"Пам'ятка" з української мови для учнів початкових класів

Текст

1. Текст – це речення, зв’язані між собою за змістом.
2. Складається із 3 частин: зачин, основна частина,кінцівка.
3. До тексту можна дібрати заголовок.
4. Є 3 типи текстів: розповідь, опис, міркування.
5. Тема тексту ( про що або кого розповідається).
6. Основна думка тексту ( чого навчає текст)
7. Абзац (логічно завершена частина тексту). Пишеться з нового рядка із відступом від краю.

Речення

1. Речення – це слова, зв’язані між собою за змістом.
2. Речення виражає закінчену думку.
3. У кінці речення ставиться  . ( крапка), ! ( знак оклику), ? ( знак питання) …  ( три крапки).
4. За метою висловлювання бувають розповідні, питальні і спонукальні.
5. За інтонацією – окличні та неокличні.
6. Звертання ( до кого говориться) у реченні виділяється комами.
7. У реченні зустрічаються однорідні члени ( слова,що відповідають на одне і те ж саме питання і відносяться до одного того самого слова).

Головні і другорядні члени речення

1. Підмет і присудок – головні члени речення ( граматична основа).
2. Підмет показує про кого або про що говориться в реченні( хто виконує дію, роботу).
3. Питання: Хто? Що?
4. Підкреслюється однією рискою ____
5. Присудок показує ,яку дію виконує підмет, який він є.
6. Питання: що робить? Що зробить?що робили? і  т. д.

Який є підмет? Хто він?

7. Підкреслюється двома лініями.
8. Решта слів – другорядні члени речення.
9. Підкреслюються хвилястою лінією.

Слово

1. Слово – частина мови.
2. Синоніми – слова , близькі за значенням ( друг – товариш).
3. Антоніми – слова, протилежні за значенням ( іти – стояти).
4. Багатозначні слова – слова,що мають багато значень(ключ до кімнати, журавлиний ключ у небі).
5.  

Іменник

1. Називає предмети, явища, почуття.
2. Питання: Хто? Що?
3. Бувають чоловічого ( він, мій), жіночого ( вона, моя) та середнього  ( воно, моє)родів.
4. Іменники змінюються за числами: однина ( один предмет) і множина      ( два і більше).
5. Іменники змінюються за відмінками:

Називний – хто? що?

Родовий – кого? чого?

Давальний – кому?чому?

Знахідний – кого?що?

Орудний – ким?чим?

Місцевий – на кому?на чому?

Кличний  ( на питання не відповідає)

Прикметник

1. Вказує на ознаку предмета.
2. Питання: який?яка?яке?які?
3. У  реченні зв’язаний з іменником.
4. Змінюється за родами ( чоловічий, жіночий, середній), числами                     ( однина і множина), відмінками. Рід, число та відмінок визначаються за іменником.

Наприклад:

Кислий лимон ( прикметник кислий зв’язаний  з іменником лимон.) Лимон – чоловічого роду, однина. Отже слово кислий теж чоловічого роду, однина.

Займенник

1. Вживається в мовленні замість іменника.

2. Як іменник, відповідає на питання хто?що?

3.Займенники мають 3 особи:

1 особа – я, ми;

2 особа – ти, ви;

3 особа – він, вона, воно, вони.

4.У займенника можна визначити рід          ( чоловічий, жіночий чи середній), число ( однина, множина).

5. Займенники, як і іменники, змінюються за відмінками.

Дієслово

1. Вказує на дію предмета.
2. Питання: що робить? Що зробив? що робитимуть? І інші.
3. Змінюється за часами: теперішній, минулий, майбутній.
4. Неозначена форма дієслова ( час визначити не можна). Відповідає на питання що робити? що зробити?
5. Дієслова змінюються за особами           ( 1,2,3) і  числами ( однина і множина).    ( Пригадай займенники).

Я пишу( 1 особа однини).

Ви думаєте ( 2 особа множини).

Прислівник

1. Незмінна частина мови.
2. Відповідає на питання як? де? коли? куди?звідки?

Високо, далеко, близько, вчора, внизу,вгорі.

Числівник

1. Вказує на число та кількість предметів при лічбі.
2. Питання: скільки?який за порядком? Котрий?

Десять, три, п’ятий, дванадцятий, багато, мало.

Коли писати апостроф?

Перед  я, ю, є, ї, що позначають два звуки [й + а; й + у; й + е; й + і], для позначення роздільної вимови твердих приголосних у таких випадках:

1. Після б, п, в, м, ф, р: б’є, в’ється, в’ялий, п’ють, м’ятний, солов’ї, кав’ярня, полум’яний, пам’ять, Прип’ять, торф’яний, пір’я, сузір’я, матір’ю, бур’ян, у Причорномор’ї.

2. Після префіксів що закінчуються на твердий приголосний: без’язикий, від’їхати, з’ясувати, об’єднаний, під’їзд, возз’єднання.

Коли пишеться подвоєння букв?

1. Коли чується м’який подовжений звук: плаття,знання,багаття, читання,уміння, малювання.
2. Коли префікс закінчується, а корінь починається однаковою буквою: оббігти,віддати.
3. У іменах: Ганна, Інна і інших.

Де ставити коми?

1.Звертання виділяється комами.

Зустрінь мене , матусю, біля хати.

Дядьку,чиє це поле?

Подивися у вікно, сестричко!

3. Між однорідними членами речення

Під вікнами насадила Ганна бузку, любистку, півників.

Будова слова

1.Закінчення – змінна частина слова.

2. Основа – частина слова без закінчення.

3. Корінь – спільна частина споріднених слів.

4.Суфікс – частина слова після кореня перед закінченням.

5. Префікс – частина слова перед коренем.