Основні захворювання нирок і сечовивідних шляхів

Основні захворювання нирок і сечовивідних шляхів Виконала: Максимова Вікторія Анатоліївна

АФО нирок і сечових шляхів. До складу сечовивідної системи входять дві нирки, два сечоводи, сечовий міхур та сечівник

АФО нирок і сечових шляхів. Структурною одиницею нирок є нефрон. Він складається з судинного клубочка, капсули , ниркового канальця. Останній поділяється на проксимальний відділ, петлю Генле, дистальний відділ, збиральні трубки

Функції нирок. Екскреторна - неекскреторні функції ОсморегулюючаІонорегулююча. Ендокрина. Метаболічеа. Гемопоєтична. Гемостатична

Основні клінічні симптоми1. БІЛЬ – локалізується в поперековій ділянці, по ходу сечоводів, над лоном. Іррадіація болю по ходу сечовивідних шляхів.2. НАБРЯКИ – локалізуються на обличчі, виникають вранці, інколи з’являються на гомілках, у ділянці попереку.

Основні клінічні симптоми3. Порушення діурезу- полакіурія – часте сечовипускання- ніктурія – виділення більшої кількості сечі в ночі- дизурія – утруднене болісне сечовипускання- странгурія – болісне сечовиділення краплями

Основні клінічні синдроми. Сечовий синдром – помірна протеїнурія, еритроцитурія, лейкоцитурія, циліндрурія, бактеріурія, солі, інші елементи осаду. Нефротичний синдром – виражена протеїнурія, гіпопротеїнемія, гиперліпідемія, набряки. Нефритичний синдром – олігурія, протеїнурія, гематурія, артеріальна гипертензія

Основні клінічні синдроми. Ниркова артеріальна гіпертензія – звичайно тяжко піддається медикаментозній терапії. Ниркова еклампсія – характеризують корчами, як тонічними, так і клонічними, сопорозним станом. Гостра ниркова недостатність. Хронічна ниркова недостатність

Гострий гломерулонефрит - гостре двобічне імунозапальне захворювання з переважним ураженням ниркових клубочків і поширенням патологічного процесу на інші відділи нефрона. Епідеміологія. Найчастіше спостерігається у віці 20-40 років, рідко хворіють діти до 2х років та особи похилого віку. Найвища захворюваність – з жовтня до березня.

Етіологія1. Стрептококова інфекція – гемолітичний стрептокок групи А2. Інфекційно-імунний чинник – віруси гепатиту В, краснухи, герпесу тощо3. Неінфекційно-імунний – введення вакцин і сироваток, ліків тощо.

Патогенез. Виникнення імунних комплексів. Відкладання імунних комплексів в ниркових клубочках. Порушення мікроциркуляції в ниркахвнутрішньосудинне зсідання крові в клубочкових капілярахтромбоз та випадання фібрину аж до повної обтурації

Лікування1. Режим – ліжковий режим протягом 2-6 тижнів в умовах спеціалізованого стаціонару2. Дієта №7а. Фруктово-овочева дієта з переважним вмістом білка рослинного походження і з обмеженням рідини (200-300 мл) та солі.

Диспансеризація Проводиться протягом 5 років з моменту першого нормального аналізу сечі. Частота диспансерного спостереження – 1 раз на місяць, при нефротичному синдромі – перший місяць – кожні 10 днів, другий – 2 рази на місяць.

Хронічний гломерулонефрит - імуннозапальне захворювання нирок з первинним ураженням ниркових клубочків та поступовим залученням до патологічного процесу всіх структурних елементів нирки при невпинно прогресуючому перебігу, з переходом у хронічну ниркову недостатність.

Етіологія1. гострий гломерулонефрит, який хронізувався, або не був вилікуваний;2. в інших випадках етіологічні чинники невідомі, ними можуть бути віруси, ліки, вакцини, алкоголь. Патогенез. Зумовлений аутоімунним або імуннокомплексним механізмом

Класифікація. За швидкістю виникнення ниркової недостатності:швидкопрогресуючий (6-8 міс)прискоренопрогресуючий (2-5 років)повільнопрогрессуючий (10 і більше років);Форми:- гостра;швидкопрогресуючахронічна

Класифікація. Варіанти перебігу. Сечовий. Нефротичний. Стадії хронічної форми. Догіпертензивна. Гіпертензивна. Стадії швидко прогресуючої форми. Доазотемічна. Азотемічна

Клінічні прояви. Догіпертензивна стадіяпри сечовому синдромі – скарг та проявів (окрім лабораторних) немає.при нефротичному синдромі : скарги на слабкість, втомлюваність, набряки; при огляді: пастозність обличчя, набряки на нижніх кінцівках, у поперековій ділянці, спині, дистрофічні зміни шкіри. Можливі нефротичні кризи – приступи сильного болю в животі з перитонеальними симптомами, гарячкою та зниженням діурезу.

Клінічні прояви2. Гипертензивна стадія: скарги (додатково) – на головний біль, погіршення зору, безсоння; при огляді – артеріальна гіпертензія, ознаки серцево-судиної недостатності, тимчасові порушення мозкового кровообігу. Можливо відшарування сітківки, тромбоз центральної артерії сітківки, розвиток нейроретинопатії. Відбувається порушення діяльності ендокринних залоз – щитоподібної, надниркових залоз.

Догляд за хворими Слідкування за АТ та прийомом гіпотензивних засобів;При ХПП хворий потребує ретельного догляду за шкірою, за своєчасними випорожненнями сечового міхура і кишечника.

Пієлонефрит- неспецифічне інфекційно-запальне захворювання нирок з переважним ураження інтерстиціальної тканини з обов’язковим залученням у процес чашечко-мискової системи

ЕтіологіяІнфекція або аутоінфекція (переважно бактерії кишкової групи та стафілококи). ПатогенезІнфекція проникає урогенним (висхідним), гематогенним (низхідним) шляхом і лимфогеним шляхом. Є дані про аутоімуні процеси в патогенезі пієлонефрита.

Класифікація. На сьогодні не існує єдиної точки зору стосовно КЛАСИФІКАЦІЇ інфекцій сечової системи взагалі та пієлонефриту зокрема, що утруднює практичну роботу лікарів. Наведемо найбільш розповсюджені з них: Класифікація тубулоінтерстиціальних хвороб (ВООЗ,1985)Гострий інфекційний тубулоінтерстиціальний нефрит (гострий ПН): бактеріальний; грибковий, вірусний. Гострий тубулоінтерстиціальний нефрит, асоційований з системними інфекціями: стрептококова інфекція групи А; дифтерія; токсоплазмоз; легіонельоз; бруцельоз; вірусна інфекція; інші варіанти. Хронічний інфекційний тубулоінтерстиціальний нефрит (хронічний пієлонефрит): необструктивний рефлекс-асоційований хронічний ПН; хронічний обструктивний ПН; ксантогранульоматозний ПН; малакоплакія; мегалоцитний інтерстиціальний нефрит; інші варіанти. Специфічні інфекції нирок: туберкульоз, лепра, сифіліс, епідемічна геморагічна лихоманка; інші варіанти.

Диспансеризація. При гострому пієлонефриті проводять повторні курси протимікробної терапії протягом не менше 6 місяців. Диспансерне спостереження триває 2 роки при нормальних аналізах та 3 при лейкоцитурії та бактерійурії. Перебувають під постійним диспансерним наглядом. При ремісії огляди проводять 1 раз на три місяця перші два роки , потім 2 рази на рік