Організація виховного процесу на основі національних традицій українського народу

Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №19

Харківської міської ради

 

 

Доповідь

на тему:

 

«Організація виховного процесу

на основі національних традицій українського народу»

 

 

 

                       Підготувала

                                                               Коваленко Тетяна Олександрівна

                                                                    

                                          

 

 

 

 

 

 

2022-2023 н.р.

 

Ураховуючи суспільно-політичну ситуацію, що склалася в Україні, усе більшої актуальності набуває виховання в молодого покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції тощо.

Мета  виховної  роботи школи  з  використанням  народних традицій  полягає  у ознайомлені  учнів  з  народними  традиціями,  вихованні  поваги  та  любові  до народних  традицій  та  звичаїв,  формуванні  почуття  національної  гідності  та самосвідомості.

Традиції, звичаї, обряди та свята – це ті неписані закони, якими користуються в найменших  щоденних  і  найбільших  всенаціональних  справах.  Святково-звичаєва спадщина, а також мова – це ті найміцніші елементи, що об’єднують  і цементують окремих людей в один народ, в одну націю. Із  часу  виникнення  людського  суспільства  кожним  новим  поколінням  все  це засвоювалося, застосовувалось в житті, розвивалося та в подальшому передавалося наступному  поколінню.  В  ході  історії  склалися  й  утвердилися  форми,  засоби  та механізми збереження й передачі соціального досвіду, які в сукупності називаються традицією.

Методика виховної роботи школи з використанням народних традицій складається з певних етапів:

І. Уточнення змісту, мети та завдань роботи. 

ІІ. Вивчення та аналіз стану одержаних результатів.

ІІІ. Ознайомлення учнів з поняттями «традиція», «обряд», «свято», розкриття їх ролі у житті та історичному минулому країни.

ІУ.  Організація  пізнавальної  та  пошукової  діяльності  учнів,  залучення  їх  до активної участі у проведенні виховних заходів з використанням народних традицій. 

Упроваджуючи у виховний процес народні традиції, слід передбачити роботу як з  учнями,  так  і  батьками. 

Вивчення  та  впровадження педагогіки народу формує  етнічну  самовідданість, зацікавленість в її відродженні, повагу до національно-культурних традицій народу.

Скарбниця  народної  педагогіки  містить  перевірені  віками  національні  виховні традиції,  культурно-освітні  цінності.  Історичні  дослідження  переконливо  доводять,  що  вся  виховна система  народної  педагогіки  спрямована  на  виховання  людяності,  високих моральних  почуттів  і  рис,  любові  до  вітчизни,  шанобливого  ставлення  до  людей праці,  до  всього  свого,  рідного.  Через  пісні,  казки,  прислів’я  та  інші  засоби фольклору  народ  відкривав  перед  дитиною  красу  людських  взаємин,  прагнув одухотворити людську працю, побут, вчив жити за законами краси.

Таким  чином,  використання  національних  традицій  у  виховній  роботі

звільняють  від  абстрактності  і  надуманості  у  виборі  форм  та  змісту  роботи,

дозволяють  створити  природне  виховне  середовище,  дають  змогу  глибше

усвідомити  зв'язки  з  історією  своєї  місцевості,  нерозривну  єдність  з  попередніми поколіннями,  їх  духовним  світом,  глибше  пізнати  свій  народ,  його  традиції, вірування в самого себе, як часточку великого народу.

Як  правило,  тематичний  підбір  форм  та  методів  виховання  роботи  з використанням  національних  традицій  спирається  на  народний  календар,  а  також традиційні свята, до цього додається вивчення морально-етичних норм народу. 

Активно  впроваджуються  індивідуальні  та  групові  форми  роботи,  такі  як пошук та збір фольклору, матеріалу, свідчень, узагальнення та творча інтерпретація набутого,  підготовка  та  участь  у  фестивалях,  конкурсах. 

Застосовуються  і  масові форми,  особливо  ті,  що  передбачають  різновіковий  склад  учасників.  Наприклад, фестивалі народного фольклору, колективно-творчі справи «Традиції мого народу», «Бабусина скринька», Свято родини і ін.

Гра  -  важливий  фактор виховного  впливу. Корисність  ігор, що  тісно  пов'язані  з  національними  звичаями, традиціями,  обрядами  в  тому, що  дитина під  час  виконання певних  дій  відтворює вчинки  певної  людини  в  конкретних  історичних  умовах,  набуваючи  необхідного обсягу  знань,  норм  поведінки.  В  ході  рольових  ігор  учнів  можна  познайомити  з обрядами, зі взаєминами між членами сім’ї, ставленням наших предків до виховання дітей, до ледарства та ін., занурити їх в атмосферу народного свята, показати форми дозвілля наших предків, навчити національним іграм та забавлянкам, познайомити з фольклором.

