О. С. Пушкін «Євгеній Онєгін». Художнє новаторство О. С. Пушкіна (у жанрі, мові, авторській позиції, підході до зображення дійсності) . Роман у віршах.

9 клас

Тема: О. С. Пушкін «Євгеній Онєгін».  Художнє новаторство О. С. Пушкіна  (у жанрі, мові, авторській позиції, підході до  зображення дійсності) .  Роман у віршах. Філософсько-психологічний роман.

Онєгінська  строфа

Мета: ознайомити учнів з основними етапами життєвого та творчого шляху  О.С.Пушкіна; повторити відомості з теорії літератури; формувати знання про новаторства в романі О.С.Пушкіна «Євгеній Онєгін», образ автора та його значення у творі; розвивати читацькі навички 

дослідницького характеру, уміння вільно будувати та висловлювати власні судження; знаходити потрібну інформацію у різних джерелах; сприяти формуванню гуманної особистості.

Обладнання: підручник, портрет О.Пушкіна, ілюстрації до роману.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування на їх основі умінь та навичок.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Мотивація навчальної діяльності.

     Оголошення теми та мети уроку
1. Повідомлення учнів (за випереджувальним завданням).

    Основні етапи життєвого та творчого шляху О.С.Пушкіна.

2. Робота зі словником.

Епос –

Роман –

3. Слово вчителя.

     О. С. Пушкін — не тільки оповідач, автор роману «Євгеній Онєгін», а й один із героїв цього твору, що надає описуваним подіям достовірності, примушуючи читача повірити в реальність персонажів. Як персонаж автор сповнює роман надзвичайним ліризмом: він незримо присутній на сторінках роману під час усієї розповіді, періодично постає як учасник подій, що відбуваються. Автор — живий, повнокровний герой зі своїм характером, світовідчуттям, ідеалами. Несподіване вторгнення автора в події роману органічне, творчо виправдане: не порушуючи перебігу сюжету, суб'єктивний погляд поета дозволяє глибше осмислити зміст подій, висловити оцінку значущих для Пушкіна історичних фактів, явищ дійсності. Про автора та його героя, про новаторство Пушкіна йтиметься сьогодні на уроці.

4. Особливості роману О.Пушкіна «Євгеній Онєгін».

    Роман "Євгеній Онєгін" займає центральне місце в творчості Пушкіна. Це його найбільший художній твір, з найбагатший змістом, найпопулярніший твір який мав  найбільш сильний вплив, на долю всієї російської літератури.   Пушкін працював над своїм романом більше восьми років - з весни 1823 до осені 1831 року.   На самому початку своєї роботи над "Євгенієм Онєгіним" Пушкін писав поетові П.А. Вяземському: "Я пишу теперь не роман, а роман в стихах - дьявольская разница!"

    Насправді, віршована форма додає "Євгенію Онєгіну" риси, що різко відрізняють його від звичайного прозаїчного роману. У віршах поет не просто розповідає або описує - він при цьому якось особливо хвилює нас самою формою своєї мови: ритмом, звуками. Віршована форма набагато сильніша, ніж прозаїчна, передає відчуття поета, його хвилювання.

    Кожен поетичний зворот, кожна метафора набуває у віршах особливої яскравості, переконливості.
   Вся дія роману, всі описи, всі мови, дійових осіб, не дивлячись на їх простоту, повну відсутність нарочитих ефектів, все ж завдяки віршованій формі овіяні особливою поетичністю, музичністю.  

   Своєрідного характеру додає "Євгенію Онєгіну" і постійна участь в романі самого поета. Онєгін зустрічається з Пушкіним в Петербурзі і Одесі, лист Тетяни зберігається в Пушкіна ("його я свято бережу"), він розповідає нам, перериваючи хід подій роману, про епізоди своєї біографії.
   У формі "ліричних відступів" Пушкін включив в свій роман безліч прекрасних ліричних віршів, поетичне вираження душі –
Ума холодных наблюдений
И сердца горестных замет

   Пушкін створив особливу форму для свого ліричного роману. Вірші "Євгенія Онєгіна" не линуть безперервним потоком, як майже у всіх пушкінських поемах, а розбиті на невеликі групи рядків - строфи.

