Осінній ранок листопада

                                                               Осінній  ранок  листопада

          Тихий осінній ранок… У міру теплий, трішки прохолодний. Але  спокійний, виважений…Жодний листочок не шелесне, не тріпоче крильцями на гіллі… Що передбачає такий  неймовірний  природний спокій? Як дізнатися?

          А по дорозі мчать швидкісні автомобілі, їм треба поспішати. Час летить миттєво, не встигаєш озирнутися, не можна й спізнитися…Як у поезії: «А час летить, не стримує галопу…»

          Просинаючись, кожен сподівається на краще, раніше – з радістю, а сьогодні – із засторогою зустрічає новий ранок, не знаючи, що  він нам  принесе, що подарує, як пройде весь день, на що сподіватися… Звичайно, думаємо тільки про хороше, приємне, позитивне, на краще себе налаштовуємо,   біля нас же рідні, діти, знайомі, учні,  спілкуємось активно, підтримуємо один одного, адже без цього просто неможливо. Потрібно жити!

          Розумію, що листопад – це не вересень і не жовтень, ранкова прохолода, як синоптик, сама дає поради: як одягнутися тепліше, який прогноз на день, коли капне осінній дощик і як довго він триватиме. Щодо вітру та дощу – окрема мова: парасольку потрібно мати при собі обов’язково,  адже накриє мокрим крилом осінь-чарівниця – оком не моргне… Своїх планів нікому не розкриває, на те вона й осінь!

          Ось і сьогодні вранці підійшла до вікна – очам своїм не повірила: під кожним деревцем навкруги ніби килимок барвистий овальної форми хтось простелив. Це нуль градусів постарався, миттю листя лягло на землю тихенько, навіть не шаруділо, а приємно глянути на старання дизайнера. Молодець! Роботу свою добре знає й виконує вчасно, так що приємно глянути, душа радіє!

          Осінь – красива, барвиста, неповторна, іноді спокійна, радісно-приємна чарівниця, буває суворою, холодною та сердитою. Сіє дощем дрібненьким, але густим, поливає землю, турбується про неї. Небо чисте, спокійне. Хмари кучеряві, білі та голубі, спокійно й розмірено пливуть по небу, ледь-ледь  погойдуються, ніби човник на тихій річці.

          Сонечка ще не видно. Воно вже проснулося, але з’являтися на небі не поспішає. Усьому свій час… Багато краси має природа-матінка, потрібно тільки бажання, уміння й терпіння її побачити, розгледіти, оцінити. Щиро дякую, осене-господине, за красу та багатство!