Німеччина в міжвоєнний період 1919 – 1939 роки

Розробка уроку "Німеччина в міжвоєнний період" стане в нагоді вчителям історії шкіл та викладачам вузів І-ІІ рівня акредитації. Розробка містить політичний, економічний розвиток Німеччини в міжвоєнний період. Характеризує Веймарську республіку, прихід до влади А. Гітлера та політику нацистів.

Розробка уроку

з історії для 10 класу

для студентів І курсу

ВНЗ І-ІІ рівня акредитації

На тему «Провідні держави світу  в 20 - 30-х рр. ХХ ст.»

«Німеччина в міжвоєнний період  1919 – 1939 рр»

Розробила викладач суспільних дисциплін Костюченко К. М.

ВП НУБіП України  „Немішаївський

агротехнічний коледж ”

2018

Тема 3. Провідні держави світу  в 20 - 30-х рр. ХХ ст.

Німеччина в міжвоєнний період  1919 – 1939 рр.

Мета заняття: з’ясувати причини Листопадової революції 1918 р.; розкрити зміст Конституції 1919 р.; охарактеризувати соціально-політичний розвиток Німеччини в міжвоєнний період; визначити причини встановлення нацистської диктатури; схарактеризувати внутрішню політику режиму нацистів, наголосивши на його расистському, антисемітському характері;

формувати вміння аналізувати, узагальнювати, систематизувати історичний матеріал, порівнювати й робити висновки;

виховувати пріоритет ідей загальнолюдських цінностей.

Тип заняття. Урок вивчення нового матеріалу

Вид заняття.  Лекція.

Навчально-методичне забезпечення. Атлас, карта, підручник, словник понять і термінів, мультимедійне - презентація.

ХІД ЗАНЯТТЯ

I.    Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

ІІІ.   Мотивація навчальної діяльності. Постановка проблеми. Повідомлення теми, мети заняття. Студенти записують тему (Слайд 1) і план (Слайд 2).

План:

1. Поразка Німеччини у Першій світовій війні. Листопадова революція
2. Становлення Веймарської республіки
3. Встановлення нацистської диктатури в Німеччині.
4. Економічна, соціальна та ідеологічна політика гітлерівського режиму.

IV. Вивчення нового матеріалу

Розповідь викладача (студенти роблять стислий план конспект)

На цьому занятті буде розглянуто події, що сприяли становленню першої республіки в Німеччині — найбільш демократичної республіки повоєнної Європи, розкриємо зміст Конституції 1919 р.; простежено шлях становлення Веймарської республіки, та причини її падіння. Проаналізуємо прихід до влади нацистів та охарактеризуємо внутрішню політику режиму нацистів, наголосивши на його расистському, антисемітському характері.

Проблемне завдання:

чим можна пояснити, як могло статися так, що країна, яка дала світу класичну філософію, творчу спадщину Гете і Гейнє, науковий доробок Енштейна і Планка, стала батьківщиною нацизму, розпали­ла війну і поставила під сумнів саме існування люд­ства?

1. Поразка Німеччини у Першій світовій війні

18 липня 1918 р. війська Антанти перейшли в рішучий наступ проти німецьких військ. Німецькі армії швидко відкочувалися назад. За таких умов начальник генерального штабу Німеччини Гінденбург остаточно переконався, що війну програно.

14 серпня 1918 р. він заявив імператорові Вільгельму ІІ, що необхідно домогтися завершення війни дипломатичним способом, поки німецькі війська знаходяться на території противника. До того ж один за одним почали капітулювати союзники Німеччини:   29 вересня 1918 р. — Болгарія,

10 жовтня — Туреччина,

3 листопада — Австро-Угорщина.

3 жовтня 1918 р. канцлером Німеччини було призначено Макса Баденського, який звернувся до президента США Вільсона з проханням про перемир’я.

У відповідь Вільсон зажадав іще до початку переговорів відвести німецькі війська з загарбаних територій, зречення кайзера, створення відповідального перед рейхстагом уряду. Німеччина була вимушена погодитися на ці умови. Було скасовано статті конституції, які закріплювали відповідальність уряду перед кайзером. Почалось обговорення питання про зречення Вільгельма ІІ. Він тим часом виїхав у ставку німецьких військ на Західному фронті.

Революція в Німеччині

Колективна робота в групах Метод «Акваріум» стор. 152-153 Щупак І.Я.