   Лірико-епічний жанр твору передбачає переплетення двох сюжетів – епічного, головні герої якого Онєгін і Тетяна, і ліричного, де головний герой – персонаж, названий Автором, тобто ліричний герой роману.
   «Євгеній Онєгін» – реалістичний роман. Метод реалізму передбачає відсутність заданості, початкового чіткого плану розвитку дії: образи героїв розвиваються не просто по волі автора, розвиток зумовлений тими психологічними і історичними рамками, які закладені в образах. Завершуючи VIII главу, автор сам підкреслює цю особливість роману:
И даль свободного романа
Я сквозь магический кристалл
Еще неясно различал.
  Визначивши роман як «зібрання строкатих розділів», Пушкін підкреслює ще одну сутнісну рису реалістичного твору: роман як би «розчиняється»  в часі, кожен розділ міг стати останнім, але може мати і продовження. Тим самим акцентується увага читача на самостійній цінності кожного розділу.    

  Унікальним цей роман робить і те, що ширина обхвату дійсності, багато сюжетність, опис характерних особливостей епохи, її колориту набули таку значущість і достовірність, що роман став енциклопедією російського життя 20-х років минулого століття.

   Впродовж дії роману і в ліричних відступах поетом показані всі шари російського суспільства того часу: вищий світ Петербургу, дворянська Москва, маєткове дворянство, селянство. Це нам дає можливість говорити про «Євгенія Онєгіна» як про істинно народний твір. Петербург того часу збирав в собі кращі розуми Росії. Там «блищав Фонвізін», люди мистецтва – Княжін, Істоміна.    

   Автор добре знав і любив Петербург, він точний в описаннях, не забуваючи ні про «сіль світської злості», «ні про необхідні нахаби». Очима столичного жителя показана нам і Москва – «ярмарок наречених».
 

   Описуючи московське дворянство, Пушкін часто дуже  саркастичний: у вітальнях він помічає «незв'язну, вульгарну дурницю». Але в той же час поет любить Москву, серце Росії: «Москва, як багато в цьому звуці для серця російського злилося».
    Сучасна поетові Росія – сільська. Ймовірно, тому в романі найбільш показна, галерея персонажів маєткового дворянства. Поглянемо на персонажів, представлених нам Пушкіним.
   Красень Ленський, «з душею прямо геттінгенською», - романтик німецького складу, «залицяльник Канта». Але вірші Ленського наскрізь пародійні, але в них пародіюються не окремі автори, а самі штампи 

романтизму. Історія матері Тетяни досить трагічна: «Не запитавши нащо,  дівицю повезли до вінця». Вона «рвалася і плакала спочатку», але замінила щастя звичкою: «Солила на зиму гриби, вела витрати, сригла». Відставному радникові Флянову поет дає барвисту характеристику: «Важкий пліткар, старий блазень, ненажера, хабарник і шахрай».

    Романа Пушкіна «Євгеній Онєгін» зробив величезний вплив на подальший розвиток російської літератури. Поважно і те, що головний герой роману як би відкриває цілу галерею «зайвих людей» в російській літературі.

5. Робота з текстом роману.

    Робота в групах.

Завдання для групи 1. Підготувати повідомлення про географічне розташування місць, де відбуваються події роману, пори року, описані в романі, загальну тривалість й історичний час роману.

Завдання для групи 2. Підготувати повідомлення про соціальні прошарки суспільства, описані у романі, їх взаємини, побут, погляди, культуру.

Завдання для групи 3. Підготувати повідомлення про економічний та культурний стан російського народу на початку ХІХст.

Завдання для групи 4. Визначити систему образів роману, визначити основний конфлікт роману.

6. Слово вчителя.

  — Присутність образу автора ми помічаємо від початку роману. Наприклад, поет підкреслює типовість здобутої Онєгіним освіти, більше того, зараховує і себе до цього соціального середовища:

Ми всі навчались небагато,

Абияк і абичого.

   Автор усіляко обстоює свою, незалежну від головного героя оцінку подій, життєвих цінностей, протиставляючи пересиченню Онєгіна театром свою любов до нього, називаючи театр «чарівним краєм», холодному ставленню Онєгіна до балів — своє захоплення ними. Настрій поета на початку роману грайливий, легковажний, мінливий. Він уклоняється жіночим ніжкам, уподібнюючись Онєгіну та всьому порожньому аристократичному суспільству, вивчив «науку пристрасті ніжної». Автор тут виявляє себе легковажним, типовим завсідником столичних балів. Адже він не ідеальний; виховання, середовище, спосіб життя петербурзької аристократії й на нього наклали відбиток. І все ж образ автора досить складний, неоднозначний, він уміщує в собі поряд зі світською безцеремонністю і глибину та витонченість почуттів.

