ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ШЕСТИРІЧНИХ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ

      ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ШЕСТИРІЧНИХ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ

 

        Готовність до систематичної навчальної діяльності, витривалість до навантаження і здатність до адаптації організму шестирічної дитини вивчають науковці, психологи, педагоги. Знання психологічних, фізіологічних, психолінгвістичних, педагогічних основ розвитку шестирічного першокласника допоможе вчителю швидше налагодити партнерські стосунки, краще спланувати навчальний процес, удосконалити і пристосувати традиційні методики та впровадити нові технології, методики, методи, прийоми й засоби навчання.

       Шестирічні школярі за рівнем свого розвитку залишаються дошкільниками (за В. Бондарем), для яких навчання – ще невідоме поле діяльності. Дитина спроможна усвідомити, а не просто завчити наукове поняття тільки тоді, коли виникають і складаються асоціативні образи завдяки величезній роботі мислення, почуттів, уяви, які можна перевірити психомоторними діями з предметами, їх моделями чи схемами [1].

        У 1951 році, як писав В. О. Сухомлинський у книзі «Серце віддаю дітям», він розпочав навчання шестирічних першокласників. Видатний педагог наголошував: «Якщо вчитель став другом дитини, якщо ця дружба осяяна благородним захопленням, поривом до чогось світлого, розумного, у серці дитини ніколи не з’явиться зло» . [2]

        Довготривалий експеримент з навчання шестирічок було розгорнуто на батьківщині В. О. Сухомлинського в с. Павлиші. Вчений називав свій експеримент підготовкою до систематичного навчання. Однак навіть короткий аналіз «школи радості» дозволяє вважати, що це була цілісна система навчання дітей шестирічного віку. Педагог враховував такі особливості дитячого мислення, як образність, пластичність, емоційна збудливість думки. Саме на них спирався вчений, коли проводив з дітьми свої уроки «живої думки». Головним завданням таких уроків серед природи був розвиток у дітей здатності до кольорового та просторового відчуттів. В. О. Сухомлинський не просто вчив дітей спостерігати, а й спонукав помічати у звичайному – незвичайне, відчувати й емоційно переживати гаму різноманітних кольорів і відтінків.

       Щодо виховного впливу казки на особистість шестирічного школяра, то В. О. Сухомлинський є новатором. У Павлиській школі вперше в ті роки була обладнана кімната казки. При цьому кімната була незвичайною не лише за інтер’єром, але й за змістом діяльності дітей у ній. Поступово у процесі занять серед природи та у кімнаті казки накопичувався позитивний досвід дітей.

       Принципово по-новому впроваджував вчений і методику навчання грамоти, використовуючи при цьому образні порівняння природи. Поступово Василь Олександрович підводив дітей до сутності людських взаємин.

Суттєво, що всі шестирічні учні оволодівали вміннями читати, мали достатній словниковий запас і творче особистісне самовираження [2].

Таким чином, у Павлиській середній школі умовами саморозвитку були:

• висока самооцінка учня, віра в свої сили, доброзичливе ставлення до учня з боку вчителя й однокласників;

• створення можливості розвивати інтерес відповідно до потреб індивідуальності;

• наявність мети, якої учень прагне досягти в навчальному процесі;

• радість і задоволення від виконання роботи;

• можливість для учня вибирати види занять і способи діяльності [3].

Крім В. О. Сухомлинського, проблеми пізнавальної активності в свій час вивчали основоположники педагогіки А. С. Макаренко, К. Д. Ушинський, Ян Амос Коменський, Ж.-Ж. Руссо та інші. Ці проблеми досліджувались в педагогіці і психології. І це закономірно, тому що навчання – вид діяльності школярів, в процесі якого вирішуються завдання, які наразі стоять перед НУШ. Це – підготовка підростаючого покоління до активної життєвої позиції.

Метою початкової освіти є всебічний розвиток особистості дитини відповідно до її вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей і пізнавальних потреб, формування загальнокультурних і морально-етичних цінностей, оволодіння ключовими і предметними компетентностями та наскрізними вміннями, необхідними життєвими і соціальними навичками, що забезпечують її готовність до життя в демократичному суспільстві.

