Найстаріші церкви Львова

Про матеріал

Духовний потенціал українського народу – це найбагатший скарб, яким володіє наша держава. Відродження української держави – насамперед створення умов для вільного вияву духовних можливостей народу в цілому і кожного індивідууму зокрема. Можливо, встановлення історичної правди, повернення до джерел духовності і стануть тим об’єднуючим кодом нації.

Перегляд файлу

Відділ освіти Cихівського району

УО ДГПЛМР

СЗШ №13

Загальноміський мистецько-краєзнавчий конкурс

“ Львівське рондо “

“ З історії львівських храмів. Відомі й невідомі митці релігійного мистецтва “

Виконавці: учні 6-А класу,

члени гуртка “ Львівські пазли “

Керівник: Матковська Т.О.,

учитель географії.

Львів - 2023 р.

Затверджую

Директор СЗШ№13

Гіль М.М.

Заявка

на участь

гуртківців “Львівські пазли“ CЗШ №13

у ІІ загальноміському етапі Конкурсу “Львівське рондо”

№

З/п

Найменування навчального закладу

Напрямок роботи

Номінація роботи

Форма роботи

П.І.П. та підпис керівника гуртка

СЗШ№13

Мистецько-краєзнавчий конкурс

“ З історії львівських храмів. Відомі й невідомі митці релігійного мистецтва “

Дослідницька

Матковська Т.О., 0935661789

matkovskatetana0gmail.com

Зміст

І. Вступ……………………………………………………………….........................4

ІІ. Основна частина

Станція 1 Церква Матері Божої Неустанної Помочі ……………………….…6

Станція 2 Храм святого Івана Хрестителя ……………………………………10

Станція 3 Церква святого Миколая…………………………………………....14

Станція 4 Монастир святого Онуфрія………………………………………….17

Станція 5 Церква святої Параскеви П’ятниці ……………………………….22

ІІІ. Висновки ………………………………………………………………………27

ІV. Список використаної літератури …………………………………………..28

V. Додатки………………………………………………………………………….29

Вступ

Пізнай свій край…

Свій рід, себе, свою землю,-

І ти побачиш свій шлях у житті…»

Григорій Сковорода

Було… Глянеш на місто – чітко на горизонті вирізняються хрести церков. Найвище над оселями, найближче до неба зводили люди символ християнської віри, символ своїх молитов, надії і любові.

Було…І був «час розкидати каміння і час руйнувати…» Та як сказав Еклезіяст: «Покоління відходять й покоління приходять, а земля віковічно стоїть…» Минає все у цьому світі. Та вчення Христове, сповнене любові до людей, вже веде відлік третього тисячоліття. Бог є любов. А любов вічна, як суть життя.

Дивним чином розпорядилася історія. Ще недавно не можна було й глянути в бік церкви, а нині церковний дзвін, який лунає над містом та сповіщає про початок служби, збирає прихожан до храму. Там люди слухають проповідь священника, відпочивають душею, наповнюючи її добром, любов’ю, милосердям.

Спливають роки. Кожен з них окремим пластом лягає в підмурівок суспільного розвитку і державного будівництва. І в цьому фундаменті вирізняється цементуюча роль духовного виховання. Адже тут, на землі, серед високих снігів і черешневого цвіту, серед запашних гірських арнік і щебету солов’їв, серед моря печалей і океану радостей, серед словесного намулу і шелестіння трав горить маленькою свічечкою оголена душа – відкриття світла небесам, Богові і людям.

І шукає кожна душа свого храму, потребує свого вибору, щоб так вдосконалити свій дух, аби мав він силу протистояти брудові цього світу. І не мусить він бути великим і багатолюдним, а особливо маленьким острівцем віри, духовності і Божої любові, де можна щиро помолитися й поговорити з Богом без свідків і сторонніх…Ці найдавніші храми нагадують кожному про Божий світ, про безсмертну людську душу і є виявом особливої ментальності нашої нації, потреби у щоденному спілкуванні з Богом.

У всьому світі є місця з такою позитивною енергетикою, ніби Сам Господь доторкнувся до них своєю рукою. Туди хочеться повертатися знову і знову. Не треба далеко їхати, адже наша земля обдарована величезною кількістю святинь — приголомшливої краси храми, церкви та монастирі з чудотворними іконами, цілющі святі джерела. І року не вистачить, щоб об'їхати їх усі.

