Освіта в умовах війни

Освіта в умовах війни

Психологічний аспект

Під час війни діти — в різній мірі — зіштовхуються з двома типами травматичних подій: несподівані травматичні події та довготривалі несприятливі події, що зумовлюють виникнення непродуктивних стратегій подолання труднощів. У результаті діти значно частіше, ніж їх однолітки без досвіду перебування на війні, страждають від таких проблем як тривожний розлад, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), депресія, дисоціативні розлади (добровільна соціальна ізоляція, деперсоналізація, дереалізація, небажання розмовляти, кататонічний синдром), поведінкові розлади (зокрема агресія, асоціальна і злочинна поведінка, схильність до насильства), а також більш схильні до зловживання алкоголем і наркотичними засобами (Joshi and O’Donnell 2003, Machel 2001, Wexler et al 2006). Як зазначають Джоші та О’Доннелл (Joshi and O’Donnell 2003:288), психічні розлади насправді є «нормальною реакцією на ненормальні події». Отже, довготривалий вплив насильства на дітей підвищує «ризик розвитку багатьох і нерідко тривалих форм фізичної, психологічної та соціальної дезадаптації».

Останні психологічні дослідження показують, що, попри нелюдські умови, діти мають величезний потенціал життєстійкості (De Jong 2002, Fernando and Ferrari 2013, Jones 2013), що дозволяє їм вирости та стати повноцінними індивідами всупереч отриманим психологічним травмам. Дослідники визначили кілька захисних механізмів, найважливішими серед яких є ефективні стратегії подолання труднощів, позитивна система переконань, здорові сімейні стосунки та дружба. Бідність, неналежні житлові умови, домашнє насильство, дискримінація і соціальна ізоляція — це лише кілька проблем, які потребують розв’язання після закінчення війни, щоб уникнути наслідків травматичних подій і зміцнити життєстійкість (De Jong 2002, Fernando and Ferrari 2013, Jones 2013).

Умови навчання

Руйнування освітньої інфраструктури

Внаслідок військової агресії Росії проти України станом на січень 2023 року було пошкоджено 1259 шкіл; це становить 11% від загальної кількості шкіл у країні. 223 школи були повністю зруйновані. Половина зруйнованих і пошкоджених шкіл розташовані у Донецькій, Харківській та Луганській областях. Зокрема, у Харкові постраждала половина шкіл міста. Школи, розташовані на прифронтових і при кордонних територіях, перебувають під постійною підвищеною за грозою руйнувань внаслідок обстрілів. Разом з цим, школи у громадах, які більш віддалені від лінії фронту та кордону, також зазнають пошкоджень внаслідок ракетних атак.

Причинами руйнувань і втрат в освітній інфраструктурі були воєнні дії, під час яких школи були безпосередньою ціллю атаки або зазнавали супутньої шкоди, а також мародерство. Руйнування відбувалися внаслідок прямого влучання снарядів або бомб, осколків та уламків снарядів і пожеж. Окрім будівель шкіл, було також знищено, пошкоджено та/або викрадено шкільне майно й автобуси. Тож навіть у випадках, коли приміщення та територія школи не постраждали або постраждали не дуже сильно, втрата майна обмежує повернення до очного навчання, навіть коли безпекова ситуація це дозволяє.

Вплив війни на організацію освітнього процесу

Протягом 2022 року освітній процес у всіх українських школах зупинявся через повномасштабне вторгнення РФ як мінімум на два тижні, проте у частині шкіл — на більш тривалий період, а у деяких — аж до кінця 2021/2022 навчального року. Учні, які відновили навчання у 2022 році, переважно вчились онлайн до кінця навчального року. Для дітей, які проживають на окупованих територіях, доступ до повноцінного навчання в українських школах залишається обмеженим або недоступним через проблеми зі зв’язком і погрози окупаційних адміністрацій.

Станом на грудень 2022 року за кордоном продовжували перебувати 13% учнівства і 3% вчительства. Найбільше їх виїхало зі східних і південних областей, які частково досі перебувають під окупацією, на території яких ведуться активні бойові дії або які розташовані близько до кордону з Росією.

Більшість шкіл в Україні через повномасштабну війну не можуть навчати дітей у звичному очному форматі. Станом на грудень 2022 року 36% шкіл чергували дистанційне й очне навчання, а ще 36% навчали лише дистанційно. Зокрема, дистанційно працюють більшість шкіл у східних і південних областях країни.

Вплив на учнівство та вчительство

Досвід навчання під час пандемії COVID-19 дозволив швидше адаптуватися до дистанційного формату під час воєнного стану. Проте дистанційне навчання все ще несе ризики погіршення якості освіти та успішності, а також поглиблення наявних освітніх нерівностей. Крім цього, дистанційне навчання призводить до збільшення навантаження на уч_ениць і вчитель_ок та погіршення психоемоційного стану учасни_ць освітнього процесу.

