Новела «Камінний хрест» - психологічне розкриття теми еміграції. Ідея нерозривної єдності Івана Дідуха з рідною землею.

Про матеріал
Новела «Камінний хрест» - психологічне розкриття теми еміграції. Ідея нерозривної єдності Івана Дідуха з рідною землею.
Перегляд файлу

 ТЕМА. Новела «Камінний хрест» -

               психологічне розкриття теми

             еміграції. Ідея нерозривної єдності

             Івана Дідуха  з рідною землею.

 

МЕТА: розкрити ідейно-художній зміст новели «Камінний

                хрест», схарактеризувати образ головного героя –

                Івана Дідуха, розкрити символічні образи; розвивати

                вміння учнів висловлювати своїх думки з приводу

                прочитаного; формувати в учнів внутрішнє переконання

                в тому, що людина по-справжньому буває щасливою

                тільки на своїй землі.

 

 ТИП УРОКУ: урок сприймання і засвоєння нових знань.

 

ОБЛАДНАННЯ: портрет В.Стефаника,  репродукція картини

                                         В.Касіяна «На Краківському вокзалі», фото

                                        «Камінний хрест», поставлений С.Дідухом,

                                         пісня на слова Б.Лепкого «Чуєш, брате мій»,

                                         мультимедійний  проектор.

 

                                                           Можна все на світі вибирати, сину,

                                                           Вибрати не можна тільки Батьківщину.

                                                                                        В.Симоненко

 

                                           ХІД  УРОКУ

 

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

( Звучить пісня Б.Лепкого «Чуєш, брате мій»)

  Слово вчителя.

  • Здається, й камяне серце здригнеться, коли почує цю пісню. Стільки в ній невимовного болю, глибокого відчаю. Чому так печально звучить журавлине курликання?
  • Ця пісня болю й муки прозвучала не випадково. Бо не тільки птахи покидають рідну землю – недоля жене з отчого краю і людей. І.Франко у циклі «До Бразилії» писав:

                                    Коли почуєш, як в тиші нічній

                                    Залізним шляхом стугонять вагони,

                                     А в них гуде, шумить, пищить, мов рій,

                                    Дитячий плач, жіночі скорбні стони,

                                    Важке зітхання і гіркий проклін,

                                    Тужливий спів, дівочії дисканти,

                                    То не питай: Сей поїзд – відки він?

                                    Кого везе? Куди? Кому вздогін?

                                                        Се  - емігранти.

                                      Коли побачиш – на пероні десь

                                      Людей, мов оселедців тих, набито.

                                      Жінок худих, блідих, аж серце рвесь,

                                      Зів ялих, мов побите градом жито,

                                      Мужчин понурих і дітей дрібних

                                      І купою брудні, старії фанти

                                      Навалені під ними і при них,

                                       На лицях слід терпінь, надій марних.

                                                           Се – емігранти.

  Тема першої (бо відтак були і друга, і третя, а нині триває четверта) хвилі еміграції піднімалися й іншими авторами, але ніхто не осягнув її настільки глибоко, як Василь Стефаник.

 

ІІІ.Оголошення теми, мотивація навчальної діяльності.

 Слово вчителя.

  • Біль розлуки з рідною землею описав він у новелі «Камінний хрест». Починаючи роботу з текстом новели, поставимо перед собою мету.

                       Задумаймось над долею важкою,

                        Що гнала цих людей в далекий край,

                        Відчуймо біль Стефаника героїв

                        І зрозуміймо, де насправді рай.

 

І\/. Опрацювання навчального матеріалу.

   1.Слово вчителя.

  • До Русова, батьківщини Василя Стефаника, як і до інших духовних центрів нашої землі, ідуть літературні паломники з усієї України, з цілого світу. Припадають до зболеного Стефаникового слова і п’ють цілющу воду зі Стефаникової криниці – тієї, що й досі стоїть у його затишному обійсті. Звідти, де стоїть оселя письменника, видно, мов на долоні, все село. А на горбі, вдалині, бовваніє камінний хрест, - той, який дав назву одній з кращих новел Василя Стефаника.