Україна – держава, багата своєю історією та культурою. У багатьох регіонах є свої визначні пам'ятки: стародавні фортеці, панські палаци й золоті храми - перлини української землі.

Не винятком став наш рідний Львів, сакральна архітектура якого є однією з найстаріших та чи не найбільшою його окрасою. Зараз у Львові є понад сотня храмів, які будувалися, як за незалежності України, так і за часів Галицько-Волинського князівства. Це - неповторний куточок Галичини. Місто, де гармонійно поєднуються краса природи та високі духовні якості людей. Протягом багатьох століть життя нашого народу складалося під впливом церкви: її моралі, святого вчення і обрядів, архітектури, яка стала невід’ємною частиною народної культури.

Під час дослідницької роботи учні 6-А класу СЗШ № 13, що є членами гуртка « Львівські пазли « вивчали історію п’ятьох найдавніших храмів,перші згадки про які датуються ХІІІ століттям, а також дізнавались про відомих та невідомих митців релігійного мистецтва.

Станція 1

Церква Матері Божої Неустанної Помочі — греко-католицький храм у Львові, колишній костел Марії Сніжної

вулиця Сніжна, 2,м. Львів

Багатий мешканець Риму Джованні Патрісіо не мав дітей. У своїх молитвах він просив Богоматір про дитину, обіцяючи віддати їй все своє майно. Мабуть невідома була йому українська казка про Івасика Телесика, й не знав він, що можна взяти деревинку у лісі.., але Богоматір пожаліла Джованні. Вона з’явилася йому у сні й наказала збудувати храм там, де назавтра випаде сніг. Наступного ранку (5 серпня) на римському пагорбі Есквілін лежав сніг. Для міста, яке не бачить снігу навіть узимку, серед літа він був справжнім чудом. На місце події терміново виїхав Папа Ліберій. Переконавшись, що сніг справжній, Папа виліпив велику сніжку й простяг її Джовані Патрісіо:

«Оце тобі макет майбутнього храму. Продавай свій маєток і будуй церкву Діви Марії». Покрутив Джовані сніжку в руках: «Мабуть ця Діва Марія буде сніжною». Ось так і з’явилася в Римі базиліка Санта Марія Маджоре. Щоправда, Папі Сиксту ІІІ храм зведений із сніжного макету не сподобався і він його перебудував у 440 році. Як довідались про то львів’яни, вирішили: «Буде і у нас храм Марії Сніжної». Так і постала одна з найстаріших церков

Львова.

Перші письмові згадки про львівський храм Марії Сніжної датуються 1344 роком, відповідно збудували його ще раніше. Деякі дослідники припускають, що зводився храм німецькими колоністами (тоді вони ще були католиками, а не лютеранами) і був він спочатку дерев’яним, а у 1350 році його вимурували із каменю.

У 14 столітті костел Марії Сніжною був парафіяльним, але у 1415 році парафію перенесли до Латинської катедри, і храм став філіальним.

У 14-15 століттях середмістя Львова обнесли оборонними мурами, але костел Марії Сніжної опинився за межею муру, тому навколо храму спорудили свій мур двометрової товщини. Декілька раз він горів (у 1623 та 1683 рр.) але відбудовувався.

$C:\Users\ПК\Desktop\фото робота\photo_5282947329453836342_y.jpg$

Нове життя костелу Марії Сніжної почалося у середині 18 століття. Так у 1750-51 роках його наново розписали та переоснащили, а у 1763 році він знову став парафіяльним. У тому ж 18 столітті храм дещо розширився, до нього було прибудовано будинок органіста.

У 1888-1892 роках храм знову перебудували та реставрували. Роботами керував відомий львівський архітектор Юліан Захаревич. Після закінчення реставраційних робіт костел отримав нові розписи. Їхнім автором був художник Едвард Лєпший.

Ю. Захарієвич.gif Лєпший Едвард — Енциклопедія Сучасної України

Юліан Захаревич Едвард Лєпший

У 20 столітті влада у Львові неодноразово змінювалася. Поляки, які змінили австрійців відносилися до храму Марії Сніжної з повагою, чого не скажеш про радянську владу, яка, хоч і не зразу, але закрила костел ліквідувала парафію. Сталося це у 1951 році. Частину внутрішнього оздоблення було знищено, а частину передали до кількох музеїв. У приміщеннях храму влаштували склад.

