О. Генрі «Останній листок» - гімн людині, котра здатна на самопожертву заради ближнього. Втілення в образі Бермана найкращих людських рис. Гуманізм твору.

Тема уроку: О. Генрі «Останній листок»  - гімн людині, котра здатна на самопожертву заради ближнього. Втілення в образі Бермана найкращих людських рис. Гуманізм твору.

Мета: удосконалювати навички аналізу художнього образу;

навчальна: аналізуючи новелу, довести, що прагнення робити добро іншому є засіб здолання життєвих негараздів; закріпити знання учнів про новелу;

розвиваюча: сприяти розвитку аналітичного і художнього мислення учнів, навиків і вмінь аналізувати художній текст; розвивати вміння висловлювати особисте ставлення до проблем, порушених у творі, навички здорового способу життя;

виховна: виховувати кращі людські якості: чуйність, толерантність

Обладнання: тексти новели О. Генрі «Останній листок», «Прагнення робити добро іншому є засобом подолання життєвих негараздів» (запис на дошці), портрет Лесі Українки

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

Перевірка д. з.

« Лоторея» ( учні витягують питання і дають повну відповідь)

1. О. Генрі – англійський письменник? (Ні, американський).

2. Новела – твір, для якого характерний стрімкий розвиток і несподіваний фінал? (Так).

3. О. Генрі написав 287 новел? (Так).

4. Джонсі захворіла на пневмонію? (Так).

5. Сью і Джонсі були сестрами? (Ні, подругами).

6. Лікар, вперше оглянувши хвору Джонсі, сказав про її стан здоров`я , що вона має один шанс із десяти (Так).

7. Джонсі мріяла намалювати Неаполітанську затоку? (Так).

8. Берман був художником і скульптором? (Ні,  тільки художником).

9. У кімнаті Бермана на мольберті полотно чекало на перший мазок майстра 25 років (Так).

10. Джонсі змогла перемогти хворобу?(Так)

11. Берман зміг перемогти  хворобу? (Ні)

12. Берман мав бороду, як у Мікеланджело? (Ні. Як у Мойсея.)

Проблемне запитання.

Хто ж такий Мойсей? Чи не випадково автор порівнює із ним Бермана?

ІІ. Актуалізація опорних знань

Рольова гра «Асоціативний кущ».

- Напишіть на дошці слова - асоціації, які виникають у вас, коли ви чуєте слово «останній». (Учні говорять слова  і роблять запис на дошці «дзвінок», «подих», «урок», «шанс», «плач», «сум»).

- Поясніть,чому  зі словом «останній» у вас виникають сумні асоціації. А що ж символізуватиме «останній листок» О.Генрі? Давайте з`ясуємо.

ІІІ. Повідомлення теми і мети уроку.

     На сьогоднішньому уроці ми будемо розкривати образ Бермана, удосконалювати   навички порівняльного аналізу цього художнього образу; вчитися в міру вирішення розв’язувати  проблеми, що порушуються в творі; будемо вчитися виживати в світі у важкій ситуації, бути людяними, вміти співчувати, пригадаємо  правила здорового способу життя, виховувати кращі людські якості: чуйність, толерантність.

      Вчитель робить запис теми на дошці , а учні в зошитах.

VІ. Аналіз художнього твору.

1. Фронтальна бесіда.

а) Яка тема новели?

- Автор розповідає про дівчину-художницю Джонсі, яка хворіє пневмонією і яка вирішила, що помре тоді, коли впаде останній листок зі старого плюща, який ріс за вікном кімнати.

б) Як події в новелі  розгортаються далі?  (Сюжет – це ряд подій, зображених у творі)

- Джонсі лежала дуже хвора у ліжку і рахувала в зворотному порядку листки, що залишилися на гілках плюща: 12, 11, 10, … ЇЇ  подруга, не знала, як повернути Джонсі до життя, але  розповіла все старому художнику – невдасі  Берману про свої переживання. Берман намалював листок плюща на стіні, що була навпроти вікна, біля якого лежала хвора дівчина. Цей намальований листок врятував життя Джонсі, побачивши його на стіні зранку після сильної бурі,вона сама для себе вирішила, що має жити далі. Але цей шедевр виявився останньою картиною в житті Бермана. Старий художник захворів і помер

в)Хто із героїв прагне робити добро іншому?

-  Сью – молода художниця, виявила себе справжньою подругою, турбуючись про хвору Джонсі. Дівчина працювала, щоб заробити гроші для лікування подруги, доглядаючи за нею.