Специфічними  формами  виховної  роботи  з  використанням  національних

традицій  виступають  вечори  українського фольклору  «Радуйся  земле  від  віку  до віку», «Ой у лузі калина», літературні вітальні «Народ скаже, як зав’яже», «Великий Кобзар»,  «ЇЇ  вірші  –  то мова  солов’їна»,  конкурси  козаків  «Козацькому  роду  нема переводу», вечорниці, свята («Різдво», «Святий Миколай», «День Землі») тощо.

Таким чином, вивчаючи народні традиції, діти починають цікавитися історичним минулим українського народу. Відроджується культура рідного народу, входять в життя прадавні ігри дітей. Вивчення фольклору допомагає розвинути творчі нахили учнів, спонукає їх до пізнавальної активності, є запорукою виховання любові до рідної української мови, до рідної української землі.

 

ДОДАТКИ

Харківська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №19

Харківської міської ради

 

 

Виховна година на тему:

 

«Мій рідний край»

 

для учнів 1 – х класів

 

                                                      

 

 

 

 

2022 -2023 навчальний рік

 Мета: поглибити знання учнів про Україну; прищеплювати любов до рідного краю; розширити зміст поняття громадянин України; розвивати мовлення учнів; виховувати патріотичні почуття приналежності до українського народу.

 Обладнання: картини рідної природи; карта України; символи України; вишиваний рушник, колосся і калина; український рушник з хлібом-сіллю.

 Девіз: Усі ми – це наша родина, це наша сім’я, це наша Україна.

 Хід заняття

 І. Організація класу

 II. Основна частина заняття

 1. Слово вчителя

 - Розповідь вчителем легенди «Наша земля».

 Колись давно Бог створив народи і кожному наділив землю. Наші ж предки кинулись пізніше, але землі їм уже не дісталося.

 От вони й прийшли до Бога, а він у цей час молився, і вони не сміли йому щось сказати. Стали чекати. По якійсь хвилі Бог обернувся, сказавши, що вони чемні діти, хороші. Дізнавшись, чому прийшли до нього, запропонував їм чорну землю. «Ні,- відповіли наші предки, - там уже живуть німці, французи, іспанці, італійці. «Тоді я вам дам землю ту, що залишив для раю, там усе: річки, озера, ліси, степи. Але пам'ятайте, якщо будете ії берегти, то вона буде ваша, а ні - ворога».

 Пішли наші предки на ту землю, оселилися і живуть до сьогоднішнього дня. А країну назвали Україною.

 Кожна людина з великою любов’ю і душевним трепетом згадує те місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство, дитинство з дивосвітом-казкою, з материнською ласкою у затишній батьківській оселі. То родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. То її велике «Я», з якого починається людина, родина, батьківщина і вся наша велична й неповторна у світі Україна. Її красою захоплювались поети, художники та композитори.

 … Буває, часом сліпну від краси.

 Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,

 Оці степи, це небо, ці ліси,

 Усе так гарно, чисто, незрадливо,

 Усе як є – дорога, явори,

 Усе моє, все зветься Україна. Л.Костенко

 Вірш „Батьківщина”

 А. Костецький

 Учитель

 1. Наша Батьківщина – це.... (Україна)

 2. А тепер назвіть столицю України.... (Київ)

 3. А найбільша річка, яка протікає по території України...(Дніпро )

 Ми козацького роду

 Славних предків діти.

 І у школі всі вчимося

 Рідний край любити.

 Звучить пісня ( Ой на горі та й женці жнуть)

 2. Асоціативний кущ

 Вчитель:

 -Діти, а що для вас Батьківщина?

 Діти: Ми живемо на Козелеччині Для мене – це край, де я народився, живу, де живуть і працюють мої батьки.

 - Це школа, вулиця, на якій я живу.

 - Це моя родина: тато, мама, сестричка, бабуся, дідусь, рідна домівка.

 Вчитель: Ми називаємо Україну своєю Батьківщиною. Якими ще словами близькими за значенням ми можемо її назвати?

 Діти: Вітчизна.

 1. Асоціювання, „гронування”.

 Запишить слова та фрази, які спадають на думку зі словом „Україна”.

 Рушники Народ

 Пісні Київ

 Тарас Шевченко Дніпро

 Учитель:

 Батьківщина - це земля, на який ти народився, де народилися твої батьки, усі ми. Це тато і мама, це твої друзі, учителі. Це стежка, яка веде тебе до школи, птахи, які співають дзвінкоголосі пісні, - це твоя маленька Батьківщина. Батьківщина – це казки, які розповідала бабуся, це зелена травичка і наша блакитна річка _ Сіверський Донець. Батьківщина – це і Україна. Україна – це рідна мова, чарівна пісня, талановитий народ.

 Учениця.

 Я народилась в Україні

 І почала життя своє

 Тут небеса високі ї сині

 На що не глянеш - все моє!

 Трава для мене зеленіє,

 Для мене світлі дні ясні

 І сонце пестить і леліє,

 Летять до серденька пісні.

 Тут кожна квіточка співає

 Струмочок ніжно жебоніть.

 І краю кращого немає,

 Де б я могла та вільно жить!

