П'єса за казкою Г.К.Андерсена "Снігова королева"

 Снігова Королева

      Дійові особи
Герда
Кай
Бабуся
С. Королева
Сніжинки
Ведуча
Чорт
Річка
Жінка-чаклунка
Ворона
Принцеса
Принц
Розбійниця
Олень
Лапландка
Фінка

(А. Вівальді, «Зима». Шумові ефекти)

Герда
Бабусю, до нас завітав Кай.

Кай
Доброго дня, бабусю! Як ся маєте?

Бабуся
І тобі, добрий день! Дякую, у нас все гаразд.

Герда
Бабусю, а ми будемо сьогодні пекти печиво із листкового тіста? Кай дуже його любить, і я теж.

Бабуся
Бабуся своїм гарним діткам підготувала сюрприз. Нуж-бо, рученьками закрийте оченята………………… Раз, два, три!

Діти
Печиво!

Герда
Бабусю, а що то так сильно гуде у комині?           (Звуки вітру)

Бабуся
Це вітер ,Гердо, зима надворі.                 (Гуде вітер)

Герда
О- о -  о- о – о -о ! Гляньте, як Метелиця розгулялася! 

Бабуся
Це білі бджілки рояться.

Кай
У справжніх бджіл є одна головна бджола. А в них також є своя Снігова Королева?

Бабуся
Є і в них. Вона літає там, де найгустіше сніжинок. Вона більша від усіх і ніколи не лишається на землі, а відлітає на чорну хмару. Інколи ночами пролітає вона вулицями міста і заглядає у вікна, от вони і вкриваються крижаними візерунками, як квітами.             (Гуде вітер)

Герда
А може Снігова Королева зайти сюди?

Кай
Нехай спробує! Я посаджу її в теплу піч, і вона розтане!

Бабуся
Розумнику мій! (Гладить по голові , порається.) Але ж тоді вогонь погасне, у домівці стане холодно.

Кай
Нічого! Ви ,бабусю, така уміла, знову вогонь запалите, ще яскравіший, жаркіший, а ми перечекаємо холод, одягнувши шубки, або виліземо на ще теплу піч.

Герда
Я так люблю розглядати картинки в книжці, сидячи на печі.

Бабуся
Піч – це справжнє диво! Коли я була малою, теж любила читати на печі. Але не завжди випадало мені туди забратись, десятеро дітей було у моїх батьків, і всі хотіли на піч! Яка то була щаслива пора! Так швидко життя пролетіло… Іду провідаю сусідку, будьте слухняні…  (Бабуся виходить, залишивши окуляри, діти жартують, дуріють, вилазять на стільчики біля вікна)

Чорт
(Сценка на вулиці за вікном. Звучить музика (важкий рок). Загорнутий у біле простирадло вистрибує чорт. Танцює, бешкетує, діти сміються. Скидає покривало, продовжує дуріти.)

Відчини, відчини вікно!

Герда
Не відчиняй! Не можна! (Колотнеча. Кай таки відчиняє вікно)

Герда
Каю, зачини! Не можна! Зачини! Бабусю!!! (Чорт кидає Каєві в обличчя осколки «дзеркала». Герда зачиняє вікно, Кай стогне, тре очі.)

Кай
Ай! Мене щось кольнуло в серце і щось упало в око. (Герда допомагає)
Я думаю, вже випало. (Продовжує терти очі. Його поведінка змінюється). Чого ти скиглиш? Ти така негарна! Відчепись! Зі мною нічого не трапилося! Фу! Ці квіти точить хробак! Дивись! А ця зовсім крива! Ні, справді, це зовсім погані квіти, не кращі за горщики, в яких стирчать!(Копає горщики)

Герда
Каю! Що ти робиш? (Копає книжку.) Каю! Це книжка з малюнками, які ми так любимо розглядати!

Кай
Вони годяться лише для немовлят. (Одягає бабусині окуляри, перекривляє бабусю.) Бабуся для своїх діток приготувала сюрприз – печиво із листкового тіста.

Герда
Каю, як тобі не соромно! Що з тобою трапилось? Як я  можу тобі допомогти? Що я маю зробити для любого Кая?

Кай (кривляється).
Як я можу тобі допомогти? Що я маю зробити для любого Кая? Що я маю зробити для любої Герди?

Герда
Каю, ти нестерпний! Іди вже додому! (Плаче) . Чому він так змінився? Що сталося? (Кай повернувся зі сніжинками і лупою).

Кай
Подивись у скло, Гердо. Подивись, як майстерно зроблено! Це куди цікавіше, ніж справжні квіти! І яка точність! Жодної хибної лінії. Якби вони тільки не танули… Мені з тобою не цікаво! (Пішов геть.)

