Нетрадиційний вид уроку (урок-суд) з музичної літератури "Моцарт&Сальєрі""

Департамент гуманітарної політики Кам’янець-Подільської міської ради

Кам’янець-Подільська дитяча музична школа ім.. Фадея Ганіцького

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Моцарт & Сальєрі»

 

 

 

Розробка уроку з музичної літератури

(3-й рік вивчення предмету)

 

 

 

Розробила викладач

музично-теоретичних дисциплін

Сторожук Олександра Олександрівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кам’янець-Подільський

2019 рік

 

Тема уроку: «Моцарт & Cальєрі»

 

Тип уроку: нетрадиційний тип уроку – судове засідання.

 

Мета уроку:

- створити умови для творчого переосмислення учнями життєвого і творчого шляху двох композиторів віденської епохи – В.А.Моцарта та А.Сальєрі;

- розвивати вміння морального аналізу і моральної оцінки якостей особистості, вчинків і  поведінки людей;

- развивать вміння самостійної роботи з текстами у відповідності з заданими параметрами (судове засідання);

- формувати вміння давати моральний аналіз і оцінку життя історичних особистостей;

- формувати вміння аргументувати свою позицію, поважати думку протилежної сторони («audiatur at altera pars» -лат.- повинна бути вислухана й інша сторона).

 

          Обладнання: столи, розставлені у відповідності з рольовою грою, комп’ютер, мультимедійний проектор, запис фільму-вистави «Моцарт и Сальери».1958г. Режисер-постановник Л.С.Вівьєн.

 

 

 

Попередня робота.

1. Читання учнями твору Д.Вейса «Піднесене і земне» та драми О.С.Пушкіна «Моцарт и Сальери».
2. Створення ініціативної групи, яка готує рольову гру.
3. Розподіл ролей.
4.  Даний етап будується на основі прочитаних і усвідомлених текстів.
5.  Задача учнів – виявити фактори, які оправдовують або звинувачують Сальєрі, і, як наслідок, самовизначитися у власній позиції: звинувачувати або захищати героя.

 

 

Хід уроку.

 

1.Організаційний момент.

2. Вступне слово викладача.

Ми продовжуємо вивчення творчості В.А.Моцарта,  сьогодні наш урок пройде в формі рольової гри – уроку-суду. В конці уроку нам слід дати відповідь на запитання: «Геній і злодіяння - дві речі несумісні?»

 

3.Робота по темі уроку.

Фрагменти фільму «Моцарт і Сальєрі».

Секретар. Встати! Суд іде!

Суддя. Прошу всіх сідати. Слухається справа по звинуваченню Пана Сальєрі в навмисному вбивстві пана Моцарта. Підсудний, встаньте! Назвіть себе будь ласка.

Сальєрі. Антоніо Сальєрі.

Суддя. Пане прокурор, оголосіть, в чому звинувачується Пан Сальєрі?

Прокурор. Пан Сальєрі в трактирі «Золотого лева» під час святкового обіду отруїв свого друга Моцарта, всипавши йому в склянку з вином отруту. Причому зробив це навмисне. Виношував свій задум роками…18 років зберігав отруту… Причина цього мерзотного злодіяння - заздрість. Пан Сальєрі, адже ви заздрили своєму другу?

Сальєрі. О так!

Ні! я ніколи заздрості не знав,
Ніколи! — ні тоді, коли Пуччіні
Вмів полонить слух диких парижан,
Ані тоді, як вперше я почув
До "Іфігенії" вступні акорди.
Хто скаже, що Сальєрі гордий був
Хоч коли-небудь заздрісником ницим,
Гадюкою, розчавленою людом,
Яка гризе пісок та пил в безсиллі?
Ніхто!.. А нині — сам скажу — я нині
Став заздрісний. Я заздрю; і глибоко,
І боляче так заздрю я.— О небо!
Де ж правота, коли священний дар,
Коли безсмертний геній — не благанням,
Не саможертві, не палкій любові
І не труду дається в нагороду,
А осяває голову безумця,
Гульвіси марного?..

 

Прокурор. Ваша честь, пропоную вислухати свідків зі сторони звинувачення.

Свідок 1 зі сторони звинувачення. Заздрість, ваша честь, страшна, згубна пристрасть, здатна, як ми бачимо в нашому випадку, вбити людину. Але, мені здається, тут справа значно глибше. Справа не лише в пристрасті…«Немає правди на землі», - це загальновідома істина, але Сальєрі з цього постулату виводить наступний: «Але правди нема і вище!».

