Нетрадиційні уроки української мови

Міністерство освіти та науки, молоді та спорту  України

Хмельницький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Відділ освіти, молоді та спорту Віньковецької райдержадміністрації

 

 

 

Мазур Вікторія Валеріївна

 

 

Нетрадиційні уроки з української мови

та методика їх проведення

 

Курсова робота

 

 

 

Керівник:

Саврій Світлана Гаврилівна−

завідувач РМК відділу освіти,

методист з української мови та літератури

 

 

 

 

 

 

Віньківці - 2016

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………………………………………..3

1 Методика проведення нетрадиційних уроків з української мови

  1.1 Поняття нестандартного уроку……………………………………………………………5

  1.2 Форми проведення нетрадиційних уроків:

       1) урок КВК…………………………………………………………………………………………….9

         2) урок-семінар……………………………………………………………………………………..9

       3) урок-практикум………………………………………………………………………………...11

       4) урок-залік………………………………………………………………………………………….12

       5) урок захисту реферату……………………………………………………………………...12

       6) інтегральні (інтегровані) уроки………………………………………………………..13

       7) уроки-дослідження………………………………………………………………………….14

       8) урок-суд………………………………………………………………………………………......16

       9) урок-дискусія……………………………………………………………………………….….. 17

       10) урок-прес-конференція………………………………………………………………..  19

       11) урок-теле-, радіопередача……………………………………………………………  20

       12) урок-салон………………………………………………………………………………….…  21

       13) урок-екскурсія………………………………………………………………………………..22

       14) урок-брейн-ринг……………………………………………………………………………23

       15) урок-репортаж……………………………………………………………………………….24

       16) урок рольової гри…………………………………………………………………………….25

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………………………………….28

ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………………………………………………………..30

ДОДАТКИ   Приклади практичного використання методики проведення нетрадиційних   уроків з української мови

Урок – дослідження   Тема:    Говоримо "По – модньому".   (6 клас)

Урок - КВК . Тема. Фонетика. Графіка. Орфографія. Орфоепія. Узагальнення та   систематизація вивченого матеріалу.

Урок-брейн-ринг  Тема: Групи прикметників за значенням. Ступені порівняння прикметників (6 клас)

 

 

 

 

ВСТУП

    Для нашого дослідження обрана методика проведення нестандартних уроків, тому що вона є невід’ємним компонентом сучасної системи освіти. Нестандартні уроки повинні використовуватися у школах для підвищення ефективності  навчання, формування мотивації на уроці. Ми зробимо огляд методики проведення нетрадиційних уроків для того, щоб вчителям та викладачам було легше розібратися у розмаїтті видів уроків, у підготовці до їх проведення.

    Тема нестандартних уроків надзвичайно актуальна сьогодні.  Наша держава стоїть на порозі глобальних змін у суспільстві. Людина, вимоги до життя дуже змінилися. Основні проблеми, які вчитель має розв’язати на уроці з учнями, - уміння мислити, комунікабельність, тобто необхідно пробудити творчість, активність, захоплення дітей, інтерес до навчального процесу. Тому важливо використовувати особливі форми і методи навчання для цього. Актуальним є створення нових освітніх технологій, які мають сприяти загальному розвиткові особистості, формуванню її світоглядної культури, індивідуального досвіду, інтуїції, творчості, інтегративності  мислення.

    Об’єктом  дослідження є методика проведення нестандартних уроків з української мови в організації навчально-виховного процесу. Предметом дослідження є виховання учнів та навчання української мови під час застосування нетрадиційних уроків у школі.

    Наукова гіпотеза нашого дослідження визначається як наукове осмислення передових ідей, теорій, які завжди були рушійною силою вдосконалень. Тому вивчення методики проведення нетрадиційних уроків з української мови є гарантією вдосконалення вивчення української мови в школі. Чим глибше ми вивчаємо методику викладання мови, тим результативнішою буде наша діяльність, спрямована на поглиблення знань учнів.

    Метою нашого дослідження є:

1. Визначити суть поняття «нестандартний урок».

2. Розкрити роль нетрадиційних уроків з мови у сучасному навчанні.

3. Окреслити методику проведення нестандартних уроків з мови.

4. Науково та практично осмислити можливості використання нетрадиційних уроків у сучасній школі.

Згідно з вищезазначеною метою можна сформулювати такі завдання:

1. Розкрити поняття «нестандартний урок», використовуючи різні його типи.

2. Описати різноманітні види нетрадиційних уроків з мови та методику їх проведення.

3. Зробити методичний аналіз нестандартних уроків.

4. Підготувати методичні рекомендації для вчителів-мовників щодо використання нетрадиційних уроків з мови.

    Для того, щоб виконати усі завдання, будуть використовуватися такі методи, як: вивчення педагогічного досвіду, монографічний, соціологічний, методи роботи з літературою (аналіз, вивчення документації), дистрибутивний аналіз (вивчення оточення), структурний.

    Методологічною основою нашого дослідження є ідеї використання нетрадиційних форм проведення уроків, а саме: шляхи підвищення ефективності навчання, пробудження інтересу  учнів до вивчення рідної мови, ідеї розвитку творчих здібностей учнів, емоційного піднесення на уроках з мови.

    Ми вважаємо, що дослідження допоможе упевнитися в тому, що традиційний процес вивчення української мови в школі потребує нововведень, одним із видів яких і є нестандартні уроки. Дослідна робота допоможе вчителям-мовникам краще орієнтуватися у різних типах нетрадиційних уроків та у їх використанні на уроках української мови.

 

               

 

1 Методика проведення нетрадиційних уроків з української мови

1.1 Поняття нестандартного уроку

    Держава стоїть на порозі переходу від індустріального до постіндустріального суспільства, а тому вимоги, потреби людини у ньому змінилися [додаток 1].

    Тож бачимо, що суспільство «Епохи інформації» (постіндустріальне) вимагає від людини:

1) певних умінь, які можна застосувати за будь-яких обставин;

2) уміння мислити, а не накопичувати певну суму знань і поглядів;

3) не вузьких знань, а загального підходу до вирішення питань;

4) комунікабельності – уміння працювати у згоді з іншими і спільно доходити мети [1, c. 4 ].

    Саме тому ми усвідомили необхідність застосування під час викладання шкільних предметів таких форм і методів, які б збуджували творчість учнів, створювали атмосферу розкутості, емоційного піднесення, залучали позашкільні інтереси і захоплення дітей до навчального процесу.

    У практиці навчання почали з’являтися театралізовані вистави, рольові ігри,різноманітні турніри, змагання, багатопланові дискусії тощо. Такі уроки через свою незвичайність наприкінці 80-х рр.. ХХ ст.. отримали назву нестандартних, або нетрадиційних. Вони справді відрізняються від звичних  комбінованих уроків і метою, в якій переважає орієнтація на розвиток здібностей,інтересів, нахилів учнів,їхніх специфічних умінь,на отримання певних знань чи вироблення окремих загально навчальних умінь, і відсутністю послідовності елементів уроку, передбаченої загальноприйнятою типологією уроків; наявністю у структурі уроку ознак інших форм навчання[4, c. 21].

    Сьогодні нестандартні (нетрадиційні) уроки є звичною ознакою будь-якої школи, можна навіть говорити про «моду» на той чи інший тип уроку, та ставлення до них не можна назвати однозначним.

    Навіть чіткого визначення поняття «нестандартний урок» у педагогічній літературі досі не існує. Найбільш поширеною є характеристика такого уроку як імпровізованого навчального заняття, що має нестандартну (невизначену) структуру та невизначений задум й організаційну форму. З іншого боку, нестандартним можна назвати уроки у тій чи іншій технології навчання. Наприклад, особисто зорієнтований урок, урок у розвивальній системі навчання, модульний урок тощо.

    Визначимо, що не існує й загальноприйнятої типології нестандартних уроків. Усі існуючі класифікації значною мірою можна назвати умовними.

У посібнику І. П. Підласого «педагогіка» перелічується 36 типів нестандартних занять (урок-гра, урок-рольова гра, урок-діалог, бінарний урок та ін..). В. А. Щеньов пропонує класифікувати нестандартні уроки, доповнивши типологію

 «класичного» уроку. Наприклад, уроки вікторини, захист проектів тощо відносять до групи уроків контролю знань, а уроки-конференції – до уроків формування нових знань. С. В. Кульневич та Т. П. Лакоценіна виділяють такі групи нестандартних уроків:

1. Уроки зі зміненим способом організації (лекції, захист ідей, урок взаємоконтролю).

2. Уроки, пов’язані з фантазією (урок-казка, театралізований урок).

3. Уроки, що імітують які-небудь види діяльності (урок-екскурсія, урок-експедиція).

4. Уроки з ігровою змагальною основою (вікторина, КВК).

5. Уроки з трансформацією стандартних способів організації (семінар, залік, урок-моделювання).

6. Уроки з оригінальною організацією (урок взаємонавчання, урок-монолог).

7. Уроки – аналогії певних дій (урок-суд, урок-аукціон).

8. Уроки – аналогії з відомими формами й методами діяльності (урок-диспут, урок-дослідження).

    Незважаючи на таке величезне різноманіття, для більшості нестандартних уроків, як правило, характерні: колективні способи роботи; цікавість до навчального матеріалу; значна творча складова; активізація пізнавальної діяльності; партнерський стиль взаємовідносин; зміна ролі вчителя; нестандартні підходи до оцінювання та ін.[11, c. 11].

    Все це є актуальним, оскільки в підлітковому віці спостерігаються потреба у створенні власного світогляду, прагнення до дорослості, бурхливий розвиток фантазії та уяви, спрямованість на самоствердження в суспільстві. З огляду на це найбільш продуктивними у цьому віці є нестандартні уроки, які залучають підлітка до  діяльного розв’язання завдань і проблем, ставлять його в позицію причетності до подій. Адже відомий педагог А. Макаренко стверджував: «Яка дитина в грі, така вона здебільшого буде в праці». Тому майбутній діяч виховується насамперед у грі, зокрема на нестандартних уроках під час повторення, вивчення та закріплення нового навчального матеріалу.

