Маргарита Миколаївна – красива домогосподарка років тридцяти, яка проживає в центрі Москви,заміжня з за заможним військовим інженером. Чоловіка свого вона не любить, і дітей у них немає. У квартирі, в якій вони живуть повно прислуги. Але щастя в подружньому житті немає.«Она была красива и умна. К этому надо добавить еще одно – с уверенностью можно сказать, что многие женщины все, что угодно, отдали бы за то, чтобы променять свою жизнь на жизнь Маргариты Николаевны»Як автор описав Маргариту:
“Вона несла в руках огидні, тривожні жовті квіти”. Таким несподіваним чином починається знайомство читача з головною героїнею. Немов для контрасту з її красою ці перші весняні квіти показані каліцтвом. У всякому разі, саме такими їх побачив Майстер. Маргарита – відьма. Це зрозуміло з самого початку уважному читачеві роману. Тільки відьма здатна точно вгадати знак, на який відгукнеться її коханий, якого вона ще жодного разу не бачила. А кохана-відьма точно знала, що потрібні саме ці квіти – на інші Майстер міг і не звернути уваги. Про свій відьмацький талант Маргарита не здогадувалася. Якби не Воланд, вона ніколи б і не дізналася про нього. Хоча мессір просто передає їй з Азазелло коробочку крему. Зрозуміло, не простого.
Героїня Маргарити грає в романі дуже важливу роль. Через її образ автор хотів показати ідеальну кохану генія. Саме вона назвала письменника «Майстром», прочитавши його роман. Пока Майстер працював над романом про Понтія Пилата, Маргарита жила ним, його творчістю, підтримувала його в усьому. Маргарита вміє любити не тільки свого єдиного і неповторного Майстра, але і його головну справу – роман про Понтія Пілата. Вона бачить, що роман і Майстер – це єдине ціле, одна плоть, одна сутність. І тому книга Майстра має для неї таке ж значення, як кохана людина. Знищення роману, таким чином, в очах Маргарити нічим не відрізняється від спроби самогубства.