Позакласний захід "Вечір українського романсу"

“У пісні співає душа”

Cценарій вечора

українського романсу

Розробила викладач

музично-теоретичних дисциплін

Сторожук О.О.

м. Кам’янець-Подільський

2019

«У пісні співає душа»

Сценарій вечора українського романсу

Мета: познайомити учнів з історією виникнення українського романсу, його розвитком; прищепити любов до української пісні, познайомити з творчістю поетів-піснярів 60-70-рр. XX століття; виховувати любов до рідного краю, до його  талановитих людей.

Обладнання: сцена прикрашена рушниками, декораціями, що імітують українське село  початку минулого століття. 

«…Поезія – це завжди неповторність,
           Якийсь безсмертний дотик до душі.»

Л.Костенко

Звучить романс «Чорні брови, карі очі»

І ведуча
Стрілися двоє, що долею схожі,
Може, десь тут, або, може, десь там…
Дивляться в очі, чи вірити можна
Теплій руці і привітним словам?

ІІ ведучий
Берег любові в далекім тумані,
І допливеш, коли тільки у двох,
І допливеш, коли спільне бажання…
Берег любові і хвилі тривог.

І ведуча
Стрілися двоє в житейському морі,
Може, сьогодні, може, колись…
В серця питаються: йти далі поруч
Чи, постоявши, навік розійтись?

ІІ ведучий
Стрілися двоє – так просто і звично,
Хочеться радісне слово сказать…

І ведуча
Чом же у тебе печаль на обличчі?

ІІ ведучий
Чом на щоці в тебе тиха сльоза?

І ведуча
Дорогі друзі! Яка висока і прекрасна мудрість в цих рядках. І кого із нас, кому за 30, 40, а то і в 16 не бриніла щемлива душа, коли вслухаємось в мудру, сердечну пісню, коли чуємо ніжні слова. У такі хвилини хочеться любити і вірити, сподіватися і прощати. У нас з вами сьогодні є прекрасна нагода послухати ніжні пісні, звернутися до спогадів і мрій.

ІІ ведучий
- Сьогодні ми щиро запрошуємо вас приєднатися до нашого кола, побути разом з нами на вечорі золотого романсу.

І ведуча
А зараз трохи історії...
У «Музичному словнику» дається таке визначення романсу: «Романс – це твір голосу з інструментальним супроводом (частіше за все – фортепіанним).
Слово «романс» походить від іспанського слова «романсе», що значить «романський», тобто який виконується «романською» (іспанською) мовою. В Іспанії на відміну від церковних пісень, які завжди виконували латиною, так звані світські пісні співали іспанською мовою. Пізніше романсом стали називати в Іспанії сольну пісню, яку виконували у супроводі музичного інструмента, частіше за все гітари.

ІІ ведучий
У всі часи, у різних країнах існували ліричні пісні про кохання. Їх співали і прості селянські дівчата, і міські панночки, і їхні служниці. Звичайно,  ці пісні не могли бути однаковими для бідних і багатих, особливо у «галантному» ХVІІ столітті. Аристократи того часу з презирством ставилися до простонародних пісень. Навіть само слово «пісня» здавалося їм «плебейським». Саме тоді по всій Європі пісні любовного змісту і з чутливою мелодією, на відміну від простонародних, і стали називати красивим іспанським словом «романс».

І ведуча
Романси були і народні, коли написанням романсу займалися не тільки композитори, а й співаки-аматори. Їхні імена часто лишалися невідомими. Наприклад, невідомий український автор створив українські народні романси: «В чарах кохання», «Не питай, чого в мене заплакані очі». Ці популярні романси виконувалися і вдома, і на вечорах.  Більшість відомих романсів мають своїх авторів. Романси ХІХ і перших десятиліть ХХ століття і сьогодні близькі та зрозумілі нам так, як колись були близькі й зрозумілі людям минулого століття.

ІІ ведучий
На голови, де наче солов’ї,
Своє гніздо щодня звивають будні.
Упав романс, як він любив її
І говорив слова їй незабутні.

Ось, як тепло, як несподівано сказала про романс Ліна Костенко: « І справді, коли поруч звучить романс, хочеться вірити, що любимо ми і люблять нас.
Романс повертає нас на стежки щасливого чи втраченого кохання, нагадуючи, що є такі цінності, якими не можна нехтувати.
Романсу ми довіряємо свої найпотаємніші думки, романсу довірилися в усі часи. Саме романс доніс до наших днів щиру любов Євгена Гребінки, палке кохання Івана Франка, тривогу й сум Олександра Олеся».

