Особістисно-орієнтоване навчання при вивченні математики

                  Особистісно-орієнтоване навчання учнів при вивченні               

                                                    математики.

                                                                                   Л. О. Кутній

  По даній темі написано багато курсових і дипломних робіт, а також кандидатських дисертацій та іншіх наукових робіт. Багато з них присвячено пошуку означення даного виду навчання, деякі авторі займалісь пошукамі особливих методів, інші займались практичними пітаннями застосування даного виду навчання. Практика і теорія особистісно орієнтованої технології навчання розроблялася: А. В. Петровським, В. І. Слободчиковою, Г. А. Цукерман, І. С. Якиманською і іншими. Вважається, що Л. М. Толстой перший почав застосовувати ООН у своїй школі. Відоме висловлення А. Енштейна: «Я ніколи не вчив своїх учнів; я тільки створював умови для того, щоб вони вчилися ». Ці слова Альбера Ейнштейна ще раз показують, що ідеї особистісно-орієнтованого навчання з'явилися задовго до того, як сам термін увійшов в ужиток.

  З метою допомогти молодому вчителю-практику розібратись у такій множині інформації і написана ця стаття.

  Головною опорою при особистісно-орієнтованому навчанні є вчення про зони розвитку учнів (зона актуального розвитку, зона найближчого розвитку, зона перспективного розвитку). Друга опора - це вчення про рівні пластив розвитку:

1) навченість - особистий досвід та знання і вміння,  отримані в школі;

2) розвиненість - сукупність наступних характеристик: а) абстрактне мислення; б) вміння оперувати вивченими поняттями, теоремами, аксіомами, властивостями; в) наявність ініціативи знати більше; г)  вміння самостійно знаходити нові закономірності (продуктивне мислення і креативність);

3) рівень вихованості (чи відгукується учень на спонукання його до його ж розвитку);

4) рівень  псіхичного розвітку;

5) рівень організації своєї навчальної діяльності.

  Окремо виділяємо такий пункт, як відношення батьків до навчання дитини, але зразу ж підкреслюю, що це не є самим головним питанням.

  Після вивчення цих питань переходімо до формування банку різнорівневих завдань за всіма основними темами. Це необхідно для комбінування індивідуального та диференційного підходів навчання. Маючи банк вище зазначених завдань, з їх допомогою переходимо на зону найближчого розвитку учня. При вирішенні цих завдань використовуються різні форми організації навчального процесу: фронтальне, коментоване, самостійне рішення, робота в парах або малих групах, написання рецензії на роботу однокласника і так далі.

  При ООН використовуємо всі сучасні технології, формі і методи організації уроку, т.я. особливих технологій, форм і методів для ООН не існує. Але є методи і форми, які трансформуються в напрямку не навчання, а на розвиток особистості. Ось деякі з них: діалог, бесіда, педагогічний супровід, створення проблемної ситуації, створення ситуації вибору, створення ситуації успіху, метод проектів, експерименти і дослідження, рецензування робіт (і не тільки однокласників) і т. д.

   Розглянемо основні напрямки роботи при застосуванні ООН:

- мультисенсорні технології (візуалізація, використання лего-деталей, креслення і малювання, взаємозв'язок музики і математики, інтеграція руху в математику, графічні органайзери, використання ТРІЗ (теорія рішення винахідливих завдань);

- комунікативний вплив (спілкування, кооперація, інтеріоризації (передачі інформації іншим людям));

- формування універсальних навчальних дій (гра, соревноваеіе, самостійна робота, рецензування і т. п.);

- диференціація (педагогічна підтримка);

- розвиток когнітивних здібностей (створення проблемної ситуації, створення ситуації вибору, рішення логічних вправ і завдань, завдань на уяву, завдань на дослідження).

  Чи не останню роль при ООН відіграє домінуючий мотив появи учня в класі, а особливо в школі. Тут вчителю допомогає користовуєння правилом: "Уррі, шукай кнопку". Особистий досвід автора статті багато разів підтверджував той факт, що саме формування або допомога в формуванні домінуючого мотива навчання впливає на підвищення рівня знань і на формування універсальних навчальних дій. Але це вже тема іншої статті.

  Закінчуючи статтю, хочу привести слова однієї вчительки, яка має великий досвід у застосуванні ООН: «Використання особистісно-орієнтованого підходу в процесі навчання передбачає реалізацію принципу суб'єктності і включення в навчальні заняття прийомів і методів актуалізації суб'єктного досвіду учнів. Без опори на вже сформовані знання, вміння і навички учнів, без прояву ними своїх суб'єктних якостей важко уявити особистісно-орієнтований урок і можливість досягнення його цільових орієнтирів».

                                    Інтернет ресурси

1. http://aleshko.ucoz.kz/publ/2-1-0-3

2.  http://www.slideshare.net/ivan-gav9/ss-7794466

                                            Література

1. Е.Н. Степанов та ін. Особистісно-орієнтований підхід у педагогічній діяльності. М: Творчий центр «Сфера» 2003р.

2. В. В. Шоган Технологія особистісно-орієнтованого уроку. Видавництво

«Учитель» 2003р.