Опис досвіду роботи вчителя початкових класів "Розвиток творчих здібностей на основі застосування ігрових технологій"

 

 

 

 

 

 

 

 

Опис досвіду роботи вчителя початкових класів

«Розвиток творчих  здібностей на основі застосування ігрових технологій в умовах НУШ» 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво. Буденність життя може викликати у них захворювання. В грі діти  перевіряють свою силу і спритність, у них виникають бажання фантазувати, відкривати таємниці і прагнути до чогось прекрасного.

       Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє актуальні невідкладні потреби, а ще – спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються чи закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому. І скрізь, де є гра, панує здоров’я, радість дитячого життя.

      Потрапляючи до школи після дитячого садка, дитина зустрічається з іншим видом діяльності – навчанням. Але гра залишається важливим засобом не лише відпочинку, а й творчого пізнання життя. Ігрова позиція – могутній засіб виховного впливу на дітей. 

Про гру сказано багато гарних слів. Її називають джерелом радості, королевою дитинства і восьмим чудом світу. Гра є неминучим супутником дитини. Гра – це самостійна діяльність, в якій діти вперше вступають у спілкування з ровесниками, їх об’єднує єдина мета, спільні зусилля її досягнення, спільні інтереси і переживання.

Видатний педагог Василь Олександрович Сухомлинський промовив фразу, яка стала основою всього того, що містить у собі гра. Він ніби закликав: «Навчайте  граючись, а граючись навчайте». Ось такий простий вираз, а містить у собі неабияку таємницю, яку Сухомлинський пропонує розкрити перед дітьми.

        Ушинський вважав гру найважливішим видом діяльності дитини. Казав, що саме через гру дитина пізнає всі таємниці світу.

          А.С.Макаренко писав: «Гра має важливе значення в житті дитини, має те саме значення, яке у дорослого має діяльність, робота, служба. Якою буде дитина в грі, такою вона буде і в праці, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі». 

Отож, досвідчені  педагоги  вважали гру важливим методом навчання. За їх думками гра виховує, навчає, розвиває.

         Всі визначення  гри – правильні, бо гра для дитини – саме життя, з усіма його прикрасами, хвилюваннями, вдачею і розчаруваннями.

     Гра є найприроднішою і найпривабливішою діяльністю для молодших школярів. 

     Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам’ять, бажання вчитися. Задовольняючи свою природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитина «добудовує» в уяві все, що недоступне їй в навколишній дійсності, у захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює   раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.

        У грі найповніше проявляються індивідуальні особливості, інтелектуальні можливості, нахили, здібності дітей. Гра – це творчість, гра – праця.

Гра належить до традиційних і визнаних методів навчання і виховання, дошкільників, молодших школярів і підлітків. Цінність цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функція діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість.

     Задовольняючи дитячу допитливість, залучити їх до активного пізнання оточуючого світу, оволодіти способами пізнання зв’язків між предметами та явищами допоможе гра.

       Гра є самостійною діяльністю учнів, яка поступово перетворюється у засіб виховання і дає змогу використати її для розв’язання відповідних завдань.

 В даний час школа потребує такої організації своєї діяльності, яка забезпечила б розвиток індивідуальних здібностей і творчого ставлення до життя кожного учня, впровадження різних інноваційних навчальних програм, реалізацію принципу гуманного підходу до дітей. Школа надзвичайно зацікавлена ​​у знанні про особливості психічного розвитку кожної конкретної дитини.

 Рівень навчання і виховання в школі значною мірою визначається тим, наскільки педагогічний процес орієнтований на психологію вікового та індивідуального розвитку дитини. Це передбачає психолого-педагогічне вивчення школярів протягом всього періоду навчання з метою виявлення індивідуальних варіантів розвитку, творчих здібностей кожної дитини, зміцнення його власної позитивної активності, розкриття неповторності особистості, своєчасної допомоги при відставанні в навчанні. Особливо важливо це в молодших класах школи, коли тільки починається цілеспрямоване навчання людини, коли навчання стає провідною діяльністю, в лоні якої формуються психічні властивості і якості дитини. Для молодшого шкільного віку характерні яскравість і безпосередність сприйняття, легкість входження в образи. Діти легко втягуються в будь-яку діяльність, особливо в ігрову. Вони самостійно організовуються в групову гру.

Результативність дидактичних ігор залежить:

-         від систематичного їх використання;

-         від цілеспрямованості програми та у поєднанні із звичайними дидактичними вправами.

