ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ З ПРЕДМЕТУ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

ТЕРМИНИ НА ЗНО З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Тема 1. СТАРОДАВНЯ ІСТОРІЯ УКРАЇНИ:

 

• історичні джерела – пам’ятки минулого, пов'язані із життям людей, за якими відбувається вивчення історії людства;
• археологічна культура – комплекс подібних між собою за низкою ознак археологічних пам'яток, поширених на певній території в межах певного історичного часу;
• палеоліт – давня кам'яна доба, початковий і найтриваліший період історії людства, що на теренах України тривав з 1 млн. років тому до 11 тис. років до н. е.
• мезоліт – середній кам’яний вік, що тривав з Х тис. до н. е. по VІ тис. до н. е.
• неоліт – новий кам'яний вік, заключний період кам’яної доби, що тривав на українських землях протягом VІ-IV тис. до н.е. та характеризувався початком переходу до вілтворюючих форм господарства;
• енеоліт (мідно-кам’яний вік) – назва перехідного періоду від заключного етапу кам’яного віку до бронзової доби, що тривав тривав протягом IV-III тис. до н. е. та характеризується появою виробів із міді.
• бронзовий вік – історичний період, що на українських землях датується II-I тис. до н.е. та характеризується появою та використанням поряд із кам'яними бронзових знарядь праці;
• ранній залізний вік – історичний період, який на українських землях тривав протягом VIII ст. до н.е. – ІV ст. н.е. та характеризувався поширенням виробів із заліза;
• колонізація – заселення незайманих земель або захоплення чужих територій із подальшим їхнім заселенням; :
• історія – наука, що вивчає минуле людства;
• періодизація – поділ історії людства на періоди;
• археологія - галузь історичної науки, що вивчає речові (матеріальні) пам'ятки шляхом розкопок і лабораторних досліджень та реконструює за ними давню історію суспільства;
• антропогенез – процес виникнення і формування фізичного типу людини, розвитку її трудової діяльності, мови та суспільних відносин;
• рід – об’єднання кровних родичів за материнською лінією;
• родова община – община кровних родичів, які проживали спільно і разом вели господарство;
• плем’я – об’єднання декількох родових общин;
• тотемізм – віра в спільного для конкретного роду (племені) предка (тварини чи птаха);
• анімізм – віра в існування душі та духів;
• фетишизм – поклоніння предметам неживої природи, віра в надприродні властивості матеріальних речей;
• магія – віра у вміння людини, звертаючись до надприродного світу, керувати світом людей та природи;
• матріархат – форма суспільного устрою, яка характерна для раннього первісного ладу і характеризується панівним становищем у родині жінки та наслідуванням майна за материнською лінією;
• патріархат – період родового ладу, для якого характерна панівна роль чоловіка в господарстві, суспільстві та родині;
• неолітична революція – перехід від привласнюючого господарства до відтворюючого та інші зміни в життєдіяльності людини, які відбулися під час неоліту;
• привласнююче господарство – форма господарства, яка ґрунтується на споживаннілюдиною готових продуктів природи (збиральництво, мисливство, рибальство)
• відтворююче господарство – форма господарства, яка ґрунтується на споживаннілюдиною продуктів, створених власне нею (землеробство та скотарство);
• кочівники (номади) – окремі люди, спільноти або цілі племена і народи, що з економічних, традиційно- культурних або інших причин не мають постійного нерухомого житла і переміщуються з одного місця на інше;
• курган – різновид поховальних пам'ятників, у формі земляного насипу над поховальною ямою.
• поліс – античне місто-держава;
• велика грецька колонізація – процес масового заселення греками узбережжя Середземного та Чорного морів, що розпочався у VIII ст. до н. е;
• велике переселення народів – масовий рух племен і народів Європи та Азії протягом IV-VI ст., що розпочався у 375 р. із вторгненням тюркських племен гунів у Європу;
• велике розселення слов’ян – масове розселення слов’янських племен на території Центральної, Східної та Південної Європи, що тривало протягом V –VII ст.;
• віче – народні збори у слов’ян;
• волхви – назва слов’янських язичницьких священнослужителів;
• язичництво – релігія давніх слов'ян, поклоніння силам природи, віра в багатьох богів.

 

Тема 2. ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТОК КИЇВСЬКОЇ РУСІ:

 

• племінний союз – об’єднання декількох племен;
• князь – у давніх слов'ян - керівник війська, племені чи союзу племен, пізніше - правитель держави на Русі;
• язичництво – релігія давніх слов'ян, поклоніння силам природи, віра в багатьох богів;
• християнство – одна із найбільших світових монотеїстичних релігій.
• монархія – форма державного правління, у якій влада передається по спадковості;
• дружина – постійне військо князя, члени якого брали участь в управлінні державою;
• полюддя – збір данини, під час якого князь об’їжджає свої володіння;
• урок – точний розмір данини, що встановила княгиня Ольга;
• погост – місце збору данини, що встановила княгиня Ольга;
• шлюбна дипломатія – встановлення дипломатичних зв’язків засобом укладання шлюбів між правлячими родинами;
• Червенські міста – східнослов’янська територія (Західна Україна), що була останньою приєднана до Київської Русі князем Володимиром у 981 р.

 

Тема 3.  КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА ЗА ЧАСІВ РОЗДРОБЛЕНОСТІ.  ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКА ДЕРЖАВА:

 

• роздробленість – процес децентралізації Русі, послаблення влади київського князя в період феодалізму. Поділ держави на окремі князівства (феодальні володіння);
• вотчина – право приватної власності на землю, яка передавалась по спадковості, від батька до сина;
• уділ (удільне князівство) – адміністративно-територіальна одиниця Русі, якою управляв князь, залежний від Великого Князя Київського;
• колективний сюзеренітет – спільне управляння Руською державною найбільш сильними та авторитетними князями за доби феодальної роздробленості;
• міжусобні війни – війни всередині держави за владу;
• снеми – з'їзди удільних князів Київської держави, які визнавали васальну залежність від великого князя Київського.
• федеративна монархія – децентралізована монархія, в якій значну владу мають місцеві князі, а влада Великого князя подекуди номінальна;
• монголо-татарське ярмо – залежність руських земель від Золотої Орди;
• Золота Орда – держава монголо-татар з центром у м. Сарай аснована у 1242 р. ханом Батиєм;
• ярлик – грамота на князювання, яку видавав монгольський хан руським князям;

 

Тема 4.  ПОЛІТИЧНИЙ УСТРІЙ,  СОЦІАЛЬНО- ЕКОНОМЧНИЙ І КУЛЬТУРНИЙ РОЗВИТОК КИЇВСЬКОЇ РУСІ ТА ГАЛИЦЬКО- ВОЛИНСЬКОГО КНЯЗЇВСТВА:

 

