Сучасний стан та перспективи розвитку біоенергетики в Україні.

Сучасний стан та перспективи розвитку біоенергетики в Україні.

Викладач дисципліни «Машини і обладнання для тваринництва» Томашевська Тамара Євстафіївна. Спеціаліст вищої категорії, викладач-методист.

Відокремлений структурний підрозділ «Донбаський аграрний фаховий коледж Луганського національного аграрного університету».

На даний час однією з головних тем у всьому  світі  в галузі енергетики є виробництво енергії з відновлюваних ресурсів. В зв’язку з цим кількість підприємств з виробництва біогазу на протязі останніх років постійно зростає.

Висловлювання «Біогаз» являється узагальненою назвою  горючої газової суміші, яка отримується шляхом природнього розкладання речовин органічного походження у результаті метанового бродіння.

Сама технологія  виробництва  біогазу є  біологічним  процесом, за  якого анаеробно здійснюється розщеплення органічної  субстанції без доступу кисню. Для того, аби  процес розкладання  не  був  тривалим, та  здійснювався  за декілька днів слід забезпечити максимально сприятливі умови.

Як джерело енергії біомасу можна застосовувати в процесі безпосереднього спалювання соломи, деревини, сапропелю, які є органічними донними  відкладами, а також  в  переробленому  вигляді рідке: ефіри  ріпакової олії  та  спирти  чи  газоподібне  (біогаз)  паливо.  Перероблення  біомаси  в енергоносії може здійснюватись фізичним, хімічним та біологічним шляхом.

Можна сказати, що біоенергетика, як напрямок, має глобальну перспективу для подальшого успішного розвитку всієї цивілізації, запобіганням  наступним  екологічним світовим кризам,  підвищення  ефективності  способів  біологічного  відновлення забрудненості ґрунтів, заміни агрохімікатів на нові біотехнологічні препарати. [1]

В  процесі  виробництва  біогазу  утворюється не тільки біогаз,  а  також  залишки бродіння. Біогаз,  в основному,  складається з метану, який  багатий  на енергію, а також з вуглекислого газу з залишкових газів, до яких відноситься  аміак, сірководень та водяна пара. Основним компонентом біогазу є горючий газ метан, при згорянні якого вивільняється  енергія, яку використовують на потреби господарства.  [3]

Важливим також є те, що процес  виробництва  біогазу впливає і на екологію довкілля: дає змогу запобігти викиданню метану в атмосферу, знизити об'єми  використання хімічних добрив,  зменшити небезпеку для забруднення ґрунтових вод, а залишки бродіння  можна  використовувати  як органічні добрива в природному кругообігу речовин.

Вміст метану в біогазі залежить від використовуваних матеріалів і  процесу бродіння. Біогаз  складається  з  метану  (50-75  %),  вуглекислого  газу  (25-50  %), водяної пари (0-10 %), азоту (0,01 %), кисню (0,01-2 %), водню (0-1 %), аміаку (0,01-2,5 мг/м³) та сірководню (10-30 000 мг/м. [1]

Для економіки України найбільш  важливим є те, що  вироблений  біогаз є побічним  продуктом  в  переробці  органічних  відходів.  В  основному,  сировина для виробництва біогазу знаходиться на підприємствах і немає потреби в її закупівлі.

Проте це не єдиний важливий фактор. Дослідження, які проведені в Європі, показують, що біогазова енергетика вирішує проблеми, які пов’язані із зайнятістю населення в сільських  районах  і  підвищує  їх  реальні  доходи.  Також впровадження даних технологій сприяє розвитку енергетичної  інфраструктури  сіл,  що  позитивно відобразиться на рівні життя населення та сприятиме його збереженню. [3]

Суттєвою перевагою виробництва біогазу є використання поновлюваних джерел  енергії.  Широкий  і  постійно  доступний  спектр  органічних  речовин уможливлює  постійне  і  безперервне  виробництво  біогазу  і  сприяє  економії викопних  енергоносіїв.  У  біогазових  установках  застосовуються  перш  за  все екскременти тварин і відтворювана сировина. Однак і біогенні відходи харчової промисловості  та  побутові  відходи  набувають  все  більшого  значення  у виробництві  біогазу.  Можна  створювати  програми  для  конкретного  місця розташування, що дозволяють раціональне виробництво і використання біогазу.