Герда
Мій любий Кай перестав любити квіти. Хіба таке можливо?.. Так, сніжинки красиві, але не любити квіти? Як мені допомогти Каєві?

Кай  (повернувся)
(У вухо Герді ) Мені дозволили кататися на великому майдані з іншими хлопцями! (Пішов)

Герда
(Плаче). Бабусю! (Виходить.)

(Танець сніжинок. Згодом виходить Снігова Королева – далі скорочено СК)

Снігова Королева
Рясно, рясно засівайте, мої донечки, адже це наш час. Я сьогодні володарка міст і сіл, річок і гір, неба і землі. Я – СК і всі мають коритися мені: дорослі і діти, птахи і звірі, дерева і кущі – всі без винятку!    ( Увіходить Кай). Дівчатка, подивіться, який гарний хлопчик. Я хочу, щоб він став моїм. Хутко зачарую його, щоб він відчув силу СК – володарки світу.

        (  Танець сніжинок і СК)

Кай
Відпустіть! Відпустіть! Мені страшно! Гердо! Допоможи! Мені холодно! Дуже холодно! Мамо! Тату! Допоможіть!

СК
Спокійно, спокійно. Це тільки спочатку холодно; зараз твоє серце перетвориться на крижину і ти перестанеш мерзнути. Ти цілковито належатимеш мені і виконуватимеш мої побажання. Це добре, що ти спокійний, бо тільки у спокої людина переходить у інший світ – світ вічного спокою…

Кай
(Кай завмирає, прокидається, промовляє табличку множення)
2 рази 2 – чотири, 7 помножити на 6 – 15, 4 помножити на 3 -100….. Ви така прекрасна…розумнішого, чарівнішого обличчя я не міг собі уявити. Ви зовсім не крижана. Ви довершеність! Я вас зовсім не боюся. Ви така ніжна. А які гарні ваші очі, як дві ясні зірки!

СК
А чи є в тебе батьки?

Кай
Немає.

СК
А що зараз поробляє Герда?

Кай
Не знаю. А хто така Герда?

СК
Усе гаразд. Більше не чаклуватиму, бо інакше ти помреш. Ідемо, я покажу тобі свої володіння . Ось тут моє  королівство. А зараз погуляємо світом! (Виходять за лаштунки )

Ведуча
Куди зник Кай, ніхто не знав. Хлопчики розповідали тільки, що бачили, як навколо нього кружляли великі гарні сніжинки і з якими він подався за місто. Всі вирішили, що Кай потонув у річці. Гірко і невтішно плакала Герда. Настала весна.

Герда
Я взую свої нові туфельки, ті, що їх Кай ні разу не бачив, і піду до річки спитати про нього. (Плюскіт води.дівчина - річка танцює.) Пані річко! Це правда, що Ви взимку взяли мого названого брата? Я подарую Вам свої нові туфельки, якщо ви повернете мені його.

Річка
Люба дівчинко! Не я забрала твого друга Кая. Ти ж сама це розумієш, адже люті морози скували мене кригою і я була безпорадна. Ох, як то важко мені було. А туфельки твої мені не потрібні. Вони дуже личать тобі. Не брала я твого Кая, не брала. Іди собі, дитино, далі та будь обережна: інколи я стаю повноводною і небезпечною пустункою.

Герда
Дякую Вам, пані річко! Щасти!.........Каю! Каю! (Назустріч іде жінка.) Добридень, тітонько! Я Герда. Шукаю братика Кая .Ви, часом, не зустрічали його?

Жінка
Не розумію, про кого ти питаєш? Розкажи мені, хто ти така і як сюди потрапила?

Герда
Я шукаю Кая. Узимку він пішов кататись на санчатах і не повернувся додому. Усі прийшли до думки, що він потонув. А я не вірю, тому шукаю його.

Жінка
Мила дівчинко! Залишайся в мене. Я така самотня. Удвох буде веселіше .А Кай, як переконані дорослі, потонув, і ти нічого з цим не зробиш. Давно я вже хотіла мати таке гарне маленьке дівчатко. (Розчісує волосся, гладить по голові)

Герда
(Дрімає, прокидається)
Гарно як тут у вас! Як у раю! Пташки співають!   (Музика.) Яка гарна троянда на вашому капелюшку! Троянди… Троянди…Кущі троянд…Кай! Кай! Тітонько, мені треба шукати Кая! Прощавайте! (Побігла)
Як же я забарилася! Уже осінь надворі. НІ, спочивати нІколи. (Підходить до рожі). Прекрасна рожо! Твоє коріння глибоко під землею. Скажи мені, чи є там Кай? (Слухає дерево). Дякую тобі, рожо, за хорошу звістку. Я маю знайти його! (Сіла. Прилітає ворона)

Ворона
Кар! Кар!......Здр р р р р астуй! Куди ти бредеш по світу сама – самісінька?