               «Камінний хрест» - єдиний відгук Стефаникового серця на трагічні для

        українського народу події, що відбувалися в його краї наприкінці ХІХ – початку ХХ         століття. Але який?..

      2.Запитання.

     - Які почуття переживали ви під час читання новели «Камінний хрест»? Що вас найбільше вразило?

     3.Історія написання новели.

   Ця новела має  свою історію написання.

Навчаючись у Кракові (1897 – 1900), Василю Стефанику доводилося спостерігати, як мандрують у світи його земляки-емігранти. Враження було гнітюче, розпачливе: «Еміграція! Я бачив і ще бачив тут, на двірці, тоту еміграцію. Гонить їх голод з дому за світові води…море сліз, ціле пекло муки!..»

    Темні селяни, які ніколи раніше не були за межами свого повіту, тяжко орієнтувалися у чужому краю, ставали жертвами обману, шахрайства, не вміли себе обстояти. Ситуація ускладнювалася тим, що емігрантами були переважно заможні господарі, які в селі мали повагу й авторитет, а тут, у безнадійному чеканні, їх принижували, вважали «бидлом», не мали за людей.

   Новела була написана в лютому 1899 року. Сам письменник дуже любив цей твір. Саме в цьому творі він найбільше порушує питання еміграції.

 - Як ви вважаєте, чи легкою була дорога перших емігрантів?

  Ось про що В.Стефаник пише О.Кобилянській у 1899 році після побаченого на Краківському вокзалі.

  « Нині досвіта на двірці краківськім було душ 800 емігрантів… Насамперед виділи би-сте сотки синіх, спечених губів, потім кололи би Вас у серце ріжнобірні очі дівочі – попідпухали, як коли би синявою водичкою намокли. Далі виділи би-сте тисячі брудних висохлих ярочків по лицях від сліз, а далі чули би-сте захриплий голос бесіди руської… чули би-сте, як багато маленьких чобіток гримає по камінню, - се перші чобітки у хлопців і дівчаток; йдуть, говорять «очима» і оглядаються все на чобітки, що ніколи не мали.

  Потім ще виділи би-сте, як мами бігають з плачем за пропавшими дітьми, як пани штурхають, як вони ридають. Виділи би-сте, як вони сідають до вагонів, як силоміць пхають бабів і замикають у возах, сидя під самим верхом, бо насподі пакунки. Поїзд рушає, жінки і чоловіки чіпляються его, поліція і жандарми відкидають їх, як галушки, а вікна в поїзді розпадаються і кавалками спадають на пероні. На пероні лишаються жінки без чоловіків, діти самі без родичів і чоловіки без жінок. Шалений плач, ламання рук і прокльони».

 

        4.Обговорення репродукції картини В.Касіяна «На Краківському вокзалі. 1899р.»

    Запитання

  • Що спільного в картині й цьому листі? (Опис зовнішності дітей і дорослих; обстановку, про яку йдеться в листі, ніби скопійовано на полотно).
  • Що ви бачите на другому плані картини? (В одній із постатей людей можна пізнати самого Стефаника. Його охопив біль, на обличчі – відчай і співчуття. В.Стефаник розуміє безвихідь. У якій опинилися люди, але нічим не може їм зарадити).

 

         5. Слово вчителя.

   Новелу написано на основі реальних подій. Прообразом Івана Дідуха була реальна особа – рухівський селянин Стефан Дідух, який дійсно виїхав до Канади і листувався з письменником. Через 36 років після написання новели Стефаник у листі до онука Дідуха писав: «Зараз по їх від’їзді я написав оповідання «Камінний хрест», де є дослівні думки Вашого небіжчика діда майже в дослівнім наведенню. Це, так сказати, мій довг, сплачений Вашому дідові в українській літературі, він, же, ваш дідусь, мав у моїй молодості великий вплив…» Письменник замінив ім’я Стефан на більш поширене Іван, а камінне поле підмінив більш виразним полем безплідного горба.

