Опис власного досвіду роботи

« Учитель готується до хорошого уроку все життя»

                                                                                                                          В Сухомлинський

       На сучасному етапі розвитку шкільної освіти проблема активізації пізнавальної діяльності учнів набуває особливого значення у зв’язку з високими темпами розвитку й удосконалення науки й техніки, потребою  суспільства в людях освічених, здатних швидко орієнтуватися в обстановці, мислити самостійно й вільних від стереотипів.

      Значення інформації в сучасному суспільстві постає на перший план, тому учні повинні опану­вати інформаційні технології, уміння одержувати, а також критично осмислювати та використовувати різноманітну інформацію. Саме цим і пояснюється актуальність застосування інтерактивних форм і методів на уроках біології.

     Урок не може бути цікавим, якщо учень постій­но включений в одноманітну за структурою й ме­тодикою діяльність. Урок має слугувати засобом розвитку творчих здібностей учнів, їхніх потреб, обдарувань, інтересів, самовираження та самореалізації, розвивати постійне прагнення до пізнання і самовдосконалення. Тому тут треба проявити свій талант. А талант – це здатність робити те, чого нас ніхто не вчив. Це все те, на що дивляться з любов’ю. Тож любов учня потрібно завоювати. Для цього  треба використовувати хоч якусь «родзинку» до серця дитини на кожному уроці. Однією з таких родзинок і є  застосування інтерактивних методів навчання.

   Якщо говорити про використання на уроках ме­тодів наукового пізнання, то, мабуть, не існує кра­щої методики, ніж та, яку створює сам учитель.

 На кожному уроці вчитель прагне досягти його результативності, а це можна здійснити різними шляхами:

а) активізація дітей на уроці;

б)підвищення інтересу до навчання;

в)  свобода під час висловлювання міркувань;

г) звільнення учнів від механічного заучування;

д)  подолання невпевненості, страху помилки.
Вчити самостійно працювати — це й означає вчити розумової праці. Чим раніше ми починаємо працювати над указаним, тим вагомішим є результат.

   Віра вчителя в учня породжує віру учня в себе. І я, як кожен учитель, маю власну систему проведення уроків з біології, на яких виступаю лише в ролі організатора навчального процесу, можна сказати, лідера класу, використовуючи ці­лий арсенал засобів інтерактивного навчання: екс­перименти, бліц-турнір, використання рольових ігор, «мозкова атака», моделювання жит­тєвих ситуацій, лекція з розв'язанням поставленої проблеми, інтегрований урок, подорож, викорис­тання ресурсу комп'ютерних технологій. Зазвичай організація інтерактивного навчання розробляється з урахуванням вікових особливостей школярів, об­сягу вивченого матеріалу і спирається на методичні розробки та праці

В. Сухомлинського, Л. Кузнецової, Є. Ільїна, Л. Пироженко,

Є. Невєдомської.  Вважаю, що тільки стимулюючи розвиток іні­ціативності, відповідальності та самостійності учня, можна спонукати його до пошуків шляхів до­сягнення високих результатів навчання. Не секрет, що донедавна вчитель був лише фільтром у відборі навчальної інформації, сьогодні ж, за інтерактив­ного навчання, це помічник, одне з вагомих дже­рел, консультант у роботі. Це зобов'язує мене по­стійно знаходити правильний підхід до вдоскона­лення методів і засобів навчання, добиватися вищої форми співробітництва вчителя й учня — спочатку викликати здивування, а потім, відповідно, й інте­рес. Звичайно, сьогодні у викладанні біології існує цілий ряд проблем: різний обсяг тем, складність програми, здебільшого важкий виклад матеріалу, насиченість біологічними поняттями й терміноло­гією, високий рівень науковості, недостатня кіль­кість часу, відведеного на виконання лабораторних і практичних робіт у межах уроку. Ці труднощі ставлять переді мною завдання — викликати ін­терес і бажання до навчання, використовуючи най­ефективніші форми й методи, особливо коли мова йде про цілеспрямоване та самостійне одержання знань учнями.

    Наука біологія — специфічна, тому що в ній перетинаються вектори техніки, етики, естетики та філософії, а вона, впливаючи на них, займає проміжне становище між природознавством і сус­пільними науками. Тому в біології діють три типи законів: еволюційні, функціональні та причинні. Завдяки їм створюю умови для таких педагогічних технологій, які базуються на активізації та інтен­сифікації діяльності учня, використовуючи різно­манітні активні методи:

Метод доступності матеріалу — полягає в опо­рі на ті знання, які вже має учень, а це, у свою чергу, допомагає кращому розумінню та осмис­ленню отриманої інформації та міцнішому її запам'ятовуванню.