    Актуалізація проблеми нестандартних уроків та їхній вплив на всебічний розвиток дитини пов ’язані насамперед із загальновизнаним фактом низького рівня об ’єктивної та суб ’єктивної готовності дітей до життя за межами школи, фактичною відсутністю у більшості навчальних закладів системи роботи, спрямованої на розвиток соціально-психологічної готовності дитини до життя, що включає такі якості[13, c. 42]:

• Уміння приймати рішення та робити вибір;
• Бути свідомим громадянином своєї держави;
• Відчувати себе громадянином цілого світу;
• Вміти співпрацювати з іншими людьми;
• Завжди працювати якісно;
• Проявляти ініціативу;
• Навчитися працювати з великим обсягом різноманітної інформації,самостійно здійснювати її пошук, обробку, аналіз і зберігання;
• Бути свідомим того, що існують різні цінності.

    Цих якостей майбутні громадяни можуть набути через використання та запровадження в школі інновацій, нетрадиційного навчання, насамперед нестандартних уроків.

    Перш ніж запропонувати дитині взяти участь у нестандартному уроці, треба створити своєрідний «архів», чи «банк даних», у якому була б зібрана велика кількість матеріалів, свідчень, часом суперечливих і протилежних суджень, бо соме вони допомагають школяреві виробити власну позицію, обрати те, що найбільше відповідає його особистості, щоб потім переконати в істинності своєї точки зору товаришів. Цей «архів» поповнюють як учителі, так і учні. Щоб легше було ним користуватися, матеріал доречно розкласти за темами в окремі папки.

    До нестандартних уроків готуємося заздалегідь. Передусім вибираємо найбільш активних, ініціативних, добре підготовлених з теми учнів (якщо це нова тема, то даємо опрацювати матеріал самостійно, при цьому надаємо консультації); розтлумачуємо їхні обов ’язки, можливо, спочатку на власному прикладі демонструємо ймовірний підхід до важкої ролі та забезпечуємо діалог виконавця з класом. Для цього «аудиторії» можна запропонувати зразки питань для дискусій, основні теми для гри «брейн-ринг», «круглого столу» чи «прес-конференції», підказати тактику поведінки під час гри.

    Більшість уроків нестандартної форми передбачає групове навчання, що сприяє реалізації комплексних його цілей, засвоєнню бази знань; формує навички самоконтролю, вміння висловлювати особисту думку і враховувати думки інших, почуття обов’язку й відповідальності за результати навчання. Учень на таких уроках не лише сприймає певну суму знань, а бере активну участь у їх засвоєнні, опановує способи самостійного їх поповнення і розширення.

    Методичний аналіз таких уроків дає підстави стверджувати, що усі вони можуть успішно використовуватися у вивченні української мови.

    Нестандартний урок є одним з останніх етапів навчального циклу, так би мовити, верхівкою айсберга, оскільки основна навчальна діяльність відбувається на стадії підготовки до нього.

1.    Урок КВК

Урок типу КВК може бути проведений як урок повторення певної теми чи розділу. Структура його така:

1 етап – розминка – розповідь з теми. Учні двох команд за чергою розповідають, з’ясовують теоретичний матеріал, аргументують його прикладами.

2 етап – конкурс «Перевірка домашнього завдання». Завдання творчого характеру. Може бути розіграна сценка, діалог тощо.

3 етап – виконання завдань з вибором правильної відповіді. Кожній команді пропонуються рівнозначні завдання (можна тестового характеру).

4 етап – конкурс «Відгадай». Загадки, мовні ігри (для кожної команди окремо). Наприклад: гра – один учень виходить з класу, а коли повертається, то інші натяками підказують йому відповідь. Виграє та команда, учні якої дадуть відповіді швидко й точно.

5 етап – конкурс акторів і художників. Творчі завдання з використанням нового матеріалу.

6 етап – підсумки конкурсу, визначення переможців[5, c. 26-27].

2.   Урок-семінар

    Семінар можна проводити після кількох (двох-чотирьох) уроків-лекцій або під час вивчення нового матеріалу, який відсутній у підручнику.

Завдання уроку-семінару

1. Перевірити якість засвоєння нового матеріалу.

2. Розвивати вміння самостійно працювати з додатковою історичною літературою, виявляти інтелектуальні здібності учнів, спрямовувати навчання на практичне застосування знань.

3. Навчити учнів застосовувати знання, одержані на практиці, для аналізу різних процесів.

    Головна умова семінару – допомогти учням підготувати відповіді на всі питання з подальшим оформленням у вигляді виступу, тез, таблиць тощо[14, c. 71].

Основні принципи організації уроку-семінару

1. Клас наперед поділено на групи («доповідачі», «рецензенти», «хроністи», «журналісти» тощо), оголошено тему, план і літературу до семінару.

2. Кожен учасник будь-якої з груп бере участь у семінарі.

3. Група «хроністи» результати своїх та чужих виступів оформляє у вигляді письмового завдання, а група «журналісти» - у вигляді запитань.

4. Кожен член групи бере участь у виступах.

Основні правила уроку-семінару

1. Тема семінарського заняття визначається вчителем, виходячи з того, що вона, скажімо, відсутня в шкільному підручнику.

2. Усі учні повинні записати тему, план  та літературу майбутнього семінарського заняття.

3. Вироблення регламенту уроку є обов’язковим, адже це дає змогу виступити якомога більшій кількості учнів класу і не дає їм розслаблятися на уроці.

4. Така форма проведення уроку дозволяє уникнути пасивності всіх учнів класу, допомагає їм краще засвоїти новий навчальний матеріал.

Регламент уроку-семінару

1-й етап. Доповідач №1 виступає з повідомленням, що розкриває перше питання семінару.

2-й етап. Рецензент №1 робить рецензію відповіді Доповідача №1 і доповнює її, якщо це потрібно.

3-й етап. Хроніст №1 складає табличку на основі цих виступів.

4-й етап. Журналіст №1 на основі виступів своїх попередників придумує перше запитання і ставить його для всіх учнів класу. Все знову повторюється до тих пір, доки не вичерпаються питання плану семінарського заняття.

5-й етап. Підсумок уроку. Оцінювання учнів. Домашнє завдання.

3.  Урок-практикум

Уроки-практикуми присвячуються вдосконаленню правописних і мовленнєвих умінь і навичок учнів, на таких уроках виконуються завдання, що складаються зі спеціально дібраного дидактичного матеріалу[15, c. 29].

    У завданнях бажано передбачити ті етапи роботи, за якими мають працювати учні. Так, навчальне завдання для старшокласників, що стосується формування навичок творення текстів різних стилів, може бути сформульоване так:

Завдання 1. Закріпіть знання про стилі мовлення: допишіть замість крапок назву стилю (стилів).

1. У сучасній українській літературній мові розрізняють такі основні стилі:...

2. Стиль … характеризується порушенням у літературі й мові норм спілкування, наявністю діалектних форм.

3. … стиль дає точне висвітлення наукових понять.

4. Стиль … характеризується яскравістю образністю,емоційністю викладу.

5. … стиль – це стиль агітації та пропаганди.

6. Стиль … мовлення – це канцелярський стиль, характерний для документів.

Завдання 2. Підготуйте усне повідомлення на тему «Стилі мовлення», використовуючи подані запитання:

1. Як ви розумієте поняття стиль? Чим викликана поява основних стилів мовлення?

2. Що характерно для лексики кожного стилю?

3. Чи допускається взаємопроникнення стилів? Чому?

    Вправи, що виконуються на уроках-практикумах, мають бути переважно конструктивними. Щоб закріпити вміння і навички, корисно пропонувати творчі вправи. Під час роботи на уроках доцільно дозволяти учням користуватися таблицями, підручниками, схемами, довідниками тощо.

    На уроках-практикумах виконуються індивідуальні і колективні види робіт, що впливають на формування в учнів навичок взаємо- і самоконтролю.

4.  Урок-залік

Уроки-заліки сприяють повторенню, узагальненню та систематизації вивченого матеріалу,активізації розумової діяльності учнів, вихованню серйозного ставлення до предмета. Для цих уроків обираємо теми теоретичного характеру, учні готуються до них протягом певного часу. Поділ класу на кілька груп для складання заліку (його можуть приймати і кращі учні) значно прискорює перевірку знань учнів[9, c. 56].

5.   Урок захисту реферату

Уроки захисту реферату проводяться в старших класах. Метою підготовки реферату є демонстрація вміння критично осмислювати вивчений матеріал, аналізувати, узагальнювати та описувати свої власні спостереження, практично реалізувати теоретичні положення в самостійних розробках.

    Вимоги до написання реферату можуть бути такі[10, c. 50]:

1. Вивчення та аналіз теоретичних джерел для висвітлення стану проблеми, що досліджується, вибору та аргументації об’єкта дослідження.

2. Показати вміння ставити дослідницьке завдання, визначити мету, проводити і описувати експериментальну роботу, узагальнювати і робити висновки, висвітлювати своє бачення проблеми з проведеного дослідження.

3. Ознайомитися з відповідною літературою, з найновішими публікаціями з проблеми, концентруючи увагу на тих питаннях, що можуть скласти план дослідження.

4. Теоретичну частину реферату необхідно подавати відповідно до укладеного плану, здійснивши глибокий критичний аналіз опрацьованої літератури.

5. Обсяг реферату має бути не менше 10 сторінок без списку використаних джерел та додатків, якщо вони є.

6. У бібліографічний список необхідно включати теоретичні і практичні роботи, подані в алфавітному порядку й оформлені з урахуванням усіх необхідних вимог.

7. Реферат має бути охайно оформлений, грамотно написаний. У тексті необхідно робити посилання на авторів у наведених цитатах, демонструючи їхні точки зору.

8. Для оформлення списку необхідно дотримуватися правил бібліографічного опису.

