ОРГАНІЗАЦІЯ ДОЗВІЛЛЯ МІСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ
В 1945 – 1955РР.
Стаття присвячена дослідженню темі повсякденного життя міського населення в післявоєнні роки.
Ключові слова: міське населення, житлові умови, комунальні умови.
The article deals with private life and leisure of urban population of Ukraine in 1945 – 1955.
Key words: urban population, housing conditions, communal amenities.
Науковий інтерес до вивчення населення України посилюється необхідністю зміни перспективи історіописання за рахунок аналізу життя звичайних людей. На повоєнний період припадає адміністративно – командних методів управління державою, активізація репресивних заходів, черговий наступ на національну культуру, мову,традиції і звичаї народів СРСР.
Вивчення питання організації дозвілля вже частково було предметом загальних досліджень. Серед них роботи В. Литвина [6], Г.Горобця [2], В. Зінича [3]. Автори описували народні (в тому числі нові, радянські) свята, сімейні торжества, визначали місце масового свята в житті населення. Окремо в історіографії проблема дозвілля міського населення України не порушувалася. Завдання статті є дослідження форм використання населенням вільного часу, висвітлення ролі і значення громадських та сімейних свят у дозвіллі міських жителів у повоєнний період.
У перші повоєнні роки проблема проведення дозвілля для міських жителів була особливо актуальною. [1, с.23]. Серед міського населення на початку 1950 – х рр. особливої популярності набуло читання книг, періодичної преси. Про це свідчить підвищення показників випуску друкованої продукції, її продаж населенню та ріст фондів бібліотек [3, c.167].Менше читали мешканці міст журнали, попитом в основному користувалися професійні видання[5, с.5]. Вагоме місце в житті населення займало радіо. Мешканці міст могли систематично отримувати інформацію, хоча й специфічну, про події в країні, слухати виступи новаторів виробництва, музичні, політичні, наукові передачі, радіовистави. Найдоступнішою формою культурного відпочинку було кіно. До травня 1946 р. були кінофіковані всі обласні центри, в містах, де кінотеатрів не було, фільми демонстрували за допомогою кінопересувок. Окреме місце в проведені вільного часу займав перегляд театральних вистав. Проте, жорсткий адміністративно-ідеологічний контроль з боку владних органів призвів до одноманітності репертуарної афіші, що викликало невдоволення у глядачів. Найпоширенішою формою проведення вільного часу була участь у гуртках художньої самодіяльності.
Війна і складні роки післявоєнного періоду надовго перервали процес розвитку масових свят в Україні. Однак із середини 1950-х рр. скорочення робочого дня, будівництво нових стадіонів, палаців спорту, відкритих сценічних площадок стали об”активними передумовами їх відродження. У країні активно насаджувалася радянська обрядовість, особливо в західноукраїнських землях, де існували вікові народно - релігійні традиції. Щоб привернути на свій бік населення цього регіону, державні органи влади розробили низьку заходів, вівся тиск через пресу, для ведення агітації були прискоренні темпи радіофікації населених пунктів.
Широко практикувалось відправлення міських жителів із заходу на роботу в східні регіони і навпаки, в результаті чого відбулася ідеологізація культурно - побутової сфери. На противагу сімейним торжествам створювалися аналогічні громадські які проходили за певним сценарієм, що спеціально розроблявся.
Таким чином, основними формами відпочинку міського населення були: читання газет, журналів та книг; слухання радіо; відвідування кінотеатрів (перегляд кінофільмів був однією з найдоступніших форм культурного відпочинку); театрів, музеїв, виставок, релігійних храмів, участь у роботів гуртків художньої самодіяльності.
Література: