадія розвитку зневіри: додавання до який мучить душу негативним емоціям додається жалість до самого себе. В результаті печаль, викликана втратою, переходить в глибоку зневіру. Життя починає здаватися нестерпним. Почуття, викликані втратою і розчаруванням, продовжують розростатися з кожним днем. Надія знайти вихід із ситуації стає все більш примарною. Людина відчуває жахливу жалість до самого себе. Все це погіршує його стан.

Таким чином, ми можемо вивести спрощену формулу депресії: втрата + обурення, гнів + жалість до самого себе = депресія.

Питання для обговорення. Що, на ваш погляд, може послужити джерелом сил у подоланні минулих втрат?

Відповіді записуються в третій стовпець на дошці. Вони можуть бути приблизно такого змісту:

1)  постаратися перестати думати про свої проблеми і постаратися зрозуміти потреби і переживання інших людей;

2)  все переосмислити і почати жити по-новому, з новими поглядами і позицією;

3)  намагатися пережити крах своїх надій і продовжувати йти вперед;

4)  повертатися подумки до щасливим дням і постаратися не думати про сумне;

5)  намагатися знайти в собі сили почати все спочатку;

6)  посміхатися оточуючим, пам'ятаючи про те, що кожен з нас несе свій хрест;

7)  шукати сили втіху і надію в тиші і спокої молитви, вірі; 8) стримувати сльози жалю й жалості до себе.

Як боротися з депресією. Немає таких людей, які б не стикалися у своєму житті з втратами і розчаруваннями. Однак слід зазначити, що не кожна людина при цьому впадає в депресію. Причина виникнення такого стану криється у нашій реакції, у нашому відношенні до всього поганого, з чим доводиться зустрічатися на життєвому шляху. Наша реакція, в свою чергу, зумовлена певними стереотипами нашого мислення. Грунт, на якій розвивається депресія, - це наша свідомість.

Таким чином, щоб обеззброїти депресію, ми повинні зруйнувати хибні стереотипи мислення. Це не дуже легко, але можливо.

Деякі молоді люди думають, що бути сумним - дуже погано. Вони вважають своїм обов'язком посміхатися 24 години на добу і 365 днів у році. Таке ставлення пов'язано з величезним внутрішнім напруженням. Між тим це цілком природно - сумувати про втрату. Нічого дивного немає і в тому, що розчарування призводить до зневіри. Була б дивною протилежна реакція. Загальмованість почуттів (апатія) при зневірі в якійсь мірі навіть допомагає людині тим, що спонукає його зупинитися і прийти в себе.

Між тим ми не можемо ігнорувати сумні почуття, інакше вони глибоко пустять коріння в нашій душі, руйнуючи її грунт. Людина в стані обеззброїти власну депресію, позбавити її сили тягнути вниз і пригнічувати. Треба тільки напружитися і зробити це зусилля.

Ось деякі способи вирішення проблеми депресії.  

Ситуація 1.

Проблема. Людина намагається забути те, що трапилося з ним, вести себе так, немов нічого не сталося, замикається   в        собі, намагається переконати себе, що подія, яка завдала йому болю, було просто помилкою

недосвідченої юності, намагається ні з ким не обговорювати цю тему («Навіщо це потрібно?»), намагається переконати себе, що цього не було, що чорне насправді біле і т. д. - така реакція на події не допоможе подолати депресію.

Рішення. Якщо людину дійсно хтось сильно образив, поранив, необхідно з ним поговорити, інакше полегшення ніколи не прийде. Буде притуплення болю, яка в майбутньому обов'язково проявить себе, тільки несподіваним чином зовсім не пов'язаною з нею ситуацією. Такі часто результати дитячих психологічних травм - вони позначаються на душевному стані і тяжіють над людиною все життя, навіть якщо він зовсім забув про те, що трапилося (що найчастіше і відбувається). Складну ситуацію необхідно розібрати, нехай навіть ці дії не призведуть до примирення або повернення втраченого.

Ситуація 2.

Проблема. Людина докладає великі зусилля, щоб приховати свою проблему, особливо якщо відчуває себе винуватим. Людина страшно боїться, що те, що він намагався приховати від усіх, раптом постане на загальний огляд.

Така реакція називається «витісненням» і є просто самообманом. Штучно витіснена вина згодом позначається на всьому житті людини, навіть якщо він забуде про неї, і ніхто інший так і не дізнається про те, що трапилося.

Рішення. Якщо в події неприємному випадку дійсно була вина людини, йому слід чесно в цьому зізнатися, як собі, так і іншим. Крім того, необхідно попросити вибачення і вирішити питання з людиною, який причетний до цієї справи.  

Ситуація 3.

Проблема. Людина думає, що все в житті відносно. Все залежить лише від того, під яким кутом поглянути на проблему. Як ніби він все розуміє, всіх прощає і при цьому на все дивиться зверхньо з поблажливою посмішкою. В результаті йому все частіше доводиться йти на угоду з совістю. Навіть якщо він виявляється причиною неприємностей для інших або сам стикається з проблемою зі своєї вини, він завжди прагне знайти собі виправдання.

Рішення. Людині, таким чином ставиться до життєвих подій, необхідно навчитися називати речі своїми іменами. Його «теорія відносності» не вбереже від стресу, ні від депресії. Адже зло все одно залишиться злом, які б декорації його оточували. Але якщо бачити речі такими, які вони є, це допоможе у вирішенні проблем і складних ситуацій, оскільки дасть правильне розуміння речей. Людина зможе усвідомити, що йому насправді потрібно міняти.

Ситуація 4.

Проблема. Людина використовує свою проблему для того, щоб привернути до себе увагу, викликати жалість оточуючих. Це допомагає йому відчувати себе особливим в очах інших людей, таким чином підвищуючи рівень власної значущості. Але це всього лише самообман. Жага отримання від інших людей уваги і співчуття не повинна перетворюватися на самоціль. Увагу натовпу не заповнить втрату і не зцілить душевних ран.

Рішення. Така людина повинна намагатися подолати жалість до себе і перестати шукати серед оточуючих тих, хто буде жаліти його, захоплюючись його стражданнями і проблемами. Нав'язливе вимога співчуття від інших людей не зменшить жалості до самого себе, а тільки збільшить її. Необхідно спробувати внести які-небудь зміни в свій розпорядок життя, знайти нові інтереси і турботи.

Ситуація 5.  

Проблема.      Для    людини       тягар проблеми здавалося настільки важким, що він пристрасно хотів би позбутися від цього тяжкого вантажу, але куди його подіти? Він починає вишукувати серед друзів того, хто готовий взяти його тягар на себе. Чому б і ні? Адже це ж його старі

приятелі. Нехай вони допоможуть йому, адже у нього самого нічого не виходить.

Рішення. Такій людині слід навчитися самостійно приймати рішення, бути більш впевненим у собі і дивитися в майбутнє з вірою, не чекаючи, що хтось інший стане керувати ним і тягнути його «віз» на собі. 

Кілька порад тим, хто переживає депресію:

1)  постарайтеся усвідомити, що горе - це один з невід'ємних періодів життя кожної людини;

2)  постарайтеся повністю усвідомити себе як особистість, погляньте на себе як би з боку, як на повноцінного людини, здатного подбати про себе, впоратися зі своїми бажаннями та емоціями;

3)  не намагайтеся переробити людей, змусити їх підлаштуватися під вас, сприймайте їх такими, які вони є;

4)  не сподівайтеся знову стати таким, яким ви були раніше, пам'ятайте, що можете стати краще!

Допомогу другові. Тепер, дізнавшись про сутність депресії, причини її виникнення та способи боротьби, ви можете подбати про своїх друзів. Якщо хтось із них перебуває в зневірі, ви можете допомогти йому впоратися з таким станом. Ось деякі прийоми, які допоможуть твоєму другові:

1)  уважно вислухай одного. Після цього йому напевно стане легше;

2)  не критикуй його, навпаки, постарайся дати зрозуміти, що підтримаєш його, що б не трапилося;

3)  постарайся надати йому яку-небудь реальну допомогу;

4)  постарайся захопити одного новим заняттям: запроси його в секцію або гурток, куди ходиш сам;

5)  якщо ти бачиш, що депресія продовжується тривалий час і твої зусилля не допомагають, постарайся переконати його в необхідності звернутися до фахівця, наприклад психолога.

Пройде трохи часу, і ви навчитеся приймати поразки з високо піднятою головою і сміливо дивитися негараздам в обличчя, з силою і мужністю дорослої людини, а не з дитячим відчаєм.

Ви навчитеся прокладати свій шлях, виходячи з сьогоднішньої ситуації, тому що завтрашній день - це занадто хитка підстава для задумів, а сподівання, пов'язані з майбутнім, можуть впасти на півдорозі.

І одного разу ви зрозумієте, як багато ви здатні винести, зрозумієте, що ви дійсно сильні, що ви дійсно чогось варті. Ви будете вчитися на своїх помилках і проблеми і з кожним разом ставати впевненіше і сильніше.

 

Ти і твої батьки — неоголошена війна.

 

Мета заходу:

пізнавальна: обговорити з студентами проблеми стосунків батьків і

дітей; навчати студентів шукати компроміс у спілкуванні з дорослими; виховна: : виховувати у студентів самостійність, повагу до батьків; розвиваюча: розвивати вміння аналізувати, приймати рішення, вибирати

правильну позицію.

Звичайно, не всі підлітки конфліктують зі своїми батьками. Але все-таки й у вас, у ваших друзів є теми, які вам складно обговорювати з дорослими.

Але головна причина ваших сварок із батьками — напевно, їхня надмірна увага до вас. Вони звикли вважати вас маленькими, постійно повчають, контролюють: «Піднімайся, спізнишся до школи... Лягай раніше, а то проспиш... Сідай за уроки... Не затримуйся після школи...». Вони радять, із ким дружити, що вдягати, яку музику слухати, стежать за кожним вашим кроком.

«Ну чому вони постійно втручаються у моє життя?». Мабуть, ця думка останнім часом тривожить багатьох із вас. Ви сердитесь, ображаєтесь, наполягаєте на своєму, а вони, відповідно, посилюють контроль, заборони стають іще жорсткішими, і ваші суперечки дедалі частіше закінчуються сварками.

Запитання до студентів.

У яких життєвих ситуаціях батьки стають вашими супротивниками?   

Які причини спонукають ваших батьків на такі дії?

Слово керівника групи.

За        всіма цими конфліктами стоїть одна особливість підліткового віку — прагнення до самостійності. Ви намагаєтесь відвоювати в батьків право самим вирішувати свої справи. Але найчастіше таку незалежність вам доводиться здобувати в «боях».  

Можете не сумніватися, що

дорослим дуже добре відомі всі способи ведення «невидимої війни».

Наприклад, ви зателефонували другові: 

— У тебе коли батьки приходять додому?

—  Після шостої.

—  І в мене теж. Давай закінчуй швидше з уроками, змиємося, поки не пізно!

Цей спосіб «здобувати волю» ще досить невинний. Буває так, що підлітки йдуть на відкрите протистояння з батьками.

Наприклад, одногрупник зізнався вам: якби не постійні причіпки батьків, він давно б уже змінив рвані джинси із заклепками на звичайні брюки. Але робити цього не хоче, бо батьки в такому випадку відразу ж подумають, що «перемогли» його.

Не є рідкістю й ситуації, коли дівчина або хлопець йдуть на явну брехню, аби «пустили», «не заборонили», «відчепилися».

Усі ці способи відстояти себе перед дорослими погані тим, що, по-перше заважають вам дорослішати, тобто ставати по-справжньому самостійними; а по-друге, неминуче призводять до родинних конфліктів.

Спробуйте подивитися на себе очима батьків. Як ви гадаєте, чому вони до вас прискіпуються? Усе дуже просто: батьки ще не звикли, що ви виросли. Вони тривожаться за вас й бояться, що із вами станеться щось

недобре. І, погодьтеся, часто їхнє хвилювання має підстави. Ви справді вискакуєте на мороз без шапки, а потім хворієте. Або не завжди готуєтеся до уроків. У вас іще дуже мало життєвого досвіду, і ви помиляєтесь, робите дурниці, самі не помічаючи цього, а батьки вже знають шляхи розв'язання багатьох ваших проблем, і, звичайно, їм дуже хочеться вберегти вас від «зайвих» (як їм здається) розчарувань і помилок, передати вам свій досвід.

Бесіда.

Запропонуйте        способи      розв'язання найпоширеніших конфліктних ситуацій із батьками.

Слово керівника групи.

Справді, багато хто з дорослих забуває, що таке бути підлітком, але ж колись і вони так само хотіли бути самостійними та вчитися життя тільки на власному досвіді! Тому є сенс спробувати себе в ролі дипломата й постаратися знайти спільну мову, зі старшими.

Для початку спробуйте поговорити з батьком або мамою про той час, коли вони були підлітками. Можливо, у них були такі самі проблеми, що й у вас нині? А головне — починайте доводити їм, що ви вже не діти, не словами, а вчинками!

Тобто ви маєте довести, що здатні брати на себе обов'язки і відповідати за свої дії. Якщо, наприклад, дівчина згадує, що вона доросла, тільки коли збирається на дискотеку до її слів важко ставитися серйозно. Але якщо вона на рівних

братиме участь ужитті родини (хоча б стежитиме за тим, щоб у холодильнику завжди був «черговий» набір продуктів), самостійно плануватиме свій день, виконуючи важливі справи без зайвих нагадувань, батьки поступово почнуть довіряти їй більше.  

А ось іще один спосіб, більше прийнятний для хлопців. Візьміть на себе весь дрібний технічний ремонт, який вам під силу. Ви ж повертаєтесь додому раніше, ніж батько, і у вас більше вільного часу.

До речі, не забувайте попереджувати батьків, коли затримуєтесь у друзів допізна! Адже ви пам'ятаєте: вони за вас хвилюються. Це вчинок дорослої людини, яка поважає себе та інших.

Якщо предметом ваших сварок із батьками є справи, у які з вашого погляду, їм утручатися не слід, спробуйте скласти разом із ними таблицю, яка стане своєрідною угодою між двома поколіннями однієї родини.

Творче завдання «Мирна угода».

Керівник групи роздає студентам аркуші паперу і просить поділити їх однією лінією навпіл. Ліву частину називають «Вирішую сам », а праву — « Вирішуємо разом ».

Потім у кожній частині студенти записують у стовпчик кілька справ, які вони вважають особистими або такими, які мають вирішувати разом з батьками.

Вирішую сам	Вирішуємо разом
• 3 ким товаришувати;	•           Яка найпізніша година  повернення додому; •           коли сідати за уроки;
• як одягатися, коли йду гуляти;
• в якому гуртку чи секції займатися.	•           на що витрачати кишенькові гроші; •           які факультативи відвідувати в школі; •           як слідкувати за здоров'ям.

Не переживайте, якщо в лівій частині спочатку буде замало рядків. Коли

батьки побачать, що ви успішно виконуєте записане праворуч, дотримуючись домовленості, вони не заперечуватимуть проти перенесення цих справ у розряд «Вирішую сам».

                                                                                                                                                                 Часто      в     родинних

стосунках немає злагоди через те, що батьки уявляють вас не такими, якими ви є насправді, очікують від вас чогось іншого, а ви не справджуєте їхніх надій. Спробуйте виправити цю ситуацію. Постарайтеся пояснити батькам, що ви вже достатньо дорослі і самі здатні вирішувати, чим і як вам займатись (але не забувайте: і тут справи важать більше, ніж слова). Наприклад, мама хоче, щоб ви навчались музики, а ви захоплюєтесь програмуванням. Спробуйте переконати батьків, що займаючись улюбленою справою, ви досягнете набагато більших результатів, і згодом вони пишатимуться вами.  

 

Сімейні цінності

 

 «Сім'я - це маленький всесвіт. Жити в шлюбі... це велика, ні з чим незрівнянна праця. Для цього потрібна величезна духовна культура, духовна підготовка, школа мудрості»

В.А. Сухомлинський

 

Мета заходу:

пізнавальна:

      визначити установки і ціннісні орієнтації студентів, пов'язані із створенням сім'ї; розкрити деякі причини складності сімейних відносин; приділити увагу ролі чоловіка і жінки у створенні сімейного вогнища; ознайомити з дисгармонійними типами сімей; виховна:

виховання  культури сімейних відносин;

       розвиваюча: розвивати допитливість, інтерес до майбутніх сімейних відносин.

Сім'я схожа на маленький всесвіт, вже хоча б тому, що вона теж сповнена  загадок. Більшість сімейних загадок людство вирішує й досі. 

 Чому саме цю людину ми вибираємо в якості супутника життя? 

 Чому пара молодих, а іноді і не дуже молодих людей вирішує одружитися? 

 Чому приходить і йде любов - почуття, яке вважається стержнем подружжя, початком всіх початків сімейного життя?

 Чому це почуття так необхідно в сімейному житті? 

 Чому одна сім'я витримує, вирішує більшість загадок-проблем сімейного життя, а човен інший розбивається про банальні турботи сімейного побуту? 

Сім'я - світ складний, неповторний,

Де чекає кохана, де є улюблений.

Ми поруч, разом, є ти і я.

Поки ми удвох, ми -  сім'я.

 

Все в цьому світі починається з любові. І тим більше сім'я. Адже саме любов є джерелом доброти і всього піднесеного, того теплого і

світлого, що є на нашій землі. Але, як казали мудрі люди минулого: «Не насититься око зором, руки справою, розум знаннями, а серце любов'ю». Людина не може жити лише одним цим почуттям. І природний, і духовний світ людини настільки різноманітний (людині необхідні інтелект, придбання нових знань, вражень, розвиток свого професіоналізму і т. д.), що справляє вплив на всі сторони людського життя, в тому числі і на любов. Тому в цій всесвіту під назвою «любов» і виникає маса загадок і проблем.

    Люди різні, дві неповторні індивідуальності на основі почуття любові об'єднуються у сімейний союз. Ми часто чуємо таку фразу: «Хоч би в сім'ї відпочити від проблем». Так чого ж шукають люди в сімейному житті, на що сподіваються?

     Думаю, що кожен, вступаючи в шлюб (за рідкісним винятком), вірить у любов, сподівається на збагачення свого життя, наповнення її новим змістом.

Багато жінок мріють про чоловіка, який буде любити тільки їх, ніколи ні на кого не гляне, буде поважати і цінувати тільки її, єдину і т. д. Треба зауважити, що і чоловіки в більшості своїй мріють про жінку, яка вдячна йому за турботу, буде вважати його наймудрішим, потрібним, корисним, коханим і шанованим. Кожен чоловік сподівається стати королем у своєму сімейному

царстві, а жінка - королевою.

Щоб зберегти мир і злагоду в «королівстві», необхідно вирішувати багато життєво важливих проблем.

    Про жінку, як про слабку  істоту, говорили дуже довго. Долею жінки були: турбота про сім'ю і задоволення чоловіка. Говорячи про жіночої невірності, давньоіндійська мудрість говорить: «Нехай дістанеться їй сам бог любові, вона побажає іншого чоловіка». Расул Гамзатов так пожартував в одному з своїх віршів: «Якщо чоловік хороший, погано все одно». Але, можливо, це з точки зору чоловіків? А якщо подивитися на життя жінки і всі її турботи іншими очима?

Далеко не легка сімейна ноша жінки. Стародавні індійці говорили, що «хороша дружина - це шість осіб в одному». А враховуючи сучасні навантаження жінки, скільки ще ролей ми можемо їй додати?! Вже точно не одну. Так, сучасна жінка може багато чого. Мабуть, саме тому багато чоловіків, вихваляючи жіноче рівноправ'я, намагаються перекласти на її плечі якомога більше відповідальності за сім'ю (побут, зайнятість на роботі, виховання дітей тощо). До великих фізичних перевантажень додаються і психологічні. А вже все разом узяте переносити жіночому організму часто буває не під силу.

До того ж жінка, усвідомлюючи високі результати своїх зусиль і високо оцінюючи себе, рано чи пізно приходить до заниженою оцінкою ролі чоловіка в сім'ї. Починаються докори і невдоволення. Часто це призводить до того, що завищена жіноча самооцінка і її високе службове становище принижують чоловіка, позбавляють його можливості проявити свої здібності, розум і талант.

Більшість з нас за рівноправ'я в сім'ї. Що ви вважаєте таким рівноправністю? Приблизні відповіді студентів:

-                Я думаю, що якщо чоловік тебе любить і не хоче сварок, то він повинен у всьому допомагати: вміти готувати, прибрати, попрати і т. д.

-                Так, бувають такі ситуації, коли чоловікові дійсно необхідно щось подібне зробити по домашньому господарству. Але це ні в якому разі не повинно перерости в звичку жінки зневажати чоловіком і потім хвалитися перед своїми подружками, принижуючи тим самим чоловіче достоїнство. Чоловік повинен займатися своєю, чоловічою роботою, тієї, з якою не в силах впоратися жінка. Якщо розглядати рівноправність як поділ труднощів і радощів сімейного життя, то я вважаю, що по господарству чоловік робить більш важку роботу, а жінка - більш легку. В цьому і є рівноправність, яке закладене в людях самою природою.

Отже,  в будинку має бути жінка і повинен бути чолові. А от з появою в сімейному житті зради приходить ревнощі і настає драматичний період у взаємовідносинах.

Але чому ж все-таки це відбувається? Є сім'ї, які добре усвідомлюють роль чоловіка і жінки в сім'ї і прекрасно справляються з цими ролями. А драми не обходять і їх. Де ж ті складові сімейного щастя, які дають можливість зміцнювати сім'ю?

 

Проведемо 1 тренінг. 

 Оцініть перераховані фактори за п'ятибальною системою:

1. Сімейний затишок. 2. Спільність поглядів. 3. Матеріальне благополуччя. 4. Сексуальна близькість. 5. Звичка подружжя один до одного. 6. Подружній обов'язок. 7. Любов до дітей. 8. Взаємна турбота подружжя. 9. Загальна житлоплощу. 10. Культурний рівень подружжя.

Зазвичай молоді люди завищують значення емоційних факторів для сімейної стійкості. Вони представляють для себе сімейні цінності лише ідеально, тому романтизують шлюб. І їхні невдачі у шлюбі пов'язані з відсутністю досвіду у  питаннях сімейних відносин.

Міра задоволеності відносинами в шлюбі залежить ще і від тих мотивів, з яких люди вступають у шлюб. Більш міцні шлюби засновані на спільних інтересах і потребах.

Проведемо 2 тренінг.

 Розставте по мірі значущості для вас наступні мотиви вступу в шлюб: любов; спільність інтересів, поглядів; почуття самотності; випадковість; співчуття; матеріальна забезпеченість майбутньої дружини; наявність житлової площі у майбутньої  дружини; ймовірність швидкого народження дитини.

 

Проведемо 3 тренінг.

     Пропоную  відповісти на наступні запитання:

   Які умови необхідні для щасливого сімейного життя (назвіть не більше трьох головних  з вашої точки зору)?

а) окрема квартира; б) матеріальне благополуччя; в) взаєморозуміння між подружжям; г) діти; д) впевненість у міцності шлюбу; е) цікаве дозвілля; ж) цікава робота; з) бажане освіту; і) хороше становище на роботі; к) хороші друзі; л) самостійність, свобода дій; м) інші умови.

   У якому віці, на вашу думку, найкраще вступати в шлюб?

а) 18-20; б) 21-24; в) 25-27; г) 28-30; д) старше 30 років; е) свій варіант.  Який спосіб проживання, на ваш погляд, кращий для молодят?

а) разом з батьками; б) можливо ближче до батьків, але окремо; в) тільки

окремо; г) свій варіант відповіді.

   Як ви вважаєте, якими якостями повинна володіти ідеальна дружина? Відзначте три найбільш важливих якості.

а) розум; б) ніжність; в) доброта; г) готовність в усьому підкорятися чоловікові; д) вміння настояти на своєму; е) поступливість; ж) працьовитість; з) скромність; і) ощадливість; к) домосідство; л) любов до дітей; м) вірність; н) свій варіант відповіді.

     Якими         якостями,    на вашу думку, повинен володіти ідеальний чоловік?

а) розум; б) мужність; в) любов до роботи; г) турбота про сім'ю; д) весела вдача; е) доброта; ж) вірність; з) прагнення взяти на себе найважчі сімейні справи; і) уміння співчувати; к) ласкавість і ніжність; л) надійність; м) повага до жінки; н) свій варіант відповіді.

 За результатами анкетування явно проглядається, що деякі з вас дуже вимогливі до своєї майбутньої половинки. У кожній сімейній парі повинні бути: «ти», «я» і «ми». Хто не зрозумів цього, у того все трепетні почуття ранньої закоханості розбиваються про сварки, розчарування і нерозуміння. Злість, нервозність і біль приходять на зміну любові.

Багато прикрого відбувається тому, що люди, вступаючи в шлюб, часто, по суті, не знають один одного. Сексуальна сумісність, звичайно, важлива в подружніх стосунках, і саме цей мотив часто обирають молоді люди для вступу в шлюб. Але сексуально привабливими ви можете бути для багатьох. А от поєднати свої характери, перетворити ваше почуття любові ще й у справжню дружбу, зробити взаєморозуміння нормою сімейного життя - це дано не кожній парі.

Часто виникають питання лідерства в сім'ї. Це  також додає своїх тріщин у подружні взаємини. Беручи на себе роль лідера, необхідно пам'ятати, що глава сім'ї не тільки отримує додаткові права, але і покладає на себе додаткові обов'язки. Психічні та фізичні перевантаження теж значно збільшуються, тому «ми» в родині - це найкращий вихід.

    Думаю, що, як би не любили люди один одного, сварок їм не уникнути. Сімейна адаптація не може відбуватися без сварок. Я читала про те, що саме у перші роки шлюбу подружжя особливо вразливі. Кожне сказане слово і кинутий  без задньої думки жарт можуть викликати образи і сварки. Напевно, врятує висока культура взаємин і пам'ять про те, що поруч з тобою людина, яку ти любиш, з яким ти вирішив прожити все життя.

    Це дійсно так. Культура взаємовідносин передбачає, в першу чергу, увагу до коханої людини, розуміння його внутрішнього світу, його облік смаків, інтересів, бажань. Не поспішайте робити негативні висновки через слова і вчинки коханої людини, зумійте розібратися, проявіть поблажливість до дрібниць. Вам допоможуть: відвертість і довірливість, бажання завжди побачити в людині найкраще, що є в ній.

Бути один з одним - це ціле мистецтво. Не намагайтеся «перекроювати» один одного. Кожна особистість неповторна. Постарайтеся повірити в те, що саме та людина, яка йде з вами по життю поруч, цінна і значуща для вас, як ніхто інший.