 Ігрова технологія будується як цілісне утворення, яке охоплює певну частину навчального процесу та об'єднане загальним змістом, сюжетом, персонажем. При цьому ігровий сюжет розвивається паралельно основному змісту навчання, допомагає активізувати навчальний процес, засвоювати ряд навчальних елементів. Складання ігрових технологій з окремих ігор і елементів – турбота кожного вчителя початкової школи.

Вивчений в процесі ігрової діяльності матеріал забувається учнями у меншій мірі і повільніше, ніж матеріал, при вивченні якого гра не використовувалася. Це пояснюється, перш за все, тим, що в грі органічно поєднується цікавість, що робить процес пізнання доступним і захоплюючим для школярів, і діяльність, завдяки участі якої в процесі навчання, засвоєння знань стає більш якісним і міцним.

       Щоб учні по-справжньому почали вчитися, а не просто відсиджували урок, їх треба зацікавити - зазначити, що вони не знають того, без чого далі не зможуть. Крім того, діти мають зрозуміти, що на кожному уроці вони навчаються нового, бо урок, на якому лише повторюють матеріал, а не засвоюють нові знання, - згаяний час. Важливо, щоб учні ставили перед собою мету: я прийшов чогось навчитись, а наприкінці уроку знали відповідь на запитання: «Чого я навчився?»

        Ефективним видом роботи, що сприяє мовленнєвому розвитку школярів, є ситуативні завдання. Вони стимулюють мислення й збільшують інтерес учнів до програмового матеріалу, підвищують їхню активність у формуванні знань, умінь і навичок - тобто пізнавальну активність.

    У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися. самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні.

Проводити ігри, створювати ігрові ситуації, важливо на кожному уроці. Це особливо стосується 1 – 2 класів – перехідного періоду, коли учні ще не звикли до тривалої напруженої  діяльності. Вони швидко стомлюються, притуплюється їхня увага, набридає одноманітність. Тому гра є засобом активізації навчання  та виховання, один з найефективніших методів організації навчальної діяльності учнів початкових класів.

      Гру можна пропонувати на початку уроку. Такі ігри мають збудити думку учня, допомогти йому зосередитися і виділити основне, найважливіше, спрямовувати увагу на самостійну діяльність.

         Ігри важливо проводити систематично і цілеспрямовано на кожному уроці, починаючи з елементарних ігрових ситуацій, поступово ускладнюючи і урізноманітнюючи їх у міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам’яті, виховання кмітливості, самостійності, наполегливості тощо.  

                               Класифікація дидактичних ігор 

Місце і роль ігрової технології в навчальному процесі, поєднання елементів гри та навчання багато в чому залежать від розуміння учителем функцій і класифікації педагогічних ігор. Класифікуються  дидактичні ігри за декількома принципами:

 1. За видом діяльності:

       фізичні (рухові),

       інтелектуальні (розумові),

       трудові,

       соціальні

       психологічні.

 2. За характером педагогічного процесу:

      Навчальні, тренувальні, контролюючі, узагальнюючі;

      Пізнавальні, виховні, розвиваючі;

      Репродуктивні, продуктивні, творчі;

      Комунікативні, діагностичні, профорієнтаційні, психотехнічні та інші.

 3. За характером ігрової методики:

       предметні,

       сюжетні,

       рольові,

       ділові,

       імітаційні,

       ігри-драматизації.

5. За ігровим середовищем:

       ігри з предметами і без них,

       настільні,

       кімнатні,

       вуличні,

       на місцевості,

       комп'ютерні 

       з ТСО,

       з різними засобами пересування.

У розвиваючих іграх, в цьому полягає їх головна особливість, вдалося об'єднати один з основних принципів навчання – від простого до складного, з дуже важливим принципом творчої діяльності – самостійно за здібностями, коли дитина може піднятися до вершини своїх можливостей.

                                   Функції гри в житті дитини

Гра - це природна для дитини і гуманна форма навчання. Навчаючи за допомогою гри, ми вчимо дітей не так, як нам, дорослим, зручно дати навчальний матеріал, а як дітям зручно і природно його взяти.

       Вивчення нового матеріалу на уроках  диктує доцільність використання ігрових технологій, що сприяють активізації пізнавальної діяльності учнів і приводять до більш осмисленого засвоєння знань. Застосування ігор  підвищує міцність і якість засвоєння знань учнів, якщо ігри відбираються і конструюються у відповідності до змісту виучуваної теми, з цілями і завданнями уроків,  використовуються в поєднанні з іншими формами, методами і прийомами, ефективними при вивченні нового матеріалу,  чітко організовуються, відповідають інтересам і пізнавальним можливостям учнів.