В умовах дистанційного навчання обов’язковою умовою для уч_ениць стає наявність гаджету та робочого місця вдома. За результатами опитування батьків, більшість дітей (90%) мають хоча б один власний гаджет, який використовують для навчання. Для більшості дітей основним гаджетом для навчання є телефон, що може впливати на якість навчання, особливо якщо воно здійснюється в дистанційному форматі. Серед дітей-ВПО та дітей із родин з нижчим рівнем добробуту частка володіння гаджетом менша.

Діти, які навчаються дистанційно, більше часу присвячують навчанню вдома на додаток до відвідування уроків. Умови воєнного часу також створюють додаткове навантаження на вчитель_ок: вони мають витрачати більше часу на організацію навчання під час тривог і відключень електроенергії, а також виконувати роботу колег, які виїхали, та підтримувати уч_ениць, які перебувають за кордоном. Дистанційне навчання також стало викликом для батьків, адже їм до водиться приділяти більше часу навчанню дітей. Найбільше залучені до навчання батьки дітей із початкової та базової школи (63% батьків беруть участь у навчанні дитини щодня), а найменше — старшокласни_ць (14%).

Батьки та вчитель_ки погоджуються, що повномасштабна війна спричинила освітні прогалини. Уч_ениці пропускають онлайн- та офлайн-заняття через повітряні тривоги та загрози артилерійських обстрілів, а також відключення електроенергії, інтернету та мобільного зв’язку внаслідок обстрілів. Попри складні умови роботи та без пекові виклики, вчитель_ки намагаються дотримуватися навчальних програм. Для цього вони об’єднують теми, скорочують кількість завдань для самостійного опрацювання, а також використовують асинхронне навчання — наприклад, викладають відеозаписи уроків і навчальні матеріали на електронні платформи. Проте вчитель_ки в умовах дистанційної освіти не мають можливості приділяти достатньо уваги всім уч_еницям. Крім цього, вчитель_кам бракує живого спілкування з учнівством, щоб забезпечити якісне навчання й оцінювання.

Батьки переважно погоджуються, що необхідні певні заходи для компенсації прогалин у знаннях і навичках їхніх дітей, зумовлених пандемією та війною: додаткові групові або індивідуальні заняття з учитель_ками або репетитор_ками, самостійне або з допомогою родини опрацювання матеріалу. Проте і батьки, і вчитель_ки здебільшого не підтримували ідею провести додатковий «реабілітацій ний навчальний рік».

Повномасштабна війна негативно вплинула на психоемоційний стан учнівства та вчительства. Більшість батьків (61%) вважають, що їхні діти мають симптоми стресу, такі як погіршення сну, тривожність, труднощі з концентрацією, проблеми в комунікації з однолітками та вчитель_ками. Діти мають високий рівень тривожності. Також уч_ениці відчувають самотність, оскільки під час вимушених канікул і дистанційного навчання дітям не вистачає спілкування з однолітками та вчитель_ками. Значного стресу й погіршення психоемоційно го стану з початком повномасштабного вторгнення зазнали і вчитель_ки, особливо у громадах, де велися активні бойові дії чи які були окуповані.

Поради

1. Обираючи між потребою «виконати програму» та «зберегти ресурсність для перемоги», обирайте друге. Якщо тривога лунала вночі й дитина / учитель або вчителька почувається втомленою зранку, висока концентрація академічного матеріалу на початку і «постулат» про неухильне дотримання усталеного порядку дій стають неактуальними.

2. НЕ можна нехтувати сигналами тривоги. Незалежно від форм навчання (очна чи заочна, індивідуальна – екстернатна, сімейна) чи форм організації освітнього процесу (очний або дистанційний режими, змішане навчання) тощо. Після сигналу потрібно зупинити заняття для того, для кого сигнал лунає, і перейти в укриття. Це, безперечно, стосується і вчителя чи вчительки, який / яка це заняття проводить (під час дистанційного уроку сигнал тривоги може лунати в окремих областях – тоді він може стосуватися частини дітей та/або тільки вчителя / вчительки).

3. Ставтеся до втрати концентрації (власної та учнів) із розумінням. Не варто на початку дня пропонувати нові (складні для засвоєння) теми; приділіть час зміцненню та відчуттю безпеки, зверніть увагу на соціально-емоційне навчання, присвятіть урок узагальненню та систематизації попереднього матеріалу тощо. Академічний складник ми обов’язково надолужимо після стабілізації ситуації.