    Часто в житті нам доводиться чути таку фразу: «Їх човен кохання розбився об побут».  На жаль, цією фразою дуже часто підводять  сумний підсумок. Цю фразу можна було б доповнити ще одним словом - невлаштований. Саме невлаштований побут - причина конфліктів, розбіжностей, розлучень. І тон тут найчастіше задають жінки, запитуючи: «Чому всі турботи на мені? Я що вам - рабиня?» Але жінка, вступаючи в шлюб, не повинна забувати, що сімейне щастя здобувається щоденної та багаторічної тратою часу і сил на буденну домашню працю. Хоча сучасні нововведення і полегшують домашню працю, працювати все-таки доводиться. Після трудового дня це особливо важко. І тим не менш жінці краще самій навчитися пришивати гудзики, а не їхати в ательє через все місто. Як кажуть розумні люди, не слід забувати про те, що любов не може жити в неприбраній квартирі, а тим більше, з поганим харчуванням і невимитим посудом. Правда і те, що все, що зроблено по дому, повинно бути по гідності оцінено чоловіком.

Від мистецтва ведення господарства багато в чому залежить економіка родини. Це стосується вміння приготувати чудовий обід з порівняно недорогих продуктів, зшити або зв'язати, спекти самій, а не переплачувати і т.

д. Важливою умовою для правильного налагодження побуту є розумне ведення сімейного бюджету. Більшість сімей в якості головного джерела сімейного бюджету розглядають зарплату. Значить, сварки і закиди з приводу того, що хтось просиджує на роботі, просто недоречні. Адже саме професійний ріст дасть можливість покращити матеріальне становище родини. Треба думати не тільки про сьогодення, а й про перспективу теж. При цьому лише допомога одне одному і взаєморозуміння допоможуть молодій сім'ї здати іспит на міцність почуттів. Адже не завжди є можливість поповнити бюджет сім'ї за батьківський рахунок. Так що багатьом молодим сім'ям просто необхідно вважати і розраховувати, планувати і поступатися.

Планування своїх доходів і витрат, облік витрачених коштів (харчування, одяг та взуття, госптовари, дозвілля       і         відпочинок), розумний контроль - це теж необхідні складові сімейного бюджету.      Плануючи і підраховуючи витрати, треба звертати увагу на те, що гроші з   сімейного   бюджету найчастіше йдуть невідомо куди не великими, а саме невеликими сумами. Модний журнал         або    аксесуар, рукавички,   фаст-фуд    і

жувальна гумка, а в результаті питання: «Куди гроші пропадають?» Вмійте відмовитися від того, що необов'язково. Постарайтеся продати річ, яка не знадобилася вам хоча б раз у році. Не намагайтеся пустити пил в очі великою кількістю страв на святковому столі. Скільки потім пропадає! Краще продумайте сервіровку і своє ставлення до гостей. Варто пам'ятати і про те, що принцип «ти заробив, а я витрачу» не зміцнить ні побут, ні сімейні відносини.    Ми торкнулися лише деяких  питань азбуки сімейних відносин. Вам в майбутньому будувати свої сім'ї і сімейні відносини. А для цього, крім почуттів, потрібні знання і великий труд. Сподіваюся, знання допоможуть вам побудувати правильні сімейні відносини.

 Психологи стверджують, що успішність відносин знаходиться в безпосередній залежності від ступеня збіжності в поглядах подружжя. Природно, неможливо ставитися до всього абсолютно однаково. Але чим більше схожості в головних питаннях життя і життєдіяльності сім'ї, тим простіше будувати взаємини. І тим не менше це ще не гарантія того, що все у вашому сімейному житті буде благополучно. 

У чому ж, на ваш погляд, секрети сімейного благополуччя?

     Студенти:

-                в гармонії взаємин, яка залежить від обох;

-                у тому, щоб не звужувати сферу знайомств; спілкування з друзями зробить життя більш насиченою та цікавою;

-                треба частіше помічати і відзначати один одного позитивне, постійне підкреслювання недоліків не зміцнить відносини;

-                треба приймати людину такою, якою вона є, не «перекроювати» його на свій манер, коханий чоловік має стати героєм моєї мрії, а не подобою і тінню; - природа кохання не терпить фальші, брехні і зради;

-                треба поважати світ іншого, його думки, прагнення, почуття, вміти підтримати і в радісну, і в скрутну хвилину - ось основа міцних відносин;

-                думайте спочатку про те, хто з вами поруч, а потім вже про себе;

-                не дозволяйте собі те, що ви забороняєте іншому, визнавайте права і гідності людини, що йде по життю поруч з вами.

 

Викладач:

   розвиток особистості передбачає накопичення знань та придбання практичних навичок з багатьох життєво важливих питань, в тому числі і з питань культури сімейних відносин;

   кожній молодій людині необхідно ознайомитися з абеткою сімейних відносин;

   проблеми сімейних відносин відбиваються на житті самої людини, його дітей, рідних, а добробут кожної сім'ї і має державне значення;

   необхідно продовжувати вивчення питань по темі «Етика і психологія сімейного життя».

 

 

 

 

 

 

Життя людини – найвища цінність.

«Найдорожче в людині — це життя. Воно дається один раз, і

прожити його потрібно так, щоб не було нестерпно боляче за безцільно прожиті роки, щоб не палила ганьба, за підленьке і дріб'язкове минуле...»

                                                                                                                    М. Островський

Мета заходу:

 

пізнавальна: усвідомлення розуміння студентами поняття «життя», його унікальності, цінності, значущості для кожної особистості; визначення свого місця в ньому; спонукання їх до роздумів над важливими життєвими проблемами; ставлення до власного життя та життя інших людей, як до найвищої цінності; виховна: виховання людяності, чесності, працьовитості, відповідальності, любові до людей, до рідної землі;

       розвиваюча:

розвивати допитливість, інтерес до навколишнього життя, майбутньої професії, прагнення з’ясовувати, доводити, міркувати; розвивати вміння, формувати ціннісні судження про гармонійне життя; виховувати наполегливість у досягненні поставленої мети.

 

   Найцінніше, що є у людини, — це її життя. Воно дається їй тільки раз і кожній — своє. Довге чи коротке, неповторне і звичне, радісне і сумне, солодке, як мед, і гірке, як полин, воно триває лише від народження до смерті, і його не можна прожити двічі.

   Таємниця життя... Вона хвилювала людей завжди з того часу, як вони усвідомили себе

живими істотами. Чи має життя якусь мету і сенс, і в чому вони? Хто керує людським життям? Чи можна зробити його кращим і щасливішим? Чи має людина право піти з життя або позбавити його іншу людину?

   Сьогодні ми спробуємо поміркувати над цими складними питаннями…    Ці й багато інших подібних питань у всі часи привертали увагу не тільки філософів, а й письменників, художників, учених і навіть пересічних людей — кожного, хто хоч раз замислювався над таємницею свого життя.

   Один східний володар захотів пізнати всю історію людства. Мудрець приніс йому 500 томів. Зайнятий державними справами, цар відіслав його, наказавши викласти все це в більш стислій формі. Через 20 років мудрець повернувся. Історія людства займала тепер 50 томів, але цар був уже занадто старий, щоб подолати стільки товстих книг і знову відіслав мудреця. Пройшло ще 20 років, і постарілий, посивілий мудрець приніс володарю один-єдиний том, який вміщав усю премудрість світу, яку той прагнув пізнати. Однак цар лежав на смертельному одрі і у нього не залишилось часу, щоб прочитати навіть одну цю книгу. Тоді мудрець виклав йому історію людства в одному рядку: людина народжується, старіє і помирає.

   Тож для чого людина приходить у цей світ? Щоб помучитись, постраждати і безслідно піти у забуття? Який смисл у цьому всьому? В чому сенс життя?

Відповідь на ці, та багато інших запитань про цінність життя шукали люди у всі віки, у всі часи.

   З античних часів людство користується правилом, сформульованим одним давньогрецьким філософом : «Людина є мірилом усіх речей, а цінність людського життя є найвищою суспільною цінністю». Проблемні запитання для студентів:

 У чому сенс життя?

 Що зробити для того, щоб життя було прекрасним? Студент 1:

   Людина — найсильніша істота на Землі. Людиною у повному розумінні слова треба стати, тобто досягти певного рівня фізичного та інтелектуального, морального і соціального стану, оволодіти певним видом діяльності, іншими словами, — ствердити себе як суб’єкта суспільного розвитку, господаря власної долі.

   Людина є частиною народу, держави, суспільства в цілому. І вона має свої права й обов’язки.

   Основним правом людини є право на життя. Це одне з найважливіших і найвагоміших прав, яке сприяє здійсненню всіх інших прав і свобод. Це право, яке не може оновлюватися чи відбиратися. Тому захист прав на життя належить до найцінніших пріоритетів людської цивілізації.

   Зазначу правові засади піклування держави про охорону життя, здоров’я громадян, що передбачені Конституцією України, де визначено, що найвищою соціальною цінністю є людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека. У статті 27 Основного Закону України зазначено: «Кожна людина має невід’ємне право на життя. Ніхто не може бути свавільно позбавлений життя. Обов’язок держави – захищати життя людини. Кожен має право захищати своє життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань». 

   Кожен повинен керуватися положенням цих документів, адже їх порушення, як свідчить історія, приводить до тяжких невиправданих наслідків.

Студент 2:

Минуле століття принесло на землі України трагедію — Другу світову війну, яка для нашого народу назавжди стала Великою Вітчизняною. Не згасає пам’ять про тих, хто, не вагаючись, віддав своє життя в ім’я свободи і незалежності. Найвищим виявом гуманізму є жертовність в ім’я інших людей. Не можна не згадати наших земляків, які загинули на фронтах Другої світової війни, пішли з життя молодими. Вони були романтиками, закоханими у рідну землю, у життя. Вони мріяли про майбутнє, молодість кликала їх у незвідане. Але прийшла біда — із почуттям відповідальності за долю держави, відчуття особистої причетності до долі народу вони ступили у безсмертя. Студент 3:

Відзначаючи велику любов і повагу до інших людей, героїзм і самопожертву в ім’я держави та її народу, не можна обійти увагою гіркі сторінки сучасної історії України, пов’язані з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС. Ми пам’ятаємо імена перших пожежників, які закрили своїми тілами понівечений вибухом реактор, врятувавши світ від загибелі. Пізніше тисячі людей із різних куточків Землі взяли участь у ліквідації наслідків аварії: вони не думали про себе, не вагалися, хоча у них був вибір — рятувати себе чи рятувати інших. Вони обрали порятунок планети, адже розуміли: перемогти стихію — значить врятувати життя на Землі; ціною власного життя подарували нам радість сьогодення. Керівник групи:

   Юність — це пік вашого життя. Зараз ви робите найвеличніше своє відкриття — відкриваєте самих себе. А відкриття самого себе — найпрекрасніше, що може відчувати людина. У цих пошуках — глибокий зміст: кожен може розкрити свої реальні, досі незнані можливості. Щоб виявити і розкрити їх, щоб знайти себе, треба себе пізнати, тобто вивчити і змогти оцінити. А це дасть можливість будувати, творити своє «Я».

Вдумаймося у слова славетного Леонардо да Вінчі, який повчав, що життя є великий дар, і хто його не цінує, цього дарунка не заслуговує. А щоб цінувати життя, треба знати і розуміти своє місце в ньому. Звичайно, нікому не дано з цілковитою точністю визначити, своє майбутнє. Та все ж, кожному під силу намітити власний шлях самотворення, кожному слід знати, що він спроможний підсилити в собі, а що відкинути, чи хоча б, пом’якшити. 

 

Так! Треба жити кожним днем, Не відкладаючи на потім...

Що має бути — не обминем

В своїх стараннях і турботі.

Нам треба жити кожним днем, Не ждать омріяної дати.

Горіть сьогоднішнім вогнем, Бо «потім» може й не настати...

В. Крищенко

 

Керівник групи:  

   Життя — це ваша таємниця, проте ви повинні реалізувати себе, свої можливості, свою суть, пройшовши всі етапи, запрограмовані його віковими особливостями: людина повинна пройти молодість, зрілість, залишити спадщину, тобто посадити дерево, збудувати дім, виростити дитину.

   Ось послухайте притчу.

Прийшов молодий парубок до мудрого діда та й запитав:

             —      Як мені життя прожити, щоб потім не каятися?

Відповів йому мудрий:

— Якщо хочеш довго жити, посади сад, якщо хочеш, щоб тебе люди прославили, викопай криницю, якщо хочеш безсмертним бути, учи добру дітей.

   І, врешті-решт, життя — смугасте. За темною смугою невезінь, неприємностей, печалей обов’язково повинна бути світла смуга радості. І якби не було в житті дощової погоди, ми б просто не вміли цінувати сонячних днів. На цю тему є прекрасні рядки:

 

Не плач, коли життя жорстоке

 

Тобі стежину шле лиху,

 

Ще знайдеш щастя синьооке

 

На вкритім тернами шляху.

І не сумуй, коли яскраве

 

Для тебе сонце вмить зайде,

 

Ще прийде час — і зірка слави

 

Смарагдом в душу упаде.

 

Життя — це поле щастя й муки,

 

Тому до труднощів звикай,

 

Та головне — безсило руки

 

Ніколи ти не опускай!

   Ви повинні пам’ятати, що істинне призначення людини — жити, а не існувати.

   Повноцінне життя. Яке воно? Насичене, бурхливе, невгамовне.

Культура телефонної  розмови

 

“Хочеш бути розумним – навчися розумно 

запитувати, уважно слухати,

 спокійно відповідати, переставати говорити,

 коли нема чого більше сказати”.

 Лафатер, швейцарський мислитель

кінця ХVII ст

Мета заходу: пізнавальна: ознайомити студентів з правилами ведення телефонних

розмов виховна: виховання культури спілкування, ввічливого ставлення до

співрозмовника . розвиваюча: розвивати вміння аналізувати, приймати рішення, вибирати

правильну позицію.  

 

В будь-якому підручнику з фізики можна прочитати, що телефон винайшов американський учений Белл ще в позаминулому столітті. Та в жодному із підручників ви не знайдете тих слів, що їх вимовив винахідник у своїй першій телефонній розмові.

 У різній літературі наводяться приблизно сорок варіантів ввічливого початку телефонної розмови і двадцять варіантів того, як можна повідомити про мету свого дзвінка. Пропонується і значна кількість можливих способів покликати до телефону потрібну людину і стільки можливих відповідей на ці прохання. Існує чимало різноманітних запитань щодо способів продовження телефонної розмови; налічується близько п’ятдесяти  ввічливих фраз для підтримання розмови.

Розмови по телефону настільки звичні для нас, що ми вже не помічаємо їх комунікативної і ситуаційної складності. Мається на увазі та обставина, що в процесі телефонної розмови ви не бачите свого співрозмовника і змушені підтримувати бесіду, орієнтуючись, переважно, на звук його голосу. Такі характеристики, Як інтонація, темп, ритм дихання дають змогу

певною мірою відчувати настрій людини і підтримувати розмову. Але загалом ви все ж таки виключені з контексту ситуації і просуваєтеся “навпомацки”, “всліпу”.

 Як правильно вибудувати телефонну розмову й водночас розвинути в себе інтуїцію? Послухайте декілька рекомендацій з цього приводу, дотримання яких допоможе вам стати приємним співрозмовником.  

 Правило перше. Уже за першими словами, які ви почули по телефону, спробуйте визначити характер наступної розмови й цілі вашого абонента: вас про щось будуть просити, повідомляти якусь важливу інформацію, дякувати, виявляти симпатію чи демонструвати агресію й негативні емоції.  

 Підтримуючи розмову, уявляйте вираз вашого співрозмовника, подумки “подивіться” на обставини, у яких він перебуває. Якщо ви розмовляєте з незнайомою людиною, засобами уяви “намалюйте” її портрет. Такі дії допоможуть вам правильно побудувати бесіду, розвинути та зміцнити в собі такі якості, як інтуїція, комунікабельність, емпатія.

 Правило друге. Дзвінки додому до 9 години ранку та після 22.00 вечора вважаються порушенням елементарного етикету. Якщо не має якихось

надзвичайних причин порушувати це правило, краще не дзвонити.

 Правило третє. Якщо ви телефонуєте незнайомій людині вперше, треба сказати, хто дав вам її номер телефону.

 Правило четверте. Абонент,

якому телефонують, може не називати себе, а просто сказати: “Алло!” чи “Слухаю!”.

 Правило п’яте. Неприпустимо тому, хто телефонує, починати розмову із запитань: “Хто це?”, “Хто біля телефону?”. Це неввічливо. Треба спочатку назвати себе, а потім з’ясувати, хто зняв трубку. Наприклад: “Це телефонує Ігор Домина, вибачте, а з ким я розмовляю?”.

 Правило шосте. Якщо вас просять передати слухавку третій особі, якої у цей час не має поруч, не слід запитувати хто телефонує. Краще нейтрально поцікавитися: “ЇЇ зараз немає. Що передати?”.

 Правило сьоме. Завершувати розмову має той, хто зателефонував.  

 А тепер пропоную виконати вправу, яка допоможе краще запам’ятати те, про що йшлося на занятті.

 Вправа ”Пригадай і напиши”. Студентам пропонується на аркушах паперу написати якомога більше фраз, якими можна скористатися, розпочинаючи телефонну розмову. Завдання краще виконувати в малих групах. Після завершення роботи й обговорення запропонованих студентами варіантів варто розіграти кілька ситуацій з теми “Культура телефонної розмови” за конкретним змістом (повідомлення про те, що захворів і не прийде до коледжу, проблема, пов’язана з виконанням домашнього завдання, запрошення піти на дискотеку тощо).

Уміння зрозуміти почуття і настрій      оточуючих,          поставити себе на їхнє місце, уявити як відгукнуться в душах інших наші слова       і          вчинки        –        справжнє драматичне дійство, ім’я якому – життя.

 Психологи розробили багато тестів, які дають змогу визначити характер людини за її манерою розмовляти по телефону. Тест – див. додатки.

 

Сила слова або отрута лихослів'я.

 

Мета заходу:

 

пізнавальна: усвідомлення розуміння студентами руйнівного впливу словесного бруду на живий організм; виховна:

виховання  любові та поваги до чистої мови;

       розвиваюча: сформувати та розвивати негативне ставлення до лихослів'я.

   Наша виховна година присвячена одній із найважливіших і в той же час важких тем. Сьогодні ми говоритимемо про лихослів’я. Дивне сполучення – лихо і слово, адже «Спочатку було СЛОВО…», - говорить Біблія, книга всіх книг.  

   Лихослів’я          –        це      мова,          наповнена непристойними   виразами, непристойними словами, лайкою.

   У цього явища багато визначень: нецензурна лайка, нецензурні вирази, матірщина, лексика «тілесного низу» та інші. Але спрадавна матірщина в народі зветься лихослів’я, російською – скверна. 

   Якщо раніше матірщина була, головним чином, мовою злочинців, п’яниць, повій, то тепер все в корені змінилось. Лихослів’я, лайка, брутальність поглинає наше суспільство, в тому числі і наш навчально-виховний заклад. Морально деградують наші діти, вільно матюкаючись навіть у присутності педагогів. 

   Я дуже сподіваюсь, що після сьогоднішньої співпраці зміниться ваше байдуже ставлення до словесного бруду. 

   Історія виникнення мату йде в глибину тисячоліть, у далеку язичницьку старовину. За часів язичництва вимовляти ці слова – заклинання мав право тільки жрець на святах, коли імітувалося зачаття сущого світу, і жодній людині не приходило в голову, щоб вимовити ці слова подумки або вголос.

   Тоді люди знали якою потужною енергією були наділені ці слова, яку небезпеку несли, якщо вживалися без

потреби. Погані слова були включені в заклинання. Таким чином, так званий мат є мовою спілкування з демонами.

    Наші предки вимовляли ці слова,  закликаючи собі на допомогу демонів зла. Відьми і чаклунки використовували лихослів’я у своїх наговорах, посилаючи прокляття. 

    Саме з цим пов'язаний механізм впливу лихослів’я на людину. Мат будить в її підсвідомості разом із генною пам’яттю «психовіруси».

   Вживаючи мат у розмові з друзями, рідними сучасні люди, самі того не підозрюючи здійснюють сокровенний ритуал, закликаючи зло день у день, з року в рік на свою голову, на голову своїх близьких, кількість лайливих слів переходять у якість. Спочатку в людей з’являються дрібні неприємності, потім великі, потім виникають проблеми зі здоров’ям, і, нарешті, ламається саме життя.    Помилкою є загальноприйнята думка, що

мат – це слов’янська традиція. Лихослів’я на Русі приблизно до середини 19ст. не лише не було поширене навіть у селі, але було кримінально карним. Пізніше лихословлячу людину піддавали поблічній прочуханці.

    За часів царя Олексія Михайловича Романова почути мат на вулиці було просто неможливо. Такою була політика держави. За соборним укладом, за використання непотрібних слів накладалося жорстоке покарання – аж до страти.

Вважалося, що матюком ображається, по-перше Мати Божа, по-друге рідна мати людини і, нарешті, мати-земля.

   Існувало уявлення, що матірна лайка карається стихійними лихами, нещастями і хворобами. Ще за царів Михайла Федоровича і Олексія Михайловича  лихослів’я каралося різками.

   За Петра 1 була опублікована книга «Юності Чесне Дзеркало», де писалося, що поведінка людей може бути визнана пристойною лише за умови повного утримання від лихослів’я.

   Лихослів’я стало нормою для сучасної людини.   

   Є багато причин цієї біди, але не останню роль серед них відіграє і наша словесна розбещеність.

   Слід сказати, що проблему лихослів’я, вивчення його впливу на організм людини, на її духовне і фізичне здоров’я вивчали і вивчають багато учених, дослідників різних країн.У числі перших учених був доктор біологічних наук Іван Борисович Білявський.  Він спробував з’ясувати, як впливають на людський організм прості односкладові слова.

    Ученому разом з колегами вдавалося довести, що кожне висловлене нами слово дуже виразно впливає на наші гени. Результатом цього впливу при наполегливій (позит. чи негат.) дії через якийсь час стає не просто передача видозмінених генів потомству, але і зміна власного генетичного коду людини, що стосується темпів старіння і термінів життя! 

   Уже на початку 90-х років ХХ ст.  ця група вчених випустила у світ книгу з багатьма прикладами, пов’язаними з багаторічними спостереженнями за конкретними людьми. Усі вони були одного віку, але  одна їх частина – лихослови зі стажем, а друга – противники міцних виразів. В матюкливих дуже швидко проявились вікові зміни, які ведуть до всіляких хвороб. У другій групі

– результати протилежні. Одним словом, мат сприяє швидкому старінню.

 

Експеримент над рослинами.

    Використали насіння рослини АРАБІДОПСИС. Упродовж кількох тижнів по три-чотири години на  день магнітофон відтворював поблизу від них аудіозапис грубих фраз. В результаті більшість насіння загинуло, а ті, що вижили, стали генетичними виродками. Ці монстри, перенісши безліч хвороб, передали їх у спадок і через кілька поколінь звиродніли. На цій підставі вчені зрозуміли, що слова мають інформаційну дію на ДНК.

    Ще один цікавий факт.   

Якщо  людина при викиді негативної енергії згадує статеві органи, то це чинить на них негативний вплив. Тому матюкливі рано стають імпотентами і отримують урологічні захворювання.  

   Біда ще й в тому, що від почутої лайки страждають люди, що живуть в оточенні лихословів.

   В країнах, в національних мовах яких відсутні лайки, що вказують на дітородні органи, не виявлені захворювання Дауна і ДЦП, тоді як в Україні ці захворювання існують.

   А чому багатьох захворювань немає у тварин?

Висновок: матюк робить людину набагато гіршою за тварину!

    Психофізіологи стверджують, що зловживання матом повільно, але неухильно веде до гормональних порушень, особливо у жінок. Косметологи помітили, що ті їх клієнтки , які не можуть жити без мата, більше за інших страждають від підвищеної волосистості кінцівок, у них нижчий голос. Річ у тому, що мат сприяє виробленню чоловічих статевих гормонів.    

   Сучасна медицина стверджує, що обережне, дбайливе поводження зі словом – необхідна ознака здорового способу життя. Інакше виникає хвороба. Яка?    Ця хвороба називається КОПРОЛАЛІЯ. Назва походить від грецького копрос – кал, бруд і лалія – мова. Так у медицині називають хворобливий, іноді непереборний потяг до цинічної і нецензурної лайки. Стадії розвитку цієї хвороби:

І ст .– людина почуває сором

ІІ ст. – людина вперше вживає  погане слово за компанію

ІІІ ст. – використовує ці слова, не помічаючи цього

ІV ст. – уже не може без них висловлюватись, забуває інші слова

   Згідно з дослідженнями експертів, стан здоров’я населення  на 50% визначається способом життя. І ми з вами довели, що лихослів’я – небезпечне для нашого здоров’я і є дуже шкідливою звичкою, що викликає залежність.    Єдиний шлях, що веде до здоров’я кожного з нас, це зміна ставлення до самого себе.

У того, хто лихословить, є два шляхи:  перший – знаючи, що це погано, продовжувати нецензурно виражатись, тим самим запускаючи програму самознищення; другий – шлях духовного росту, самовдосконалення, шлях краси.

Закон вільної волі  надає право вибору, яким шляхом іти.

   Жодна з релігій не заохочує звичку лихословити. Це вважається важким гріхом.

   Не можливо     виправити все суспільство,   але    зупинити    зло всередині групи людей - можна!

   На останок розкажу притчу. Жила одна людина. У дитинстві вона хотіла переробити світ, в юності – країну, у зрілості – сім’ю, а в старості

себе…

На її смертному одрі рідні почули дивне  зізнання: « Якби я в дитинстві почав із себе, то зараз переробив би світ».

   Біблійна мудрість говорить:

«Якщо тебе переслідують невдачі, наведи лад у своїй голові!»  

   Порядок у думках приведе до порядку словах, а добре слово вилікує душу і тіло від хвороб.

   А здорові люди – це здорова нація, процвітаюча країна.

Запитання:

— Що з почутого сьогодні вам запам’яталось? 

— Що ви взяли для себе із сьогоднішньої виховної години?  — Що сподобалось, що ні? 

 

 

 

 

 

Суд над Інтернетом. Internet: глобальне добро або зло?

