Особливості викладення естрадного співу на заняттях вокальній студії

Особливості викладення естрадного співу на заняттях вокальній студії

  Сучасне мистецтво багатогранне та багатозвучне. Цікаве темброве забарвлення у звучанні сучасної вокальної музики вносить естрадна манера виконання. Основною рисою її є легкість і доступність у сприйнятті слухачами. Якісне відтворення художнього образу в естрадній манері - це зіставлення багатьох пісенних напрямів, вокальних прийомів, що притаманні різним манерам виконання, чітке та доступне відтворення літературного тексту. Забезпечення виховних та духовних функцій естрадного мистецтва можливе лише за умови таких його критеріїв як доброта, краса, ніжність, ліризм. В.О. Сухомлинський писав: “спочатку виховуйте душу дитини”, а її можна виховати лише ліричною, ніжною піснею. На жаль, сучасний стан естрадного співу здебільшого має розважальний та видовищний ефекти. Отже, завдання педагога вокаліста – виховання майбутнього співака, який має яскраву індивідуальність, різноманітний вокальний репертуар. Основна мета на заняттях у вокальній студії "Серпантин" є привити вихованцям такі навики: елементарні основи співацького дихання, висока позиція звучання, опора звуку, легке голосоведіння без форсування, різні атаки звуку, кантиленний та речитативний стиль, голосоведіння legato, non legato, staccato, динаміка звуку, співацька артикуляція, чітка дикція, співацька орфоепія, специфічні вокальні прийоми, характерні для  різноманітних жанрів естрадної музики, сценічний рух, сценічна мова, інсценування вокальних творів. Берегти вокальну та виконавську індивідуальність – одне з головних завдань для мене, як викладача естрадного співу. Сучасний естрадний співак повинен уміти відтворити всі найтонші відтінки людських емоцій, оскільки специфіка естрадної драматургії передбачає глибоке занурення співака у внутрішні процеси “життя людського духу”. Естрадний виступ базується на величезній концентрації творчих зусиль для втілення художнього образу за мінімального часу. Співак на естраді є лідером – співбесідником, здатним примусити себе слухати, підпорядковувати собі глядачів під час виступу. Уміння впливати на зал, налагодити з аудиторією пряме спілкування – це ті специфічні уміння, якими має оволодіти кожний сучасний естрадний співак, використовуючи при цьому мікрофон як засіб досягнення художньоїмети. Мікрофон – це основний і найважливіший з усіх елементів роботи естрадного співака на сучасній сцені, який стоїть між реальним акустичним звуком і його уявленням слухачам. Велике значення під час використовування звукопідсилювальної апаратури має формування навички постійного слухового самоконтролю як під час навчання в студії, коли необхідні координації ще тільки формуються, так і в період творчої діяльності на сцені. Саме в студії вихованці навчаються роботі з мікрофоном, мікшерним пультом, підсилювачем. Задача педагога – довести навички роботи з мікрофоном до автоматизму, зробити його союзником у створенні творчого образу. Особливого значення має репертуарна програма. Репертуар підбирається з урахуванням вокальної та художньо-виконавської підготовки вихованця. Він повинен бути доступним у вокально-технічному та музично-художньому планах, корисним для розвитку голосу, культури, виконавської майстерності на певному етапі. Під час складання репертуарного плану кожного вихованця враховую характер, обдарування дитини , тобто який стиль виконання йому найбільш притаманний. Репертуар естрадного мистецтва становлять твори радянських, сучасних вітчизняних та іноземних композиторів. Складаючи естрадний репертуар, слід враховувати великий інтерес вихованців до сучасної популярної пісні. Шляхом ретельного відбору потрібно виховувати в дітей критичне ставлення до її художнього рівня, вміння відрізняти талановиті твори від беззмістовних, вульгарних, тобто активно формувати смак. З перших кроків навчання співака в роботі над вокально-педагогічним художнім репертуаром слід прищепити вихованцям дбайливе уважне ставлення до поетичного тексту і глибоке проникнення в художній задум композитора. Одним із основних компонентів виступу естрадного співака на сучасній сцені є хореографія, сценічний