• вотчинне землеволодіння – земельне володіння, що належало феодалу за спадковістю;
• бояри – збірна назва представників правлячого стану у Київській Русі, які займали друге, після князів, панівне становище в управлінні державою;
• смерди – вільні селяни-общинники на Русі;
• ікони – живописне, мозаїчне або рельєфне зображення Ісуса Христа, Богородиці, святих і подій Святого Письма;
• билини – народні епічні пісні героїко-патріотичного характеру;
• літопис – послідовний запис історичних подій;
• мозаїка – багатокольорове зображення з камінців, шматочків скла, керамічних плиток тощо;
• фреска – церковний розпис по вологій штукатурці;
• книжкова мініатюра – мініатюрні малюнки на рукописних книгах Русі.
• віче – загальні збори громадян міст Київської Русі для розгляду громадських справ;
• рядовичі – селяни, що уклали з феодалом «ряд» - договір, і за це виконували різноманітні роботи у вотчині;
• ізгої – вигнані з общини селяни, що не мали права через це користуватися общинною землею;
• закупи – селяни, що потрапили в залежність від феодала за борги (купу);
• холопи, челядь – слуги, раби на Русі;
• натуральне господарство – господарство, продукція якого призначається лише для власного споживання;
• «Із варяг у греки» – торгово-політичний шлях, що з’єднував Балтійське море із Чорним;
• феодал – землевласник, який дає залежним селянам землю в обмін на їхню працю;
• митрополія – церковно-територіальна одиниця, яку очолює митрополит;
• «Устав земляний» – зведення законів усного звичаєвого права за часів Володимира Великого;
• «Руська правда» – перший писемний звід законів на Русі 1036 р. часів Ярослава Мудрого;
• «Слово про закон і благодать» – твір руського митрополита Іларіона у середині ХІ ст., у якому він возвеличує християнство та діяльність Володимира Великого;
• «Правда Ярославичів» – писемний збірник законів на Русі 1072 р. часів Ярославичів, синів Ярослава Мудрого;
• «Ізборник» – складені в ХІ ст. для Святослава (сина Ярослава Мудрого) перекладені уривки Візантійської церковної літератури;
• «Повість минулих літ» – літопис, який описує події історії Київської Русі та частково світової історії, складений ченцем Нестором у 1113 р.;
• «Повчання дітям» – пам’ятка давньоруської літератури 1117 р, автор якої є князь Володимир Мономах;
• «Слово о полку Ігоревім» – пам’ятка давньоруської літератури 1187 р., присвячена невдалому походу Новгород-Сіверського князя Ігоря Святославича проти половців 1185 р.;
• «Києво-Печерський патерик» – збірка оповідань про ченців Києво-Печерського монастиря, укладена у ХІІІ ст..

 

Тема 5. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ ВЕЛИКОГО КНЯЗІВСТВА     ЛИТОВСЬКОГО ТА ІНШИХ ДЕРЖАВ ( ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІV – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХVІ СТ.):

• шляхта – назва феодалів у Польщі, Литві та Україні, основним заняттям яких була військова служба;
• панщина – зобов’язання селян-кріпаків кілька днів на тиждень працювати на землі свого пана;
• магдебурзьке право – право міст на самоврядування;
• магістрат – адміністративний орган управління містом, яке отримало магдебурзьке право;
• цехи – об’єднання ремісників однієї чи кількох споріднених спеціальностей;
• дума – ліро-епічний твір про героїчні походи козаків, який наспівують під музичний супровід бандури, ліри чи кобзи;
• війт – керівник місцевого самоврядування, що очолював магістрат в містах України, які   отримали магдебурзьке право;
• латифундії – великі феодальні маєтки;
• фільварки – великі багатогалузеві феодальні маєтки, зорієнтовані на продаж продукції й основані на примусовій праці селян-кріпаків;
• оброк – частина врожаю, яку селяни сплачували пану;
• чинш – грошовий податок;
• полонізація – процес насаджування польської мови та культури населенню, що належить до іншої етнокультури.
• Дике поле – назва слабо заселених причорноморських степів України;
• Шипинська земля – історична назва регіону на території сучасної Буковини;
• козаки – вільні озброєні люди, представники військового стану, воїни-найманці.

 

 

Тема 6. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХVІ СТ.

 

• українська шляхта – вищий привілейований соціальний стан в Україні;
• українське козацтво – соціальний стан вільних професійних воїнів, що офіційно оформився у Речі Посполитій наприкінці ХVI ст.;
• реєстрове козацтво – козаки, які перебували на службі у польського короля й були поіменно записані в спеціальний список – реєстр; 
• Запорізька Січ – укріплений осередок нереєстрового Війська Запорозького Низового другої половини XVI - кінця XVIII століття, що був розташований за порогами Дніпра;
• старшина – керівна правляча верхівка (еліта) козацтва, козацький уряд;
• клейноди – відзнака, атрибути і символи військової та цивільної влади й окремих військових і цивільних урядів в Україні у XV-XVIII століттях;
• греко-католицька церква – християнська церква, що утворилася в Україні внаслідок Берестейської унії 1596 р.;
• братство – громадсько-релігійні об’єднання міщан при православнихцерквах.
• покозачення – масовий перехід селян до козацького стану, що спостерігався в другій половиніХVІ – першій половині ХVІІ ст.;
• воєводство – адміністартивно-територіальна одиниця Речі Посполитої;
• кіш – загальна назва Запорозької Січі та війська запорозьких козаків;
• полки – адміністративно-територіальні одиниці козацької держави;
• сотні – дрібні адміністративно-територіальні одиниці козацької держави;
• курінь – найменша військово-адміністративна одиниця на Запорозькій Січі, що складалася з козаків, які походили переважно з одного регіону та проживали на Січі в одному приміщені;
• паланки – адміністративно-територіальні одиниці (округи) земель Запорозької Січі;
• зимівник – назва господарства, хутора козаків, де вони перебували, коли не було військових дій (особливо взимку);
• єзуїти – члени католицького чернечого ордену, який у ХVI- XVIII ст. вів активну місіонерську та освітню діяльність, спрямовану на поширення католицтва;
• полемічна література – література, яка була зумовлена полемікою прихильників та противників Брестської церковної унії (Г.Смотрицький, І.Вишенський, І. Потій).

 

Тема 7. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХVІІ СТ.:

 

• Доба героїчних походів – доба першої чверті  ХVII ст., яка характеризується славними морськими походами козаків на чолі з гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним проти татар і турків;
• «Статті для заспокоєння Руського народу» – виданий у 1632 р. польським сеймом документ, згідно з яким можна було вільно сповідувати православ’я у Речі Посполитій;
• панщина – зобов’язання селян-кріпаків працюватина землі свого пана;
• фільварки – великі багатогалузеві феодальні маєтки, зорієнтовані на продаж продукції й основані на примусовій праці селян-кріпаків;
• Золотий спокій – період з 1638 по 1648 рр., протягом якого в Україні не було великих козацько-селянських повстань.
• інтермедія – розважально-побутова сценка в антракті релігійних драм;
• вертеп – старовинний пересувний ляльковий театр в Україні.