 В житті дитини гра виконує такі найважливіші функції:

       розважальну (основна функція гри - розважити, доставити задоволення, надихнути, розбудити інтерес);

       комунікативну: освоєння діалектики спілкування;

       самореалізації в грі;

       терапевтичну: подолання різних труднощів, що виникають в інших видах життєдіяльності;

       діагностичну: виявлення відхилень від нормативної поведінки, самопізнання в процесі гри;

       корекційну: внесення позитивних змін в структуру особистісних показників;

       міжнаціональної комунікації: засвоєння єдиних для всіх людей соціокультурних цінностей;

       соціалізації: включення в систему суспільних відносин, засвоєння норм людського гуртожитку.

     Використання ігрових технологій в навчально-виховному процесі

 Формування учня як самостійної, ініціативної, вдумливої особистості буде успішним, якщо вчитель потурбується про це з першого проведеного уроку. Тому  одним з найперспективніших шляхів виховання активних учнів, озброєння їх необхідними вміннями і навичками, є впровадження активних форм і методів навчання, серед яких провідне місце займають ігри.

Гра є незмінним важелем розумового розвитку дитини. Ігрова форма занять   створюється  за допомогою ігрових прийомів і ситуацій, які дозволяють активізувати пізнавальну діяльність учнів. Проведення ігор   практикую  систематично на кожному уроці, починаючи з елементарних ігрових ситуацій,  поступово ускладнюючи й урізноманітнюючи їх у міру нагромадження в учнів знань, вироблення вмінь і навичок, засвоєння правил гри, розвитку пам’яті, виховання  кмітливості, самостійності, наполегливості.

 Перед  проведенням ігор з дітьми   доступно викладаю сюжет, розподіляю  ролі, ставлю  перед дітьми пізнавальне завдання. Щоб гра не набридла,   ускладнюю завдання, змінюю її. Готуючись до заняття,    чітко продумую послідовність  ігрових дій, організацію учнів, тривалість гри, її контроль, підбиття підсумків та оцінку. Захопившись грою, дитина не помічає, що вчиться, запам’ятовує нове, орієнтується у надзвичайних ситуаціях, поповнюється запас її понять, уявлень, розвивається фантазія.

 У класній кімнаті облаштований ігровий куточок, в якому зосереджені казкові персонажі – Мудра Сова, Хитра Лисиця, Хитрий Вовк, Ведмідь, Коза і семеро козенят, Сірий Зайчик.

 Підбираючи для молодших школярів ігри, сприяю вводу  учнів,  під час навчальної діяльності,  у ситуації пізнавальної активності, яка проявляється ситуативно і підтримується завдяки зовнішній стимуляції.

Діти постійно спонукають  до пошуку нових  ігор та використання їх у навчально-виховному процесі.

 Плануючи організацію ігрової діяльності на уроці, визначаю навчальну, розвивальну і виховну мету, кожна  з яких спрямована на розв’язання завдань, визначених програмовими вимогами для учнів початкової школи.

Працюючи над темою «Розвиток творчих здібностей на основі застосування ігрових  технологій в умовах НУШ», основні свої завдання вбачаю в:

         - розвитку творчих здібностей учнів;

                   - сприяння особисто – орієнтованому навчанню;

- розвитку креативних здібностей школярів через використання  ігор;

-  створенні сприятливих умов для розвитку творчого потенціалу дитини;

- урізноманітнення форм і методів навчання;

- нагромадження в учнів індивідуального досвіду пошукової діяльності.

Розвиток творчої особистості потребує відповідних умов, від яких залежить його ефективність, продуктивність виявів особистості як суб’єкта діяльності. Цьому найбільшою мірою сприяє навчально-виховний процес з єдиними підходами та вимогами до кожної дитини, наданням їй максимальних можливостей для виявлення і розкриття творчих здібностей учнів.

З дітьми молодшого шкільного віку я працюю вісімнадцять років і із упевненістю можу стверджувати, що грі належить особливе місце у вихованні та навчанні дітей цього віку. Гра розглядається як творча діяльність дитини в молодшому шкільному віці, і вона є постійною її супутницею, це – «чарівна паличка», за допомогою якої можна навчити дитину читати, писати, розв’язувати.