6)   Інтегральні (інтегровані) уроки

    Останнім часом активно впроваджуються в практику так звані інтегральні уроки. Різновидом їх є уроки словесності, що інтегрують два або три предмети – мову і літературу (історію, географію, математику тощо)[24, c. 10]. Уроки словесності, покликані відродити кращі традиції української лінгводидактики, корені якої сягають у козацькі школи, Києво-Могилянську академію. На думку Т. Донченко, «ці уроки повинні повернути дітям утрачену здібність до природного мовлення, дати знання законів рідної мови, її національної специфіки і водночас історії народу та його літератури, рис національного характеру, особливостей бачення світу».

    До проблеми інтегрованих уроків звертаються й інші вчені. Так, поєднання в одному уроці відомостей інших навчальних предметів, об ’єднаних однією темою, сприяє, на думку О. Савченко, «інформаційному збагаченню сприймання, мислення і почуттів учнів за рахунок залучення цікавого матеріалу, що дає змогу з різних сторін пізнати якесь явище, поняття, досягти цілісності знань». С. Гончаренко акцентує увагу на тому, що саме через інтеграцію здійснюється особистісно зорієнтований підхід до навчання, тому учень має сам вибирати «опорні» знання з різних предметів «з максимальною орієнтацією на суб ’єктивний досвід, що склався в нього під впливом як попереднього навчання, так і більш широкої взаємодії з навколишньою дійсн6істю».

    Досліджуючи проблему між предметної інтеграції, О. Біляєв виділяє повну та часткову інтеграцію[3, c. 36]. Повна інтеграція «дає змогу нівелювати деякі недоліки предметної системи навчання, якими є розрізнення і фрагментарність викладу, та залучити потрібні відомості із суміжних предметів, що сприяє різнобічному і цілісному засвоєнню знань». Часткова інтеграція полягає в «поєднанні матеріалу різних предметів, підпорядкованого одній темі».

    Учений також розглядає «інтеграцію за змістом (залучення матеріалу з інших предметів) та інтеграцію за способами пізнавальної діяльності (спостереження, мислення, мовлення)». Учений зазначає, що в інтегрованому уроці застосовується обидва способи інтеграції. Л. Варзацька, Л. Дворецька, пропонуючи методику інтегрованого уроку мови, розглядають найголовніші його особливості: сутність інтегрованого уроку, розвивальні можливості видів діяльності, місце інтегрованих уроків у навчально-виховному процесі, принципи організації та його структура, види мовних завдань та календарне планування таких уроків.

    На жаль, в основній і старшій школі інтегровані уроки мови через недостатню розробленість і брак практичного досвіду проводяться порівняно рідко, найчастіше в інтеграції з українською літературою.

                            7)     Уроки-дослідження

    Це різновид дослідницьких уроків, метою яких є отримання навчальної інформації з першоджерел, розвиток спеціальних умінь і навичок.

Завдання уроку-дослідження

1. Опис археологічних знахідок, предметних малюнків, фоторепродукцій, муляжем тощо.

2. Складання характеристик.

3. Проблемне вивчення певної події, позиції дослідників щодо неї.

4. Заняття з аналізу писемних джерел, документальних матеріалів, літератури.

5. Опрацювання статистичних даних, складання графіків, таблиць тощо.

Основні принципи організації уроку-дослідження

1. За два тижні до уроку вчитель оголошує тему уроку і дає кільком учням опрацювати різні за точками зору публікації, що розкривають по-різному одну й ту саму тему.

2. Кожний з цих учнів виступає в класі перед своїми товаришами.

3. Решту учнів поділено на дві групи, кожна з яких має власне завдання.

4. Другу частину уроку проводимо у формі «Письмових дебатів», що вимагає від учнів дослідницьких навичок, адже тему для «дебатів» також необхідно дослідити, використовуючи різні підходи, що існують в науковій літературі.

Основні правила уроку-дослідження

1. Тема такого уроку визначається вчителем, виходячи з того, що вона викликає різні думки серед дослідників.

2. Всі учні класу включаються в роботу на уроці, пасивних немає

3. Під час проведення такого уроку необхідно виробити його регламент, що полегшить роботу вчителя й учнів.

4. Така форма уроку дозволяє всім учням класу ознайомитись із різними поглядами на проблему набагато ефективніше, ніж це можна зробити під час звичайного уроку.

Регламент уроку-дослідження

1-етап. На цьому етапі обираються сім учнів із різними поглядами на проблему, решта учнів поділена на три групи, кожна з яких має власне завдання; в результаті його виконання в учнів з ’являються дві таблички.

2-етап. Письмові дебати. Клас поділено на дві групи, які розсаджено один проти одного, - стверджуюча і заперечуючи сторони. На аркуші паперу учні по черзі записують аргументи. В результаті виходить табличка, третя за урок.

3-етап. Узагальнення й систематизація результатів уроку. Домашнє завдання[12, c. 56].

8)   Урок-суд

Ця форма співпраці використовується для вивчення протилежних поглядів у формі справжнього суду.

Завдання уроку-суду

1. Розвивати вміння аналізувати й узагальнювати явища та події згідно з інтересами дітей.

2. Вести пошукову роботу відповідно до своїх захоплень.

3. Виробляти вміння відстоювати свою точку зору, поважаючи думку опонента.

Основні принципи організації уроку-суду

1. Поділ класу на ролі за побажаннями самих учнів (суддя, секретар суду, адвокат, прокурор тощо).

2. Обов ’язкове «переобладнання» класу на судову залу; перевдягнення учнів згідно з обраною роллю.

3. Наявність двох сторін – обвинувачення та захисту.

4. Включення в роботу всього класу через поставлені завдання.

Регламент уроку-суду

1. Вступне слово вчителя.

2. Актуалізація опорних знань (бесіда).

3. Засвоєння нових знань (рольова гра-суд).

4. Закріплення вивченого (виконання завдань, поставлених учителем).

5. Підсумок уроку (вирок суду). Домашнє завдання.

    Така форма уроку сприяє активності всіх учнів класу, різноаспектному вивченню позицій. Дуже важливо в процесі проведення такого уроку не допустити однобічної, звинувачувальної версії[16, c. 4]. А щоб урок не перетворився на банальну виставу, де учні просто відбувають свій номер, необхідно поставити завдання, які учні повинні виконати до кінця уроку.

9)   урок-дискусія

Сьогодні набувають популярності дискусійні форми занять, які, виключаючи штучну поляризацію і психічно шкідливий наслідок негативних ролей, сприяють засвоєнню знань, удосконалюють навички спілкування, навчають переконливо й точно висловлювати свою думку. Дискусія має багато різновидів, а саме – дебати, диспут та власне дискусія. Ми зупинимось на диспуті. Це обговорення спільного питання, проблеми з метою правильного розв ’язання. Диспут виникає внаслідок спілкування вчителя й  учнів одного з одним, у процесі

розв ’язання проблемної ситуації[17, c. 35].

Механізм виникнення дискусії (диспуту)

Проблемна ситуація, що характеризує психологічний стан учнів, поряд з інтелектуальними труднощами супроводжується підвищенням пізнавальної активності й бажанням розібратися у проблемі.

    Будь-яка дискусія (диспут) включає три компоненти:

1. Пізнавальний включає знання про предмет, що викликає суперечку і проблемну ситуацію, яка виникла.

2. Операційно-комунікативний означає вміння вести суперечку, відстоювати свою точку зору, володіти способами здійснення логічної операції.

3. Емоційно-оціночний включає емоційні переживання, потреби, цінності, відносини, мотиви, оцінки.

Основні принципи організації уроку-диспуту

1. Клас наперед поділено на групи (стверджувальна та заперечу вальна сторона, може бути й нейтральна сторона, але обов’язково слід обґрунтувати таку позицію).

2. Команди-опоненти проводять між собою дискусію.

3. Після кожного уроку-диспуту команди змінюють свого лідера (капітана), щоб кожний учасник набрав досвіду лідерства.

4. Кожен учасник команди обов’язково бере участь в уроці-диспуті, відстоюючи позицію своєї команди, для решти учнів, що не потрапили до жодної з команд, учитель ставить завдання, яке вони розв ’язують протягом уроку.

Основні правила уроку-диспуту

1. Теза уроку-диспуту визначається вчителем наперед і залежить від теми, що вивчається за програмою.

2. Усі учні повинні записати тезу і самостійно або за допомогою вчителя підготуватися до уроку. Підготовка проходить згідно з поділом учнів на групи.

3. Під час підготовки до уроку вчитель повинен дати учням список рекомендованої літератури, а якщо учням важко її знайти, то зробити ксерокопії головних фрагментів, розділів чи статей.

4. Під час проведення такого уроку необхідно виробити його регламент, адже це дозволить виступати всім учням класу.

5. Обов ’язково оформити у вигляді таблиці чи індивідуальних карток пам ’ятку «Як вести дискусію (диспут)».

Регламент уроку-диспуту [додаток 2]

Пам’ятка «Як вести дискусію (диспут»)

1. Сперечатися по суті: головне в дискусії – аргументи, факти, логіка і доказовість.

2. Уникати реплік, що принижують людську гідність, поважати думку опонента, прагнути зрозуміти його раніше, ніж критикувати, виявляти стриманість.

3. У суперечці не допускати підвищення голосу.

4. Чітко формулювати власну думку.

5. Прагнути встановити істину, а не демонструвати власне красномовство.

6. Виявляти скромність і самокритичність, вміння з гідністю визнавати недостатність своєї аргументації.

7. Все це дає змогу не тільки запам’ятати навчальний матеріал, але й зробити ґрунтовний аналіз цього матеріалу, що, з рештою, формулює глибокі знання учнів[23, c. 41].

 

10)   урок-прес-конференція

    Уроки – прес-конференції розвивають активність, пошукові здібності, вміння розкривати суть певної проблеми, стисло і коротко висвітлювати її, конкретно відповідати на поставлені питання[6, c. 17]. Вони вчать самостійно здобувати знання.

Основні принципи організації уроку – прес-конференції

1. Заздалегідь оголошується тема, день і час проведення прес-конференції.

2. Розподіл ролей за бажанням (журналісти, фахівці з конкретних питань (політологи-історики, експерти тощо); оформлення класу.

3. Випереджальні завдання обов ’язкові для всіх учнів класу.

Основні правила проведення прес-конференції

1. Тема такого уроку визначається вчителем згідно зі шкільною програмою, як правило, в більшості випадків перевага надається великим за обсягом темам.