Таб.1

Таб.2

ПОЛІТИЧНА БОРОТЬБА В РОКИ РЕВОЛЮЦІЇ

 Німецька революція почалася з повстання 3 листопада 1918 р. військових моряків у місті Кілі, обурених спробою командування кинути флот в останній бій, щоб, пожертвувавши ним,  домогтися вигідніших умов перемир’я. Перехід влади в Кілі в руки моряків та заснування ними першої в Німеччині ради викликав ланцюгову реакцію в усій країні. Влада вислизнула з рук уряду. 9 листопада 1918 р. рейхсканцлер Макс Баденський поспішив передати владу соціал-демократові Фрідріху Еберту і заявив про зречення кайзера Вільгельма ІІ, який втік до Нідерландів. Німеччину було проголошено республікою. 10 листопада Берлінська рада створила тимчасовий уряд — Раду народних уповноважених, що складалася з представників двох робітничих партій: Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) та Незалежної соціал-демократичної партії Німеччини (НСДПН). Рада народних уповноважених скасувала надзвичайні закони, встановила 8-годинний робочий день і зобов’язала підприємців укласти колективні угоди з профспілками, висловилася за скликання Установчих зборів для створення конституції. Від її імені було підписано Комп’єнське перемир’я; війна скінчилася.

Бесіда: В яких державах при владі був ТУ?

Листопадова революція 1918р. в Німеччині – революція, внаслідок якої була повалена монархія і встановлена парламентська республіка.

Одночасно в країні набрав сили рух за соціалістичну революцію, за встановлення влади рад і негайне усуспільнення власності. На чолі цього руху стояла група "Спартак", члени якої формально перебували в НСДПН. Керували групою Карл Лібкнехт і Роза Люксембург. Почалася поляризація сил з очевидною перевагою в бік уряду. Перший всенімецький з’їзд рад у грудні 1918 р. відмовився підтримати гасло "Вся влада радам!" і висловився за проведення виборів в Установчі збори, призначені на 19 січня 1919 р. На початку січня утворена спартаківцями Комуністична партія Німеччини разом із частиною "незалежних" намагалася встановити контроль над Берліном та рядом інших міст, давши привід для відкритого збройного виступу їхніх політичних суперників. Соціал-демократи, заручившись підтримкою військових, вдалися до рішучих дій. 12 січня вони придушили виступ комуністів і встановили повний контроль над Берліном. 15 січня було вбито Карла Лібкнехта і Розу Люксембург. Спробу комуністів прийти до влади збройним шляхом було ліквідовано.

Війна дорого коштувала Німеччині: більше як 2 млн загиблих, мільйони поранених і скалічених, значні матеріальні втрати, хоча бойові дії велися не на її території та вона не зазнала руйнувань під час бойових дій.

Проте революційні настрої в Німеччині ще довго давалися взнаки. 13 квітня 1919 р. на три тижні встановилася радянська влада в Баварії, у 1920 р. праві сили вчинили заколот („Капповський путч”) на три дні захопили владу в Берліні, але наразившись на могутній опір населення змушені були відступити, 1923 р. могутні виступи робітників сталися в Саксонії й Тюрінгії, а в Гамбурзі під керівництвом майбутнього лідера Комуністичної партії Німеччини Ернста Тельмана спалахнули збройні повстання.

Підведення підсумків роботи.

Результатом революції в Німеччині стало повалення монархії, закінчення війни та встановлення республіки. Прихід до влади поміркованих соціал-демократів впроваджувався становленням панування промислової та фінансової буржуазії.

2.                    Веймарська республіка

Розповідь викладача.

Повоєнний розвиток Німеччини відбувався за вкрай несприятливих для неї зовнішньополітичних умов. Війна дорого коштувала Німеччині більше 2 млн. чол. загинуло,  4,5 млн. - поранених, 1 млн. полонених, 1,5 млн. інвалідів. Країни Антанти підписали несправедливий Версальський мирний договір 28.06. 1919 р. в Версалі.

Метод «Мікрофон». Бесіда.

1. Які наслідки Першої світової війни були для Німеччини?
2. Що, на вашу думку, було найбільш образливим для Німеччини в умовах Версальського договору?
3. Як змінилися територіальні володіння Німеччини після прийняття Версальського договору? (Під час відповіді студенти можуть використовувати карту атласу.) Робота  з картою
4. Як проблема сплати Німеччиною репарацій вплинула на внутрішньополітичне й економічне життя країни?

Поразка Німеччини у війні створювала базу для зростання соціального невдоволення в суспільстві. Версальський договір наклав на країну великий тягар і  принижував національну гідність німецького народу, створював всі умови для зростання націоналістичних і реваншистських настроїв.

За таких умов Установчі збори у Веймарі 31 липня 1919р прийняли конституцію Німеччини. Що набрала чинності 11 серпня 1919р. Веймарська конституція закріпила заміну напівабсолютистської монархії демократичною парламентською республікою. Президент республіки обирався  народним голосуванням.  

Аналіз документа стор. 130 Гісем,  або стор. 203 Щупак І.Я.