 

 

 

Мета заходу: 

пізнавальна: спонукати студентів поглянути на глобальну комп'ютерну мережу Internet з різних сторін; виховна: виховувати  пошану до суперника, уміння гідно вести суперечку, стійкість, винахідливість, уміння працювати в команді. розвиваюча: розвиток критичного мислення, пам'яті, уважності.

Дійові особи:  суддя, прокурор, адвокат, ІНТЕРНЕТ, свідки захисту, свідки звинувачення, секретар. Викладач виконує роль судді в диспуті сторін, який незалежно і аргументовано буде приймати, або відкидати доводи, що приводяться, і стежити за тим, щоб одні і ті ж аргументи не повторювалися в різному формулюванні, і за тим, щоб дискусія була в цивілізованих рамках. 

План заходу:

1.   Вступне слово судді.

2.   Слово Прокурора.

3.   Виступи свідків звинувачення.

4.   Слово адвоката.

5.   Виступи свідків захисту.  6. Виступ звинувачуваного.

5. Завершальне слово  судді. 

Секретар суду: Встати, суд йде!

Суддя: Прошу сідати!

Мир змінився з приходом глобальної комп'ютерної мережі Internet. У людства з'явилися фантастичні можливості в області комунікацій. Сьогодні не виходячи з будинку можна познайомитися і поспілкуватися з людьми, що знаходяться далеко за межами Вашої країни, а може бути і взагалі на іншому континенті, придбати різні товари і послуги і багато іншого. 

Проте, далеко не все так просто і радісно, як може видатися на перший погляд.

Глобальне    розповсюдження комп'ютерних мереж несе в собі ряд проблем, про які ми мало замислюємося, про які слід знати. 

Давайте спробуємо виявити сильні і слабкі сторони, переваги і недоліки глобального розповсюдження

комп'ютерної мережі. Слухання оголошується відкритим. Слово надається прокурору,  прошу вас.

Прокурор: Ваша честь, поважна публіка! Всім відомий крилатий вираз: “Благими намірами вистелена  дорога в пекло ”. І,  на наш погляд, його можна застосувати  і до розвитку глобальної комп'ютерної мережі Internet. Розповсюдження і розвиток комп'ютерних мереж породило цілий комплекс злочинів нового вигляду. Internet обвинувачується в розповсюдженні вірусів і шкідливих програм, а також в пропаганді насильства і жорстокості, ще в розповсюдженні спама, порушенні авторських і суміжних прав і спричиненню шкоди етичному і фізичному здоров'ю людини. З боку звинувачення були запрошені свідки, які можуть підтвердити перераховані факти. Але на початку у мене питання: Людство жило багато років без Internet. Як, коли і навіщо він з'явився на світ?

Адвокат: Ваша честь, дозвольте викликати наших свідків — істориків. 

Суддя: Дозволяю викликати для надання свідчень свідків  істориків. Суд нагадує про відповідальність за дачу помилкових свідчень. Відповідайте на питання прокурора. Як, коли і навіщо Internet з'явився на світ? 

Свідок1 : Присягаюсь говорити правду і лише правду. (Виступ про історію створення, слайд-шоу з фотографіями «батьків» Internet).

Секретар: До зали суду запрошується свідок, який розповість про комп’ютерні мережеві віруси.

Свідок 2: Присягаюся говорити правду і лише правду. Віруси можуть бути різні . Вони розповсюджуються по мережі Internet щодня, і доводиться обновляти свої антивірусні бази по кілька разів на день, щоб відчувати себе в безпеці. Розробка вірусів небезпечна на рівні безпеки країни, а не тільки окремого користувача. Віруси є небезпечними програмами, які можуть поширюватися через електронну пошту або веб-сторінки. Віруси можуть пошкодити файли або програмне забезпечення, що міститься на комп’ютері. 

Секретар: До зали суду запрошується свідок член комісії по інформаційній політиці.

Свідок 3: Присягаюся говорити правду і лише правду. Internet обвинувачується в розповсюдженні спама. За останні півтора роки експерти вивчили всі існуючі види і категорії спама і дійшли висновку, що при віднесенні до спаму будьякого небажаного або рекламного листа, виникає велика небезпека втратити

ділову пошту. Спам доставляє користувачам багато незручностей.

У переважній більшості спам використовується для реклами, іноді для накручування лічильників на сайті, збору інформації, рідше для засилання вірусів. Є

загальна мета – довести свою інформацію до максимально можливого числа адресатів при мінімальних витратах. Причому “авторів” не хвилює склад аудиторії, головне – кількість. 

Небажана маса електронних повідомлень відома як небажана пошта, або спам. Вона перенавантажує системи електронної пошти і може заблокувати поштові скриньки.     Як     інструмент для    відправки   небажаної   пошти         інколи використовують хробаків електронної пошти.

 П’ять правил використання електронної пошти: 

1.   Ніколи не відкривайте підозрілі повідомлення або вкладення електронної пошти, що надійшли від людей, яких ви не знаєте. Натомість відразу видаляйте їх, вибравши відповідну команду в меню повідомлення. 

2.   Ніколи не відповідайте на небажану пошту. 

3.   Використовуйте фільтр спаму свого провайдера інтернет-послуг або програми електронної пошти (якщо він є). 

4.   Використовуйте нову або родинну адресу електронної пошти для запитів в Інтернеті, форумів тощо. 

5.   Ніколи не пересилайте «ланцюгові» повідомлення електронної пошти. Видаляйте          їх       одразу        після надходження. 

Закривайте   сумнівні      спливаючі вікна. Спливаючі вікна — це невеликі вікна з повідомленнями, які закликають вас «клацнути у вікні». Якщо таке вікно з’являється на        вашому       екрані,        то

найбезпечніша річ, яку можна зробити, — це закрити вікно. Не повідомляйте особисту інформацію через Інтернет нікому, крім людей, яких ви знаєте і яким довіряєте. 

Секретар: До зали суду запрошується свідок, який розповість про піратство в мережі.

Свідок 4 виступає із звинуваченням Internet в порушенні авторських і суміжних прав. 

Авторське право захищає спосіб, в який ви втілюєте ідею в життя, але не саму ідею. Копіювати матеріали з Інтернету для використання в особистих цілях дозволено, але передавати та подавати такий матеріал як власний не можна. Наприклад, якщо ви використовуєте матеріал для своєї презентації, то маєте посилатися на джерело. Передавання недозволеного матеріалу (зокрема, незаконних копій фільмів або музичних творів) є незаконним. Копіювання програмного забезпечення та баз даних, для використання яких потрібні ліцензії, є незаконним, навіть якщо це робиться з метою застосування в особистих цілях. Незаконне використання матеріалів може призвести до позовів за спричинені збитки і мати інші наслідки, передбачені законодавством. У зв'язку із появою електронних бібліотек, що безкоштовно надають доступ усім бажаючим до текстів літературних творів, їхня діяльність почала розглядатися деякими авторами та видавництвами як піратство. Не зважаючи на те, що інтернет бібліотеки зазвичай йдуть назустріч автору, та прибирають твори з відкритого доступу за їхнім проханням, у деяких випадках все ж таки доходить до судових позовів.

Секретар: До зали суду запрошується свідок представник органів правопорядку.

Свідок 5 виступає із звинуваченням Internet в пропаганді насильства і жорстокості. 

Веб - сторінки, що пропагують насильство та жорстокість.  

Жорстоке поводження і шкідливий вплив на дітей і підлітків в Інтернеті включає:

виготовлення, розповсюдження і використання матеріалів, що зображують насилля, включаючи сексуальне; чіпляння або «залицяння» в мережі, входження в довіру дитини з метою залучення її у ситуацію, де їй може бути заподіяна шкода; показ і пропаганда матеріалів, можуть завдати психологічну, фізичну або іншу шкоду; домагання, шантаж або залякування, включаючи переслідування. 

Жорстокість у засобах масової інформації та Інтернеті посідає далеко не останнє  місце  в переліку насильницьких проявів у суспільстві. Одні назви чого варті: телесеріал «Проклятий рай», «Щоденник убивці», «Втеча з пекла»… Є й передачі, які не мають таких жахливих назв, але їх зміст переповнений сюжетами насильства та жорстокості: програма «Щиросердечне зізнання», документальний серіал «Ціна кохання» – цей список можна продовжувати і продовжувати. Усе це «крутиться» на телеканалах, у той час, як психологи, педагоги, представники правозахисних та інших громадських організацій б’ють в усі «дзвони».

Прокурор: Ваша честь! За допомогою Internet орудують багато шахраїв!

Прошу вислухати ще свідків звинувачення.

Секретар: До зали суду запрошується свідок.

Свідок 6: Присягаюся говорити правду і лише правду. Однієї з популярних сфер активності Internet - шахраїв стали аукціони, де під «доброчесним» дахом виявилося дуже зручно займатися нелегальною торгівлею — наприклад, збутом викраденого, спекуляцією дефіцитними квитками і т.п. Крім цього, одержали  нечувані раніше можливості (з виникненням Internet) торговці «липовими» дипломами. Вихід на міжнародні простори додав цьому злочинному бізнесу такі  масові масштаби, що під загрозою повної компрометації виявилася вся система «дистанційного» навчання.

Секретар: До зали суду запрошується психолог. 

Психолог: У даний час Internet представляє величезну загрозу для психічного і   фізичного   здоров'я      людей. Найпоширенішою       формою      Internet   – залежності є геймерство. Переважання цієї форми    обумовлено   відсутністю необхідності в яких-небудь навиках роботи з персональним комп'ютером. Ще одна форма Internet – залежності – хакерство. Людину привертає те, що вона може когось

перехитрити, відчути себе краще, розумніше, сильніше за інших. Діяльність хакерів в основному не носить комерційного характеру, але в той же час завдає величезного збитку інтелектуальної власності і може використовуватися в злочинних цілях. Ще одна форма Internet – залежності – це спілкування по Internet. Це небезпечно тим, що людина поступово розучується спілкуватися в реальному житті, полюс комунікативної активності переноситься з реальних умов соціуму в мережу. 

Секретар: В зал суду запрошується свідок, інтернет-залежний користувач. 

Інтернет-залежний користувач: Присягаюся говорити правду і лише правду. Я усвідомлюю, що хворий. Я приходжу додому з коледжу – і відразу включаю комп'ютер і заходжу в Internet. Мені фізично погано, якщо немає доступу до мережі. Я провожу там весь свій час, я не ходжу на вулицю, не спілкуюся з друзями. Я не сплю ночами, не роблю уроки. І у всьому цьому винуватий Internet! Я практично втрачений для суспільства, але нічого не можу з цим поробити! Мої типи мережевих захоплень:

-   Нав'язливий серфінг – пошук інформації, подорожі по мережі;

-   Віртуальне спілкування – переписка, участь в чатах, форумах, поява багатьох віртуальних знайомих;

-   Віртуальний шопінг – мережеві азартні ігри, аукціони, непотрібні покупки в Інтернеті;

-   Ігрова залежність – комп'ютерні і мережеві ігри;

Суддя: Слово для захисту надається адвокату, будь ласка.

Адвокат: Слід пам'ятати, що основне призначення Internet – це отримання необхідної інформації в максимальному об'ємі за мінімальну кількість часу. Будь-яка протидія використовуванню Internet сучасним людством є кроком назад в історичному розвитку. Internet дає людям свободу. Він повинен існувати і не бути чиєюсь власністю. З свого боку ми теж запросили свідків, яким є що сказати про плюси Internet.

Секретар: До зали суду запрошується свідок, якій розповість про безкоштовне програмне забезпечення.

Свідок 7: Присягаюся говорити правду і лише правду. Internet сприяє розвитку вільного Internet ПЗ. До того ж такі сервіси Internet, як ICQ і багато інших, сприяють спілкуванню людей, які в реальному житті взагалі могли б ніколи не зустрітися. Значить, Internet сприяє новим знайомствам і не дає загаснути старим. 

Секретар: В зал суду запрошується свідок бізнесмен.

Бізнесмен: Присягаюся говорити правду і лише правду. Internet - це вікно в діловий світ. В ньому всі рівні. Це єдине місце, де мале підприємство може скласти гідну конкуренцію монстрам великого бізнесу. (розповідь про можливості бізнесу в Internet).

Прокурор: А яка користь від INTERNET освіті?

Адвокат: За допомогою INTERNET можна дістати доступ до навчальних програм, до системи дистанційної освіти, особливо цікаво вивчати мистецтво, використовуючи сайти різних музеїв. Ви зможете подорожувати по залах Ермітажу, не виходячи з будинку і не штовхаючись в натовпі туристів. Ви зможете потрапити в Білий дім у Вашингтоні, познайомитися з сім'єю американського президента. Правда, для цього потрібно ще знати англійську мову. Багато викладачів в навчальних закладах практикують використовування комп'ютерів для навчання. Це і презентації на уроках, і відеоуроки по проведенню хімічних реакцій і фізичних експериментів, і використання комп'ютерів для математичного моделювання і т.д. Але наука не стоїть на місці – і те, що використовувалося сьогодні, вже може бути неактуальне завтра. І, здається, це головна мета використовування Internet в освіті – отримання свіжої інформації і оновлення програмних продуктів для  подальшого навчання. Є і інші плюси інтернетизациї – участь в Internet - конференціях, форумах і т.п., де кожний, будь то студент, учень або викладач, може взнати щось нове, познайомитися з людьми, які зацікавлені в предметі так само, як і ти сам. 

Прокурор: Для підключення до INTERNET потрібна купа грошей: потрібен комп'ютер, модем, потрібно сплатити послуги провайдера! Як же зможе студент працювати в INTERNET, якщо у нього цього немає?

Адвокат: Але ж якраз для цього і створені Internet-клуби, які мають ліцензію на освітню діяльність і надають всім охочим послугу Internet.

Суддя: Обвинувачений, ваше останнє слово!

ІНТЕРНЕТ: Я не визнаю свою провину. Я – лише ресурс, який надає певні можливості. А як мене використовуватимуть – для користі або в шкоду – залежить від конкретних людей. Отже судити треба не мене, а користувачів, які використовують мої ресурси для

протизаконних дій! Але я хочу привести деякі статистичні данні. За даними дослідницького центру , кількість користувачів Інтернету в Україні за рік з 4 кварталу 2011 року до 4 кварталу 2012 року збільшилася на 37%. При цьому кількість сімей, у яких є комп’ютер, за той же період часу збільшилася лише на 29%. Найшвидше кількість регулярних користувачів Інтернету збільшувалася серед вікових груп 30-39 та 40-49 років, де вона зросла на 62 і 63%, відповідно. У четвертому кварталі 2011 року 57% населення віком 16-19 років користувались Інтернетом принаймні раз на чотири тижні, тоді як серед громадян, старших від 50 років, лише менше 5% регулярно користуються Інтернетом. Електронна пошта не тільки залишається найпопулярнішим сервісом Інтернету, у четвертому кварталі 2011 року кількість користувачів цього сервісу зросла до 52% від тих, хто має доступ до Інтернету.  Найбільш розвинутим способом виходу в Інтернет став мобільний доступ. За рік кількість користувачів тут збільшилася з 9% до 16%. Лідером за кількістю нових користувачів стали соціальні мережі. Тепер 31% користувачів Інтернету в Україні відвідують ці ресурси. Також підвищеною популярністю користуються нові сайти (число відвідувачів у віковій групі від 30 до 49 років зросла тут з 24% до 29%) і сайти з мультимедійним контентом (з 26% до 32% збільшилася кількість користувачів, які завантажували музику і фільми, і з 9 % до 14% підвищилась кількість тих, хто переглядає онлайн - відео або слухає онлайн - радіостанції).

Суддя: Суд, розглянувши всі обставини справи і вислухавши всіх свідків, вирішив: Internet – двозначна річ. З одного боку, це простір свободи, з іншою – прозорості і контролю. Internet увібрав в себе не тільки достоїнства глобальності, але і глобальні вади. Технічний прогрес зупинити неможливо, але слід пам'ятати, що у будь-якої новини є свої позитивні і негативні сторони.

І чим стане Internet в нашому житті, залежить від людини… 

Вирок остаточний і не оскаржує! Судове засідання оголошується закритим!

Секретар: Встати! Суд йде!

Завершальне слово викладача.

Протягом заняття нам вдалося поглянути на глобальну комп'ютерну мережу Internet з різних сторін. Виявлені як позитивні, так і негативні її якості. 

Узагальнюючи все вищесказане можна зробити висновок, що Internet є дуже важливим джерелом інформації, користуватися яким поза сумнівом треба, проте при цьому не слід забувати про ті проблеми, які несе в собі глобальна мережа і відноситься до неї з часткою розумного скептицизму. 

Позитивні:

   Спілкування без меж в реальному масштабі часу. 

   Оперативний глобальний пошук інформації.

   Передача файлової інформації без використовування зовнішніх носіїв.

   Інтернет-торгівля і банківські операції.

   Можливість дистанційної освіти.

   Додаткові робочі місця.

   Системи оперативного опитування соціологічного або іншого.

   Розподілені розрахунки. 

Негативні:

   Розваги.

   Підміна реального спілкування віртуальним. 

   Погіршення креативної здатності.

   Шкода здоров'ю.

   Розповсюдження комп'ютерних вірусів.

   Розповсюдження нелегальної інформації.

   Можливість невірогідності інформації.

   Порушення авторських прав. 

   Відносна незахищеність електронних грошей.

   Електронний спам.

   Вторгнення в особисте життя.

   Висока вартість послуг провайдерів.

Кібербулінг або агресія в Інтернеті

 

Мета заходу:

пізнавальна: узагальнити знання студентів  про сервіси Інтернет;

привернути увагу до питання насилля засобами Інтернет, до пошуку виходу із небезпечних ситуацій;  виховна: спонукати студентів до самопізнання, саморозвитку, 

доброзичливого ставлення до людей; формувати толерантне ставлення до нестандартних ситуацій;

розвиваюча: розвинути повагу один до одного.

 

 Небезпека чекає нас в інтернеті навіть у звичайних, на наш погляд, життєвих ситуаціях. Прогрес - явище різнобічне, яке разом з користю і розвитком несе нові ризики та проблеми. Один із прикладів такої проблеми - кібербулінг. Це досить нове поняття для нашої країни, воно прийшло до нас із Заходу разом із чатами і соціальними мережами.

Історія та походження терміну «кібербулінг»  

 Почнемо з прояснення термінів, які допомагають позначити досить нове для нашого суспільства явище, з яким світ зіткнувся в масовому масштабі на декілька років раніше. 

 У нашу мову прийшло багато слів іноземного походження, які зручно використовувати для позначення новітніх явищ. Одне із таких слів «кібер- буллінг». Походить з англійської мови, створено від двох слів: кібер (позначає віртуальне, опосередковане комп’ютером середовище) і буллінг (походить від англ. bull - бик, бугай,  а  в  переносному  значенні  -  дуже  велика,  сильна  чи агресивна  персона;  і позначає процес лютого, завзятого нападу; близькі за смислом дієслова українською мовою - роз’ятрювати, задирати, прискіпуватися, провокувати, дошкуляти, тероризувати, цькувати та ін.).

 В українській мові найближчий аналог -сленгове слово «бикувати», що включає смисловий відтінок тупості, обмеженості, незграбності, неоковирності.

Кібербулінг іще перекладають як кіберзалякування.

Одна з перших добре відомих ілюстрацій кібербулінгу починалась як забавка, коли  2002 р. американський підліток Гіслан Раза, граючись, створив відео самого себе на основі сцени із фільму «Зоряні війни», де замість меча використовував бейсбольну биту. Нажаль, однокласники без дозволу і відома хлопця розмістили це відео в Інтернеті, де його побачили мільйони людей. Далі ця подія отримала неочікуваний розвиток - у 2004 р. було створено спеціальний сайт із цим та похідними відеороликами, спецефектами та музикою з фільму, який зібрав більше 76 мільйонів користувачів, а відео із зображенням хлопчика стало найбільш завантажуваним файлом 2004 року. Гіслан отримав ярлик «дитина зоряних війн» і це настільки змінило його стосунки в школі, що батьки змушені були залучати психіатричну допомогу. Вони подали до суду      на      батьків        тих   однокласників,    що розмістили відео в Інтернеті, але врешті конфлікт було врегульовано в позасудовому порядку. Отже, КІБЕРБУЛІНГ - це новітня форма агресії, що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням інформаційно-комунікаційних засобів:    мобільних телефонів, електронної пошти, соціальних мереж тощо.

Найпоширеніші типи кібербулінгу

До найпоширеніших типів кібербулінгу належать: 

•              Використання особистої інформації. 

•              Анонімні погрози. 

•              Переслідування. 

•              Тролінг і флеймінг. 

•              Гепіслепінг. 

Розглянемо методи кібербулінгу докладніше.

Використання особистої інформації. «Зламування» поштових скриньок, серверів, сторінок у соціальних мережах з метою отримання особистої інформації про людину та переслідування її. 

Анонімні погрози. Кіберхулігани анонімно посилають листи на адресу електронної пошти своєї жертви з повідомленнями загрозливого змісту. Іноді ці загрози мають образливий характер з вульгарними висловами і ненормативною лексикою.  

Переслідування.

Кіберпереслідування відбуваються за допомогою мобільного зв’язку або електронною поштою. Хулігани можуть довгий час переслідувати свою жертву, завдаючи брудних образ принизливого характеру або шантажуючи будь- якими таємними фактами. Відстежуючи через Інтернет необережних користувачів, переслідувач отримує інформацію про час, місце і всі необхідні умови здійснення злочину.

Тролінг (trolling — ловля риби на блешню) - розміщення в інтернеті (на форумах, у блогах тощо) провокаційних повідомлень з метою викликати флейм, тобто конфлікти між учасниками, взаємні образи 

Флеймінг.       Улюблений          метод «тролів» (провокаторів) у мережі - флеймінг(від англ. flaming - пекучий, гарячий, полум’яний) - обмін короткими гнівними і запальними репліками між двома     чи      більше        учасниками,

використовуючи комунікаційні технології. 

Частіше за все розгортається в «публічних» місцях Інтернету: на чатах, форумах, у дискусійних групах, інколи перетворюється в затяжну війну (холіво - від англ.. –свята війна). На перший погляд, флеймінг - це боротьба між рівними, але в певних умовах вона теж  може  перетворитися  на нерівноправний психологічний терор. Так, неочікуваний випад може привести жертву до сильних емоційних переживань.

 Обмовлення, або зведення наклепів - розповсюдження принизливої  неправдивої інформації з використанням комп’ютерних технологій. Це можуть бути і текстові повідомлення і фото, і пісні, які змальовують жертву в шкідливій, інколи сексуальній манері. Жертвами можуть ставати не тільки окремі підлітки, трапляється розсилка списків (наприклад), створюються спеціальні «книги для критики», в яких розміщуються жарти про однокласників, наклепи. Обираються мішені для тренування власної злоби, зливання роздратування, переносу агресії тощо.

Хепіслепінг (Happy Slapping - щасливе ляскання, радісне побиття) - назва походить від випадків в англійському метро, де підлітки били перехожих, тоді як інші записували це на камеру мобільного телефону. Тепер ця назва закріпилася за будь-якими відеороликами з записами реальних сцен насильства. Ці ролики розміщують в інтернеті, де їх можуть переглядати тисячі людей, без згоди жертви. 

Починаючись як жарт, хепіслепінг може завершитись трагічно, як це сталось із 18-річним Трістоном Крістмасом, якого група хлопців побила для того, щоб зняти відео для Інтернету, а коли він, ударившись головою, помирав кинутий на підлозі, вбивця і спостерігачі пішли продовжувати вечірку. З’явилось поняття буліцид - загибель жертви внаслідок булінгу,

який вважається злочином, і хепіслепінг, якщо призводить до таких трагічних наслідків.  

Психологічні портрети учасників кібербулінгу

1.                      Агресор - людина імпульсивна, яка прагне головувати над усіма, щоб її всі слухалися і боялися, агресивно налаштована не лише до ровесників, але й до дорослих(батьків, учителів); не вміє співчувати, фізично сильніша за «потенційну жертву».  

2.                      Потенційна          жертва        -        людина

замкнена, вразлива і сором ’язлива, яку легко налякати, невпевнена у собі, дуже за все переживає, має занижену самооцінку, депресивна, часто думає про суїцид, не має близьких друзів, більше спілкується з дорослими, ніж з ровесниками, фізично слабша за «агресора». 

3.                      Спостерігач - людина, якій дуже цікаво переглянути (в деяких випадках і зафіксувати) процес цькування та знущання однієї людини над іншою. 

Як же можна уберегтися від небажаних наслідків користування інтернетом?

1.                      Кібербулінг небезпечний не менше, ніж знущання у звичному розумінні. І зачіпає ця проблема не лише дітей та підлітків (безпосередніх учасників), а й дорослих, які повинні підтримувати і допомагати своїм дітям у такій ситуації та запобігати можливості залякування. 

2.                      Багато дітей, що стали «потенційними жертвами» кібербулінгу, не витримавши такого психологічного удару, попрощалися з життям. 

3.                      Для того щоб запобігти проблемі кібербулінгу, батькам і нам з Вами змалечку потрібно навчитись безпечно використовувати комп’ютер, інтернет та інші інформаційно-комунікаційні технології. 

4.                      Слід знати про те, що з проблемами, які виникають у віртуальному просторі, теж потрібно ділитися з батьками і разом їх розв’язувати. 

5.                      Користувачі інтернету повинні пам'ятати кілька простих правил безпеки,

6.                      Всім чим ми займаємся в Інтернеті відстежується правоохоронними органами та СБУ.

Правила-поради для подолання кібербулінг.  

1. Не поспішай викидати свій негатив у кіберпростір.

Перш ніж писати і відправляти повідомлення, слід заспокоїтися, вгамувати злість, образу, гнів.

2.Створюй власну онлайн-репутацію, не купуйся на ілюзію анонімності.  

Хоча кіберпростір і надає додаткові можливості відчути свободу і розкутість завдяки анонімності, існують способи дізнатися, хто стоїть за певним нікнеймом. І якщо некоректні дії у віртуальному просторі призводять до реального шкоди, все таємне стає явним. Інтернет фіксує історію, яка складається з публічних дій учасників і визначає онлайн-репутацію кожного - накопичений образ особистості в очах інших учасників. Заплямувати цю репутацію легко, виправити - важко.

3.Зберігай підтвердження фактів нападів. 

Якщо тебе дуже засмутило повідомлення, картинка, відео тощо, слід негайно звернутися до батьків по пораду, зберегти або роздрукувати сторінку самостійно, щоб порадитися з дорослими в зручний час. 

4.Ігноруй одиничний негатив.