 Документальні дані свідчать, що Стефан Дідух приїхав до Канади навесні 1899 року і прожив там 12 років, Але туга за рідним краєм не минула. Помер він 29 січня 1911 року. Тіло його поховали на чужині, а душа залишилася в Україні, біля отого камінного хреста.

      6. Повідомлення учня.

     - Які були причини  еміграції українців? (Розповідь учня). Що про еміграцію знаєте з уроків історії України?

 

     7. Робота з текстом новели Камінний хрест».

    Бесіда.

       *  В експозиційному першому розділі відразу показано, як людське життя Івана плине одним потоком з життям худоби. Чому письменник параллельно показує коня й Івана?

  Ця каторжна робота виглядала покаранням «за якусь провину». Такою згадкою, а ще художньою подробицею – будяком, забитим у порепану Іванову п’яту, нагадано: виконується Божа кара. «В поті лиця твого їстимеш хліб свій, доки не вернешся в землю… Терня й будяки буде вона тобі родити»,- казав Адамові Господь при вигнанні з раю. Вже тут уведена магістральна тема єдності людини й довкілля, світу.

  • Знайдіть місця в тексті, де показано любов Івана Дідуха до своєї землі, до того піщаного горба.
  • Чому Дідуха звали в селі Переломаним?
  • Що ви дізналися про минуле Івана?
  • Яким у новелі постає горб? Гнітючий цей образ чи світлий?
  • Чому Іван не дозволяв на горбі працювати дітям і жінці?
  • Чому Іван «спросив усе село»? Які його переповнюють почуття?
  • Знайдіть символічні образи на початку ІІ частини. Який стан душі Івана?
  • Що стало причиною еміграції Дідуха та його земляків? Чи вірить він, що на чужині знайде щастя?
  • Чим для Івана Дідуха є розлука з рідною землею?Які слова ІІІ частини передають трагізм становища?
  • Що переважало в Іванові – любов до рідного краю чи любов до дітей? Чи можемо за це ми його осуджувати?
  • Як виявляється характер українського селянина в досить дивному, на перший погляд, проханні до односельців найняти службу за цілу сім’ю Дідухів?
  • За що люди шанують Івана?
  • Чому горб, на якому «вік свій збув», такий дорогий селянинові?

  (Іван Дідух увібрав у себе характер і мораль свого народу-хлібороба, його мудрість і почуттєвість. Кожне його слово – як важка сльоза, сповнена ніжної любові до рідної землі і нестерпного болю через необхідність розлуки з нею у камінний хрест – символ його чесного трудового життя, він вкладає все найдорожче, що мав, а може, й власне серце).

  • Про що розмовляють селяни? Що їх хвилює?
  • Прочитайте останній абзац \/ частини. Як письменник передає душевний стан героїв?
  • Яке враження справляє танець Дідуха на односельців? Пригадайте твори українських письменників, у яких танець передає психологічне напруження героїв?( Танець Чіпки в шинку з твору «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»; танець Анни й Михайла з твору «Украдене щастя» Івана Франка; танець Івана Палійчука з твору «Тіні забутих предків» М.Коцюбинського) ( Танець Івана Дідуха – символ трагізму й розпачу прощання з рідним краєм).
  • Як ви розумієте образ-символ камінного хреста?

  Іван Дідух залишив на полі, рясно политому його потом, пам’ятник по собі і своїй дружині. Йому ніби легшее від того: не зникне безслідно, не розвіється, як лист по полю; пам'ять про нього залишиться на рідній землі. Камінний хрест переростає в образ-символ, що уособлює важку долю народу-трудівника. Він – пам'ятник тисячам українських селян, які так і не повернулися додому, засіваючи своїми кістьми чужі землі.

 

8. Слово вчителя про оцінку новели.