Питання студентам Фронтальна бесіда

1. «Доведіть, що конституція мала демократичний характер?»
2. Яка форма політичного устрою була встановлена у Німеччині за Конституцією 1919 року?
3. Які політичні права мали громадяни Веймарської республіки?
4. Чи відповідали політичні права німецьких громадян формі державного управління?

Стаття  48 надавала йому виняткове право на обмеження демократичних свобод  у разі порушення суспільної безпеки і загрози  правопорядкові. Уряд на чолі з рейхканцлером призначався  президентом і потребував довіри рейхстагу. Значно поширивши централізацію влади, Веймарська республіка зберегла федеративну структуру: Німеччина складалася з 15 республік (земель) і 3 вільних міст, що користувалися значною автономією. Конституція проголосила демократичні права громадян, свободу слова, друку, зборів, спілок, надала права для діяльності різноманітним організаціям.

Конституція ввела у Німеччині загальне виборче право і громадянські свободи. Німеччина проголошувалася федеративною республікою з сильною президентською владою, але відповідальним перед рейхстагом урядом. Фрідріха Еберта було обрано першим президентом. Другим і останнім президентом Веймарської республіки став в 1925 р. генерал-фельдмаршал Гінденбург.

Веймарська республіка була однією з найдемократичніших у світі на той час

За 14 років свого існування Веймарська республіка переживала неодноразові соціально-політичні кризи:

а) березень 1920 р. — спроби державного перевороту під керівництвом юнкера Каппа і генерала Людендорфа;

б) жовтень 1923 р.- — виступ «пролетарських сотень» КПН у Гамбурзі на чолі з Ернстом Тельмана;

в) листопад 1923 р. — фашистський путч («пивний путч») у Мюнхені

г) Крім політичних негараздів молодій республіці довелося долати і економічну кризу спричинену вимогами країн Антанти сплачувати неймовірні репарації. Спроба Франції і Бельгії шляхом окупації Рура – промислового серця Німеччини – який давав 70% вугілля і 50% сталі, ще більш погіршило ситуацію. У Німеччині почалася небачена гіперінфляція: у середині 1922 р. долар коштував 10 марок, то через рік 1млн марок. Півтори сотні друкарських фабрик не встигали друкувати гроші і нові нулі на банкнотах домальовували у банках. Для отримання заробітної платні робітникам доводилося брати корзини. Ціни у магазинах мінялися щогодини. Але завдяки гіперінфляції держава позбулася всіх воєнних боргів, а підприємці отримали фактично безпроцентні кредити. Значно знизилася заробітна плата – вона складала 40% від довоєнної. Безробіття сягнуло 6 млн. чол.

3. Встановлення нацистської диктатури в Німеччині.

Гострою залишалася проблема сплати Німеччиною репарацій країнам-переможницям. Світова економічна криза 1929—1933 рр. призвела до того, що країна не змогла виконати план Дауеса. Для полегшення сплати репарацій було прийнято план Юнга. До 1929 р. Німеччина отримала 11 млрд доларів кредитів, що дало змогу відновити довоєнні економічні показники. Головне, за ці роки в економіці Німеччини сталися якісні зміни: відбулась докорінна модернізація виробництва, підприєництво охопило широкі верстви населення, Німеччина посіла перші позиції в автомобільній, авіаційній і хімічній промисловості. Заробітна плата зросла на 60%. На 1929 р. німецька економіка давала 10% світового виробництва і 12% світової торгівлі. Проте показники могли б бути значно кращими, як би не виплати репарацій, що складали 2,5 млрд марок на рік. Для їх виплат запроваджувалися високі податки (у 2 рази перевищували довоєнні) як прямі, так і опосередковані, зокрема на пиво.

Умови, що склалися наприкінці 1920-х — на початку 1930-х рр., сприяли активізації діяльності фашистської партії НСДАП на чолі з А. Гітлером. Власники великого промислового і фінансового капіталу Німеччини, побоюючись приходу до влади «лівих» партій, зробили ставку саме на нацистів. На відміну від Франції, ліві політичні партії Веймарської республіки не змогли створити коаліцію антифашистських сил. Тому в Німеччині, так само, як і в Італії, фашисти прийшли до влади. На виборах у рейхстаг у липні 1932 р. Націонал-соціалістська партія отримала 230 депутатських місць з 601 (на виборах в листопаді 1932 р. – 196 з 584). 30 січня 1933 р. рейхсканцлером став голова цієї партії А. Гітлер, що знаменувало собою кінець Веймарської республіки.

В історії Німеччини, як і Європи загалом, відкрилася трагічна сто­рінка. До влади прийшли фашисти на чолі з А. Гітлером. Прихід фашистів до влади був неминучим, бо демократичні сили країни залишалися роз'єднаними.

Робота над уривком роману «Три товариша» Е. М. Ремарка.