Гра – найбільш доступний для дітей вид діяльності. Цікава гра підвищує розумову активність учня і він  розв’яже більш важке завдання, ніж на уроці. Гра для дітей – перша можливість проявити себе, самовиразитись і самоствердитись, тому в своїй роботі використовую розвиваючі ігри як засіб навчання і виховання.

Використовувати ігри  починаю з 1 класу.

Застосовувати розвиваючі ігри потрібно на всіх предметах і це можна робити на різних етапах уроку.

На уроках української мови учні з великим задоволенням грають у мовні розвиваючі ігри. Наприклад, при вивченні теми «Іменник» я пропоную такі  ігри: «Допоможи рибалці спіймати потрібну рибку», «Допоможи Сонечку  вгадати : істота чи не істота».

При ігровій діяльності дитина спостерігає, порівнює, зіставляє, класифікує предмети, проводить доступний їй аналіз і синтез, узагальнює, а всі ці здібності розвивають креативну особистість. Креативна особистість – це творчо розвинена дитина, яка потім використовує ці знання на практиці, здатна за власною ініціативою реалізувати свій потенціал. Це потребує іншого підходу вчителя до своїх учнів, створення креативного середовища.

Розвиваючі ігри та нестандартні уроки (урок-гра, урок-подорож, урок-мандрівка, урок з використанням ІКТ, та ін.) роблять навчання легким, доступним, простим, цікавим. Нестандартні уроки доцільно почати з цікавого фрагменту. Наприклад, це може бути карта подорожі, план, макет квітучої галявини, острів скарбів…

Такі уроки та ігри сприяють всебічному гармонійному розвитку дітей, розвивають творчу особистість, сприяють розвитку пізнавальних інтересів, розумових процесів і позитивної мотивації до навчання дітей. Звідси випливає, що використання розвиваючих ігор та вправ на уроках є невід’ємною частиною навчального процесу.

Ігри спрямовані на розвиток логічного мислення, творчої уяви, на формування в учнів інтересу до навчання, допомагають створювати  світогляд дитини, а також урізноманітнюють зв’язне мовлення учнів, формують  критичне мислення дітей.

       Починаючи з 1 класу, гра на моїх уроках стає важливою складовою навчального процесу. На уроках  з української мови використовую такі розвиваючі ігри:

-  «Грибочки»;

-  «Складалочка»;

-  «Конструктор»;

-  «В зоопарку»;

-  «Допоможи сонечку»;

-  «Яке дерево загубило листочок» та багато інших.

Наприклад, на уроці вважаю доцільною грою на закріплення вивченого матеріалу –  «Грибочки»:

Диби – диби, диби – диби –

Пішов дід по гриби.

Позбирати всіх не може.

Хто з вас, діти, допоможе?(додатки)

На уроках математики учням подобаються такі ігри:

-  «Допоможи чаклуну зварити чарівне зілля»;

-  «Хто швидше спіймає рибку?»;

-  «Катання на хмаринках»;

-  «Шифрувальники»;

-  «Футболісти»;

-  «Долети до аеропорту» та інші.

На уроках з природознавства діти грають в такі ігри:

-  «Космічний політ»;

-  «Знайди серед тварин звірів»;

-  «Чиє дитинча?»;

-  «Жива та нежива природа»;

-  «Лікарські рослини»;

-  «Обери правильну дорогу». Також я із великим задоволенням використовую на уроках кросворди, вікторини, КВК, гру «Поле чудес», «Щасливий випадок», використовую ІКТ. Мені подобається складати малюнкові кросворди та працювати з ними.

На уроках читання я вважаю, є доцільним використовувати такі методики, як інсценування казок, ляльковий театр, пантоміма, драматична розповідь.

Також на цих уроках мої учні полюбляють ігри для розвитку швидкості техніки читання. Так, зокрема, я використовую гру «Кішка та мишка». Перший учень – мишка. Він розпочинає гру, а кішка повинна почати гру після того, як учень прочитає перше речення і наздогнати мишку. Дуже подобається дітям гра «Розвідники». Я її використовую для розвитку уваги при читанні тексту.

Уроки з навчання грамоти (1 клас) починаються  з мовних ігор: «Поїзд голосних», «Проколотий м’яч»,  «Пеньочки», «Впіймай звук», «Бджілка».

        Також ефективно використовувати усну народну творчість – найцінніше невичерпне джерело, завдяки якому активізується пізнавальна діяльність дітей, збагачується словниковий запас, формується самостійне мислення, розвиваються творчі здібності, спостережливість інтерес до рідного слова.

