Організація роботи органів дитячого самоврядування – педагогічна технологія формування моральної складової учнівської молоді

      Піднявши голову від роботи,

втомленими очима дивишся на світ,

але це лише на мить,

бо ж зустрічаєш дитячий погляд,

а в ньому все – жвавість, очікування, надія, радість….

І в якусь  мить їх емоції стають твоїми,

і в душі не залишається місця для втоми.

 

 

 

 

 

 

 

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ОРГАНІВ

ДИТЯЧОГО САМОВРЯДУВАННЯ –

ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ

 ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ СКЛАДОВОЇ

УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

 

 

 

 

 

 

       Анотація роботи

       На вибір обрати тему терпимості, моральності  для засідання Ради старшокласників мене підштовхнули новини ТV. Знущання, бійки, приниження, які час від часу між собою  влаштовує молодь  - одна з провідних та постійних  тем багатьох  українських каналів.

      Сказати, що нас і наших дітей це не стосується, звичайно, буде неправильним. Ми можемо багато говорити, що у наших закладах це неможливо, бо наші вихованці не такі. Але… Чим ті діти, які проявили агресію чи стали жертвами насильства відрізняються від наших дітей? За великим рахунком – нічим. Я не знаю, чи проводив хтось статистику, які діти частіше проявляють насильство : з малозабезпечених сімей, багатодітних, повних чи неповних родин, відмінники чи невстигаючі, діти-лідери чи навпаки «малопомітні  тишки», а, можливо, вони мають взагалі  активну життєву позицію  і є спортсменами, музикантами, поліглотами мов ? Мабуть, кожен випадок є унікальним і потребує аналізу.

      Та я знаю що всі ми, педагоги, несемо моральну відповідальність за вчинки наших дітей. Адже це нам довірили сіяти розумне, добре, вічне…Тому помилки наших учнів – це і наші помилки також.

      Давайте зробимо роботу над помилками…

      Що ми можемо протиставити  жорстоким комп’ютерним іграм,   «дорослим»  дитячим мультфільмам, постійним негативним новинам з екранів телевізора, соціальним мережам і швидкому дорослішанню? Які методи і прийоми зацікавлять наших дітей хоча б на короткий час і приберуть з рук телефони ?  Які педагогічні технології  навчать наших дітей бути людьми ?

      Я хочу  нагадати про моральне виховання, яке  чомусь останнім часом  втратило  свої  позиції, про колективну цікаву творчу справу, яка організовує, виховує і навчає, про важливість подачі  інформації  від ровесника ровеснику, бо саме своїм одноліткам і довіряють найбільше наші діти.

      На прикладі роботи дитячого органу самоврядування - Ради старшокласників, яка діє у нашому закладі, я хотіла б показати  своє бачення вирішення проблеми моральності у підлітковому віці. Ініціатива, діяльність, самоствердження, готовність до прийняття рішень і відповідальність за них, здатність ефективно працювати в команді і досягати спільної мети – все це стає можливим, якщо дитині цікаво та емоційно  комфортно. Треба стукати в дитячі серця, тягнути за  такі струни їхньої душі, які забринять одкровенням і відкриють все гарне і позитивне, що криється у них.

      Довіра між дорослими і дітьми народжується у спілкуванні.

      Отже, давайте поспілкуємося на тему моральності на черговому засіданні Ради старшокласників …

 

 

 

 

 

Тема засідання:   Моральні цінності як життєвий орієнтир.

 

Мета: Використовуючи сучасні інтерактивні  форми  роботи,  вчити дітей доброти, чуйності, взаємодопомоги, толерантності.

Завдання:

• спланувати проведення КТС морального змісту;
• ознайомити з поняттям інтерактивного театру, який емоційно розкріпачує дітей,  розвиває їх уяву і фантазію, сприяє розвитку комунікативних умінь, сприяє формуванню ціннісних орієнтацій школярів, набуттю ними  вмінь соціальної адаптації.
• сприяти оволодінню правил і прийомів ведення активних методів навчання і виховання.

 

 

Хід засідання

Слово методиста

 

Сьогодні я хочу поговорити з вами на тему моралі і моральних цінностей.

Та спочатку підніміть руки, хто з вас сьогодні дивився в дзеркало? (діти піднімають руки) . А хто посміхався в дзеркало? (рук піднімається менше). Давайте ми подивимося зараз один на одного і посміхнемось. А тепер в гарному настрої  - поспілкуймося!

         Спілкування – це взаємодія людини з іншими людьми . Я пропоную нашу першу (теоретичну)  частину засідання побудувати  у контексті неформального спілкування і через ведення діалогічного методу навчання – бесіди,  обговорити   принципи   моралі, які прийняті у нашому суспільстві.                  

