Осип Турянський «Поза межами болю». Ідея перемоги духа над матерією.

Тема: Осип Турянський «Поза межами болю». Ідея перемоги духа над матерією.

 

Мета:

 поглибити знання про творчість Осипа Турянського;

 з’ясувати типологію формування особливостей образів-символів поеми в прозі «Поза межами болю» з огляду на біографію й подальшу творчість  О. Турянського;

          формувати життєстверджуючі компетентності здобувачів освіти на основі осмислення вартості мистецтва, грошей, почуттів людини тощо, спираючись на текст;

Обладнання: текст твору «Поза межами болю», мультимедійна презентація, фрагменти художнього фільму «Поза межами болю»,

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Вид уроку: лекція з елементами бесіди.

 

 

Хід уроку:

 

І. Мотивація навчальної діяльності.

 

(Слайд 1)Епіграф, портрет  письменника

«Поет мусить пройти

Найглибше пекло буття й

найвищі небесні вершини людського

щастя. Тоді його слово буде хвилювати…»

Осип Турянський

 

Фронтальне повторення особливостей розвитку західноукраїнської літератури перших десятиріч ХХ століття та основних дат біографії письменника.

 

 

ІІ. Повідомлення мети та завдання на урок

 

- Сьогодні на уроці ми з вами продовжимо знайомитись з творчістю письменників, які жили та працювали за межами України. Познайомимося з автобіографічним твором Осипа Турянського «Поза межами болю».

Аналізуючи повість, ми маємо з’ясувати особливості і роль композиції, пейзажу, інших художніх засобів для втілення головної думки твору – ідеї перемоги духу  над матерією, гуманістичний, життєствердний пафос поеми у прозі, його вселюдська значимість і всеохопність.

 

Запис у зошиті теми та епіграфа (слайд 2)

 

Осип Турянський (1880-1933)

Поема у прозі, що хвилює, єднає людські серця, звільняє і просвітлює душу «Поза межами болю»

 

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

 

1. Слово викладача (вступне)

- Осип Турянський – західноукраїнський письменник, який жив і працював на межі століть та буремних подій Першої світової війни.

Нагадаю, що Західна Україна на той час знаходилась під владою Австро-Угорської імперії. Становище українців на підавстрійських землях на початку ХХ століття  було надзвичайно складним. Не оминув трагізм людського існування і долі Осипа Туринського, ім’я якого та літературна праця були гідно пошановані лише через п’ятдесят років.

 

2. Робота над текстом: визначення жанрової свідомості, умовностей зображення, розгляду ідейно-художнього змісту окремих фрагментів твору.

 

1) Слово викладача (Перша світова війна – історична основа твору)

- Війни – найтрагічніші періоди в історії людства. Драматична війна за відстоювання чужих загарбницьких інтересів, такою була перша світова війна 1914 року, де загарбницькі плани Австро-Угорщини щодо Росії та Сербії мали відстоювати колонізовані українці Західної України, серед яких був і Осип Турянський.

(Фрагмент фільму 1.) « Війна (документальний)»

- Мобілізований восени 1914 року Осип Турянський потрапляє разом із шістдесятьма  тисячами австрійських вояків до сербського полону на італійському острові Єльбі. Жах пережитого і знайшло втілення у автобіографічному творі, жанр якого визначений як антивоєнна психологічна поема в прозі, «Поза межами болю», написаний по поверненню з полону 1917 року та надрукований 1921 р.

 

(Слайд 3) «Поза межами болю»

Психологічна поема в прозі 1917, 1921

 

2) Викладач

- Часто цим художнім автобіографічним твором визначали всю подальшу творчість Осипа Турянського, яку, на жаль, було викреслено як «тьмяну» сторінку в житті прозаїка, поета, перекладача, науковця і журналіста. Зрештою, у публіцистиці перших декад ХХ століття, некрологах чи просто у спогадах про письменника його так і називали: «автор «Поза межами болю»»

Цей усталений імідж митця побутує й донині.

3) Коротке повідомлення учня, відгуки з літературної критики.