Активну пізнавальну діяльність учнів у процесі навчання забезпечують, створивши відповідні зовнішні і внутрішні умови. Зовнішні умови: організація уроку, його зміст, методи роботи вчителя. Внутрішні умови: формування навчальних мотивів, самостійності, вироблення і використання способів спостереження тощо.

 Методи, що стимулюють пізнавальну активність:

- метод створення ситуації новизни навчального матеріалу;

- метод опори на життєвий досвід учня;

- метод пізнавальних ігор;

- метод створення відчуття успіху у навчанні;

- метод стимулювання обов’язку і відповідальності в навчанні.

Форми і методи роботи в НУШ:

- Ранкові зустрічі – запланована, структурована зустріч, займає важливе місце в повсякденному розкладі діяльності класу. 15 – 20 хвилин присвячується на початку дня, аби створити позитивну атмосферу серед учнів на весь навчальний день у школі.

- «Щоденні 3» – педагогічна технологія навчання математики, розроблена Гейлом Боші та Джоаном Мозером;

- «Щоденні 5» – методична система, що навчає учнів працювати самостійно. Вона складається з п’яти діяльностей – «Письмо для себе», «Читання для себе», «Читання для когось», «Робота зі словами», «Слухання»;

- «6 цеглинок» – дослідницька діяльність LEGO. Технологія навчання, яка допомагає учням тренувати пам’ять, розвивати моторику і творчо мислити.

Отже, для молодших школярів характерним є інтенсивний розвиток інтелекту, потреба в активності, схильність до творчості, інтерес до пізнання нового. Оптимальними засобами формування пізнавальної активності молодших школярів в НУШ є навчальний зміст, форми організації навчання дітей і прийоми навчання, емоційна атмосфера навчання. Загально визначеними характерними ознаками процесу формування пізнавальної активності молодших школярів є: навчання із широким застосуванням наочного абстрактного матеріалу, навчання із використанням ігрових технологій, спільна з однокласниками та самостійна робота, навчання в діяльності, навчання з певним чергуванням праці і відпочинку [1].

Провідним принципом навчальної діяльності молодших школярів є розвивальний, який активізує діяльність учнів, включаючи в неї різні органи чуття, слово, дію. На заняттях за спеціальними методиками вивчались такі питання, як активність і відволікання школярів у різноманітних навчальних ситуаціях, емоційні реакції учнів на різний зміст матеріалу предмета. Встановлено, що найвища пізнавальна активність в них виявляється під час спостереження об’єктів навколишньої дійсності, дій з конкретними предметами, розв’язування навчальних завдань у ігровій формі та навчальних ситуаціях, коли життєвий досвід учнів застосовується в процесі продуктивної діяльності.

Пізнавальна активність шестирічних здобувачів освіти знижується від одноманітної діяльності, особливо, коли чергують методи слухового сприймання (бесіда, розповідь, опитування), використовують недоступну для дітей інформацію або навчальний процес, перенасичений нею, оцінюють діяльність першокласників. Для результативності уроку з першокласниками потрібно вчасно чергувати завдання, що вимагають різних видів сприймання: слухову роботу змінювати практичними діями з різними рухами, тобто важливо забезпечити доцільну зміну видів діяльності. Це допомагає зосереджувати увагу учнів на розв’язуванні навчальних завдань, виконанні пізнавальних дій, запобігає їх втомлюваності, гіподинамії, дає можливість урізноманітнити діяльність учнів, підтримувати до неї інтерес. З цією метою широко використовується різноманітна наочність, що відповідає особливостям чуттєвого сприймання навколишнього світу дітьми 6-річного віку.

Гнучкість педагогічної позиції – одна з істотних умов проведення занять з молодшими школярами, оскільки спілкування з ними потребує великого динамізму, вміння перевтілюватися, одночасно сприймати реакції всіх і кожного. Треба вчасно підтримувати успіхи дітей, сприяти успішному навчанню.  Послідовне мотивування кожного етапу занять – засіб активації дітей, збудження інтересу до навчальної діяльності.

Безумовно, необхідним елементом побудови навчального процесу є правильне оцінювання діяльності учнів. У Новій українській школі оцінювання результатів навчання та особистих досягнень учнів у першому класі має формувальний характер та озвучується словесно. Це робиться для того, щоб залучати учнів до самоконтролю та самооцінювання.