Берман  – старий художник, невдаха і пияк, проте мріяв намалювати шедевр.

г) Чи було життя героїв твору легким і безтурботним?

 -   Сью і Джонсі жили в кімнатці на горищі, яку вони знімали за низьку плату. Заробляти гроші, продаючи свої малюнки. Коли Джонсі захворіла, Сью мусила працювати за двох.

Берман заробляв на шматок хліба мазаниною вивісок та реклам. Жив в комірчині. Мріяв намалювати шедевр, який дасть їм можливість жити краще.»

д) Чому хвора дівчина, художниця, не змогла відрізнити намальований на стіні листок від справжнього?

 - Бо Берман намалював не листок, це був шедевр, про який він мріяв все життя.

) Чи можна допомагаючи іншим, допомогти собі?

- Добро, яке зробив Берман,  -це врятоване життя молодої дівчини   і здійснення його заповітної мрії.

В) Словникова робота:

Пневмонія – це хвороба, для якої характерне запалення легень, 

Плющ – повзучий чагарник, що чіпляється своїми повітряними корінням за стіни, стовбури дерев та ін.  На відповідних поверхнях (дерева і скелі), вони можуть збиратися на висоту до 25-30 м вище за рівень землі.

Мольберт – (від нім. Malbrett — «малярська дошка») — підставка (зазвичай тринога), на якій художник установлює підрамник із полотном, картон і таке інше для малювання.

Шедевр - зразковий твір, що є найвищим досягненням мистецтва, майстерності.

Неаполітанська затока – частина Тірренського моря, розташована на західному березі Італії, відома красою навколишньої місцевості, багата тваринним світом. Візитна картка Італії.

Химера – галюцинації, обман чуття, викликаний хворобливим станом організму.

6. Постановка проблемного запитання.

- Так хто такий  Мойсей?  Хтось із відомих сказав, що шедеври створюють генії. Без сумніву одним із них є Мікеланджело Буанароті, якого О.Генрі згадує як автора скульптури «Мойсей», описуючи Бермана. (Мойсей – біблійний герой, пророк, який 40 років водив людей по пустелі. Через нього Бог передав людям на землю 10 заповідей на скрижалях. Мойсей урятував свій народ, а Берман ціною свого життя урятував Джонсі).

-     Чи випадково автор порівнює Бермана із Мойсеєм? Чому? Що нам відомо про Мойсея? (Ні. Обидва герої старшого віку, досвідчені, готові прийти на допомогу іншим, уособлюють добро. Як пророк блукав зі своїм народом аж 40 років пустелею,прямуючи до кращого життя, так і Берман мріяв створити шедевр – намалювати безсмертну картину. Ризикуючи життям вони виконали свої місії. Біблійний герой привів свій народ «у землю обітовану», а художник написав свій шедевр – останній листок плюща на стіні будинку для Джонсі).

-     Справді, яка різниця, де виставляють шедеври, чи у знаменитих картинній галереях чи на глухій стіні цегляного будинку? Головне, щоби він приніс задоволення, заставив когось замилуватись створеною красою! Подарував життя! Шедевр Бермана залишиться безсмертним у пам’яті вдячних людей! Як і шедеври Мікеланджело!

 Старий Берман був художником. Йому вже перевалило за шістдесят, і борода у нього, як у скульптури Мікеланджело ‘‘ Мойсей ‘‘ кільцями спускалася з його голови сатира на тіло карлика. В мистецтві Берман був невдахою. Сорок років тримав він у руках пензель, але й на крок не наблизився до своєї Музи, щоб хоч торкнутися краю її мантії. Він весь час збирався створити шедевр, але навіть не почав над ним роботи. Уже кілька років, як він не малював нічого,крім якоїсь мазанини – вивісок та реклам. На шматок хліба він заробляв, позуючи тим молодим художникам з колонії, які не могли платити натурникові – професіоналу. Він занадто багато пив і ще не облишав балачок про свій майбутній шедевр. Що до всього іншого, то це був буркітливий дідок, який нещадно знущався з усякої делікатності, в кому б вона не виявлялася, і дивився на себе як на сторожового пса, спеціально поставленого захищати двох молодих художниць у студії нагорі…

…Сью застала Бермана,від якого тхнуло ялівцівкою…В кутку стояв мольберт з підрамником, на якому було натягнуте чисте полотно, що вже двадцять п‘ять років чекало перших штрихів шедевра…

…Старий Берман з червоними очима, які помітно сльозилися, галасливо виявив свою зневагу…Вони зупинилися біля вікна й з острахом подивилися на плющ…Потім мовчки перезирнулись…

…Берман у старій синій сорочці, зображаючи відлюдька – золотошукача, всівся на перекинутому догори дном чайнику, що правив за скелю…

Бесіда за прочитаним:

-  Образ якої людини склався у вашій уяві? ( Старий, немічний, багато п‘є, давно не малює, лише балакає; невдаха – особливого захоплення герой не викликає )

-  Читаючи таку характеристику, чи вірить читач, що така людина здатна створити шедевр?