Еріх Марія Ремарк. Уривок з роману «Три товариша».

«...На сцені стояв коренастий, приземистий чо­ловік, у якого був низький, гучний голос, добре чут­ний у самих далеких куточках залу. Це був голос, який переконував вже сам по собі, навіть якщо не вслухо­вуватись в те, що він говорив. Та й говорив він речі легко зрозумілі. Тримався вільно, розходжував по сцені, розмахуючи руками. Відпиваючи час від часу зі стакану, завмирав й, повернувшись обличчям до пуб­ліки, голосом, що різко змінювався, одну за одною кидав гострі фрази — відомі всім істини про нужду, про голод, про безробіття, і тоді голос його наростав, доходячи до крайнього, громового пафосу при словах: «Так далі жити не можна! Зміни необхідні!»

Публіка виражала гучне схвалення, вона аплоду­вала й кричала так, нібито ці зміни вже настали. Чо­ловік на сцені чекав, його обличчя блищало від поту. А потім міцним, незаперечним потоком зі сцени по­лилися обіцянки, це була справжня злива обіцянок, що захопи­ла кожного: це була лотерея, в якій на ко­жен квиток припадав головний виграш, у якій кожен міг безпе­решкодно здобути й особисті права, й осо­бисту помсту, й осо­бисте щастя.

Я розглядав слу­хачів. То були люди різних професій — бухгалтери, дрібні ремісники, чиновни­ки, велика кількість робітників й безліч жінок. Але не дивля­чись на те, що їх об­личчя були різно­манітні, на них були однаково відсутні ви­рази й однаково мляві погляди, спрямовані в туманну далеч; в цих поглядах була порожнеча.

Чоловік на сцені знав усе, у нього на кожне пи­тання була відповідь, на кожен симптом малися ліки. Було приємно довіритися йому. Було приємно знати, що є хтось, хто думає про тебе. Було приємно йому Вірити».

— Чому люди слухали цього чоловіка?

— Хто були його слухачі?

— Який шлях виходу з кризи бачили ці люди?

Висновок:

Слухали тому, що хотіли вірити. Багатьом німцям зда­валося, що подолати еконо­мічну і політичну кризу в країні можливо лише за на­явності «сильної руки», вож­дя, який би сам вирішив всі болючі питання. І такою по­статтю в Німеччині став Адольф Гітлер.

Доповідь студента

Слухаємо доповідь про А. Гітлера студента, а решта студентів у цей час виконує завдання 2 і викреслює варіанти відповідей, що не є фактами біографії А. Гітлера

Викресліть варіанти відповідей, що не є фактами біографії А.Гітлера.

1. Народився в:                    а) 1889 р.;                           б) 1869 р.

2. Народився у сім'ї:           а) митника;                       б) банк

3. Покинувши школу у 16 років, Адольф:

а) вступив до академії;     б) нічим не займав­ся.

4. Мріяв стати:                а) військовим;                       б) художни­ком.

5. Юність провів у:           а) Берліні;                             б) Відні.

6. Першу світову війну закінчив:

а) підполковником;              б) єфрейтором.

7. Після війни вступив до партії:

а) на­ціоналістичної;              б) нацистської.

8. У 1923р. здійснивши спробу захопи­ти владу в Баварії, Гітлер:

а) був засуджений;      б) продовжував боротьбу за владу.

9. У в'язниці написав частину книги:

а) «Доктрина фашизму»;

б) «Майн кампф» («Моя боротьба).

Асоціативний кущ

Що спричинило прихід до влади фашистів

Ідеологія партії спиралася на чотири підвалини – націоналізм, расизм, антисемітизм, антикомунізм. На відміну від фашистів, нацисти наголошували не на державі, а на нації.

• панівне становище Німеччини в континентальній Європі;

• возз'єднання всіх народів, що розмовляють німецькою мо­вою, в межах німецького рейху;

• розширення німецьких колоніальних володінь.

Закінчилося це вста­новленням тоталітарної диктатури, фізичною розправою з політич­ними опонентами, розв'язанням світової війни, винищенням цілих народів, а згодом – трагедією самого німецького народу.

Подивіться  уривок фільму «Прихід до влади та їх політика»

 Колективна робота за завданням.

Аналізуючи фільм і текст роздавального матеріалу, відповісти на запитання:

1. Як Гітлерові вдалося прийти до влади?

2. Які політичні сили його підтримали?

3. У чому суть нацистського режиму?

4. Як ви розумієте вислів

«Спочатку вони прийшли за євреями »

    «Світ занадто небезпечний, щоб у ньому жити, - і не з вини тих, що творять зло, а через тих, хто стоїть поруч і нічого не робить»

5. Які землі були приєднані до Німеччини?

4. Економічна, соціальна та ідеологічна політика гітлерівського режиму.