У 60-х роках минулого століття було знищено скульптуру Богоматері, яка стояла перед входом. Її авторство приписують самому Пінзелю.

ars longa: Пінзель у Луврі | Блоги - Українська правда

До стін храму прикріпили розтяжки дротів трамвайної лінії, через що, пізніше, довелося робити укріплення фундаментів та стін, а також ремонт даху.

У 1988 році в храмі відкрили музей фотографії. Лише 1995-го святиню передали християнській громаді Львова. Опіку над храмом взяла на себе греко-католицька церква в особі отців-редемптористів. Храм відремонтували і нині він знову є одним із найшановніших у місті Лева.

За сім століть свого існування костел Марії Сніжної неодноразово перебудовувався і добудовувався, на що вказує різна стилістика різних його частин. Нині це проста однонавова базиліка, вкрита двосхилим дахом (лише над абсидою дах гранчастий). Без претензій на шедевральність цей храм дивує своєю похмурою автентикою, характерною саме для Львова. Ще більший подив викликає товщина стін – 2 метри для такої, порівняно невеликої будівлі – це зовсім немало. На пагорбі, з високими сходами, цей старовинний храм, який нині називається церквою Матері Божої Неустанної Помочі, продовжує залишатися окрасою галицької столиці.

Станція 2

Храм святого Івана Хрестителя, вул. Ужгородська, 1

Костел відомий з часів княжого Львова із середини XIII століття і вважається одним із найперших у Львові разом із церквою святого Миколая. Досі ведеться дискусія щодо року заснування святині, деякі дослідники пов’язують його появу ще з дерев’яним храмом 1234 роком.

1838 рік («Фотографії старого Львова»)

За більш традиційними версіями, костел постав у 1260 або 1270 році як дарунок князя Лева Даниловича молодій дружині Констанції. Брати-домініканці, яких до Львова запросила Констанція, начебто збиралися побудувати костел на місці колишньої дерев'яної церкви монахів-василіян. Княжна ж надала їм свій двір й церковцю св. Івана Хрестителя, що розміщувалися чи то на Старому ринку, чи на площі Музейній. І сталося це нібито на зламі 1246-47 років, зразу ж після її весілля з князем Львом I Даниловичем, або у 1270 році.

Фото «Фотографій старого Львова»

До другої половини XIX століття на арці, що з’єднує наву з пресбітерієм, існувала табличка, на якій було зазначено, що храм збудовано 1270 року. Під час реставрації 1855 року було встановлено пам’ятну таблицю із цією датою. Найдавніша документальна згадка про споруду відноситься лише до 1371 року. Проведені у 1989-1992 роках археологічні дослідження датують її першою половиною XIII століття.

1868 рік («Фотографії старого Львова»)

Початок ХХ століття («Фотографії старого Львова»)

1917 рік («Фотографії старого Львова»)

У XVI столітті відбулася перша значна перебудова – з північного боку прибудували ризницю. У 1887 році відбулась радикальна перебудова костелу за участі архітекторів Юліана Захаревича і Тадеуша Мюнніха.

Тадеуш Вацлав Мюнніх — Вікіпедія

Тадеуша Мюнніха

Храм набув вигляду каплиці, виконаної у псевдороманській стилістиці. Лише вівтарний бік костелу зберіг середньовічний вигляд.

Фото «Фотографій старого Львова»

$C:\Users\ПК\Desktop\фото робота\photo_5282947329453836344_y.jpg$

Станція 3

Церква святого Миколая, вул. Богдана Хмельницького, 28Г

Чинна церква Православної церкви України традиційно вважається найдавнішим храмом Львова. Припускають, що її міг заснувати ще Данило Галицький. За іншою версією, фундаторами церкви були давні львівські купці.

Археологічні розкопки, проведені у 1978 році, засвідчили заснування храму у ХІІІ столітті. Точна дата – невідома, найдавнішою називають 1264 рік. У одній із тогочасних грамот 1292 року вказано, що цей храм мав особливу опіку від великокняжого двору. Будівля довгий час була надвірним храмом галицько-волинських князів та їх родинною усипальницею.