Сальєрі протиставляє себе світу. Він дає свою точку зору на правду, зробивши свій власний висновок: правди немає і вище. Таким чином, він відкидає  існування самого Творця, божествені закони, які лежать в основі любої цивілізації.

Він вважає, що має право за творця вершити долі людей. Таким чином, він впливає на молоде покоління, що призводить в кінцевому результаті до його морального падіння і спустошення.

Секретар суду. Слово просить адвокат і сторона захисту.

Суддя. Надати слово Пану адвокату.

Адвокат. Давайте подивимося на цю справу дещо інакше…

Явище Моцарта несправедливе, тому що він – «гульвіса праздний», він не заробив своїх райських пісень, вони досталися йому дарма. А Сальєрі не безчуттєвий злодій, а витончений вершитель людської справедливості, законник, позитивіст, прихильник земної користі. Сальєрі це робить в ім’я справедливості, але земної…

          (Голос з зали) або не бачить справедливості Небесної!

Суддя. Закликаю до порядку, Панове. Ви хочете висловитися? Прошу вас, представтесь суду.

Свідок 2 зі сторони звинувачення. Сучасник  Бетховена.

Каїн і Авель… Сальєрі і Моцарт…. Каїна мучила не майстерність Авеля, а Божа благодать, віддана Авелю. Це ж дратувало і Сальєрі, який обирає шлях Каїна: ліквідація суперника, розруха, вбивство.

Ця ж тема повториться і на Христі: причина осудження Його до смертної страти – бунт проти Бога.

Авель перекреслював всі старання Каїна, Христос – всі принципи фарисеїв, Моцарт також спростовує систему цінностей Сальєрі. І сьогодні цей принцип ненависті до Світла, яке заважає гріховно жити, ми можемо спостерігати повсюди. «Бо кожен,  хто робить зле,  ненавидить всесвіт і не йде до світла, щоб не викривалися справи його, тому що вони злі» (Ин.3:20).

«Виявляється, для злочину треба не так багато: всього лише відкинути існування правди «на землі» і «вище»… Злочин – це обхідний і помилковий шлях зробити світ краще, ніж він зроблений. Злочин – це завжди відкидання Вищої правди в ім’я влаштування користі, зручності». Злочин – це завжди наслідок зневіри.

Секретар суду. Слово просить адвокат і сторона захисту.

Суддя. Надати слово Пану адвокату.

Адвокат. Так, Сальєрі протирічний. Але, якщо по-людськи, то його шкода. Він все життя намагався досягнути високого і прекрасного мистецтва, до внутрішньої гармонії, хоча у нього це не завжди виходить.

Сальєрі рано зрозумів своє призначення, він трудолюбивий і наполегливий в досягненні мети. Я правду кажу, Сальєрі?

Сальері. О так!

Родився я з любов'ю до мистецтва;

Іще дитям, коли із високості

Звучав орган у давній церкві нашій,

Я слухав пильно — і солодкі сльози

Несамохіть з очей моїх текли.

Пусті забави рано я покинув;

Не зв'язані з музикою науки

Мені обридли; вперто і гордливо

Я зрікся їх, музиці я одній

Віддався весь. Важкий лиш перший крок,

Нудна лиш перша путь. Я подолав

Усі знегоди ранні.

Я став творить; але таємно й нишком,

Не сміючи ще марити про славу.

Бувало так, що в келії німотній

Сидівши кілька день без сну та їжі,

Зазнавши захвату і сліз натхнення,

Свій труд палив і холодно дививсь,

Як мисль моя і звуки, що родив їх,

Палаючи, з легким димком зникали.

Що я кажу? Коли великий Глюк

Відкрив для нас незнані таємниці

(Привабливі, глибокі таємниці),

Чи я не кинув те, що знав колись,

Що так любив, у що так палко вірив,

Чи вслід за ним бадьоро не пішов,

Покірливий, мов мандрівник, якого

На путь правдиву спрямував зустрічний?

Напруженим, усталеним зусиллям

Я врешті у безмежному мистецтві

Досяг високих ступенів. І слава

Мені всміхнулась; я в серцях людей

До власних творів виявив співзвучність.

Я був щасливий: я втішався мирно

З труда свого, із успіху та слави,

Також з трудів і успіху моїх

Товаришів у чарівнім мистецтві.

Свідок 1 зі сторони захисту. Я вчитель Сальєрі.