Після приходу до влади Гітлера в країні сформувався культ особи «вождя» — «фюрера». Було ліквідовано Веймарську конституцію, і Гітлерові довічно присвоєно звання «фюрер»; він також був рейхсканцлером і головою нацистської партії. Принцип поділу влади, що лежав в основі Веймарської республіки, було відкинуто, законодавчі функції передано урядові. Гітлеру ж передали повноваження президента Гінденбурга, який помер 1934 р. Так уся повнота влади в Німеччині опинилася в руках Гітлера. Було проведено адміністративну реформу, що ліквідувала земельні парламенти та органи місцевого самоврядування. Влада на всіх рівнях переходила в руки не виборних, а призначуваних згори чиновників.

Запроваджувався всеосяжний контроль держави за життям суспільства і кожної людини. «Усе в державі і нічого поза державою», — ці слова Муссоліні є сутністю фашистського режиму.

• Вводилися єдина ідеологія,
• однопартійна система,
• заборонялася діяльність опозиційних політичних партій — соціал-демократичної, комуністичної.
• Усе населення було залучене до фашистських організацій.

Терор і насильство стали головними методами здійснення внутріш­ні політики. Провідниками терору в Німеччині були гестапо (державна таємна поліція), загони СС і служба безпеки.

Економічна політики нацистів

Важливі зміни стались і в економіці Німеччини. Уряд Гітлера пішов на нечуване для мирного часу розширення державного регулювання господарського життя, спершу — з метою виходу з кризи.

На кошти держави було розгорнуто будівництво загальнонаціональної мережі швидкісних автострад, що дозволило відразу різко скоротити кількість безробітних і пожвавити будівельну індустрію. Перегодом основну увагу було приділено прискореному розвиткові військової промисловості. Військові витрати збільшилися з 620 млн до 15,5 млрд рейхсмарок у 1933-1938 рр. З метою стимулювання економічного зростання вводилися податкові пільги. З одночасним зростанням витрат і зниженням податків виник дефіцит бюджету, що покривався випуском паперових грошей. Щоб не допустити знецінення їх та зростання цін, уряд запровадив контроль над цінами і зарплатою та почав поступовий перехід до карткової системи розподілу. Це збільшило масштаби державного регулювання економіки.

Особливістю економіки нацистської Німеччини було пряме адміністративне регулювання господарства державою. Для цього всіх підприємців було об’єднано в галузеві картелі та підпорядковано імперському міністрові господарства. Коли 1936 р. було прийнято чотирирічний план розвитку військової промисловості, уповноваженим із реалізації цього плану призначили Г.Герінга. Створене ним відомство взяло під контроль усю економіку країни. Держава стала безпосереднім володарем бага­тьох підприємств, що були конфісковані головно у євреїв під час "аріїзації" промисловості. Так, на заводах державного концерну "Герман Герінг" було зайнято 600 тис. працівників і виплавлялося 7,29 млн т сталі.

Фашистська держава встановила також контроль над ринком робочої сили і трудовими відносинами. У роки Веймарської республіки останні будувалися на визнанні протиріччя інтересів робітників і роботодавців, яке мало вирішуватися через тарифні погодження між організаціями, що репрезентували інтереси кожної зі сторін. Для нацистів такий підхід був неприпустимим у принципі. Трудові відносини вони намагалися побудувати на основі своїх ідей про перевагу національних інтересів і вважали можливою гармонію між працею і капіталом під наглядом держави. У нацистській Німеччині було ліквідовано профспілки, а замість них утворено Німецький робітничий фронт, що включав робітників і роботодавців. Керівники підприємств ставали "вождями трудового колективу", а контроль над трудовими відносинами перейшов до спеціальних "опі­кунів праці", призначуваних урядом. Контроль над заробітною платою було доповнено введенням загальної трудової повинності.

Під жорсткий державний контроль у нацистській Німеччині було взято і зовнішню торгівлю. Метою її регулювання було прагнення зменшити залежність країни від імпорту. Відповідно вживалися заходи з розвитку тих галузей промисловості, які заступали імпорт: синтетичний бензин, каучук. Усе це також диктувалося загальною військовою підготовкою нацистів та було розраховано на нейтралізацію можливої, на випадок війни, блокади Німеччини.

До початку Другої світової війни економіка Німеччини кардинально змінилася. За збереження приватної власності було суттєво обмежено свободу підприємництва. Ринок товарів і послуг, ринок праці заступила державна регламентація. Практично перестала функціонувати ринкова економіка. Весь комплекс цих заходів прискорив вихід Німеччини з кризи. У 1935 р. вона досягла докризового рівня виробництва, а до 1939 р. значно перевищувала його. Скоротилося безробіття: 1933 р. воно складало 6 млн осіб, 1934 р. — 3 млн., 1936 р. – було майже ліквідоване. Але в самому виході з кризи не було нічого феноменального, бо з 1933 р. всі країни Заходу вступили в смугу економічного пожвавлення. Слід мати на увазі, що більш високі темпи відновлення в Німеччині були значною мірою зумовлені мілітаризацією її економіки. Ціною цих успіхів стала повна ліквідація прав і свобод громадян, створена в країні атмосфера примусового однодумства, шовіністичного розгулу і загальної підозріливості.

