Особливості навчання дітей з порушеннями опорно-рухового апарату

Виконала студентка групи СПО-22-2м Чернявська Тетяна М. Дніпро2022 р. Презентація на тему: ПЕЦІАЛЬНА ОСВІТА ОСІБ З ПОРУШЕННЯМИ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ.

Навчання має своєю метою засвоєння новими поколіннями соціального досвіду, яке відбувається під час спілкування дорослих і дітей у різних видах їхньої взаємодії, а також цілеспрямованої, організованої, планомірної, систематичної діяльності педагога і дітей у навчальних закладах, спрямованої на передавання та засвоєння наукових знань і вмінь. Навчання — спільна діяльність педагога і дитини, зорієнтована на засвоєння знань, умінь і навичок, способів пізнавальної діяльності.

У педагогічній практиці прийнято також розрізняти категорії дітей з порушеннями опорно-рухового апарату щодо їх психофізичних особливостей і можливостей оволодіння навчальним матеріалом, зокрема:1) діти з порушеннями функцій опорно-рухового апарату різного етіопатагенезу, які пересуваються самостійно або за допомогою допоміжних ортопедичних засобів і, що мають психічний розвиток, близький до нормального;2) діти, позбавлені можливості самостійного пересування і самообслуговування, із затримкою психічного розвитку та збереженим мовленням;3) діти з церебральними паралічами (ДЦП), ускладненими затримкою психічного розвитку, тяжкими дизартричними та іншими мовленнєвими порушеннями;4) діти з ДЦП, які мають розумову відсталість різного ступеню тяжкості;5) діти з ДЦП, які мають порушення слуху і зору різного ступеню тяжкості.

Навчання і виховання дитини з вадами опорно-рухового апарату має бути поєднаним із оздоровленням і лікуванням, логопедичними заняттями, заняттями з психологом, лікувальною фізкультурою, масажем. Таким чином, руховий аналізатор — це нейрофізіологічна система, яка здійснює аналіз і синтез сигналів, що виникають в органах людини та тварин. ПАРАЛІЧ – (від гр. paralio – розслаблюю) – повне випадіння рухових функцій, яке залежить від ураження рухового апарату центральної або периферійної нервової системи. Дитячий церебральний параліч – непрогресуюче захворювання головного мозку, яке вражає ті його відділи, що відповідають за рухливість і положення тіла, виникає на ранніх етапах розвитку головного мозку. Особливості роботи педагогів з такою дитиною:оптимальне дозування виконання письмових робіт з урахуванням порушень загальної та дрібної моторики пальців рук;передбачати варіативність письмових робіт – не лише самостійне письмо, а й роздаткові картки з друкованою основою; не лише ручка, а магнітна дошка, комп’ютер;збільшення часу на виконання письмових завдань або заміняти частину з них на усні.

Діти з церебральним паралічем потребують:• допомоги логопеда;• сеансів лікувальної фізкультури;• занять із трудотерапії;• медичної допомоги;• допомоги служб підтримки сім'ї;• занять із фахівцями з навчання і виховання маленьких дітей;• допоміжних засобів. З опорою на збережені функціональні системи вчитель проектує навчальний процес, який має корекційну спрямованість.   !   Важливою умовою успішності індивідуального навчання є визначення освітніх і крекційно-розвиткових підходів, добір відповідних методик, засобів навчання. Кожний урок, який проводять учителі індивідуального навчання, має і навчально-виховний, і корекційно-розвитковий характер. Структура уроку відрізняється від занять в загальноосвітній школі.

Урок для дітей із ДЦП складається з таких етапів: психологічної підготовки (1-2 хв); логопедичної розминки (2 хв); основного етапу (20-25 хв); фізкультхвилинки (5 хв); заключного етапу (5-6 хв). Урок починається з психологічної підготовки учнів до роботи. З цією метою використовуються найрізноманітніші заходи: розгляд цікавого малюнка, яскравих сторінок підручника, нових іграшок тощо.

Присутністі батьків на заняттях. Досвід засвідчує, що присутність батьків зазвичай викликає у дітей неадекватну поведінку і це негативно впливає на проведення занять. Доцільніше зрідка запрошувати батьків на заняття, щоб поділитися певними успіхами чи проблемами дітей, продемонструвати їм окремі прийоми роботи. Під час проведення занять, особливо в початкових класах, у спеціальній педагогіці прийнято використовувати найрізноманітніші засоби підтримки уваги і працездатності учнів з ДЦП, що зумовлено нестійкістю їхньої уваги, швидкою стомлюваністю.

Практики виділяють п'ять основних груп засобів, які найширше використовуються вчителями індивідуального навчання: фізхвилинка, рухливі ігри;різноманітне унаочнення (роздаткові картки, малюнки, картини, ілюстрації, калькулятор тощо);дидактичні ігри (з дитячим конструктором, мозаїкою, розрізними малюнками тощо);дозування матеріалу на змістовно завершені порції, новизна змісту; практичні вправи на розвиток мислення, пам'яті, уваги, мовлення.

Основний дефект при церебральному паралічі:рухові порушення, які значною мірою визначають специфіку навчальної діяльності цих дітей;труднощі навчальної діяльності дітей ДЦП обумовлені також порушеннями мовлення;проблеми фізичного стану дитини з ДЦП, порушення зору, слуху, гіперкінези, порушення дрібної моторики, що в багатьох випадках утруднює процес навчання. Тому вся корекційна робота спрямована на подолання цих недоліків.

Поради вчителю: Дізнайтеся більше про порушення дитини;Інколи вигляд учня з церебральним паралічем справляє враження, що він не зможе навчатися як інші;Зосередьте увагу на конкретній дитині і дізнайтеся безпосередньо про її особисті потреби і здібності;Проконсультуйтеся з іншими вчителями, стосовно організації навчального середовища для саме цього учня;Шлях учня до його робочого місця має бути безперешкодним (зручне відкривання дверей,достатньо широкі проходи між партами тощо);Використання допоміжних технологій;Представлення до дитини з порушенням опорно-рухового апарату фахівця, який завжди зможе допомогти: Обрати робоче місце учня з урахуванням його фізичного стану та особливостей розвитку навчальних навичок.