Новела О'Генрі "Останній листок" - гімн людині, котра здатна на самопожертву заради ближнього
Тема. Новела О’Генрі «Останній листок» - гімн людині, котра здатна на самопожертву заради ближнього. Урок компаративного зіставлення новел О. Генрі «Останній листок» і В. Стефаника «Кленові листки»
Мета: шляхом зіставлення творів О. Генрі і В. Стефаника визначити спільні риси, ідею, проблематику творів; з’ясувати причини їхньої актуальності; розвивати в учнів увагу, пам’ять, аналітичне мислення, зв’язне монологічне й діалогічне мовлення, уміння зіставляти, порівнювати, узагальнювати, інсценізувати, боронити власні переконання, працювати творчо; сприяти вихованню взаєморозуміння, прагнення до взаємодопомоги, почуття відповідальності за свої вчинки.
Ключові компетентності: усвідомлення цінності життя, шанобливого ставлення до мистецтва живопису.
Предметні компетентності: переказ змісту твору та його аналіз; звернення уваги на ідейний зміст: взаєморозуміння та прагнення зробити добро іншому; визначення жанрових особливостей твору; висловлення суджень про гуманізм новели.
Обладнання: портрети О. Генрі і В. Стефаника, тексти новел «Останній листок» і «Кленові листи», Прелюдія №5 для скрипки і фортепіано Д. Шостаковича.
Епіграфи:
Людина народжується не для того, щоб загинути безвісною, нікому невідомою пилинкою. Людина народжується для того, щоб залишити по собі слід вічний.
В.О.Сухомлинський
Перед розумним треба схилити голову, а перед добрим серцем стати на коліна
Й.В.Гете
Велич життя може бути виміряна величчю моменту
В.Франкл
Перебіг уроку
I. Організаційний момент.
Лунає Прелюдія №5 для скрипки і фортепіано Д. Шостаковича
II. Мотивація навчальної діяльності.
Учитель. Зазирнемо у власні душі. Що там? Чистота, натхнення, поезія? Чи зло, егоїзм, самолюбство? Вона невидима, руками її не торкнешся… Може, вона як повітря? Повітря також невидиме, але всі знають, що воно є, його навіть можна відчути, коли біжиш, коли віє вітерець. Але найголовніше в повітрі те, що без нього й кількох хвилин не проживеш.
Людська душа чимось схожа на повітря, адже її не видно, але вона виявляється в людській поведінці, у поглядах на речі й події, у тому, як людина живе, як мислить.
Душа живе в кожному з нас, дає світові добро чи зло. А якою вона має бути, людська душа? Про це йдеться в поетичних рядах Марти Кохань.
Учень. Людська душа, ти друг чи ворог?
Чи можна вірити тобі?
Чи просто пил в тобі, чи порох?
Чи радість ти? Чи ти в журбі?
Людська душа, чужа, далека,
Врятуй, молю, допоможи!
В моїй душі то сніг, то спека,
Збуди її, заворожи.
Людська душа, згадай ті думи,
Які звертаєш у світи.
Ти їх додай до мого суму
І розумінням освяти.
III. Оголошення теми й мети уроку.
Учитель. Запитання, поставлені поетесою, можна назвати простими і складними водночас. Подібні запитання ставили у всі часи у всіх куточках світу. Зверталися до них і американський письменник О. Генрі та український автор В. Стефаник. Сьогодні мі спробуємо разом із героями новел «Останній листок» і «Кленові листки» знайти на них відповіді.
(Учитель роздає учням аркуші паперу з незакінченими реченнями, які вони повинні дописати наприкінці уроку (етап рефлексії).
Незавершені речення.
– Я зрозумів (ла), що..
– На сьогоднішньому уроці я для себе зробив (ла) відкриття…
– Найбільша цінність у житті – це…
IV. Актуалізація опорних знань.
Учитель. Як сказав класик української літератури М. Стельмах, у добу великих потрясінь і тривог людське серце схоже на криницю, що очищується від мулу, і ми можемо побачити справжню ціну людяності.