 

 

 

 

Тема 8.  ПОЧАТОК НАЦІОНАЛЬНО - ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ СЕРЕДИНИ ХVІІ СТ.:

 

• Національно-визвольна війна – війна українського народу сер. ХVII ст. на чолі з Б.Хмельницьким за визволення з-під влади Речі Посполитої;
• Військо Запорізьке – загальна назва козацького війська, державне утворення, що виникло у ході повстання Богдана Хмельницького в середині XVII століття на території Середнього Подніпров'я, Полісся, Брацлавщини і Запорожжя;
• Гетьманщина – назва козацької держави на території Наддніпрянщини, Сіверщини, Полісся та Східного Поділля (1649-1764 рр.).:
• універсал – письмовий законодавчий та виконавчий акт козацького гетьмана, починаючи з часів Б.Хмельницького.
• протекторат – форма міждержавних відносин, за якої одна країна визнає над собою зверхність іншої заради власної безпеки;
• покозачення – масовий перехід селян до козацького стану, що спостерігався  другої половини ХVІ – першій половині ХVІІ ст.

 

Тема 9.  УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ НАПРИКІНЦІ 50-х – У 80-х рр. ХVІІ СТ.

 

• Руїна  – період в історії України 60-х – 80-х рр. ХVII ст., який характеризується боротьбою за владу між представниками козацької верхівки, поділом України по Дніпру та втручанням у її внутрішні справи іноземних держав (Московського царства, Речі Посполитої, Оманської імперії);

• інтервенція – втручання однієї чи декількох держав у внутрішні справи іншої держави, застосовуючи військові сили;

• Велике князівство Руське – назва козацької України (у складі Київщини, Брацлавщини та Чернігівщини) відповідно до умов Гадяцького договору 1658 р.
• Великий згін – насильне переселення мешканців Правобережжя (Подніпров’я) на Лівобережну Україну організоване І.Самойловичем у 1678-1679 рр.

 

Тема 10.  УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛЇ НАПРИКІНЦІ  ХVІІ – У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХVІІ СТ.

 

• конституція – основний закон держави, який визначає державний устрій, порядок і принципи функціонування органів влади;

• Малоросія – офіційна назва Лівобережної України у складі Російської імперії;
• Малоросійська колегія – центральний орган російської адміністрації в Лівобережній Україні, заснований Петром І у 1722 р.;
• козацьке бароко – назва архітектурного стилю, що був поширений на українськихземлях у другій половині XVII– у XVIII ст. та виникунаслідок поєднання місцевих архітектурних традицій та європейського бароко;
• козацькі літописи – історико-літературні твори другої половини XVII – середини XVIII ст., присвячені козацьким війнам (Самовидця, Граб’янки, Самійла Величка);
• Нова (Підпільненська) Січ – остання Запорозька Січ на Дніпрі (1734-1775 рр.);
• гайдамацький рух – масовий рух повсталих селян проти польського панування у ХVIIІ ст. на Правобережжі;
• Паліївщина – козацько-селянське повстання під проводом Фастівського полковника Семена Палія в 1702—1704 рр.
• опришки – учасники національно-визвольної та антифеодальної боротьби на Західній Україні у XVI-ХІХ ст.

 

Тема 11.  УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ  ДРУГОЇ  ПОЛОВИНИ ХVІІІ СТ.

 

• автономія – право самостійного здійснення державної влади чи управління, надане якійсь частині держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом або конституцією;
• Нова (Підпільненська) Січ – остання Запорозька Січ на Дніпрі (1734-1775 рр.);
• Задунайська Січ – козацька Січ, заснована на р. Дунай у 1776 р. козаками зруйнованої Нової Січі;
• Коліївщина – третя, найбільша хвиля гайдамацького руху на Правобережжі у 1768 р. на чолі із гетьманом повсталих М.Залізняком та уманським сотником І.Гонтою .
• паланка – адміністративно-територіальні одиниці (округи) земель Запорозької Січі;
• зимівник – назва господарства, хутора козаків, де вони перебували, коли не було військових дій (особливо взимку).
• Барська конфедерація – військово-політичне об’єднання польської шляхти, створене 1768 р. і спрямоване на збереження необмежених шляхетських прав і привілеїв, а також католицької церкви;
• Генеральний опис Малоросії – перепис населення колишньої Гетьманщини, організований П.Румянцевим у 1765-1767 рр.;   Жалувана грамота дворянству – видана у 1785 р. російською імператрицею грамота, за якою козацька старшина отримала статус російського дворянства; 
• Слобожанщина – історична область,яка охоплює території сучасних Харківської, Сумської, Донецької, Луганської областей України та частину Воронезької, Бєлгородської і Курської областей Росії;
• Чорноморське козацьке військо – створене у 1787 р. на основі частини колишніх запорозьких козаків Нової Січі козацьке прикордонне військо, яке було переселено на Кубань.

 

Тема 12.  УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ НАПРИКІНЦЇ ХVІІІ– У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.

 

• промисловий переворот – перехід від ручної праці до машинної, від мануфактур до фабрик і заводів;
• нація – історична спільність людей, що складається у процесі формування спільної території, економічних зв’язків, мови, етнічних особливостей культури й характеру (менталітету);
• національне відродження – пробудження національної самосвідомості народів, які не мали власної державності;
• національна ідея – ідея (сукупність ідей), яка покликана об’єднати націю задля вирішення нагальних для нації завдань.
• декабристи – представники опозиційного російського дворянства, які боролися за повалення царату (самодержавства), скасування кріпацтва та демократизацію Росії у першій чверті ХІХ ст.;
• масонство – релігійно-етичний рух, прибічники якого закликали до морального самовдосконалення й об’єднання людей за принципами Свободи, Рівності, Братерства.
• цензура – система державного нагляду за змістом та розповсюдженням інформації;
• суспільно-політичний рух – рух, учасники якого пропонують різноманітні ідеї вдосконалення життя суспільства;
• антифеодальний рух – суспільний рух проти панування феодальних відносин – кріпацтва;
• абсолютизм (абсолютна монархія) – необмежена влада правителя, яка ґрунтується на сваволі і за якої досягається високий ступінь державної влади;
• самодержавство – форма абсолютизму в Російській імперії;
• опозиція – протидія, опір панівній думці влади;
• губернія –  адміністративно-територіальна одиниця Російської імперії на чолі з губернатором;
• генерал-губернаторство – велика адміністративно- територіальна одиниця Російської імперії, до складу якої входило декілька губерній;
• «Руська правда» П.Пестеля – програмний документ Південного товариства декабристів;
• «Конституція» М.Муравйова – програмний документ Північного товариства декабристів;
• «Книга буття українського народу» – програмний документ Кирило-Мефодіївського братства, автором якого був М.Костомаров.

 

Тема 13.  ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ  НАПРИКІНЦЇІ ХVІІІ – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ  ХІХ СТ.:

 

• Королівство Галичини та Лодомерії – коронний край Австрійської імперії, до складу якого входили українські землі Східної Галичини та Північної Буковини;
• революція – стрімкі радикальні зміни політичного, економічного та соціального життя суспільства здебільшого насильницьким методом народного повстання;
• Весна народів – революції 1848-1849 р. у деяких європейських країнах;
• «Зоря Галицька» – перша газета українською народною мовою (1848-1857 рр.), друкований орган Головної Руської Ради;
• Екстенсивне землеробство – система господарювання, завдяки якій збільшення продукції досягається лише при розширенні посівних площ;
• Інтенсивне землеробство – система господарювання, завдяки якій збільшення продукції досягається засобом удосконалення праці та техніки.

