Пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва. Українські землі в другій половині XVI ст. Українські землі в першій половині XVIІ ст.

Пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва. Українські землі в другій половині XVI ст.

1. Ікона Успіння Богородиці Перемишльського маляра Олексія Горошковича. 1547 р.2. Мініатюри Пересопницького Євангелія. Між 1556—1561 рр.3. Будинок Корнякта у Львові4. Меджибізький замок5. Острозький замок

ІКОНА УСПІННЯ БОГОРОДИЦІ ПЕРЕМИШЛЬСЬКОГО МАЛЯРА ОЛЕКСІЯ ГОРОШКОВИЧА. 1547 р. Успіння Пресвятої Богородиці — день, коли Марія заснула, а її тіло одразу з душею було взяте Ісусом Христом до неба. Немає історичних даних, як довго Божа Мати ще перебувала на землі після Христового Вознесіння, ані коли, де і як Вона померла, бо про це в Євангелії нічого не згадано.

ІКОНА УСПІННЯ БОГОРОДИЦІ ПЕРЕМИШЛЬСЬКОГО МАЛЯРА ОЛЕКСІЯ ГОРОШКОВИЧА. 1547 р.Існує певна аналогія між іконою «Успіння Богородиці» та іконою «Воскресіння Христове». Західні іконописці виділяють у житті Христа два моменти. Спершу смерть та зішестя в Ад, а потім — Воскресіння. На Сході, навпаки, — зішестя в Ад уже є воскресінням, адже смерть уже подолана смертю. Та ж сама концепція виражена також на Богородичних іконах: тут «успіння» є пробудженням у Царстві Божому. Дивною може здаватися сцена, яку на деяких іконах «Успіння» зображають перед труною.

МІНІАТЮРИ ПЕРЕСОПНИЦЬКОГО ЄВАНГЕЛІЯ. МІЖ 1556—1561 РР. Пересопницьке Євангеліє — визначна рукописна пам’ятка староукраїнської мови та мистецтва XVI ст. Один із перших українських перекладів канонічного тексту Четвероєвангелія. Один із символів української нації. Вага книги — 9 кг 300 г.

МІНІАТЮРИ ПЕРЕСОПНИЦЬКОГО ЄВАНГЕЛІЯ. МІЖ 1556—1561 РР. Важливим аспектом цінності книги є художнє оформлення. Її орнаментація, створена в народному українському стилі, розміщення тексту, виписування кожної літери чітким гарним уставом свідчать про високий рівень майстерності українських переписувачів.

МІНІАТЮРИ ПЕРЕСОПНИЦЬКОГО ЄВАНГЕЛІЯ. МІЖ 1556—1561 РР. Важливим аспектом цінності книги є художнє оформлення. Її орнаментація, створена в народному українському стилі, розміщення тексту, виписування кожної літери чітким гарним уставом свідчать про високий рівень майстерності українських переписувачів.

БУДИНОК КОРНЯКТА У ЛЬВОВІБудинок Корнякта споруджений 1580 р. на місці двох готичних кам’яниць.1908 р. будівлю викупило місто, і тут уже майже сто років працює Львівський історичний музей. 12 вересня 1908 р. до 225-ї річниці розгрому Яном ІІІ Собеським турків під Віднем у палаці Корнякта відкрився музей, який на честь цієї події дістав назву Національного музею імені короля Яна III.

БУДИНОК КОРНЯКТА У ЛЬВОВІПісля радянської реорганізації тут розмістився центральний корпус Львівською історичного музею. Родзинка експозиції палацу Корнякта — так звані «королівські зали», мебльовані в стилі львівських палаців XVIII—XIX ст. Яна III. У будівлі після ренесансної перебудови збереглася готична зала — єдина українська пам’ятка світської готики XV ст. Також тут працює антикварний магазин.

МЕДЖИБІЗЬКИЙ ЗАМОКМеджибізький замок — одна із наймогутніших серед фортифікаційних споруд свого часу в Україні та чудовий зразок поєднання ренесансного стилю з бастіонними укріпленнями. Замок у Меджибожі заснований у XIV ст. на місці більш старого укріплення XII ст.

МЕДЖИБІЗЬКИЙ ЗАМОКМеджибізький замок побудований на мисі, утвореному річками Південний Буг та Бужок. Подвір’я замку має довжину 130 м, найбільшу ширину (із західного боку) — 85 м, його площа складає 0,75 га. Товщина мурів — до 4 м, висота у найвищих місцях — до 17 м.