 Доповідь вчителя: «Символи Української держави»

 Кожна держава світу, які б народи не жили на її території, має свій герб, прапор та гімн.

 Герб – це знак роду, міста, держави. У давні часи герби вибивали на рицарських щитах. По них легше було впізнавати воїна, закутого з голови до ніг у металеві лати. Зараз герби зображують на прапорах, грошах, печатках. Герби бувають різні: на них зображують рослини, звірів, птахів. Цей знак свідчить про те, чим славна держава, що символізує її міцність.

 Український народ має Герб – тризуб. Це дуже старовинний знак, він прикрашав жезли скіфських царів. За часів київської Русі тризуб став знаком влади київських князів. Багато століть тому запровадив його в Київській Русі київський князь Володимир Мономах. Княжий тризуб зображує старовинну зброю: лук, меч та інші військові прилади. Нею наші прадіди мужньо билися з численними ворогами, виборювали волю для свого народу. Уважне око легко розпізнає це слово в українському тризубі. Магічне число «ТРИ» символізує повітря-землю-воду, батька-мати-дитя, силу-мудрість-любов.

 Український Прапор. Синь рідного неба та золото неозорих ланів переніс наш народ на свій прапор. Кольори ще мають інше значення – «мир» і «багатство», бо народ наш є мирний та працьовитий. Працею здобував він славу рідній землі. Коли злі вороги порушували його спокій, він ставав воїном. А синьо-жовтий прапор кликав до бою, до перемоги.

 Гімн – це найголовніша пісня країни. Для Гімну України написані слова, що виражають думки і прагнення нашого народу. Їх автор – український поет Павло Чубинський, До тексту підібрана ніжна і одночасно горда, непокірна мелодія Михайла Вербицького. Всі найбільші свята українського народу проходять з урочистим виконанням нашого Гімну.

 Коли вносять Державний Прапор або виконується Державний Гімн, треба вставати. Цим ми виявляємо особливу пошану до наших національних святинь.

 3. Інсценізація

 Вчитель: Засперечались одного разу діти, яка стежка найкраща?

 Діти: 1. – Да магазину, - там є цукерки.

 2. – Ні, до школи, - там є діти.

 3. – Ні, до річки, - там можна купатись.

 4. – Ні, в садок, - там повно яблук та груш.

 5. – Ні, у поле, - там простір широкий.

 Але тут увійшла мама. Діти запитують її: (хором)

 «Яка стежка найкраща?»

 Вчитель: Мама подивилась на дітей, лагідно посміхнулась і відповіла:

 Мати: - Додому, діти! До рідного дому!

 Вчитель: А якщо об’єднати разом усі родини, всіх людей, які живуть в Україні, то як тоді ми їх назвемо?

 - Народ.

 Вчитель: так, народ України, український народ. Ми всі одна сім’я, повинні жити дружно.

 4. Декламування власних віршів дітьми

 Діти читають вірші.

 ***

 Ти мене чаруєш,

 Рідно Україно,

 Красотою своєю

 І річок, і гір

 Червоною калиною,

 І мовою солов’їною!

 ***

 Синєє море, безмежні поля

 Високії гори, родюча земля

 У лузі калина і спів солов’я

 Це все Україна, це ненька моя!

 Метод,. Мікрофон,,

 Розповідь дітей

 — Україна — це отча земля, рiдний край, де ми народилися. Столиця України – Київ. Широкi i чарiвнi простори, прекраснi села i мiста. Могутньо котить до Чорного моря сивi хвилi найбiльша рiчка України — Днiпро. Буйною зеленню шумлять на його берегах сади, лiси. Золотистим морем розливається безкраїми нивами жито-пшениця. Погляньте на карту України. На нiй позначено кордони української землi. На півдні нашу державу омивають теплі моря – Чорне й Азовське, є в нас гори, і найбільші з них – Карпатські й Кримські.

 Україна — одна з найбiльших держав Європи. Оскiльки це велика країна, то живуть у нiй люди рiзних нацiональностей. Поряд з українцями в Українi живуть росiяни, бiлоруси, поляки, чехи, молдовани, болгари, євреї, поляки, греки. Усi вони в нашій державі мають однакові права.

 5. Колективна робота

 - Давайте спробуємо доповнити вірш, вставляючи останнє слово:

 Ми дуже любим весь наш край,

 І любим У_______ (Україну),

 Її лани, зелений гай,

 В саду рясну _______ (калину).

 Там соловейко навесні

 Співає між _______ (гілками),

 Та й ми співаємо _______ (пісні) –

 Змагається він з нами!

 М.Познанська

 Вчитель: Чи є десь на землі такий чарівний край, де тихі весняні ночі пливуть на крилах солов’їних пісень, де вранці на замріяній річці джерельною водою умивається біле латаття, де навесні і влітку під шатами крислатих дерев яскравіє килим різнотрав’я і квітів?

 Є, це наш рідний край!

 Пісня,, Моя Україна»

 Підсумок години спілкування