 

Тема 14.  КУЛЬТУРА УКРАЇНИ КІНЦЯ ХVІІІ – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТ.

 

• романтизм – ідейний рух у літературі та мистецтві кінця ХVIII-ХІХ ст., характерними ознаками якого є заперечення раціоналізму, відмова від суворої нормативності в художній творчості, загострення уваги до психологічних проблем особистості, її почуттів тощо.
• класицизм – мистецький та архітектурний стиль, в основу якого покладені традиції античності як норма та зразок; досконалості;
• «Історія Русів» – історичний твір української національно- політичної думки кінця ХVIII – початку ХІХ ст. (автор невідомий), у якому представлений історичний розвиток України від найдавніших часів до 1769 р.

 

Тема 15.  НАДДНІПРЯНСЬКА УКРАЇНА В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.

 

• земства – органи місцевого самоврядування в повітах та губерніях Російської імперії, що були створені земською реформою 1864 р., і які опікувалися школами, лікарнями, культурою, благоустроєм тощо;
• громадівський рух – культурно-просвітницька діяльність громад у Наддніпрянській Україні в 60-70-х рр. ХІХ ст.;
• Братство тарасівців – українська таємна студентська організація 1891-1893 рр. на чолі з І.Липою, метою яких була боротьба здобуття державної незалежності України.:
• Громади – напівлегальні непартійні об’єднання української інтелігенції другої половини ХІХ ст.;
• «Основа» – перший український щомісячний журнал, який видавався у м.Санкт-Петербург громадою у 1861-1862 рр.;
• реформи – перетворення в державі, здійснюване владою законними засобами;
• колоніальний характер економіки – використання однією країною економічного потенціалу іншої задля власних потреб;
• хлопомани – частина українських і польських (з українським корінням) студентів Київського університету, які вирішили присвятити себе дослідженню української культури, яких очолив В.Антонович;
• народники – представники російського суспільно- політичного руху другої половини ХІХ ст., метою якого було розбудова соціалістичного суспільства на основі селянських общин.

 

Тема 16.  ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ АВСТРІЙСЬКОЇ (АВСТРО-УГОРСЬКОЇ) ІМПЕРІЇ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.

 

• трудова міграція – добровільний виїзд з однієї країни до іншої на постійне або тимчасове поживання з метою працевлаштування на певній території;
• українофільство – термін, поширений з другої половини ХІХ ст., на означення любові до України, українського народу, української культури тощо;
• москвофіли – представники суспільно-політичного руху Західної України, які орієнтувалися на Російську імперію і ставили собі за мету об’єднати Західноукраїнські землі з Наддніпрянською Україною під владою Росії;
• партія – юридично оформлене об'єднання людей за політичним світоглядом, для досягнення конкретних цілей та захисту спільних інтересів;
• «Нова ера» – українсько-австрійсько-польські домовленості 1890 р..

• «Український П'ємонт»– метафора, часто вживана щодо Галичини. П'ємонт - італійське королівство, навколо якого відбулося об’єднання Італії в середині ХІХ ст.;
• язичіє – суміш російської, української, польської та церковнослов’янської мов, яку штучно створили москвофіли і подавали як справжню руську мову; 
• радикали – представники молодої української інтелігенції Галичини кінця ХІХ — початку ХХ ст., які вели боротьбу за визволення українського народу від соціального та національного гніту (І. Франко, М. Павлик);
• народовці – національна українська течія на Західній Україні, що зародилася в 60-х рр. ХІХ ст., представники якої доводили самостійність українського народу, культури, мови;
• кооператив – добровільне об’єднання людей, які на пайовихзасадах спільно займаються певним видом господарської діяльності;
• аграрне перенаселення – наявність значного безробіття серед населення, зайнятого у сфері сільського господарства і відсутність можливості забезпечити необхідний мінімум достатку для своєї родини;
• демографічний бум – стрімке збільшення кількості населення.

 

Тема 17.  КУЛЬТУРА УКРАЇНИ В ДРУГІЙ  ПОЛОВИНІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.

 

• меценат – особа, яка безкорисливо вкладає кошти в розвиток освіти, науки, культури тощо;
• професійний театр– театр, у якому гра акторів та діяльність інших театральних діячів є професією, а не просто захопленням, як в аматорському театрі;
• реалізм – стиль і метод у мистецтві й літературі другої половини ХІХ ст., який прагне до найдокладнішого опису спостережених явищ без їх ідеалізації;
• модернізм – напрямок у мистецтві початку ХХ ст., який характеризується еклектикою (змішуванням стилів), відмовою від мистецьких традицій минулого та утвердженням новихнетрадиційних мистецьких форм.
• «Основа» – перший український щомісячний журнал, який видавався у Санкт-Петербурзі Громадою у 1861-1862 рр.

 

Тема 18.  УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РОСІЙСЬКОЇ  ІМПЕРІЇ  НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.:

 

• монополія – об’єднання підприємств однієї галузі, яке панує на ринку;
• економічна криза – різке погіршення економічного стану країни, що виявляється в значному спаді виробництва, порушенні виробничихзв'язків, що склалися, банкрутстві підприємств, зростанні безробіття, і у результаті — в зниженні життєвого рівня, добробуту населення.
• Державна Дума – назва парламенту (законодавчого органу влади) в Російській імперії;
• політична реакція – репресивна політика державної влади щодо учасників революції, спрямована на силове зміцнення пануючого режиму;
• синдикат – об’єднання підприємств, які зберігають виробничусамостійність, а для комерційної діяльності створюють спільне підприємство;
• хутір – вид сільського поселення, господарство з належною до нього землею, поселення поза селом;
• відруб – ділянка з громадських земель, яку виділяли селянинові в особисту власність, коли він виходив з громади;
• чорносотенці – збірна назва для низки російських монархічних і ультранаціоналістичних організацій, що виникли після революції 1905 року в Російський імперії; 
• страйк – організоване масове або часткове припинення роботи чи інша протидія нормальному (традиційному) перебігу виробничого процесу з метою домогтися виконання певнихвимог;
• Революційна українська партія (РУП) – перша українська політична партія Наддніпрянщини, яка була заснована в Харкові 1900 р. (Д.Антонович).
• Українська народна партія (УНП) – політична партія Наддніпрянщини, заснована М.Міхновським у 1902 р., яка відстоювала ідею цілковитої незалежності України;
• Українська соціал-демократична спілка («Спілка») – українська політична партія соціалістичного спрямування, яка була заснована у 1904 р. М.Меленевським;

• Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП) – українська політична партія соціалістичного спрямування, яка була основана 1905 р. з колишньої РУП (В.Винниченко, С.Петлюра, М.Порш);
• Товариство українських поступовців (ТУП) – таємна надпартійна українська політична організація  Наддніпрянщини, заснована в Києві 1908 р., метою якої було об’єднання всіх українські сили для боротьби за національне відродження;
• «Хлібороб» – перша україномовна газета Наддніпрянської України, яка виходила друком у 1905 р. у м. Лубнах;
• «Громадська думка» – перша щоденна українська газета, яка виходила у Києві 1905-1906 рр.