          Щоб наша робота була плідною, давайте у ході колективного обговорення нагадаємо правила роботи:

 

- не бійтеся висловлюватися;

- аргументуйте свою мову, будьте логічні в доказі своєї думки;

- покажіть свою дружню прихильність до співрозмовника;

- умійте вислухати думку іншого, не перебивайте того, що говорить;

- будьте ввічливі і тактовні.

 

   Мораль - це система принципів, норм і правил, які регулюють поведінку людини в суспільстві, роблять її правильною. Моральних принципів нас навчають ще з дитинства вдома, потім ці знання ми отримуємо в дитсадку, в школі. Формуються моральні принципи  під дією багатьох факторів, таких як виховання, матеріальна забезпеченість батьків, коло спілкування та інтересів…
 

Бесіда

(Старшокласникам ставлю питання, які стимулюють їх до роздумів. Інформація аналізується і сприймається завдяки поставленим питанням).

 

•      Скажіть, які є моральні цінності ? (відповіді дітей - добро, справедливість, милосердя любов, дружба…) Вірно, моральні цінності ми починаємо збирати з самого дитинства: нас вчать, що треба поважати старших, нас вчать, що треба поступатися місцем у міському транспорті, любити батьків, цінувати  друзів, поважати вчителів… Все це – негласні правила, вони схожі на дороговкази в житті і  потрібно прямувати тим шляхом,  який вони вказують.
•      Зараз я пропоную поділитися вам на дві групи за зовнішньою ознакою (зріст, дата народження, колір очей, волосся тощо).  Відповідно ви отримаєте  два питання.

1 ситуація. Згадайте приклади аморальної поведінки з боку ваших знайомих. Якою була Ваша позиція по відношенню до інциденту?

2  ситуація. Згадайте ситуацію з моральним підтекстом  свідком якої ви були, яка  б утверджувала   моральні цінності у поведінці однолітків.

(Аналізуючи дії інших людей, діти мимоволі задумуються і над своїми вчинками).

•      Чи в моді зараз  моральні цінності?
•      Що, на вашу думку, впливає  на утвердження моральних норм  підлітків зараз?
•      Поясніть вислів з казки  «Маленький принц»  Антуана де Сент-Екзюпері: «Вы красивые, но пустые,- продолжал маленький принц.- Ради вас не захочется умереть».

(Обговорення)

 

Робота з картками  «  Скажи  мені,  хто твій друг… »

Давайте зараз проаналізуємо ряд чинників, які негативно впливають на психологічний стан людей. На  картках записані слова «війна», «малозабезпеченість», «сирітство». 

•      Пригадайте своє оточення : чи є у вас знайомі, які «підпадають» під ці визначення? ( обдумування, запис  імен ). Чи потребують,  на ваш погляд,  вони допомоги?  Чи допомагали ви їм?  Як ви можете їм допомогти ?

(Обговорення . У ході обговорення можна згадати про акції, які проводили діти для допомоги українським військовим  у зоні АТО, концерти для дітей-сиріт, малозабезпечених родин, але разом з тим не проминути розмови про тих, хто ще потребує підтримки ).

 

ІІ частина – практична робота.

 

Інформаційне повідомлення.

     Можна багато говорити  про добро і співчуття, а можна  почати діяти і своїм прикладом   надихати   інших   на благородні вчинки. Завжди можна допомогти тим, хто поряд, але для цього треба вміти побачити чужу біду, чужий біль, перестати думати лише про себе.

      Сьогодні у нас є унікальна можливість, використовуючи інтерактивні методи спілкування, пов’язати художню творчість з особистими переживаннями, життєво важливі моральні проблеми з набуттям умінь їх правильного вирішення. Я  пропоную  сьогодні  і тут поставити  невеличку соціальну виставу морального спрямування  і через короткі  рольові дії отримати  наступні результати :

•      створити безпечне середовище, яке дозволяє молодіжній аудиторії переглянути свої переконання і сприйняти «чужі» проблеми;
•      отримати  корисну  інформацію і передати  позитивний  соціальний досвід одноліткам;
•      обговорити спільний пошук шляхів вирішення соціальних проблем;
•      розвивати  навички аналізу моделей взаємодії між людьми, наблизити їх до реального проживання різноманітних соціальних ситуацій;
•      формувати відповідні моделі моральної поведінки дітей у соціумі та спрямувати  зусиллям на пошук  власного місця в соціальному просторі.

 

       Ще трохи слів про інтерактивний театр. Це інноваційна методика, що передбачає включення в події вистави глядачів, які цю виставу дивляться (іпіегасііоп — взаємодія). Хід інтерактивної вистави потребує від глядачів певних дій (можливо, голосування, відповідей на поставлені запитання, виконання певної ролі в окремих сценах і т. д.). Центральною темою є маніпулювання (у нашому випадку моральними почуттями акторів і глядачів) .