1933 рік («Фотографії старого Львова»)

Сліди укріплень того часу не збереглися, але з літопису відомо, що у дворі біля церкви була князівська скарбниця. Звідти у 1340-х роках нападники взяли списи та мечі проти захисників Галицького князівства, зруйнували замок і вкрали дві золоті корони, прикрашений діамантами престол, коштовні хрести, князівський плащ та інші цінності. Документи також свідчать про те, що храм Святого Миколая був власником полів і маєтків. У 1471 році церкву звільнили від податків, а 1543 року – від замкового присуду.

У часи відродження православної церкви храм Святого Миколая відігравав вагому роль як осередок віри та просвіти. Пожежа 1623 року завдала церкві пошкоджень, й упродовж усього століття вона зазнавала регулярної шкоди від набігів татар. З 1700 року церква належала греко-католицькій церкві, а з 1946 року потрапила під юрисдикцію Московського патріархату РПЦ. З 2018 року храм належить ПЦУ.

Збудований храм з білого тесаного каменю, археологи вбачають у фундаментах одну з найдавніших будівель поселення, споруджену за зразком візантійського зодчества. Церква не зберегла свого первозданного вигляду, від первісної будівлі залишилися тільки фрагменти стін. Її змінили ґрунтовні перебудови після пожеж 1623 та 1800 років. У другій половині XVII ст. церкву перебудували, роботи закінчили у 1701 році, про що свідчить надпис на арці головної нави. У 1776 році прибудували захристя.

Фото «Фотографій старого Львова»

Після добудов і перебудов церква зберегла головні риси старовинної архітектури – план грецького рівнораменного хреста і центральний купол. Цим вона нагадує православні храми у південних країнах, поєднуючи в собі традиції балканської та вірменської архітектури. Мікс класичного візантійсько-руського хрестовокупольного плану з романською будівельною технікою витворює новий самобутній стиль, характерний для зодчества давньої Галичини.

У церкві зберігаються мощі Святого Миколая Чудотворця, котрі подарував церкві антіохійський патріарх Йоаким V, требник Петра Могили 1719 року, хоругва 1760 року, на одному боці якої зображення святого Миколая, на другому – Ісус Христос.

Сучасний вигляд церкви (Фото Ігора Мартиніва)

$C:\Users\ПК\Desktop\фото робота\photo_5282947329453836349_y.jpg$

Станція 4

Монастир святого Онуфрія, вул. Богдана Хмельницького, 36

Монастир датують приблизно XIII століттям. Збереглось мало відомостей про його ранній і, зокрема, княжий період до завоювання Львова Казимиром III.

За легендою, в монастирі зберігався образ Матері Божої, намальований євангелістом Лукою на кипарисовій дошці. Імператор Костянтин переніс ікону до своєї столиці, а з Константинополя він разом з візантійською царівною Анною потрапив до Києва. Через 300 років образ дістався князеві Леву, який і передав його до монастиря василіан. У кінці XIV століття ікона потрапила до польської Ченстохови і прославилася там дивами. Нині давній княжий образ Матері Божої Ченстоховської цінується як найбільша святиня Польщі.

1932 рік

Фото «Фотографій старого Львова»

Монастирська церква спочатку була дерев’яною і розташовувалася ближче до Замкової гори. Близько 1550 року на кошти князя Костянтина Острозького завершене будівництво двох нових мурованих церков на нинішньому їх місці. Це були церкви св. Онуфрія і св. Трійці, що прилягали одна до одної, але фактично функціонували окремо.

Фото Центру міської історії

У 1573 році Іван Федоров заснував в монастирі друкарню, з якої вийшли львівський «Апостол» та «Буквар». За даними деяких істориків, у 1583 році його і поховали на території монастиря.

1589 року константинопольський патріарх Єремія II звільнив монастир від підпорядкування Унівському монастиреві. Від цього часу він перебував під протекторатом Львівської Ставропігії.