рух. Від правильного розуміння їх задач і можливостей, від органічного поєднання з вокалом багато в чому залежить повнота розкриття ідей і образів твору. Складні задачі із виховання високого рівня психофізичних якостей і пластичності тіла розв’язуються перш за все завдяки тренуванню за допомогою спеціальних вправ. Виконавська та педагогічна практика свідчить, що співаки мають великі труднощі в умінні поєднувати вокал з рухом, непідготовлені виконавці мають задишку під час співу з танцем, що значно знижує якість вокального виконання. Спів під час руху, танцю – процес, складний для співака. Тому в студії під час роботи із вихованцями необхідно в систематичні вокальні заняття включати й танцювальні рухи. Такі комплексні уроки добре впливають на роботу голосового апарату, активізують дихальну мускулатуру, знімаючи фізичні “затиски”. Виховуючи навики правильного дихання під час вокалу зі сценічним рухом і танцем, рекомендується дотримуватися певних правил, що становлять поняття загального тренування дихального апарату співака і пов’язані з вихованням: навичок носового дихання, правильного дихання в ускладнених умовах, навичок активізації м’язів черевного пресу під час співу з рухом, танцем, уміння підібрати танцювальні рухи, що не порушують вокальну лінію і працю органів дихання, вміння в пластиці, русі, танцювальній дії виразити характер, образ вокального твору. Важливим етапом у роботі із вихованцем є не тільки момент пояснення типу дихання, але й постійний нагляд за його збереженням протягом всього навчання, оскільки вихованці мають властивість втрачати та видозмінювати механізм дихання. Вправи для розвитку дихання у вокалістів під час сценічного руху і танцю, якими б способами вони не здійснювалися, повинні бути спрямовані на усунення задишки та сформувати уміння користуватися дихальним апаратом у будь-якому положенні тіла; вільно переходити з танцю  на спів, розподіляючи дихання під час руху. Координація рухів з мовою і співом – складна навичка, що виникає в результаті цілеспрямованих тренувань не тільки звукоутворювальної мускулатури, але й організму в цілому. Важливе значення має виконання на заняттях з естрадного вокалу вправ, які тренують здатність розподіляти рух у просторі та часі відповідно до музичного ритму. За інтенсивної вокально-рухової підготовки досягається органічна поведінка співака на сцені, коли тіло підвладне імпульсам створюваного живого образу і вільно підкорюється малюнку виконуваної музики. Педагог вокалу має постійно шукати разом з вихованцем точні виразні жести, міміку, за необхідності – танцювальні рухи. Рекомендується танцювальні та пластичні рухи доводити до автоматизму спочатку без вокалу, а потім вже поєднувати зі співом. Якісний естрадний вокал - це професійний, розвинутий голос з необмеженою технічною виконавською свободою і подальшою його спроможністю проявити себе в різних музичних стилях, напрямах і манерах, зокрема класичній та народній, а також вміння на підсвідомому рівні правильно співпрацювати з різноманітною звуковою технікою (мікрофон, монітори та ін.) Універсальне застосування технологічних прийомів - основний чинник у вирішенні проблеми розкриття змісту сучасної вокальної музики, де синтезуються традиційні засоби музичної виразності із новітніми виконавськими техніками. У вокальному мистецтві - це універсальний співак, який зможе використовувати на практиці прийоми сучасної вокальної техніки, а саме: техніки гри тембрами, вміння застосовувати у співі мовні інтонації, майстерно передавати психологічні моменти в музиці. Паралель між класичним, народним та естрадним популярним мистецтвом - основна умова формування різностороннього виконавця. Під час індивідуальних занять педагог має фіксувати увагу як на позитивних, так і на негативних аспектах розвитку вихованця в різні періоди навчання. На заняттях повинна панувати сприятлива творча атмосфера. Адже виховання голосу – тонкий психофізіологічний процес створення співакамитця. Педагог естрадного вокалу має бути спеціалістом широкого діапазону: досконало володіти голосом, сценічною майстерністю, сценічним рухом тощо. Естрадний спів несе великий музичний, духовний, культурний потенціал.