Такі потрясіння спіткали героїнь новели «Останній листок» Сью і Джонсі. Давайте пригадаємо історію знайомства дівчат.
– Де відбуваються події твору? (У Грінвіч-Вілідж, невеличкому районі Нью-Йорка.)
– Які деталі в тексті вказують на великі статки молодих художниць? (Студія була розташована на горищі присадкуватого будинку; вони познайомилися за табльдотом; залізне фарбоване ліжко в кімнаті; вони мусять закінчити роботу над картиною, щоб продати її й купити продуктів…)
– Які життєві випробування випали на долю Сью і Джонсі? (Джонсі захворіла на пневмонію і втратила надію на одужання; Сью була дбайливою і співчутливою; щоб повернути віру подрузі, вона вдавалася навіть до брехні, виявляючи силу волі і «насвистуючи веселий мотивчик», старалася боротися за двох.)
Рольова гра «Будьмо знайомі».
(Учень розповідає про себе від імені персонажа твору)
Учень. Мене звуть Берман. Я сусід цих милих дівчат, живу на першому поверсі, саме під ними. Я також художник, але… доживши до своїх шістдесяти, я так і не створив картини, якою міг би пишатися. От і займався всілякою мазаниною – вивісками й рекламами.
Треба ж якось на шматок хліба заробляти. А в квартирі в мене стоїть мольберт із підрамником, на якому натягнуте полотно, що вже років 25 чекає на перші штрихи шедевра. Та… що там казати… Чи дочекається?
Можливі запитання учнів:
– Чи не виникало у вас бажання кинути свою роботу?
– Чи були ви впевнені, що задум вдасться?
– Чи не шкодуєте ви про зроблене?
Учитель. Фінал новели, як заведено, несподіваний. Його краще побачити.
Інсценізація уривку з новели.
Оповідач. Розвиднілося. Джонсі безжально звеліла підняти штору. Листок плюща був ще на своєму місці. Джонсі лежала й довго дивилася на нього.
Джонсі. Я була поганим дівчиськом. Щось примусило цей останній листок залишитися там, де він є, щоб показати, яка я була противна. Це гріх – хотіти вмерти. Тепер ти можеш дати мені трохи бульйону й молока з портвейном… Або ні, принеси спочатку дзеркало, потім обклади мене подушками – я сидітиму й дивитимусь, як ти готуєш їсти. Сью, я сподіваюсь намалювати колись Неаполітанську затоку.
(Заходить лікар)
Лікар. О, ви чудово виглядаєте. Отже, небезпека минула. Ви перемогли. Тепер харчування й догляд – більше нічого не треба.
(Сью проводить лікаря, повертається до Джонсі, обіймає її турботливо за плече)
Сью. Мені треба щось тобі розповісти, біле мишенятко. Сьогодні в лікарні від запалення легенів помер містер Берман. Він хворів лише два дні. Позавчора вранці двірник знайшов старого в його кімнаті, безпорадного від страждань. Його черевики й одяг геть промокли й були холодні, як лід. Ніхто не міг збагнути, куди він ходив такої жахливої ночі. Потім знайшли ліхтар, який ще горів, драбину, перетягнуту в інше місце, кілька розкиданих пензлів і палітру, на якій було змішано жовту й зелену фарби. А тепер подивись у вікно, люба, на останній листок плюща. Тебе не дивувало, що він жодного разу не затремтів від вітру? Ах, сонечко, це і є шедевр Бермана. Він намалював його тієї ночі, коли впав останній листок.
Обговорення епіграфа. («Велич життя може бути виміряна величчю моменту»(Віктор Франкл))
– Чи змінилася ваша думка про Бермана?
– Що ж таке шедевр? Чи вимірюється він матеріальними цінностями?
Учитель. Звернемося до оповідання В. Стефаника «Кленові листки».