2. Урок починається зі вступного слова вчителя, де він висвітлює обстановку, що стосується теми, оголошує її мету і проблему, над якою працюватимуть школярі, а також епіграф уроку.

3. Вчитель представляє учасників конференції.

4. Для кращого засвоєння даної теми можна організувати рольову гру. Це сприяє активізації всього класу і виключає пасивне відбуття своєї ролі на уроці.

    Схематично проведення такого уроку можна показати так (див. схему).

 

Основні етапи уроку-конференції

 

Вступне слово вчителя (актуалізація процесу навчання)

 

Прес-конференція

(засвоєння нових знань)

 

Рольова гра «Діяльність інформаційного агентства»

(закріплення вивченого)

 

Підсумки уроку.

Домашнє завдання

 

Підсумки уроку. Домашнє завдання.

    Така форма уроку поєднує одночасно дві гри – прес-конференцію та «Діяльність інформаційного агентства», що сприяє активності всіх учнів класу, створює атмосферу розкутості, дає учням можливість відчути себе учасником конференції.

 

11)  Урок - теле-, радіопередача

    Цікавою формою під час проведення нестандартних уроків є теле-і радіо передачі, що відтворюють відомі популярні телевізійні програми. Такі уроки сприяють формуванню в учнів уміння аналізувати й узагальнювати матеріал за нестандартних умов, дозволяють їм уявити себе «відомими людьми», дають уявлення про професію журналіста, телеведучого тощо[18, c. 27].

Основні принципи організації уроку – теле-, радіопередачі.

1. Розподіл ролей за бажанням.

2. Оформлення класу (телестудії, радіостанції); виготовлення емблеми, прикріплення мікрофонів, розташування парт та стільців так, як у справжній програмі.

3. Випереджальні завдання учням класу, а також перевдягнення учнів згідно з ролями.

Основні правила проведення уроку – теле-, радіопередачі

1. Урок проходить за сценарієм (без змін) відомих теле-і радіопередач.

2. Під час розповідей «гостей» учні класу не просто їх слухають, а виконують завдання, поставлені вчителем, що дозволяє активізувати клас та уникнути їхньої пасивності[21, c. 17].

Схематично проведення такого уроку можна зобразити так[додаток 3].

 

12)   урок-салон

Цікавою є форма проведення уроку підбиття підсумків з питань вивчення культури. Такі форми уроків дозволяють розвивати в учнів уміння самостійно одержувати знання й творчо їх використовувати. Також формують в учнів інтерес до культурних надбань усього людства.

Основні принципи уроку-салону[20, c. 86].

1. За два-три тижні до уроку клас ділиться на шість творчих груп (по чотири -

п ’ять осіб).

2. Вибирається «господиня салону».

3. Визначається символічне місце і час (наприклад, Київ 1945р., Музей мистецтв).

4. Кабінет обладнано подібно до салону.

Основні правила проведення уроку-салону

1. Вступне слово вчителя. Актуалізація опорних знань.

2. Вступне слово господині салону (розповідь про умови розвитку культури, представлення гостей).

3. Виступ групи 1 «Науковці» (представлення стіннівки; доповіді). Решта учнів класу записують почуте в табличку.

4. Виступ групи 2 «Літературознавці» (захист стіннівки; доповіді). Решта учнів класу записують почуте в табличку.

5. Виступ групи 3 «Мистецтвознавці» (доповідь; показ і коментар репродукцій, фотоілюстрацій, плакатів). Решта учнів класу записують почуте в табличку.

6. Виступ групи 4 (представлення стіннівки; доповіді, музичний номер). Решта учнів класу записують почуте в табличку.

7. Виступ групи 5 «Науковці» (представлення стіннівки; доповіді). Решта учнів класу записують почуте в табличку.

8. Виступ групи 6 «Статисти» (копії доповідей роздають усім учням класу, а ті записують дані у свої таблички).

9. Завершальне слово господині салону та вчителя. Підсумок уроку. Домашнє завдання.

    Вищезгадана форма сприяє кращому засвоєнню нового матеріалу, дає можливість більше побачити надбань культури (творів живопису, архітектури, скульптури), учні вчаться самостійно записувати почуте у своїх конспектах.

 

13)    урок-екскурсія

    За формою проведення, схожою на урок салон, є урок-екскурсія. Уроки-екскурсії розвивають уміння сприймати та аналізувати твори образотворчого мистецтва, архітектури, скульптури, літератури, музики. Це означає, що найкраще до такої форми проведення уроків підходять теми з історії розвитку культури[додаток 4].

Основні принципи організації уроку-екскурсії

1. Поділ класу на групи (екскурсоводи, репортери, дослідники, енциклопедисти).

2. Оформлення класу.

3. Підбір літератури, джерел, фотоілюстрацій, виготовлення стендів-стіннівок.

    Одним із головних шляхів, який допомагає навчити учнів мислити , є інтелектуальні ігри на уроках історії[19, c. 4]. Під час проведення дидактичних ігор розвивається уява й фантазія, створюється атмосфера змагання, навіть пасивні учні активізуються, бо й на них лягає відповідальність за успіх команди. Крім того, така форма роботи формує характер, волю, інтелект, прищеплює любов до вивчення предмета. Найкраще застосувати ігри під час проведення

підсумкових та повторювально-узагальнюючих уроків у молодших класах (5-7 кл.)

 

14)  Урок - брейн-ринг

    Урок – брейн-ринг дозволяє учням відчути себе ерудитом, частиною команди, згуртовує колектив.

    «Брейн-ринг» - відома телевізійна гра, де стартом є цікаве запитання, а фінішем – відповідь. Необхідно швидко зреагувати, адже час для прийняття рішення обмежений[8, c. 103].

Основні принципи організації уроку - брейн-рингу

1. Наявність спеціально обладнаних ігрових столів.

2. Поділ класу на команди (шість осіб).

3. Повідомлення теми чи розділу, які необхідно повторити, адже питання для гри будуть саме з них.

4. Підбір додаткових джерел та літератури, яку необхідно проглянути і вивчити (для капітані команд).

Основні правила проведення уроку - брейн-рингу

1. Вступне слово вчителя. Оголошення теми, мети.

2. Повторення вивченого матеріалу (брейн-ринг) – змагаються по дві команди по черзі, поки не зіграють тричі; гра триває до 5 балів.

3. Конкурс капітанів, де пропонується питання підвищеної складності (ІV рівень оцінювання знань).

4. Підсумок уроку робиться у вигляді проблемного запитання до теми.

Правила гри «Брейн-ринг»

1. Ведучий ставить запитання і виголошує «час», після чого команди мають право натискати кнопки на столах і відповідати.

2. На обговорення одного питання дається одна хвилина.

3. Відповідь повинна бути повною., точною, впевненою.

4. Якщо одна з команд дала неправильну відповідь, тоді друга команда отримує право на відповідь та 20 секунд на обговорення.

5. У рамках гри відбувається конкурс капітанів, де пропонуються запитання підвищеної складності.

6. Якщо одна з команд натисне на кнопку раніше, ніж ведучий скаже слово «час», то вона позбавляється права відповіді на це запитання.

15)   Урок-репортаж

     Урок репортаж удосконалює вміння аналізувати та систематизувати матеріал, сприяє набуттю учнями самостійного отримання знань. Це нова форма проведення нетрадиційних уроків[додаток 5].

Завдання уроку-репортажу

1. Пошук нових джерел інформації до теми, що вивчається.

2. Уміння в скороченому варіанті записати почуту інформацію.

3. Навчити учнів застосовувати знання, здобуті на практиці, для аналізу різних процесів[7, c. 45].

Основні принципи організації уроку-репортажу

1. Поділ класу на «репортерів», «архівістів», «статистів», «аналітиків» тощо.

2. Повідомлення теми, мети, завдань майбутнього уроку.

3. Літературу, джерела надає сам учитель, а учні вибирають найважливіше з цієї літератури.

 

 

16)     Урок рольової гри

Рольова гра на уроках словесності

    Що наше життя? Це – гра. Відома всім істина. Оскільки гра й життя тотожні, то саме проведення рольових ігор – це певною мірою репетиція діяльності людини в житті. Їх застосування в навчальній практиці – можливість «програти» практично конкретну життєву ситуацію за особами.

    Актуальність вольової гри в тому, що вона дає змогу учасникам діяти «Ніби насправді», а отже, дозволяє розкрити учням свої можливості, здібності, навчає займати активну життєву позицію[22, c. 18].

    Учителю ж рольова гра допомагає створити суб’єкт-об’єктні стосунки, підвищити інтерес учнів до вивчення мови й літератури (пам’ятаймо, що це найдієвіший мотив навчання), розкрити приховані творчі здібності вихованців.

    Пропонуємо до вашої уваги розроблені та апробовані нами такі види рольових ігор[додаток 6].

Як відомо будь-яка діяльність принесе бажаний результат, якщо її добре спланувати. Рольова гра як інтерактивний метод передбачає навчання у взаємодії всіх учнів класу, а тому, як ніяка інша сумісна діяльність, вимагає чіткого плану проведення (хоча й не заперечується імпровізація на певних етапах).

    План проведення рольової гри може бути таким:

1. Підготовчий етап.

* Розподіл ролей (бажано за вибором учнів), виготовлення вчителем й учнями необхідних матеріалів для проведення гри (декорацій, костюмів, карток із завданнями тощо);

*консультації учасників гри щодо правильності дібраного матеріалу, виготовлених декорацій, костюмів, підібраних художніх творів.

2. Власне гра.

* Виконання учнями обраних ролей;

*учитель коригує при необхідності дії учасників гри.

  Він може займати такі ролі:

*керівник, координатор;

*один із гравців (актор, лектор, роботодавець,глядач, продавець);

*спостерігач;

*відсторонений (драматург або критик).

3. Підбиття підсумків.

8Аналіз, обговорення, оцінка результатів.

    Ставимо перед учнями запитання:

_ Чи сподобалася вам гра взагалі? Чим саме?

_ Чи сподобалася вам роль, яку ви виконували? Чому саме?