Органічні добрива найчастіше  використовуються у  виробництві  біогазу, оскільки  вони утворюються  у  великих  кількостях  і  доступні  безкоштовно  на  багатьох сільськогосподарських підприємствах [2].

Світове виробництво та  використання біопалива  характеризується  досить високим  рівнем  розвитку, на  що  вплинули  не  лише  інтенсивний  розвиток промисловості, але  і кількість країн, котрі активно почали  працювати в данійгалузі.

Інвестиційна привабливість виробництва біопального характеризується впливом наступних чинників: розвитком ефективних технологій, підтримкою за рахунок  державних  програм,  та  зростанням  цін  на  традиційні  енергоносії.

Наслідоком є те,  що  для сільського господарства  з'являються  нові ринки збуту продукції,  які  частково  зменшують  залежність  від  імпорту  мінеральних добрив і палива та відповідно цін на них, а також зростають позитивні впливи на екологію.

Проблемами розвитку біоенергетичної галузі у контекстах  економічного, екологічного, соціального та нормативно-правового аспектів займаються багато українських і зарубіжних  вчених. На  сьогодні питання розвитку біологічних джерел для виробництва енергії в Україні залишається відкритими. Це пов’язане з недосконалістю нормативно-правової бази регулювання, економічною та соціальною нестабільністю, що  обмежує гарантії та стабільність постачальників енергетичних ресурсів на ринки.

Фундаментальними основами розвитку  та  поширення  біологічних  типів пального є законодавча  база  у даній  сфері.  У  світовій практиці  діють різні підходи  для  стимулювання  виробництва  альтернативних  джерел  енергії, зокрема  біоенергетики.  Серед  лідерів  з  виробництва  біопалива  є  США, Бразилія, а також країни ЄС.

Варто  відзначити,  що  уряд  США  в  своїх  нормативних  документах  та відповідних  програмах  значну  перевагу  надавав  розвитку  з  виробництва біоетанолу, на противагу виробництва біодизельного пального.

Бразилія почала успішно розвивати виробництво біопалива із прийняттям у 1975р. програми «Proalcool»,  котрою  передбачалось  зменшення  її  залежності  від  імпортних  поставок  нафти.  Запровадження  податкових  пільг  поряд  із обов’язковим  змішуванням  та  використання  інших  ефективних  стимулів, сприяли  інвестиційного  клімату  виробництва  етанолу. 

Політика виробництва біопалива в ЄС визначається  двома  Директивами,  які  передбачала  збільшення  частки  використання біопального  у  загальному споживанні.

Промисловість з виробництва біопалива в Україні  фактично  знаходиться на  початковій  стадії  розвитку. В 2000р.  було  прийнято  Закон  "Про альтернативні  види  рідкого  та  газового  палива». [4]

В умовах України для стимулювання розвитку ринку біологічного  пального зі сторони держави необхідне надання гарантій  по кредитах; зменшення  податків на  виготовлене біопальне, а також активне стимулювання їх виробництва; проведення науково-дослідних та проектно-конструкторських розробок з біоенергетики; здійснення демонстраційних проектів біопереробних заводів; мотивування до впровадження та розповсюдження етанолу Е85.

До 1 січня 2014 р. була встановлена нульова ставка акцизного збору на ту частку палива, яка є біокомпонентом у сумішевих видах моторного палива.

На території України; кошти, які вивільнені у зв’язку із наданням податкових пільг і спрямовуються платником податків на здешевлення  продукції. У відповідності до  законодавства; запроваджено державний  реєстру  виробників  рідких  біологічних  палив  та біогазів та ін.

Прийнятий закон є важливим підґрунтям для формування і використання біоенергетичного потенціалу України, що сприятиме зацікавленості інвестувати кошти в галузь біоенергетики.

Список використаних джерел

1. ГРАДОВИЙ В. В.Еколого-економічна оцінка та напрями забезпечення виробництва біогазу .Тернопіль. ТНЕУ. 2017р.

2. Виробництво і використання біогазу в Україні

http://www.uabio.org/img/files/news/pdf/biogas-arzinger-handbook.pdf

3. Технология использования биомассы в биогазовых установках // Т.

Амон, Б. Амон, В. Дубровин и др. // Зб.наук. праць НАУ. – 2003. - №60. – С.18.

4. Закон України «Про альтернативні види палива» від 14.01.2000 № 1391-XIV  Режим  доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1391-14.