 

Тема 19.  ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ  НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.:

 

• Сокіл, Січ, Пласт – молодіжні патріотичні спортивні організації Західної України початку ХХ ст.;
• Народне віче – народні збори, які скликалися для вирішення важливихдля суспільства і держави питань.

 

Тема 20.  УКРАЇНА В ПЕРШІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ:

 

• Світова війна – глобальне військове протистояння держав, яке охоплює значну частину країн світу;
• Союз визволення України – українська політична організація Галичини на чолі з Д.Донцовим, яка підтримала  Австро-Угорщину під час Першої світової війни, брала участь у формуванні українізованих військових частин сірожупанників та синьожупанників у межах австро- угорської армії;
• Головна українська рада – українська політична організація Галичини на чолі з К.Левицьким, яка підтримала Австро-Угорщину під час Першої світової війни, брала участь у формуванні Українських січових стрільців (УСС).
• Галицько-Буковинське генерал-губернаторство – тимчасова адміністративно-територіальна одиниця з центром у м. Чернівці, створена урядом Російської імперії наприкінці 1914 р. на завойованих російською армією землях Галичини та Буковини, яку очолив Г.Бобринський.
• Антанта – військово-політичний союз, створений 1904- 1907 рр., основними членами якого були Росія, Великобританія та Франція;
• Троїстий союз – військово-політичний союз, створений 1882 р., членами якого були Німеччина, Австро-Угорщина та Італія; пізніше трансформувався у блок центральних держав і протистояв країнам Антанти;
• Блок Центральних держав (Четверний союз) – військово- політичний союз часів Першої світової війни, який остаточно сформувався у 1915 р. у складі Німеччини, Австро-Угорщини, Болгарії та Туреччини;
• Легіон Українських січових стрільців (УСС) – українські бойові частини у межах австро-угорської армії часів Першої світової війни, чисельністю 2,5 тис. осіб.

 

 

Тема 21.  УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦЇЯ

 

• автономізація – 1) у часи революції 1917 р. політична боротьба народів колишньої Російської імперії за отримання автономії у межах нової демократичної Російської федерації; 2) план перетворення незалежних радянських республік, які утворились у 1918-1920 рр. внаслідок громадянської війни на теренах колишньої Російської імперії, в автономні складові Російської Федерації;
• самостійники – солдати українського полку ім. П.Полуботка, які 4-5 липня 1917 р. у Києві підняли збройне повстання проти ІІ Універсалу УЦР, у якому йшла мова про відмову від уже проголошеної автономії України, та вимагали від УЦР негайно проголосити самостійність України;
• Універсали УЦР – державно-політичні акти, які видавала УЦР, звертаючись до народу України;
• Генеральний секретаріат – з 28 (15) червня 1917 р. до 22 (9) січня 1918 р. вищий виконавчий орган державної влади в Україні (уряд), складався з 8 секретарств, очолював В. Винниченко;
• Народний секретаріат – перший радянський уряд в Україні на чолі з Артемом, сформований у грудні 1917 р. у Харкові;
• українізація армії – після Лютневої революції 1917 р. процес утворення у межах російської армії українських військових комітетів;
• регіональні республіки – штучно створенні більшовицькими лідерами республіки в Україні у період з січня по березень 1918 р. (Донецько-Криворізька, Таврійська, Одеська, Донська), в основі формування яких лежить не національно-державний, а економічний принцип державного будівництва.
• автономія – самоуправління певної території держави, що наділена самостійністю у вирішенні питань місцевого значення у межах, установлених центральною владою;
• більшовики – представники Російської соціал- демократичної робітничої партії (більшовиків) РСДРП(б), які закликали до революційного перевороту й швидкого будівництва в Росії соціалізму;
• двовладдя – переплетіння двох гілок влади в Росії після Лютневої революції 1917 р.: Тимчасового уряду і рад робітничих, солдатських і селянських депутатів;
• Українська Народна Республіка (УНР) – назва української держави, яка була проголошена ІІІ Універсалом УЦР 20(7) листопада 1917 р. у складі Росії; 
• федерація – союзна держава, до складу якої входять державні утворення – суб’єкти федерації, що мають часткову самостійність;
• Вільне козацтво – національні добровільні військово- міліційні формування часів національно-визвольних змагань 1917 — 1921 років, що діяли в Україні та на Кубані.

 

Тема 22.  УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВОТВОРЧИЙ  ПРОЦЕС (1918 – 1920 РР.)

 

• Директорія – тимчасовий орган державної влади УНР, створений для керівництва повстанням проти гетьмана П.Скоропадського. Після перемоги повстання – вищий орган державної влади УНР;
• Українська Галицька армія – армія ЗУНР;
•  УСРР – українська радянська держава, проголошена 6 січня 1919 р.;
• воєнний комунізм – соціально-економічна політика більшовиків у 1919-1920 рр., що була реакцією більшовиків на умови громадянської війни, тому являла собою вимушені, тимчасові, насильницькі заходи з метою переходу до комунізму (включав продрозкладку, націоналізацію підприємств, заборону вільної торгівлі тощо).
• федерація – союзна держава, до складу якої входять державні утворення – суб’єкти федерації, що мають часткову самостійність;
• Гетьманат – режим правління в Україні гетьмана П.Скоропадського у 1918 р.;
• Українська держава – назва української держави за часів гетьманату П. Скоропадського 1918 р.;
• Державний Секретаріат – перший український уряд ЗУНР, який очолив К. Левицький;
• білий рух (білі, білогвардійці) – військово-політичний рух, сформований у ході громадянської війни в Росії 1917 – 1923 рр. з метою повалення радянської влади і поновлення єдиної неподільної Росії на основі принципів монархізму;
• анархізм – ідейно-теоретична та соціально-політична течія, в основі якої заперечення державного управління суспільством;
• махновський рух (махновщина) – селянський рух 1918- 1921 рр. в Україні (переважно на Катеринославщині), очолюваний Нестором Махно, який сповідував анархічні ідеї;
• отаманщина – засилля різноманітних напівбандитських збройних формувань в умовах відсутності реальної державної влади;
• червоний рух (червоні) – більшовики, які боролися за встановлення радянської влади на території колишньої Російської імперії з метою будівництва соціалізму (комунізму);
• червоний терор – масовий терор, здійснюваний більшовиками проти широких соціальних груп, що були оголошені «класовими ворогами», або звинувачувалися в «контрреволюційній» діяльності;
• націоналізація – вилучення з приватної власності осіб у власність держави землі та підприємств;
• продрозкладка – під час політики «воєнного комунізму» насильне вилучення у селян «надлишків» продовольства;
• червона армія – радянські військові сили більшовиків;
• лінія Керзона – умовна демаркаційна лінія (східний кордон Польщі, запропонована міністром закордонних справ Великобританії Дж. Керзоном як можливий кордон перемир'я у війні між більшовицькою Росією і Польською республікою під час польсько-радянської війни.

 

Тема 23.  УКРАЇНСЬКА CРР В УМОВАХ НОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ (1921–1928 РР.)