4. Створюйте простір, у якому дитина відчуватиме близькість («Я з тобою!»), поважайте різність. Неприпустимими є фрази на зразок «Я чи інший учень або учениця зміг / змогла прийти вчасно / виконати домашнє завдання…, то й ти мусиш!», «Зберися й починай працювати, бо всім зараз складно» тощо. Альтернатива: «Те, що ми всі переживаємо, – непростий виклик, і мені шкода, що тобі доводиться через це проходити. Попри це, ти чудово даєш собі раду, а разом нам вдасться ще краще».

5. Пам’ятайте, що «...немає людини, яка була б ніби острів». Дбайте про себе, діліться своїми переживаннями з близькими.

1. Дозвольте собі гнучкість у плануванні та модифікації навчальної діяльності. Тема, що зазвичай потребує одного уроку, щоб викладати в класі, імовірно, під час дистанційного навчання забере вдвічі більше ресурсу. В умовах війни (сигнал «Повітряна тривога» й перехід у сховище, стресові ситуації тощо) це забере ще більше часу.

2. Подбайте про адекватні навчальні навантаження. Великі обсяги матеріалу, надмірна складність завдань не сприяють якості навчання. Подавайте інформацію дозовано: мозок не може запам’ятати все відразу, бажано повертатися до матеріалу знову й знову — у щораз нових контекстах. Мінімізуйте домашні завдання та самостійні (контрольні) роботи. Тривалість виконання завдань для самопідготовки учнів у позанавчальний час не має перевищувати 1 години у 3–5 класах; 1,5 години у 6–9 класах; 2 години у 10–11(12) класах. Учням 1–2 класів не рекомендуємо давати такі завдання.

3. Надавайте можливість вибору та заохочуйте учнів й учениць обирати: те чи те завдання, той чи інший спосіб виконання, варіанти презентації результатів тощо.

4. Ставтеся до помилок як до частини процесу навчання, а не приводу для покарання. Помилки природні й потрібні. І йдеться не лише про учнів і учениць, а й про вчителів і вчительок. Почніть із порозуміння з собою. Неможливо почати існувати в «новій реальності» без великої кількості спроб і помилок. Крім того, стрес впливає на увагу, пам’ять, здатність зосереджуватися. Деякі діти можуть демонструвати поведінку, яка притаманна меншим за віком учням. До всього цього потрібно поставитися з розумінням. Не докоряйте іншим чи собі.

5. Віддавайте перевагу формувальному оцінюванню — оцінюванню для навчання (зворотний зв’язок для вдосконалення навчання; краще залучення учнів і учениць у процес навчання (що будемо вивчати, для чого це, як використати за межами школи).

6. Підтримуйте гігієну користування технічними засобами. Робіть перерви для руханок / ігор / розмов / дайте учням можливість висловитися: розповісти про свій настрій, проговорити емоції тощо.

7. Обережно ставтеся до тем родини, дому, домашніх улюбленців (діти могли їх утратити), недавнього минулого й подібного. Психологи не радять використовувати в іграх чи під час занять метафори / образи літаків, воєнної техніки тощо. Будьте уважні до звуків, що супроводжують урок (у відеоматеріалах і под.). Усе це може травмувати дітей, які були під обстрілами. Запитуйте дозволу на доторки. Не розпитуйте про травмувальні події, проте завжди вислухайте дитину, про що б вона не говорила. Допоможіть учням бачити щоденні (навіть невеликі) перемоги в їхньому житті, навчіть їх помічати це. За можливості радьтеся з професійними психологами, удосконалюйте педагогічну кваліфікацію за цим напрямом.

ДПА у 2021/2022 навчальному році скасовано!

Так, учні, які завершують здобуття початкової (1-4 клас) та базової (5-9 клас) середньої освіти у 2021/2022 навчальному році звільняються від проходження державної підсумкової атестації (ДПА) відповідно до Наказу МОН від 28.02.2022. Також відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України в сфері освіти» від 24 березня 2022 року, здобувачі освіти, які завершують здобуття повної загальної середньої освіти у 2021/2022 навчальному році, звільняються від проходження державної підсумкової атестації. У відповідній графі додатку до документа про освіту робиться запис “звільнений(а)”.

- Результативність

Компенсація втрати у навчальному часі (пропущені навчальні заняття) найчастіше відбувається через надання учням навчальних матеріалів (презентація, відео, аналогічні навчальні заняття онлайн) та завдань для самостійного опрацювання. Рідше проводять групові та індивідуальні консультації, додаткові навчальні заняття. Водночас складно оцінити, як часто реалізовувалися вказані заходи, з огляду на те, що більшість вчителів скаржаться на брак умов та можливостей:

        відсутність електрики та інтернету;

        брак вільного часу в педагогів;

        різні часові пояси в учнів та вчителів;

        небажання в учнів та батьків виділяти додатковий час.