Монастир потерпів від великої пожежі Краківського передмістя у 1623 року, а також к 1655 році та під час турецької облоги 1672 року. Після цього комплекс відбудували та наново освятили у 1680 році. 1767 року монастир став Василіянським. У радянські часи приміщення монастиря використовувалися Музеєм етнографії, василіянам його повернули у 1989 році. $C:\Users\ПК\Desktop\фото робота\photo_5282947329453836355_y.jpg$

$C:\Users\ПК\Desktop\фото робота\photo_5282947329453836351_y.jpg$

$C:\Users\ПК\Desktop\фото робота\photo_5282947329453836356_y.jpg$

$C:\Users\ПК\Desktop\фото робота\photo_5282947329453836359_y.jpg$

$C:\Users\ПК\Desktop\фото робота\photo_5282947329453836358_y.jpg$

Станція 5

Церква святої Параскеви П’ятниці, вул. Богдана Хмельницького, 77

Нині чинна церква Православної церкви України розміщена у старому районі Підзамче неподалік від першої львівської торгової площі (нині площа Старий Ринок) і водночас на так званого «Волинського шляху». Ці фактори вказують на появу церкви ще у княжий період. За даними археологічних обстежень 1978 року, її звели в період від кінця XIII до першої половини XIV століття.

1861-1871 рік, («Фотографії старого Львова»)

Грецькою мовою ім’я Параскева означає назву дня тижня – «п’ятниця», на честь якого і була названа свята великомучениця Параскева. Тому у назвах церкви присутні тотожні між собою слова «Параскева» та «П’ятниця».

1907 рік (Центр міської історії)

Початково збудована з ламаного каменю, однонавова. На мурах церкви є залишки бійниць. Склепіння цегляні, ймовірно, з часів пізніших перебудов. Закінчена гранчастою апсидою, вдвічі нижчою за наву. Є дві бічні пізніші прибудови. Середню частину церкви покриває стрімкий двоспадовий дах із заднім фронтоном, над притвором чотирибічна висока вежа, колись розмальована назовні, з аттиком зі сліпою аркадою.

Фото Сергія Гуменного

Фото «Фотографій старого Львова»

Церкву суттєво перебудували після пожежі 1623 року. Тоді ж була збудували і вежа над притвором, яка початково мала оборонне призначення. На стіні помістили пам’ятну таблицю, що сповіщає про завершення відбудови 15 серпня 1644 року.

Кілька разів пошкоджена, церква реставрувалася у 1870, 1886 і 1908 роках, зараз поєднує в собі елементи готики і пізнього ренесансу. У 1908 році під час перебудови за проектом Міхала Лужецького замість шатрового завершення церква отримала струнку баню із ліхтарем і наріжними вежечками. Під час цієї перебудови на вежі планувалось встановлення годинника, однак цього так і не зробили.

Лужецький Міхал — Енциклопедія Сучасної України

1920-ті роки («Фотографії старого Львова») Міхал Лужецький

Фото Центру міської історії

Найбільша цінність церкви – п’ятирядний ренесансовий іконостас львівських малярів і різьбарів середини XVI або першої половини XVII століття, до якого пізніше додали шостий ряд.

Усього в іконостасі усього 70 ікон, барокові царські врата, завершені розп’яттям із фігурами по боках. Найпишніша частина іконостасу – портал із гарним архівольтом – іконою Христа-архієрея, по обох боках – ряд апостолів на позолочених із витисненим орнаментом дошках.

$C:\Users\ПК\Desktop\фото робота\photo_5282947329453836369_y.jpg$

$C:\Users\ПК\Desktop\фото робота\photo_5282947329453836368_y.jpg$ $C:\Users\ПК\Desktop\фото робота\photo_5282947329453836371_y.jpg$

$C:\Users\ПК\Desktop\фото робота\photo_5282947329453836370_y.jpg$

Висновки

Духовний потенціал українського народу – це найбагатший скарб, яким володіє наша держава. Відродження української держави – насамперед створення умов для вільного вияву духовних можливостей народу в цілому і кожного індивідууму зокрема. Духовна культура не підвладна часові, а святині – це «живі свідки» історії церкви,культури,традицій українського народу. Здавалося, камінь та стіни, а скільки інформації заховано в написах, цифрах,позначках,гербах та дрібних деталях. «Хто не знає минулого, то не вартий майбутнього». Можливо, встановлення історичної правди, повернення до джерел духовності і стануть тим об’єднуючим кодом нації.

Ми чітко усвідомили, що все життя наше повинне бути спрямовано на те, щоб через молитву та виконання своїх обов’язків нерозлучно поєднуватися з Господом.