 Одноразові образливі повідомлення краще ігнорувати - часто кібербулінг наслідок такої поведінки зупиняється на початковій стадії. Досвідчені учасники інтернет дискусій дотримуються правила: «Найкращий спосіб боротьби з неадекватними - ігнор». 

5.Якщо ти став очевидцем кібербулінгу, правильною поведінкою буде: 

а) виступити проти агресора, дати йому зрозуміти, що його дії

оцінюються негативно,

 б) підтримати жертву - особисто або в публічному віртуальному

просторі надати їй емоційну підтримку,

в) повідомити дорослим про факт некоректної поведінки в кіберпросторі. 6.Блокуй агресорів. У програмах обміну миттєвими повідомленнями є можливість блокувати повідомлення з певних адрес. Пауза в спілкуванні часто відбиває в агресора бажання продовжувати цькування.

7. Не варто ігнорувати агресивні повідомлення, якщо листи невідомого вам відправника систематично містять погрози або порнографічні сюжети. У цьому випадку слід скопіювати ці повідомлення і звернутися до правоохоронців. Питаннями кібербезпеки займаються спеціально створені відділи міліції, й інтернет хулігана можна знайти й покарати. Якщо образлива інформація розміщена на сайті, слід зробити запит до адміністратора для її видалення.  

Перегляд ролика «Розваги та безпека в інтернеті»

 

Шкідлива їжа. Що ми їмо?

 

«Головним скарбом життя є на землі, що ти завоював, не багатства, що у тебе в скринях... Головним скарбом життя є здоров'я, і щоб його зберегти, потрібно багато що знати».

Авіцена.  Мета заходу:

пізнавальна: ознайомлення студентів із поняттям «продукти харчування»; визначення залежності здоров'я людини від впливу на нього продуктів харчування;

виховна: виховання у студентів культури харчування; виховання прагнення берегти своє здоров'я, як найдорожчий скарб, вести здоровий спосіб життя;    розвиваюча: пропаганда здорового способу життя серед студентів.

У всі часи люди особливу увагу звертали на своє здоров'я, піклувалися про нього, винаходили все нові й нові ліки від хвороб і способи зміцнити свій організм і залишатися бадьорими на довгі роки. Наші предки вважали, що хвороби людям приносять злі духи, або чорні сили (відьми, чаклуни). Ще хвороби пов'язували із карою богів, рятуючись від якої, люди намагалися задобрити їх дарами і жертвами. 

Серед своїх богів давні греки з особливою шаною ставилися до бога лікування Асклепія та його доньок — Гігієї та Панацеї. Перша вміла запобігати захворюванням (звідси назва галузі медицини — гігієна), а друга лікувала та зцілювала людей (звідси вислів: «Панацея від усіх бід»). 

 Міцне здоров’я багато в чому залежить від правильного харчування.

Правильне харчування - це основа тривалого та плідного життя, запорука здоров'я, бадьорості, гарантія профілактики різних недуг. 

Ми їмо для того, щоб жити. А жити - це значить одержувати енергію. Живлення має бути помірним. Кількість енергії, що поступає з їжею, повинна приблизно відповідати кількості енергії, що витрачається. Надлишок харчової енергії переходить в жир, що викликає ряд серйозних ускладнень в організмі. 

Живлення має бути всіляким. Денний раціон людини повинен містити рекомендовану кількість і співвідношення білків (м’ясо, риба, молочні продукти, яйця), жирів і вуглеводів, а також мінеральних речовин і вітамінів. 

 

 

 

Шкідливі продукти.

Цукерки, шоколад, інші солодощі мають підвищений вміст цукру. Цукор в такій кількості пригнічує дитину, робить її в’ялою та лінивою. Від цього може з’являтись небажання навчатись. 

Чіпси. В них багато жиру, який дає підвищене навантаження на систему травлення, в результаті чого дитина приходить додому неголодною і відмовляється від нормального обіду. Поки організм зайнятий перетравлюванням чіпсів, він витрачає багато енергії. Цю енергію він забирає в мозку, що призводить до пасивності на заняттях! 

Але скажемо декілька слів про корисні та смачні продукти.

По-перше, це фрукти. Вони багаті на вітаміни. Вітамін С допомагає справлятися із втомою    та      стресами,    підвищує    імунітет, допомагає бути активними і уважними.

Нежирний сир, йогурти добре підійдуть під час особливо стресових ситуацій. Наприклад, перед важливою контрольною, перед екзаменом.

Не забувайте часто пити. Вода поновлює клітини всього організму, вимиває шкідливі речовини, та й просто бадьорить. Окрім води добре пити соки, чай з лимоном, мінералку. Вкрай не рекомендуються газовані напої: вони тільки надають відчуття втамування спраги. Насправді вони забирають цінну воду з організму. 

На сніданок рекомендується їсти продукти, багаті на білки та клітковину. Це можуть бути яйця, пластівці для сніданку, мюслі, вівсяна каша. Якщо додати до пластівців меду, окрім клітковини організм отримає так необхідну йому глюкозу. 

Увечері краще за все їсти продукти, багаті на крохмаль: макарони, рис, картопля. Вони допоможуть і спокійно заснути. Останній прийом їжі, за рекомендацією дієтологів, має відбуватися не пізніше, ніж за 3 години до сну. 

        10 найшкідливіших продуктів харчування

Дієтологи раз по раз удосконалюють списки найбільш шкідливих для здоров'я продуктів. І яскраво-червоним маркером ставлять чергові табу в нашому повсякденному меню. Останній список харчових заборон виглядає так. 

1.   Жувальні цукерки, пастила, «чупа-чупси». Мало того, що цукор псує зубну емаль, хімічні добавки і фарбники, які містяться в подібних продуктах у величезних кількостях, завдають удару по всьому організму. 

2.   Чіпси, як кукурудзяні, так і картопляні, - дуже шкідливі для організму. Чіпси - це ніщо інше, як суміш вуглеводів і жиру, в оболонці фарбників і замінників смаку. Нічого хорошого не принесе поїдання картоплі-фрі.

3.   Солодкі газовані напої - коктейль з цукру, хімії і газів прискорює розподіл по організму токсинів. Кока-кола, наприклад, чудовий засіб від вапняного накипу і їжі. Газовані солодкі напої шкідливі і високою концентрацією цукру - в еквіваленті чотири-п'ять чайних ложок, розбавлених в стакані води. Тому, угамувавши спрагу такою газованою водою, ви вже через п'ять хвилин знову захочете пити. 

4.   Шоколадні батончики. Хоча в чистому виді какао вельми корисне, в шоколадних плитках, які поступають до нас у продаж чисте какао міститься в мінімальних кількостях. Корисний плід хімічними добавками, генетично модифікованими продуктами, фарбниками і ароматизаторами.

5.   Сосиски і ковбаси. М'ясні делікатеси містять так звані приховані жири (свиняча шкірка, сало, нутряний жир), все це вуалюється ароматизаторами і замінниками смаків. Багато виробників м'ясних виробів використовують транс гени. Так сосиски, сардельки, ковбаси на 80 % (!) складаються з транс генної сої. Деякі замінники смаку і зовсім

визнані канцерогенними. 

6.   Жирне м'ясо сприяє утворенню бляшок холестеринів на судинах, що прискорює старіння організму, веде до виникнення серцево-судинних захворювань. 

7.   Майонез містить величезну кількість жирів і вуглеводів, а також фарбників, підсолоджувачів, замінників. До шкідливих продуктів належить не тільки майонез, але і кетчуп, різні соуси і заправки, в широкому асортименті представлені на прилавках наших магазинів. Вся річ у тому, що саме в цих продуктах натуральних компонентів менше всього. А можливі наслідки споживання "смачної хімії" навіть не досліджені до кінця. 

8.   Локшина швидкого приготування представляється нам сьогоденням дивом. Смачна, поживна, а головне - не вимагає часу. Але над "дивом" свого часу

довго попрацювали хіміки, нічого не залишивши з натуральної муки. 9. Сіль знижує тиск, порушує солекисловий баланс в організмі, сприяє скупченню токсинів.

І хоча повністю відмовлятися від солі медики не рекомендують, скоротити кількість соленостів в своєму раціоні все-таки варто. 

10. Алкоголь навіть в мінімальних кількостях заважає засвоєнню вітамінів. Окрім цього - завдає удару по системі травлення. А ще, спиртомісткі продукти - рекордсмени по кількості калорій. 

Колективне складання правил харчування.

А зараз разом з вами, ми спробуємо скласти правила харчування. 

             харчуватися помірно, але різноманітно;     вживати їжу, багату на білки;           вибирати свіжі овочі та фрукти;    помірно вживати м'ясо, молоко, сир, яйця;          використовувати йодовану сіль;        вживати їжу, багату на клітковину;        віддавати перевагу хлібу грубого помолу, вживати горіхи, боби;      солодощі вживати лише зрідка; 

             харчуватися з урахуванням вікових потреб, фізичного та

розумового навантаження.

 

СНІД. Небезпека та профілактика

 

Мета заходу:

 

пізнавальна:

формування свідомого відношення до хвороби СНІД, визначення основних шляхів  зараження та профілактики цього захворювання; виховна:

виховання пізнавального інтересу до проблеми СНІДу, почуття особистої відповідальності за своє життя і здоров'я;

розвиваюча:

розвиток критичного мислення, культури висловлювання.

 

   Здоров'я - одне з основних джерел радості, щасливого та повноцінного життя. Здоров'я  - стан життя і діяльності людини за умови відсутності хвороб, фізичних дефектів, психологічне, соціальне і духовне благополуччя.    Поріг XXI століття людство переступило з низкою жахливих хвороб. Особливо небезпечні ВІЛ і його кінцева стадія СНІД. СНІД – особливо небезпечна хвороба,  смертельна для людини.

   З 1988 року 1 грудня відзначають Всесвітній день боротьби зі СНІДом, що служить справі зміцненню організованих зусиль у боротьбі з хворобою, що поширюється у всіх регіонах світу. Зусилля вчених спрямовано на винайдення ефективних методів подолання СНІДу, однак поки що говорити про успіх, про перемогу над вірусом ВІЛ передчасно. За оцінками експертів, сьогодні понад 50 млн. жителів планети Земля є ВІЛ-позитивними, а понад 20 млн. - вражені СНІДом. Кожного дня у світі інфікується 15-16 тис. осіб, переважно молодого віку.

   На жаль, Україну визнано державою, яка від ВІЛ/СНІДу в Східній Європі постраждала найбільше. Сьогодні в нас офіційно зареєстровано 49 тис. осіб, що мають статус ВІЛ-позитивних. Серед них майже 4 тис. дітей у віці до 14 років. У тенетах СНІДу перебувають понад 3 тис. громадян України, з яких понад 100 дітей. Це офіційна статистика, зареєстрована в Українському центрі профілактики і боротьби зі СНІДом МОЗ України. Міжнародні експерти вважають, що ВІЛ-позитивних у нас значно більше.

   Перегляд відеофільму про СНІД.                                                       

Основні шляхи зараження ВІЛ-інфекцією:

   статевий;

   під час переливання донорської крові, зараженої вірусом імунодефіциту;  при використанні нестерильного медичного інструментарію (шприців, системи для переливання крові та ін.);

   від ВІЛ-інфікованої або хворої на СНІД матері дитини до, під час або після пологів.

   Інкубаційний період від моменту зараження ВІЛ до перших проявів інфекції може бути як коротким — чотири-п'ять тижнів, так і дуже довгим — декілька років. За цей період збудник СНІДу руйнує лімфоцити, що неминуче призводить до глибоких змін усієї імунної системи хворої людини. Особливо небезпечним є те, що вірус уражає клітини центральної нервової системи.

   Що повинно викликати занепокоєність у зміні стану здоров'я? збільшення лімфатичних вузлів практично одночасно у кількох місцях: на шиї, у ліктьових згинах, під руками, у паху;

втрата ваги, що прогресує (режим харчування не змінений);

часті гнійні й запальні ураження слизової оболонки рота, шкіри, статевих органів;

підвищення температури тіла, що тримається більше як місяць без будь-якої причини.

   Хто може бути найімовірнішим вірусоносієм?

   Це так звані групи ризику. До них належать: гомосексуалісти (бісексуали), наркомани, що вводять наркотики внутрішньовенно, повії, особи, які часто змінюють статевих партнерів. Групою ризику є також новонароджені, матері яких ВІЛ-інфіковані або хворі на СНІД.

Але було б великою помилкою думати, що СНІД вибирає собі жертви тільки серед груп ризику. Ризик інфікування на ВІЛ із більшою чи меншою ймовірністю загрожує кожній людині. Вірус-убивця розповзається планетою з невловимою швидкістю. Епідемія страшна не тільки смертями, а й тим, що призводить до тяжкої соціальної та економічної деградації суспільства.

Щодня у світі СНІДом заражується до 5 тисяч осіб. Перед цією хворобою виявилися беззахисними дорослі й діти, багаті й бідні, чоловіки і жінки, білі й чорні, люди різного віросповідання.

   Що треба робити? здійснювати санітарно-профілактичні заходи боротьби зі СНІДом; вести жорсткий контроль донорської та плацентарної крові, її препаратів та інших біологічних рідин;

у лікарнях вести контроль за стерилізацією ріжучих, колючих та інших інструментів;

пам'ятати, що основний шлях зараження — статевий;

пам'ятати, що вберегти нас від СНІДу може тільки власна обачність; дотримуватись закону України «Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення»;

дбати про соціальний захист, виявляти милосердя та співчуття до ВІЛінфікованих осіб та хворих на СНІД; створювати   служби   профілактики   ВІЛ-інфекції, служби здоров'я, анонімне обстеження.

   Що роблять вчені для того, щоб загасити таку пожежу під назвою СНІД? Непроста це справа, але все таки…

Учені Колумбійського пресвітеріанського медичного центру в Нью-Йорку знайшли спосіб відтворювати ген так званої молекули СО4, завдяки якій вірус потрапляє в клітини білокрівців. Отже, з'явилася можливість відтворити й саму цю молекулу, щоб докладніше вивчати її структуру.

Як відомо, вірус атакує клітину білокрівця тільки в одній точці — точці кріплення молекули СО4 до клітини. З'явилася ідея створити її синтетичний імітатор — свого роду мішень для вірусу. Згодом експериментами підтвердилося, що мішень діє успішно, примушуючи ВІЛ розпорошувати свої сили вхолосту, а справжні точки білокрівців лишаються неушкодженими. Каліфорнійська компанія «Генентехінк» виготовила препарат, що діє за цим принципом. Він поки що експериментальний. Крім нього є вже промисловий зразок нових ліків проти СНІДу — СО4 — їх апробація триває у кількох клініках США.

Але на цьому пошуки не припинилися: фірма працює над створенням нового покоління цього препарату — гібрида СО4 з антитілом людини, який допомагатиме імунній системі геть знищувати уражені вірусом клітини. Правда, в організмі хворого утворюють антитіла проти ВІЛ і природним шляхом, але вони не здатні впоратися самостійно з таким завданням. Переваги нового засобу в тому, що він затримується в організмі довше й обіцяє більший ефект. Але основним лікарським препаратом проти СНІДу все ще залишається азидотимідин. І хоча він дає значні побічні ефекти, проте перешкоджає відтворенню лиховісного вірусу. На жаль, ефективність препарату знижується вже через півроку.

Що означає червона стрічка, символ ВІЛ-СНІДу?

 

Ні один захід в області СНІДу зараз не обходиться без «червоної стрічки» - шматочка шовкової стрічки, яка складена особливим чином. Червона стрічка – міжнародний символ боротьби зі СНІДом. Цей проект

був спланований та реалізований групою гей-активістів, а народжений він був музою американського художника Франка Мура. Франк Мур увійшов в історію як «за початківець червоної стрічки». В 2002 році він помер від раку, пов'язаного зі СНІДом. Потрібно відмітити, що до цього він жив з ВІЛінфекцією більше 20 років. Виставки робіт Франка Мура проходили у багатьох країнах світу. У 1991 році художник звернув увагу на те, що сусідська сім'я носила жовті стрічки – на знак того, що їх дочка-військова повернеться з Персидського заливу. Стрічки складалися так, що нагадували перевернуту букву «V» - символ перемоги. Франк Мур вирішив, що стрічка може бути метафорою і для СНІДу також.

   Червоний колір стрічки був вибраний, як колір крові, однієї із рідин людського тіла, в якій знаходиться вірус. Для нового символу підготували і продуману рекламну компанію – це і забезпечило успіх. Справжнє визнання проект отримав тільки під час церемонії вручення нагород "Tony Awards" у 2000 році. Всіх номінантів та учасників переконали надіти червоні стрічки. З тих пір червоні стрічки з'являються в самих неочікуваних місцях – марки зі стрічкою, значки, майки, кружки – все, що завгодно.

   Зараз використання стрічок різного кольору дуже поширене. Наприклад, жовта стрічка – символ боротьби з гепатитом С, рожева – з раком молочної залози тощо.

Від СНІДу померло дуже багато відомих людей. Ось тільки деякі з них:

 

Freddie Mercury (1946–1991), британський музикант і  вокаліст групи  Queen.

 

 

 

 

 

 

Rock Hudson (1925–1985), американський актор, перша зірка, що публічно розкрила  свій ВІЛ-статус.

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                   Rudolf          Nureyev          (1938–1993),

російський  артист балету, один з найталановитіших  танцюристів  ХХ століття.

 

 

 

 

 

                                                                                                                   Miles             Davis             (1926–1991),

американський трубач, джазмен, дирижер та композитор.

 

 

 

 

 

    І це – лише одиниці.  Учені не втрачають надії, деякі навіть певні, що медикаменти, спроможні перемогти ВІЛ, неодмінно з'являться у найближчі 5—7 років. Що ж до вакцини для масового застосування, то, за їхніми прогнозами, вона з'явиться вже в нашому столітті. А поки що всі зусилля науковців і громадськості треба спрямувати на профілактику СНІДу — такі перспективи на найближче майбутнє.

Кожна людина повинна до кінця усвідомити всю небезпеку, яку несе СНІД, і зробити все можливе, щоб уберегти себе і своїх рідних та близьких від цієї страшної інфекції, бо СНІД може увійти практично в кожний дім, кожну сім'ю.       ВІЛ-інфекція становить велику небезпеку для людей і суспільства. Тому про неї треба знати всім та спільно вирішувати цю проблему. Необхідно докладно вивчати правду про ВІЛ-інфекцію та інформувати про це членів родини.

  Пам'ятайте, що Ви можете запобігти зараженню ВІЛ-інфекцією! Уникання ризикованої поведінки є найліпшим способом зберегти своє здоров'я і життя!

 

 

 

 

     Проведення анкетування «Перевір свої знання про СНІД».  Питання до анкетування та відповіді – див. додатки.           

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Наркоманія – знак біди.

 

 

Мета заходу:

 

пізнавальна:

 дати студентам елементарні знання про хворобу наркоманію, основні наркотичні речовини, їх дію на організм людини та шляхи профілактики наркозалежності; виховна: виховання  самоповаги, турботи про особисте здоров'я та оточуючих, відчуття цінності життя;

       розвиваюча:

розвивати знання про наркотичні речовини, наротичну залежність та стадії наркозалежності.

   Термін «наркоманія» походить від грецьких слів «narko» - заціпеніння, оніміння і «mania» - безумство, пристрасть, потяг, і означає хворобливий потяг, пристрасть до вживання наркотиків, що призводить до тяжких порушень фізичних і хімічних функцій.

   Після прийняття наркотиків механізм дії всіх наркотиків однаковий, конкретні вияви впливу тієї чи іншої речовини на організм людини мають свої особливості, які визначаються видом наркотика.

 

   Дія наркотичних речовин:

   Група опію – опіати. Дія – людина відчуває тепло в усьому тілі, легкий   свербіж,      почуття розслаблення, психічного комфорту. Людина переживає стан надзвичайного          благополуччя, задоволення собою.

   Барбітурати – лікарські речовини, застосовувані в медицині як снодійне. Після вживання барбітуратів, після короткочасного (1-2 хв) стану розслаблення, приємної знемоги наступає фаза збудження, яка характеризується різким зниженням самоконтролю і руховою розгальмованістю.

   Кокаїн, фенамін, ефедрин, кофеїн – діють аналогічно. Їх вживання викликає глибокі розлади координації рухів, розвиток психотичного стану (марення, галюцинації), ефективних порушень.

   Транквілізатори – як і інші наркотики, діють на центральну нервову систему шляхом порушення механізму передачі нервового імпульсу.

   Гашиш – нешкідливий, легкий наркотик. Має галюциногенну дію і після вживання можуть виникати різні слухові та зорові розлади сприймання. В залежності від фізичних можливостей людини, наркотична залежність може виникнути у деяких людей вже одразу після першого введення якоїсь наркотичної речовини. Для інших людей – залежить від наркотика і виникає через деякий час.

   Наркозалежність починається з психологічної складності до вживання наркотичних речовин високої схильності до ризику, невміння оцінити себе, уявити наслідки своїх дій. Схильні до нарковживання люди не мають звичок регулювати свого психічного стану, легко піддається впливу з боку знайомих та друзів.

   Існує 3 етапи наркозалежності.

1.     Після першої спроби наркотика починається етап епізодичного вживання. Цей етап дуже короткий – від кількох тижнів до кількох місяців.

2.     Наступний етап – психологічна залежність. Людина думає про приємні відчуття від наркотиків. Вживання наркотиків стає частішим, систематичним.

3.     Нарешті, третій етап – фізична залежність. При спробах обійтися без наркотичної речовини погіршується фізичний стан людини. Це змушує наркомана шукати наркотик, збільшувати його кількість. Людина втрачає цікавість до всього, що не пов’язане з наркотиком: робота, сім’я, захоплення, спорт стають нецікавими, непотрібними. Продовжується фізичне руйнування організму, порушується функція нервової системи, печінки, нирок. Якщо наркоман не пройде спеціального лікування, то наступає передчасна смерть.

Наркоман, якщо він почав приймати наркотики в молодшому віці, живе до 3035 років. А майже 50% наркоманів закінчують життя самогубством. Деякі вмирають від виснаження організму.    Відповідно до цього в усіх розвинутих країнах існують програми профілактики наркозалежності. Вони спрямовані на розвиток         уміння        людини       швидко

впізнати ситуацію ризику нарковживання та зробити свідомий вибір своєї поведінки.

Ризик нарковживання може залежати від зовнішніх обставин:

 випадково потрапив в компанію, де всі твої однолітки палять «травку» або вживають щось інше;  друг (або близький знайомий) страждає наркозалежністю;  живеш у такому районі міста, де проживають багато наркоманів.

Але до вживання призводять частіше до внутрішньої причини, особливості характеру людини та її непідготовленість до складних ситуацій:

•       схильність до ризику;

•       неможливість протистояти впливу групи;             невміння самостійно регулювати свій настрій;

•       недостатня самостійність та впевненість у собі.

Студенти  дають відповіді на запитання:

   Які ви знаєте види наркотичних речовин? Як вони впливають на організм?

   Чому на вашу думку, перші негативні реакції організму не змушують людину принимати вживання наркотиків?

   Як ви оцінюєте ймовірність для вас особисто потрапити у ситуацію ризику нарковживання? Від чого це залежить?

   Чи може наркоман припинити вживання наркотика лише силою волі, без відповідного лікування? Чому?

Студенти  аналізують ситуації:

1. Андрій познайомився з новим сусідом по поїзду і вирішив зайти до нього в гості. Там сиділо ще кілька юнаків та дівчат. Вони слухали музику, розмовляли. Один на кухні варив якесь зілля, по всій квартирі розповсюджувався «аромат» хімічних речовин… новий знайомий запропонував Андрію «спіймати кайф» разом.

Що треба зробити Андрію? Чому? 2. Наталка була дуже стривожена, вона боялася іспитів до коледжу. До неї зайшла подруга і запропонувала випити зараз та перед іспитами по парі таблеток. «Знаєш, - казала вона, - я їх завжди п’ю у складних обставинах. Після цього все стає байдужим, почуваєшся дуже спокійно…» Що треба робити Наталці?

Отже, якщо ж ти потрапив до ситуації ризику нарковживання, потрібно зробити декілька необхідних дій:

1.     Спробувати впізнати, яку сама речовину тобі пропонують.

2.     Чітко та не двозначно відмовитись від її вживання.

3.     Залишити цю групу людей, або людину, якщо вони вжили наркотик.

4.     Спробувати порозмовляти з членами групи поодинці, коли вони не під дією наркотика, та запропонувати їм пройти курс лікування.

5.     Якщо ваші аргументи їм не допомогли – це їхній вибір, і вам не обов’язково підтримувати з ними будь-які зв’язки.

   Лікування наркозалежності можливе, коли є справжнє бажання хворого позбутися цієї проблеми. Існує багато різних методів лікування, в залежності від стадії хвороби і виду наркотичної речовини.

   Але після того, як лікарю вдається привести фізичний стан наркомана до відносної норми (через 2-3 місяці лікування) залишаються зміни емоційного стану (печаль, дратливість), порушення сну.

   Навіть через кілька років після останнього вживання наркотиків людину не можна вважати повністю здоровою.

   Наркоманія – складна проблема для суспільства. Вона вражає юнаків та молоді, збільшує кількість правопорушень. Тому в усіх країнах існують закони, що спрямовані проти виготовлення, розповсюдження продажу, зберігання та перевезення наркотичних речовин.

   В Україні наркоман, що не вважає за потрібне лікуватися самостійно, підлягає кримінальній відповідальності.

  На закріплення матеріалу – перегляд відеофільму: «Наркоманія – знак біди».

 

Негативний вплив тютюнопаління на організм людини.

 

Мета заходу: пізнавальна:

розширення знань про згубну звичку - тютюнопаління та наслідки від неї; виховна:  формування у підлітків якостей сильної  особистості та здатності протистояти тютюновій індустрії; розвиваюча: поглибити знання студентів про негативний вплив тютюнопаління на здоров’я людини, ознайомити з можливими шляхами попередження та боротьби з цією шкідливою звичкою.