 

• індустріалізація – система заходів, спрямованих на прискорений розвиток важкої промисловості з метою технічного переозброєння економіки і зміцнення обороноздатності країни;
• українізація – політика надання можливості в УСРР розвитку української культури під контролем радянської влади; була складовою частиною загальносоюзної кампанії коренізації; автокефальна церква – православна церква, яка має повну самостійність щодо організаційних та культових питань.
• Нова економічна політика (НЕП) – економічна політика радянської влади 1921-1928 рр., що прийшла на зміну політиці «воєнного комунізму» та базувалася на впровадженні елементів ринкової економіки;
• Продподаток – натуральний податок з селянських господарств, запроваджений радянською владою у 1921 р. замість продрозкладки; 
• Кооператив – добровільне об’єднання людей, які на пайовихзасадах спільно займаються певним видом господарської діяльності;
• Коренізація – надання народам СРСР можливості розвивати власні культури, мови, готувати національні кадри з метою посилити вплив комуністичної партії в національних районах;
• ГОЕЛРО –Державна комісія з електрифікації Росії, перший державний план відбудови економіки Росії після руйнувань громадянської війни 1918-1921 рр. на основі електрифікації;
• ВАПЛІТЕ – Вільна Академія Пролетарської Літератури, літературне об'єднання, яке виникло у Харкові 1926 р. на чолі з М. Хвильовим;
• безробіття — це складне соціально-економічне явище, при якому частина економічно активного населення не має роботи й заробітку;
• трест – централізована форма монополії; об’єднання підприємств, які повністю втрачають свою самостійність.

 

Тема 24.  УКРАЇНА В 1929 – 1938 РР.

 

• форсована індустріалізація – шалено швидкі темпи індустріалізації;
• стаханівський рух - масовий робітничий рух у СРСР за підвищення продуктивності праці та досягнення високих виробничихпоказників. Назва походить від О.Стаханова,  який,  застосувавши новий метод роботи, встановив рекорд з видобування вугілля;
• колективізація – примусова система заходів, спрямована на перетворення одноосібних селянських господарств у великі колективні й радянські господарства;
• розкуркулення – експропріація індивідуальних селянських господарств - складова частина політика суцільної колективізації СРСР у 30-ті рр. ХХ ст.;
• закон про п'ять колосків – постанова 1932 р. «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», відома в народі як «Закон про п'ять колосків», згідно з якою законом за крадіжку колгоспного майна передбачався розстріл із конфіскацією всього майна або позбавлення волі терміном не менш ніж на 10 років;
• голодомор – термін, що вживається для позначення масового, штучно організованого сталінським режимом на території УСРР голоду 1932-1933 рр., внаслідок якого померли мільйони людей. Визначення Голодомор вживається також для голоду 1921-1923 рр. та 1946-1947 рр.;
• «Розстріляне відродження» – літературно-мистецька генерація України 1920-1930-хроків, репресована сталінським режимом.:
• радянська модернізація – заходи радянського керівництва, які передбачали форсовану індустріалізацію та суцільну колективізацію;
• експропріація – примусове позбавлення приватної власності без будь-якого відшкодування;  карткова система – система розподілу продуктів, товарів та послуг за картками, що індивідуально видаються державою населенню;
• командно-адміністративна (планова) економіка – економічна система, у якій центральний уряд ухвалює всі рішення стосовно виробництва та споживання товарів та послуг;
• соціалістичні змагання (соцзмагання) – різноманітні заходи підвищення продуктивності праці засновані не на матеріальній зацікавленості, а на моральній свідомості;
• чорна дошка – елемент терору радянської влади, статус села чи району на території Української СРР, який передбачав блокаду та посилений терор голодом цивільного населення під час геноциду українського народу 1932–1933 роки;
• тоталітарний режим – політичний режим, який передбачає встановлення всеосяжного державного контролю над усіма сферами життя суспільства засобами терору, знищення демократичних свобод, зосередження влади в руках окремої групи політичної партії
• репресії – захід державного примусу, покарання;
• терор – політика придушення, залякування політичних противників жорстокими насильницькими методами;
• п’ятирічка – централізовані державні перспективні плани, які були спрямовані на розвиток економіки, техніки, науки, освіти та культури в СРСР на 5 років;
• ГУЛАГ (Главное управление лагерей) – підрозділ Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР 1934-1956 рр., який керував системою виробничо-трудових (концентраційних) таборів; машино-тракторна станція» (МТС) – в СРСР державне підприємство, що забезпечувало колгоспи сільськогосподарською технікою (здійснювали обслуговування і ремонт тракторів, комбайнів та іншої сільськогосподарської техніки й давали її в оренду колгоспам);
• соціалістичний реалізм (соцреалізм) – єдиний офіційно дозволений в СРСР «творчий метод» літератури і мистецтва.

 

Тема 25. ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКІ  ЗЕМЛІ (1921– 1939 РР.)

 

• осадництво – польська політика колонізації західноукраїнських земель осадниками у 20-30-ті рр. ХХ ст.;
• пацифікація – «умиротворення українського народу» - офіційна назва масових репресій польської влади щодо українського населення Галичини, проведенихурядом Польщі восени 1930 р. як реакція на дії ОУН.
• «східні креси» – польська назва територій сьогоденної Західної України, Білорусі і Литви, що колись входили до складу Польщі; «східна окраїна»;
• асиміляція – добровільний або вимушений процес розчинення (втрати) мови, традицій раніше самостійного народу (етносу) чи якоїсь його частини в середовищі іншого, як правило, численнішого народу;
• інтегральний націоналізм – націоналістична ідеологія ОУН, що заперечувала ліберальні та демократичні цінності й проповідувала рішучі дії заради національних інтересів, автором якої був Д. Донцов;
• Українське національно-демократичне об'єднання (УНДО) – наймасовіша українська політична організація Галичини, заснована 1925 р. у Львові;
• русофільство -  мовно-літературна і суспільно-політична течія серед українського населення Галичини, Буковини і Закарпаття у 1819-1930-х рр., яка обстоювала національно- культурну, а пізніше - державно-політичну єдність з російським народом і Росією.
• русинство – термін на позначення виокремлення частини населення Закарпаття, що вважає себе русинами - окремим від українців народом.
• Таємний український університет – український нелегальний вищий навчальний заклад, який діяв у Львові протягом 1921-1925 рр.

 

 

 

Тема 26.  УКРАЇНА  ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ  ВІЙНИ (1939–1945 РР.)