• Ліквідувалися старі профспілки. Було створено Німецький трудовий фронт, який примусово об'єднав власників, робітників та службовців підприємств.
• Зовнішня політика Німеччини була спрямована на ліквідацію договорів Версальсько-Вашингтонської системи з метою захоплення їх колоній.
• У 1936 р. укладено «Антикомінтернівський пакт» Італією та Німеччиною для боротьби з комунізмом.
• Антисємітизм був державною політикою Німеччини. Євреї були позбавлені громадянських прав, з 1939 р. почалися масові єврейські громи.
• Важливе місце в ідеології та практиці нацизму займав расизм. Німці (арійці) проголошувалися найвищою расою. Національна перевага була за обґрунтування для знищення євреїв та інших не арійських народів.

Нацистська диктатура в Німеччині ліквідувала демократичні права і свободи громадян, запровадила диктатуру однієї партії, встановила контроль над усіма сферами соціально-економічного спільно-політичного життя країни. Німеччина цілеспрямовано удавалася до нової світової війни за перерозподіл сфер впливу.

Життя у нацистській Німеччині сильно відрізнялося від тих омріяних картин, що були створені пропагандою. Насилля стало масовим. Тільки до початку 1935 р. було вбито більш як 4200 противників нацизму, заарештовано 515 тис. осіб. До початку 1939 р. в ув’язненні знаходилося більш як 300 тис. душ. Сотні тисяч німців емігрували, в тому числі цвіт творчої інтелігенції — фізик Альберт Ейнштейн, письменники Томас і Генріх Манни, Ліон Фейхтвангер, Бертольд Брехт, композитори Ган Уйснер, Отто Клемперер, Пауль Гіндеміт.

Антисемітизм став офіційною політикою фашистської держави (на 1933 р. в Німеччині проживало близько 500 тис. євреїв). Важливою складовою ідеологічної платформи нацизму був ра­сизм. Він виявлявся в тому, що Гітлер уважав нації нерівноцінними: буцімто є вищі, а є нижчі. Німці найвища арійська нація, яка повинна встановити "новий світовий порядок". На підтвер­дження цієї тези Гітлер розробив расову теорію, що розглядала істо­рію людства як боротьбу між расами. Особливий наголос у цій теорії робився на антисемітизмі. Євреїв звинуватили в усіх негараздах, що відбувались у світі та країні. Перша світова війна, революція, еконо­мічна криза, інфляція, зростання цін, безробіття тощо приписува­лись інтригам євреїв. Нацисти знищили більш як 6 млн. євреїв із 10 млн., що проживали на Європейському континенті.

Вже з весни 1933 р. почався організований владою бойкот усіх установ, що належали євреям. У 1935 р. було прийнято серію законів, що позбавили євреїв німецького громадянства та заборонили їм обіймати посади в державному апараті («Нюрберзькі закони»). Змішані шлюби заборонялися. З 1939 р. євреїв почали виселяти у спеціально відведені будинки і квартали (гетто). Їм не дозволяли з’являтись у громадських місцях, удаватися до багатьох видів ді­яльності, во­ни були зобов’язані постійно носити на одязі нашиту жовту шестикутну зірку. Проти ночі з 9 на 10 листопада 1938 р. влада організувала єврейський погром ("кришталеву ніч", коли було розбито й розграбовано єврейські крамниці, аптеки і т.ін.), жертвами якого стали десятки тисяч осіб. Так було підготовлено ґрунт для винищення євреїв в окупованих Німеччиною в роки війни країнах. 6 млн євреїв стали жертвою расового безумства нацистів.

НСДАП доступилася до влади в Німеччині 1933 р. і відразу почала втілювати в життя свої маніакальні ідеї.

Крім євреїв расової дискримінації, починаючи з 1935 р. були піддані і цигани (у Німеччині їх проживало близько 22 тис. чол.). Вони мали бути винищені як представники «нищої» раси.

Нацизм прагнув установити контроль і над свідомістю людей. Засоби масової інформації — друк, радіо — залежали від міністра пропаганди Й.Геббельса. Його відомство було поставлено на службу нацизмові: художники, поети, композитори мусили прославляти Гітлера, оспівувати переваги арійської раси і нових порядків. Велич Німеччини мали уособлювати циклопічні споруди.