     Для роботи я написала міні - виставу про дітей - сиріт. Вони такого ж віку як і ви, у них такі ж мрії, уподобання. Чи задумувалися ви скільки поряд живе таких дітей? Майже сто тисяч. Кожні три дні 250 дітей потрапляють до інтернатних закладів переважно через бідність і неспроможність батьків їх виховувати. Щонайменше 600 тис. дітей проживають у неблагополучних родинах, і вони, по суті, "стоять у черзі" на потрапляння до інтернатів.

       Якщо б я зараз спитала у вас про почуття від отриманої інформації, то я впевнена, що ви сказали б, що відчули жалість, співчуття  до таких дітей та я хотіла  б   піти далі  :  одна частину зібрання спробує  у нашій виставі зіграти соціум таких дітей, інша – буде  глядачами, яким зі сцени будуть ставитися питання, як у ході вистави, так і після неї. Отже, у нашу виставу будуть включені всі члени  Ради старшокласників.

      (Так як мені відомі читецькі навички дітей-лідерів Ради старшокласників, то роздати  ролі мені не становило жодних проблем. У  іншому випадку ролі можна розподілити завчасно, або порадитися заздалегідь з учителями - наставниками дітей. Дітям дається час на читання матеріалу)

 

Дійові особи  вистави – 10 персонажів

Глядачі – 10 членів Ради старшокласників

Підготовка до вистави (читання ролей) -10 хвилин

 

 

Інтерактивна соціальна вистава

«Стосується кожного»

(події відбуваються

у дитячому будинку

напередодні Нового року)

 

 

 

 

 

 

 

Дівчина І.

    Коли я думаю про  мої дні у дитбудинку, то мені завжди згадується новорічна ялинка…така запашна, гарна і така рідна. ЇЇ привозили десь за тиждень перед Новим роком і ми, дітлахи, обступали її  і з захопленням вбирали в себе її морозний таємничий запах, а ще такий далекий, але такий рідний запах дому…

      Ми з друзями розвішували на пухнасту красуню яскраві кульки і цукерки, тут же фантазували про подарунки  і  вигадували костюми на новорічний карнавал, загадували   чудернацькі бажання… Нам було так весело, і так сумно… Відчуття сімейного свята   болісно  торкалося дитячої душі.

(дівчата наряджають ялинку, перебирають кульки)

Дівчина ІІ.

Коли я була малою, то батько підсаджував мене на руки, і я вішала іграшки високо-високо, а потім хвалилася усім, що їх нікому не дістати.

Дівчина ІІІ.

А я завжди вибирала саму  велику і яскраву кульку. Довго тримала її в руках і ніяк не хотіла вішати. Мені здавалося, що в іграшках  зберігаються чари новорічних свят . Я і досі пам’ятаю малюнки з цих іграшок: Снігуронька, зірки, смішні казкові персонажі…Свята закінчувались і я обережно загортала  свої скарби в м’якеньку тканину, уявляючи, що скоро знову їх дістану…

Дівчина ІV.

А я завжди наряджала ялинку з братом. Він був усього на рік старшим за мене, але дуже  мною опікувався. Вадим завжди  десь знаходив живу ялинку, а це, повірте, було непросто у великому місті. Якось він приніс її ввечері  31 грудня, коли я уже навіть не чекала на свято. Ми чимдуж прийнялись наряджати її, а потім довго водили хороводи. Він казав, щоб я завжди згадувала про нього, дивлячись на ялинку.

Дівчина ІІ.

А як же батьки?

Дівчина ІV.

Батьків я не пам’ятаю, а лише стареньку бабусю, яка переймалася, хто ж нас доглядатиме після її смерті. Уже пройшло стільки років, а я кожного року чекаю, що мій Вадим зайде і принесе ялинку…

Дівчина V.

Ви щасливі…У вас є такі спогади: Новий рік, ялинка, брат, мама…А я пам’ятаю тільки  сварки і розбитий посуд. Ялинку я бачила лише у сусідів по комуналці. Вони завжди голосно веселилися, а я годинами стояла і дивилася в шпарину в дверях, заздрячи їхньому щастю.

Дівчина VІ.

А я пам’ятаю велику ялинку у магазині. Я заходила і великими очима дивилася на всі ті прикраси, у які вона була вдягнена. Вона була така справжня, така яскрава! А ще у магазині  у мене з’являлася можливість хоча б трохи нагрітися і – поїсти. Я, поки не бачив сторож, хапала з ялинки бублики і цукерки і ховала їх по кишенях. Уявляєте,  яке я тоді з друзями влаштовувала свято!

Дівчина ІІІ.

І ти ніколи не попадалась?

Дівчина VІ.

Мені завжди якось щастило. Може тому, що все таки Новий рік – це дитяче свято і жодне  дитя не може залишатися без подарунків.

Дівчина ІІ.

Ти все таки мрійниця!

Дівчина VІ.

 Якось старенький сторож довго дивився на мене, а потім сказав, що я можу взяти собі любу іграшку  з ялинки , і що відтепер це буде мій талісман.

Хлопець VІІ.

Вважай, що тобі повезло. А мене колись так побив вітчим за розбиту іграшку, що я  Новий рік зустрічав у лікарні. Але я не жаліюся, бо це був найкращий Новий рік у моєму житті. Батьки, які провідували своїх дітей, приносили мені новорічні подарунки, солодощі і ніжно гладили по голові. Виявляється, що це так приємно, коли тобою опікуються дорослі.

Дівчина VІІІ.

А я не вірю в дорослих. Вони обіцяють, але не стримують обіцянки. Моя мама казала, що вона повернеться за мною, що ми завжди будемо разом…

Дівчина ІІІ.

Не плач. Твоя мама найкраща і вона  дуже б хотіла до тебе повернутися, просто не все під силу і дорослим.

Дівчина ІX .

А мене завжди замикали у новорічну ніч у своїй кімнаті, щоб я не заважала дорослим . Там я робила імпровізований столик і садила за нього ляльку і ведмедя, частувала їх водичкою  і їжею з папірців. Так ми і святкували . Але я не жаліюся, бо зараз би я усе віддала за той маленький темний острівок з мого дитинства і голоси з сусідньої кімнати. Голоси мами і тата...

Дівчина VІІІ.

Я теж не жалілась на маму. У нас вдома був найкращий Новий рік у світі!

Моя мама пекла святковий торт і його запах розносився по усій квартирі, батько приносив багато мандаринів і цукерок , а ще я завжди отримувала від Діда Мороза саме той подарунок, який  і просила.

Дівчина ІІІ.

Гарний у тебе був Дід Мороз!

Дівчина VІІІ.

…Так, мій  татко був найкращим!

Дівчина І.

На якийсь час у кімнаті запанувала тиша. Кожен думав про щось своє, перебираючи в уяві тонкі нитки спогадів. Якщо ця нитка обірветься, то  з дитячою душею відбудеться теж, що і з новорічною іграшкою  – вона розіб’ється і перетвориться в міріаду різнокольорових уламків, яких уже не зібрати.

     Зберегти віру  дитину у  диво  можуть дорослі, бо саме у їхніх руках знаходиться тендітна дитяча душа, якій так багато, і…. так мало треба …

 

Дівчина ІІ (до глядачів).

- Події розвиваються напередодні Нового року. Які асоціації у вас пов’язані із цим святом? (домашній затишок, родина, здійснення бажань…)

- Які почуття викликала у вас вистава?

- Життя - непередбачуване. Однієї миті можна втратити все. Розкажіть про своє ставлення до рідних. Чи завжди ваші вчинки до найрідніших людей є морально виправданими?

(Проходить обговорення між акторами і глядачами. У  хід проведення можуть підключитися і дорослі: розповісти про факти сирітства, державні програми і підтримку таких дітей).

 

Слово методиста

       Під час вистави у нашій залі була тиша. Для мене це важливий аргумент того, що тема засідання і шлях по якому ми йшли для її сприйняття були обрані правильно. За час нашого засідання ви подорослішали, стали мудрішими, навчилися співчувати. Зараз ваші очі світяться  зовсім іншим світлом. Це світло людяності, яку  ви понесете у свої  домівки, школи, класи.

      Закінчити зібрання я б хотіла відомим віршем Ліни Костенко «Крила»,  який           

наштовхує на роздуми. Крила, які  нас усіх тримають на землі це -   чесність, щирість, вірність, працьовитість, щедрість, доброта. Не розгубімо їх на довгій життєвій ниві…

 

А й правда, крилатим ґрунту не треба.
Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля.
Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина…
А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає.
А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір'я,
А з правди, чесноти і довір'я.
У кого – з вірності у коханні.
У кого – з вічного поривання.
У кого – з щирості до роботи.
У кого – з щедрості на турботи.
У кого – з пісні, або з надії,
Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає…
А крила має. А крила має!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використані джерела :

 

1. Збірник сценаріїв інтерактивних вистав з дисципліни “Основи сценарної  

    роботи соціального педагога” : Методичні матеріали до курсу І, укладачі

    І.Палько, К. Марчук. — Житомир : Видавництво  Житомирського  

     державного  університету імені Івана Франка, 2016. — 88 с.

2. Данильченко Ю.О.Соціальний проект „ Інтерактивний театр як засіб 

    організації дозвілля школярів ” . Вінницький ДПУ ім. М.Коцюбинського.