 

Учень

- Як кажуть, нове – це добре забуте старе, тому переосмислення творчості О. Турянського якоюсь мірою торкається й пізнавального напруження минулого. Так, П. Карманський, один із перших читачів «Поза межами болю», писав, що «це наймогутніша з відомих мені картин на тлі світової катастрофи не тільки в нашій ,а й у цілій європейській літературі». Справді, такі схвалення набули в Європі такого широкого резонансу, що досить часто в німецькомовній пресі 20-х років минулого століття, зокрема в «Hilfe», «Kolnische Zeitung» чи «Hamburger Fremdenblat», «Frankfurter Zeitung», можна було знайти майже  магічний вияв захоплення «книгою болю», що свого часу вважалась ледь не еталоном майбутнього мистецтва. З цього приводу достатньо згадати хоча б «Естетично-критичні замітки до твору О. Турянського…» австрійського професора-літературознавця Р. Плєна, який присвятивши вірш авторові «Поза межами болю», назвав його Данте, що «із чорної могили знов воскрес» і несе людям «із безодні пекла й тьми…святе й огненне слово».

Ю Липа художню цінність роману О. Турянського вбачав у «найбезпосереднішому вияві… духовних теренів самої краси». Б. Лепкий, захоплюючись багатством думок і почуттів письменника, не знав, «чи більше дивуватись тому, що автор пережив, чи тому, що написав. Одне й друге справді «Поза межами болю». Воно велике». Д. Загул (псевдо. Nemo) помітив у поетиці «Поза межами болю» рідкісний вияв творчої енергії, а О. Турянського вважав «найбільшим речником сучасного Болю»

 

4) Викладач

- Будь-які коментарії тут зайві. Наведені відгуки відображають суть речей. Бо власне через цю грандіозну славу твору подальшу творчість митця в тогочасній літературі трактували як бліду тінь «книги Болю».

На відмінну від експресіоністської напруженості стилю «Поза межами болю» подальші твори вирізняються своїм народницько-просвітительським характером і традиційним способом оповіді.

 

 (Слайд 4)

Основа сюжету твору

«Поза межами болю» - це хроніка передсмертних марень, прокльонів та спогадів сімох виснажених солдат, що відстали від загального каравану: українців Домбровського та Оглядівського (сам автор), угорця Сабо, сліпого австрійця Штранцінгера, поляка Пшилуського, сербів Ніколіча та Бояні. «Ми тут вже здійснили ідеал братньої прихильності і любові», - скаже один із героїв, замерзаючи біля згаслого вогнища.

Запис у зошит

 

5) Викладач. Літературний термін.

- Термін експресіонізм, ми вживали вже не раз, а саме характеризуючи творчість Василя Стефаника .

 

(слайд 5) Експресіонізм– літературно-мистецький стильовий напрям модернізму, що характеризується відображенням загостреного суб’єктивного світобачення через збільшене авторське «Я», напругу його переживань та емоцій.

 

6) Читання та аналіз тексту

- На партах уривки тексту, читаючи які та переглядаючи фрагменти фільму ми і має визначити, в чому експресіонізм стилю О. Турянського.

 

(Фрагмент фільму 2) «Святкування Великодня»

6.1. - Зачитати, як у передньому слові автор зазначає, що вони стали жертвою злочину.

Осип Турянський

Поза межами болю

(скорочено)

Присвята дружині й сину

Переднє слово

«Я й мої товариші впали жертвою жахливого злочину. Це був злочин, якого люди і природа допустилися на нас і який і нас приневолив стати злочинцями супроти Духа людства. І судилося нам пройти за життя пекло, яке кинуло нас поза межі людського болю – у країну божевілля і смерті».

Автор вирішив написати про своїх загиблих товаришів. Тіні яких йому з’являються у сні і наяву. Це буде їм жалобним вінком, а спільні муки хай «падуть прокльоном на старий світ, який ще досі тоне в морі крові й нікчемності». «Хай ясна ідея…веде… все вище й вище на сонячний шлях волі і щастя великого українського народу й до вселюдського братства й любові.

І коли наша боротьба за волю така важка і кривава, то не падаймо ні на хвилю в темряву розпуки, бо

Через сльози і терпіння

Шлях веде до просвітлення:

Хто боровся, скутий тьмою,

Тому сонце – мрія мрій».

 

(Викладач подає короткий зміст)

 

6.2. (Фрагмент фільму 3) «Навколо вогнища. Епізод з фільму із характеристиками героїв.»

6.3. - До твору є присвята дружині й сину.

- Як ви гадаєте чому? Що допомагає триматися Оглядівському?

 

Викладач.

- Так, саме родина, якої не мав жодний із втікачів.