Втрати в освітньому процесі – зміна форми здобуття освіти, переведення закладів з очного на дистанційне та змішане навчання, нестабільні умови організації освітнього процесу (повітряні тривоги, відключення електроенергії, перебої з інтернетом) – вплинули на результати навчання учнів.

За спостереженнями вчителів початкових класів, результати навчання учнів погіршилися з таких навчальних предметів, як українська мова, іноземна мова, математика, літературне читання, та не змінилися з таких навчальних предметів та курсів: мистецтво, дизайн і технології, фізкультура, інформатика, «Я досліджую світ».

У селах про погіршення результатів навчання учнів зазначає більше вчителів, ніж у містах: про зниження успішності здобувачів освіти з української мови у селах вказують 57 % педагогів, у містах – 44 %, з іноземної мови – 52 % та 47 % відповідно, з математики – 45 % та 40 %, з інформатики – 37 % та 25 %.

Водночас цьогоріч у містах збільшилася кількість вчителів, які вважають, що результати навчання учнів початкової школи погіршилися, винятком є математика, де більше вчителів стали вважати, що успішність учнів покращилася.

У селах навпаки цьогоріч дещо зменшилася кількість вчителів, які вважають, що результати навчання учнів початкової школи погіршилися. Винятком є оцінка результатів навчання з української мови – на 9 % більше педагогів у селах вважають, що цьогоріч результати учнів погіршилися.

Серед вчителів базової школи у містах переважає думка, що результати навчання учнів не змінилися, однак це не стосується таких навчальних предметів, як алгебра та геометрія, іноземна мова, українська мова, українська література, історія України, фізика.

У порівнянні з минулим роком, цьогоріч зросла кількість вчителів базової школи у містах, які вказують на погіршення результатів навчання своїх учнів з української літератури, алгебри та геометрії, зарубіжної літератури, іноземної мови, української мови.

У селах більше вчителів базової школи вважають, що результати навчання учнів погіршилися. Про зниження успішності з іноземної мови зазначають 64 % педагогів, з математики – 55 %, з української мови – 53 %, з хімії – 47 %, з української літератури – 43 %. Водночас щодо окремих предметів переважає думка, що успішність не змінилася: про результати учнів з фізики так вважають 48 % вчителів, зарубіжної літератури – 44 %, мистецтва – 41 %, біології – 42 %, основ здоров’я – 45 %.

Як і в початковій школі, цьогоріч зменшилася кількість вчителів базової школи у селах, які вказують на погіршення результатів навчання своїх учнів з математики – з 61 % у 2022 році до 55 % цьогоріч, фізики – 51 % та 42 % відповідно, історії України – 44 % та 38 % відповідно, української літератури – 53 % та 43 % відповідно, основ здоров’я – 38 % і 24 %.

Серед старшокласників переважає думка, що їхні результати навчання не змінилися. Різниці з урахуванням місця проживання не виявлено. У розрізі регіонів відмінностей також не зафіксовано, за винятком Заходу, де учні більш оптимістично оцінюють свої результати.

Результати анкетування вчителів та учнів показали деякі розбіжності в оцінці допомоги та підтримки для надолуження навчальних втрат. Найбільше учнів вказують, що отримували допомогу у вигляді додаткових завдань та навчальних матеріалів для самостійного опрацювання. Натомість вчителі насамперед зазначають про індивідуальні та групові консультації, додаткові заняття, які проводили для учнів.

З огляду на те, що дослідження вказує на зменшення кількості учнів, які володіють уміннями, необхідними для самостійного навчання – уміння планувати час, організовувати свою роботу, самостійно виконувати завдання, здійснювати самооцінювання – надолуження навчальних втрат шляхом самостійного опрацювання навчального матеріалу може бути малоефективним для частини учнів.

Література

1. Вплив війни на психічне здоров’я дітей (warchildhood.org) https://warchildhood.org/ua/impact-of-war-on-childrens-mental-health/

2. Організація_навчання (mon.gov.ua) https://mon.gov.ua/storage/app/media/news/2023/09/04/Rekomendatsiyi.shchodo.orhanizatsiyi.osvitnoho.protsesu.04.09.2023.pdf

3. https://cedos.org.ua/researches/vijna-ta-osvita-yak-rik-povnomasshtabnogo-vtorgnennya-vplynuv-na-ukrayinski-shkoly/  Війна та освіта. Як рік повномасштабного вторгнення вплинув на українські школи

4. Навчання під час війни: що відбувається із загальною середньою та вищою освітами . https://www.helsinki.org.ua/articles/osvity-pid-chas-viyny-shcho-vidbuvaietsia-iz-zahalnoiu-serednoiu-ta-vyshchoiu-osvitamy/

5. https://osvita.ua/school/88943/  Освітній процес в умовах війни: тенденції та висновки