_ Що вам видалося важким, нецікавим? Чому?

_ Яку роль у цій грі ви хотіли б виконати? Чому?

    На нашу думку постановка таких запитань дає можливість учневі зрозуміти, чи зумів він сам самореалізуватися в цій грі.

    Важливе завдання вчителя – привчити учнів до участі в грі. З цією метою знайомимо їх із пам ’яткою:

1. Обирай ту роль, яка тобі подобається й виконання якої принесе тобі задоволення, а іншим користь.

2. Дотримуйся своєї ролі.

3. Коли виконуєш роль, стався до неї, як до реальної життєвої ситуації.

4. Обов ’язково візьми участь в обговоренні ролі та поділися своїми почуттями з іншими:

_ Що сподобалося?

_ Що було цікавим?

_ А що видалося важким?

    Подаємо детальний опис розроблених і застосовуваних нами рольових ігор.

    Однією з особливостей їх проведення є кооперативна форма роботи, тобто виконання ролей у групах постійного або змінного складу й опрацювання навчальних завдань, які часто мають диференційований характер.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

    З усього сказаного випливає висновок: сучасний урок рідної мови – плід майстерності і творчості вчителя-словесника, його професійності, ґрунтовних знань рідної мови, літератури, історії, мовознавства, народознавства, його патріотизму. Критерії сучасного уроку рідної мови відбивають ті зміни, що відбуваються в системі освіти, та рівень розвитку методичної науки.

    Серед найголовніших критеріїв сучасного уроку варто виділити такі:

* розвивальний потенціал уроку;

* використання активних методів і засобів навчання, викладання теоретичного матеріалу великими частинами (блоками);

* проблемне та інтерактивне навчання;

* раціональне використання навчального часу (мотивація навчальної діяльності, індивідуалізація навчання, співпереживання за результати праці, самовираження кожного учня);

* системність знань учнів (повторення й узагальнення і систематизація вивченого, блоковий виклад матеріалу, з’ясування причинно-наслідкових зв’язків між мовними явищами, центральна ідея (мета) уроку);

* методичне забезпечення уроку, сучасна технологія;

* творчий потенціал уроку (пізнавальні, творчі завдання, інтегральні уроки);

* вивчення кращого досвіду, використання досягнень сучасної лінгводидактики.

    Сказане вище не вичерпує можливостей організації і проведення уроку рідної мови. Сучасний вчитель має широкі можливості для його удосконалення.

    Сьогодні перед учителем української мови постає нелегке запитання: як зробити свій урок радісним і цікавим для учнів, щоб розкрив творчий потенціал особистості, поставив у ситуацію морального вибору і прийняття самостійного рішення. Потрібні шляхи оптимізації навчального процесу. Інноваційний підхід забезпечує позитивну мотивацію здобуття знань, активне функціонування вольових та інтелектуальних сфер, дає відчуття потреби у самоосвіті, формує стійкий інтерес до предмета, сприяє розвитку творчої особистості.

    Методичний аналіз сучасних форм роботи та проведення нестандартних уроків дає підстави стверджувати, що всі вони можуть успішно використовуватися в процесі навчання української мови.

Наукова достовірність виучуваного матеріалу, його оптимальність, змістова наповнюваність є важливими чинниками, що в сполученні з правильним вибором типу, структури уроку та методів навчання сприяють підвищенню ефективності занять.

    Однотипність уроків знижує учнівську активність, притупляє увагу. Нестандартний урок – це органічний стиль навчання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

 

1. Бабанський Ю. К. Оптимізація навчально-виховного процесу: Методичні основи. – М.: Педагогіка, 1982. – 192с.

2. Баранник Н. Л. Урок-гра « Найрозумніший». Повторення вивченого // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2007. - №14. – С. 33-36.

3. Бєляєв О. М. Інтегровані уроки рідної мови // Дивослово. – 2003. - №5. – С.36-40.

4. Бєляєв О. М. Сучасний урок української мови. – К. : Рад. школа, 1981.

5. Волокітіна А. Море, сонце і … навчання (урок-естафета) // Дивослово. – 1999. - №6. – С. 26-27.

6. Гаврилова В.С. Мова. Суспільство. Особистість. Урок-конференція // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2004. - №22-23. – С. 17-19.

7. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології. – К. : Академвидав, 2004.

8. Іванов І. П. Енциклопедія колективних творчих справ. – М.: Педагогіка, 1989. – 207с.

9. Забашта Л. Узагальнення і систематизація знань з української мови.

10 клас. – К. : Освіта, 1991.

10. Караман С. Методика навчання української мови в гімназії. – К. : Ленвіт, 2000.

11. Кларін М. В. Педагогічна технологія в навчальному процесі (Аналіз зарубіжного досвіду). – М.: Знання, 1989. – 325с.

12. Кратасюк Л. Урок-конкурс // Дивослово. – 1998. - №4. – С. 56-57.

13. Мельничайко В. Я., Пентилюк М. І., Рожило Л. П. Удосконалення змісту і методів навчання української мови. – К. : Рад. школа, 1982.

14. Методика викладання української мови в школі / С. І. Дорошенко, М. С. Вашуленко, О. І. Мельничайко та ін. – К. : Вища школа, 1992.

 

15. Онищук В. Типи, структура і методика уроку в школі. – К.: Радянська школа, 1976. – 184с.

16. Остапенко Т. Пишіть листи ( Урок-гра, 5 клас) // Українська мова та література. – 2003. - №23-28. – С. 3-5.

17. Панчук О. «Ігрова допомога» на уроках української мови // Українська мова та література в школі. – 2007. - №3. – С. 27-29.

18. Пентилюк М. І., Окуневич Т. Г. Сучасний урок української мови. – Х.: Вид. група «Основа», 2007. – 176с.

19. Пластун Я. Текст, його основні ознаки та структурні особливості : Урок-подорож // Українська мова та література. – 2006. - №29-30. – С. 3-5.

20.Пометун О. І. , Пироженко Л. В. та ін. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук. – метод. посіб. / За ред.. О. І. Пометун. – К. :А.С. К.,2003. – 192с.

21. Пономаренко О. В. Урок програма-передач // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2006. - №9. – С. 17-18.

22. Попова Т. Ю. Рольова гра на уроках словесності // Вивчаємо українську мову та літературу. – 2007. - №16. – С.18-19.

23. Форми навчання в школі / За ред. Ю. І. Мальованого. – К. : Освіта, 1992.

24. Цінько С. та ін. Інноваційні методи в навчанні рідної мови // Українська мова та література. – 2007. - №2. – С. 9-13.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додатки

Приклади практичного використання методики проведення нетрадиційних   уроків з української мови

Тема:    Говоримо "По – модньому".              Урок – дослідження   (6 клас)

Мета: розкрити поняття"жаргон", "сленг", "суржик", "арго", "макаронічна мова", виявити особливості української жаргонної лексики, дослідити її місце й роль у сучасному суспільстві, допомогти учням уникнути "суржика", виробляти навички правильного використання мовних засобів у різних ситуаціях мовлення дітей, виховувати любов і повагу до рідної мови.

Обладнання: вислови на картках,  мультимедійна презентація вчителя, мультимедійні проекти дітей" Солов'їна, калинова чи жаргонна і сленгова?", публікація учнівська "Говоримо "по-модньому".

Тип уроку: розвиток мовлення ( із застосуванням інноваційних технологій)

Форма уроку: урок-дослідження

Методи навчання:

Прийоми навчання:

Хід уроку

І . Організаційний момент

1."Привітання" вчителя

Хай, піпли. Приземляйтесь. Припиніть базар, урок почався. Зараз перевіримо, як ви в темі шарите, що на хаузі робили. Мені ващє фіолетово, шо ви не пахали вдома. На шару нікому  оцінку не поставлю … ( пауза)

 2. Вступне слово вчителя

                                            На все впливає мови чистота:

                                           Зір глибшає, і кращають уста;

                                           Стає точнішим слух, а думка гнеться,

                                           Як вітром розколихані жита.

Вдумайтеся в ці слова. Від того, як ви володієте мовою, залежить ваше духовне багатство. Кожна людина повинна прагнути оволодіти скарбами рідної мови, її літературними нормами, щоб власне мовлення стало досконалим, логічним, виразним. На жаль, ми не можемо сказати зараз, що володіємо зразковим мовленням. В. Сухомлинський писав: " Убозтво слова – це убозтво думки, а убозтво думки веде до моральної, інтелектуальної, емоційної, естетичної товстошкірості. Говорити скаліченою мовою – все одно, що грати на не налаштованій скрипці". Тож наше завдання – уникати засмічення мови жаргонізмами, вульгаризмами, "суржиком".

ІІ .  Теоретичний блок

Мовознавці виділяють такі основні поняття: "жаргон", "сленг", "суржик", "макаронічна мова", "арго".

- Який із термінів вам знайомий?Що ви знаєте з цього питання?

Повідомлення раніше підготовлених учнів, мультимедійні проекти (паралельно вчитель разом з учнями складає опорну схему)

1. Жаргон – соціальний діалект. Відрізняється від літературної мови специфічною лексикою і вимовою, але не має власної фонетичної і граматичної системи. Як правило, це словник розмовного мовлення людей, зв’язаних певною спільністю інтересів.              Розвивається в середовищі більш менш замкнутих колективів: школярів, студентів, воєнних, різноманітних професійних груп. Ці жаргони не слід перемішувати із професійною мовою, які користуються досить розвиненою і доволі точною термінологією .Жаргони лексично і стилістично відмінні, вони відрізняються нестабільністю і швидкістю зміни найбільш поширеної лексики. Жаргони потрапляють в художню літературу для мовної характеристики героїв. Крім жаргонів, виникаючих на базі розмовної мови, існують ті, які виникають на базі спілкування різномовного населення в прикордонних містах чи в місцях скупчення різнонаціонального населення, наприклад, в морських портах. Лексика жаргону будується на базі літературної мови шляхом переосмислення, переоформлення, звукового скорочення і т. д., а також активного засвоєння іншомовних слів і морфем.