-  Чи є у містера Бермана хоч одна позитивна риса? ( Коли він відчув, що Джонсі загрожує небезпека, він перестав кричати, разом зі Сью ‘‘ вони зупинились біля вікна й з острахом подивилися на плющ. Потім мовчки перезирнулись…‘‘ Берман відчув страх за долю Джонсі, йому не байдуже, що з нею трапиться ):

Висновки. Отже, характеристика Бермана однозначна тільки на перший погляд. Так – п‘яниця, так – невдаха,неспроможний ні на що. Але він вміє співчувати, він чуйний – ось риса, яку так старанно ‘‘  приховав ‘‘  письменник.

 Берман не знайшов себе в житті, не реалізував своїх здібностей, не зміг боротися з обставинами життя, із  власними вадами.  Його останній  вчинок – це як  крик  душі ‘‘ маленької людини ‘‘, яка безсила змінити що – небудь у власному житті, але яка знаходить сили, щоб змінити на краще життя дівчат, яких щиро любить.

       Як блискавка у темряві робить видимими певні речі, так і письменник висвітлив найважливішу рису Бермана – людяність, здатність думати про іншого. Непоказна, звичайна людина, у якої більше ‘‘ мінусів ‘‘, аніж ‘‘ плюсів ‘‘, здатна на високий моральний вчинок. Дивак, неспроможний намалювати художній шедевр, здатний на шедевр людяності.

 - З огляду на ці висновки, як ви поясните запис на дошці до уроку? (  Берман не просто створив шедевр свого життя, він кинув виклик своїм невдачам,  своїй долі . О.Генрі, який довів, що в будь – яких обставинах можна бути людиною.)

Порівняльний аналіз  життєвих сил у боротьбі із хворобою Джонсі і Лесі Українки.

(«кола Вена»

спільне: молоді дівчата, люди творчої професії, розуміють мистецтво - Джонсі – художниця, Леся Українка – поетеса, музикант,мрійливі.

Відмінне :  Леся Українка ніколи не падала духом, допомагала іншим людям, зокрема,доглядала смертельно хворого Сергія Мержинського, була мужньою, незламною. Джонсі втратила надію на виздоровлення, занепала духом,перестала мріяти, але завдяки милосердному вчинку Бермана віднайшла в собі сили для боротьби із хворобою, відновилася до життя).

      Прикладом мобілізації фізичних і духовних сил людини у боротьбі із хворобою   може  бути життя Лесі Українки.  Всесвітньовідома поетеса більше  30 років  боролася  із туберкульозом кісток, нирок. І не лише жила, а й невтомно працювала, залишивши  нам свої безсмертні твори, один з яких свідчить про велику жагу до життя, надію й віру Лесі Українки.

Хто із сучасних жінок на Україні є символом незламності духу, сили волі ? ( жінки – воїни АТО) ( Виступ чні з підготовленою інформацією)

 Яросла́ва Сергі́ївна Никоне́нко ( 25 серпня 1983 — 15 жовтня 2019) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Народилася 1983 року в місті Миргород на Полтавщині. Вона — донька Сергія Никоненка, учасника війни в Афганістані, бійця батальйону «Айдар», який у 2015 році загинув у зоні АТО після обстрілу російськими «Градами» села Трьохізбенка в Луганській області. Посмертно Сергій Никоненко нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Від початків російсько-української війни Ярослава разом з батьком та сестрою займалася волонтерством. У 2018 році вступила на військову службу за контрактом — до Окремого президентського полку; старший солдат. Була відряджена в зону боїв.15 жовтня 2019-го загинула в пообідню пору на бойовому посту поблизу міста Мар’їнка — від влучання кулі ворожого російського снайпера у голову. Після прощання у столичній військовій частині похована у Миргороді — поруч із батьком, на Алеї Героїв. Без Ярослави лишилися мама, сестра та донька 2006 р.н.Указом Президента України № 804/2019 від 5 листопада 2019 року за «особисту мужність і самовідданість, виявлені під час бойових дій, зразкове виконання військового обов’язку» нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

48-річну Ірину Шевченко бійці, волонтери, журналісти та всі, хто знав і любив цю жінку з великим серцем, часто називали просто Вікторівна. Вона не мала своєї сім’ї та дітей, тому щедро дарувала материнську любов побратимам і посестрам по службі.

