ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У ГАЛУЗІ ТВАРИННИЦТВА.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ У ГАЛУЗІ ТВАРИННИЦТВА.

Спеціаліст вищої категорії, викладач-методист Томашевська Т.Є.

Відокремлений структурний підрозділ «Донбаський аграрний фаховий коледж Луганського національного аграрного університету»

Однією з актуальних проблем України є інноваційний шлях розвитку сільськогосподарського виробництва.

Закордонні та вітчизняні вчені визначають термін «інновації» як будь-які зміни, що ведуть до створення кращих товарів, виробів, технологій; процес реалізації нової ідеї для забезпечення економії та інше. [1]

У випадку сільськогосподарського виробництва широке впровадження інновацій в усіх напрямках діяльності сільськогосподарських підприємств сприяє: зростанню продуктивності праці, економії ресурсів, скороченню витрат і зниженню собівартості продукції, нарощування обсягів і підвищенню ефективності всього виробництва.

Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва на сучасному етапі зумовлюється в значній мірі впровадженням у практику вітчизняних і світових досягнень науково-технічного прогресу, стратегічна роль в якому належить інноваційній діяльності.

Результатами впровадження інновацій видно у збільшенні обсягу продаж, зниженні собівартості продукції, зростанні продуктивності праці, підвищенні економічних показників роботи, розвитку сільських територій.

Галузь тваринництва відноситься до другого надзвичайно важливого напрямку сільського господарського, завданням якого є розведення сільськогосподарських тварин для виробництва продукції, яка використовується як продукти харчування  для населення та як сировина для харчової та легкої промисловості.

Основним механізмом досягнення запрограмованих цілей в галузі тваринництва є його  інноваційний розвиток, основу якого складають: відтворення, ефективність, інтенсифікація, конкурентноспроможність, інноваційний процес, інвестиції і інше.

Досягти бажаних результатів розвитку галузі можна різними шляхами, але застосовувати необхідно оптимальні, які в кінцевому результаті  становлять всю сукупність інноваційних процесів в цілій галузі.

До особливостей розвитку інноваційних процесів в тваринництві відносяться: залежність виробництва від природно-кліматичних умов; використання у виробничому процесі біологічних активів у вигляді рослин, тварин та землі; досконалість рівня організації менеджменту інноваційних процесів; високі виробничо-фінансові ризики.

Інноваційний розвиток тваринництва перш за все передбачає його інтенсифікацію. В свою чергу інтенсифікація галузі тваринництва включає процес якісного вдосконалення кожної складової його потенціалу (біологічної, техніко-технологічної, фінансової, людської і екологічної) з використанням запровадження досягнень науково-технічного прогресу.[2]

Рис. 1. Складові інноваційного потенціалу галузі тваринництва

В умовах  ринкової економіки ефективність галузі тваринництва в значній мірі  визначається її конкурентоспроможністю. Конкурентноспроможність галузі показує якість господарювання в умовах ринку та здатність конкурувати з іншими виробниками за якістю і ціною товарів для завоювання  ринку і високого прибутку. Щодо галузі тваринництва, то ступінь його конкурентноспроможності визначається рівнем його інноваційного  розвитку.

Поняття інновації в тваринництві  визначається як кінцевий результат діяльності через впровадження у виробництво нової техніки та технології, організації виробництва та системи управління, нових порід тварин.

Основним джерелом і необхідною умовою інноваційної діяльності є інвестиції.

Розвиток інноваційних процесів галузі тваринництва повинен визначатися законами ринку, але регулювати і координувати зв'язки між учасниками процесу повинна держава. Зміст державного втручання в інноваційну діяльність підприємств полягає у визначенні пріоритетів і здійсненні планування інноваційної діяльності. Таке втручання держави дозволить скоординувати та активізувати систему та забезпечити виробництво якісної продукції.

При правильному підході до усіх складових інноваційного процесу можна  розраховувати на зростання економічної ефективності всього виробництва. Розглянемо випадок із використанням роботизованної доїльної системи. В даному випадку це досягається ростом надоїв у порівнянні з традиційним способом, що визвано хорошим пристосуванням до потреб тварин (відзначається зменшення захворювання та  травматизму). Доїння — це не просто мануальний господарський прийом, а ціла філософія гуманного поводження з тваринами в гармонії з машинами, які широко застосовуються нині на тваринницьких фермах. Доїння, як одна із ключових технологічних операцій, давно механізована. Сучасні доїльні зали здатні забезпечити стабільні надої молока протягом багатьох років використання.[3]

Другим вагомим фактором підвищення економічної ефективності – зниження долі ручної праці на фермі і кількості зайнятих працівників. А це заробітна плата, питання проживання.

Із інших плюсів можна відзначити якість молока у порівнянні із доїнням в доїльних залах чи на лінійних доїльних установках. Також процесі доїння роботизована система проводить ряд тестів та веде «досье» на кожну тварину. Інформація акумулюється  в базі даних, дозволяючи проводити подальший аналітичний обробіток.[4]

Із мінусів можна назвати основні: висока закупівельна вартість та забезпечення стабільних умов  експлуатації. Із джерел відомо, що окупність робота-дояра може становити 5-7 років.

При проведенні економічного аналізу розвитку всієї галузі тваринництва необхідно врахувати особливості розвитку галузі її тісний зв'язок з рослинництвом, широке застосування різних форм організації виробництва підприємств різної форми власності. Вказані особливості сприяють ефективному плануванню та управлінню всієї галузі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.С. Й. Воробець НУ «Львівська політехніка»О. М. Мельник, О. Й. Жученко Львівська державна фінансова академія Особливості інноваційного розвитку галузі тваринництва в Україні

2.Т. О. Дерев’янко,аспірант, кафедри економіки, Уманського національного університету садівництва, м. Умань. Методика оцінки інноваційного розвитку тваринництва у сільськогосподарських підприємствах. Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка» .

3. Л. Ю. Кучер. Шляхи підвищення ефективності виробництва молока на інноваційній основі / Л.Ю. Кучер, А.В. Кучер // Економіка АПК. – 2013. – №3. – С.70-75.

4. Режим доступу. http://agro-business.com.ua/agro/mekhanizatsiia-apk/item/12079-doilni-systemy-dlia-molochnotovarnykh-ferm.html