Орфографічний практикум (слова-винятки у мнемонічних фразах)

Орфографічний практикум

(слова-винятки у мнемонічних фразах)

Нові вимоги ставить сьогодення до Нової української школи: надати не тільки суму знань, навичок та вмінь учням, а й сформувати їх життєві компетентності. Завдання вчителя, зберігаючи індивідуальність кожної дитини, навчити думати її, розвивати творче, асоціативне мислення. Вважаю, що застосування прийомів і способів мнемоніки в навчанні школярів дає позитивні результати, оскільки мнемотехніка забезпечує глибоке розуміння матеріалу, адже методи запам’ятовування створюють в уяві яскраві образні ілюстрації до запам’ятовування складних орфограм, окремих слів, правил. Такий підхід до вивчення орфографії забезпечує зберігання важливої інформації в довготривалій пам’яті учнів і гарантує подальше ефективне її відтворення.

Мнемоніка (гр.. мистецтво запам’ятовування) – сукупність спеціальних прийомів і способів, що полегшують запам’ятовування і збільшують обсяг пам’яті шляхом утворення    штучних асоціацій. Мнемотехніка (визначення в нових сучасних системах запам’ятовування) – система “внутрішнього листа”, заснована для безпосереднього запису в мозок зв’язків між зоровими образами, що позначають значущі елементи інформації, яку запам’ятовуємо. Мнемонічне  запам’ятовування складається з чотирьох етапів: кодування образів, запам’ятовування (з’єднання двох образів), запам’ятовування послідовності, закріплення в пам’яті. Основним способом запам’ятовування є формування асоціацій. Краще за все ми запам’ятовуємо те, що пов’язуємо з уже відомою інформацією. Автор книги “Суперпам’ять” Тоні Б’юзен писав: “Якщо ти хочеш запам’ятати щось нове, тобі потрібно знайти асоціативний зв’язок із чимось уже відомим”.  Основне завдання – “зашифрувати” інформацію так, щоб полегшити її запам’ятовування, згадування і відтворення. Мнемотехніка забезпечує глибоке розуміння матеріалу, оскільки методи запам’ятовування створюють в уяві яскраві образні ілюстрації для понять і визначень.

 Відомі такі мнемонічні українські фрази, які пропонують автори підручників, посібників: «Де Ти З’іСи Ці ЛиНи» (для запам’ятовування приголосних, після яких пишеться  м’який знак), «МаВПа БуФ» (для запам’ятовування приголосних, після яких пишеться апостроф ), «КаФе ”ПТаХ” (префікс с перед  к, ф, п, т, х). Пропоную свої наробки.

На уроках української мови використовую метод запам’ятовування інформації за допомогою формування смислових фраз. Найчастіше використовую цей прийом для запам’ятовування винятків із правил, написання складних орфограм.

У загальних назвах іншомовного походження приголосні не подвоюються, але в окремих словах, які треба запам’ятати, подвоєння зберігається. З’ясовуємо з учнями, користуючись словником іншомовних слів, значення кожного слова, складаємо і записуємо невелике мнемонічне “оповідання”, виділяючи орфограми.

«Панна, мадонна і бонна жили на віллі, купалися у ванні, їли манну тоннами, куплену за пенні , сиділи на дуррі, дивилися на панно. Дзвонили (“алло”) муллі, читали аннали, білль, буллу з мотто, смакували виноград (сорт“ізабелла”), який продавали в упаковці (брутто  ) і без упаковки (нетто  ).

Сприяє запам’ятовуванню і створений яскравий колаж. Тренування  - ось рецепт успішності використання прийомів мнемоніки. Виконуючи тестові завдання, “обігруємо” текст.- У слові піца одна чи дві букви ц? Згадуємо: панна їла тільки манну.

Написання займенників з частками аби-, де-, сь-, ні- разом кодуємо фразою – відповіддю на запитання:

• Де будеш відпочивати влітку?
• Абидесь – ні!

Використовую яскраві образи та асоціації, хоч вони можуть бути дивакуватими, смішними, нелогічними. Головне, щоб діти запам’ятали правила. Написання часток  -бо, -но, -то, -от, -таки через дефіс із словами запам’ятовуємо, вигадавши героя мультфільму на ім’я БоНоТо, зазначивши, що він буде: “ОТ ТАКИ(й)!” Домашнє завдання – намалювати героя, скласти міні-оповідання, використавши слова із частками.