Ірина народилася 1 листопада 1970 року на Херсонщині, мешкала в Херсоні. Працювала продавцем на місцевому Дніпровському ринку. Попри нелегку долю — батьки померли, залишивши сиротами двох доньок, й Іра сама виховувала на десять років молодшу сестру — вона завжди була усміхнена, весела, сповнена оптимізму.

Після початку Революції гідності Ірина, яку за прізвище ласкаво прозвали “Кобзариком”, стала активною учасницею херсонського Євромайдану. А коли почалася анексія Криму й на межі півострова з Херсонщиною розмістили українських військовослужбовців, загітувала ледве не весь ринок надавати їм волонтерську допомогу — харчами, одягом та іншими необхідними речами. У новоствореній волонтерській організації “Херсонська чайка” Ірину знали всі.

Але цього їй було мало: Шевченко пройшла курси першої долікарської допомоги, потім — курси викладання першої меддопомоги, далі — курси тактичної медицини. Отримавши ліцензію, почала їздити на полігони й ділитися цими знаннями з бійцями.

Тут її позивний змінився на “Скажену”. Вона справді була такою — сміливою, інколи до шаленства.

“Якось при обстрілі загинув наш бойовий товариш, навколо міни сипалися. Наші пацани ще не встигли навіть бронежилети одягти, а Іра вже бігла, на колінах повзла з медичним рюкзаком рятувати поранених. І таких випадків було дуже багато — всіх не перелічиш. Звісно, їй теж страшно було, але вона цього не показувала”, — розповідав журналістам командир взводу 1-ї десантно-штурмової роти 36 обрмп Віктор Мороз.

У грудні 2016 року Ірина Шевченко була нагороджена орденом “За мужність” ІІІ ступеня.Отримала нагороду з рук президента Петра Порошенка в Маріупольському аеропорту 31 грудня 2016-го.

“Ми втратили маму”, — не соромлячись сліз, ридали й зовсім юні хлопці, і мужики, проводжаючи в останній путь Вікторівну.

Вона померла в лікарні Маріуполя 1 липня від жахливих опіків, отриманих вранці того ж дня після влучання керованої ракети бойовиків у санітарне авто, в якому разом із водієм Сергієм Майбородою вивозила з передової пораненого.

Ірину, в якої, крім сестри, нікого з рідних не залишилося, ховали всім Херсоном. Її могила — на Алеї Героїв кладовища Геологів.

І ще  багато таких прикладів, де заради інших , молоді жінки віддали своє життя заради нас ,заради нашого майбутнього.

V. Мотивація пізнавальної діяльності учнів.

Кожна людина неповторна. Життя кожної людини своє, своя доля. Але основним призначенням людини – це бути Людиною. Поважати інших, любити землю, близьких тобі людей, віддавти себе іншим, жити, творити , заради інших.

1.Творча робота

а)Намалювати листок і записати на ньому ті слово ,які характеризують  Бермана. Прикріпіть свої листочки до нашого кластера на дошці.

б) Я пропоную групами скласти сенкан, тема якого

Берман

Милосердний, самотній

допомагає, співпереживає, піклується

створив справжній шедевр

(морально зростає в наших очах)

(перетворюється на символ самопожертви)

О. Генрі стверджує думку про те, що в людині відкриваються найкращі якості тоді, коли вона робить щось заради іншої людини.

Інсценізація уривку твору( заздалегідь підготовлені учні.  Слова автора читає хлопчик. Дві учениці : Сью і Джонсі).

«Я чула, який був вітер. Сьогодні він упаде, тоді й я помру.

— Та бог з тобою! — сказала Сью, схиляючись змученим обличчям над подушкою. Подумай хоч би про мене, якщо не хочеш думати про себе. Що буде зі мною?

Джонсі не відповіла. Душі, яка лаштується вирушити в далеку таємничу подорож,усе на світі стає чуже. Невідчепна думка про смерть опановувала Джонсі дедалі дужче в міру того, як одна по одній слабшали ниточки, що зв'язували її з подругою і всім земним.