     Загадка – це досить поширений жанр дитячого фольклору, метод народної педагогіки. Загадка розвиває мислення і мову дитини, її спостережливість. Кожна загадка містить нестандартне завдання, яке викликає жвавий інтерес. За допомогою загадок можна створювати проблемні ситуації на уроках української та інших мов, математики, предметів природничого циклу, а також проводити інтегровані уроки. Крім народних загадок, можна використати немало авторських загадок, що відображають явища природи, предмети побуту, техніки та ін..

      За допомогою загадок можна проводити нестандартні уроки у формі КВК, заочних мандрівок у світ цікавого.

     На уроці значну увагу приділяю кмітливості: робота над текстом загадок поєднується з певною інформацією про природні явища, життя рослинного чи тваринного світу, що взагалі цікавить дітей. Діти одержують домашні завдання: виготовити відгадки в малюнках, аплікації або вироби з пластиліну.

      І ще одною, з можливих цікавих пізнавальних ігор, являється казка.  Казки використовують з метою розвитку уяви. Гра називається «Продовж казку». Дітям пропонується нібито незавершена казка, для якої треба придумати закінчення. Кожна дитина має можливість казку закінчити по-своєму, тобто має ситуацію вибору. Це зацікавлює та розвиває творче мислення і уяву.

      В.О.Сухомлинський радив педагогам якомога більше використовувати казку в роботі з молодшими школярами. Він рекомендував використовувати казку для словотворчості дітей.

      В.О.Сухомлинський писав, що кожна дитина по-своєму талановита, має схильність до творчості. Але це бажання творити треба постійно стимулювати, відшукуючи методи, прийоми та форми роботи, які б сприяли розвитку пізнавальної активності дітей цього віку.

      Процес навчання мусить давати школяреві якомога більше позитивних емоцій. Розумова діяльність буде цікавою лише тоді, коли є радість.

На уроках української мови я використовую словникові ігрові диктанти. за допомогою гри-вправи «Чарівний мішечок»  закріплюю  різноманітні вміння й навички. Набір предметів у мішечку не випадковий. Він щоразу змінюється залежно від мети навчання:  це можуть бути іграшки, в назвах яких є  орфограми,  на які треба звернути особливу увагу або дрібні речі, які треба описати.

Вивчаючи спільнокореневі слова, пропоную дітям гру «Лото». Кожен учень  має картку, розкреслену на шість клітинок. У кожній клітинці різні слова.  Вчитель-ведучий має набір коренів слів, які оголошуються послідовно всім гравцям. Діти аналізують оголошений корінь слова, виділяють в кожному слові на власній картці корені слів і, якщо співпадають корені, слово закривається. Виграє той, хто найперший закриє слова. Під час опрацювання правил на уроках української мови впроваджую гру «Знайди ознаку».

        На уроках читання під час розчитуваннязастосовую ігри «Піраміда»,  «Падають шишки». Дуже корисними є спеціальні ігри на розвиток пам’яті, вироблення стійкої уваги: «Засічка – кидок» (при слові «кидок» всі починають читати на максимальній швидкості, «засічка» - читання зупиняється), «Відгадай» (вибіркове читання), «Хвиля» ( починають читати у довільному темпі вголос, поступово збільшують силу голосу, доходять до вершини і починають зменшувати).  Є ігри, що вчитель використовує для читання в парах: «Луна або Папуги», «Вовчик і Зайчик». Одне речення читає один учень, а друге – інший. Потім читання повторюється знову. Під час читання одним учнем,  другий уважно стежить за правильністю.

 В процесі ознайомлення дітей з ліричним жанром  користуюсь різноманітними  ігровими прийомами, які сприяють розвиткові умінь слухати, говорити і читати, дозволяють формувати уявлення учнів про віршовану форму, риму, систематизувати читацький кругозір,  характеризувати авторів творів, що вивчаються, набувати досвід широкого розучування віршів. Так, при знайомстві з римою використовую  гру «Схожі хвости» ( мишка – кішка, Гришка, книжка, доріжка ...). Користуючись прийомом  «Віднови вірші на основі рим»,   практично знайомлю  дітей з римою.  При виконанні ігрової вправи «Відгадай риму» формую в учнів  почуття ритму і рими. 

В процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватись, самостійно думати, розвивати увагу, спостережливість, кмітливість. Під час гри всі діти займають активну позицію. Розвиваючі ігри дарують радість і захоплення, пробуджують у душі кожного добрі почуття, роздмухують вогник дитячої думки і творчості. Відомо, що будь-які знання через гру засвоюються у 4-5 разів швидше, ніж у звичайному навчанні. Вона дає змогу привернути увагу й тривалий час підтримувати інтерес до тих важливих і складних завдань, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається.