Так, освіту Сальєрі можна назвати односторонньою: він займався і розвивав лише музичні здібності, на все інше у нього не залишалося часу. Його навіть можна назвати добровільним музичним відлюдником. Він занадто вимогливий до себе (хоча б згадати, що він знищував свої твори як недосконалі). Він намагався стати композитором, і він ним став.

Свідок 3 зі сторони звинувачення. Але Сальєрі перетворив музику в ремесло. Адже так, Сальєрі?

Сальері.

Ремесло поставив я підніжжям для мистецтва;

Ремісником зробився: набули

Покірливу, суху рухливість пальці,

А вухо — певність. Звуки я вмертвив,

Неначе труп, розтяв музику. Звірив

Гармонію на алгебрі. Тоді

Насмілився, досвідчений в науці,

Віддатися розкошам творчих мрій.

Свідок 3 зі сторони звинувачення. Ось бачите, Пан суддя, музика його мертва, в його творчості відсутнє натхнення.

Свідок 2 зі сторони захисту. А я не згідний, що Сальєрі бездарний. Коли безсоння  Моцарта мучило, коли він накидав свій «Реквієм», йому хотілося чути думку Сальєрі… Цінив він думку Сальєрі …і другом, генієм його вважав. Згадати, як Моцарт сказав про Бомарше: «Він же (Бомарше) геній, як ти і я»…І п’є Моцарт за здоров’я, за «щирий союз  двох синів гармонії…» Більше того, музика Сальєрі Моцарту подобається:

Бомарше — дружив-бо він з тобою;

Для нього ти Тарара написав,

Чудесну річ. Там є один мотив...

Його наспівую, коли щасливий...

Ла-ла-ла-ла...   І цей мотив Моцарт

все повторює, «коли він щасливий…»

Крики з зали: Що його оправдовувати? Бездарний злодій! Ні краплі в ньому натхнення немає! Із заздрості отруїв генія!

Суддя. Прошу тиші, панове!

Адвокат. Так, Сальері не настільки талановитий, як Моцарт, але він відчуває в цьому свою ущербність. Все це свідчить про глибоку душевну кризу. Сальєрі прагне до музики, але вона вже не приносить йому тієї радості, яка повинна виникати при занятті улюбленою справою. Таким чином, це – не навмисне вбивство. Порушення гармонії між життям і творчістю призводить Сальєрі до вбивства.

 Свідок 1 зі сторони звинувачення. Але це не дає йому ніякого права вбивати!!!  А він вбиває… вбиває свого друга, який так йому довіряв, який приніс йому першому свої шедеври…

Адвокат. Хіба можна бути таким довірливим в наш час?

Свідок 2 зі сторони обвинувачення. Так, Моцарт дещо наївний. Але він живе в гармонії с самим собою, музикою і оточуючим світом. Так, Моцарт поволі відчуває відношення Сальєрі (заздрість), але не дає собі можливості (і не має бажання) розбиратися  в справжніх почуттях свого «друга». Він життєрадісний, щедрий від безмірності таланту, від людяності.

Моцарт любить світ, величну, оживаючу навесні природу, і брудні вулиці, і скрипку старого, його музика вбирає все прекрасне і потворне, але він любить життя у всіх його проявах. він любить… любив народ…

Сальєрі. А хто сказав, що він любить народ і що народу подобається творчість Моцарта?

Свідок 3 зі сторони звинувачення. Музику Моцарта тонко відчувають люди, самі низькі прошарки населення. Пародію на свою творчість Моцарт сприймає з гумором, легко і безпосередньо. Це пов’язано з тем, що музика надає йому справжньої насолоди, радості життя. Сальєрі ж, навпаки, негативний до пародії. Його праця не приносить йому радості. Він злиться, коли твори «калічать».

Суддя (звертаючись до Сальєрі). Пане Сальєрі, Вам надається останнє слово.  Чи вважаєте Ви себе винним?

Сальєрі. Ні, не вважаю. Я позбавив людство, культуру нації від зла - від генія Моцарта.

Ні! долі власній більше я не можу

Противитись: приречено мені

Його спинить,— інакше ми загинем,

Ми всі, жерці музики, не один

Лиш я з моєю славою глухою...

Яка користь, що Моцарт буде жить

І досягне височини нової?

Чи піднесе він тим мистецтво? Ні;

Воно впаде ізнов, коли він зникне:

Наступника він не залишить нам;

Що в нім за користь? Наче херувим,

Він декілька приніс нам співів райських,

Щоб, збуривши безкриле поривання

В нас, дітях праху, одлетіти геть!