У наказі МОН №813 детально прописані методичні рекомендації щодо оцінювання результатів навчання учнів 1-4 класів та вказано, що вони мають рекомендаційний характер. Це означає, що вчитель може скористатись академічною свободою та розробити власну систему оцінювання результатів навчання учнів. Варто лише дотримуватись ключових показників.

Найбільш прийняті такі прийоми оцінювання учнів:

- учитель висловлює побажання, спонукає до правильної відповіді, коригує дії та вчинки учня;

- учитель аналізує результат роботи, показує, чим саме він заслуговує на увагу, пропонує учням наслідувати приклад;

- нагородження переможців конкурсу, за участь у грі різноманітними іграшками, малюнками.

Цей перелік може бути орієнтиром для вдосконалення процесу навчального розвитку, для пошуку надійних засобів інтелектуального розвитку дітей, забезпечення психологічного комфорту спілкування, працездатності та активності першокласників.

На уроках вчитель має подбати про те, щоб діти не перевтомлювались. Потрібно раціонально розподілити навантаження на занятті; правильно чергувати розумове і фізичне навантаження, змінювати не тільки види діяльності дітей (праця – гра, бесіда – читання тощо, а й форму (колективна, групова, індивідуальна). Велика роль у навчанні першокласників відводиться грі. Ігрові прийоми вважаються найдоцільнішими для піднесення активності дітей.

У структурі уроку місце гри, її тривалість визначаються завданнями уроку і змістом самої гри. Можна весь урок побудувати у вигляді сюжетно-рольової гри. Можна ввести 2-3 короткі ігрові ситуації. У систему дидактичних ігор для першокласників доцільно включити такі:

- на формування розумових операцій (аналіз, порівняння, класифікація, узагальнення);

- на відновлення, доповнення цілого;

- виключення зайвого;

- ігри-інсценізації;

- ігри – конструювання, рольові ігри з елементами сюжету.

Організовуючи ту чи іншу гру, учитель насамперед має враховувати вікові особливості. А тому кожна гра повинна відповідати певним вимогам: мати чіткий інструктаж, виразний сюжет, конкретні правила, елементи змагання, бути цікавою, не дуже тривалою.

У збагачуванні життєвого досвіду першокласників, розвитку мислення, мовлення важливу роль відіграють спостереження за явищами природи в навколишній дійсності. «… Якщо ж ізолювати дітей від природи, якщо з перших днів навчання дитина сприймає тільки слово, то клітини мозку швидко стомлюються і не справляються з роботою, яку пропонує вчитель. А цим клітинам треба розвиватися, міцніти, набиратися сил. Ось де причина того явища, з яким багато вчителів часто зустрічається в початкових класах: дитина тихо сидить, дивиться тобі в очі, немов би уважно слухає, але не розуміє жодного слова, тому що вчитель довго розповідає, і треба думати над правилами, розв’язувати задачі, приклади – все це абстракції, узагальнення, немає живих образів, мозок втомлюється… Тут і виникає відставання. Ось чому треба розвивати мислення дітей, зміцнювати розумові сили серед природи – це вимога природних закономірностей розвитку дитячого організму. Ось чому кожна подорож  в  природу є уроком мислення, уроком розвитку розуму» [2]. Тому екскурсія – ефективна форма збагачення життєвого досвіду дітей, їх розвитку, формування пізнавальних інтересів.

У процесі навчання дітей-першокласників великого значення надається наочним і практичним роботам. Вони застосовуються як під час викладу нових знань, так і під час повторення та закріплення матеріалу. Різноманітність наочного дидактичного матеріалу за умови вмілого використання його вчителем викликає в дітей інтерес до занять.

Для практичної діяльності учнів варто широко застосовувати індивідуальний роздавальний матеріал з урахуванням особливостей і рівня розвитку першокласників. У дітей цього віку розумові операції (аналіз, синтез, порівняння, абстракція, узагальнення) тісно пов’язуються з практичною діяльністю. Дидактичний матеріал є джерелом яскравих чуттєвих образів. Також на уроках можна використовувати і зошит з друкованою основою. Учні виконують вправи на зафарбування, креслення фігур, малювання предметів і водночас розв’язують різноманітні пізнавальні завдання. Одночасно у них розвиваються м’язи пальців, кисть руки, що має надзвичайно велике значення для першокласників. На кожному уроці обов’язково стараюсь давати дітям самостійні завдання, переважно практичного характеру.