 

    Познайомимось з історичною довідкою. 12 жовтня 1492 року іспанська флотилія, яку очолював Христофор Колумб, припливла до невідомого острову, який вони вважали східним берегом Індії. Коли матроси висадилися на сушу, їх зустріли місцеві жителі. Європейців вразив вигляд аборигенів, які випускали з рота дим, після того як втягував його з рулонів скрученого тютюнового листя. Ці рулони іспанці називали «сигаро». Куріння було невід'ємною частиною релігійних церемоній аборигенів. Вони вдихали дим і випускали його через ніздрі до тих пір, поки з ними не починав спілкуватися «Великий Дух». Коли експедиція повернулась додому, то серед багатьох дивовижних подарунків, привезених з Нового Світу,було і листя тютюну. Родріго де Херес — Перший європейський курець, матрос з команди Джеймса Кука, був заарештований за підозрою в одержимості дияволом, оскільки співвітчизники вирішили, що дим, що валив з рота  Родріго — явна ознака одержимості дияволом.  Хереса посадили у в'язницю, де він пробув цілих сім років, поки його не випустили у зв'язку з тим, що куріння тютюну легалізували на всій території Іспанії Європа в різний час по-різному ставилася до тютюну і куріння. Спочатку цій рослин і приписували дивовижні цілющі властивості. Наприклад, французький посол Жан Ніко (від його імені походить слово «нікотин») рекомендував нюхання тютюну французькій королеві, як засіб від головного болю. В Англії, під час епідемії чуми, тютюн змушували курити для профілактики . У 1571 році іспанський лікар Ніколас Мондарес написав книгу про цілющі властивості тютюну, в якій описав 36 хвороб, від яких лікує тютюн. Через 17 років, житель Вірджинії Томас Харрієт почав пропагувати щоденне паління тютюну як шлях до загального оздоровлення організму. Проте він сам помер від раку. Проте йшов час, і люди стали помічати негативну дію тютюну, особливо те, що він викликає залежність. У різних країнах почалися заборони на куріння. Наприклад, у 1680 році король Франції Людовик XIV видав наказ, згідно з яким торгівля тютюном дозволялася виключно аптекарям. В цьому ж році в Туреччині вийшов закон султана Мурада  IV про смертну кару за куріння. Там за цей злочин саджали на кілок. В Англії в XVI столітті курцям відрубували голови і виставляли їх на площі з люльками в роті. У Персії — виривали ніздрі. В Італії вживання тютюну вважалося диявольською звичкою і курців відлучали від Церкви. А одного разу був випадок, коли п'ятьох монахів, яких звинуватили у курінні, замурували живцем у стіну як урок для нащадків. У царській Росії до тютюнопаління ставилися також негативно. Особливо після того, як у 1634 році, внаслідок паління, згоріла дерев'яна Москва. Цар Олексій Романов наказав катувати тих, у кого буде знайдений тютюн, бити батогом на «козі» до тих пір, поки не скажуть, де взяли бісівське зілля.    В інший період історії курцям відрізали носи і відсилали на каторгу до Сибіру. Амністію для тютюну ввів цар Петро I після поїздки до Голландії. Відтоді справа вирощування тютюну стала державною і оскарженню не підлягала. В Україні до тютюну ставлення було також лояльне. Лише згадайте слова з пісні: «А тютюн та 

люлька козаку в дорозі знадобиться». Навряд чи користь від тютюну в поході або на війні булла великою, але життя не одного козака він загубив. «Тютюн заважає розумовому розвитку та одурює народ» Оноре де Бальзак

Через 100 років після Бальзака в XX столітті Адольф Гітлер, пояснював своїм підлеглим принципи окупаційної діяльності на Сході: «Для них, для слов'ян, жодних щеплень, жодної гігієни. Лише горілка і тютюн.»

   А тепер подивимось, яка ж зараз ситуація склалася в світі:

 

 

   В Україні щоденно курить 45 % дорослих чоловіків і 9 % дорослих жінок; серед молоді курить 45 % юнаків і 35 % дівчат 68 % курців заявили, що зацікавлені у відмові від куріння, а серед тих, хто будь-коли курив щодня, 26 % вже є колишніми курцями;Понад 90 % населення України підтримує заборону куріння на всіх робочих місцях; Підтримка повної заборони реклами тютюну серед населення — 70 %; 31 % вважає, що куріння кальяну призводить до серйозних захворювань;Всього в країні нараховується близько 9 мільйонів активних курців, що складають третину всього працездатного населення країни; Україна посідає 17 місце в списку країн-лідерів за кількістю курців.    Щорічно до числа курців долучаються не менш 100 000 українців Кожен четвертий підліток в Україні викурює першу сигарету у віці 10 років; Україна є другою країною у світі (післяЧилі), де у віці 13-15 років курять більш 30 % юнаків і дівчат; Україна займає ІІ місце за кількістю викурених цигарок на одного громадянина. На кожного українця припадає понад 2500 сигарет — майже 7 щоденно; Розрахунки Всесвітнього банку свідчать про те, що економічні збитки України від тютюну складають близько 2 мільярдів доларів щорічно.

   За офіційною статистикою в Україні щороку від хвороб пов'язаних з курінням помирає 120 тисяч чоловік. Поширеність щоденного куріння за останні 5 років в Україні суттєво зменшилась. Так, у 2005 році щоденно палили 62 % чоловіків (від 15 років і старше), а в 2010 вже 45 %. Кількість жінок-курців скоротилася майже вдвічі — з 17 % до 9 %. За даними ВООЗ та МОЗ України Дослідження показує: якщо молодь віком 12-17 років віку палить, то ймовірність вживання ними героїну у 12 разів, а кокаїну у 51 раз вища, ніж у тих, хто не палить. Якщо молодь 12-17-літнього віку випалює більше пачки цигарок, то ймовірність вживання ними героїну вища у 51 раз, а кокаїну у 106 разів.

Приголомшливий факт: молодь, яка ніколи не палила, майже ніколи не вживає героїн або кокаїн.    

   Ви прослухали вже достатньо інформації, щоб можна було зробити правильні висновки.

   Як ви чули на початку виховної години, мудра і достатньо сформована особистість перед тим, як приймати важливі для життя рішення, зважить усі «за» і «проти», а вже потім зробить висновки.

-Підніміть, будь ласка, руку, хто хоч раз у житті пробував курити? Дякую за відвертість. А тепер скажіть, кому дуже сподобалась перша спроба? - Що ви відчували?(Запаморочення, нудоту, серцебиття, головний біль, кашель).

-Все, що ви назвали є ознаками отруєння організму. 

Ви «отруїли» свій організм - йому не сподобалось.

         Уявіть одну цікаву ситуацію. Вас пригостили цукеркою, вона вам дуже не сподобалась, але ви як вихована людина зробили на обличчі щось схоже на посмішку і подякували. Людина, яка вас пригощала, подумала, що вам однієї цукерки буде мало, і пропонує  ще одну. Ви будете її їсти? -  Не думаю. 

   Постає питання: якщо перша сигарета майже нікому не приносить задоволення, то чому люди знову закурюють?

Є таке поняття, як «престиж». Страх бути «не як усі». А якщо у компанії друзів майже усі курять, то небажання бути «білою вороною» змушує закурити, або ще гірше - друзі можуть назвати тебе «слабаком» або «непрогресивною».

Нерідко причина початку куріння серед хлопців - прагнення показатися перед іншими, особливо дівчатами, таким собі «абсолютно дорослим» чоловіком, який не боїться нікого і нічого. Але якщо ти прагнеш бути дорослим, то ти маєш і вирішувати зовсім дорослі проблеми. Зовнішня «красивість» процесу куріння - постава курця, недбала манера струшувати попіл, випускати дим кільцями  є одним із засобів самоствердження. Чому не у спорті, музиці, математиці, спілкуванні і допомозі іншим, а саме у палінні?

Дуже часто називають саме таку причину. Нажаль, молоді люди нерідко спочатку ідуть за покликом бажань та почуттів, а вже потім думають про наслідки, коли іноді буває вже досить пізно.

   Якщо батьки відкрито курять при дітях, то чи велика вірогідність, що діти теж будуть курити? Звичайно.

   Якщо ви будете курити, то який приклад ви будете надавати своїм дітям? Ви хочете, щоб ваші майбутні діти курили? Навряд чи. 

 

   А зараз ми всі проти куріння! Ми хочемо довго жити і мати здорових дітей. Які вагомі причини змусять нас взагалі ніколи не брати в руки сигарету?

 Рак.

 Скорочення тривалості життя.

 Отруєння оточуючих.

 Погане здоров'я майбутніх дітей.

Тепер пропоную вам висвітлити враження від почутого.

 

Тату – за чи проти?

Мета заходу: пізнавальна: надати інформацію про історію татуювань, етапи їх розвитку, їх різновиди, стилі тату як мистецтва, з’ясувати, чому дехто вважає його потворним, а дехто шедеврами, розібрати юридичний аспект виконання татуювання, розглянути протипоказання та можливі негативні наслідки тату, що позначаються на здоров’ї та кар’єрі людей, які їх собі зробили;      виховна: виховувати естетичний  смак;    розвиваюча: розвивати навички піклування про своє здоров'я.

   Татуювання – дика, зачаровуюча суміш мистецтва, медицини   та   духовної практики.

   Про тату серед молоді ми чуємо постійно. З Європи до нас дійшла мода на тату, це явище поширюється в Україні стрімкими темпами. Тому наша виховна година присвячена темі «Тату – за чи проти?». Гадаю, що актуальність теми не викликає заперечень, а інформація, якою володіють студенти з даної теми, дуже недостатня.

Як показує статистика, татуювання прагнуть собі зробити переважно люди до

32 років. Люди набивають тату з різних причин, різні за якістю, стилем, ціною. Хлопці намагаються виглядати мужніше, а дівчата – загадковіше та спокусливіше за допомогою тату. Сьогодні відкрито багато туту салонів, це стало прибутковим бізнесом.  Часто молодь не замислюється, що наслідки нанесення малюнків голкою можуть бути непередбаченими і жахливими. Не все, що модно, корисно для здоров’я.

Отже, метою нашої виховної години є надати інформацію про історію татуїровки, етапи її розвитку, її різновиди, стилі тату як мистецтва, чому дехто вважає його потворним, а дехто шедеврами, розберемо юридичний аспект виконання татуїровки, розглянемо протипоказання та можливі негативні наслідки тату, що відзначаються зокрема на здоров’ї та кар’єрі людей, які їх собі зробили.

З таких сучасних віршів ми бачимо, що бажання мати тату у молоді часто стає метою їх життя, тим, чого вони найбільше прагнуть.

Визначимо основні терміни.

Наколка – тюремний “живопис”, що має чіткий кримінальний сенс. Відмінності  від татуювання і в техніці нанесення малюнка, і у фарбах, і у сюжетах та значеннях (темах).

Яку кольорову гаму несуть наколки?

Що як правило зображують на тюремних наколках?

Яке їх призначення?

Чи несуть вони естетичну насолоду?

Довгі роки у нашій країні це був єдиний вид тату, за якими власне і склалося негативне враження про людей з тату як про бандитів та злочинців та недовіра до них.

Портак – написи, невдало виконані  татуювання . Від російського слова портачити – виконати недбало.

Яка основна причина, що замість очікуваного мистецького малюнку виходить жахаюче видовище?     (непрофесійність майстра).

Які ще причини того , що тату стає нечітким, розпливається? (реакція організму на фарбу та процедуру, неякісні фарби, неправильний догляд за татуюванням).

Синя хвороба – це нестримне бажання мати більше і більше тату. Вона спіткає за свідченнями соціологів 30 % тих, хто зробив одне тату.

Татуюва́ння — зображення (малюнок) на шкірі живої людини та процедура його нанесення. Технічно татуювання полягає в ін’єкціях фарби в глибину шкіри, чим досягається довготривалість — «вічність» татуювання.

Тату — термін, запозичений з полінезійської мови, на діалекті Таїті слово «татау» позначає «малюнок», «знак» а також «рана». В англійську мову це слово ввів видатний англійський мандрівник Джеймс Кук. Він вжив його в звіті про навколосвітню подорож, опубліковану в 1773 році. До цього татуювання в Європі не виділялася окремою назвою.

 Мистецтво, якому надає перевагу сучасна молодь, виявляється є одним з найдавніших та має довгу історію. З історії тату.

    Історія тату триває вже більше шести тисяч років. Першими людьми, які використовували тату, були первісні люди. Спочатку для нанесення малюнка на шкіру використовувалися природні фарби, які швидко стиралися. Потім, зауваживши, що після попадання сажі в рану на тілі залишається  народів у різні часи татуювання мало свій особливий сенс. У єгиптян тату наносилося на шкіру знатних людей, фараонів і жерців, і було «посланням від бога». Це підтверджується знайденими на муміях глибокими порізами у вигляді візерунків. З усіх виявлених до нашого часу мумій: єгипетських,інкских, скіфських і т.д., немає жодної без татуювань. У Індіанців, що живуть в обох Америках, існувала традиція виготовлення мумій зі своїх померлих одноплемінників, вчені змогли порівняно добре вивчити їх останки. Зокрема на тілах, виявлених при розкопках поховань, зроблених інками, були знайдені різні візерунки, що складаються з окремих точок, ліній і солярних символів (тобто пов’язаних з культом сонця).

   У деяких племен татуювання служило знаком приналежності до певного роду, вказувало на становище в суспільстві, а також слугувало маскуванням під час полювання. Деякі народи використовували тату в якості таємного листування: рабу наголо голили волосся і наносили напис на шкіру голови. Потім волоссю давали відрости, і відправляли раба до того, кому призначалася такий лист.

    З поширенням християнства татуювання все більше витіснялися з цивілізованого суспільства Європи. Основна причина – біблійна заборона: “Заради померлого не робіть нарізів і не зробите на собі письмена». На думку священиків, прикрашати себе яким-небудь чином –  це гріх, і захоплення мистецтвом тату різко пішло на спад. Після епохи Великих Географічних відкриттів татуювання стала ознакою нижчого стану, дикості, і тату стали наносити в основному рабам і злочинцям (тавро). Так в Європі татуювання стало покаранням. Ними мітили рабів, злодіїв, розбійників, повій … Добровільно практикували татуювання тільки пілігрими і моряки. Жителі Америки, Індії, Полінезії, Японії продовжували щедро прикрашати себе татуюваннями.

    На звання винахідників тимчасових татуювань цілком можуть претендувати індуси. Саме в їхній країні з найдавніших часів були поширені малюнки на тілі, звані менді. Для їх нанесення використовувалася хна – спеціальна фарба, яка виготовлялася з рослини лавсонія  безоста. Воно являє собою чагарник, що росте в сухому, теплому кліматі. Для готування фарби зазвичай використовуються тільки верхні листки, оскільки концентрація пігментів у них максимальна. Зібрану сировину висушують, подрібнюють до порошкоподібного стану, а потім змішують з водою. Татуювання-менди також виконували швидше магічну, ніж естетичну функцію. Їх наносили на тіло при проведенні різних ритуалів, причому як урочистих, так і повсякденних. Після їх завершення тимчасове татуювання ще якийсь час залишалася на тілі.

    В історії тату ключовим є 1891 рік, коли американець О Рейлі винайшов татуювальну електричну машинку, яка зуміла замінити різноманітні саморобні прилади та інструменти. Всю першу половину XX століття і Америка, і Європа ходили зі стандартним набором примітивних картинок, далеких від мистецтва.

    У Російській імперії з кінця 19 століття починає формуватися так зване «злодійське співтовариство» з власною мовою малюнків на тілі. Тюремні татуювання можуть багато розповісти про долю свого господаря. Так, у кожного нанесеного символу, зображення, фрази – є свій певний сенс. Кількість таких татуювань просто вражає. За спогадами, в СРСР було приблизно 25-30 мільйонів татуйованих ув’язнених починаючи з 1960-х і до 1990-х років. Кримінальники працювали “паленкою” – фарбою, отриманої з паленої гуми і сечі, яка використовувалася як антисептик ».

   Розквіт армійського чи військової військового татуювання трапився під час Другої Світової, а пізніше таке татуювання стало одним з найпоширеніших в СРСР. Традиційні малюнки в армійському  татуюванні виглядають досить просто і повинні нести насамперед функціональну роль: розповідати про власника де, коли і як він служив. На татуюваннях можна було побачити групу крові (особливо популярно стало це під час війни в Афганістані), зображення роду військ, років служби, частини або  корабель, парашут, літак, прапор.

   Татуювання моряків.

У моряків в СРСР було виняткове і негласне право на татуювання. Насамперед це були, звичайно ж, прості і символічні малюнки – якорі, чайки і решта морська атрибутика. Саме моряки привозили на собі татуювання з усього світу – або татуювання, хоча б нагадують іноземні. Класичним прикладом морських татуювань стане той самий фільм «Серьожа», де капітан на пляжі знімає кітель, а на ньому безліч кривих малюнків – морське чудовисько, русалка, морячки.

    І лише потужний сплеск молодіжної культури 60-х років призвів до появи нового покоління татуювальників-художників з великими творчими амбіціями і бажанням йти на сміливі експерименти, завдяки чому туту звели в ранг мистецтва, будь тату-салон перетворився на улюблене місце для багатьох любителів якісного мистецького нашкірного живопису. У ті часи почалося  формування нових стилів, напрямків і шкіл.

   У 1980-х в Радянському союзі складаються субкультури з витриманим стилем – байкери, панки і рокери, меншою мірою сюди ж відносяться і футбольні вболівальники. Татуювання стає важливим маркером приналежності до субкультурної середовищі – у кожної групи з’являється свій татуювальник, а у кожної з субкультур поступово виробляється свій стиль. Субкультурне татуювання стає різнокольоровим. З’являється тату музикантіврокерів. Таким чином почалася нова, сучасна стадія тисячолітнього мистецтва татуювань.

    Сучасне татуювання  – це насамперед одна із форм художнього мистецтва, яке має різні напрямки, так звані тату-стилі.

 

 

Японські тату.

Татуювання в японському стилі навряд чи колись вийдуть з моди завдяки своїм художнім можливостям і чарівній символіці. Японський стиль тату основний акцент робить на смислове навантаження – кожна дрібна деталь може нести в собі глибоке значення. Популярні ескізи японських татуювань – серед квітів, тварин, міфічних персонажів і взагалі східної культури в цілому, тут є з чого вибрати. Найпопулярніші ескізи в японському стилі – зображення лотосів і драконів  Треш полька.

Татуювання в стилі треш полька користуються сьогодні шаленою популярністю, оскільки не мають ні рамок, ні обмежень. У стилі найчастіше переважає поєднання чорної і червоної фарб, основною метою яких є виділення володаря тату з натовпу. Практично кожне тату треш полька висловлює своєрідний протест проти одноманітності. У треш польці основне – привернути увагу своїм «кричущим» і часом навіть «відштовхуючим» поєднанням червоного і чорного кольорів. Найчастіше в цьому стилі зустрічаються портрети, «заляпані» червоною фарбою. ОЛД СКУЛ.

Сьогодні татуювання в стилі олд скул вважаються дуже популярними. Свого часу олд скул тату можна було зустріти тільки у моряків і мандрівників, тому що основними відмінностями даного стилю вважаються зображення напівголих дівчат, якорі, черепа і різноманітні надписи. Кілька десятиліть тому, стиль old school переживав певний спад, але сьогодні важко знайти хоч один тату-салон, де не робилися б татуювання в цьому стилі. Багато замовлень на тату олд скул, зроблені в останній рік, зайвий раз підтверджують – old school переживає другу молодість.

 Мінімалізм.

Мінімалізм знаходить своє застосування в багатьох сферах сучасного мистецтва, включаючи татуювання на різних частинах тіла. Найчастіше такі зображення можуть складатися з плавного поєднання ліній, займаючи небагато місця. Гармонійне поєднання графічного наповнення, упевненої гри ліній, переплетення забарвлень – ці незмінні деталі здатні справити незабутнє враження. Сучасні ескізи тату в мінімалізмі часто являють собою мініатюрні твори мистецтва. Особливостями даного стилю можна назвати:присутність темних тонів – найчастіше їх кількість обмежується 3-4 забарвленнями, можливість нанесення тату в будь-якому розмірному співвідношенні на різні частини тіла, часте використання геометричних елементів.

 Нью скул.

Тату нью скул – новітній напрям у мистецтві татуювання, який не розкрито остаточно. В основі new school лежить прикрашена символіка Олд скул (стара школа). Смішні персонажі коміксів, герої улюблених мультфільмів, ожилі картинки з розповідей  – будь-яка гумористична картинка в яскравій гамі кольорів  дозволить внести веселощі в нудну буденність.

Якщо порівняти зі старою школою, то нью скул розвиває сюжет татуювань. Останні тенденції тату у стилі нью скул знайшли відображення в наступних сюжетах:Особи. Жіночі профілі. Птахи: сови, ворони. Черепа. Компаси, годинник, ключі. Листя, стрічки, квіткові композиції – для обрамлення тату.

 Реалізм.

Одним із складних, але досить цікавих є тату реалізм. Складність набивання татуювань в стилі реалізм полягає в тому, що майстер повинен максимально точно перенести на шкіру наданий малюнок. Ескізи татуювань в стилі реалізм – це портрети близьких або кумирів, фотографії відомих персонажів і тварин. Татуювання в стилі реалізм бувають двох видів: кольорові та чорно-білі. Обов’язковим при нанесенні татуювання реалізму є чіткість ліній і скрупульозне промальовування найменших деталей.

    Бити чи не бити? Вибір кожного з вас. Виявляється,  тату може зіпсувати вам здоров’я. Давайте послухаємо застереження спеціаліста. Надаємо слово лікарю. (Перегляд відеофільму)

Татуювання і кар'єра.

Давайте подумаємо, зайняти які вакансії особливо початківцям заважає тату? Аудитор, адвокат, рота почесної варти Президента, офіцери флоту, працівник банку, вихователь, викладач, няня, психолог, державна служба, суд, прокуратура, модельний бізнес, стюардеса, бортпровідник.

   За останні роки думка про тату сильно змінилася. Їх перестали вважати атрибутом засуджених та байкерів, і багато людей прикрашають своє тіло татуюваннями. Але тату порушує офіційний дрес-код, тому на спеціальності нетворчого спрямування та безпосереднього контакту з людьми в серйозних, переважно державних службах татуйованих осіб приймають дуже неохоче. Нове дослідження, проведене вченими з Університету Енгл Раскін, показало: люди з татуюваннями агресивніші і більш схильні до бунтарства, ніж ті, у кого немає тату. Такі люди гірше здатні співпрацювати у колективі, перед яким поставлена спільна для всіх мета. Вони не терплять керівництва над ними, яким би воно не було. Це люди-бунтарі, а мати такого у колективі не хоче керівництво.

Вам ввічливо відмовлять, називаючи іншу причину. Видалення тату.

    Видалити тату коштує набагато дорожче, ніж нанести. Інколи видаляти, до речі, потрібно в 6-7 етапів: прибирають шар за шаром. «Як захистити своє здоров’я, роблячи тату».

    Тату – це операція. Якщо ви твердо і зважено вирішили зробити тату, зважили всі за і проти ,щоб захистити своє здоров’я, треба правильно вибрати тату салон за сучасними стандартами безпеки.

Зайдіть у приміщення салону. Зверніть увагу на санітарний стан кімнати, де набивають тату – після кожного клієнта там повинно бути зроблене вологе прибирання.

   Процедури проводять із застосуванням знеболюючих препаратів: майстер підбирає конкретний вид анестезії і дозування в залежності від стану здоров’я клієнта. Перевищивши порог витривалості болю, клієнт може втратити свідомість, отримати анафілактичний шок. Саме тому більшість великих салонів і студій не приймають на роботу майстрів без медичної освіти (хоча б середньої професійної). Поцікавтесь у майстра про наявність у нього медичної освіти чи хоча б сертифікату про проходження курсів першої медичної допомоги.

   Не посоромтеся попросити у майстра медичну книжку – він повинен пройти медогляд раз на півроку.

   Поцікавтеся, хай вам покажуть аптечку –  у цьому закладі вона повинна бути обов’язково.

Важливо, щоб майстер відкривав одноразові деталі обладнання при вас. При вас він повинен розпакувати і одягти одноразові гумові рукавички.

   Демонстрація тату машинки та витравників до неї. Дуже важливо, щоб усі робочі елементи були ізольовані, сама машинка і навіть дріт, бо це все може мати контакт з кров’ю та спричинити небезпеку.

Робочі багаторазові елементи повинні проходити стерилізацію в автоклаві або сухожарочній шафі. Спитайте про її наявність у салоні, хай вам її покажуть. Кварцитові або ультрафіолетові стерилізатори не вбивають вірус гепатиту.

Попросіть показати сертифікати на фарбу, подивіться, хто її виробляє. Поверхня тапчана або стіл повинні бути обтягнуті одноразовою плівкою, стіл, на якому лежать інструменти, повинен бути у плівці.

   Дуже важлива ґрунтовна розмова з майстром, який виконуватиме роботу. Майстер повинен вас ознайомити з захворюваннями, які є протипоказаннями до нанесення тату,спитати про ваш стан здоров’я на момент призначення процедури. Він повинен надати каталог своїх робіт, порадити вам, що краще нанести на вашу шкіру, щоб тату відповідала вашим побажанням та загальним естетичним смакам.

Не бійтеся питати! Ви маєте на це право.

За статистикою близько 30% хворих на гепатит В “отримали” його в тату салонах . Якщо хоч одна з цих вимог нехтується в салоні або майстерні, подумайте про своє здоров’я – завітайте до іншого салону.

Мозковий штурм «Тату – за чи проти?».

Група поділяється на 2 частини: перша наводить аргументи «за» тату, друга – «проти». Аргументи одразу записує представник кожної групи на аркушах паперу. 

   Отже, шановні студенти, ви отримали інформацію, вибір за вами, ваше тіло – як кажуть, це ваша справа. Адже, як зазначає епіграф до нашої виховної години, тату заворожує молодь. Зробити тату – прийняти відповідальне рішення. Максимально обдумайте його, якщо є хоч якісь сумніви – відкладіть. Якщо вже вирішили – зробіть усе, щоб не втратити своє здоров’я, зверніться не до домушників та портачів – знайдіть спеціалістів, що викликають довіру у плані безпеки та стерильності!

 

 

 

Торгівля людьми – сучасний прояв рабства.

 

 

Мета заходу:

пізнавальна:       ознайомлення студентів з правами та свободою громадян за кордоном, міжнародними документами про боротьбу з торгівлею людьми; виховна:

виховання  відповідальності за своє життя та оточуючих;

       розвиваюча: розвивати знання щодо поняття «торгівля людьми».

   У кожного з нас своя стежка, свій шлях до мети. І щоб із вами не трапилася біда, яка ставить людину в залежність від обставин, ви повинні добре знати – рабство в третьому тисячолітті існує і сучасний прояв його – це торгівля людьми. Обговорення проблеми сучасності допоможе підвищити рівень ваших знань стосовно прав людини, сприятиме вихованню поваги до людської гідності та особистості, почуття патріотизму.