 

• план «Ост» – таємний план нацистської Німеччини з проведення освоєння й німецької колонізації земель Східної Європи;
• новий порядок – жорстокий режим, установлений німецько-фашистськими загарбниками на окупованій території України та в інших частинах СРСР, що супроводжувався масовими розстрілами і депортацією місцевого населення; 
• Голокост – загибель значної частини єврейського населення Європи в ході систематичного переслідування і знищення його нацистами та їхніми пособниками в Німеччині й на захоплених територіях у 1933-1945 рр.
• колабораціонізм – співпраця з окупаційною владою;
• рух Опору – антифашистський національно-визвольний рух у роки Другої світової війни проти окупантів;
• радянізація – система заходів, спрямованих на встановлення радянської влади, побудову соціалістичного суспільства за економічною та політичною моделлю СРСР у західноукраїнських землях; 
• депортація – примусове виселення з постійного місця проживання окремих осіб чи цілих народів;
• Друга світова війна – найбільший військовий конфлікт в історії людства, що тривав з 1 вересня 1939 р. по 2 вересня 1945 р.;
• Велика Вітчизняна війна – війна між СРСР та Німеччиною з 22 червня 1941 р. по 9 травня 1945 р.;
• план «Барбаросса» – кодова назва плану воєнної операції фашистської Німеччини проти СРСР, згідно з яким війна проти СРСР повинна була стати «блискавичною», тобто закінчитися перемогою в дуже короткий термін;
• бліцкріг – тактика нацистської Німеччини ведення швидкоплинної війни;
• антисемітизм – форма національної та релігійної нетерпимості, яка проявляється у ворожому ставленні до євреїв;
• Бабин Яр – урочище на північно-західній околиці Києва, місце масових розстрілів німецької окупаційної владою мирного населення (переважно євреїв);
• Українська повстанська армія (УПА) – українське військово-політичне формування, що діяло в Україні у 40-х- 50-х роках і у ході війни вело боротьбу як проти фашистської Німеччини, так і проти радянських військ. Очолив УПА Роман Шухевич;
• Волинська різня – обопільні етнічні чистки українського і польського населення здійснені УПА та польською Армією Крайовою у 1943 р. під час Великої Вітчизняної війни на Волині;
• дистрикт «Галичина» – адміністративна одиниця у складі генерал-губернаторства Польща, у період Німецької окупації;
• рейхскомісаріат Україна – адміністративна одиниця нацистської окупаційної влади, яка охоплювала значну частину українських та білоруських земель;
• Трансністрія – адміністративна одиниця на Південно- Західній Україні, яка під час окупації перебувала під владою Румунії;
• мобілізація – переведення збройних сил держави, промисловості, транспорту та інших галузей економіки на воєнний стан;
• остарбайтери («східні робітники») – німецький термін для означення осіб, вивезених гітлерівцями в роки Другої світової війни на примусові роботи до Німеччини із східних окупованихтериторій;
• репатріація – повернення на батьківщину колишніх полонених, біженців, вимушених переселенців .
• Нюрнберзький процес – міжнародний судовий процес на колишніми керівниками нацистської Німеччини, який проходив у м. Нюрнберг з листопада 1945 р. по жовтень 1946 р.; 
• похідні групи – були створені ОУН («мельниківцями») та ОУНР («бандерівцями») з метою організації зі свідомих українців на українських землях органів місцевого самоуправління під час Другої Світової війни. 
• Поліська Січ – українські партизанські збройні формування, створені Тарасом Бульбою-Боровцем улітку 1941 р., що вели боротьбу як проти німецьких, так і проти радянських військ; 
• Східний вал – оборонні споруби на берегах Дніпра; 
• випалена земля – метод ведення війни за допомогою знищення всього корисного, того що може слугувати життєзабезпеченню або існуванню як військ противника, так і цивільного населення — на території, яку може бути зайнято противником.

 

Тема 27.  ПОВОЄННА  ВІДБУДОВА ТА РОЗВИТОК УКРАЇНИ В 1946 – НА ПОЧАТКУ 1950-Х РР.

 

• операція «Вісла» – етнічна чистка, здійснена у 1947 році під керівництвом Радянського Союзу, Польщі, Чехословаччини, яка полягала у примусовій депортації українців з етнічних територій (Лемківщини, Надсяння, Підляшшя і Холмщини) на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 року належали Німеччині, а також у різні регіони СРСР;
• ждановщина – ідеологічна кампанія в СРСР, розгорнута у 1946-1949 рр. у галузі науки, літератури, культури та мистецтва, у ході якої були піддані нищівній критиці діяльність інститутів історії України та історії української літератури, творчих спілок, редакцій газет і журналів, видатних діячів української культури. Назва походить від прізвища секретаря ЦК ВКП(б) з питань ідеології А. Жданова;
• лисенківщина – політична кампанія з переслідування групи генетиків і тимчасової заборони генетики, назва якої походить від прізвища радянського академіка Т. Лисенка;
• космополітизм – теорія і практика, в основу яких покладено тезу про пріоритетність загальнолюдських цінностей над цінностями окремої нації.
• п’ятирічка відбудови – четверта п'ятирічка (1946-1950 рр.), головним завданням якої була відбудова зруйнованого війною народного господарства;
• план Маршалла – програма економічної допомоги країнам Європи після Другої світової війни, висунута держсекретарем США Дж.Маршаллом;
• Організація Об'єднаних Націй (ООН) – міжнародна організація, створена у 1945 р. з метою підтримки миру та безпеки у світі;
• Велика блокада – широкомаштабна акція радянської армії у 1945-1946 рр. проти УПА на Західній Україні, спрямована на повнуліквідацію самостійницького руху;
• Закерзоння – науково-публіцистична назва українських етнічних територій, розташованих на захід від так званої лінії Керзона, які входили до складу Польщі.

 

Тема 28.  УКРАЇНА В УМОВАХ ПОЛІТИЧНОЇ ТА ЕКОНОМЧНОЇ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА (1953 – 1964 РР.)

 

• лібералізація – пом'якшення політичного режиму, вільнодумство;
• політична реабілітація – виправдання, поновлення доброго імені чи репутації несправедливо обвинуваченої, обмовленої або засудженої особи;
• відлига – назва періоду перебування М.Хрущова при владі в СРСР (1954-1964 рр.), що характеризувався політикою десталінізації, політичною реабілітацією і непослідовністю реформ;
• раднаргоспи – територіальні органи управління, створені у 1957 р. замість галузевих міністерств;
• шістдесятники – нове покоління митців, які відійшли від шаблонної тематики попередніх часів, не закликали до боротьби за мир, не писали про передовиків колгоспників і робітників заводів, а виходили з того, що «...поезія має бути поезією, а не агітацією у віршованій формі»;  дисидентство – опозиційний рух проти панівного державного ладу, протистояння офіційній ідеології та політиці.
• десталінізація – процес ліквідації наслідків сталінізації, який розпочався у СРСР після смерті Й.Сталіна;
• кукурудзяна – кампанія надпрограма М.Хрущова - спроба вирішити проблему з кормами худоби, збільшивши обсяги виробництва кукурудзи, але зменшивши посіви пшениці та інших цінних культур в Україні;
• надпрограма у тваринництві – надпрограма М.Хрущова, метою якої було за 3-4 роки наздогнати США у виробництвім'яса, молока та масла на душу населення;
• цілинна епопея – надпрограма М.Хрущова з освоєння цілинних земель, у якій взяло участь 80 тис. українських юнаків та дівчат;
• науково-технічна революція (НТР) – процес якісного перетворення продуктивних сил на основі досягнень науки і техніки;
• Українська робітнича селянська спілка (УРСС) – українська підпільна організація, заснована на Львівщині у 1959 р. Л.Лук’яненком, яка ставила за мету побудову незалежної радянської соціалістичної держави;
• хрущовки – як правило п'ятиповерхові панельні і цегляні будинки без технічного поверху, ліфту і сміттєпроводу, що масово споруджувалися в СРСР під час правління Микити Сергійовича Хрущова за що і отримали в народі його ім'я.