Виконанню самостійних завдань мають передувати чітка інструкція, концентрація уваги на найважливіших моментах, фіксований початок роботи, стимулювання темпу роботи. Виконання самостійних завдань в парі є доброю формою виконання роботи.

Поєднання різних методів навчання дає можливість залучати до засвоєння навчального матеріалу всі види чуттєвого сприймання. Тим самим навчання першокласників проходить без перевантаження, протягом всього уроку підтримується активна увага, розвивається пізнавальний інтерес до предметів, пізнавальна активність. Формування мислячої і творчої особистості можливе тільки в діалозі, суперечці, стискуванні різних думок.

Найважливіша умова ефективності навчання – уміння вчителя розвивати пізнавальні інтереси, пізнавальну активність учнів, бажання дізнатись про нове, невідоме. З досвіду відомо, що діти навчаються ефективно, коли вони мають можливість слідувати своїм інтересам, здійснюють вибір, активно взаємодіють з різними матеріалами та одне з одним. Діти під час навчання повинні робити набагато більше, аніж просто слухати. Вони мають читати, писати, залучатися до вирішення проблеми, спостерігати, мати змогу застосовувати нові знання та навички на практиці, отримати зворотній зв’язок. Вони також повинні бути залучені до розумових операцій вищого рівня, таких, як аналіз, синтез, оцінювання.

При застосуванні інноваційних інтерактивних технологій навчання та методики їх використання за різних форм організації навчання, слід пам’ятати, що діти навчаються ефективно:

- коли мають мотивацію до навчання;

- у приязному комфортному середовищі;

- коли використовуються методи, які відповідають різним стилям і способам навчання;

- коли використовуються їхні знання і вміння;

- коли мають почуття контролю за процесом навчання;

- коли досягають успіхів;

- коли мають можливість випробовувати свої знання на практиці й використати одержану інформацію;

- коли повністю залучаються до процесу навчання;

- коли мають достатньо часу на засвоєння нових знань і вмінь;

- коли можуть використовувати здобуті знання і вміння на практиці.

Інтерактивна модель навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету – утворити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Інтерактивні технології потребують певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і педагога.

Використання інтерактивних технологій – це засіб створення тієї атмосфери в класі, що найліпше сприяє співробітництву, порозумінню, доброзичливості, надає можливості дійсно реалізувати особистісно орієнтоване навчання. Під час такого навчання діти активно долучаються до роботи. Інтерактивне навчання передбачає використання рольових ігор, моделювання життєвих ситуацій, спільне вирішення проблем на основі аналізу відповідної ситуації.

Наведу декілька прикладів із системних завдань, що сприяють розвитку пізнавальних інтересів. В. О. Сухомлинський вважав, що добре поставлене читання в початковій школі створює міцну основу для виконання дітьми творчих робіт, розвиває їхнє мислення, уявлення, мову. Велику роль на уроці читання відіграє попередня підготовча робота, мета якої викликати інтерес до наступного читання.

Ось яку підготовчу роботу проводимо перед читанням казки «Вовк та козенята»:

 а) Робота над деформованим реченням – прислів’ям: Казки багато. маленькі в них а розуму (Казки маленькі, а розуму в них багато).

в) Відгадування загадок: (виставляються малюнки тварин)

- Де живуть ці тварини?

- Як виє вовк?

- Як мекає коза?

- Чи можуть тварини говорити?

- Ще раз подивіться на малюнки тварин. В яких казках їх можна зустріти?

- Прочитайте назву казки. Як ви думаєте, до кого ми потрапимо, прочитавши назву казки? Де, по-вашому, будуть відбуватися події?

Після такої бесіди діти активно переживали події казки: як козенята залишилися самі вдома, як відповідали вовку, як зустрічали маму-козу, як вовк обдурив їх і як маленьке козенятко врятувало всіх.

Учні співпереживали разом з героями казки. Урок пройшов активно, емоційно.  Діти не пасивні слухачі, вони вступають у діалог з учителем «на рівних», використовуючи раніше одержані знання. Активність дітей та інтерес до уроку посилюються.

Кожен момент навчання вчителя й учня повинен стати етапом роботи розуму і почуттів. При вивченні числа» нуль» (1 клас) проводжу усний рахунок, який і готує дітей до вивчення нового матеріалу, викликає інтерес учнів: 9 – 4, 7 – 6, 5 – 2, 3 – 1, 6 – 6.