   Поет набагато вищий за слабкості, поверхові захоплення, внутрішній світ його багатий, різноманітний. Подолавши захоплення аристократичним світом, автор піднявся над ним, і на цьому ґрунті зійшовся з Онєгіним.

   Однак Пушкін неодноразово підкреслює, що ототожнювати його з Онєгіним недоречно: щоправда, критичне сприйняття дійсності, протест проти вульгарності, бездуховності, пошук суспільних ідеалів, прагнення реалізувати себе, щоб не «дивитися на життя, як на обряд», дуже зближують автора з Онєгіним.

   Автор чутливіший за Онєгіна, він знаходить джерело радості в тому, що його іронічний Євгеній може навіть не помітити. Відчуття таїнства природи, її гармонії та краси, усвідомлення її благотворного впливу також різнить автора й Онєгіна.

   Автор дуже любить Тетяну, її мрійливість, глибину і сталість почуттів, напруженість духовного життя, тому що це його, змужнілого духовно, ідеал жінки. Він навіть ототожнює її зі своєю музою.

   Дуже доброзичливо ставиться автор до романтичного ленського, волелюбні настрої якого й віра у святість і всепереможну силу справжньої дружби здаються копією юнацького портрета самого Пушкіна. Але автор давно пережив період захоплення романтизмом і тепер іронічно підкреслює пишномовність модної літературної течії, її відірваність від дійсності.

   Образ автора, що постає зі сторінок роману (живий, щирий, мрійливий та іронічний),— своєрідна особистість, з оригінальними поглядами, доброзичливим ставленням до героїв. Ми стежимо за його долею з не меншим інтересом, ніж за долями головних героїв твору.

   Автор виступає як свідок і учасник подій: він зберігає лист Тетяни та вірші ленського, які водночас були доказом реального існування героїв. Однак поет у цьому непослідовний: то зображує героя як реальну особу, то як витвір своєї фантазії.

   Упродовж усього роману автор перемовляється зі своїм читачем, апелює до його думок, ділиться своїми сумнівами. «Вже думав я про форму плану і як героя назову...» — таким чином Пушкін створює атмосферу невимушеної розмови, дружньої довіри, співпраці автора з читачем, ніби з довгих бесід сам на сам народжуються рядки геніального роману.

7. Аналіз образів літературного твору

  Складіть порівняльну характеристику героя й автора роману О. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін».

8. Повідомлення учня «Новаторство О.С.Пушкіна в романі «Євгеній Онєгін».

9. Слово вчителя.

  Безумовно новаторською була й онєгінська строфа, вдало винайдена поетом.

  Отже, новаторським підходом позначено жанр — роман у віршах, дзеркальну композицію, авторську позицію (розуміння поетом свого героя, відзначення своєї з ним схожості за багатьма позиціями й опозиція щодо нього, іронія та навіть деякий осуд). Мова твору — жива, проста, легка, близька до розмовної; новою є й система віршування, спеціальна організація образної системи; сучасну авторові дійсність зображено реалістично, з великою часткою іронії. У незавершеній і спаленій 10-й главі роману, за свідченням літературознавців, Пушкін дуже гостро порушував політичні проблеми, зокрема писав про декабристів, що взагалі тоді вважали крамолою. Усе згадане дозволяє вважати роман О. С. Пушкіна «Євгеній Онєгін» новим словом не лише в російській, а й у зарубіжній літературі.

ІІІ. Узагальнення вивченого на уроці матеріалу

1. «Прес»

Що я думаю про Онєгіна?

2. Аналіз літературного твору.

   Чому, на вашу думку, О. С. Пушкін назвав розділи свого роману «кілька глав пістрявих… Напівсмішних, напівпечальних,  Простонародних, ідеальних»?

     За словами самого поета, «Євгеній Онєгін» — це…

Недбалий плід моїх забав,

Хвилин натхнення бистрольотних,

Зів'ялих рано літ моїх,

Досвідчень розуму холодних

І серця записів гірких.

      На вашу думку, чи так це?

      Які художні відкриття зробив О. С. Пушкін на сторінках свого роману?

      Чому жанр «Євгенія Онєгіна» визначають як соціально-психологічний  роман?

      Поясніть значення понять роман у віршах і онєгінська строфа.

      Хто переклав роман «Євгеній Онєгін» українською?

ІV. Підсумок уроку

1. «Мікрофон»

    Над чим твір О.Пушкіна примусив вас замислитись?

V. Домашнє завдання

    Дібрати з роману вирази, які стали афоризмами.