 2.Арґо́ (франц. argot — жаргон, первісне — жебрацтво) — один з різновидів соціальних діалектів, штучно створювана умовна говірка якої-небудь вузької замкненої соціальної або профес. групи, незрозуміла для сторонніх. Іноді термін «арґо» вживається на позначення певного соціального чи профес. відгалуження від загальнонародної мови (напр., А. артистів, музикантів, спортсменів, військовослужбовців та ін.), тобто в тому ж значенні, що й термін жаргон. У вужчому розумінні А. — мова «соціального дна», декласованих та антисоціальних елементів (рекетирів, злодіїв, жебраків, бомжів, картярів-шулерів тощо).

Виникнення А. пов’язане ще з тим періодом історії мови доби феодалізму, коли існували замкнені корпорації ремісників, бродячих торгівців, жебраків та ін., які з метою самозахисту та відособленості від решти суспільства і збереження своїх профес. таємниць створювали спец. мовні коди. В українській мові здавна відомі А. сліпих кобзарів і лірників — т. з. лебійська або шлепецька (сліпецька) мова, а також кушнірів, кожухарів, шаповалів, рашевців (бродячих торгівців) тощо. А. цих соціальних груп у цілому мають спільні риси з незначними місц. чи профес. відмінностями.

В основі А. звичайно лежить загальнонар. мова та її грамат, система, проте вони істотно відрізняються від неї словниковим складом.

Наприклад: гальомий — великий ;мікрий — малий , висюлька — яблуко, пор. висіти; котинь — віз, пор. котити; скрипота, скрепи — двері, пор. скрипіти.

Прикладом лірницького А. є недавні (60-х pp.) записи Й. Дзендзелівського на Волині: «В битебе клева буштирака, скелиха не вкушморить» («В тебе добра палиця, собака не вкусить»); «Закапшуй шкребета, щоб ніконто не припнав, яківнись климус» («Зачини двері, щоб ніхто не прийшов, якийсь злодій»). А. використовувалися не лише для таєм. спілкування, а й як засіб своєрідної мовної гри, розваги. Такими, зокрема, були школяр, та бурсацькі А., побудовані на свідомому поєднанні несполучуваних частин різних слів (На моторошні засердчить — На серці стане моторошно), додаванні до кожного слова своєрідних закінчень на зразок лат. (вишневентус — вишнівка, вечорнитентус — вечорниці), зразки яких зустрічаються у творчості І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка та ін. письменників. Слова і вислови з А., уживані в загальнонар. мові, наз. арґотизмами.

3.Макаронічна мова (італ. maccherònico, від maccheróni — макарони) — механічна суміш слів чи висловів з різних мов або переінакшення їх на іноземний лад.

В Україні в середині XVII ст. нею були написані деякі актові книги. В художніх творах макаронічна мова імітує мову чужинців, пародіює тих, хто захоплюється запозиченням. Як мовний засіб гумору й сатири вжита у творах І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, М. Старицького, Остапа Вишні, С. Олійника, О. Чорногуза, П. Глазового та інших.

Наприклад, у деяких епізодах "Енеїди" Котляревського українська мова мішається з латинською:

Енеус ностер магнус панус
I славний троянорум князь,
Шмигляв по морю як циганус,
Ад те, о рекс! прислав нунк нас.
Рогамус, домiне Латине,
Нехай наш капут не загине,
Пермiтте жить в землi своєй...

Деякі інші приклади: «Мимошедшую седмицю глумляхся з молодицями по шиночкам здешної палестини» (Г. Квітка-Основ’яненко); «[Проня:] Ах, це ви? Бонджур! А я так зачиталась! Мерси, што прийшли...» (М. Старицький); «Прошу пардону, мадам. Але в мене сьогодні аудієнція з консулом. А ля фуршет і шведський столик! Аріведерчі, ма шер!» (О. Чорногуз).

4. Су́ржик (буквально — «Суміш зерна пшениці й жита, жита й ячменю, ячменю й вівса і т. ін.; борошно з такої суміші») — побутове мовлення, в якому об'єднані лексичні та граматичні елементи різних мов без дотримання норм літературної мови. Термін «суржик» (без додаткових визначень) вживається переважно щодо українсько-російського суржику.

Наприклад:

-вживання русизмів замість нормативних українських відповідників: даже, да, нєт, када, нє нада, єлє, щас/січас, всєгда, нікогда, чуть-чуть, конєшно, навєрно, напримєр, допустім, мєжду, вмєсто, вродє, імєнно, будто, вроді, рядом, язик, больниця, циплята, предохранітєль, предсідатель, почтальйон і т.п.;

-"українізовані" форми російських дієслів - здєлав, длівся, унаслідував, получав, щитав, отдав, отключив;

-"українізовані" форми російських числівників - первий/перва, вторий/втора;

-змішування українських і російських форм невизначених займенників - хто-то, шо-то, як-то, які-то, який-то, чого-то, кой-шо, кой-які;

-порушення дієслівного керування, вживання прийменників і відмінків за російським зразком - по вулицям замість по вулицях, на російській мові замість російською мовою;

-утворення найвищого ступеня порівняння прикметників і прислівників за зразком російської мови - самий головний, саме важне;

-утворення від українських дієслів активних дієприкметників за російським зразком - відробивший, прийшовший, зробивший;

-слова і вирази, кальковані з російської - міроприємство, прийняти міри, прийняти участь, до цих пір, так як, бувший у користуванні;

Українсько-російський суржик поширений у побутовому спілкуванні жителів багатьох регіонів України, а також місцевостей на території Росії, де проживає українське населення

4.Сленг  - мультимедійний проект " Солов'їна, калинова чи жаргонна і сленгова?"(додаток)

Класики в перекладі на сленг

"Слово о полку Ігоревім"

А тоді прийшов до ріки Осколки, він ждав два дні брата свого Всеволода, - той ішов був іншою дорогою з Курська, - і звідти рушили вони до річки Сальниці. Тут же до них і сторожі приїхали, що їх вони послали були язика ловить, і сказали вони, приїхавши: "Бачились ми з ворогами. Вороги наші оружно їздять. Тому або ви поїдете швидко, або вернемось додому, бо не наша є пора".Але Ігор сказав їз братами своїми: "Якщо нам, не бившись з ними, вернутися додому, то сором нам буде гірше смерті. Хай нам Бог дасть".

А тоді, припершись до Осколки, бос чекав свого братка 2 дні( той хиляв другою дорогою). І вже як здибались вони, то порили до річки Сальниці, де й було стрілку забито. А там вже до них підскочили їхні бойовики і повели базар про враже кодло: "Там їх неміряно – повна грядка. Всі при стволах і перах!" Але бос вивернув: "Ша, братва. Припухли? Западло нам від такої знатної мокрухи кігті рвати! Я мазу тягну. Надійтеся, лохи, на себе і на пруху".

Опорна схема

 

ІІІ. У світі цікавого.

1. У середньому за своє життя людина вживає нецензурні слова 230 000 разів.

2. У московському царстві в часи царювання Михайла Романова по базарах і майданах ходили перевдягнені чиновники, які хапали матюкальників і на пострах іншим прилюдно сікли їх різками.

3. Автор збірки " Поза межами російських словників" Флегон наводить у цій праці 6 тис . лайливих слів, що побутують серед росіян.

4. У медицині описано багато випадків, коли паралізовані пацієнти не могли вимовити односкладних слів " так" і " ні", але легко проговорювали цілі тиради недрукованої лексики. Це пояснюється тим, що брутальні слова проходять зовсім іншими нервовими ланцюжками порівняно зі звичайною лексикою. Були випадки, коли під дією анестезії люди вимовляли такі "перли", від  яких в'янули вуха.

5. Для німців і японців найвищою образою є звинувачення в неохайності, бо особливо високо в цих культурах цінується тілесна чистота, чепурність.

6. Учені з'ясували, що лайливість – це хвороба. Наприклад, римський імператор Клавдій у звичайному житті був цілком пристойною людиною, але іноді на нього находили приступи лайливості; при цьому він дригався, розмахував руками і ногами, жахаючи підданих. Від таких приступів, за деякими даними, потерпали Петро І, Моцарт, Пушкін, Наполеон.

      У давні часи цю поведінку пояснювали просто: " біс вселився". Нині доведено, що ці люди страждали синдромом Туретта ( за ім'ям французького психіатра минулого століття ). Синдром передається спадково й особливо схильні до нього чоловіки.

Іv . Поетичний коментар ( вірші Павла Глазового)

                                                                Ранні пташки

                                       Зайшов якось я раненько

                                       В одну установу

                                       І почув там нашу рідну

                                      Українську мову.

                                     Бо начальники ще спали

                                     І начальниці,

                                    А робили своє діло

                                    Прибиральниці.

                                                             Не в своїй тарілці

                                            Прибув Сава до Києва

                                            З дружиною в парі.

                                           Продавали сало, м'ясо,

                                           Яйця на базарі,

                                           З покупцями торгувались,

                                           З людьми говорили.

                                           Потім пішли Хрещатиком,

                                           На Дніпрові схили

                                           А як звідти повертались,

                                           Мовив Сава жінці:

                                           - Давай " чтокать", бо невдобно,

                                           Що ми українці.

 

V. Міні – дискусія "Суржик і культура мовлення"

Учитель. Кажуть, що негарно висміювати чиїсь помилки, не помічаючи власних.

А ми самі, часто не задумуючись над власним мовленням, калічимо рідне слово. Зараз існує загроза українській мові саме з боку її носіїв (людей), які бездумливо засмічують її мішаниною з російсько – українсько – англійських слів, так званим " суржиком". Пропоную вам взяти участь у міні – дискусії на цю тему.

На дошці записані тези:

1. Суржик – це неохайне, безграмотне, антиукраїнське мовлення, небезпечне для самого народу явище, з яким треба рішуче боротися.

2. Суржик – сучасна мова у нашій державі (виступи учнів).

1. "Скалічена мова отупляє людину, зводить її мислення до примітиву. Адже мова виражає не тільки думку. Слово стимулює свідомість, підпорядковує її собі, формує. Суржик в Україні є небезпечним і шкідливим,бо паразитує на мові,що формувалась упродовж віків, загрожує змінити мову"( О. Сербенська).