Ми зможем обрати правильну професію, бути добрими і вихованими Тоді, коли не нехтуватимемо можливістю уподібнюватися до Господа. адже він сам закликає нас до цього. Не сумніваймося у всеосвячуючій благодаті Христа, бо він помер, щоб Його кров очистила наші гріхи. Як прочани, вирушаймо до Бога, до небесних обителей дорогою святості, бо Господь хоче, "Щоб кожна людина спаслася і прийшла до розуміння правди"

Список використаної літератури

1. Кіт Н. Книготоргівля Львівського ставропігійного братства у XVI – першій половині XVIII століття // Вісник Львівського університету. Серія книгознавство. – Львів, 2007. – Вип. 2. – С. 39 – 53.

2.Історія Львова в документах і матеріалах: збірник документів і матеріалів / Упорядн.: У. Я. Єдлінська, Я. Д. Ісаєвич, О. А. Купчинський.

3.Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст / М. Бевз, Ю. Бірюльов, Ю. Богданова, В. Дідик, У. Іваночко, Т. Клименюк та інші. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.

4. Вуйцик В. Неіснуючі церкви Підзамча // Галицька брама. — № 3(27). — 1997.

5. Крип'якевич І. Історичні проходи по Львові / Авт. передм. Я. Д. Ісаєвич; Упоряд., текстолог, опрац. і прим. Б. З. Якимовича; Упоряд. іл. матеріалу Р. І. Крип'якевича; Худож. В. М. Павлик. — Львів : Каменяр, 1991. — С. 67. — ISBN 5-7745-0316-Х.

6. Крип'якевич І. Катальог львівських церков і парохій до середини XVI ст. // Записки НТШ, Вип. V. — Львів, 1907. Качор І., Качор Л. Львів крізь віки. — Львів, 200. — 240 с. — ISBN 966-7022-44-7.

7. Андрусяк М. З минулого Знесіння [Архівовано 10 вересня 2021 у Wayback Machine.] // Діло. — 1932. — №№ 126—130.

8. Стефанія Андрусів. Модус національної ідентичності: Львівський текст 30-х років ХХ ст. - Т. : Джура ; Л. : Львівський національний ун-т ім. І.Франка, 2000. - 340 с.

9. Александрович В. Львівська ікона Богородиці 1534 року // Релігії в Україні. Дослідження і матеріали. – Львів, 1994. – ІІ. – С. 10-25.

10. Возницький Б. Львівська Богоматір // Дзвін. – Львів, 1992. – № 1-2. – С. 150-153. Історія українського мистецтва в шести томах. – Т. 2. Мистецтво XIV – першої половини XVII ст. – Київ, 1967.

11. Крип’якевич І. П. Історичні походи по Львові / Авт. Пердм. Я.Д. Ісаєвич; Упоряд., Б. З. Якимович. – Львів: Каменяр, 1991. – 167 с. Львівська ікона Пресвятої Богородиці / Офіційний сайт Львівсько-Сокальської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату

12. Овсійчук В. А. Українське малярство X-XVIII століть. Проблеми кольору. – Львів, 1996. – 480 с.

Додатки

Станції на квест:

Станція 1.Церква Матері Божої Неустанної Помочі — греко-католицький храм у Львові, колишній костел Марії Сніжної, вулиця Сніжна, 2,м. Львів.

Станція 2.Храм святого Івана Хрестителя, вул. Ужгородська, 1.

Станція 3.Церква святого Миколая, вул. Богдана Хмельницького, 28Г.

Станція 4.Монастир святого Онуфрія, вул. Богдана Хмельницького, 36.

Станція 5. Церква святої Параскеви П’ятниці, вул. Богдана Хмельницького, 77.

$C:\Users\ПК\Desktop\Найстаріші церкви\фото робота\photo_5282947329453836343_y.jpg$

Питання:

1.Який художник намалював 7 картин в неоготичному стилі за мотивами Євангеліє ?

А) Едвард Лєпший

Б) Пауль Макс

В) К.Сіхульський

2.У якому році вперше згадують про храм ?

А)1215

Б)1352

В)1483

3.Ким був засновник костела?

А) польські колоністи

Б) італійські колоністи

В) німецькі колоністи

4.Кому можна завдячувати назву костелу ?