Герда
Пропав мій вірний друг і я розшукую його. Чи не бачила ти Кая?

Ворона
Можливо, можливо…

Герда
Та невже? Справді? (Обнімає)

Ворона
Тихіше. Тихіше… Я гадаю, що це був твій Кай. Але тепер він, напевне, забув тебе зі своєю принцесою.

Герда
Хіба він живе у принцеси?

Ворона
А от послухай… У королівстві, де ми з тобою знаходимся, є принцеса, така розумниця, що й не сказати. Вона прочитала всі газети на світі і вже забула все, що прочитала, - отака розумниця! Нещодавно вона сиділа на троні і наспівувала пісеньку: «Чом мені не вийти заміж…», і вирішила вийти заміж. Мій наречений – палацовий сторож; він вільно літає по всьому палацу і все мені розповідає. Наступного дня в газетах було оголошено…Стривай, у мене є ця газета (шукає, читає).Ось, знайшла:  «Кожен молодий чоловік приємної зовнішності може з*явитися в палац і поговорити з принцесою. Того, хто буде триматися цілком вільно, як удома, і буде найкрасномовніший з усіх, принцеса вІзьме собі за чоловіка.» Ось так. Народ юрбою ринув до палацу. Кар……..

Герда
Ну а Кай, маленький Кай?!

Ворона
Третього дня невеликий чоловічок ввійшов у палац. Його очі блищали, як твої. Волосся в нього було довге, але одягнений він був, кар…… ,бідно.

Герда
Це Кай! Я знайшла його.

Ворона
За спиною в нього була невелика торбина.

Гарда
Ні, це, напевне, були його саночки! А Кай сподобався принцесі?

Ворона
Він розмовляв з нею так само гарно, як я, коли говорю по-воронячи. Кар……. Це я чула від мого нареченого.

Герда
Так, це Кай! Він такий розумний! Ах, проведи мене мерщій в палац!

Ворона
Кар……! Легко сказати! Спробую. Я знаю деякі потаємні стежини, адже часто зустрічаюся з моїм нареченим. (Проходять. Чути музику. Принцеса навчає Кая танцювати. Герда спостерігає.)

Герда
Каю! (Кай оглядається.) Ні, це не Кай! (Плаче. Прилітає ворона, підходить принцеса.)

Принцеса
Хто вона така? А ти що тут робиш?!

Ворона
Це Герда. А я сумую за своїм нареченим. Тому я тут. Пробачте. Кар!

Принцеса
Гаразд, вибачаю. Герда… Але ж я не знаю її. Як вона потрапила в палац?

Ворона
Пробачте, ваша величносте принцесо. Це я провела її, вона ніякого лиха Вам не заподіє.

Принцеса
Сподіваюсь на це! Більше так не роби! Лихо буде тобі і твоєму нареченому. Я уважно слухаю. Розповідай!

Герда
У мене є названий братик Кай. Я його дуже люблю. І він мене теж любить. Але узимку він пропав. Я обійшла півсвіту, щоб його знайти . (Плаче)

Принцеса
Бідолашне дівча! (До ворони). Дякую тобі за добре серце. Хочете стати вільними птахами , чи бажаєте обійняти посаду придворних ворон на повному утриманні з кухонних залишків?

Ворона
Будемо придворними воронами . Добре мати вірний шматок хліба на схилі віку.

Принц
Ти така змучена, можеш лягти в моє ліжко і відпочити.

Герда
Дякую! Які добрі всі люди і тварини! Але я маю поспішати.

Принцеса
Ось тобі моя муфта, щоб у руки не мерзла. І чобітки.

Герда
Дякую, дякую усім за турботу! (Іде, ворона проводжає, потім іде геть. Вистрибує розбійниця.)

Розбійниця
Ач, яка гарненька, яка товстенька. Горішками відгодована. Жирненька, як молоденький баранчик. Що злякалася? Я не маю подруг, і ти гратимешся зі мною. Ти віддаси мені свою муфту і чобітки , і гратимеш зі мною в цікаві ігри.

Герда
Хто ти така?

Розбійниця
Я маленька лісова розбійниця, дочка розбійників! Ти, мабуть, принцеса?

Герда
( Боязко) Ні, я Герда, звичайна дівчинка. Шукаю братика Кая, який пропав минулої зими. (Плаче. Розбійниця витирає сльози.) Навіщо тобі ніж?

Розбійниця
Щоб мене боялися.

Герда
Я ніколи не ношу ножа. Мені подобається, коли мене усі люблять. (Розбійниця викидає ножа.) Я думаю, що тобі допоможуть мої друзі. (  Виносить голубів. Чути їх воркотіння . Розбійниця прислухається.)