 

6.4. Слово викладача та обговорення за епізодом

- Amor omnia vincim (кохання все здолає) – ці слова Вергілія, що стали крилатим виразом, є чи не єдиним поясненням до незбагненного біологічного виживання серед снігових вершин албанських гір.

На відміну від експресіоністів із модерними поглядами на кохання, у творі амориністика була розв’язана в більш традиційному ключі.

Любов у творі – це світ відвойований в хаосі. Успішне чи невдале створення сім’ї в житті героїв є мірилом їх власної долі.

Дружини Домбровського і Пшилуського – повії. У Штранцінгера дівчина наклала на себе руки. Сабо нікого немає.

Про сімейне життя Бояні і Ніколича не згадується.

Лише в Оглядівського щасливо склалося власне життя.

 

6.5. Читання та аналіз уривку тексту 2.

 

- Зверніть увагу на техніку письма: майже кожне нове речення, обрамлене поетичною ритмізованою прозою, починається з абзацу й має вигляд віршових рядків.

Пунктирні лінії, що розділяють текст, як струни авторського болю, настроєні на мовчання.

 

Уривок 2.

« – Яку ж ціль, яке призначення мав він, я і всі ми ось тут?

Хто мені на те відповість?

Де тебе шукати, небесна сило?

Чи в опорах людської крові? Чи в димі світового пожару?

Чому так байдуже глядиш?

……………………………………………………………………………….

Чому проклято мовчиш?

……………………………………………………………………………….

Та бог, замерзлий цвинтар природи й навіть сама смерть – усе оглухло й оніміло.

І моя замучена, окривавлена душа блукає, мов, сліпий жебрак, чорними, бездорожніми пустарями й даремно питає:

•                   Де сонце? 

……………………………………………………………………………….

•                   Ти зітхаєш, Ніколич, чи ти також покинув когось… там … далеко?..
•                   Батька й матір, застогнав Ніколи, і по морщинах його молодого обличчя покотилися сльози.
•                   У мене немає нікого, - випередив Сабо з гірким успіхом моє питання.
•                   Ти щасливий, - сказав Ніколич.
•                   Так думаєш? Самітна людина ніколи не може бути щаслива, - відповів Сабо коротко й байдуже, наче без чуття.
•                   Ніхто не тужить за тобою… і ти не знаєш туги… будь задоволений, - зітхнув Ніколич.

………………………………………………………………………………

•       Хто у тебе, Пшилуський?
•       Діти.
•       А Дружина?
•       Єсть і нема.
•       Як це?
•       Не питай. Пшилуський застогнав, упер очі в огонь та понурив глибоко голову.

………………………………………………………………………………

Я глянув на сліпого товариша й затремтів. Навіщо я питав товаришів за рідню?

Я не смів питати…

Адже він усе чує.

………………………………………………………………………………

Здається, що він уже переболів страшну долю своєї рідні і свою власну.

І сидить тепер, як живий, скам’янілий пам’ятник на гробі свого власного життя.

Не буди його  болю, що спить. Це був би злочин… злочин.

………………………………………………………………………………

•       Коли моє тіло замерзло, - сказав Ніколич, - то мій дух тільки про те й думав, як урятувати життя. Тепер мені трошки тепло. Та що з того? Важкий камінь лягає на душу й давить, давить. І не знати, що більш болюче: чи мороз, чи біль  і туга за людьми, котрих уже, здається. Не побачу ніколи.

………………………………………………………………………………

•       Глянули на сліпого товариша, що сидів тихо й був наче без душі, й довго мовчали.»

 

Викладач

- До речі, про зовнішність жінки в творі не згадується жодним словом. Герой стільки марить своєю сім’єю, дружиною, але не описав кольору її очей, волосся чи ще чогось, що є звичайною, навіть обов’язковою річчю для закоханої людини. Такий підхід до образу дає підстави вважати цей факт однією із специфічних рис його символізування, що містить у собі психоаналітичну основу.

 

- Припустимо, що в автора жінка, як і в інших героїв, виявилася б повією. Чи пройнявся б він тим терпінням, вірою в кохання?

На поставлене запитання можна відповісти словами «Трагічним героєм людина може стати власними силами, рицарем віри - ні.

 

«Танець смерті».