Апостроф не пишеться після б, п, в, м, ф («МаВПа БуФ») перед  я, ю, є, ї,  якщо перед ними стоїть кореневий приголосний.  Записуємо мнемонічну фразу, виділяємо орфограму, розбираємо слова за будовою.

«На мавпячому святі ми пили духмяний, морквяний, тьмяний сік, подзвякуючи цвяхом об склянку, їли горохвяний суп».

Спрощення не позначається на письмі у словах зап’ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, хворостняк, шістнадцять. Пропоную “обіграти” ці слова із словом рука (рука – кістлява, пестлива, у руці – хворостняк, рукою показую на себе – мені шістнадцять (шістдесят) і ти хвастливий).

Практикую прийом запам’ятовування інформації за допомогою знаходження яскравих незвичайних асоціацій. Слова церковного вжитку, старослов’янського  походження записуємо в «стару» книгу, виділивши орфограми: блаженний, огненний, мерзенний, благословенний, стражденно, священний; преосвященний, преподобний, превелебний, престол, презирство; Біблія, Тора, Коран, Святий Дух, Матір Божа, Різдво, Великий піст; диякон, єпископ, мирта, християнство.

При творенні прикметників із буквосполукою  -чн– (-шн-) відбуваються зміни приголосних: к, ц(ь) + н = чн: рік - річний, місяць - місячний. Винятки – мнемонічна фраза: « Сердешний (бідолашний) дворушник мірошник взяв рушник, рушницю, торішній соняшник і пішов на всеношну».

При творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ– відбуваються зміни приголосних   (г, ж, з + ськ = зьк; к, ч, ц + ськ = цьк; х, ш, с + ськ = ськ), винятки: казахський, тюркський, баскський, меккський, нью-йоркський. Мнемонічна фраза: « Казахи, тюрки, баски не ходили у Мекку і Нью-Йорк».

М’який знак пишеться у прикметникових суфіксах  -ськ-, -зьк-, -цьк-, але м’який знак не пишемо в словах боязкий, баский, різкий, дерзкий (асоціація – кінь), в’язкий, ковзкий, плаский (асоціація - дорога), бо ці слова мають  суфікс -к-. Мнемонічна  фраза: «Боязкий, баский, різкий, дерзкий кінь на ковзкій, в’язкій, пласкій дорозі».

Написання закінчення родового  відмінка однини іменників чоловічого роду II відміни  -а(-я) , –у(-ю). Розглядаємо таблицю, з’ясовуємо, що перевага віддана закінченню –у (ю), запам’ятовуємо правила на –а (-я), створюючи своєрідний ланцюг поступальних дій. Назви істот (студента, Мороза)  які все бачать(чітко окреслені предмети: олівця, принтера)  можуть все поміряти, зважити, порахувати (грама , метра)  живуть у населених пунктах (Харкова, Києва)  на берегах річок (Дінця , Дніпра)  здають ЗНО ( терміни точних наук і мовознавства: ромба , присудка). Винятки у закінченнях -у(-ю) – фраза: «Члени гуртка не ходили  до садка, хліва, гаража, млина танцювати гопака.»

Раджу дітям відмовитися від зубріння і використовувати смислове запам’ятовування: зрозумій, встанови логічну послідовність, запам’ятай “ключову фразу”. Виконуючи завдання, став перед собою мету: запам’ятати надовго (установка на тривале збереження інформації забезпечить умови для кращого запам’ятовування), створюй власні асоціативні зв’язки. Отже,використання мнемонічних фраз дозволяє значно підвищити рівень грамотності учнів, дає можливість засвоювати матеріал в атмосфері зацікавлення, насичує уроки елементами новизни,підтримує в учнів інтерес до вивчення української мови.

Використання інноваційних методів навчання – це відхід від стандартів, це той розумовий і емоційний позитив, який забезпечує активну роботу мислення, уяви, пам’яті  учнів і дає  хороший результат.

Ілюстрації до правил.