ОСВІТА 3.0: ХЬЮТАГОГІЧНИЙ (САМООСВІТНІЙ) ТА КОННЕКТИВІСТСЬКИЙ ПІДХОДИ ДО ОСВІТИ.

УДК            Чайкін М. Г.

Вчитель німецької мови КЗ «Маріупольська ЗОШ І-ІІІ ступенів № 29»

ОСВІТА 3.0: ХЬЮТАГОГІЧНИЙ (САМООСВІТНІЙ) ТА КОННЕКТИВІСТСЬКИЙ ПІДХОДИ ДО ОСВІТИ.

Анотація: У тезах представлений опис концепції освіти 3.0, визначені основні її складові та парадигми. Описано особистісноцентричність освітньої моделі та важливість самоосвіти як обов’язкової складової Освіти 3.0. Визначено ролі учня в умовах хьютагогічного, коннективістського середовища навчання. Описано вільний профіль учня (free-agentlearner).

Ключові слова: Освіта 3.0, вільний профіль учня (free-agentlearner), хьютагогічний (самоосвітній) та коннективістський підходи до освіти.

Освіта 3.0 характеризується багатими крос-організаційними, міжкультурними освітніми можливостями, в рамках яких ключову роль, в якості творців знань, грають самі учні, і де велику роль відіграють соціальні мережі та соціальні вигоди за межами безпосередньої сфери діяльності [2].

Концепція освітньої моделі 3.0, або технології Web 3.0 являє нам актуальний, інтерактивний і мережевий контент, який представляє собою вільно і легко доступні матеріали, персоналізовані на основі індивідуальних запитів користувачів.

Багато хто вважає, що Web 3.0 надасть користувачеві унікальний профіль на основі його історії перегляду Web-ресурсів. Але, технології  Web 3.0 будуть використовувати профіль кожного користувача, щоб адаптувати досвід перегляду кожної людини, шукати мітки і повертати найбільш релевантні результати назад користувачеві.

Освіта 3.0 заснована на розумінні персоналізованої, самовизначеної освіти. Самовизначення відбувається на основі інтересів учнів, де об'єднуються рішення проблем, інновації та творчість.

Освіта 3.0 має три складові:

•                 з'єднувачі;
•                 творці;
•                 конструктивісти.

Це якісно відрізняється від складових освітньої моделі 2.0. Тепер вони стають базовими для учня, який самовизначається в освіті, а не як вчить педагог. Учні стають авторами, драйверами і оцінювачами свого досвіду навчання разом з педагогом. Учитель готовий навчити дітей вчитися, самоосвіти.

При відсутності відповідної організації освітнього процесу в школах, учні все частіше виконують роль організатора свого навчального процесу і адаптують різні інструменти для особистого життя, задоволення потреб у навчанні та підготовки до майбутнього. Вільний профіль учня (free-agentlearner) відображає шлях багатьох школярів сьогодні. Для таких учнів школа, вчитель і підручник більше не мають виняткової монополії на знання, зміст або навіть процес освіти. Учні використовують широкий спектр навчальних ресурсів, інструментів, додатків, зовнішніх експертів і спілкування один з одним, щоб створювати індивідуальний навчальний досвід, який відрізняється від того, що відбувається в класі.

Учні вже володіють багатьма вміннями та навичками, що отримані в процесі взаємодії в мережі, тобто їх неформального досвіду, що пов'язані з самовизначеним навчанням. Педагоги можуть і повинні допомогти учням в передачі цих умінь і навичок в формальних умовах навчання, розвиваючи у них критичне мислення. Тому роль педагога стає такою ж, як ролі гіда, тренера, консультанта з освітніх ресурсів і вболівальника, коли учні створюють свою власні навчальні подорожі. Педагог має більш багатий життєвий досвід, а також більше практичних знань як шукати, ідентифікувати і використовувати інформаційні ресурси і соціальні мережі для досягнення освітніх цілей. Учні, при цьому, стають самі собі наставниками, вчителями і обмінюються між собою передовим досвідом і стратегіями для ефективного навчання.

Нова концепція навчання створює можливості для більш глибоких, широких і глобальних зв'язків. Спеціалісти компанії «GeorgeSiemens» визначили такі характеристики коннективізму в освіті:

•                 навчання і знання лежить в різноманітті думок;
•                 навчання є процесом підключення спеціалізованих ресурсів і джерел інформації;
•                 навчання може постійно проходити в умовах електронного (цифрового) навчання;
•                 здатність до пізнання – важливіша, ніж те, що відомо учням сьогодні;
•                 заохочення і підтримка необхідні для полегшення процесу безперервного навчання;
•                 основною навичкою є вміння бачити зв’язок між областями знань, ідеями та поняттями;
•                 достовірні, новітні знання служать валютою і результатом навчальної діяльності;
•                 процес навчання можна уявити як процес прийняття рішень. Вибір того, чому вчитися і сенс інформації, що надходить розглядається крізь призму мінливої реальності. Якщо є правильна відповідь зараз, то вона може стати неправильною завтра через зміни, що відбуваються [1].

Реалізація цих принципів призводить до переходу до освітньої концепції 3.0.

Учні в освіті 3.0 в умовах хьюгагогічного, коннективістського середовища навчання:

•                 самі визначають, що вони хочуть вивчати і ставлять мету свого навчання на основі широкого спектра планованих результатів навчання;
•                 враховують свої переваги і технології навчання, щоб вирішити які з них вони будуть використовувати в навчанні;
•                 формують свої власні освітні спільноти за допомогою соціальних мереж, пропонованих або створюваних педагогами.
•                 використовують досвід і знання педагогів та інших членів їх спільнот для розміщення контенту, використання онлайн-інструментів для демонстрації освітніх продуктів;
•                 демонструють свої знання за допомогою методів і засобів, які є більш зручними у використанні. це можуть бути блоги, фото-есе, відеоролики, підкасти, малюнки, пісні, танці і т.д;
•                 беруть на себе ініціативу, щодо зворотного зв'язку від педагогів і своїх однолітків [1].

Ментальні зрушення відбуваються, коли фіксований образ мислення, який часто призводить до безпорадності, змінюється на розвиток і позитивний настрій, зважаючи на варіанти розвитку та зміни, вони можуть бути істотними. Акцент робиться на те, що може працювати, а не на те, що не працює.

Суть концепції освітньої моделі 3.0 не в тому, що краще для вчителя, адміністрації або політиків. Центральне місце в освіті повинен займати здобувач, а не зміст програм, тести, освітні стандарти, і не те, що повинен знати і вміти учень. Тобто освіта повинна мати особистісноцентричне спрямування. Вчителі не стають учителями, щоб готувати до випробувань, розробляти тести, щоб працювати по заздалегідь розробленому сценарію уроку відповідно до стандартів. Вчителі стають педагогами в першу чергу для навчання учнів і саме він повинен бути в центрі всіх навчальних зусиль.

Література

1.                Сапегин К. В. Образование 1.0, 2.0, 3.0: миф и реальность [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://ioc.rybadm.ru/project/s_17_01_13/obrazovanie.pdf
2.                Derek Keats, J. Philipp Schmidt The genesis and emergence of Education 3.0 in higher education and its potential for Africa //First Monday. Peer-rewieved Journal on the Internet. – Volume 12, Number 3 — 5 March 2007. – URL: http://.org/ojs/index.php/fm/article/view/1625