Крім того, з учнями обговорюється число із застосуванням загадок. Так, учитель питає:

- Чим схожі вирази? Знайдіть «зайвий вираз» (варіанти відповідей).

- Кому важко, послухайте загадку-підказку і дайте відповідь на запитання.

Читання загадки: Можу назвати його м’ячем.

А хочеш діркою назвем.

Він називається … (нулем).

Діти здогадуються, що «зайвим» є вираз 6 – 6, а тема уроку «Число і цифра нуль».

Вивчаючи тему «Людина – частина живої природи» (2 клас), діти не виступають пасивними слухачами. Вони вступають в діалог з вчителем на рівних, використовуючи раніше одержані знання. Активність учнів та інтерес до уроку посилюються. Так, відгадуючи кросворд (загадки), учні дізнаються, про що будуть говорити, над чим працювати на уроці. Опираючись на набуті на попередніх уроках знання, діти відповідають на питання, чому людина є частиною живої природи. А порівнюючи людину і тварину, учні знаходять спільні і відмінні риси між людиною і твариною. Ці записи заносяться в таблицю.

На уроці діти працюють в парах. Кожна пара отримує прислів’я зі словом «людина», (на окремому аркуші для кожної пари записане одне прислів’я).

Зразки прислів’їв :

«Сила та розум – краса людини», «Праця людину годує, а лінь – марнує»,  «Не місце красить людину, а добрі справи».

Діти в парах повинні спробувати пояснити це прислів’я. Інші пари доповнюють, висловлюють свої думки.

Робота з формування пізнавальних інтересів, пізнавальної активності повинна бути системою поетапного навчання з поступовим наростанням складності. На уроках пропонуються завдання, які вимагають від учнів хоча б невеликого самостійного пошуку. Ці завдання включають елементи проблемності, пробуджують думку учнів.

Так на уроці «Знання – це скарб, а вміння вчитися – це ключ до нього» з курсу «Я і Україна» у 3 класі ставимо учням проблемні питання:

- Навіщо вчитися у школі?

- А в школі вчать чого-небудь «головного?»

Учні висловлюють свою думку.

- Ви погоджуєтесь, що в школі треба вчитися. Що школа потрібна для спільного навчання, щоб діти вчились не тільки у вчителя, але й у інших дітей, збагачувалися їхнім досвідом та знаннями. У школі діти вчаться не тільки читати, писати, рахувати, думати, але й спілкуватися між собою.

Часто на уроках використовую такий прийом, як «Мозковий штурм». Наприклад (3 клас «Життя людини – найвища цінність»).

- Як ви думаєте, чому одні люди живуть довго, інші – ні? Від чого це залежить? (Записую всі думки дітей на дошці, не критикую. Далі роблю аналіз поданих ідей). Варіанти різні:

- Хвороби;

- СНІД;

- слабке здоров’я;

-  нещасні випадки;

- Наркотики;

- Пияцтво;

- Злочинці;

- Суїцид;

- Інтернет (небезпечні знайомства) тощо.

Потім робимо узагальнений висновок: «Життя людини може й повинно бути довгим, цікавим, насиченим. Але іноді буває, що людина сама не цінує своє життя, не піклується про нього, не береже його».

На уроках математики значне місце займають міркування, вибір раціонального шляху рішення, розгляд різних точок зору й головне – порівняння і аналіз. Урок (2 клас) «Ознайомлення із складеною задачею». При вивченні нової теми, пропонуємо учням прочитати задачу. Чи можна одразу дати відповідь на запитання задачі? Яка це задача? (Проста). Учні роблять висновок: якщо ми можемо дати відповідь на запитання задачі, то це задача – проста. Читаємо умову другої задачі. Робимо короткий запис умови. Про що запитується в задачі? Чи можна одразу дати відповідь на запитання задачі? Чому? Що потрібно знати, щоб відповісти на запитання задачі? На дошці поступово створюємо схему аналізу. Розкладаємо цю задачу на дві прості задачі. На схемі відокремлюємо прості задачі. Робимо повний аналіз задачі.