Так одлітай же! Що скоріш, то краще.

Отруту цю, останній дар Ізори,

Я вісімнадцять літ ношу з собою —

Відтоді часто я вважав життя

За рану нестерпучу, був я часто

Із безтурботним ворогом на учті,

Але ніколи шепоту спокуси

Не слухав я, хоч я не боягуз,

Хоч глибоко образу почуваю,

Хоча життя й немиле. Я вагавсь.

Як смерті палко я жадав тоді!

Суддя. Слово надається захисту.

Адвокат. Мій підзахисний не настільки геніальний, як жертва. Але він без сумніву талановитий і, як всі люди, має протиріччя. Він все життя тягнувся до високого і прекрасного мистецтва, але його зажди «трохи недоставало». Його заздрість і  вбивство Моцарта безглузді. Він абсолютно не виграє від смерті Моцарта: Моцарт гине  фізично, а загибель Сальєрі відбувається на наших очах. Причому загибель ця духовна. Його слід помилувати. Він  не геній!

Суддя. Слово надається стороні звинувачення.

Прокурор. Так, він не геній: він злодій, він злочинець. Такі, як він, вбивають все найкраще у житті, найсвітліше, найталановитіше, найжиттєдайніше. Моцарт – яскрава зірка. Він живе не заради музики, він живе музикою. Його твори надихаються самим життям. Геній, він живе в гармонії з самим собою, музикою і оточуючим світом.

Секретар суду. Всім встати! Суд іде для винесення судового рішення.

(Після засідання).

Секретар суду. Всім встати! оголошується  судове рішення.

Суддя.  Суд постановив: вважати Пана Сальєрі винним в смерті Пана Моцарта. Сальєрі не геній. Моцарт - гордість,  цвіт будь-якої нації. Всім нащадкам – зараз і через століття живучим – запам’ятати:  геній і злодіяння - дві речі несумісні. І ще: Правда є і Вище.

А зараз я поясню свою позицію.

По-перше, в Моцарті зосереджується вороже Сальєрі творче начало, властиве самому життю, самому буттю. Устами Моцарта говорить сама природа, її справедливі і благі закони, закони Творця, сама гармонія, сином якої він постає. Йому дано щастя відчути Небесний ідеал і передати гармонію буття, недоступну людям, які заглиблені в турботи дня. Він геній, здатний відчувати і втілювати світову, Небесну гармонію в мистецтві.

По-друге, В Моцарті закарбована велич генія, життєрадісність і велич таланту,  артистизм його духовного образу.

 По-третє, такі, як Сальєрі, гублять не лише інших - вони гублять себе… «Геній і злодіяння - дві речі несумісні», тому що зло шкодить в перш чергу самій людині, знищуючи разом з совістю здатність бачити прекрасне. Якщо геніальність і може жити в гріху, то не завдяки, а всупереч йому. Завдяки тому, що вуглики совісті не згасають зовсім ніколи, залишаючи можливість знову з’явитися світлу. «Крізь темний світ злочинних помислів, ідей і діянь, з недоступної таємниці людської душі  через все жахливе жевріє світло прекрасного, яке є там тому, що правда є і Вище. Це відображення в душі сонячного світла Божої правди є совість, «генетична пам’ять» людства про своє божественне походження». І забувати про це - значить уподібнитися Сальєрі.

            Кореспондент (виходячи з зали суду) І все ж … Чи був Сальєрі геніальним? А статтю я назву  «Геній и злодіяння - дві речі несумісні?» (звертаючись до глядачів). Присилайте і ви, поважні глядачі, свої роздуми з даного питання. Кращі роботи я опублікую у своєму журналі.

 

4.Висновки уроку.

 

Домашнє завдання: Твір-роздум «Геній и злодіяння - дві речі несумісні?»

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література:

 

1.  А.С.Пушкин. «Маленькие трагедии» («Моцарт и Сальери»);
2. АбдуллинаЛ.И., Будникова Н.Н.,  Полторжицкая  Г.И. Нетрадиционные уроки литературы: 5-11 классы - М.: ВАКО, 2011,224с.- (мастерская учителя-словесника).
3. Дэвид Вэйс. «Возвышенное и земное», М.,
4. Фильм-спектакль ленинградского театра драмы им. А.С. Пушкина «Моцарт и Сальери».1958г. Режиссёр- постановщик Л.С.Вивьен.