Урок-гру можна проводити і під час вивчення нового матеріалу і для підсумкової перевірки знань, узагальнення та повторення. На уроці я досліджую світ при ознайомленні з темою «Жива та нежива природа» проводжу таку гру: «Допоможи Колючці знайти живу природу» (додатки)

На математиці під час усної лічби пропоную учням ігри – «Шифрувальники», «Естафета». «Забий гол», різні варіанти графічних схем (додатки).

Ігри на уроках математики  використовую для ознайомлення дітей з новим  матеріалом та для його закріплення, для повторення раніше набутих уявлень і понять, для повнішого і глибшого їх осмислення, формування обчислювальних, графічних умінь і навичок, розвитку основних прийомів мислення, розширення кругозору. Пропоную пограти  «в магазин». «Продавець» і «покупець» швидко лічать, а діти стежать за правильністю розрахунків. Так у грі   учні тренуються в додаванні й відніманні.

В процесі проведення уроків математики з елементами гри реалізуються ідеї співдружності, змагання, самоуправління, виховання відповідальності кожного за результати своєї праці, формується мотивація навчальної діяльності й інтерес до предмету.

 Під час проведення ігор «ЕОМ»,  «Математичний струмок»,  «Зроби рівними», «Закінчи логічний ряд», «Художня математика»  формую обчислювальні навички, вчу доводити своє міркування.

 Навчаючи учнів логічно мислити, аналізувати, виділяти головне, робити висновки,  враховую і те, що не всі школярі однакові за рівнем розвитку мислення, уваги, вмінням слухати і виконувати  завдання. Вдало підібрані ігри допомагають зацікавити учнів щодо виконання будь-якого завдання.

Використовуючи ігри екологічного спрямування («Якби я був…», «Склади розповідь»,  «Допитлива ворона»)  даю дітям зрозуміти, що нерозумне втручання в природу може викликати істотні зміни як усередині самої екосистеми, так і за її межами. Переконана,  що під час таких ігор у дітей розвивається також готовність до правильної взаємодії з довкіллям. В позаурочний час  використання рухливих ігор екологічного спрямування сприяє формуванню в учнів таких позитивних моральних рис, як співчуття, співпереживання,  доброту, милосердя.

        Крім ігрової технології навчання я також використовую на уроках – колективно-групове навчання, елементи проектної технології, інформаційні технології. У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам’ять, жадоба до знань. Задовольняючи свою  природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитина «добудовує»  в уяві все, що недоступне їй у навколишній дійсності,  у захопленні  не  помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію. Завдяки іграм розширився кругозір і удосконалилося орієнтування учнів у навколишній дійсності,  сформувалися первинні суспільно-політичні уявлення, елементи громадських і патріотичних почуттів, шанобливе ставлення до людини праці, етична  поведінка у побуті та громадських місцях.

Завдяки успішному проведенню ігор  розвинулася пізнавальна самостійність учнів. Така організація здобуття знань дає змогу максимально активізувати навчально-пізнавальну діяльність учнів на уроках і водночас сприяє не тільки підвищенню якості навчання, а й забезпеченню емоційного благополуччя  та  психологічного комфорту кожній дитині вже з перших днів  навчання  у школі. В процесі проведення уроків з елементами гри, реалізується ідея співдружності, змагання, самоуправління , виховання  відповідальності кожного за результати своєї праці, а основне –  інтерес дітей  до навчання.

 Завдяки ігровим формам занять вдалося залучити пасивних учнів до систематичної розумової праці, дати змогу  дитині відчути успіх, повірити в свої сили. Учні, які були не дуже охочі до серйозного і систематичного тренування і які протестували проти вимоги «прочитай сторінку», змогли подолати труднощі читання саме через гру. 

Після тривалого використання в навчальному процесі гри, знання учнів з усіх навчальних предметів покращилися.

 ВИСНОВОК

Працюючи над проблемою  «Розвиток творчих здібностей на основі застосування ігрових технологій в умовах НУШ» я переконалася, що саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом класу, взаєморозуміння між вчителем і учнем. Тому мені, саме завдяки ігровим формам навчання, вдалося залучити пасивних учнів до систематичної розумової праці, дати змогу дитині відчути успіх, повірити в свої сили, навчати без примусу, щоб кожен учень був не просто слухачем, а дослідником, фантазером, винахідником і просто жив щасливим життям спілкування.