2 Культурні та національні традиції. Народна іграшка. Найвищим проявом творчості народу є його мистецтво, яке він проніс через століття і яке стало його історією. «Той, хто не знає свого минулого, не вартий майбутнього». Справді, лише той народ має майбутнє, який поважає свою історію.-А як ви розумієте вислів: «Поважати свою історію»?У народі існує повір’я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. І тільки знаючи ці традиції, зможемо передавати культурну спадщину свого народу нащадкам.
5 Види іграшок. Вам подобається гратися іграшками? А ви знаєте, якими іграшками бавилися діти сто-двісті років тому? Кожен із вас сьогодні стане народним майстрем і власними руками оздобить іграшку за українськими народними мотивами. І ця іграшка стане незвичайною, адже буде прикрашена Опішнянськими та Косівськими візерунками. Тож, сьогодні на уроці ми створимо іграшку, якою гралися ваші прабабусі й прадідусі.
6 Види іграшки. Українська іграшка представлена розмаїттям матеріалів. Можна виділити кілька її видів: дерев'яні, глиняні, м'які (ганчіркові), сирні, солом'яні та іграшки з природного матеріалу – сіна, реп'яхів, рогози, листя, качанів кукурудзи, тирси, вербової кори, льону, різноманітних квітів, овочів.
11Іграшки із трави, листя кукурудзиІграшки із соломи і трави - типові екологічні іграшки. Авторами цих іграшок зазвичай були сільські умільці-хлібороби. Виготовляли брязкальця ромбічної форми, брязкальця у формі кулі, "дзеркала", бичків, оленів, коників, ляльок різного типу, "павучків" тощо
12 Глиняна іграшкаІз глини ліпили фігурки ”паночок”, ”кумів”, вершників на конях, півників, котиків, зозульок. У різних місцевостях України гончарі виготовляли також дрібний дитячий посуд - "монетки", який є узагальненим, лаконічним повторенням "дорослого" місцевого посуду. Називався він "монетки", бо давався на здачу, коли купляли посуд. Глиняні іграшки виготовляли переважно дружини й діти гончарів. За сезон сім’я гончаря виробляла кілька возів іграшок. На ярмарках та базарах вони користувалися попитом.
14 Технологія виготовлення керамічної іграшки. Технологія виготовлення іграшок, підготовка глини майже всюди були однаковими. Глину змішували з дрібним просіяним піском і розводили з водою, перетворюючи у в’язке тісто. З нього й ліпили іграшки. Спочатку їх висушували, а через кілька днів обпалювали. В залежності від якості і складу місцевих глини й піску, поверхня іграшок набувала певного кольору і фактури. Для прикраси в різних центрах використовували кольорову поливу або розпис.
15 Регіональні особливості керамічної іграшки. Найвідоміші місця виготовлення народних іграшок в Україні – Івано-Франківщина (Косів, Кути), Львівщина (Яворів, Стара Сіль), Закарпаття (Ужгород), Полтавщина (Опішня, Хомутець), Дніпропетровщина (Петриківка), Київщина (Васильків), Черкащина (с. Громи), Тернопільщина (Калагарівка, Великий Кунинець, Вишневець), Вінниччина (Бар, Бубнівка), Житомирщина (Баранівка), Хмельниччина (Адамівка), Волинь (Ковель), Одещина. Характерні особливості української народної іграшки
18 Опішнянська іграшка. Для Опішнянської іграшки характерні рослинні орнаменти, хвилясті, прямі, ламані лінії, крапки, кружечки, мазки. Вироби покриває розпис локальними колірними плямами (в основному крупно намальований стилізований рослинний узор), підкреслюючи їх декоративну узагальненість.
19 Косів Околиці Косова багаті на глину. Тож гончарство тут розвивалось з давніх часів. Ужитково-декоративна кераміка, якою ми знаємо її сьогодні, зароджувалась десь наприкінці 18 - початку 19 століть. Нині в Косові працює ціла група молодих народних майстрів, художників-професіоналів, які з глини виготовляють скульптурки-іграшки та скульптурні композиції на різноманітну тематику.