6.6. Аналіз уривку з тексту №3

 

«Треба вогню, без нього загинуть. Знайшли якийсь корч, відірвали від нього, що могли, але мокрі гілочки не загорялись. Книжки Шекспіра, Гете, Канта спалили ще три дні тому. Кожен відірвав від себе шмат сухого одягу, але й це не допомогло. Потрібний був цілий одяг. Значить, хтось заради загального добра мусив померти. Але всі хотіли жити. Тоді вирішили, що помре найслабший. Вони будуть скакати, танцювати навколо того корча, пока хтось не впаде. «без найменшої тіні спротиву почали скакати людські скелети, замерзлі з морозу, смертельно вичерпані голодом, бігати і скакати довкола корча. Лише одна думка вводила в рух їх закостенілі ноги: «Скачи, скачи і витримай… а то, може, твої власні товариші тебе доб’ють!» почався дикий танець. Героєві-оповідачеві хотілося впасти, скочити в безодню, але слабенькі ручки сина, які він ніби відчував на шиї, тримали його.»

 

6.7. (Фрагмент фільму 4 ) «Танець смерті»

 

6.7.

- Чому помирає саме Бонні? Назвіть його останнє прохання?

 

Викладач.

- У демонічній грі долі, у вигукуванні героїв, наче було закладено по той бік свідомості всеохоплююче видіння, передчуття. «Це був крик людей, що в густому пролісі опівночі хочуть прогнати від себе щось, що серед заклятої тиші чатує, ось-ось кинеться на них.

Проте, замерзаючи від холоду й не маючи, чим розпалити вогонь, вони не чіпають скрипки сліпого Штранцінгера, корчачись від голоду не наважуються з’їсти труп свого померлого товариша.

 

- Згадаємо історію пізніших голодоморів. Аби смерть не вирвала автора із життя він би створив ще трагічнішу «Книгу болю») «Поза межами болю» або «Картина з безодні» (саме таку другу назву має книга) – є трагічним пророцтвом про загибель інтелігентної чуттєвості, яка дає лише усвідомлення того, що ілюзії життя нерозривні із самим життям, і чиїсь ілюзії, видіння, настільки ж важливі для когось, як саме життя, тому недоторкані, святі.

 

6.8.

- Зачитайте останній уривок з тексту

 Уривок №4

«З яруги перед ними виринула знов біла хмарка і знімається вгору, поволі, легесенько, наче лячно їй, що серед заклятого спокою й омертвіння природи лише вона одна являє собою рух і життя…

І омліла на своєму шляху й висить нерухомо між небом і горами.

………………………………………………………………………..

Ніколич глянув на шлях, яким усі вони прийшли сюди.

Далеко на небосхилі появилась велика, дивно таємна тінь і поклалась поперек дороги, яку люди витоптали в снігу.

•       Товариші, - шепотів Ніколич, - подивіться там… на цю дивну тінь на нашому шляху … і тінь поперек… це хрест… великий, могутній хрест…

Що значить цей хрест?

Що він означає?

………………………………………………………………………

Дивилися мовчки на цей понурий хрест і прислухалися до зло віщого шепоту душі…»

 

6.9. Фрагмент фільму 5 «Останній епізод фільму навколо вогнища смерті, воскресіння у воді»

 

IV. Узагальнення, закріплення вивченого

Викладач.

- Недаремно Осип Турянський повернувся з війни, як писали, диваком, що розгублено й непевно почувався, переживши пекло, світі.

Біль і гордість чоловіка, що кинений у прірву буття. Почуває всю грозу своєї безсильності…

Народження Осипа Турянського як письменника, його грандіозний успіх у наслідках виявилася трагічними.

Інколи здається, що літературна слава  письменника – то відбиток знедоленої душі, яка не знайшла собі притулку в земному житті й постала біля тліючого вогнища забуття, щоб спалахнути зі старого цвинтаря волелюбним духом.

Повернемося до епіграфа нашого уроку.

 

Слайд №6 (1) «Епіграф, портрет»

 

Дайте відповідь на питання (фронтальне опитування)

•       Чи став справжнім поетом Осип Турянський?
•       Чи хвилює його слово?
•       Що засуджує письменник у своєму творі?
•       Чому повість назвали поемою?
•       З якою метою О. Турянський дав два заголовки твору «Картина з безодні» й «Поза межами болю»?

 

V. Домашнє завдання.

Написати твір-роздум на тему: «Загальнолюдські мотиви та гуманістичні цінності в повісті «Поза межами болю».