Міні - проекти —  він орієнтований  на самостійну діяльність учнів – індивідуальну,парну, групову , яку учні виконують протягом певного відрізка часу

Метод лаконічності — ґрунтується на тому, що дитина  здатна запам'ятати:

10 % того, що прочитала;

20 % того, що почула;

ЗО % того, що сказала;

80% того, що зробила;

90% того, що пояснила іншим.

Метод створення проблемних ситуацій — пошук шляхів їх розв'язання дає змогу проявитися творчості, новизні та оригінальності. Інколи залишаю "нерозв'язані питання", відповідь на які учні повинні отримати самостійно з експе­риментальних та літературних джерел. Так, під час вивчення теми "неклітинні форми життя - віруси" у 10 класі пропо­ную учням пояснити вислів учених :" віруси – це здичавілі гени, що заблукали?"

Метод міні-дискусії, де вчитель може виступати в ролі арбітра, спрямувавши розв'язання про­блеми в необхідне русло. Наприклад, вивчаючи тему  "Роль вірусів у природі та житті людини", проводжу міні-дискусію: "Чи можна вважати грип " королем епідемій?"

Метод навчальної гри — викликає підвищений інтерес до сучасних проблем біології, виховує вміння висловлювати та обстоювати свою думку, навчає культури дискусії та вміння знаходити компромісні рішення.

Метод структурності — допомагає побудувати матеріал у логічній послідовності, що краще запам'ятовується, довше зберігається в пам'яті та швидше відтворюється за потреби. При вивченні теми "Нестатеве розмноження організмів" у 11 класі , пропоную  в кінці уроку зробити блок - схему вивченого матеріалу з теми.

Метод робочої гіпотези — полягає не тільки в спостереженні явищ, але й сприяє підклю­ченню паралельних гіпотез, їх спростуванню та виведенню наслідків з подальшим їх під­твердженням. Особливо цікавими є проведення уроку - семінару  з теми :

" Історичний розвиток органічного світу" в 11 класі,  де учні вчаться не тільки відстоювати свою думку щодо походження життя на Землі, а й спростовують гіпотези, запропоновані в різ­них джерелах літератури, відшукують підтвер­дження існуючим.

Метод підсиленої лекції — викладання навчально­го матеріалу у вигляді схем, таблиць із подаль­шим обговоренням.

Утілення зазначених інноваційних лекцій я здій­снюю тільки в старших, 10-11-х, класах, де вже можливе осмислення учнями горизонтів професій­ного й культурного самовдосконалення та самореалізації особистості.

Метод образності, емоційності й незвичності — викликає в учнів позитивні емоції, а це є запо­рукою гарного сприйняття та відтворення здо­бутих знань.

Метод гронування — використання рисунків,схем і таблиць як допоміжного матеріалу під­ручника та елемента мозкового штурму (з чого складається?). 

Цей метод я використовую під час вивчення теми "Запліднення у різних груп організмів " у 11 класі.

Використання елементів ейдетики .Ейдетика сприяє розвитку уяви, образного мислення та їх усвідомленого використання. Багато видатних педагогів використовує у своїй роботі прийоми мнемотехніки, аналогії, гіперболізацію метод асоціацій.

Моя колекція елементів ейдетики для використання на уроках біології базується на такому принципі : сприймається і запам’ятовується та інформація, яка засвоюється легко, із задоволенням. Якщо учень уявив, порівняв чи створив асоціацію або аналогію  – він знатиме матеріал, не уявив – не знатиме.

Для розвитку пам’яті на терміни і поняття я використовую вправу “Слова за хвилину “, де учні протягом хвилини називають один одному усі відомі їм слова до вивченої теми.

Для запам’ятовування послідовності фаз мітозу, використовую прийом мнемотехніки – з перших літер фаз складаю слово ПМАТ і пропоную запам’ятати дітям ( профаза, метафаза, анафаза, телофаза ).

Щоб діти усвідомили як побудований хребетний стовп та як розміщений в ньому спинний мозок – створюю з учнями модель хребта : кулаки учнів з отвором посередині ставляться один на одного, а білий довгий шнур опускається в отвір кулаків зверху донизу. Аналогічно можна  створити “модель мітозу”, де учні стають один напроти одного, а їх руки слугують веретеном поділу клітини. Інші учні виконують роль хромосом, які розходяться до полюсів.

Дуже подобається моїм дітям метод невербальних асоціацій – значків. Значками вони позначають явища, процеси, функції, складові тощо.

Елементи ейдетики доповнюють всі методики та сприяють гуманізації і оптимізації навчання учнів.