  Мені хотілося, щоб ви звернули увагу на головні аспекти порушеної проблеми. Що ж означає саме визначення «торгівля людьми»? «Торгівля людьми» означає вербування, перевезення, передачу, приховування або заволодіння людьми із застосуванням насильства або під загрозою насильства, шляхом викрадення, шахрайства, примусу або зловживання владою чи уразливістю становища або шляхом підкупу у вигляді платежів, щоб отримати згоду особи, яка має контроль над іншою.

   Із якою метою може здійснюватися торгівля людьми? Мета різна. Це примусова праця, примусовий шлюб, насильницьке використання в домашньому господарстві, в промисловому або сільськогосподарському секторах, народження дитини примусово або на замовлення, використання в легальному або нелегальному бізнесі, викрадання людей різного віку для трансплантації органів,  дітей – для жебракування або нелегального усиновлення.

                                                                                                                                                           Чи    будуть    тотожні

терміни «торгівля людьми» і «рабство»? Будуть, адже рабство – це насильство, і в понятті «торгівля людьми» насильство над людиною здійснюється. 

                                                                                                                                                           Які        ж        причини

виникнення проблеми торгівлі людьми можна назвати? Причини можна поділити на дві групи: внутрішні та зовнішні. 

   Внутрішні: скрутне економічне становище, практично не можливо отримати гідну роботу в Україні; низький рівень життя, високий рівень безробіття. 

   Інформаційні: погана обізнаність українських громадян щодо можливостей працевлаштування та перебування за кордоном, а також наслідки нелегального працевлаштування за кордоном.

   Правові: відсутність правової системи захисту потерпілих, недостатня захищеність українських громадян від торгівцев живим товаром.

   Психологічні: кризовий етап, у якому знаходяться наші громадяни, призвів до зменшення самозахисту. За принципом «гірше уже не буде» люди погоджуються на різні авантюрні пропозиції, навіть не думаючи про наслідки.    Домашнє насильство: якщо в родинах немає порозуміння, не склалися стосунки з батьками.

   Давайте проаналізуємо зовнішні чинники. Серед цих чинників слід виділити як позитивні, так і негативні. Позитивні: відкриття кордонів; спрощення можливості для українських громадян подорожувати по світу як у пошуках розваг, так і праці. Негативні: зростання різниці між бідними та багатими державами; корумпованість працівників державних органів; лояльність  законодавства щодо занять проституцією в багатьох країнах світу.

Давайте з'ясуємо, чи

змінилася політична карта світу щодо соціального лиха? На які групи можна поділити держави світу? Всі держави світу можна поділити на три групи: країни – постачальниці живого

товару, країни – призначення куди вивозяться або їдуть люди. Раніше до країн постачання живого товару відносили Таїланд, Філіппіни, азіатські країни. Зараз це країни колишнього Союзу і серед них – Україна. Відомо, що через скрутне економічне становище українці шукають кращої долі за кордоном. Сьогодні українці шукають роботу, змушені себе продавати як дешеву робочу силу. 

   В які ж країни виїжджають наші громадяни на заробітки? Зі східних областей України – до сусідньої Росії. А із західної  України – до Польщі, Угорщини, Словаччини, Чехії,

Німеччини,          Іспанії, Португалії, Італії, Англії, навіть у країни Африки. Найчастіше жертвами торгівлі людьми стають жінки. В які держави вивозять наших жінок? Це ОАЕ,

Кіпр, Сирія, Греція, Туреччина, Китай, Канада і навіть Японія. Ось такий невтішний аналіз карти говорить, що надзвичайно прибутковий бізнес живим товаром охопив весь світ. Який демографічний портрет людини, яка потрапила в тенета торговців людьми? Як правило, це діти – підлітки, яких викрадають для трансплантації органів або жеребкування. Жінки віком від 18 до 30 років. Чоловіки віком від 25 до 50 років. Внутрішні органи людей різних вікових груп використовують для складних операцій, жінок використовують для експлуатації в господарстві, легальному та нелегальному сексбізнесі.    Отже, проблема сучасного рабства стосується як окремих, так і всієї держави. Батьків, які поїхали заробляти за кордон, дітей, бо у тих, хто поїхав, є діти, чоловіків, які їдуть за кордон і потрапляють в рабські умови. Справді, це велика проблема держави. 

   А зараз пропоную вам переглянути відеофільм про жертв, які постраждали від рук трафікерів (торгівцями людьми).

Ви отримали інформацію з проблеми, якою розмірковують не тільки журналісти, а й юристи, правозахисники. І вам вибирати: ризикувати чи ні, ставати жертвами работоргівлі чи ні. І все ж пам'ятайте народну приказку: «Береженого Бог береже». А, на мою думку, не вам шукати примарного щастя там, де воно вас чекає. Шукайте його у власному домі. Кому, як не вам, підіймати українську економіку, продовжувати будувати сучасну незалежну державу.  

 

Хотілося б на згадку вам

залишити   такі золоті правила:

                                                                                                                                                        нікому не довіряйте ваш

паспорт;

                                                                                                                                                          залиште своїм рідним

інформацію про своє перебування за кордоном;

   не забувайте, знання іноземної мови полегшить вам перебування за

кордоном;

   запам’ятайте: фіктивний шлюб – це злочин;

   переконайтеся, що шлюб, зареєстрований в Україні, буде дійсний за

кордоном. Порадьтеся з юристом щодо укладання шлюбного контракту;

   регулярно телефонуйте додому;

   переконайтеся, що фірма, яка пропонує роботу, має ліцензію на працевлаштування українських громадян за кордоном;

   по приїзді в країну, де ви будете працювати, зареєструйтеся в посольстві

України;  не забудьте з'ясувати номери телефонів українських посольств, неурядових організацій, які надають допомогу особам, що опинилися у скрутному         становищі.

 

 

   

 

 

 

 

 

Фінансова грамотність.

 

«Той найбільше багатий, хто  задоволений малим,

бо таке задоволення свідчить  про багатство натури» Сократ Мета заходу:

пізнавальна:

      сформувати у студентів уявлення про фінанси простою та зрозумілою мовою;  пояснити, що фінанси – це багатогранне поняття, яке містить і готівкові і безготівкові грошові ресурси, й інші форми та інструменти коштів, а також – фінансові відносини, пов'язані з розрахунками коштами між суб'єктами ринку; виховна: виховання  відповідального та розумного ставлення до матеріальних цінностей;

       розвиваюча: розвивати фінансову грамотність.  

   Рано чи пізно будь-яка людина, якій не все одно, що відбувається з її грошима зараз і що відбуватиметься з ними найближчим і далеким майбутнім, ставить собі тривіальне питання: як мені правильно поводитися з моїми фінансами?    Тобто людина замислюється над тим, як підвищити свою фінансову грамотність. Цей термін – finansia – виник у XIII-XV ст., перекладається з латинської як готівка, дохід. У торгових рядах Італії він спочатку називав будь-який грошовий платіж.  Надалі термін набув міжнародного поширення і почав уживатись як поняття, пов'язане з системою грошових відносин між населенням і державою з приводу утворення державних фондів коштів. У спрощеному варіанті визначення фінансів звучить так: фінанси – це кошти. Але це занадто просте, примітивне визначення фінансів. Адже фінанси – це не лише готівка, а й кошти на рахунках у банках, чеки та інші фінансові інструменти. 

   Фінансова грамотність –

розуміння основних фінансових понять і використання цієї інформації для прийняття розумних рішень, які сприяють добробуту людей. До них

належать сприйняття рішень про витрачання та заощадження, вибір відповідних фінансових інструментів, планування бюджету, накопичення коштів на майбутні цілі, наприклад, отримання освіти або забезпечення життя в зрілому віці.

   Як правило, розпоряджатися грошима – найважливіше питання сучасного життя. Багато з нас хотіли б знати, як збільшити свої статки. Накопичувати чи витрачати – що допоможе стати багатшим і щасливішим?

   Скарбниця життєвої мудрості багата на приказки, прислів'я й афоризми, у яких ідеться про користь як накопичення, так і витрачання грошей:

   «Краще полізти в кишеню за словом, аніж за грошима»;

   «Гроші повинні мати обіг. Чим швидше витрачаєш, тим швидше отримуєш»;

   «Грошима треба керувати, а не служити їм» тощо.

   Є люди, які відкладають і накопичують гроші, щоб вони водилися, тому що «копійка гривню береже». А є й такі, що дотримують правила витрачання, тому що «гроші повинні працювати».

   І в одного, й у іншого підходу до розпоряджання грошима є свої переваги та недоліки. Що краще – накопичувати чи витрачати? Давайте спробуємо розібратися. Кожну модель такої поведінки можна назвати вигідною, якщо враховувати певні чинники.

   Що дає накопичення? Накопичення забезпечує можливість залишитися з грошима у разі виникнення непередбаченої ситуації. Наприклад, у разі

автомобільної аварії, поломки телевізора або інших несподіваних витрат ви завжди матимете у своєму розпорядженні потрібну суму

                                                                                                                                       грошей.      Накопичення     дає

можливість купувати речі або

                                                                                                                                       послуги,     не     вдаючись     до

допомоги позик і кредитів, - а отже, дозволяє економити значну суму грошей, яка йде на виплату відсотків за кредитом.

   Накопичення дає можливість робити значні покупки. Якщо ви не в змозі з місячної зарплати купити новий телефон, то відкладання певної суми грошей, безумовно, дасть вам цю можливість. Крім фінансової, накопичення забезпечує психологічну захищеність, створює своєрідну подушку безпеки.

   Людина, яка регулярно відкладає гроші, не турбується про те, чи вдасться протягнути до наступної зарплати, як вижити в разі звільнення або інших непередбачених ситуацій.

Під час бесіди студенти висловлюють свої думки, наводять приклади.  Що

дає вільне розпорядження грошима? Підхід до грошей «скільки є, стільки і витрачаю», дає можливість регулярно відчувати «смак життя», свято, не почуватись неповноцінним і змушеним відкладати. Вільне розпорядження грошима створює певне психологічне налаштування – «у мене все добре, у мене є гроші, й я можу їх витрачати». Людина, яка випромінює позитивний настрій, отримує у відповідь позитив. Водночас відкладання грошей «на чорний день» найчастіше загрожує тим, що «чорний день» дійсно настає.  

Вільне поводження з грошима дозволяє грошам «працювати» і притягувати інші гроші. Витрачання грошей звільняє простір для приходу нових грошей.

 

   Що ж підходить саме вам? Спосіб, який визначає вашу зону зростання, - той, який ви найменше освоїли. Якщо вам регулярно не вистачає грошей, і ви не в змозі відкласти навіть 100 гривень, освоюйте накопичення. Вважають, що відкладати потрібно не менше 10% місячного доходу. Якщо ж накопичилося більше грошей, ніж ви собі дозволяєте витрачати, дозволяйте собі витрачати. Витрачайте на те, що вам дійсно потрібно. Зважайте на свої потреби і дозволяйте собі їх реалізовувати. Адже життя відбувається саме зараз. 

Практична робота.

   Візьміть аркуш паперу і ручку та розпишіть щомісячні доходи і витрати сім'ї. Решту суми поділіть таким чином, щоб частина її йшла на «подушку безпеки», а частина – на приємні витрати. Зробіть ці дві графи обов'язковими для себе.    Мати відкладені гроші корисно, оскільки це зберігає душевну рівновагу і дозволяє економити та купувати. Мати гроші, які ви можете вільно витрачати на особисті потреби (кіно, театр, одяг, каток, кафе тощо), не менш важливо.

 

 

 Пропоную вам поради, як

управляти      своїми коштами. 

   Намагайтеся планувати   бюджет       і дотримувати його.

   Будьте акуратними          щодо витрачання грошей, намагайтеся     не

розтратитись.

   Запам'ятайте, що фінансова грамотність відіграє чималу роль у вашому майбутньому і вашій незалежності.

   Вчіться відрізняти потреби від бажань. Перші, як правило, менш затратні.

   Попросіть відкрити банківський рахунок на ваше ім'я, і ви можете регулярно відкладати на нього гроші замість скарбнички.

   Якщо у вас є бажання придбати дорогу річ, яка вам не по кишені, знайдіть дешевшу альтернативну. Це може бути чудове рішення і, до того ж, за менші гроші.

   Заведіть скарбничку і вносьте здачу від своїх покупок. Так ви зможете накопичити деякі заощадження.

   Коли ви йдете за покупками, намагайтеся вибирати ті товари, яких потребуєте. Якщо виберете одразу кілька товарів із однаковими функціями, то навчитеся порівнювати ціни та робити грамотний вибір.

   Намагайтеся не позичати. Недобре перебувати в залежності від когонебудь, узявши чужі гроші. Утримайтеся й від бажання жити в кредит.

   Вчіться вести запис і облік усіх своїх покупок у спеціальному блокноті. Заведіть аркуш доходів і витрат.

   Намагайтеся витрачати гроші з розумом. Батьки заробляють гроші своєю працею. 

 

   

Екологічна безпека.

 

Мета заходу: пізнавальна: навчити студентів  реально оцінювати екологічну ситуацію в Україні; виховна: виховувати шанобливе ставлення до всього живого, любов до рідного краю,  виховувати почуття відповідальності за збереження природи; розвиваюча: поширення інтересу до заходів, пов'язаних із збереженням довкілля.

   

   Давайте з’ясуємо, що означає слово “екологія”. Його можна почути по радіо і в телепередач, в розмовах на побутову тему, прочитати в газетах і журналах. Сталося це не випадково. Вплив людей на природу ставав що далі то більш потужнішим і до кінця XX сторіччя набув планетарного характеру. Природі самій уже не сила було загоїти завданих їй ран. Першими вдарили на сполох учені, лікарі, потім журналісти й політики. Так от “екологія” - це наука про взаємодію живих організмів і їхніх спільнот між собою і з середовищем, в якому вони проживають. Щодо живого організму, то це може бути і мікроб, і слон, і людина. А середовище проживання - це є грунт, і ліс, і повітря, тобто все, що оточує організм і з чим він взаємодіє. Термін цей походить від грецьких слів oikos - дім, помешкання, місце перебування та Loqos - наука, тобто, наука про наш дім Землю. Ще нам буде зустрічатися таке поняття “екосистема”.

                                                                                                                                       “Екосистема”        -       єдиний

природний комплекс, утворений живими організмами й середовищем, в якому вони існують і де всі компоненти тісно пов’язані між собою (екосистемами є річки, ліси, гори і т.д.). Сотні тисяч років тому, коли кількість людей на Землі була обмеженою, їхній розумовий і технічний потенціал дуже слабким, а могутність природи незрівнянно більшою у порівнянні з людською, природне середовище практично не відчувало на собі тиску гомо Сапієнса, воно легко самоочищалося і самовідновлювалося. Але минули тисячоліття, людське населення почало зростати такими темпами, досягло такої адаптації й поширення на планеті, яких не знала жодна інша популяція. Людська діяльність з часом перетворилась в могутню силу, здатну впливати на природу не лише в межах окремих районів і континентів, але й на планеті в цілому. Але свого відношення до природи, її ресурсів, людина за віки не змінила, і це призвело до виникнення глобальних екологічних кризових ситуацій.

   Стан навколишнього середовища України         на      сьогодніший        день вважається критичним. За тривалістю життя населення Україна посідає 52 місце   в        світі. З        1991 року зареєстровано природне скорочення

населення. Особливо вражаючим є показники смертності дітей на першому році життя: 13,6 на 1000 народжених. Це 1,5 рази більше, ніж у розвинених країнах. Постає справедливе питання: Що стало причиною цього? Відповідь фахівців - забруднення навколишнього середовища.

    Атмосферні забруднення завдають школи здоров’ю людини, будівлям, матеріалам, обладнанню, потребують додаткових затрат праці і матеріалів. Крім того, збільшення вмісту сірки та інших сполук в атмосферних опадах, так звані кислотні дощі, негативно позначаються на сільському, рибному, лісовому господарстві. Нещодавно оцінено екологічний стан 120 басейнів річок України. Аналіз показав, що із загальної кількості “розглянутих” басейнів немає жодного, стан якого можна класифікувати як добрий.   

   У   Дніпро        щороку скидають          1,5     млрд. кубометрів забруднених стоків,        в        яких нараховується       понад тисячу хімічних сполук. У Дніпрі і Десні бактеріальне забруднення зросло        в десятки разів. За такого

становища технологія водоочищення на Дніпровській та Деснянській водозабірних станціях не може забезпечувати одержання якісної питної води. Крім того, хлорування веде до появи дуже шкідливих сполук, які виділити практично неможливою А скільки ще “дьогтю” у склянку води додала Чорнобильська аварія. Учитель. На жаль, в Україні загинуло сотні малих річок. Вчені дійшли висновку, що вже в наступному столітті наша Земля може обернутися на безлюдну пустелю, а ресурсів біосфери вистачить усього на   кілька         десятиліть.

    Кисень.     Основним   джерелом кисню є зелені рослини. Людина необдумано поводиться з        цим неоціненним багатством природи. Лише один сучасний пасажирський літак протягом 8 годин польоту поглинає від 50 до 70 т. кисню,

викидаючи в атмосферу десятки тон вуглекислого газу й різних шкідливих сполук. А все людство щорічно витрачає таку кількість кисню, якої вистачило б на дихання 50 млд. людей! Людство створило величезну кількість споживачів кисню, але не народило жодного його виробника. Вчені твердять - за рахунок діяльності людини загальна кількість кисню в атмосфері щорічно зменшується на 10 млрд. т. Ще одним забруднювачем навколишнього середовища є хімічні речовини. На сьогоднішній день ми не бачимо свого життя без використання продукції, яку випускають різні хімічні заводи, металургійні комбінати тощо (пральні порошки, пестициди, хімічні добрива, миючі засоби).

    Тютюновий дим. Є ще один вид забруднення повітря, що в сотні тисяч разів перевищує забруднення від будь-якого металургійного чи хімічного комбінату, проте люди свідомо вдихають це повітря. Мова йде про паління. Людина, що палить сигарету, вдихає повітря,

забруднення якого в 384000 (!) разів перевищує всі гранично допустимі норми. Вчені кажуть, що вдихати тютюновий дим у чотири рази шкідливіше, ніж вихлопні гази безпосередньо з вихлопної труби автомобіля. 

   Треба ще наголосити, що протягом останніх десятиріч тютюн став набагато отруйнішим. Це тому, що тютюнові листки активно поглинають із повітря шкідливі домішки. Ми назвали лише декілька екологічних проблем, але це не всі. Дуже багато шкоди навколишньому середовищу завдають і озонові діри, і парниковий ефект, смог, кислотні дощі, ядерна ніч і ядерна зима, шумове забруднення атмосфери, сміттєзвалища. 

 

   Стан навколишнього середовища Київської області є дуже тривожним. Забруднюються атмосфера, водойми, непродумане вносяться добрива і різні хімічні сполуки в грунти, порушуються природні угрупування рослин і тварин, пересихають болота, міліють і зникають річки й озера, бездумно вирубаються ліси. На півночі області знаходяться забруднені території навколо Чорнобильської АЕС і в межах 30-кілометрової зони. Це територія екологічного лиха. Робота з картою. Дуже забруднені території тягнуться від Чорнобильської АЕС на південь області, включаючи Київ, Бровари, Боярку, Вишневе, Вишгород, Бородянку, Іванків; а також від Білої Церкви до Рокитного, Таращі, Богуслава, Ставищ і від Обухова до Кагарлика; в районі Згурівки-Яготина. І тільки на крайньому сході Київщини, на кордоні з Полтавською областю, вузькою смугою тягнеться умовно чиста територія. Що ж вплинуло на такий екологічно негативний стан навколишнього середовища в області? Це екологічна катастрофа світового маштабу – аварія на Чорнобильській АЕС, яка сталася 26 квітня 1986 року. Проаналізувавши наслідки аварії, можна констатувати, що Київська область зазнала значного радіаційного забруднення своєї території. На сотні років вилучені з користування тисячі гектарів землі, лісів, пасовищ у зонах відчуження, безумовного відселення, обов’язкового радіологічного контролю. Важким тягарем ляже на долю наступних поколінь аварія на Чорнобильській атомній електростанції та ліквідація її наслідків. Чорнобильська аварія розпочала відлік нового часу. Саме тому ми маємо замислитися та зробити висновки. Одним з головних повинна бути екологічна оцінка будь-якого проекту та будівництво. У Київській області дуже розвинена теплоенергетика. Працюють ряд великих теплових електростанцій. Київська ТЕЦ-5, Трипільська ДРЕС, Білоцерківська ТЕЦ. Вони є забруднювачами, перш за все, атмосферного повітря газоподібними та тепловими викидами. При будівництві Київської ГЕС в області було створено Київське водосховище, води якого затопили сотні гектарів родючих земель. Значним забруднювачем довкілля на півдні області є Білоцерківський промисловий вузол. Він об’єднує 29 великих промислових підприємств-забруднювачів атмосферного повітря. Робота транспорту теж спричиняє забруднення природного середовища. Автомобілі є причиною 40%60% забруднення повітря у великих містах. Тільки в Києві 700 тисяч автомобілів, які викидають 110 тисяч тонн шкідливих речовин за рік. Останнім часом набули поширення випадки розповсюдження небезпечних інфекційних захворювань. Джерелами їх виникнення стають стихійні сміттєзвалища. Так, у багатьох районах області місцеві жителі створюють такі звалища на берегах водойм. Через недостатнє забезпечення контейнерами для збору відходів   забруднюються    також лісонасадження, місця          масового відпочинку людей. Таким чином, стан навколишнього середовища          в

Київській області можна охарактеризувати як загрозливий для здоров’я людей. Природоохоронні території Київської області З метою збереження природи в Київській області створено 85 територій природно-заповідного фонду. Це - гідрологічні заказники, ландшафтні заказники, лісові заказники, парки, ботанічні заказники, заповідні лісомисливські господарства, орнітологічні заказники. 

   Взаємозв'язок між здоров'ям людини то навколишнім середовищем складний і неоднозначний. Хоча ігнорування проблем довкілля може мати фатальні наслідки для здоров'я людини, суспільства, для яких основними загрозами залишаються бідність та хвороби, просто не в стані займатись проблемами навколишнього середовища, що вимагають багато часу та капіталовкладень, - вони змушені концентруватись нао щоденному виживанні.

   Проте з кожним новим прикладом ми все більше переконуємось: недостатній захист довкілля піддаватиме небезпеці здоров'я людини не лише завтра - ця небезпека відчутна вже й сьогодні.

   Хоча вплив забруднення повітря на наше здоров'я визнається сьогодні всіма, не до кінця зрозумілим залишається ступінь впливу забрудника на розвиток хвороби. У деяких випадках він може виступати в якості каталізатора генетичних факторів, що самі собою не викликають захворювань. Забруднення навколишнього середовища може піддавати загрозі здоров'я людей і небезпосередньо. Так, у 1991 році на території, прилеглій до Бенгальської затоки, виникла руйнівна повінь. її причиною вважають ерозії грунтів, спричинені вирубуванням лісів у цих околицях. Тому слід усвідомити, що спроби продовжувати економічний розвиток без врахування складних і надзвичайно важливих взаємозв'язків між здоров'ям людини та довкіллям приречені на невдачу.

   На підставі низки доказів більшість вчених, які вивчають атмосферу,

схиляється до думки, що нагромадження газів, які викликають парниковий ефект, спричинить (якщо вже зараз не спричиняє) потепління біосфери. Моделі світового клімату відрізняються

за прогнозами ступеня потепління, регіональних відмінностей та відповідних змін кількості опадів. Більшість дослідників вважає, що у температурних зонах відбудеться потепління, імовірно, на 1-4° С, протягом найближчих 50-100 років. Деякі з цих зон стануть також вологішими.  

   Зростання температури збільшить активність та репродуктивну здатність комах - переносників захворювань, о також, у деяких випадках, самих патогенних організмів, що викликають хвороби. Поширення збудників та переносників захворювань призведе до збільшення важкості перебігу певних епідемічних інфекційних хвороб. Передбачається також і відповідне зменшення озонового шару стратосфери, внаслідок чого посилиться ультрафіолетове опромінювання поверхні Землі. Результатом цього стане ослаблення імунної системи людей то тварин, зниження стійкості до інфекційних хвороб. Слід взяти до уваги також зміни інших глобальних факторів. Зміни клімату супроводитимуться зменшенням вологості грунтів головних світових житниць, внаслідок чого знизиться продуктивність сільського господарства. Вже тепер регіони "третього світу* відчувають серйозну нестачу їжі. Хронічне недоїдання ускладнює перебіг інфекційних хвороб, тому тут спостерігається висока смертність від малонебезпечних до звичайних умов захворювань.

Багаті індустріальні суспільства поки що не відчувають нестачі їжі, оскільки вони можуть собі дозволити купувати її в аграрних країнах. Проте з поглибленням кліматичних змін та зниженням продуктивності сільського господарства ситуація може змінитися. Внаслідок нестачі продуктів харчування і у багатих країнах з'являться проблеми, характерні для суспільств, що розвиваються, зокрема, інфекційні хвороби. В основі всіх глобальних змін, спричинених людиною, лежить непереборно демографічна сила -зростання популяції, котре сягнуло 90 млн. за останній рік. Воно супроводжується безпрецедентним рухом усередині популяції: переміщенням із сіл у міста, особливо у міські околиці, о також переселенням ток званих "екологічних* біженців з бідних країн у багаті. Ці фактори теж збільшують ризик епідемій, адже люди, що переїжджають, перевозять зі собою певні захворювання, а, досягнувши мети подорожі, піддаються впливу нових.

   Поговоримо        про    небезпеку   застосування        хімікатів. Промислове   виробництво зростає не лише у розвинутих країнах, о й у країнах, що розвиваються.        Відповідно збільшується        небезпека виникнення   великих катастроф. Зростає кількість серйозних          випадків,    пов язаних з хімікатами та їх значним          впливом      на

навколишнє середовище і здоров'я. Зокрема, в країнах, що розвиваються в домашніх умовах все ширше використовуються хімічні зособи, що призводить до збільшення різного роду отруєнь (діти ковтають хімікати вдома), на виробництві частішають випадки вибухів та проникнення в навколишнє середовище продуктів виробництва та тих, що зберігаються на складах. В більшості країн найпоширеніші випадки пов'язані з розчинниками то газами, що легко займаються. Одна з таких великих катастроф з масивним витіканням промислових хімікатів сталася у Бопалі, Індія, у 1984 p., привернувши до себе велику увагу, але менші випадки, що стаються під час звичайних перевезень хімікатів, чосто залишаються непоміченими. А зараз ми переглянемо відеофільм «Екологічна безпека».