2. " Суржик – це справжня народна мова, бо нею спілкуються більшість людей нашого суспільства"( З газети).

V І. "Антисуржик учня"

Учитель читає ненормативне слово, учні записують нормативний відповідник. Учні можуть навести власні "приклади" – суржиковий варіант слова, яке часто вживають у мовленні, підібрати відповідники з літературної мови (додаток)

vІІ. " Знайди помилку"

( Заздалегідь підготовлені учні розігрують діалог, інші фіксують помилки, записуючи їх)

Діалог

Зустрілися два друга, які не бачилися давно.

- Хелоу, кент! Як ти тіпа вчора на дискарі оттягнувся?

- Привіт, Грицько. Ми вчора відвідали вечір, присвячений Міжнародному жіночому дню – 8 Березня.

- Так, що? І дискаря не було?

- Ні, ми подивилися чудовий концерт, присвячений жінкам, дівчатам нашої школи.

- Во, блін! Галімо було. Харашо, шо я не пішов. Ми з кентами  у мене на хаузі отривались. Родаків не було. Кльово!

- Що ж робили, Миколко? Як проводили свій вільний час?

- Отпад! Бабки зібрали, прикинь. Такий балдьож – хавати є що, музон ніштяк. Такі приколи були… Слухай, братан…

- Вибач, Миколо, не розумію я тебе. Ти якою мовою говориш?

- Ну ти Андерсен! Якою мовою – українською, в натурє!

- Вибач, я знаю іншу мову. Таких слів немає у словниках. Перепрошую, я поспішаю. Зустрінемось потім. Бувай ( іде).

- Ну, братан, давай ще побазарим! Ех ти, а ще друг називається…

( Обговорення ситуації)

VІІІ. Підсумок уроку( учениця презентує свою рекламну публікацію"Лайливості – війна")

Учитель. Сподіваюсь,що ви не будете засмічувати свою мову жаргонізмами, говоритимете літературною мовою, а не "суржиком". Це обов'язок кожної культурної людини. І " не бійтесь заглядати у словник", доглядайте " свій сад" – українську літературну мову. 

Юра Шкрумеляк
Молитва за рідну мову

Боже, Отче милостивий,
Ти нам дав ту мову красну,
Поміж мовами найкращу,
Нашу рідну, нашу власну.

 

Тою мовою співала
Нам, маленьким, наша мати,
Тою мовою навчала
Тебе, Боже, прославляти.

 

Тою мовою ми можем
Величатись перед світом,
Бо між мовами ця мова -
Мов троянда поміж цвітом.

 

Хоч би й хто напастував нас,
Хоч би й хто посмів грозити, -
Дай нам силу, дай відвагу
Рідну мову боронити.

 

Поможи, Небес Владико,
Хай буде по Твоїй волі,
Щоб та мова гомоніла
Вільно: в хаті, церкві, в школі.

 

Дай діждати пошанівку
Рідного святого слова,
Щоб цвіла на славу Божу
Наша українська мова!

 

 

Додатки

до краси рідної мови, її багатства.

   Методи навчання:

  Прийоми навчання:

  Обладнання: додатковий дидактичний матеріал з теми уроку.

В рідній мові своїй
Мусиш вивчити кожне слівце,
Доглядати його,
Як старий садівник деревце.
Щоб ніякий хробак
Не точив його ніжні листки

Щоб у чисті слова

Не в'їдалися зло остюки.

                                                                                                                                               Б.Чалий

ХІД  УРОКУ

1. Організація класу

    Учитель повідомляє тему й мету уроку. Для проведення КВК учнів об’єднано в групи по п’ять чоловік, вибрано капітанів команд. Записується в зошити число, тема та епіграф уроку. Представляється склад журі (учні старших класів) та норми оцінювання (за кожне правильне повністю виконання завдання — 2 бали, за половину— 1 бал). Девіз гри: «Швидко й правильно!». Тобто перемога залежатиме від швидкості й правильності виконаних завдань. Завдання виконуються на окремих картках і по­даються журі.

2. Проведення мовного КВК

1 - й конкурс — «Віднови слова!»

     Слова іншомовного походження, подані в звуковому записі, записати буквами. Підкреслити орфограми.

1) [табел'] [модел'] [кан'йон] [порт'йера]  [р'укзак].

2) [портфел'] [карусел'] [батал'йон] [м'іл'йон] [п'уре].

3) [ф'узел'аж] Іб'уджет] [серйозний] [барйер] [геран'] |ал'бом].

4) [вал'с] [монпанс'йе] [м'іл'йард] [пйеса] [адйутант] [мишйак].

2-й конкурс — «Відремонтуй слова!»

   Вставте в записані нижче слова пропущені букви. Орфограми під­кресліть.

1) Р...зикнути, еф…ктивний, щ...бетати, трав...нь, Хр...стос, кип...ш, чов…н, х...литися.

2) Скр...піти, крап...лька, в...ликий, м...гутній, скач...мо, хр...стити, зат... шок, ст...р...гти, хр...бет, каж...мо.

3) Ж...тон, д...путат, ход...те, к...жух, кр...шталь, р...зумний, кр...жаний, д...фіс.

4) Хв….лястий, з…л…ної, сп…мо,  куч...рявий, ч…мпіон, пр...зидент, ор... гінал, квіт...нь.

         3-й  конкурс — «Вибери мене!»

     Виберіть і підкресліть потрібну літеру в дужках. Запишіть слова для  перевірки, якщо їх можна підібрати.

1) Пейза(ж,ш), підбі(г,х)ти, ане(к,х)дот, ла(п,б)ки, бри(з,с)ки.

2) Підка(з,с)ка, тру(б,п)ка, сли(з,с)ький, повся(к,г)дений, на(т,д)хнен-ний.             

3) Мабу(д,т)ь, ри(б,п)ка, при(з,с)ьба, а(д,т)же, ґан(д,т)бол.

4) Га(д,т)ка, ши(б,п)ка, ко(з,с)ьба, бе(з,с)пека, дефі(з,с).

    4-й конкурс — «Диктант з таємницею»

    Запишіть слова у дві колонки:

   І — з апострофом;

   ІІ — без апострофа.

       Якщо слова правильно написані, то, читаючи початкові літери, ді­знаємося латинську назву повісті  М. Коцюбинського, що перекладається як «марево».

     Муляж, орючи, фельд'єгер, ад'ютант, гарячий, авантюра, тім'я, Нью­тон, авіаз'єднання, алюр.

    5-й конкурс — «Мить творчості»

        Замінити запозичені слова відповідними українськими, користуючись довідкою.

Цікава афіша
Бурхливі аплодисменти
Відомий бард
Шевченкова автобіографія
Сучасний сервіс
Науковий експеримент

Довідка: дослідження, поет, обслуговування, оголошення, життєпис, оплески.

    6-й конкурс — «Світлофор»

      Над словами, де допущені помилки, засвіти червону зірочку. Пере­пишіть слово правильно. Підкресліть орфограму.

1. Вілла, обличя, коллекція, зілля, п'юре, роз'єднати.

2. Мароко, вугілля, деректор, булйон, Міссурі, процесс.
3. Пассажир, деплом, розрісся, нетто, институт, імміграція.
4. Калькутта, поні, интелектуальний, жюрі, педіатр, колося.

        Диктант-переклад

     Голландия — Голландія

     Иллюзия — ілюзія

      Физика — фізика

      Ванна — ванна

      Пюре — пюре

      Институт — інститут

       Коллега — колега

      Директор —директор

    7 -й «Сотвори собі настрій!» (конкурс капітанів)

        Прочитайте текст. На місці крапок, де потрібно, встав пропущені букви.

      Недаремно говорять, що люди — ніби дзеркало. Ус…міхайся, і світ в...ртатиме тобі ус...мішку Якщо хмур...тимешся на людей, вони хмуритимут...ся на тебе. Це одна з мудростей, яка має в...лике значен...я у спілкуван...і з люд...ми.

       Дружня ус..мішка усуває насторожен...ість або агресивність; долає всілякі перешкоди в спілкуван...і.

        Зрозуміло, що все своє жит…я ми не можемо ходити усміхненими. Тут, звичайно, багато залежит... від ситуації або обставин, але не слід забувати, що людина — господар... свого настрою: вона може створити його {Іржі Томан).

3. Підсумок уроку

        Дається короткий аналіз участі кожного учасника КВК, визначається переможець (команда), виставляються й коментуються оцінки, дається оцінка всього уроку,

характеризуються його позитивні сторони й недо­ліки.

      IV. Висновок 

    — Ви побачили, як цікаво й змістовно можна провести КВК з мови. Сподіваюся, що такі уроки-конкурси додадуть вам бажання досконало оволодіти українською мовою.

 V.  Домашнє завдання

      Скласти  кросворд, ребус чи шараду за вивченим матеріалом.

 

 

 

 

 

УРОК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ   6 клас

Тема. Групи прикметників за значенням. Ступені порівняння прикметників

Мета. Повторити та поглибити знання учнів про групи прикметників за значенням, ступені порівняння прикметників; шляхом виконання системи практичних завдань формувати вміння визначати групи прикметників за значенням, розрізняти їх, правильно утворювати форми ступенів порівняння прикметників, доречно вживати у мовленні; розвивати пам’ять, увагу, мислення; виховувати відчуття краси природи, бажання її зберегти.

Тип уроку. урок формування практичних умінь і навичок.

Форма уроку. Брейн-ринг.

Методи навчання:

Прийоми навчання:

Обладнання. Роздавальні картки із завданнями, набори ілюстративного матеріалу «Картки з української мови.Прикметник.6 клас» (Серія «Я і природа»).

Хід уроку.

І. Організаційний момент.

Вступне слово вчителя.

День добрий, друзі! Ще один урок

До нас прийшов за розкладом сьогодні.

Отож давайте зробимо ще крок,

Щоб знов пірнуть у мовну цю безодню

 

ІІ. Настановчий етап.