ОСТРОЗЬКИЙ ЗАМОКОстрозький замок — унікальний фортифікаційний ансамбль Волині. На початку XVII ст. замок перебудував Януш Острозький у стилі пізнього ренесансу.

ОСТРОЗЬКИЙ ЗАМОКНайдавнішою спорудою на замковому пагорбі є вежа мурована. Зведена князем Данилом Острозьким у другій половині XIV ст. Від давньої споруди збереглася лише північна стіна. Сучасна пам’ятка — це хрестобаний шестистовпний триапсидний п'ятиверхий храм, який відіграє домінантну роль у композиції ансамблю на Замковій горі.

Пам’ятки архітектури та образотворчого мистецтва. Українські землі в першій половині XVIІ ст.

1. Замок у Підгірцях (Львівщина) 1630—1640 рр.2. Троїцький Межиріцький монастир-фортеця поблизу Острога. Портрет Петра Конашевича-Сагайдачного з книги. «Вірші на жалісний погреб шляхетного рицаря. Петра Конашевича-Сагайдачного». 1622 р.

ЗАМОК У ПІДГІРЦЯХ (ЛЬВІВЩИНА) 1630—1640 РР. Замок у Підгірцях розташований на високому пагорбі. Палац збудовано у 1630—1640 рр. Будував замок італієць Андреа дель Аква. Замовив проект палацу-замку коронний гетьман Станіслав Конєцпольський.

ТРОЇЦЬКИЙ МЕЖИРІЦЬКИЙ МОНАСТИР-ФОРТЕЦЯ ПОБЛИЗУ ОСТРОГАТроїцький монастир засновано князями Острозькими у XV ст., які спорудили тут церкву та укріплення.

ТРОЇЦЬКИЙ МЕЖИРІЦЬКИЙ МОНАСТИР-ФОРТЕЦЯ ПОБЛИЗУ ОСТРОГАСередньовічний Межиріч, як і більшість давніх міст, мав замок, найімовірніше дерев’яний. У 1386 році великий князь литовський Вітовт своєю грамотою підтверджує право князя Федора Острозького на Межиріч. Саме Федір Острозький у ті часи був власником місцевого замку. У XV ст. Василь Острозький, прозваний у народі Красним за свою гарну вроду, зводить муровані стіни фортеці, а його син Іван будує дерев’яну Троїцьку церкву. Із невідомих причин дерев’яна церква згоріла, і вже в 1454 році розпочинається побудова кам'яного Свято-Троїцького храму у вигляді укріплення замку. У Межиріцькому монастирі посеред трапецієподібного двору розташовано Троїцький храм (XV ст.)

ПОРТРЕТ ПЕТРА КОНАШЕВИЧА-САГАЙДАЧНОГО З КНИГИ «ВІРШІ НА ЖАЛІСНИЙ ПОГРЕБ ШЛЯХЕТНОГО РИЦАРЯ ПЕТРА КОНАШЕВИЧА-САГАЙДАЧНОГО». 1622 Р. Петро Конашевич-Сагайдачний — один із найславетніших і найталановитіших козацьких вождів чи полководців, що з однаковим успіхом діяв і на полі бою, і на дипломатичних теренах.

ПОРТРЕТ ПЕТРА КОНАШЕВИЧА-САГАЙДАЧНОГО З КНИГИ «ВІРШІ НА ЖАЛІСНИЙ ПОГРЕБ ШЛЯХЕТНОГО РИЦАРЯ ПЕТРА КОНАШЕВИЧА-САГАЙДАЧНОГО». 1622 Р. Серед інших діячів того часу П. Конашевич-Сагайдачний виділявся гострим аналітичним розумом, палким патріотизмом, глибоким розумінням завдань і перспектив боротьби, послідовністю і непохитністю в досягненні поставленої мети. Письмові джерела засвідчують, що Петро з дитячих літ навчився володіти луком, «зброї і коня з рук не випускав». Із луком Сагайдачного зображено і на малюнку з книжки Касіяна Саковича «Вірші на жалісний погреб шляхетного рицаря Петра Конашевича-Сагайдачного». У «Віршах на жалісний погреб...», на гравюрі із зображенням гетьмана на коні, є герб Сагайдачного у формі підкови, яку увінчує хрест.