   От ми з вами і підійшли до завершення запланованого. Що ж ми можемо зробити для того, щоб наша Земля знову перетворилася на квітучий сад, чарівну красуню, яку оспівували пости? Кожен із нас має думку про це. Тож я пропоную розробити творчий проект відновлення природи. Ви ще ніколи не складали проектів. Для вас це нове, але мені дуже хотілося б, щоб ви відчули себе дорослими, і тому завдання має бути теж “дорослим”.

 

 

Українці серед інших європейських націй

Мета заходу: пізнавальна: поглиблювати знання про культуру, історію, традиції європейців, вміння критично аналізувати історичні факти, робити власні висновки; виховна: виховання у студентів почуття патріотизму, національної гідності, любові та поваги до рідної історії; виховувати почуття патріотизму й національної свідомості, толерантне ставлення до соціокультурних надбань різних європейських народів;  

розвиваюча: формувати почуття приналежності до  європейської спільноти, розвивати полікультурну, соціальну компетентності студентів.

 

Україно! Дорога Батьківщино! З чорнозему, з любистку, з рути- м’яти, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена! 25 років минає з тих пір, коли Україна була проголошена незалежною державою. Досягнення українського народу загальновідомі. Це надбання нашого народу протягом тривалого часу, історичного процесу, а також його величезна праця. 

Прослуховування пісні Ю.Рибчинського «Моя Україна» у виконанні Н.Бучинської.

Відомий поет Василь Симоненко писав:

 Можна все на світі вибирати, сину, 

Вибрати не можна тільки…. Батьківщину

Батьківщина – це наша держава. З чим у вас асоціюється слово «Батьківщина» ? З якими поняттями, словами, історичними фактами асоціюють

Україну в світі? (Вареники, калина, козаки, Запорізька Січ, Хортиця, Дніпро,

Чорнобиль, брати Клички, Тарас Шевченко)

Перегляд соціального відеоролика «Країна починається з тебе». 

Гарна назва «Україна»

     Сенс значний в собі таїть.      «У» — то урожай в країні,      «К» — то Київ, що стоїть.

     «Р» — рівнини під степами,

     «А» — то армія міцна,      «Ї»  --   сховалась за лісами,      «Н» — то ненька дорога.

     «А» — то аґрус, абрикоси,

     Що розпустить свої коси,  

     Коли прийде вже весна

27 років - це багато чи мало?

- Як вважаєте ви – 27 років це багато чи мало  для людини, сім’ї, народу, країни ?  З погляду історії - це маленький проміжок часу в тисячолітньому розвитку людства. А з точки зору розвитку й так вже й мало. Швидко промайнули роки, багато відбулося подій, виросло нове покоління молоді.

Можна зробити певні висновки, підвести підсумки.  

Історична довідка.

24 серпня Верховна Рада України прийняла історичний документ виняткового значення для долі українського народу — Акт проголошення незалежності України. У ньому зазначалося: «Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною в зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом OOH та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет України, Верховна Рада Української Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави — України. Територія України є неподільною і недоторканою. Віднині на території України мають чинність винятково Конституція і закони України. Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення». Розпочався процес утвердження атрибутів державності, без яких не існує суверенних держав. – Які атрибути держави ви можете назвати? - Що ви знаєте про них?

4 вересня 1991 р. над куполом будинку Верховної Ради замайорів національний синьо-жовтий український прапор, а 28 січня 1992 р. він отримав статус державного. 

15 січня 1992 р. державним гімном України стала музика композитора М.

Вербицького на слова П. Чубинського «Ще не вмерла Україна...». 

19 лютого 1992 р. Верховна Рада затвердила тризуб як малий герб України.

Національна символіка перетворилася на державну.

    Найважливіші історичні події за 27 років. 

              Перші президентські вибори, обрання главою держави Л.Кравчук -1 грудня 1991 р.

              Обрання президентом України Леоніда Кучми - 10 липня 1994 р.

              Вступ України до Ради Європи - 9 листопада 1995 р.

              Прийняття Конституції України - 28 червня 1996 р.

              Майдан, Помаранчева революція- 21 листопада-26 грудня 2004 р., обрання президентом України Віктора Ющенка.

              Вступ України до Світової Організації Торгівлі - 16 травня 2008 р. (заявку було подано 30 листопада 1993 р.)

              У 2007 році тандем Україна- Польща отримав право на проведення однієї із найголовніших спортивних подій світу, і вже влітку 2012-го футбольне свято прокотилося 4-ма українськими містами – із 8 червня по 1 липня.

              Перше олімпійське золото для незалежної України виборола на зимових Олімпійських іграх 1994 р. у Лілліхаммері Оксана Баюл (фігурне катання).

              Перемога Руслани Лижичко на Євробаченні 15 травня 2004 р. А 14 травня 2016 р. перемогла Джамала.

              Євромайдан, Революція Гідності (21 листопада 2013 р.- лютий 2014р.). 

              Анексія Криму Росією протягом березня 2014 року.

              Російська збройна агресія на Сході України 2014-2017 роки. В середині квітня 2014 року озброєні групи проросійських активістів почали захоплювати адмінбудівлі та відділки міліції у містах Донбасу . Українська влада у відповідь заявила про проведення Антитерористичної операції  (АТО). Поступово протистояння переросло у масштабний воєнний конфлікт.

              Позачергові вибори Президента України, що відбулися 25 травня 2014 року. Президентом обрано Петра Порошенка.

              Угода про асоціацію України з Європейським Союзом. Політичну частину угоди було підписано 21 березня 2014 року, економічну частину — 27 червня 2014 року.

              Відзначили 90 років з дня заснування Спілки української молоді (СУМ) - 16.06.2015, -

              17  (29) вересня 2016р. (1866) - 150-річчя від дня народження М.

Грушевського, першого президента України;

              11 травня, 2017 Рада Європейського союзу ухвалила без обговорення безвізовий режим України з ЄС..

Як ви думаєте, чому Україна хоче вступити в

ЄС? ……….

Спитайте в українця, чи хоче він жити, як у Європі? Ну, так, звичайно, хоче. А що таке європейські стандарти життя? Це заробітки, як у

німців, або, принаймні, як у поляків. А ще – гідна пенсія, зручний транспорт, затишні міста та села... Безперечно, все це – з категорії європейських цінностей і важливих надбань Європи. Коли ми говоримо про європейські цінності, мова не йде лише про матеріальні потреби. В основі економічного та соціального процвітання Європи лежить перш за все культура, цивілізація. Саме Європа створила сучасний світ таким, яким він є, саме тут були закладені основи сучасного державництва, громадянського суспільства, ефективної ринкової економіки, системи соціальної справедливості. Відео «Європейський дім»

Україна - єдина країна Європи, яка має стільки близьких сусідів. Отже

майбутнє України тісно пов’язане з майбутнім Європейського     Союзу.        На          території    Європи розташовані 48 незалежних держав та 8 залежних територій, що належать 4 державам. Крім того, ще 2 країни (Вірменія та Кіпр) не мають європейської території, однак, їх також відносять до Європи. Переважна більшість європейських країн  (33) мають вихід до моря, у тому числі 5 з них є острівними державами. 16 країн розташовані в середині континенту Україна – держава європейська не тільки за географічним положенням, але і за історичними, етнічним, культурним і духовним корінням.

Вона - частина єдиного європейського простору. 

Країни ЄС мають спільний прапор з 12 зірками, адже 12 – це число , яке у багатьох країнах Європи є символом досконалості і єднання.  Європа має єдину свою валюту – євро, яка введена в обіг першого січня 2002 року. Євро замінила інші національні валюти 12 – ти країн ЄС.  

Із запровадженням єдиної валюти стало легше подорожувати.  Єдина валюта забезпечує стабільність для ведення бізнесу в Європі.  Європейський Союз дав можливість забезпечити мир, створити стабільність в країнах Європи.  

ЄС приймає активну участь у миротворчих операціях та операціях підтримання миру. Особливу роль союз відіграє і у захисті навколишнього середовища. Прийнято більше 200 директив з питань охорони довкілля. ЄС – сім’я демократичних європейських країн, які зобов’язалися працювати разом заради миру та процвітання.  

Своїми успіхами ЄС завдячує тому, як організована його робота – унікальному методові взаємодії інституцій ЄС: Європейському парламенту, Раді та Європейській комісії, які, в свою чергу , працюють за підтримки цілої агенції та інших установ.  Європа – континент розмаїття традицій, мов, де існують спільні цінності. І ЄС захищає їх. ЄС сприяє і заохочує співпрацю серед європейських народів, підтримуючи єдність і зберігаючи розмаїття та забезпечуючи, прийняття рішень з урахуванням інтересів громадян.  У ХХІ столітті, коли все більше посилюється взаємозалежність держав, збільшуватиметься і потреба європейців у співпраці з народами інших країн у дусі толерантності, пізнання та солідарності.

Країни ЄС дали світу величезну кількість відомих діячів: музикантів, художників, поетів, скульпторів та ін… В наступному завданні ви повинні встановити відповідність між  людиною – родом її діяльності – країною (Чаплін  - Великобританія, Да Вінчі -  Італія, Архімед   -  Греція).

Ще у ХІХ столітті вчені довели, що центр Європи знаходиться саме в Україні поблизу села Ділове Рахівського району Закарпатської області. 

1.                       Отже, за своїм розташуванням Україна є європейською державою. Жителів Європи називають європейцями. Рада ЄС затвердила Угоду про асоціацію з Україною та ЄС, таким чином Європейський Союз остаточно завершив ратифікацію Угоди. Заключний етап процесу ратифікації, який дозволить розпочати повну імплементацію Угоди з 1 вересня 2017 року.

2.                       У Раді ЄС нагадують, що більша частина Угоди про асоціацію вже діє. Угода частково набула чинності з 1 вересня 2014 року, а її торговельна частина, глибока та всеохопна зона вільної торгівлі, тимчасово застосовується з 1 січня 2016 року.

3.                       "Укладення та набуття чинності Угоди надасть нового імпульсу співробітництву в таких областях, як сфера зовнішньої політики і безпеки, правосуддя, свобода і безпека (включно з міграцією), оподаткування, управління державними фінансами, наука і техніка, освіта та інформаційне суспільство"

4.                       Робота над Угодою про асоціацію України та ЄС зайняла 10 років. 

5.                       Роботу над текстом Угоди було завершено у 2013 році, а її підписання відбулося вже у 2014 році – після Революції гідності.

Що таке ЄС? Європейський Союз – економічний та політичний союз держав-членів Європейських Спільнот, створений згідно з Договором про Європейський Союз (Маастрихтський Трактат), який підписаний у лютому 1992 року і чинний із листопада 1993 року. Метою ЄС є створення умов вільного пересування в його межах товарів, послуг, капіталів та робочої сили.

Далекого 9 Травня 1950 року у Парижі, коли загроза третьої світової війни стала реальною для всієї Європи, Міністр закордонних справ Франції Роберт Шуман проголосив таку  декларацію: «Мир у світі не може бути збережений без докладання творчих зусиль . Об’єднання основних виробничих процесів та створення нової високої інституції об’єднають Францію, Німеччину та

інші країни , що приєднаються, наблизить нас до перших конкретних кроків у напрямку створення ЄС, завданням якого є збереження миру». 

 Все почалося того дня. Отже, 9 травня і було вирішено святкувати як День Європи.  У 1951 році, з метою створення спільного ринку вугілля, сталі, було створено першу наднаціональну організацію. 

 25 березня 1957 року у Римі створено європейський економічний союз. Його утворили 6 країн : Франція, Німеччина, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург. Пізніше приєдналися інші держави. На сьогоднішній день в склад ЄС  входять слідуючи країни: 1. Австрія.2. Болгарія.3. Бельгія.4. Британське Королівство ???.5. Німеччина.6. Угорщина.7. Греція.8. Італія.9. Іспанське

Королівство.10. Данія.11. Ірландія.12. Литва.13. Латвія.14. Республіка Кіпр.15. Мальта.16. Королівство Нідерланди.17. Велике Герцогство Люксембург.18. Словенія.19. Словаччина.20. Польща.21. Фінляндія.22. Французька Республіка.23. Португалія.24. Румунія.25. Хорватія.26. Швеція.27. Чехія.28.

Естонія. 

Гімном Європейського Союзу є ода «До радості» з 9 симфонії Бетховена.  «Європейські цінності». Що то є таке? Європейські держави існували для

людини, а не людина для держави. Там брали якістю, а не кількістю. Це – демократичні цінності. Все, що ми робимо, у суспільстві або самостійно, все це має витоки з порівняння на зовнішній світ. Не дарма ж психологи та педагоги радять нам виховувати дітей у «порядному та доброму середовищі». Це означає, що маленька людинка всмоктує в себе досвід та приклад

батьків та соціуму. І майбутнє життя дитини зумовлене «аурою його виховання». Таку ж саму ідеологію можна перенести й у масштаби суспільства, нації. Ми живемо так, як живуть наші сусіди, ми робимо те, що роблять наші друзі, ми говоримо так, як висловлюються наші кумири і ми віримо тому Богу, якому моляться наші батьки. Все це – наші цінності: духовні, моральні, етичні, фізичні і т.і. Людина, якою б могутньою та владною вона б не була, підлаштовується під «ареал свого співіснування  Європейські цінності – це мир і права людини На першому місці серед ідеалів для опитуваних у 27 країнах ЄС виявилися права людини (37%), потім у списку – мир (35%), демократія (34%), верховенство закону (22%), повага до інших культур (17%), солідарність (15%), повага до життя людини(14%), рівність (13%), особиста свобода(11%), толерантність(10%), самовираження (4%), і на останньому місці у переліку цінностей – релігія, яка виявилася важливою для 3% опитаних. 

Усього на території Європи розташовано 45 незалежних країн, економіка і культура яких тісно         пов’язані.   Україна,     маючи         великий природний,   економічний,       культурний, інтелектуальний потенціал, спроможна посісти належне місце серед народів Європи і світу в цілому. Кожен повинен пам’ятати, що настав час, коли все залежить від спільної взаємодії та

співпраці громадян держави Україна – дорослих і молоді. Майбутнє залежить від кожного з нас!

 

22 січня – День Соборності України

 

 

Мета заходу:

пізнавальна:

поглиблювати знання студентів про історичний факт злуки українського народу, його значення, пробуджувати інтерес до поглибленого вивчення історії та культурних надбань українського народу;

виховна:

виховувати національну свідомість студентів, людську гідність, глибоку повагу та любов до Батьківщини;

розвиваюча:

розвивати риси громадянина Української держави.

 

 

День Соборності України - свято, що відзначається щороку в день проголошення возз'єднання Української Народної Республіки й ЗахідноУкраїнської Народної Республіки, що відбулося в1919 році. Офіційно в Україні День Соборності відзначається з 1999 року.

     22 січня 1918 року у приміщенні Київського Будинку вчителя було підписано Четвертий універсал, яким Українську Народну Республіку проголошено суверенною і незалежною державою.

А 1919 року в цей самий день на Софіївській Площі в Києві було проголошено Акт Соборності українських земель.

      Так трапилось, що на протязі багатьох століть історичного розвитку Україна не мала власної державності і єдиної території. Українські землі в різні періоди належали багатьом державам: найбільше Росії, Литві, Речі Посполитій, а потім Польщі, Австро-Угорщині, а згодом Румунії та Чехословаччині.

      На період першої світової війни вся Наддніпрянщина належала Росії, а Західна Україна – Угорщині. Але одним з наслідків першої світової війни був розвал двох найбільших імперій Європи: Російської та Австро-Угорської. На колишніх теренах імперій розпочалося державне відродження України.       У березні 1917 р. У Наддніпрянській Україні розпочалася національна революція. Було обрано Центральну Раду, першого президента Михайла Грушевського, проголошення створення Української Народної Республіки (УНР), а ІV Універсалом від 22січня 1918 року було проголошено незалежність України.

      Подібні процеси відбувалися і в Галичині. У Львові було створено Військовий Комітет, який очолював сотник УСС Дмитро Вітовський. Згодом, у жовтні 1918 року, було утворено Українську Національну Раду – політичне представництво українського народу в Австро-Угорщині. Рада, спираючись на право самовизначення народів, проголосила Українську Державу на території Галичини, Північної Буковини та Закарпаття. Головою Ради став Євген Петрушевич.

      Після відмови австрійського уряду передати повноту влади УНОаді, це було зроблено силовим шляхом. Дмитро Вітовський разом з військовими зайняв важливі урядові установи Львова. 9 листопада 1918 р. Було проголошено назву держави – ЗУНР і створено перший уряд – Державний Секретаріат на чолі з Костем Левицьким.

      Від самого початку існування ЗУНР його уряд – Державний Секретаріат – піклувався про об’єднання всіх українці в одну державу. Вже 1 грудня 1919 р. У Фастові було підписано угоду про об’єднання ЗУНР і УНР. 4 січня 1919 р. У Станіславі УНРада схвалила закон про злуку двох українських держав. А 22 січня 1919 р. У Києві на площі святої Софії відбулос урочисте проголошення злуки ЗУНР з УНР. Під час урочистостей представник Директорії Федір Швець виголосив довгоочікуваний Універсал. „...Віднині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України. ЗУНР і Наддніпрянська Велика Україна.  Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Віднині є одна незалежна Українська Народна Республіка, віднині український народ, увільнений могутнім поривом своїх власних сил, має тепер змогу з’єднати всі змагання своїх синів для утворення нероздільної незалежної української держави на добро і на щастя робочого люду”.

     Після об’єднання, назву ЗУНР було змінено на Західну область Української Народної Республіки (ЗОУНР).

   Перегляд відеофільму «День Соборності України».

 

   Таким чином, рівно через рік після проголошення незалежності України, відбулося об’єднання українських земель, а разом з тим - українських традицій, звичаїв, мови, що мало велике історичне значення для українського народу. Відтоді 22 січня ввійшло в історію України як День Соборності.

 

 

Революція Гідності в Україні.

 

Мета заходу:  пізнавальна – ознайомити студентів з історією виникнення свята; виховна – виховувати особисту відповідальність за долю держави, патріотизм та готовність служити Батьківщині, захищаючи державні інтереси країни. розвиваюча – пояснити поняття «гідність» та «свобода», формувати розуміння єдності та цілісності України.

    Поняття Честі та Гідності. Честь – це визначення, яке характеризує ступінь розвитку етичності, що складається з розуміння людиною її суспільного статусу й усвідомлення цього статусу зі сторони навколишнього середовища.

   За своїм змістом, природою, суспільним наповненням, поняття «честі» ідентичне поняттю «гідності». Воно є формою прояву відносин індивіда д самого себе й оточуючих до окремої особистості.    Поняття «честі» та «гідності», відповідним чином регулюють поведінку особи та відношення до неї з боку оточення. Але є й певні розбіжності між цими поняттями — на вiдміну вiд поняття «гідності» поняття «честі» базується не на засадах рівності осіб в етичному плані, а на їхній різноманітності в оцінках (залежно вiд соціального стану особистості, релігійної, расової, національної, класової, професійної, індивідуальної приналежності або колективної репутації).

   Якщо розглядати поняття «честі» у співвідношенні окремої особистості з суспільством, то необхідно зазначити, що з метою задоволення людиною індивідуальних потреб вона повинна усвідомлювати, що її поведінка, розум та емоційний стан, напряму впливають на досягнення нею поставленої мети. «Зворотною стороною поняття «честі» є «ганьба», яка являє собою відсутність культури обізнаності в думках, та наявністю заздрощів іншим» (Б. Мандевіль). «Один із середньовічних філософів зазначав, що «честь» — це нагорода, що надається за справедливість… Ті, для кого «честь» нічого не варта, той вмер для суспільства» (Арістотель).

   «Гідність» – це суб’єктивне поняття і цим воно відрізняється від об’єктивної

категорії «честі». Усвідомлення самою людиною та оточуючими її особистостями того факту, що дана конкретна особа володіє певними позитивними етичними або розумовими властивостями, прийнято називати «гідністю». Отже «честь» — це об’єктивна оцінка людини, яка підкреслює її морально-етичну недоторканість в навколишньому середовищі. Поняття «гідності» визначається, в першу чергу, саморозумінням людини, та носить суб’єктивний характер.

   Революція Гідності 2013-2014 рр. та війна українського народу проти російської агресії стали центральними подіями новітньої історії не лише України, а і Європи та світу.

   Революція Гідності сприяла відродженню цінностей свободи, гідності, переосмисленню багатьма людьми світу свого призначення. А російська агресія проти України змусила вільний світ усвідомити мету російського режиму та почати готуватися до опору.

   Що ці події означають для самої України?

   Першопричинами Революції Гідності були: протест проти узалежнення України від Росії, бажання ліквідувати корупційну систему та відкрити можливості для розвитку країни.

   Чимало людей усвідомлювали, що підкорення України Росії могло означати фізичне знищення і геноцид українського народу, як це було в ХХ столітті.

   21 листопада 2013 р. кілька журналістів вийшли на Майдан Незалежності у Києві та поширили в соціальних мережах заклик до всіх небайдужих приєднатися. На Майдані того дня зібралося півтори тисячі осіб, переважно журналісти та молодь. Першими до Євромайдану долучилися студенти. Спочатку протестувальники вимагали лише підписання Угоди з ЄС, через що акцію було названо «Євромайданом». Згодом протест підтримала опозиція.     Перший мітинг на Європейській площі у центрі столиці виявився найбільш масовим за останні кілька років – понад 100 тисяч учасників.

Хоча Євромайдан не було заборонено судом, за кілька днів уночі загони міліції «Беркут» напали на студентів, що ночували на Майдані Незалежності.

Молодих людей били кийками, переслідували на вулицях, добивали ногами. Було поранено майже сто осіб. Частина євромайданівців знайшли прихисток у Михайлівському монастирі.

    Країна була шокована небаченою в Україні брутальністю побиття й тим, що жертвами стала переважно молодь, щира у своїх прагненнях добра для своєї країни. Вже за день, під час мітингу протесту, кількість мітингарів у Києві сягнула, за різними даними, від кількасот тисяч до півтора мільйона осіб. Люди вимагали відставки силових міністрів і розслідування побиття студентів. Влада мала перевагу завдяки силовим структурам і була зацікавлена, аби перевести протест у насильницьку форму, аби збити його масовість, залякати людей та виправдати репресії. Увечері кількадесят осіб імітували напад на охорону Адміністрації Президента, а згодом розчинилися у натовпі та серед самих правоохоронців. У відповідь спеціальні силові підрозділи жорстоко побили та заарештували багатьох непричетних мітингувальників.

   Попри це, Майдан Незалежності став центром мирного опору. Безпосередньо у наметах мешкали люди, що з’їжджалися зі всієї країни, які вимагали покарання винних у побиттях та відновлення європейського шляху України. Після того, як стало зрозуміло, що за нападами на мирних громадян стоїть Янукович та його міністри, з‘явилася вимога відставки уряду та президента. Майже всі найбільш відомі та авторитетні в країні митці, вчені, громадські діячі висловлювали зі сцени Майдану підтримку вимогам громадян. Режим виявився ізольованим від власного суспільства.

   У центрі столиці утворилася подоба знаменитої Запорізької Січі. На Майдані було заборонено спиртні напої, а їжу та лікування безкоштовно всім надавали волонтери. Мільйони людей по всій країні жертвували гроші та необхідні речі для мітингарів. Упродовж місяців протестувальники не вчинили на Майдані жодних правопорушень, попри те, що через Майдан за цей час пройшли кілька мільйонів людей.

   Починаючи з 8 грудня країною поширився «ленінопад» - повалення пам’ятників Леніну, що сприймалося як прощання з диктатурою та імперією.

Практично одразу влада перейшла до індивідуального терору як у столиці, так і в регіонах. Політичних активістів били, заарештовували, звільняли з роботи.

   У нападах на протестувальників брали участь «тітушки» – наймані бандити, названі так за прізвищем одного з нападників на журналістів.

Свої Майдани утворилися в усіх областях України. Щоб виходити на протести в регіонах, часто було потрібно ще більше героїзму, ніж у столиці.

             Проти      влади     організувався      Автомайдан      –      колони      активістів-

протестувальників на власних автомобілях пікетували приміщення судів та прокуратур, навідувалися до резиденції Януковича у Межигір’ї, пікетували маєтки прибічників режиму, відвозили поранених та доставляли допомогу на Майдан.

   Натомість, режим вирішив створити подобу Євромайдану – «Антимайдан», аби імітувати широку громадську підтримку влади. Підтримки, яку мав режим у суспільстві, було замало для того, щоб його захищали безкоштовно.    Влада звозила громадян на «Антимайдан» за гроші або під примусом. Міліція та організатори часто забороняли учасникам «Антимайдану» вільно виходити в місто.

Росія побачила в Євромайдані загрозу для маріонеткового режиму Януковича, здатну зірвати плани Кремля з остаточного підкорення України. Крім того, російське керівництво боялося, що приклад українців у боротьбі за свободу і проти корупції виявиться привабливим для самих росіян. Кремль вирішив пов'язати виділення кредиту для режиму Януковича зі знищенням Майдану.

   Після спроб штурму Майдан став перетворюватися на своєрідну фортецю, оточену барикадами.

   Тим часом, влада стягнула до Києва тисячі «тітушок», які, з метою дестабілізації та виправдання репресій підпалювали автомобілі, знищували майно, жорстоко били перехожих. У січні 2014 р. у столиці втричі зросла кількість підпалів, пограбувань і викрадень автомобілів. Міліція практично не розслідувала ці злочини. У відповідь кияни створювали загони для патрулювання міста і захисту майна. Упійманих «тітушок» змушували привселюдно каятися у вчинених злочинах.

   У багатьох країнах протестувальники нерідко громлять вітрини, грабують магазини, а влада перешкоджає цьому. У Києві тієї зими все було навпаки – влада сама організовувала напади на законослухняних громадян та їхнє майно.

   Для оборони від нападів міліції та «тітушок» було створено Самооборону Майдану з числа громадян-добровольців. Її склад невдовзі розрісся до близько 40 сотень, чисельністю до 150 осіб у кожній. Сотні на Майдані мали різні види діяльності — від господарчої до медичної. Одна із сотень складалася із ветеранів війни в Афганістані, до іншої належали лише жінки. Найбільше сотень займалося власне захистом Майдану та охороною порядку.

Завдяки Євромайдану в суспільстві зникав страх. Режим шукав засобів відновити його.

