Односкладні і двоскладні речення

З ОСІННЬОГО БЛОКНОТА

(матеріал для вивчення односкладних речень)

ОСІНЬ…

(Односкладні називні речення)

 Золото. Осінь. Багрянець.

Кленів поникле гілля.

Жовтня  притишений танець.

Листя. Замерзла земля.

 Крапля дощу. Сум і відчай.

Вітру зажурений лет.

Осені жовтої притча.                   

Холоду гострий багнет.

Осінь. Глибока осінь.

Морок.

Холодна печаль.

Неба поблякла просинь.

Смуток... Тривога...

І жаль...

ЗАДОЩИЛО…

(Односкладні безособові речення)

Сіріло  зранку… Задощило!..

Землі так хочеться дощу!

Вже не сховатися від зливи –

Напитися їй досхочу!

Туманом сивим світ покрило…

Вишневим листом замело…

На серці сумно і тужливо…

Мінорно якось.. І сонливо…

Дрімати хочеться душі

В осінній час рясних дощів.

ІДЕШ ОСІННІМ ЛІСОМ…

(Односкладні узагальнено-особові речення)

Бредеш осіннім лісом…

Замріяно ідеш,

Шепочеш з жовтим листом, 

Тихесенько стаєш,

Вслухаєшся у шепіт той,

У шепіт сторожкий,

Красу осінню пізнаєш

І аромат п’янкий.

Шукаєш під листком грибка –

Знайдеш чи не знайдеш?

Та стрінеш лиш дощовика,

Йому всміхнешся теж…

                                                      Мал.А.Бичковської

УРОКИ В ОСЕНІ БРАЛИ…

(Односкладні неозначено-особові речення)

Уроки в осені брали,

Малярства ази вивчали:

Розхлюпали щедро фарби

На клени, дуби і граби,

Мили дощем -  не відмили,

Не справились - так залишили…

Хотіли укрити палітру

Від сонця, дощу і вітру,

Та як краси не сховають -

Її  все одно відшукають…

В ОСІННІЙ ХРАМ НЕЧУТНО УВІЙДИ…

(Односкладні означено-особові речення)

В осінній храм нечутно увійди,

Красі земній молитву сотвори,

Нехай душа летить у вись, туди,

Де в крони кленів вплутались вітри.

Сил зачерпни в осінніх небесах,

Листків кленових не спини політ,

Нехай душа полине, наче птах,

До вічного і мудрого, як світ.

Осіннім трунком наситись сповна,

Упийся ароматом тим п’янким,

Нехай душа озветься, як струна,

І зазвучить акордом золотим.

ОСІННІЙ ДІАЛОГ

  -       Чи любиш  мене? – дощ питає,

З розгону вмиваючи осінь.

• Звичайно, люблю! Жадаю!

Вологи твоєї прошу!

• А віриш? – питає знову,

Дмухнувши холодом в очі.

• Повірю твоєму слову,

Коли літеплом залоскочеш.

• Чекаєш? – плеще в долоні                                

І сипле краплисте намисто.

• Чекаю… В твоєму полоні… -

Осінь шепоче барвисто.

                                                                                   Мал. Н.Клійчук

ОСІННЯ НОСТАЛЬГІЯ

(Двоскладне речення)

Кленовий листок причаївся в руках,

В долонях моїх догорає.

Бо осінь, як суму стривожений птах,

Дощами рясними ридає.

Свічками палають берізки сумні.

Задмухує вітер їх пломінь.

А в небі летять в синю даль журавлі,

Лишають лиш тугу на спомин.

Згасає осіння зоря в небесах.

В тумани земля заховалась.

Кленовий листок дотліває в руках...

Це з літом я вже попрощалась.