Звучить романс І.Я.Франка «Ой ти дівчино з горіха зерня».

Текст цього твору став народною піснею. До речі, як і багато-багато інших.

І ведуча
Романс – один з улюблених різновидів пісні, що віками зберігає мелодійність. Його не співають на площах і народних гуляннях. Він звучить у тісному домашньому колі, коли збираються близькі за духом і настроєм люди, ось як ми сьогодні з вами. У такому колі і співаються ліричні пісні, і довіряємо ми цій пісні свої найінтимніші почуття.
Кажуть,  не знайти такого зілля, щоб ним можна було потамувати кохання. У народній пісні стверджується: од хвороби ліки знають, од любові помирають. І все одно до кожного приходить ця бентежна пора.

Коханий мій, а я твоя,
      Зійшла вже зіронька ясна.
    Проснеться матінка моя,
Буде питать, де була я.

В усі часи ця пісня була популярною. Не всім відомо, що це теж романс.

ІІ ведучий

Ніч яка, Господи, місячна, зоряна:
Видно, хоч голки збирай…
Вийди, кохана, працею зморена,
Хоч на хвилиночку в гай!

Цей український романс відомий усім. Але, мабуть, не всі знають, що автор його – талановитий драматург, письменник , поет, основоположник українського театру – Михайло Старицький. У житті Михайла Старицького трапилась така історія. Одного разу, коли Михайло був вродливим, струнким гімназистом він пішов прогулятися до річки і там почув, як ніжно, сумовито і так дзвінко співає на березі дівчина. На дерев’яному помості побачив юну, тонкостанну з чорною тугою косою дівчину, що стояла босоніж в білій вишитій сорочці, чорній спідниці, викручувала мокру білизну і співала. Це було кохання з першого погляду. Запросив її на вечорниці. Відповіла йому, що не прийде, бо не має черевиків, та й не гоже наймичці гуляти разом з паничами.

З великої любові до дівчини, із щемкого болю нерозділеного почуття кохання, місячної ночі Михайло Старицький склав вірша і дав йому назву «Виклик». Вперше вірш був надрукований у 1865 році в журналі «Нива», коли поету виповнилось двадцять п’ять років. Музику написав Микола Лисенко.
А зараз ми і послухаємо цей чудовий український романс.

Звучить романс «Ніч яка  місячна…» (Грицюк)

І ведуча
Свята і грішна, ніжна і жагуча,
Цнотлива й пристрасна, і сильна, і слабка.
Ти – жінка неповторна і чарівна,
Ти – жінка вічно мудра й молода.

М’яка і владна, віддана і вільна,
Близька й далека, світла й потайна.
Ти – жінка, жінка – мати і дружина,
Безмежне море доброти й тепла.

П’янка і чуйна, ліки і отрута,
Земна й небесна, горда і проста
Ти – жінка, королева, берегиня,
Мінлива, невпізнана, дорога.

ІІ ведучий
Ще один образ романсу. Це образ жінки-матері. Здається,  відтоді, як людина винайшла колесо, її охопила пристрасть до зміни місць. Не встигло й молоко на губах обсохнути, як кидаємо домівку -  і летимо. За синім птахом, за довгим рублем, чи ще чимось, украй необхідним. Думаємо – тимчасово, а виявляється - назавжди. Мчимо підкорювати світ, а насправді – просто шукати місце під сонцем. І вже коли знесилені крила, а перед очима – суцільна смуга, раптом згадуємо, що є на світі ті самі рідні села,  де взимку -  глибший сніг, а влітку – більше сонця, де небо просторіше і довше бабине літо,  і вишні рясніше цвітуть, і люди добріші, де вмить минає втома і дихається легко, спокійно, куди можна приїхати без попередження, бо тебе там завжди чекають. Той єдиний зелений прихисток, частина твого серця, твій дім.

Звучать романси «Чорнобривці», «Рідна мати моя»

І ведуча

«Через красу до людяності», - підкреслював відомий педагог Василь Сухомлинський.

Ми сьогодні доторкнулися до краси в музиці й у почуттях. І хочеться вірити, що після цієї зустрічі ми станемо добрішими, розкриємо Зір Душі і відчуємо красу навколишнього світу і людей, які нас оточують. Ми сподіваємося, що наш літературно-музичний вечір залишиться у вашій пам’яті, і кожна нова зустріч з романсом для вас буде справжнім святом, значною та хвилюючою подією.