Контроль над масовою свідомістю здійснювався і через тотальне охоплення населення нацистськими організаціями і по­літичними кампаніями. Німецький трудовий фронт об’єднував 23 млн осіб, до молодіжної організації "Гітлер-югенд" належало понад 8 млн. Членство в них було обов’язковим. Крім того, існували різні націонал-соціалістські союзи, що об’єднували людей за професіями, нахилами, захопленнями тощо. Всі вони мусили відвідувати мітинги і збори, брати участь у масових заходах. Ухилення від усього цього було доказом незгоди і дозволяло цілеспрямовано боротися з його проявами.

IV. Закріплення вивченого матеріалу:

1. Які причини і наслідки Листопадової революції 1918 р.?

2. Чому комуністи не змогли взяти владу під час революційних подій 1918-1919 рр.?

3. На яких засадах було створено Веймарську республіку? З’ясуйте слабкі риси Веймарської республіки.

4. Які причини виникнення фашизму в Німеччині?

5. Які наслідки економічної кризи 30-х рр. для Німеччини?

6. З’ясуйте етапи приходу нацистів до влади. Які чинники сприяли цьому процесові?

7. Дайте характеристику нацистського режиму в Німеччині.

8. Як можна оцінити економічну політику нацистів?

9. Яку мету переслідували нацисти у своїй внутрішній політиці?

10. Дайте морально-правову оцінку методам, що їх використовували нацисти для досягнення своєї мети.

11. Чому расизм став однією з основ нацизму?

V. Підсумки:

.

VI.   Домашнє завдання (Слайд 24).

Конспект

Повторити §15, §21

Підготуватись до контрольної роботи по темі «Провідні держави світу  в 20 - 30-х рр. ХХ ст.»

Додатки

 Еріх Марія Ремарк. Уривок з роману «Три товариша».

«...На сцені стояв коренастий, приземистий чо­ловік, у якого був низький, гучний голос, добре чут­ний у самих далеких куточках залу. Це був голос, який переконував вже сам по собі, навіть якщо не вслухо­вуватись в те, що він говорив. Та й говорив він речі легко зрозумілі. Тримався вільно, розходжував по сцені, розмахуючи руками. Відпиваючи час від часу зі стакану, завмирав й, повернувшись обличчям до пуб­ліки, голосом, що різко змінювався, одну за одною кидав гострі фрази — відомі всім істини про нужду, про голод, про безробіття, і тоді голос його наростав, доходячи до крайнього, громового пафосу при словах: «Так далі жити не можна! Зміни необхідні!»

Публіка виражала гучне схвалення, вона аплоду­вала й кричала так, нібито ці зміни вже настали. Чо­ловік на сцені чекав, його обличчя блищало від поту. А потім міцним, незаперечним потоком зі сцени по­лилися обіцянки, це була справжня злива обіцянок, що захопи­ла кожного: це була лотерея, в якій на ко­жен квиток припадав головний виграш, у якій кожен міг безпе­решкодно здобути й особисті права, й осо­бисту помсту, й осо­бисте щастя.

Я розглядав слу­хачів. То були люди різних професій — бухгалтери, дрібні ремісники, чиновни­ки, велика кількість робітників й безліч жінок. Але не дивля­чись на те, що їх об­личчя були різно­манітні, на них були однаково відсутні ви­рази й однаково мляві погляди, спрямовані в туманну далеч; в цих поглядах була порожнеча.

Чоловік на сцені знав усе, у нього на кожне пи­тання була відповідь, на кожен симптом малися ліки. Було приємно довіритися йому. Було приємно знати, що є хтось, хто думає про тебе. Було приємно йому Вірити».

— Чому люди слухали цього чоловіка?

— Хто були його слухачі?

— Який шлях виходу з кризи бачили ці люди?

Висновок:

Слухали тому, що хотіли вірити. Багатьом німцям зда­валося, що подолати еконо­мічну і політичну кризу в країні можливо лише за на­явності «сильної руки», вож­дя, який би сам вирішив всі болючі питання. І такою по­статтю в Німеччині став Адольф Гітлер.

Завдання

Викресліть варіанти відповідей, що не є фактами біографії А.Гітлера.

1. Народився в:                    а) 1889 р.;                           б) 1869 р.

2. Народився у сім'ї:           а) митника;                       б) банк

3. Покинувши школу у 16 років, Адольф:

а) вступив до академії;

б) нічим не займав­ся.

4. Мріяв стати:                а) військовим;                       б) художни­ком.

5. Юність провів у:           а) Берліні;                             б) Відні.

6. Першу світову війну закінчив:

а) підполковником;

б) єфрейтором.

7. Після війни вступив до партії:

а) на­ціоналістичної;

б) нацистської.