  Новела «Камінний хрест» відразу одержала високу оцінку з боку критиків.

   Новеллою захоплювалась О.Кобилянська. «Страшно сильно пишете Ви, - ділилася своїми враженнями від прочитаного.- Так, якби витесуєте потужний памятник для свого народу… гірка, пориваюча, закривавлена поезія Ваша…, котру не можна забути. І все хочеться її пити…Що Вам більше про Ваш «Хрест» писати? Плакала та й вже.

  - Послухайте, як канадські емігранти відреагували на новелу «Камінний хрест», яку їм прочитав український письменник Мирослав Ірчак, перебуваючи в Канаді в 1924 році: «Читаю новелу «камінний хрест». Якби був знав, може, й не читав би. Бо плач такий в хаті, такий плач надбіг, як вітер. А тяжко дивитися, як сиві голови хиляться додолу і старечі очі плачуть. Я знаю, чого вони плачуть. Згадують себе. Вертаються в ті давні літа, як вибиралися за море по щастя. Вони свідомі того, що безслідно пропали дні юності й надій. На руках мозолі, на серці мозолі, і бідні вони. Бо для людського горя й нужди законів нема. Ні тут, ні там».

- Справді, українських емігрантів чекала невідомість, а Україна навіки втратила сотні тисяч розумних і талановитих дітей. І це була трагедія. Ви можете заперечити, що багато українців досягло на землях Америки високого рівня добробуту, значного суспільного становища. Та це лиш поодинокі випадки. А ще інший бік цього: чи були вони щасливими, як ви вважаєте?

* Що символізує образ Івана Дідуха?

Підсумок учителя.

  Образ Івана Дідуха – це образ цілого народу нашого, що хоче власним трудом заробити собі і своїй родині добробут, заквітчати врожаями рідну землю, щоб була вона не мачухою, а рідною мамою.

  Трагедія Дідуха – трагедія всього краю, що несе камінний хрест нестатків і відчаю. Та кожен емігрант, як і Дідух, знає, що чужа земля – «далека могила». Бо рветься ота невидима пуповина, якою український селянин поєднаний із своєю землею, з краєм, де народився й виріс. Саме тому треба творити щастя на своїй прабатьківській землі.

 

\/. Підсумок уроку.

  Бесіда.

  • У чому полягають причини сучасної потужної еміграції?
  • Чи є щось позитивне в цьому процесі?
  • Як повернути сучасних заробітчан в Україну?
  • Трагедія, що відбулася століття тому в хаті героя новели Василя Стефаника Івана Дідуха, у його зболеній душі, душах сотень інших галичан, спонукає нас задуматися над сенсом життя, долею України і власною. Робіть висновок самі. Я лише хочу застерегти: якщо наважитесь на вирішальний крок, робіть його розважливо, бо тільки в ріднім краї навіть дим солодкий та коханий. І немає на світі іншої України, немає іншого Дніпра, а рідна земля і в жмені мила, і кожна травинка свій корінь має. Я не хочу, щоб ви не були тими емігрантами - журавлями, які покидають рідні домівки. Частіше вдивляйтеся в небо, але ноги ваші нехай міцно тримаються рідної землі, не втрачайте зв’язку з нею – і ви будете щасливими та сильними.

 

\/І. Оцінювання.

\/ІІ. Домашнє завдання.

Прочитати новелу В.Стефаника «Марія».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                     Менська ЗОШ І-ІІІ ст. ім.Т.Г.Шевченка

 

 

 

 

                     УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

                                   10 клас

 

 

     Новела «Камінний хрест» -

  психологічне розкриття  

         теми еміграції.

    Ідея нерозривної єдності

 Івана Дідуха  з рідною землею.

 

 

                            Розробила й провела

                                                 МАЙСТРЕНКО НАТАЛІЯ

                                                            МИХАЙЛІВНА

 

 

 

 

 

 

 

                                           МЕНА-2011р.

doc
Додано
10 березня 2019
Переглядів
5753
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку