Організація суспільства та влади у містах-державах і царствах Дворіччя.

                      Міста-держави Дворіччя у IV—III тис. до н. е.

Учені стверджують, що певний час шумери й аккадці воювали між собою. Вони заснували багато міст: на півдні — Ур, Урук, Еріду, Лагаш, на півночі — Аккад, Марі, Ашшур. Дослідники називають їх містами-державами.

Поясніть значення терміна «місто-держава». Чим, на вашу думку, такі поселення відрізняються від протоміст?

Зазвичай поселення переростали у міста поблизу каналів і на перетині торговельних шляхів. Таким чином містяни були забезпечені водою для поливу полів та садів і мали транспортні шляхи, щоб діставатися до інших поселень.

Які будівельні матеріали були доступні жителям Месопотамії?

Єдиним необмеженим ресурсом у Дворіччі була глина. Саме з глиняної цегли зводили житлові будинки, храми, палаци. Та оскільки тут відчувалася нестача палива, способом оброблення вогкої глини було висушування сформованих цеглин на сонці.

Глина слугувала основним матеріалом і для місцевих ремісників. Вони майстерно виготовляли об’ємні винні бочки, різноманітний посуд, знаряддя праці, труби і навіть цвяхи. Написи на глиняних табличках заміняли документи. У III тис. до н. е. у ремісництві відбулися важливі зміни: знаряддя праці та зброю почали виробляти із бронзи.

Поміркуйте, як поява бронзових знарядь праці вплинула на її продуктивність.

На фото — залишки зикурату — храму шумерського бога місяця Нанна, спорудженого приблизно у III тис. до н. е. в місті Ур. Поміркуйте, як можна було звести таку міцну споруду з необпаленої цегли.

Міста розросталися і перетворювалися на центри торгівлі та обміну. Жителі Дворіччя обмінювали в інших народів зерно, вовну, тканини й фініки на дерево, камінь і метали.

Міста-держави III тис. до н. е.

Найбільшими містами-державами на півдні Дворіччя були Ур, Урук, Лагаш та Вавилон. Їх життя вирувало навколо зрошувальної системи та головного храму. Без каналів міста не мали шансів на виживання, а храми часто були місцями загальних зборів.

Саме на зборах довгий час вирішували найважливіші питання. Але у випадках, коли рішення мали бути блискавичними (починалася бурхлива повінь або ламалася зрошувальна система), жителі міст призначали відповідального — енсі. У часи небезпеки шумери обирали царів — лугалів, які виконували роль військових командирів. Траплялися випадки, коли обов’язки енсі й лугаля зосереджувалися в одних руках. Так поступово влада передавалася у спадок і формувалося одноосібне правління — монархія.

Наведіть аргументи на користь одноосібного правління. Чи має народовладдя переваги над одноосібним правлінням і монархією?

Між містами-державами Дворіччя точилася боротьба за родючі землі. Для захисту від сусідів вони змушені були об’єднуватися у військові союзи. Із цих домовленостей постали могутні держави, такі як Аккад, Шумер, Елам.

Одним із визначних царів Аккаду був Саргон I (2316-2261 рр. до н. е.), ім’я якого у перекладі означає «істинний цар». Учені не мають достовірної інформації про його походження. Посівши престол, він вирішив розширити свої володіння і почав готуватися до війни з Шумером. За легендою приводом до цього стала відмова шумерського царя віддати свою доньку заміж за Саргона. Для перемоги над ворогом аккадському цареві довелося зібрати чималу армію. Міста Шумеру об’єдналися, щоб дати відсіч силам Саргона. Але в завершальній битві військове щастя було на боці Аккаду. Майже всіх лугалів шумерських міст полонили й принесли у жертву богам. Після перемоги над Шумером Саргон завоював Сирію, Елам і створив велику державу — Аккад. Дехто з істориків називає її першою імперією.

Поміркуйте, як Саргону І вдалося заволодіти такими територіями. Чому шумери не змогли створити такої ж могутньої держави?

Найвищого розквіту збудована Саргоном держава досягла за Нарам-Суена (близько 2236-2200 рр. до н. е.). Він називався величним богом, царем чотирьох сторін світу і наказав зображати себе у головному уборі, прикрашеному рогами, які були символом богів. Після смерті Нарам-Суена через відсутність сильного правителя держава Саргона поступово занепала. Від неї відокремилися підкорені свого часу міста й держави, зокрема Елам.

Згодом на землі Дворіччя напали племена горців-кутіїв. Вони володарювали понад 100 років і геть занедбали іригаційну систему. Але шумерці зуміли об’єднатися і позбутися влади загарбників.

У XXI ст. до н. е. із сирійського степу до Месопотамії прийшли пастушачі племена семітів-амореїв (аморитів), які змушені були шукати кращих місць для життя через засуху. Їхня навала підкосила Шумеро-Аккадське царство. Коли ж через кілька століть постало Вавилонське царство, шумери спробували відродити свою державність, проте обидва їхні повстання придушив вавилонський цар. Відтак шумери перейшли на аккадську мову, а їхня мова вийшла з ужитку.

Вавилон виник у XXIII ст. до н. е. Після завоювання міста амореями за ним закріпилася саме аккадська назва — Вавилон. Амореї, які заснували першу вавилонську династію, звели навколо міста мури і проголосили його столицею своєї держави. Так почалась історія Давньовавилонського царства.

Вавилон розташовувався у дуже зручному місці — у самому центрі Дворіччя, де Євфрат і Тигр сходилися найближче. Тут зосереджувалися торговельні шляхи, які сприяли розростанню й збагаченню міста. Найбільшої могутності Вавилон досяг за Хаммурапі.

Поміркуйте, якими рисами мав бути наділений тогочасний правитель, аби утримувати владу протягом 43 років і суттєво збільшити територію своєї країни.