Розбійниця
Послухай-но, подруго. Голуби щойно розповіли мені, що бачили Кая у санях СК і що вона поїхала в Лапландію.

Герда
О Каю! Мій любий Каю! Я маю вирушати туди!

Розбійниця
Оленю! (Прибігає олень). Ти знаєш, де Лапландія?

Олень
Хто ж це може знати краще за мене! Там я народився і виріс, там гасав  сніговими рівнинами.

Розбійниця
Я відпускаю тебе на волю. Ти можеш утекти в свою Лапландію, але за це мусиш віднести до палацу СК цю дівчинку,  -  там її названий братик. Ти, звичайно, чув, що вона розповідала? Ти завжди підслуховуєш, а це дуже погана звичка! (Олень підстрибує)

Розбійниця
Візьми назад свої чобітки – буде холодно! А муфту я вже залишу собі, надто вона гарненька. Проте мерзнути я тобі не дозволю. Ось тобі мамині рукавиці. І дві хлібини, щоб не голодувала (Надягає сумку з хлібом.)

Герда
Дякую  (обнімаються, Герда плаче.)

Розбійниця
Терпіти не можу, коли скиглять! Тепер ти маєш бути веселою! Ідіть! Оленю, бережи дівчину!

Олень
Ось моє рідне північне сяйво! Дивись, як горить! (Радіє)

(Назустріч іде лапландка.)

Олень
Пані лапландко! Це Герда. Вона так задубіла з холоду, що говорити не може. Тому говорю я. Вона шукає братика Кая, якого викрала СК. Вона має бути десь тут.

Лапландка
Ах ви бідолахи! Довга дорога ще перед вами! Доведеться пройти миль сто, поки дістанетесь Фінляндії. Там СК живе на дачі і щовечора запалює блакитні бенгальські вогні. Я напишу листа фінці. Проходьте. Вона навчить вас, що треба робити. Зігрійтеся чаєм, бо ти, Гердо, занедужаєш. (П’ють чай, жінка пише листа. Чути хугу.)

Герда
Дякую Вам за турботу. Усіх Вам гараздів! (Ховає у сумку листа)

(Прибули до фінки. Стукають у двері.)

Фінка
Проходьте, проходьте. Хто ви такі? (Роздягає Герду, знімає чобітки.)

Герда
Ось вам лист від лапландки ( фінка читає)

Олень
Ти дуже мудра жінка. Ти можеш зв’язати ниткою всі чотири вітри. Чи не даси ти дівчинці  такого зілля, що дало б їй силу дванадцяти богатирів? Тоді вона подолала б СК.

Фінка
Сильнішою, ніж вона є, я не можу її зробити. Хіба ти не бачиш, яка велика її сила. Не бачиш, що їй підкоряються і люди, і тварини. Адже вона босоніж обійшла півсвіту! Не в нас позичати їй сили! Сила – в її серці! Якщо вона сама не зможе ввійти до замку СК і вийняти з серця Кая скалки, то ми не зможемо й поготів! За дві милі звідси починається сад СК.

Олень (тягне дівчину). Ідемо, хутко! Мені дуже парко!

Герда
Ай! Я без теплих чобіток! Я без рукавиць! ( Ідуть за лаштунки. )

СК (виходить на сцену)
Тепер я полечу в теплі краї. Насію там снігу, побілю землю. А ти залишайся в палаці. Якщо ти складеш слово «вічність», ти будеш сам собі володар, і я подарую тобі весь світ і нові ковзани. (Пішла).

(Кай намагається скласти слово. Увіходить Герда)
Герда
Каю! Любий мій Каю! Нарешті я знайшла тебе! ( Кай сидить непорушно). Каю! Це я, Герда! Пам’ятаєш, як ми сиділи під трояндовими кущами і читали казки? А пісеньку нашу улюблену пам’ятаєш? (Співає)

Кай
(Ніби пробуджується). Гердо! Люба моя Гердо! Де ж ти була так довго? Де був я сам? Як тут холодно!  Пустинно! (Притулився міцно до Герди.) Гердо, я так скучив за тобою! ( Вона встає, піднімає Кая. Танцюють, Стрибають. Звучить весела музика).

Герда
Бач, бродяго! Хотіла б я знати, чи вартий ти того, щоб за тобою бігали світ за очі! (Дуріють)

Ведуча
Що ж ,шановні глядачі, залишимо їх наодинці насолоджуватися радістю зустрічі. Вони щасливі і змужнілі, тримаючись за руки, поверталися додому. По дорозі завітали до всіх, хто допомагав Герді, і щиро дякували їм. А надворі уже буяла весна…