 

Тема 29.  УКРАЇНА В ПЕРІОД ЗАГОСТРЕННЯ КРИЗИ РАДЯНСЬКОЇ СИСТЕМИ (1965–1985 РР.)

 

• застій – період правління Л.Брежнєва (1964-1982 рр.), який характеризувався політикою, що заперечувала будь-які спроби оновлення суспільства, консервувала існуючий режим, наслідком чого стало наростання кризи радянського ладу;
• номенклатура – панівна партійна еліта в СРСР, що цілком контролювала всі сфери життя суспільства;
• дефіцит – перевищення попиту над пропозицією товарів та послуг (відсутність певних товарів та послуг на ринку);
• урбанізація – прискорений розвиток міст та збільшення міського населення;
• русифікація – сукупність дій та умов, спрямованих на зміцнення російської національно-політичної переваги в країнах, що входять до складу Росії, чи перебувають в сфері її впливу, за допомогою російської мови і культури таз метою подальшої асиміляції осіб неросійської національності;
• самвидав – у СРСР неофіційне копіювання і розповсюдження творів, не схвалених радянським режимом;  
• правозахисник – кожен, хто сповідує філософію верховенства прав людини, висловлює власні думки та виступає на захист прав людини.
• розвинений соціалізм – пропагандиське кліше радянської влади, що означало вищий тип людської цивілізації, досягнутий лише в СРСР, "перехідний етап до комунізму"; госпрозрахунок (господарський розрахунок) – система економічних відносин, за якої підприємства одержують певну самостійність, відшкодовують витрати на виробництво продукції своїми доходами, розпоряджаються прибутком, матеріально стимулюють якісну працю робітників;
• консерватизм – прихильність традиційним цінностям, стабільності, несприйняття радикальних реформ та перетворень;
• неосталінізм – часткова реанімація сталінської командно- адміністративної системи у часи правління у СРСР Л. Брежнєва
• стагнація – застій в економічному розвитку;
• поетичне кіно – український кінематограф 1960-1970-х рр., представлений С. Параджановим, І. Миколайчуком, Ю. Іллєнком тощо;
• «Лихо з розуму» – складений у 1967 р. В. Чорноволом документальний збірник арештів радянською владою української інтелігенції 1965-1966 рр., за який автор був ув'язнений на три роки.

 

Тема 30.  РОЗПАД РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ ТА ВІДРОДЖЕННЯ  НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

 

• перебудова – курс, проголошений М.Горбачовим після приходу 1985 р. до влади у СРСР, який передбачав реформування економіки (від командно-адміністративної до ринкової), демократизацію суспільства і гласність в управлінні державою, відкритість зовнішньої політики, зближення з Заходом, відмову від силових методів розв’язання міжнародних проблем тощо; 
• гласність – політика радянського керівництва часів перебудови, яка передбачала максимальну відвертість та правду в діяльності державних і громадських організацій, а також дієву і активну форму участі громадської думки в демократичному вирішенні найважливіших проблем країни;
• плюралізм – свобода діяльності різноманітних політичних партій та громадських організацій;
• багатопартійність – політична система, при якій у державі може існувати безліч політичних партій; 
• суверенітет – верховенство та незалежність влади у внутрішніх та зовнішніх питаннях;
• інфляція – зростання цін внаслідок додаткового випуск грошових знаків;
• ринкові відносини – економічні відносини, які засновані на засадах вільного підприємництва, різних форм власності, законах попиту та пропозиції, мінімального втручання держави тощо.:
• декларація – офіційний документ, де проголошуються основні принципи політики держави чи програмні положення партій та організацій;
• Українська Гельсінська Спілка (УГС) – українська громадсько-політична організація, заснована у Львові 1988 р. на чолі з Л.Лук’яненком; 
• Українська республіканська партія (УРП) – перша українська некомуністична політична партія, утворена у 1990 р. на базі Української Гельсінської Спілки на чолі з Л.Лук’яненком;
• референдум – народне волевиявлення; прийняття того чи іншого політичного рішення безпосередньо народом, голосуванням. 

 

ТЕМА 31. УКРАЇНА В УМОВАХ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

 

• Корупція – протиправна діяльність, полягає у використанні службовими особами їхніх прав і посадових можливостей для особистого збагачення.
• Тіньова економіка – господарська діяльність, розвивається поза державним обліком і контролем,не має відображення в офіційній статистиці.
• Помаранчева революція - кампанія протестів, мітингів, пікетів, страйків та інших актів громадянської непокори в Україні, організована і проведена прихильниками  Віктора Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах у листопаді — грудні 2004 року, після оголошення  Центральною виборчою комісією попередніх результатів, згідно з якими нібито переміг його суперник — Віктор Янукович.  Акція почалася 22 листопада 2004 як реакція на масові фальсифікації, що вплинули на результат виборів.
• Люстрація – заборона діячам високого рангу, які себе скомпрометували, певний час або по життєво працював на державній службі.
• Безвізовий режим – статус, що дозволяє громадянам вільно перетинати міждержавні кордони країн ЄС без попереднього звернення до посольства для отримання дозволу.
• Революція гідності - політичні та суспільні зміни в Україні з 21 листопада 2013 до лютого 2014 року, викликані спротивом проти відходу політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою відмовою від цього курсу. Одними з головних причин протестів стали надмірна концентрація влади в руках Віктора Януковича та його «сім'ї», небажання народу України миритись з перетворенням країни не лише де-факто, але і де-юре на одну з колоній Росії.
• Небесна сотня – прийнята збірна назва загиблих протестувальників, які мали безпосередній стосунок до ідеї та акції Євромайдану (Революції Гідності) у грудні 2013 — лютому 2014 року.
• Сепаратизм -  політика і практика відокремлення, відділення частини території (сецесії) держави з метою створення суверенної держави , дезінтеграцію країни, переходу до складу іншої держави (іредентизм) чи набуття статусу дуже широкої автономії.
• Анексія - це насильницьке приєднання державою всієї або частини території іншої держави в односторонньому порядку. За міжнародним правом анексія — один з видів агресії і спричиняє міжнародно-правову відповідальність.
• Антитерористична операція (АТО) -  комплекс заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичних дій.
• Тимчасово окупова територія - частина території України, яка контролюється Російською Федерацією внаслідок анексії Криму, а також війни на сході України.
• Кіборги – назва захисників донецького аеропорту.
• Окремі райони Донецької та Луганської областей (ОРДЛО; також окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей) — частина території Донецької і Луганський областей України, в межах якої збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль.
• Операція об'єднаних сил (ООС) - комплекс військових і спеціальних організаційно-правових заходів українських силових структур, спрямований на протидію діяльності незаконних російських та проросійських збройних формувань у війні на сході України. Фактично, є переформатуванням Антитерористичної операції (АТО) з введенням воєнного або надзвичайного стану. Початок операції об'єднаних сил — з 14:00 30 квітня 2018 року.
• Волонтерський рух - добровільна безкорислива суспільно корисна діяльність. Може здійснюватись і окремими людьми, і організаціями.