       Визначення методів інтерактивного навчання є індивідуальним у роботі кожного вчителя й зале­жить від його ерудиції, темпераменту, різноманіт­ності інтересів, уміння працювати з аудиторією.

           Аналізуючи досягнення учнів у засвоєнні на­вчального матеріалу, я зробила висновки, що в разі систематичного застосування інтерактивних мето­дів в учнів підвищується інтерес до біології, стиму­люється навчальна активність, розвивається мис­лення, пам'ять, формуються здібності приймати розумні рішення в нестандартних ситуаціях.

            Усім відома аксіома, що учень повинен не про­сто слухати й думати, але й щось робити, так як під час виконання роботи запам'ятовується 80 % того, що він зробив. Для підтвердження ефективності са­мостійної роботи учнів не тільки з підручником, але й з дослідами та натуральним роздавальним матері­алом, з учнями 8-11 класів проводжу урок — лабо­раторну роботу, залучаючи до сприйняття декілька аналізаторів: слуховий, зоровий та руховий. Крім цього, через бесіду активізую ще й емоційну та об­разну пам'ять. Робимо висновок, що на конкрет­ному уроці аналізатори учнів вступили у складні взаємозв'язки, які забезпечили свідоме засвоєння знань, понять і термінів, а джерело новизни вчитель перетворив на новий життєвий досвід, який у по­дальшому буде збагачений і відшліфований. Спира­ючись на власний досвід, можу стверджувати, що го­ловним мотивом у розвитку пізнавальних інтересів учнів є самостійне виконання ними творчих завдань, створення і розв'язання проблемних ситуацій, прак­тичні та лабораторні роботи, використання наочнос­ті, екскурсії. Такі дослідницькі прийоми мають особ­ливе пізнавальне завдання, спосіб розв'язання якого має здійснити учень у процесі цілеспрямованого по­шуку. Учень відкриває те, що вже давно відкрите, не знаючи цього, й уявляє себе першовідкривачем, починаючи виявляти інтерес до теми.

                 Учитель повинен пам’ятати три речі: він працює з дітьми, він повинен розвивати в учня навички мислення високого рівня, він повинен бачити результат своєї праці. Мій досвід роботи вказує на те, що для наших учнів дуже  важлива психологічна атмосфера, в якій вони

перебувають. Саме тому намагаюся завжди заохочувати навіть невеликий успіх учня, відмічаю добрими словами його особисті досягнення в процесі вивчення біології, формую на уроках мікроклімат співробітни­цтва і взаємодопомоги, і більшість учнів відповіда­ють мені повагою, любов'ю й бажанням працювати на уроці.

Використання наочності настільки максимально, наскільки це можливо на уроці. Яскраві чіткі зорові образи збуджують цікавість учнів і надовго залишаються у пам’яті дитини. Слід проаналізувати якість ілюстрацій, що використовуються на уроці – чи сприймають сучасні діти зображення на старих пожовклих таблицях? Або малюнки у підручниках – чи завжди вони відповідають всім вимогам? Але сучасний учитель знає вихід – це використання ІКТ. На своїх уроках я застосовую різноманітні презентації, малюнки, фотографії живих об’єктів, відео фрагменти. Особливо ефективною є флеш-анімація. Такі невеликі анімаційні ілюстрації допомагають уявити природні процеси. Наприклад, натрій – калієвий насос, фотосинтез, дихання, рух крові, фагоцитоз тощо. Цікавими є віртуальні екскурсії, фільми про заповідні куточки нашої країни, які можна демонструвати як під час позакласних заходів, так і під час навчальної практики.

      Усім нам відомо, що вивчення біології немож­ливе без використання колекцій, муляжів, гербар­ного матеріалу, таблиць, схем, і, звичайно, сього­дення вимагає, змушує вчителя використовувати комп'ютерні технології. Грамотне застосування ноутбука, сенсорної дошки в навчальному процесі саме й полягає в тому, щоб зробити урок неповторним, цікавим та захоплюючим, створити передумови для того, щоб учні захотіли самостійно здобувати знання та застосовувати їх на практиці.

        Навчити учня сприймати інформацію з екрана, думати над нею, засвоювати її, зробити роботу з ре­сурсом осмисленою — ось головне завдання вчи­теля на уроці. Ноутбук на уроці — це не покірний слуга вчителя, а зазвичай добрий товариш, з яким доводиться йти, виконувати свої навчальні завдан­ня, прораховувати різні варіанти, передбачати ме­тодичні пороги й пастки. Особисто для мене відхід від рутини й монотонності — це сучасний урок біо­логії з використанням комп’ютера та сенсорної дошки як однієї з інтерактивних форм навчання. Саме цей метод сприяє більш успішному виконанню якогось етапу роботи, може служити позитивним підкріп­ленням, стимулом для продовження діяльності. І, звичайно, деякий ігровий аспект, відхід від ти­пового словесного мислення, опора на нескладні нестандартні операції.