Слово вчителя.   – А допоможе нам у цю безодню сьогодні пірнути… Про це ви самі здогадаєтесь, коли відгадаєте загадку:

Сидить когут над водою з червоною бородою.  (Калина)

( На столі з’являється букет з гілочок калини ).

«Асоціативне коло»

Отже, це калина. Які асоціації викликає у вас це слово?

( Учні відповідають, на дошці вчитель створює «асоціативне коло».

Наприклад, калина – рослина, корисна рослина, лікарська рослина, символ України тощо ).

«Мозковий штурм»

• Що вам відомо про калину?
• Що ви знаєте про її властивості?
• Чому вона є символом України?

- Отже, про цей рослинний символ України ви знаєте немало, тому калина буде сьогодні нашим провідником у світ інших рослин, що квітнуть на полях нашої держави, тобто вона нас познайомить з деякими представниками української флори.

Словник.

Флора – рослинний світ.

Учень.     - Але ж у нас не урок ботаніки…

Учитель. – Так, саме тому калина, як яскрава представниця рослинного світу нашої країни вирішила поєднати сьогодні і завдання з мови, і знання про своїх родичів.

Щоб з’ясувати, з якої теми ми сьогодні будемо працювати, вам від калини пропонується відразу завдання – розгадати ребус.

ІІІ. Повідомлення теми, мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

Слово вчителя. – Розгадавши ребус, ви зрозуміли, що сьогодні ми продовжуємо працювати з теми «Прикметник».

 Бесіда з учнями: ( «Мікрофон» )

• Яку тему ми вивчали на минулому уроці? («Групи прикметників за значенням. Ступені порівняння прикметників»).
• Ми вивчали теорію чи відпрацьовували знання на практиці? ( вивчали теорію).
• Що сьогодні на уроці повинні зробити? ( закріпити теоретичні знання шляхом виконання практичних завдань).

Учитель.  – Працювати ви сьогодні будете трьома командами. Кожна команда має назву одного з розрядів прикметників за значенням – «Якісні», «Відносні», «Присвійні».

(Учні сідають групами, на партах – роздавальний ілюстративний матеріал із зображенням рослин ).

Урок ми сьогодні проведемо у формі брейн-рингу, всім відомої інтелектуальної гри. Умова: якщо команда готова, капітан піднімає руку і дає відповідь. Перемагає команда, що дасть більше правильних відповідей і виконуватиме завдання швидше за інших.

 

VІ. АОЗ.

1. Конкурс «Далі, далі…»

              Перевіримо рівень вашої теоретичної підготовки. Завдання: дати якомога швидше більше правильних відповідей на питання:

1. Що таке прикметник?
2. На які групи за значенням поділяються прикметники?
3. Які прикметники називаються якісними? Приклад.
4. Які прикметники називаються відносними? Приклад.
5. Які прикметники називаються присвійними? Приклад.
6. Які прикметники можуть утворювати ступені порівняння?
7. Як утворюються форми вищого ступеня порівняння?
8. Як утворюються форми найвищого ступеня порівняння?
9. Чи всі якісні прикметники можуть утворювати ступені порівняння? Які не можуть?

 

2. Лінгвоестафета

Кожна команда отримує аркуш, на якому кожен учасник має написати приклад прикметника того розряду, яку назву носить команда.

 

Формування вмінь і навичок.

1. «Визбирувач»

( Картка № 3. Ясен звичайний.)

Розгляньте ілюстрацію цієї рослини. Прочитайте текст. Випишіть прикметники, вказавши їхню групу за значенням.

  Високі стрункі дерева, з благородною поставою, з гордо піднятою головою-кроною, з міцним і глибоким корінням, адже воно тримає гіганта заввишки до 40 м, із товщиною стовбура близько 1,5-2 м, - це оспівані в українському народі ясени.

Зелені верхівки цих дерев завжди ваблять мандрівників. У шелесті їхніх розлогих гілок вчувається щось оптимістичне, тож подорожній ніби набирається сили, а в його душу вселяються спокій та надія. Стоять ясени на сторожі, стійко витримуючи суворий поєдинок з потужними вітровіями та зі стихіями.

2.«Сортування»

( Картка № 4. Верба козяча.)

Розгляньте ілюстрацію. Чи бачили ви таку рослину? Прочитайте вміщену на картці інформацію про вербу козячу. Випишіть з тексту прикметники, «розсортувавши» їх за групами за значенням.

«Зацвіла верба, - кажуть у народі, - прийшла весна». Пухнасті, немов малесенькі курчатка, котики з блискучо-білявою посмішкою випромінюють не тільки тепло та ласку, але й запах весни.

З давніх-давен, щойно луки вкривались зеленою травичкою, сільська молодь влаштовувала традиційні весняні ігри. Дівчата прикрашали себе вербовими котиками й наспівували весняночку: «Ой вербо, вербице! Час тобі, вербице, розвиться!» Взявшись за руки, водили хоровод. Якщо комусь хотіли висловити приємне побажання, обов’язково згадували відоме прислів’я: «Будь високий, як верба, а багатий, як земля».

Вербу як символ Украйни оспівано в красному письменстві. Не випадково

великий Кобзар, перебуваючи на засланні в Орській фортеці, посадив у пустелі саме вербову гілочку. Шевченкова верба нагадувала про рідну українську землю.

Розвивайся ж, вербо, хоча б для того, щоб весна зустрічала нас теплою посмішкою білозубих вербових котиків.

3. «Хто швидше?»

( Картка №16. Бузина чорна.)

Розгляньте ілюстрацію. Що ви знаєте про цю рослину? Довідаємось, прочитавши інформацію на картці. Завдання: від виділених іменників утворіть відносні прикметники.

Мабуть, у кожного є своє, заповітне дерево. Одному закарбувалась у пам’яті струнка тополя, іншому – білокора береза, а ще комусь – червона калина. А мені – кущ бузини. Без нього я не уявляю рідної домівки.

Ріс він біля хати. З ягодами бузини мати пекла пироги, ними фарбувала полотняні штанці для мене. З бузини я вирізав сопілки.

Улітку під широким бузиновим кущем ховалася від шуліки квочка з курчатами. А восени і взимку знаходила на ньому пристановище й поживу зграйка горобців.

У пам’яті спливають бабусині слова: «На городі бузина, а в Києві дядько», - так вона обережно, мудро висловлювала власне невдоволення, коли я невміло намагався її в чомусь переконати.

4.«Відшукай слово»

( Картка №6. Яблуня домашня.)

Розгляньте ілюстрацію. Розкажіть, що ви знаєте про цю рослину. Прочитайте текст. Відшукайте в ньому прикметники, вжиті у формі ступенів порівняння. Визначте ступінь порівняння, пояснити, як він утворений.

Яблуня – одна з найстаріших рослин на землі: її плоди – яблука – описані ще в міфах про Геракла; з «яблука розбрату» почалася Троянська війна; яблуня росла і висячих садах Семіраміди – одному із семи чудес світу… У                                                                                                                          нашій країні перші відомості про культуру яблуні сягають часів Київської

Русі, коли при Ярославі Мудрому на території Києво-Печерської лаври було закладено перший яблуневий сад. З нього й розпочався найбільш успішний хід яблуні по Придніпров’ю, а згодом – по всій Русі.

 

* * *

Звенигородський повіт – найбільш пишний куток України, край садків, Шевченкова батьківщина. Одне село запало в глибоку долину, потонуло в білому цвіту садків, як у молочному озері; інше стоїть на менш спадистій горі, красується в яблунях і черешнях проти сонця, наче біле марево в найпрозорішій імлі. Ставок блищить на сонці, мов дзеркало, вправлене в срібну раму. Здорові яблуні та груші подекуди розкидані між зеленими гарбами, стоять у цвіту, як срібні канделябри.

Дерево в садках менш старе, товстіше; черешні високі, розложисті яблуні густі.

З такого затишного садка й вилинув, наче соловей з гаю, Шевченків геній.

 

5. Фізкультхвилинка

Якщо у словосполученні прикметник якісний – підніміть руки вгору, відносний – розведіть у сторони, присвійний – присядьте.

Заяча душа, заяча нора, заяча шапка, ведмежий барліг, ведмежа послуга, ведмежа шкура, материнська турбота, батькова порада, пшеничне волосся.

 

6. Поетична хвилинка

Виразно прочитайте поезію. Визначте в ній прикметники. Яка між ними різниця? Утворіть можливі ступені порівняння.

Ромашка

На стрункій високій ніжці

Біля річки, на лужку,

У косинці-білосніжці

Стрів я квітоньку таку.

Ясним оком жовтуватим посміхалася мені…

Я хотів її зірвати,

А бджола сказала: - Ні!

(М.Познанська)

 

7. «Коректор»

Виправте помилки, пов’язані з утворенням ступенів порівняння прикметників.

Самий спритніший, найбільш популярніший, більш кращий, найчорнявенькіший, маліший, тонкіший, найбільш сивий, гніді ший.

 

8. Творча робота

Розгляньте ще раз всі карти із зображенням рослин нашої країни і складіть твір-мініатюру на тему «Дивосвіт моєї країни», використовуючи прикметники різних ступенів порівняння.

 

VІ. Підсумки уроку. Рефлексія.

Слово вчителя.  – Усі завдання ви виконали. На нашому уроці калина наче ще більше набралася сили, її кетяги засяяли всіма відтінками червоного.  

Я задоволена вашими знаннями, адже ви змогли вдало застосувати їх на практиці. Недарма ж, мабуть, давньогрецький драматург Есхіл казав: «Мудрий не той, хто надто багато знає, а той, чиї знання корисні». Ви ж свої знання, вміння зуміли застосувати на практиці.

 

«Мікрофон»

• Що нового дізналися на уроці?
• Що вам на уроці найбільше сподобалось?
• Що не вдалося?
• Чи досягли ми поставленого на початку уроку завдання?

VІІ. Оцінювання.

Підбиття підсумків кожної команди. Визначення команди-переможця. Виставлення відповідних оцінок за урок (учні самі визначають внесок кожного члена команди в спільну роботу і пропонують свої оцінки).

VІІ. Домашнє завдання.

Повторити   §§24, 25, виконати впр.246(II*), 262