– Де відбуваються події твору? (В українському селі.)
– Які деталі в тексті вказують на невеликі статки сім’ї? (Опис селянської хати, латаного одягу, думки про те, що народження четвертої дитини – це зайві витрати і клопоти.)
– Які життєві випробування випали на долю Семенка? (Семенко – найстарший син, йому 6 років, він виконує всі вказівки хворої матері: замітає в хаті, годує молодших, піклується про немовля, відносить батькові обід у поле…)
Учитель. Зачитайте уривок про найсумніші події у творі.
Учень (читає уривок). «Я гадав, що ви спали. Тато казали давати вам студеної води і булки їсти. Марія така чемна, що вона тоту булку ухватила і вкусила вже раз. Але я набив та й відібрав! Їстимете?
– Не хочу.
– Тато зсукали ще свічку та й казали, що якби ви вмирали, аби вам дати в руки й засвітити. Коли я не знаю, коли давати…
Мама подивилася великими блискучими очима на сина. Безодня смутку, увесь жаль і безсильний страх зійшлися разом в очах і разом сплодили дві білі сльози. Вони викотилися на повіки і замерзли.
– Тато рано в хоромах також плакали, так головою до одвірка лупили! Заплакані взяли косу та й пішли. Взяв дитину й вийшов…
– Семенку, аби ти не давав Катрусю, і Марійку, і Василька бити мачусі. Чуєш? Бо мачуха буде вас бити, від їди відгонити і білих сорочок не давати.
– Я не дам та й татові буду казати.
– Не поможе нічого, синку мій наймиліший, дитинко моя найзолотіша! Як виростеш, щоб між собою дуже любилися, дуже, дуже!.. Аби ти помагав їм, аби не давав кривдити.
– Як я буду служити та й буду дужий, то я їх не дам, а буду до них щонеділі приходити.
– Семенку, аби просив тата, що мама наказувала, аби вас любив…
– Їжте булку…
– Співай дитині, хай не плаче…
Семенко хитав дитину, але співати не вмів. А мама обтерла долонею сухі губи і заспівала.
У слабім, уриванім голосі виливалася її душа і потихеньку спадала межи діти і цілувала їх по головах. Слова тихі, невиразні говорили, що кленові листочки розвіялися по пустім полю, і ніхто їх позбирати не може, і ніколи вони не зазеленіють. Пісня намагалася вийти з хати і полетіти в пусте поле за листочками…»
Учитель. Пропоную для зіставлення творів скласти діаграму Венна (схема)
|
Життя триває Смерть героїні
Втрата віри Жага життя
Підтримка подруги Надія на себе
Непоказна самопоже- ртва Настанови Бермана дітям на майбутнє
|
V. Підбиття підсумків уроку.
(Учні за бажанням озвучують складені продовження незавершених речень)
Учитель. «Перед розумним треба схилити голову, а перед добрим серцем стати на коліна», - казав Гете. Серце, закрите від світу, - це нездоланна перешкода на шляху до життя, повного радості й любові. Із закритим серцем не можна стати щасливим, неможливо навіть наблизитися до самого життя. Відкрийте себе й відчуйте, що можна дихати легко й вільно.
Душа… Душа, як сонце,
Освітлює людське єство.
Якщо твоя душа прекрасна,
Вона несе усім тепло.
Якщо людська душа чарівна –
Повсюди доброта бринить,
Енергія йде позитива,
Що всіх зігріє й захистить.
Тоді навкруг спокійно й тихо,
Відсутні заздрість, лінь і гнів.
Зажерливіть, зневіра, пиха,
І сотні ще людських гріхів.
Якщо людська душа дитинна,
Як перша квітка навесні,
Вона працює безупинно
І сіє промені ясні.
Надія Красоткіна
VI. Домашнє завдання.
Написати твір-мініатюру «Я вірю в силу доброти».
про публікацію авторської розробки
Додати розробку