   16 січня 2014 року влада ухвалила так звані «диктаторські» закони, названі ще «розстрільними». Каральні приписи цих законів були списані з деспотичного російського законодавства, але зроблені ще суворішими. Було запроваджено арешт за організацію мітингу, тюремне ув’язнення до 2 років за груповий протест, ув’язнення за носіння захисного шолома, за встановлення намету, арешт до 15 діб за благодійну допомогу протестувальникам. За блокування маєтків можновладців встановлювалося ув’язнення терміном до 6 років. Виготовлення та розповсюдження екстремістських, на думку влади, матеріалів у ЗМІ чи Інтернеті мало каратися ув'язненням на строк до 3 років. Причому під «екстремістську діяльність» можна було підвести будь-яку громадсько-політичну чи правозахисну діяльність. Режим Януковича ухвалив рішення роздавати бойову зброю не лише працівникам міліції, суддям, прокурорам, але й їхнім родичам. Одразу за підрахунками присутніх журналістів та відеозйомкою виявилося, що у Верховній Раді не було достатньої кількості голосів депутатів за ці диктаторські «закони», однак голосування депутатів сфальшували.

   Хоча Конституція України забороняє звуження існуючих прав і свобод людини, Янукович підписав ці «закони», чим лише активізував хвилю протесту. 19 січня протестувальники рушили до Верховної Ради вимагати скасування законів. Проте, вулиця Михайла Грушевського, що вела до парламенту, яка доти була вільною для проходу, виявилася заблокованою бійцями «Беркуту» та Внутрішніх військ. Вони застосували до мітингарів травматичну зброю, світло-шумові й травматичні гранати, водомети тощо. Мітингарі відповіли «коктейлями Молотова» та підпалили автомобільні шини, аби «беркутівці» не могли влучно стріляти («коктейлями Молотова» під час радянсько-фінської війни 1939-40 рр. фіни назвали пляшки із горючою сумішшю, якою підпалювали радянську бронетехніку. Слово поширилося після того, як радянський міністр іноземних справ Молотов сказав, що «уже завтра ми (тобто радянські окупанти) обідатимемо в Гельсінкі» - столиці Фінляндії).

   З усього міста мешканці звозили шини до вулиці Грушевського, аби майданівці могли димом від підпалених шин захиститися від прицільних пострілів з боку «Беркуту». Подекуди мешканці та навіть діти котили шини прямо по вулицях. Проте, у результаті стрілянини пластиковими кулями по натовпу десятки людей втратили зір, сотні зазнали інших поранень. Крім того, влада почала обшуки автомобілів. Водії, у машинах яких міліція знаходила шини, потрапляли за грати.

   Протистояння на вулиці Грушевського дійшло найбільшого напруження 22 січня, коли бойовими кулями було вбито трьох осіб – українця вірменського походження Сергія Нігояна, етнічного білоруса Михайла Жизневського та українця Романа Сеника. Злочин було здійснено у святий для українців День Соборності, одразу після заяв міністрів Януковича про законність використання проти демонстрантів бойових набоїв.

   Досі винятково мирному характеру українського протесту дивувався світ. Адже протягом двох місяців мирного стояння сотні тисяч демонстрантів не допустили жодного випадку насильства чи мародерства. Ухвалення «диктаторських законів» і, особливо, убивства демонстрантів вивели конфлікт

з мирного русла.  

Чимало прикладів нелюдського поводження влади з майданівцями не могли зламати духу опору та злякати мітингарів. У той же день у лісі під Києвом зі слідами тортур було знайдено тіло львів’янина Юрія Вербицького – активіста Майдану, якого викрали просто з лікарні, піддали катуванням та залишили безпомічного помирати на морозі. Тоді ж бійці спеціального загону Внутрішніх військ на лютому морозі роздягли активіста Михайла Гаврилюка, який, проте, тримався гідно і мужньо. Випадок з Гаврилюком, зафіксований на фото і відео, посилив зневагу українців і світу до режиму. Після перемоги революції М. Гаврилюк заради примирення українців у суді пробачив своїх кривдників.

   На Майдані зміцнювалася багатоетнічна українська політична нація, заснована на патріотизмові, народній гідності й волі до справедливості. Традиційні поділи в суспільстві – етнічний, мовний тощо – втрачали сенс. Основний розподіл на Майдані проходив через питання моралі і гідності, зокрема згоди чи незгоди з правом режиму знущатися з громади й зневажати громадян.

   Після «диктаторських законів», убивств та викрадень майданівців настрої мітингарів різко радикалізувалися. Проте, лідери парламентської опозиції, які вели переговори з Януковичем, будь-що домагалися мирного рішення. 29 січня після переговорів між Януковичем та лідерами опозиційних партій уряд було відправлено у відставку.

   Янукович намагався виграти час, сподіваючись, що Майдан «видихнеться» або, принаймні, ослабне у внутрішніх суперечках. Натомість вищі російські чиновники публічно закликали Януковича до негайного силового придушення протестів. До Києва прибули агенти російських спецслужб, які координували плани знищення Майдану, з Росії літаками надходила вибухівка і спеціальні боєприпаси. За спеціальним планом операції «Бумеранг» понад 22 тис. бійців спецпідрозділів мали знищити Майдан.

18 лютого тисячі мітингувальників рушили до будівлі Верховної Ради на вулиці Михайла Грушевського з вимогою повернути Конституцію 2004 року, аби зменшити незаконно привласнені права Януковича, та покарати винних у побиттях та вбивствах. Під час раптового нападу «Беркуту» й «тітушок» на демонстрантів на вулиці Інститутській та у Маріїнському парку було вбито й поранено десятки людей. Увечері спецпідрозділи почали штурм Майдану з використанням світло-шумових та газових гранат, вогнепальної зброї та бронетранспортерів. Правоохоронці зумисне підпалили Будинок Профспілок, де розташовувався штаб Майдану, та наметове містечко. Майданівці відбивалися проти спецпідрозділів камінням та «коктейлями Молотова». Безперервний штурм Майдану тривав 17 годин. Іноді здавалося, що нападники ось-ось переможуть. Проте, наступного ранку у вирішальний момент прибуло підкріплення зі Львова і Тернополя.

   20 лютого зранку снайпери влади відкрили вогонь і по майданівцях, і по деяких правоохоронцях. «Беркут» почав відступати, а влада оголосила про евакуацію Верховної Ради і Кабінету міністрів. Ймовірною метою цих дій було спровокувати розгром Верховної Ради майданівцями, щоб дати привід для масштабного розстрілу Майдану та паралізувати парламент – єдиний вищий орган влади, що міг виступити (і, зрештою, виступив) проти диктатури Януковича. Російська газета «Комсомольська правда» навіть встигла опублікувати матеріал про те, що демонстранти вже спалили Верховну Раду.

Але провокація не вдалася: попри біль від втрат загиблих, Майдан не пішов нищити Верховну Раду. Однак, нечисельні групи майданівців рушили по вул.

Інститутській услід за відступаючим «Беркутом», де їх чекала засідка і кулі снайперів та автоматників.

 

   Кадри розстрілів беззбройних людей, прикритих хіба що дерев’яними чи алюмінієвими щитами та пластиковими касками, облетіли увесь світ. Майданівці жертовно витягали з-під куль загиблих і поранених друзів та незнайомців. Ціною ризику і власних жертв 6-та медична сотня Самооборони Майдану надавала допомогу пораненим.

   Протягом 18-20 лютого загалом загинули 77 євромайданівців, понад 700 зазнали поранень. А за весь час Революції постраждали 3,5 тисяч мирних громадян, більше ста, яких назвали «Небесною сотнею», було вбито або загинули від ран.

   У подіях Євромайдану  в Києві брали участь 5% населення країни, в інших містах і селах – 6%, ще 9% населення допомагали мітингувальникам харчами, речами, грішми тощо. Майдан характеризувався колосальним масштабом.

Кожен п’ятий дорослий громадянин України, або майже 10 мільйонів, безпосередньо чи опосередковано брали участь у подіях Майдану.  (За даними соціологів Фонду «Демократичні ініціативи»).

   Наслідками Революції Гідності стали: 

   відвернення безпосередньої загрози знищення України Росією;

   відновлення    основних    громадянських     свобод,       порушених

«диктаторськими законами»;  припинення визискування ресурсів країни кланом Януковича;  відновлення можливостей для реформування країни;  відновлення руху України до Європи;

   становлення України у світовій громадській думці як держави з власною

самобутністю, історією та гідністю;

     

Зростання самоповаги, патріотизму та солідарності громадян України. Майдан продемонстрував здатність українців до самоорганізації, взаємодопомоги та самопожертви, виявив, що для наших співгромадян, незалежно від регіону проживання, етнічної належності та мови важливими цінностями є свобода, людська гідність, право обирати свою долю.

 

14 жовтня – День захисника України.

 

 

 

 

Мета заходу:

пізнавальна:

ознайомити студентів із особливою датою, як День захисника України, з метою сприяння зміцненню патріотичного духу у суспільстві;

виховна:

                                   виховання    мужності    та    героїзму    захисників    незалежності    і

територіальної цілісності України; 

розвиваюча:

поширення знань про військові традиції та звитяги українського народу. 

 

   Президент України П.О.Порошенко з метою вшанування мужності та героїзму захисників незалежності і          територіальної     цілісності України, військових традицій і звитяг        Українського          народу, сприяння дальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві та      на      підтримку          ініціативи громадськості 14 жовтня 2014 року підписав Указ № 806/2014, яким в Україні встановлено свято — День захисника України, що відзначатиметься          щорічно          14 жовтня. (Цим же актом було

скасовано Указ Президента України від 23 лютого 1999 року №202, яким встановлювався День захисника Вітчизни).

 

   У Зверненні до народу 14 жовтня 2014 року Глава держави зазначив:

«Уже багато років поспіль 14 жовтня ми відзначаємо величне християнськесвято Покрови Пресвятої Богородиці. Упродовж століть воно набуло особливо важливого змісту, оскільки пов 'язане із боротьбою за свободу та порятунком від ворогів. Волелюбні козаки, які зі зброєю в руках боронили свою Вітчизну та віру, були переконані, що Свята Покрова охороняє їх, а Божу Матір вважали своєю заступницею. Тому у часи незалежності свято Покрови почало відзначатися ще і як День Українського козацтва. Під час Другої світової війни зародилася Українська повстанська армія як збройна сила проти гітлерівської окупації батьківських земель та більшовицької наруги над нашим народом.

Віддавшись під опіку Пресвятої Богородиці, вояки вважали свято Покрови днем створення легендарної визвольної армії. Переконаний, що радянські солдати також зверталися з молитвою до Господа та Святої Діви перед атакою на позиції фашистів.

   Для нас це свято не тільки     народне      і релігійне, а        й національне. Воно єднає країну, закликає усіх до згуртованості        перед сучасними викликами та загрозами. Нині, коли на східних теренах України точиться   боротьба     за незалежність    і суверенітет        держави, маємо   бути   гідними

спадкоємцями духовних цінностей та продовжувачами багатих традицій і славних справ предків. Цим зумовлено рішення встановити День захисника України саме 14 жовтня, який має стати святковим для сучасних воїнів та суспільства в цілому. Він має символізувати нерозривний зв'язок усіх поколінь захисників України. На Покрову слід вшановувати пам 'ять і тих, хто у різні часи боронив нашу землю від ворога. Тож складемо сьогодні щиру молитву Пресвятій Богородиці, щоб покрила своїм омофором Український народ та наше військо, повсякчас підтримувала нас, плекала мужність українських військовослужбовців й оберігала їхні життя».

14 жовтня є особливим днем для українців, він поєднав у собі три значущих підстави вважати його святковим: релігійну, державну, ідеологічну. Цього дня українці відзначають День Покрови Пресвятої Богородиці - старовинне християнське свято, встановлене на честь явлення Пресвятої Богородиці в 910 році в Константинопольському Влахернському храмі (де зберігалася риза Пресвятої Діви Марії, її головний покров і частина поясу, перенесені з Палестини в V столітті). Під час облоги Константинополя ворогами 910 року святий подвижник Андрій Юродивий побачив у небі над містом Матір Божу із сонмом святих. Пресвята Богородиця з'явилася мешканцям міста та опустила додолу омофор (покривало у вигляді широкого шарфа, котре звичайно жінки носили навколо шиї), прийнявши їх під свій захист. Після цього війська противника відступили, а місто було врятовано.

   У «Літописі Руському» йдеться про те, що Великий князь Ярослав Мудрий віддав Київ і всю Землю Руську під покров Божої Матері (XI століття). 14 жовтня відзначається також День Українського козацтва. Це свято встановлено Указом Президента України від 07.08.1999 №966, враховуючи історичне значення й заслуги козацтва в утвердженні української державності та його вагомий внесок у сучасний процес державотворення.

З давніх-давен Богородиця є покровителькою українського козацтва й усіх українських збройних формувань. Богородиця була заступницею козаків у походах, її зображення було вибите на хрестах, які вони носили. На Покрову козаки проводили загальновійськову Раду, де переобирали кошового отамана і старшину.

   Першу церкву на честь Покрови запорожці побудували в 1659 р. на

Чортомлицькій Січі. За час існування Січед збудовано 13 церков Покрови Богородиці.

Козацьку традицію вшанування Богородиці перейняли захисники

Української

Народної Республіки. У      роки Другої світової     війни,

попри всю радянську атеїстичну пропаганду, багато українців - солдатів радянської армії перед боєм з нацистами зверталися до Господа та Діви Марії з молитвою про порятунок та перемогу.

14 жовтня 1942 року вважається днем створення Української повстанської армії, метою якої було звільнення України від німецького, польського та радянського панування задля відновлення незалежної держави. Воїни УПА обрали свято Покрови за день заснування, віддавшись під опіку Божої Матері. Українські повстанці, незважаючи на те, що не отримували жодної зовнішньої допомоги, лише за підтримки свого народу, продовжували боротьбу аж до кінця 50-х років XX століття. Слід зазначити, що діяльність УПА насправді не обмежувалась територією Галичини і Волині, як стверджувала і продовжує стверджувати московська пропаганда, а поширювалася на інші регіони України, особливо Правобережної.

   Пресвята Богородиця й нині залишається заступницею усіх українських військових. Сучасна Українська армія від часу її створення в 1991 році на заміну радянським символам почала активно запроваджувати козацькі. На прапорах українських частин замість червоної зірки з'явилися козацькі хрести і національний герб - тризуб, а іменами козацьких полководців стали називати військові навчальні заклади і частини.

Через військову загрозу цілісності своєї держави з боку Російської Федерації українці нині часто згадують приклад звернення жителів Константинополя до Богородиці, самі звертаються з молитвою до Божої Матері з проханням покрити свої омофором наших воїнів, які героїчно відстоюють незалежність України.

У Конституції України вказано, що українська держава спирається «на багатовікову історію українського державотворення», а у Державному Гімні

України є слова «І покажем, що ми браття козацького роду». Сучасна незалежна Україна - держава і народ - є нащадками Київської Русі, козацтва, збройних формувань УНР та ЗУНР, визвольного руху та тисячолітньої християнської традиції.

 

   Слід зазначити, що патріотична спільнота країни в якості свята українських військових переважно відзначає 14 жовтня - Козацьку Покрову.

Саме з огляду на традиції та глибокий історичний зміст цього дня Президент України П.О.Порошенко вирішив встановити 14 жовтня свято - День захисника України.

 

 

 

 

 

   Визначальною постанню у виховному процесі був, є і буде керівник академічної групи. Найпершою рисою керівника має бути вроджена любов до дитини та природний нахил до виховання. Майстерність виховання полягає в умінні створити виховний простір, який буде не тільки середовищем, але й духовним простором студента і викладача, простором культури, що впливає на розвиток особистості. Це простір соціальних, культурних, життєвих виборів особистості, котра самореалізується у різних виховних середовищах і поступово, крок за кроком, стає справжнім громадянином.

   Результативність та дієвість виховної роботи у групі – це формування основних засад «Я – концепції» особистості: усвідомлення власної індивідуальності та неповторності, виховання самоповаги, активна життєва позиція щодо негативних проявів у соціумі, громадянська життєва позиція, участь у студентському самоврядуванні, формування емоційної культури; сформованість життєвих компетенцій: особиста культура здоров'я, «ні» шкідливим звичкам, навички самопізнання, самовизначення, самореалізації, самовдосконалення, самоствердження, самооцінки, вміння орієнтуватися й адаптуватися у складних життєвих ситуаціях, розв'язувати конфлікти на засадах принципів толерантності, імунітет до асоціальних впливів, готовності до  виконання  різних  соціальних ролей, ідентифікація з українською нацією,  усвідомлення себе громадянином, патріотом і гуманістом, розуміння та реалізація «Я – концепції» особистості.

 

1.        Алєксєєв І.В., Колісник М.К. Гроші та кредит: Навчальний посібник - К.:

Знання, 2009.

2.        Пушкаренко П.І. Теоретичні основи сучасної макроекономіки: навчальний посібник /П.І. Пушкаренко, О.О. Несвєтов, Р.В. Кочубей.: за заг. ред. засл. прац. освіти України П.І. Пушкаренка. Суми:

Університетська книга, 2016.

3.        Штефан Л.Б. Гроші та кредит: Навчальний посібник. – ВІЕ ТНЕУ, 2006.

4.        Години спілкування. Розробка занять. /Упоряд. О.В. Гноінська. -2-е вид., доп.-Х.: Веста, 2011.

5.        Години спілкування. 11 клас. / Упоряд. М.О. Володарська - Х.: Ранок, 2011.

6.        Позакласні заходи з валеології / Упоряд. Н. Черненко - К.: Шк. світ, 2011.

7.        Ворожейкіна О.М. Мій клас – випускний! – Х. Вид. група «Основа», 2010.

8.        Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання : Наук.-метод. посіб./ О.І. Пометун, Л.В. Пироженко. За ред. О.І. Помету – К.: Видавництво

А.С.К. 2006.

9.        Майданець Іріаїда " Добрий день! Урок ввічливості” // Шкільний світ. - 2007.

10.   Аметова Є. Р. Про значення сім'ї у формуванні вільної особистості дитини // Педагогіка і психологія - 2006. 

11.   Бондарчук О. І. Психологія сім'ї: Курс лекцій; МАУП - К.: МАУП, 2001. 

12.   Вікова та педагогічна психологія: курс лекцій - К.: Каравела, 2005. 

13.   Копець Л. В. Психологія особистості - К.: Видавничий дім "КиєвоМогилянська академія", 2007. 

14.   Кравченко Т. "Життєві сценарії" сім'ї та їхній вплив на соціальний розвиток особистості // Педагогіка і психологія, 2002.

15.   Крайніков Е. В. Психологія розвитку: Словник-довідник - Київ:

Арістей, 2004. 

16.   Максименко С. Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці:

Навчальний посібник для вищої школи - К.: Наукова думка, 1999.

17.   Особливості психічного розвитку старшокласників і виховні завдання батьків // Позакласний час, 2002. 

18.   Психологія: Підручник для студ. вуз. /За ред. Ю.Л.Трофімова - К.: Либідь, 2001. 

19.   Радченко М.І. Особливості соціально-психологічної саморегуляції сімей з "ненаучуваними" дітьми // Практична психологія та соціальна робота, 2005. 

20.   Семиченко В. А. Психологія та педагогіка сімейного спілкування: Навч. посібник - К.: Веселка, 1998. 

21.   Терлецька Л. Психологія дитинства: практикум: Навчальний посібник -

К.: Главник, 2006. 

22.   Білявський Г.О., Фурдуй Р.С. Основи екологічних знань: Підручник - К.: Либідь, 1997.

23.   Лещенко Л. Геоекологічна ситуація в Україні: Основні забруднювачі довкілля // Краєзн. Геогр. Туризм. - 2003.

24.   Френч Г. Виклики екологічної глобалізації //Краєзн. Геогр. Туризм. - 2002.

25.   Шевчук В.Д. Екологічна безпека України // БЖ - 2003.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 1

Тема: «СНІД. Небезпека та профілактика».

 

Питання до анкетування «Перевір свої знання про СНІД».

 

1.        Чи   спричиняє   вірус   імунодефіциту   людини   (ВІЛ) СНІД?

2.        Чи уражає ВІЛ імунну систему організму?

3.        Чи відрізняються за зовнішнім виглядом ВІЛ-інфікований та хворий на СНІД від здорової людини?

4.        Чи передається СНІД через поцілунок?

5.        Чи передається СНІД через нестерильний медичний інструментарій?

6.        Чи допоможе використання презерватива під час статевих контактів уберегтися від СНІДу?

7.        Чи можна виявити вірус відразу після інфікування?

8.        Чи проводить держава політику  на виявлення хворих на СНІД та ВІЛінфікованих?

9.        Чи проводить держава політику  на ізолювання  хворих на СНІД та ВІЛінфікованих від суспільства?

10.   Чи має медицина ліки від СНІДу, вакцину, що перешкоджала б інфікуванню?

 

             Відповіді:

1 - так; 2 - так; 3 - ні; 4 - ні; 5 - так; 6  - так; 7  - ні;  8 - так; 9 - ні; 10 — ні.

 

 

 

 

Додаток 2

Тема: «Булінг: причини, наслідки  та шляхи його подолання»

 

 

                               

Пам'ятка студенту.

   Виховуй  у  собі культуру спілкування.

   Не залишайся байдужим до чужого горя.

   Сприймай  людину такою,  яка вона є.

   Соціальний стан людини не є приводом для цькування.

   Заздрість - негативна риса людини.

   Сильніший- не означає розумніший.

   Поважай думки та погляди інших.

   Будь доброзичливим.

   Проявляй милосердність. 

   Поважай інших.

   Підтримуй  інших.

   Поважай  право кожного бути самим собою.

   Фізичні вади - це не вина дитини.

   Будь готовим  до примирення.

   Вмій Визнавати  свої  помилки.

   Вмій  вибачатися та вибачати.

   Розвивай комунікабельність.

   Привертай  до себе увагу лише   гарними вчинками.

   Підвищуй  свою самооцінк

 

Додаток 3

 

Тема: «Пізнай себе і світ»

 

Пам'ятка студенту.

                        Адекватно сприймай дійсність. 

                        Приймай себе і навколишніх такими, якими  вони є. Поважай усіх. 

                        В усіх і всьому шукай лише гарне. 

                        Вірно дружи, вибирай гідних друзів. 

                        Розвивай почуття «добра» і «зла». 

                        Думай не тільки про себе, але й про те, як іншим поруч з тобою. 

                        Веди здоровий спосіб життя.  

  Турбуйся про навколишній світ (природу).          Будь відповідальним.

«Килим ідей»

 

 

Життя – найвища цінність, тому я:
Ніколи не буду	Обов’язково буду

 

  

Додаток 4

Тема: «Торгівля людьми-сучасний прояв рабства»

 

 

Пам'ятка студенту.

   нікому не довіряйте ваш паспорт;

   залиште своїм рідним інформацію про своє перебування за кордоном;  не забувайте, знання іноземної мови полегшить вам перебування за

кордоном;

   запам’ятайте: фіктивний шлюб – це злочин;

   переконайтеся, що шлюб, зареєстрований в Україні, буде дійсний за кордоном. Порадьтеся з юристом щодо укладання шлюбного контракту;

   регулярно телефонуйте додому;

   переконайтеся, що фірма, яка пропонує роботу, має ліцензію на працевлаштування українських громадян за кордоном;

   по приїзді в країну, де ви будете працювати, зареєструйтеся в посольстві

України;  не забудьте з'ясувати номери телефонів українських посольств, неурядових організацій, які надають допомогу особам, що опинилися у скрутному становищі.

Додаток 5

 

Тема:"Ти і твої батьки –неоголошена війна."

Питання до анкетування.

1.   Який склад твоєї сім'ї?

2.   Чи пишаєшся ти своїми батьками?

-   так

-   частково

-   ні

3. Як проводиш своє дозвілля?

-   займаюся в гуртку

-   займаюся спортом (у секції)

-   відвідую кіно та театр

-   читаю художню та іншу літературу

-   займаюся у музичній школі

-   дивлюся телепередачі - спілкуюся з друзями.

-   інше________________________________________

4. Як ти проводиш вільний час з батьками?

-   відвідуємо кінотеатр

-   ходимо в театр

-   відвідуємо виставки, музеї

-   разом виїжджаємо на природу

-   працюємо на дачній ділянці 

-   їздимо до родичів на село

-   не проводимо вільний час разом.

5. Як часто ти проводиш своє дозвілля з батьками? 

-   один раз на тиждень

-   один раз на 2-3 тижні

-   один раз на місяць  - один раз на півроку

-   майже завжди ніколи.

6.  Чому не проводиш дозвілля з батьками?

-   нецікаво

-   не маю вільного часу

-   рідні  не мають вільного часу

-   вільний час рідних  не співпадає з моїм.

7. Які стосунки між батьками?

-   дружні

-   напружені

-   конфліктні

-   не хочу говорити.

8. Які стосунки у тебе з батьками?

-   дуже добрі

-   довірливі напружені - конфліктні.

9. Чи подобається тобі в колі своїх рідних? 

-   так

-   ні

-   не завжди - не знаю.

10. Чи ділишся ти зі своїми батьками проблемами, радощами, невдачами?

-   так

-   ні

-   не завжди.

11. Чи розуміють тебе батьки? 

-   повністю

-   частково

-   не розуміють.

12. Чи допомагаєш рідним , старшим членам сім'ї? 

-   так

-   іноді

-   ні

-   немає потреби.

13. Чи береш участь у плануванні сімейного бюджету? 

-   так

-   іноді

-   ні

-   не хочу втручатися.

14. Чи хотів би виховувати своїх дітей, як тебе виховують твої батьки?

-   так

-   частково

-   ні

-   з певними змінами.

15. Які члени сім'ї користуються в тебе незаперечним авторитетом?  

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 6

Тема: «Культура телефонної розмови» Питання до тестування:

Що відповісти, коли той, хто зателефонував до вас, помилився номером?  А. Ви не туди потрапили!

 Б. Вибачте, але тут такого немає. Напевно, ви помилилися. Зателефонуйте ще раз! 

 В. Який ви номер набираєте?! Ні, це зовсім інший.

Ключ  відповіді.

 А. Ви – натура творча, імпульсивна. Варто навчитися лише контролювати власну поведінку.

 Б. Ви – людина спокійна, терпляча, витримана. Та не дозволяйте іншим експлуатувати Вашу врівноваженість.

 В. Ви – людина серйозна й практична.

Щоправда, іноді бракує тактовності у ставленні до оточуючих. Навчіться не лише думати про себе, а й турбуватися про інших. 

 

 

 

 

__________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________

__________________________________________________________________ __________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________ __________________________________________________________________

__________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________

__________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________ __________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________