8. У 1923р. здійснивши спробу захопи­ти владу в Баварії, Гітлер:

а) був засуджений;

б) продовжував боротьбу за владу.

9. У в'язниці написав частину книги:

а) «Доктрина фашизму»;

б) «Майн кампф» («Моя боротьба).

Документи, матеріали

Із розмови Еберта з заступником начальника генерального штабу Гренером

9 листопада 1918 р.

Гренер: "Чи має уряд намір охороняти Німеччину від анархії та відновити порядок?"

Еберт: "Так, має намір".

Г. — У такому разі верховне командування підтримуватиме дисципліну в армії та мирно відведе її на батьківщину.

Е. — Як ставиться верховне командування до солдатських рад?

Г. — Віддано накази ставитися до них дружньо.

Е. — На що очікує верховне командування від уряду?

Г. — Верховне командування очікує, що уряд співробітничатиме з офіцерським корпусом у придушенні більшовизму і в підтриманні дисципліни в армії.

Е. — Чи збереже фельдмаршал (Гінденбург) командування?

Г. — Так.

Е. — Передайте фельдмаршалові подяку уряду.

Питання до документа

До яких наслідків привела ця розмова?

Задача з німецького підручника математики для середніх шкіл. 1939 р.

"Юнкерс" вилетів з вантажем 12 дюжин бомб, кожна вагою 10 кг. Літак тримає курс на Варшаву, центр світового єврейства. Він бомбардує це місто. В разі вильоту з повним бомбовим навантаженням і повними бензобаками, що містять 1500 кг пального, .літак важить 8 т. Із поверненням літака з його хрестового походу він усе ще має 230 кг пального. Яка власна вага літака?"

Запитання до документа

1. Яка ваша думка щодо задачі?

2. З чим пов’язана її поява в шкільному підручнику?

3. Яку роль відігравала пропаганда у становленні та утвердженні тоталітарних режимів?

4. Які ідеологічні штампи були закладені в задачі?

Веймарська конституція. 11 серпня 1919 р.

(Витяг)

… Стаття 20. Рейхстаг складається з депутатів німецького народу.

Стаття 21. Депутати є представниками всього народу. Вони підкоряються тільки своїй совісті та не зв’язані мандатами.

Стаття 22. Депутати обираються загальною, рівною, прямою й таємною подачею голосів на засадах пропорційного представництва,  чоловіками і жінками,  які досягли 20-річного віку.

Стаття 23. Рейхстаг обирається на 4 роки.

Стаття 41. Президент імперії обирається всім німецьким народом. Може бути обраний кожний німець,  якому виповнилося 35 років.

Стаття 43. Президент імперії обирається на 7 років. Переобрання можливе ...

Стаття 109. Всі німці рівні перед законом. Чоловіки і жінки мають у принципі однакові права і несуть однакові обов’язки. Публічно-правові привілеї та обмеження, зумовлені народженням або станом, підлягають скасуванню.

Стаття 114. Свобода особистості є недоторканною.

Стаття 115. Житло кожного німця є його вільним сховищем. Воно недоторканне.

Стаття 118. Кожний німець має право в межах загальних законів вільно висловлювати свої думки усно, у пресі, засобами зображення або інакше. У цьому праві його не повинні стримувати жодні відносини у праці або службі, і ніхто не має права завдавати йому збитків за те, що він користується цим правом. Цензура не допускається.

Стаття 123. Усі німці мають право збиратися мирно та без зброї, не роблячи попередньої заяви й не питаючи особливого дозволу.

Стаття 124. Усі німці мають право утворювати союзи або спілки в цілях, що не суперечать кримінальним законам. Це право не може наражатися на обмеження заходами примусового характеру.

Стаття 125. Гарантуються свобода й таємниця виборів.

Стаття 153. Власність забезпечується конституцією.

Питання до документа

Доведіть, що Веймарська конституція мала демократичний характер.

Висловлювання Гітлера після поразки "пивного путчу" (1923 р.)

"…Якщо я знову вдамся до політики, то це буде нова по­літика. На зміну тому, щоб завойовувати владу за допомогою зброї, ми, на зло депутатам-католикам і марксистам, сунемо ніс у рейхстаг. Щоправда, потрібно буде більше часу, щоб їх переголосувати, ніж на те, щоб їх перестріляти… Але їхня власна конституція приведе нас до успіху. Кожна легальна процедура триває довго…, але рано чи пізно ми завоюємо біль­шість, а отже, і Німеччину".

Запитання до документа

1. Чому нацисти зневажали демократичні процедури, а водночас використовували їх для захоплення влади?

2. Які положення Веймарської конституції сприяли здійсненню планів нацистів?

Таб.1

ПОЛІТИЧНА БОРОТЬБА В РОКИ РЕВОЛЮЦІЇ

Таб.2