День повільно минув, але навіть у присмерку вони бачили на тлі цегляної стіни,що самотній листок плюща тримається на своїй ніжці. А потім, коли настала ніч, знову зірвався північний вітер, знов у вікна періщив дощ, тарабанячи по низьких голландських карнизах.

Коли розвидніло, Джонсі безжально звеліла підняти штору.

Листок плюща був ще на своєму місці.

Джонсі лежала й довго дивилась на нього. А потім озвалася до Сью, яка нагазовій плитці розігрівала для неї курячий бульйон.

— Я була поганим дівчиськом,— сказала Джонсі — щось примусило цей останній листок залишитись там, де він є, щоб показати, яка я була противна. Це гріх — хотіти вмерти. Тепер ти можеш дати мені трохи бульйону й молока з портвейном... Або ні, принеси спочатку дзеркало, потім обклади мене подушками — я сидітиму й дивитимусь, як ти готуєш їсти.

Через годину вона сказала:

— Сьюді, я сподіваюсь намалювати коли-небудь Неаполітанську затоку.

Удень прийшов лікар, і Сью, проводжаючи його, знайшла привід вийти в коридор.

— Шанси рівні,— сказав лікар, потискуючи худеньку тремтячу руку Сью.— Гарний догляд — і ви виграєте. А тепер я повинен навідатися ще до одного хворого тут, унизу. Його прізвище Берман, здається, він художник. Теж пневмонія. Він старий, немічний, а хвороба в тяжкій формі. Надії ніякої, але сьогодні його заберуть до лікарні, там йому буде зручніше.

Наступного дня лікар сказав Сью:

— Небезпека минула. Ви перемогли. Тепер харчування й догляд — і більше нічого не треба.

А надвечір того ж дня Сью підійшла до ліжка, де лежала Джонсі, умиротворено плетучи дуже синій і зовсім непотрібний вовняний шарф, і однією рукою — разом з подушками та плетивом — обняла подругу.

— Мені треба щось тобі розповісти, біле мишенятко,— сказала вона.— Сьогодні в лікарні від запалення легенів помер містер Берман. Він хворів тільки два дні.Позавчора вранці двірник знайшов старого в його кімнаті безпорадного відстраждань. Його черевики й одяг геть промокли й були холодні як лід. Ніхто неміг збагнути, куди він ходив такої жахливої ночі. Потім знайшли ліхтар, який щегорів, драбину, перетягнуту в інше місце, кілька розкиданих пензлів і палітру,на якій було змішано зелену та жовту фарби. А тепер подивись у вікно, люба, на останній листок плюща. Тебе не дивувало, що він ні разу не затремтів і не колихнувся від вітру? Ах, сонечко, це і є шедевр Бермана, він намалював його тієї ночі, коли впав останній листок.»

VI.Підсумки.

Вправа ‘‘ Мікрофон ‘‘. Чому навчила мене новела?

            *Любов, добро повинні бути не на словах, а на ділі.

            *Не треба вірити в якісь вигадані самим прикмети.

             *Добре мати таких друзів, як Сью, якби вона не розповіла про все Берману ,   не знати, як би склалися події.

            * Людина не повинна піддаватися хворобі, ліки не допоможуть, якщо людина втратить смак до життя.

            * Як часто не співпадають зовнішність і внутрішні якості людини!

            * Хотіти вмерти – це великий гріх!

             * Важливо не показати іншому, що ти чимось жертвуєш заради нього ( Сью малює, щоб купити Джонсі портвейну, а собі – ненажері – свинячих котлет)

            *Важливо вміти тримати себе як Сью після розмови з лікарем ( вона плаче, бо шансів вижити у Джонсі мало, але в кімнату до Джонсі заходить, витерши сльози і насвистуючи веселий мотивчик).

                 *Не слід ніколи клеїти на людину ярлики – « п‘яниця», « невдаха» – ми не знаємо людину до глибини.

VІ.Узагальнення й систематизація вивченого матеріалу.   

  Бесіда                        

- Чи доводилося вам заради своїх рідних, друзів відмовити собі у чомусь на їхню користь? Чи доводилося вам заради них чим-небудь жертвувати?

 VІІ.  Домашнє завдання

- В античній літературі плющ символізує безсмертя і буяння життя. 

Намалюйте останній листок плюща для Джонсі. Хай він буде не дуже великий, але на ньому напишіть 2 – 3 речення про те, як треба жити, беручи до уваги твір О. Генрі « Останній листок»