- Це складена задача. Вона складається з двох (або більше) простих задач. Учні роблять висновок:

- прості задачі розв’язуються однією дією,

- складені задачі розв’язуються кількома діями.

Самостійна пошукова діяльність і усвідомлене сприйняття нового матеріалу – основні складові уроків математики. Наведемо приклади, що ілюструють формування мотивів пробудження інтересу учнів до теми уроку, до уроку взагалі, створення емоційного настрою класу.

 Перший урок» Ділення з остачею». (3 клас)

 Останнє завдання усного рахунку - заповнити таблицю:

Ділене 54  36 13

Дільник 6 2  2

Частка  16 4 

 

Перші три клітинки таблиці діти заповнюють швидко. Труднощів це не викликає. Останнє завдання викликало спочатку збентеження, потім здивування. «Не ділиться, в прикладі помилка…». Створюється ситуація, коли потрібних знань, які мають діти, недостатньо для виконання запропонованого завдання. Учням надається можливість усвідомити цей факт. Формується тема і мета наступного уроку. Запропонована вправа стає сполучним ланцюжком між двома етапами уроку.

Така ж робота може бути проведена на етапі актуалізації на уроці ознайомлення з письмовим прийомом ділення багатозначного числа на однозначне. В будь-якому класі навчаються діти з різним інтелектуальним рівнем і різними здібностями. Тому й потрібна відповідна організація роботи на уроці (групова, індивідуальна, фронтальна, в парі, в змінному чи постійному складі).

Бесіда, як і колись, є одним із методів навчання. Однак суттєво змінилась форма спілкування на уроці. Це вже не монолог, а діалог «на рівних». Бесіда за художнім твором – більш складний момент уроку.

Вчитель задоволений розмовою з учнями, коли бачить, що діти активні, що кожен з них має свою думку і старається цю думку підтвердити. Ось одна з таких бесід. Прочитали казку А. Дімарова «Для чого людині серце» (3 клас), прокоментували всі її частини. Заготовила питання:

- Де відбувалися описані події?

- Чому дерев’яні чоловічки не мали ніяких почуттів?

- Як змінилося життя чоловічка, коли лікар вставив йому серце доброї людини?

- Які чарівні перетворення описано в казці?

- Якою показана дівчинка в тексті?

- Поміркуйте, для чого людині серце.

- Яке серце хотіли б мати ви?

Розгортається дискусія. Діти доводять свої думки, аргументують, знаходять підтвердження своїх слів. Декілька запитань спонукали учнів до активності, створили привід звертатися за підтримкою до автора і виступати з короткими, але змістовними висловлюваннями.

 Після гри «Добре і погано» (заповнюється таблиця)

Що доброго і поганого

дає людині серце? Що доброго і поганого робить людина для серця?

 

Знову розгортається дискусія за запитаннями:

- Діти, а від чого залежить, яке саме серце має людина?

(Від її способу життя, її виховання, культури та душі).

- То яке серце було в дівчинки?

(Велике, світле, добре, чуйне, дбайливе, любило людей).

- З яким серцем краще жити?

Учні дають свої відповіді. Учитель своїми зауваженнями управляє пізнавальною діяльністю учнів, формує знання молодших школярів.

 Міцні знання, уміння і навички учні здобувають в процесі активної пізнавальної діяльності, найважливішим принципом якої є інтерес. Як відомо, стійкий пізнавальний інтерес формується при сполученні емоційного і раціонального в навчанні. Ще К. Д. Ушинський підкреслював, як важливо серйозні заняття зробити захоплюючими.

 З цією метою на практиці варто використовувати різноманітний цікавий матеріал: дидактичні і сюжетно-рольові ігри, такі як «Мікрофон», «Мозкова атака», «Запитання – відповідь», «Робота в парах», «Розігрування ситуації за ролями», задачі у віршах, задач і – жарти, ребуси, кросворди, ігрові та захоплюючі ситуації.

 

 

 

                            СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Терлецька Л  Формування навчально-пізнавальної активності учнів у контексті реалізації мети і завдань української освіти. URL:https//dspu.edu.ua.>iim>terl...

2. Кірик М.,  Данилова Л.  Нова українська школа : організація діяльності учнів початкових класів закладів середньої спеціальної освіти. Львів. Видавництво «Світ»,  2019.  с.7-10.

3. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. Концептуал. 2019. с.144., с.98