А) Джованні Патрісіо

Б) Пінзелю

В) Івану Федорову

5.У яких роках було знищено скульптуру Богоматері, автором якої був Пінзель ?

А) 60-их

Б) 50-их

В) 70-их

Відповіді:

1.А

2.Б

3.В

4.А

5.А.

Станція 2.Храм святого Івана Хрестителя, вул. Ужгородська, 1.

$C:\Users\ПК\Desktop\Найстаріші церкви\фото робота\photo_5282947329453836345_y.jpg$

Питання:

1.Найдавніша документальна згадка про споруду ?

А) 1371

Б) 1270

В) 1453

2.Які архітектори брали участь у 1887 р. в перебудові церкви ?

А) Нагірний Василь

Б) Захаревич Юліан

В) Бернард Меретин

3.Кому Лев Данилович подарував храм ?

А) дружині Констанції

Б) сину Юрію

В) дочці Анастасії

4. Який музей знаходиться у будівлі храму ?

А) музей архітектури

Б) музей мистецтва

В) музей пам’яток стародавнього Львова

5. Більшість часу у храмі знаходилась ікона ?

А) Пресвятої Богородиці

Б) Івана Хрестителя

В) Пантелеймона

Відповіді:

1.А

2.Б

3.А

4.В

5.А

Станція 3.Церква святого Миколая, вул. Богдана Хмельницького, 28Г.

$C:\Users\ПК\Desktop\Найстаріші церкви\фото робота\photo_5282947329453836350_y.jpg$

Питання:

1.Найдавніший храм Львова ?

А) Церква св. Параскеви П’ятниці

Б) Костел Марії Сніжної

В) церква Св.Миколая

2.Ймовцірна дата заснування ?

А) 1264

Б)1292

В)1234

3) Мощі, якого святого зберігаються у церкві ?

А)Івана Хрестителя

Б) Св.Миколая

В) Пантелеймона

4.За однією з версій церкву міг заснувати ?

А) Данило Галицький

Б) король Казимир

В) єпископ Макарій

5.Фрески, якого художника прикрашають храм ?

А) Станіслава Строїнського

Б) Петра Холодного

В) Юліана Лукича

Відповіді:

1. В

2. А

3. Б

4. А

5. Б

Станція 4.Монастир святого Онуфрія, вул. Богдана Хмельницького, 36.

$C:\Users\ПК\Desktop\Найстаріші церкви\фото робота\photo_5282947329453836352_y.jpg$

Питання:

1.Хто намалював образ Матері Божої, що зберігався у монастирі ?

А) євангелист Лука

Б) євангелист Марко

В) євангелист Матей

2. Куди потрапила ікона у 14 століттті ?

А) Ченстохова

Б) Краків

В) Варшаву

3.Хто з відомих діячів заборонений на території монастиря ?

А) Іван Франко

Б) Іван Федоров

В) Миколай Чарнецький

4.Під що використовують приміщення монастиря у наш час ?

А) музей історії

Б) музей мистецтва

В) музей етнографії

5. Хто вніс великий вклад у розбудову церкви ?

А) князь Острозький

Б) Лев Данилович

В) Осмомисл

Відповіді:

1. А

2. А

3. Б

4. В

5. А

Станція 5. Церква святої Параскеви П’ятниці, вул. Богдана Хмельницького, 77.

$C:\Users\ПК\Desktop\Найстаріші церкви\фото робота\photo_5282947329453836362_y.jpg$

Питання:

Що означає грецькою мовою ім’я Параскева ?

А) п’ятниця

Б) неділя

В) середа

2. З чого була збудована церква ?

А) цегли

Б) ламаного каменю

В) блоків

3. Завершення будівництва церкви після пожежі відбулося ?

А) 1886

Б) 1870

В) 1623

4. Найбільша цінність церкви ?

А) ренесансовий іконостас

Б) бароковий

В) готичний

5.Скільки ікон в іконостасі ?

А) 65

Б) 50

В) 70.

Відповіді:

1. А

2. Б

3. В

4. А

5. В

docx

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Матковська Тетяна Омелянівна

Пов’язані теми

Позашкільна освіта, Позакласні заходи

Додано

18 листопада

Переглядів

Оцінка розробки

Відгуки відсутні