      Використання комп'ютерних технологій допо­магає не тільки виховувати зацікавленість до біо­логії як науки в учнів, а й допитливість, уважність, спостережливість, що сприяє застосуванню в роботі таких методів:

практично-репродуктивний;

 групової роботи;

візуальний з елементами пошуку;

синектики, який полягає в тому, що пошуки нових знань базуються на вже відомих аналогіях, але ведуться під керівництвом учителя;

метод занурення.

                   Для активної діяльності учнів необхідно довести завдання уроку до свідомості кожного. Використан­ня сенсорної дошки створює певний емоційний фон в учнівському колективі й потребує певного емоцій­ного настрою. Але хочу зауважити, що комп’ютер не замінює та не підміняє традиційних дидактичних засобів, а використовується поряд з ними як один із засобів навчання, що є надзвичайно потужним.

                   Інтерактивні методи навчання, які застосову­ються на моїх уроках, дають змогу викликати та підтримувати в учнів пізнавальний інтерес до такої багатогранної, цікавої та складної науки, як біо­логія.

                 Для стимулювання інтересу до навчання важ­ливим є все, а особливо сама постать учителя, його вимогливість, принциповість, доброзичливість і, звичайно, глибокі знання та вміння віддавати їх своїм вихованцям.

Самоосвіта вчителя є необхідною умовою професійної діяльності педагога. Тому професійне зростання також можна назвати і пошуком свого шляху, набуттям власного голосу. Для мене план професійно-особистісного розвитку направлений на отримання  таких знань, які б сприяли розширенню освіченості у своєму предметі, підвищенню ефективності навчання предмету, сприяли б виробленню нових педагогічних прийомів і методик, розвитку творчого потенціалу у професійній діяльності. Створюючи модель програми професійно-особистісного саморозвитку, я виходила з того, що сьогодні суспільству потрібні ініціативні й самостійні фахівці, здатні постійно вдосконалювати свою особистість і діяльність. Займаючись самоосвітою згідно особистого плану саморозвитку, мною досягнуто певних результатів у роботі, які показують, що у моїх учнів формується нова система знань, умінь і навичок, розвивається самостійність, виникає інтерес до географії та біології, а це все сприяє підвищенню ефективності навчання учнів.

Мотиви, які спонукають мене до самоосвіти:

Бажання творчості. Вчитель - професія творча. Творча людина не зможе з року в рік працювати за одним і тим же поурочним планом або сценарієм. Робота повинна бути цікавою і приносити задоволення.

Зміни, що відбуваються в житті суспільства. Ці зміни в першу чергу торкаються учнів, формують їхній світогляд, і не хотілося б, щоб мій образ формувався у них як образ «несучасної людини».

Конкуренція. Можливість бути потрібною на роботі. Не секрет, що багато батьків, приводячи дитину до школи, просяться в клас до конкретного вчителя, предметника або класного керівника.

Громадська думка. Мені не байдуже, вважають мене «хорошим» або «поганим». Поганим вчителем бути прикро.

Матеріальне стимулювання. Без постійного засвоєння нових знань не домогтися підвищення категорії, збільшення навантаження у школі.

Інтерес. Вчитися просто цікаво. Як людина, яка щодня вчить, не буде постійно вчитися? Чи вправі вона тоді викладати?

Види діяльності в процесі самоосвіти, які сприяють моєму професійному зростанню як вчителя:

-  систематичний перегляд певних телепередач;

- читання методичної, педагогічної та предметної літератури;

- огляд в Інтернеті інформації з методики викладання предметів, педагогіки, психології, педагогічних технологій;

- розв’язування  олімпіадних завдань, тестів, питань ЗНО, кросвордів та інших завдань підвищеної складності або нестандартної форми;

- відвідування семінарів, тренінгів, конференцій, уроків колег;

- дискусії, наради, обмін досвідом з колегами;

- систематичне проходження курсів підвищення кваліфікації;

- організація гурткової та позакласної діяльності з предмету;

- вивчення інформаційно-комп'ютерних технологій;

- відвідування предметних виставок та тематичних екскурсій з предмету при проходженні курсів;

- спілкування з колегами в школі, районі, області та в Інтернеті;

- ведення здорового способу життя, заняття спортом, фізичними вправами.

Отже, щоб стати хорошим вчителем і наставником, достатньо зробити один крок вперед, але,  щоб  досягти чогось у житті - потрібно докласти чимало  зусиль, і наполегливо йти до поставленої мети.